Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/4974/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано судом: 12.08.2021. Зареєстровано: 12.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2021.
Дата набрання законної сили: 31.01.2022 (частково)
Результат оскарження 31.01.2022 Хмельницький апеляційний суд: змінено вирок
Номер судового провадження: 1-кп/689/8/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018240000000200

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ярмолинецький районний суд Хмельницької області
		Справа № 686/4974/19
		Провадження № 1-кп/689/8/21
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 серпня 2021 року смт. Ярмолинці
		 
		Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого  ОСОБА_4 , 
		захисника ОСОБА_5 ,
		потерпілого ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Ярмолинецького райсуду матеріали справи у кримінальному провадженні №12018240000000200 від 02.08.2018 р.
		за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта вища, працюючого керівником ТзОВ «Юридична Компанія «Норма Права», одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України,
		встановив:
		Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 13.06.2016 р. у справі №686/19561/14-к під головуванням судді ОСОБА_6 ОСОБА_4 було засуджено за ч. 2 ст. 345 КК України та стягнуто з нього на користь потерпілого ОСОБА_7 20000 грн. моральної шкоди. Вирок набрав законної сили. У 2017 р. ОСОБА_4 почав надавати юридичну допомогу колишній дружині ОСОБА_6  ОСОБА_8 у справі про поділ майна. Внаслідок обумовлених цим неприязних відносин ОСОБА_4 звертався зі скаргами на дії ОСОБА_6 до різних органів (прокуратури, комітету Верховної Ради України, ВРП, ГРД). Достовірно знаючи, що ОСОБА_6 буде проходити атестацію на відповідність займаній посаді судді та розуміючи, що подані ним скарги та звернення можуть стати перешкодою для успішного проходження ОСОБА_6 атестації, ОСОБА_4 вирішив шляхом обману заволодіти грошовими коштами ОСОБА_6 ..
		Усвідомлюючи, що на проходження атестації суддею ОСОБА_6 . ОСОБА_4 жодного впливу не має та не має жодного впливу на осіб, уповноважених приймати рішення щодо результатів такої атестації, ОСОБА_4 з метою заволодіння грошовими коштами вирішив ввести ОСОБА_6 в оману, створивши в останнього видимість перебування у дружніх відносинах із членом ВККСУ ОСОБА_9 та можливості впливу на нього, а також враження вигідності та обов`язковості передачі вказаній особі через ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 52000 грн..
		26.07.2018 р. під час зустрічі в приміщенні кафе «Вілла Роза», розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська 66/1, ОСОБА_4 надав ОСОБА_10 рахунок-фактуру №25/07/18 від 25.07.2018 р. для перерахунку, начебто від імені ОСОБА_11 , грошових коштів в сумі 52000 грн. на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Універсал Банк» м. Київ, відкритий на ім`я ТзОВ «Юридична компанія «Норма права», єдиним засновником та директором якої є ОСОБА_4 .. 
		Оскільки ОСОБА_6 не провів оплату коштів на підставі цього рахунку-фактури, 30.07.2018 р. під час чергової зустрічі в приміщенні кафе «Зерно», розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Правди 53/1, ОСОБА_4 продовжив переконувати ОСОБА_6 у тому, що успішне проходження його атестації на відповідність займаній посаді судді можливе лише за умови попереднього надання неправомірної вигоди члену ВККСУ ОСОБА_9 у вказаній сумі. Для цього, за допомогою месенджера «Вайбер» ОСОБА_4 надіслав ОСОБА_6 зображення рахунку-фактури № 25/07/18 від 25.07.2018 р. на оплату 52000 грн. начебто від імені ОСОБА_12 , на зазначений вище банківський рахунок ТзОВ «Юридична компанія «Норма Права».
		Таким чином, ОСОБА_4 ввів в оману ОСОБА_6 , створивши в останнього переконання доцільності, вигідності передачі ОСОБА_4 грошових коштів як посереднику для подальшої їх передачі особі, від якої, як переконував ОСОБА_4 , залежить успішне проходження атестації суддею ОСОБА_6 і з якою, начебто, ОСОБА_4 перебуває у дружніх відносинах. При цьому, ОСОБА_4 мав намір не передавати такій особі кошти, отримані від потерпілого, а заволодіти ними.
		19.08.2018 р. близько 15:30 год. ОСОБА_13 , діючи під контролем працівників поліції, за допомогою терміналу банку «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру 72/5, перерахував від імені ОСОБА_12 на надані йому ОСОБА_4 банківські реквізити ТзОВ «Юридична компанія «Норма права»» грошові кошти в сумі 52000 грн.. Після цього, 20.08.2018 р. о 08:48 год. під час зустрічі в салоні автомобіля марки «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_4 , ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_4 про перерахунок обумовленої суми на наданий останнім рахунок та у підтвердження своїх слів надав ОСОБА_4 квитанції про перерахунок коштів. Після цього ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_6 у позитивному вирішенні питання щодо проходження атестації.
		21.08.2018 р. о 10:24 год. та о 12:01 год. ОСОБА_4 за допомогою банківської картки ПАТ «Універсал Банк» зняв із рахунку № НОМЕР_1 , належного ТзОВ «Юридична компанія «Норма Права» готівкові грошові кошти в сумах 5000 та 4000 грн. відповідно, а 22.08.2018 р. о 12:07 год. у той самий спосіб зняв із зазначеного рахунку готівкові грошові кошти в сумі 5000 грн., якими розпорядився на власний розсуд.
		Такими умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України.
		 
		В судовому засіданні обвинувачений свою вину не визнав. Показав, що із ОСОБА_6 він знайомий давно, останнім часом перебуває з ним у неприязних відносинах у зв`язку із вироком, винесеним суддею ОСОБА_6 відносно нього, який він вважає неправосудним. Вважаючи ОСОБА_6 негідним посади судді, він дійсно звертався із скаргами на його поведінку до різних органів та громадських організацій, негативно висловлювався щодо нього у мережі Інтернет. Однак, вважає це законним, оскільки він має право звертатись із скаргами на дії судді, які він вважає неправомірними. 
		Окрім того, ОСОБА_4 є опонентом ОСОБА_6 у цивільних справах, пов`язаних із поділом спільного майна подружжя, надаючи у цих справах правову допомогу колишній дружині ОСОБА_6 .. У зв`язку із цим він неодноразово зустрічався та спілкувався із ОСОБА_6 .. Визнав, що із ОСОБА_6 він зустрічався 26.07.2018 р. в приміщенні кафе «Вілла Роза», а 30.07.2018 р. - в приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Метою цих зустрічей було мирне врегулювання спору щодо поділу майна подружжя. Часом в ході розмови ОСОБА_4 та ОСОБА_6 висловлювали особисті взаємні претензії. Під час таких зустрічей ОСОБА_6 погодився компенсувати втрати, понесені ОСОБА_4 внаслідок його засудження за ч. 2 ст. 345 КК України, та, як наслідок, втрати свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, шляхом сприяння ОСОБА_4 у процесі скасування рішення про позбавлення його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю за допомогою товариша ОСОБА_6  голови ВККА ОСОБА_14 , а ОСОБА_4 та ОСОБА_8 взамін погоджувались відкликати свої скарги щодо ОСОБА_6 , надіслані до різних органів. Однак, ніяких грошей ОСОБА_4 у ОСОБА_6 не вимагав, рахунку-фактури не надавав, про своє знайомство із членом ВККСУ ОСОБА_9 не говорив. В серпні 2018 р. ОСОБА_4 поїхав у відпустку, а на другий день після повернення до нього прийшли з обшуком. 
		Визнав, що ТзОВ «Юридична компанія «Норма права» дійсно надавала юридичні послуги ОСОБА_12 щодо здійснення перерахунку пенсії. Однак, чому ОСОБА_6 сплачував кошти на рахунок ТзОВ «Юридична компанія «Норма права» в інтересах ОСОБА_12 ОСОБА_4 не відомо. Жодних квитанцій про оплату таких коштів ОСОБА_6 йому не передавав. Грошові кошти у сумах 5000, 4000 та 5000 грн. з рахунку ТзОВ «Юридична компанія «Норма права» ОСОБА_4 не знімав, оскільки він є лише засновником цієї організації, а її керівником є інша особа. Дійсно, під час обшуку у його квартирі був знайдений системний блок комп`ютера, на якому зберігався файл  рахунок-фактура щодо послуг, наданих ОСОБА_12 .. Однак, цей комп`ютер належить ТзОВ «Юридична компанія «Норма права», а не особисто ОСОБА_4 .. ОСОБА_4 лише забрав цей комп`ютер у червні 2018 р. додому під час ремонту в офісі. Цей файл був створений не ним, а ким саме - йому не відомо, як і те, чому дата створення цього файла  липень 2018 р.. При цьому, картка ПАТ «Універсал Банк» та сім-картка з корпоративним номером телефону у нього не вилучались, могли використовуватись будь-ким.
		Однак, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, доведена іншими дослідженими по справі доказами.
		Так, потерпілий ОСОБА_6 показав, що він давно знайомий із ОСОБА_4 .. Відносини між ними погіршились приблизно з 2014 р., коли ОСОБА_6 запідозрив ОСОБА_4 у вимаганні коштів з клієнтів «під нього», намаганні у позапроцесуальний спосіб переконати ОСОБА_6 у невинуватості свого клієнта  ОСОБА_15 , а пізніше, сам ОСОБА_4 був засуджений вироком, ухваленим ОСОБА_6 .. Приблизно у 2017 р. ОСОБА_16 познайомився із колишньою дружиною ОСОБА_6  ОСОБА_8 й вони спільно почали писати скарги на нього до різних інстанцій, цькували його, в розмовах зі спільними знайомими та колегами псували репутацію ОСОБА_6 .. ОСОБА_4 навіть публічно оголошував винагороду за письмові свідчення проти ОСОБА_6 як корупціонера. 
		В січні-лютому 2018 р. ОСОБА_4 через спільного знайомого  ОСОБА_17 передав ОСОБА_6 інформацію про те, що всі проблеми ОСОБА_6 слід вирішувати тільки із ОСОБА_4 .. ОСОБА_6 був вимушений довідатись про умови ОСОБА_4 .. В кінці липня 2018 р. вони зустрілись в кафе «Вілла Роза» в м. Хмельницький, де, серед іншого, ОСОБА_4 просив ОСОБА_6 залагодити негативний наслідок ухваленого відносно нього ОСОБА_6 обвинувального вироку  за допомогою знайомого ОСОБА_6  голови ВККА ОСОБА_14 повернути ОСОБА_4 адвокатське посвідчення. Взамін обговорювалось питання відкликання скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , поданих відносно ОСОБА_6 .. Під час цієї та подальших зустрічей, зокрема, в кінці липня  початок серпня 2018 р. в кафе «Зерно», ОСОБА_4 переконував ОСОБА_6 у тому, що він перебуває у дружній відносинах із членом ВККСУ ОСОБА_9 , який також є адвокатом, відрядженим до ВККСУ, в кінці кожного тижня вони спілкуються за допомогою відеоконференцзв`язку, що саме від ОСОБА_9 залежить успішне проходження атестації суддею ОСОБА_6 .. ОСОБА_4 під час другої зустрічі повідомив, що для того, щоб успішно пройти атестацію слід заплатити ОСОБА_4 52000 грн. для їх подальшої передачі ОСОБА_9 .. В ході розмови повідомляв ОСОБА_6 про процедуру проходження атестації та нюанси атестаційного оцінювання як такі, що начебто були повідомлені йому ОСОБА_9 , створюючи враження інформованості ОСОБА_9 щодо справи ОСОБА_6 , розповідав подробиці з життя ОСОБА_9 , його життєві проблеми. Сумнівів у правдивості слів ОСОБА_4 не виникало. При цьому, готівкою брати кошти ОСОБА_4 відмовився, оскільки побоювався, що буде одразу затриманий правоохоронними органами, натомість, запропонував ОСОБА_6 провести оплату на банківські реквізити своєї юридичної фірми на підставі рахунку-фактури. Однак, по наданому вперше рахунку-фактурі ОСОБА_6 оплату не провів, у зв`язку із чим при подальшому спілкуванні ОСОБА_4 повідомив, що йому нема із чим їхати до м. Київ в інтересах ОСОБА_6 , про припинення сприяння останньому та обов`язковість попередньої сплати коштів.
		Розуміючи, що ОСОБА_4 втягує ОСОБА_6 у злочинну діяльність, ОСОБА_6 звернувся в поліцію, дав згоду прийняти участь у викритті злочину, на прослуховування телефонних розмов та використання технічних засобів. Управлінням СБУ були надані готівкові кошти в сумі 52000 грн., які були передані ОСОБА_6 для передачі ОСОБА_4 .. 
		Напередодні призначеної дати атестації за допомогою месенджера «Вайбер» ОСОБА_4 надіслав ОСОБА_6 зображення нового рахунку-фактури на ім`я ОСОБА_12 на ту саму суму і з банківськими реквізитами ТзОВ «Юридична компанія «Норма права». Отримані від правоохоронних органів готівкові кошти на підставі вказаного рахунку-фактури 19.08.2018 р. близько 15:30 год. через термінал АТ «ПриватБанк», розташований за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру 72/5, ОСОБА_6 перерахував на наданий йому банківський рахунок ТзОВ «Юридична компанія «Норма права». Потім, в салоні автомобіля ОСОБА_4 він показав останньому квитанції про оплату, оскільки ОСОБА_4 ствердив, що начебто кошти на рахунок фірми ще не зараховані, після чого ОСОБА_4 запевнив його в успішному проходженні атестації.
		 
		Потерпілий ОСОБА_9 показав, що він дійсно був членом ВККСУ та мав доступ до кожного суддівського досьє, однак, взяти для розгляду собі справу конкретного судді він не міг, оскільки у ВККСУ діє автоматизована система розподілу справ. Під час атестації негативна характеристика судді займає приблизно 10% питомої ваги, а тому не є вирішальною. Рішення щодо проходження атестації комісія вирішує колегіально, а тому думка одного з членів колегії сама по собі не може вплинути на кінцевий результат. 
		Ствердив, що колегія, до складу якої входив він, питання судді ОСОБА_6 не розглядала взагалі. Зі ОСОБА_4 він не знайомий, жодного відношення до нього не має, з ним ніколи не спілкувався, хоча припускає, що міг десь стикатись із ним на масових заходах. 
		Про обставини справи він довідався від працівників правоохоронних органів та зрозумів, що хтось намагався «під нього» взяти кошти. 
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показав, що він знайомий як із ОСОБА_4 , так і з ОСОБА_6 .. Приблизно в січні 2018 р. ОСОБА_4 дзвонив йому, погрожував ОСОБА_6 та його представнику - ОСОБА_18 .. Згодом ОСОБА_4 дзвонив йому приблизно в липні 2018 р. і вони обговорювали доцільність зустрічі ОСОБА_4 із ОСОБА_6 для розв`язання їх взаємних претензій.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що у 2017 р. він, як представник колишньої дружини ОСОБА_6  ОСОБА_8 , приєднався до ОСОБА_4 для ведення юридичних справ ОСОБА_8 . Йому відомо про неприязні відносини ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , написання ОСОБА_4 скарг на ОСОБА_6 до різних інстанцій, однак, йому нічого не відомо про знайомство ОСОБА_16 та ОСОБА_9 .. 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_6 .. ОСОБА_4 вона знає приблизно з 2016 р., він був її представником по цивільних справах щодо поділу майна. Також її представником є ОСОБА_19 .. Жодних доручень представникам на ведення переговорів щодо мирного врегулювання спору із ОСОБА_6 вона не давала, не давала їм доручень писати будь-які скарги на дії ОСОБА_6 , ні про які зустрічі представників із ОСОБА_6 їй не відомо, як і про передачу будь-яких коштів.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показав, що ОСОБА_4 негативно ставиться до ОСОБА_6 , постійно погрожував останньому та негативно про нього висловлювався. Зі слів ОСОБА_17 йому відомо, що ОСОБА_4 був ініціатором зустрічі із ОСОБА_6 , пропонував йому вийти із ним на зв`язок. 
		При цьому, ОСОБА_18 в описуваний період впродовж тривалого часу був представником ОСОБА_6 у всіх судових справах, де останній був стороною, однак, про таку особу, як ОСОБА_12 йому нічого не відомо.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС та особою з інвалідністю ІІ групи. В мережі Інтернет він знайшов адвокатську фірму ОСОБА_4 та познайомився із ним у 2018 р.. ОСОБА_4 веде його справи щодо перерахунку пенсії, між ними укладено договір про надання правової допомоги на суму 52000 грн.. Оплату він проводив на підставі рахунків-фактур на узгоджену суму, сплачував частинами. На даний час розрахунок він із ОСОБА_4 повністю не провів, сплативши лише приблизно 30000 грн. Вважає, що його заборгованість залишається в сумі приблизно 22000 грн.. ОСОБА_6 він не знає, нікому за себе проводити оплати на користь ОСОБА_4 не доручав і про такі можливі оплати йому нічого не відомо. 
		 
		Мотив особистої неприязні обвинуваченого до потерпілого ОСОБА_6 не виключає наявності й корисливого мотиву, спрямованого на заволодіння грошовими коштами.
		Твердження обвинуваченого про те, що у даному випадку мала місце провокація за сторони ОСОБА_6 і що він не пропонував потерпілому ОСОБА_6 сплачувати будь-які кошти, і що він не вводив останнього в оману щодо своєї можливості вплинути за допомогою цих коштів на потерпілого ОСОБА_9 з метою забезпечення успішного проходження ОСОБА_6 атестації в умовах створеного ОСОБА_4 . ОСОБА_6 негативного іміджу, спростовуються дослідженими по справі доказами. 
		Так, з листа від 01.08.2018 р. №12/х/230/620 (т. 2 а.с. 84), протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (т. 2 а.с. 85-86), заяви від 02.08.2018 р. (т. 2 а.с. 87) вбачається, що ОСОБА_6 самостійно, завчасно - до того як сплатити обумовлені ОСОБА_4 кошти, звернувся до правоохоронних органів з приводу протиправних дій, до вчинення яких його схиляв ОСОБА_4 , сприяв проведенню негласних слідчих дій. 
		Факт неодноразових зустрічей ОСОБА_6 із ОСОБА_4 , телефонних переговорів, обміну інформації за допомогою месенджеру «Вайбер» підтверджуються змістом протоколів НСРД, протоколів про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, протоколом огляду предмету (т. 2 а.с. 101  108).
		Зі змісту спілкування ОСОБА_4 із ОСОБА_6 , зазначеного у протоколі огляду предмета від 04.10.2018 р. (т. 2 а.с. 101  108), протоколах №1035т/39/121/18 від 20.08.2018 р., №1032т/39/121/18 від 20.08.2018 р. про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії (аудіо- відео контроль особи) (т. 3 а.с. 166  171, 174  176), протоколами від 05.10.2018 р. про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем (т. 3 а.с. 184  190, 191  197), відтворених в судовому засіданні відеозаписів проведення НСРД (т. 3 а.с. 212, 213) вбачається, що саме обвинувачений спонукав потерпілого ОСОБА_6 надати йому грошові кошти начебто для передачі ОСОБА_9 для забезпечення успішного проходження атестації, у той час як ОСОБА_6 цікавився гарантіями, зволікав зі сплатою коштів, пояснюючи це їх відсутністю. При цьому обвинувачений усвідомлював протиправність своїх дій, оскільки відмовлявся отримувати кошти готівкою, побоюючись правоохоронних органів. Обвинувачений вводив потерпілого ОСОБА_6 в оману, повідомляючи останньому, начебто, інсайдерську інформацію, отриману від ОСОБА_9 , стверджував, що справа ОСОБА_6 начебто вже вивчається ОСОБА_9 тощо. В судовому засіданні було встановлено, що згідно протоколів про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж 17.08.2019 р. ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Хмельницький, в телефонній розмові із ОСОБА_6 запевнював останнього що він не у м. Хмельницький, а у дорозі, повертається після розмови з ОСОБА_9 з приводу його атестації.
		При цьому, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 ствердив, що із ОСОБА_4 він не знайомий та ніколи не спілкувався. ОСОБА_4 також визнав, що з ОСОБА_9 він особисто не знайомий.
		Спростовуються дослідженими у справі доказами також твердження ОСОБА_4 про те, що ніякого рахунку-фактури для оплати ОСОБА_6 він не давав, квитанцій про внесені кошти не отримував. 
		Так, з протоколу огляду предмету від 04.10.2018 р. (т. 2 а.с. 101  104) вбачається, що у належному ОСОБА_6 мобільному телефоні № НОМЕР_3 виявлено зображення рахунку-фактури №25/07/18 на суму 52000 грн. із зазначенням платника  ОСОБА_12 та отримувача  ТзОВ «Юридична компанія «Норма права», яке було надіслане з номеру телефону ОСОБА_4 та отримане Трембачем 08.08.2018 р. о 22:08. Протоколом обшуку від 23.08.2018 р. підтверджується, що під час обшуку в квартирі ОСОБА_4 був виявлений та вилучений зазначений рахунок-фактура на суму 52000 грн. (т. 1 а.с. 178  192, додаток до протоколу огляду предмета від 27.08.2018 р. т. 3 а.с. 24), а також системний блок стаціонарного комп`ютера сріблясто-чорного кольору, при огляді якого (протокол огляду предметів від 05.10.2018 р. т. 3 а.с. 51  58) був виявлений файл з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому зберігався зазначений рахунок-фактура. Наявність цього файлу, а також файлів, що містять слова « ОСОБА_6 », « ОСОБА_9 », « НОМЕР_4 » на носіях інформації вказаного системного блока підтверджено також висновком експерта від 29.11.2018 р. (т. 3 а.с. 63  69). 
		Твердження ОСОБА_4 про те, що системний блок, вилучений під час обшуку в його квартирі, раніше перебував в офісному приміщенні і йому не належить, що ним користувалися сторонні особи, які й могли створити файли з відповідними рахунками-фактурами, спростовується матеріалами справи. Так, 18.06.2019 р. в судовому засіданні ОСОБА_4 під час розгляду клопотання щодо скасування арешту на майно повідомив суду, що це його особистий системний блок від його персонального комп`ютера. При цьому, файл, у якому міститься рахунок-фактура, створено 26.07.2018 р. о 15:33 год., а згідно аналізу інформації телефонних з`єднань ОСОБА_4 на час створення вказаного файлу знаходився вдома.
		Твердження про те, що цей рахунок-фактура був адресований не ОСОБА_6 , а ОСОБА_12 , спростовується показами ОСОБА_12 який ствердив, що оплату за послуги він проводив частинами по рахунках-фактурах, виставлених на узгоджені суми у межах суми договору, і що його заборгованість все ще становить приблизно 22000 грн.; фактом оплати по цьому рахунку-фактурі грошових коштів саме ОСОБА_6 , протоколом огляду предмету від 05.10.2018 р. з додатком, а саме жорсткого диску який був вилучений в ході обшуку в ОСОБА_4 , де виявлено 8 файлів які становлять інтерес, зокрема, виявлено файл в якому містяться дати, числа і назви, а в останньому рядку знаходиться текст під записом 20.08.2018 р., 52000 Трембач, а також наявний текст із записом 22.06.2018 р. 5000 Франчик.
		Дослідженими доказами також спростовуються твердження обвинуваченого про те, що кошти отримував не особисто він, а юридична особа  ТзОВ «Юридична компанія «Норма права», у якій він є лише засновником, а не директором, що працівники фірми користувались корпоративним номером мобільного телефону та «корпоративною» банківською карткою. Так, свідок ОСОБА_12 , потерпілий ОСОБА_6 повідомили, що контактували зі ОСОБА_16 на номер телефону НОМЕР_5 . Згідно наданого самим обвинуваченим листа ПАТ «Київстар», ця компанія за номером 0672754727 надає свої послуги рухомого (мобільного) зв`язку, а не корпоративного. Матеріалами НСРД під час прослуховування розмов встановлено, що будь-які інші сторонні особи вказаним телефоном не користувалися, і на телефоні дзвінки відповідав лише ОСОБА_4 .. Під час його перебування за кордоном інші особи будь - яких з`єднань не здійснювали.
		З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб  підприємців та громадських об`єднань вбачається, що ОСОБА_4 у період 2018 р. був не лише єдиним засновником, а й керівником ТзОВ «Юридична компанія «Норма права». Згідно довідки з ОДПІ ОСОБА_4 не мав найманих працівників та згідно загальнодоступного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був одноособовим директором товариства. Можливість використання банківського рахунку ТзОВ «Юридична компанія «Норма права» за допомогою банківської карти ПАТ «Універсал Банк» № НОМЕР_6 спростовується відсутністю інших осіб, уповноважених діяти від імені ТзОВ «Юридична компанія «Норма права» відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 203). Довідкою «Універсал Банк» від 19.09.2019 р. підтверджується, що ТзОВ «ЮК «Норма права», директором якої є ОСОБА_4 , відкрито рахунок у гривні № НОМЕР_1 (т. 2 а.с. 249). 
		З виписки по рахунку (т. 1 а.с. 205) випливає, що оплату коштів на рахунок ТзОВ «Юридична компанія «Норма права» № НОМЕР_1 в ПАТ «УніверсалБанк» з призначенням платежу «згідно договору від 25.07.2018 р.» шістьма платежами (2000 грн. та 5 по 10000 грн.) здійснював ОСОБА_6 .. При цьому, на рахунку вказаної організації до моменту здійснення такої виплати перебувало лише 45,85 грн.. Вказаною довідкою також підтверджується зняття з вказаного рахунку впродовж 21-22.08.2018 р. 5000 грн., 4000 грн. та 5000 грн., чим спростовується посилання обвинуваченого на те, що ці кошти ще раніше належали вказаній організації.
		 
		Обвинувачений просить звільнити його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, обґрунтовуючи це тим, що відомості до ЄРДР щодо вчинення даного кримінального правопорушення були внесені 02.08.2018 р.. Однак, зазначена підстава для звільнення від кримінальної відповідальності відсутня. Як вбачається з витягу з ЄРДР, сформованого 18.01.2019 р. (т. 2 а.с. 35-36), 02.08.2018 р. були внесені відомості до ЄРДР із правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 369-2 КК України, у той час як відомості із правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України були внесені лише 17.01.2019 р.. Крім того, перебіг строків давності підлягає обчисленню не з дати внесення відомостей до ЄРДР, а з дати вчинення злочину. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України є завершеним з моменту заволодіння обвинуваченим коштами, тобто, у даному випадку - 19.08.2018 р.. 
		 
		Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» якщо при вчиненні шахрайства винна особа схилила певну особу до замаху на давання хабара, її дії слід кваліфікувати також за відповідною частиною статті 15 та відповідною частиною статті 369 КК з посиланням на частину четверту статті 27 КК. 
		У зв`язкуіз цим ОСОБА_4 також інкримінуєтьсявчинення кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.27,ч.2ст.15,ч.3ст.369КК України,оскільки зазначенимидіями вінпідбурив особудо закінченогозамаху нанадання неправомірноївигоди завчинення службовоюособою,яка займаєвідповідальне становище,в інтересахтого,хто надаєтаку вигоду,будь-якоїдії звикористанням наданоїїй владичи службовогостановища. 
		Однак, на думку суду, ОСОБА_9 під час виконання обов`язків члена ВККСУ не належав до категорії службових осіб, які займають відповідальне становище.
		Так, відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України, службовими особами, які займають відповідальне становище, зокрема, у ст. 369 цього Кодексу є особи, зазначені у п.1 примітки до ст. 364 цього Кодексу, посади яких згідно із ст.6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "Б", судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Зазначений перелік є вичерпним.
		Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу» в редакції, чинній на час вчинення інкримінованих діянь, категорія «Б» охоплювала посади керівників структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України та їх заступників; керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників; керівників та заступників керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, апаратів місцевих державних адміністрацій, їх структурних підрозділів; керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників; заступників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України. Таким чином, члени ВККСУ до категорії «Б» віднесенні не були. Не належать до цієї категорії вони й в чинній редакції ст. 6 Закону України «Про державну службу». 
		При цьому, відповідно до ст. 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній на час вчинення інкримінованих діянь, Вища кваліфікаційна комісія суддів України визначена як державний орган суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Таким чином, ВККСУ, хоча і визначена як державний орган, не віднесена до органів державної влади чи місцевого самоврядування, а ОСОБА_9 не був її керівником чи заступником керівника.
		Члени ВККСУ зазначені у переліку службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище лише у примітці до ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції», однак, із зазначенням, що такими вони визнаються лише для цілей цієї статті, у той час, як ч. 4 ст. 3 КК України забороняє застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією. Той факт, що член ВККСУ не займає відповідального становища, підтверджується листом ВККСУ від 25.02.2019 р. №С-1189/19 (т. 2 а.с. 205).
		Таким чином, дії ОСОБА_4 помилково кваліфіковані за ч. 3 ст. 369 КК України.
		 
		Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 337 КПК України, за загальним правилом, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Лише з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Судом роз`яснювалось право прокурора змінити висунуте обвинувачення, однак, прокурор цим правом не скористався.
		Тому, на підставі ч. 3 ст. 337 КК України суд приходить до висновку про необхідність зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення на ч. 1 ст. 369 КК України, оскільки це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Отже, своїми умисними діями, які виразились у вчиненні підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку винагороду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України.
		 
		Суд вважає безпідставними посилання сторони захисту на відсутність у ОСОБА_9 під час виконання ним обов`язків члена ВККСУ статусу службової особи взагалі.
		Так, відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України, службовими особами, зокрема, у ст. 369 КК України є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		Статус ВККСУ визначено законом як державний орган суддівського врядування, на який покладено обов`язки публічного характеру, зокрема, щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, щодо суддівської кар`єри тощо, тобто такі, які за своєю суттю відносяться до організаційно-розпорядчих функцій. На зазначене не впливає колегіальність прийняття рішень цього органу.
		Не заслуговують на увагу також твердження сторони захисту про помилковість посилання на ч. 4 ст. 27 КК України, оскільки така передбачає співучасть, у той час як обвинувачення пред`явлене лише ОСОБА_4 , без зазначення інших співучасників. Так, згідно із ч. 1 ст. 337 КК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах такого обвинувачення. При цьому, матеріалами справи доведена взаємодія обвинуваченого при вчиненні даного кримінального правопорушення з іншою особою.
		 
		Обираючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, з яких кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України належить до кримінальних проступків, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України  до нетяжких злочинів; особу винного, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий (т. 2 а.с. 142), на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває (т. 2 а.с. 140, 141), працює директором ТзОВ «Юридична компанія «Норма права», одружений, є особою пенсійного віку. Пом`якшуючих та обтяжуючих обставин не встановлено.
		При визначенні міри покарання, суд виходить з того, що відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк передбачає більш м`які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.
		Враховуючи корисливий мотив обвинуваченого, а також те, що покарання у виді виправних чи громадських робіт не призначається особам пенсійного віку, виправлення особи і запобігання вчинення нею нових правопорушень можливе шляхом застосування виду покарання не пов`язаного із обмеженням чи позбавленням волі. Приймаючи до уваги майновий стан обвинуваченого, суд вважає за достатнє та доцільне призначити обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 190 та за ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу. При цьому, суд враховує вимоги ч. 3 ст. 68 КК України, відповідно до яких за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Остаточне покарання відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України слід визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
		 
		   Прокурор просить застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, мотивований тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, а 19.06.2019 р. до прокуратури Хмельницької області надійшла заява від потерпілого ОСОБА_6 щодо здійснення обвинуваченим тиску на нього.
		Розглянувши клопотання, суд встановив, що 19.06.2019 р. потерпілий ОСОБА_6 звернувся до прокуратури Хмельницької області із заявою про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Заява мотивована тим, що обвинувачений продовжує негативно висловлюватись щодо ОСОБА_6 , погрожувати йому, у т.ч. притягненням до відповідальності, вчиняє тиск на нього шляхом написання скарг та компрометації його в засобах масової інформації. Суд вважає, що написання скарг та звернень є правом особи та не може у даному випадку розцінюватись як тиск на потерпілого. Суд не вбачає ознак того, що такими діями обвинувачений намагається спонукати потерпілого змінити покази, відмовитись від підтримання обвинувачення тощо. Крім того, судом не встановлено порушення обвинуваченим процесуальних обов`язків, покладених на нього законом чи судом при тому, що з 23.02.2019 р. запобіжні заходи відносно ОСОБА_4 не застосовувались.
		Таким чином суду не були доведені підстави, передбачені ст. 177 КПК України, для застосування запобіжного заходу.
		 
		Потерпілим ОСОБА_6 подано до ОСОБА_4 цивільний позов у кримінальній справі, у якому він просить стягнути з цивільного відповідача матеріальну шкоду в сумі 520 грн. та моральну шкоду в розмірі (в редакції клопотання про збільшення позовних вимог (т. 2 а.с. 177  178) - 300000 грн.. 
		Обвинувачений цивільний позов не визнав.
		Цивільний позов мотивований тим, що для забезпечення сплати на вимогу ОСОБА_4 52000 грн. на банківський рахунок, ОСОБА_6 був вимушений за рахунок власних коштів сплатити банку комісію в сумі 520 грн..
		Факт сплати ОСОБА_6 відповідної суми комісії у зв`язку із виконанням протиправної вимоги обвинуваченого, підтверджується матеріалами справи.
		Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 
		Таким чином, в частині суми 520 грн. цивільний позов є обґрунтованим.
		Моральну шкоду у зазначеному розмірі потерпілий обґрунтовує, у тому числі, приниженням його честі й гідності як судді та людини перед громадськістю, колегами, членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, постійними образами та зверхнім ставленням обвинуваченого відносно нього. 
		Однак, таке обґрунтування судом до уваги не приймається, оскільки не стосується обставин вчиненого кримінального правопорушення. Вважаючи порушеними свою честь та гідність скаргами зі сторони обвинуваченого, розповсюдженням неправдивих відомостей тощо, потерпілий не позбавлений права звернутись у встановленому порядку із відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.
		Водночас, суд вважає, що моральна шкода потерпілому вчиненим відносно нього кримінальним правопорушенням була заподіяна і полягала у моральних стражданнях у зв`язку із втратою коштів комісійної винагороди банку, вимушеними змінами в житті, обумовленими необхідністю захисту своїх прав, у тому числі шляхом вжиття заходів для сприяння викриття злочину правоохоронними органами.
		Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 
		Згідно із ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Виходячи з вимог розумності та справедливості, суд вважає доведеним розмір моральної шкоди в сумі 50000 грн..
		Крім того, суд вважає безпідставним клопотання цивільного позивача про забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту на все майно обвинуваченого, включаючи корпоративні права, оскільки розмір такого забезпечення є неспівмірним із розміром заявлених позовних вимог та, окрім того, на частину майна обвинуваченого вже був накладений арешт ухвалами слідчого судді у тому числі з метою забезпечення можливого цивільного позову. 
		З цих підстав, цивільний позов слід задовольнити частково. Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України. Крім того, на обвинуваченого покладаються судові витрати.
		Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, КПК України, суд 
		у х в а л и в:
		ОСОБА_4 визнати винуватим в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 369 КК України.
		Призначити ОСОБА_4 покарання:
		- за ч. 1 ст. 190 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.;
		- за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 369 КК України  у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн.
		На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн..
		 
		Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_7 виданий 02.04.1997 р. Соснівським РВ УМВСУ в Черкаській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ) в дохід держави 2002 грн. судових витрат на залучення експертів.
		 
		Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_7 виданий 02.04.1997 р. Соснівським РВ УМВСУ в Черкаській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ) 520 грн. матеріальної шкоди та 50000 грн. моральної шкоди, усього  50520 грн..
		В частині решти вимог у позові відмовити. В задоволенні клопотання про забезпечення цивільного позову  відмовити.
		 
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/19134/18 від 28.08.2018 р. на тимчасово вилучене майно  скасувати в частині майна, яке підлягає поверненню за цим вироком ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ..
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/19134/18 від 30.10.2018 р. на Ѕ квартири АДРЕСА_2  залишити з метою забезпечення цивільного позову.
		 
		Речові докази по справі: 
		-грошові кошти в сумі 52000 грн., які одержані ТзОВ «Юридична компанія «Норма права» (код ЄДРПОУ 41630247, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 7) внаслідок вчинення кримінального правопорушення  конфіскувати;
		-мобільний телефон марки «Samsung» А3, чорного кольору сенсорного типу, ІМЕІ: НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 - повернути ОСОБА_6 ;
		-посвідчення водія № НОМЕР_11 на ім`я ОСОБА_20 , яке зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Хмельницького ГУНП - повернути ОСОБА_20 ;
		-паспорт громадянина України НОМЕР_12 на ім`я ОСОБА_21 та військовий квиток НОМЕР_13 на ім`я ОСОБА_21 , які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ГУНП в Хмельницькій області, - повернути ОСОБА_21 ;
		-виписку із заліково-екзаменаційної відомості без записів, диплом ЮВ НОМЕР_14 без записів, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ГУНП в Хмельницькій області  знищити; 
		-CD-R диск марки «Ridata» 80 min, 700 mb. біля центрального отвору диска знаходиться напис «RFD80M-79961 80 SI», аркуш паперу формату А 4, а саме ухвала Господарського суду Хмельницької області від 10.05.2018 р, справа №924/65/18, дві частини супровідного листа Господарського суду Хмельницької області від 17.07.2018 р., системний блок в корпусі сріблясто-чорного кольору, печатку Юридична компанія ТОВ «Норма Права», код 41630247, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_4  повернути ОСОБА_4 ;
		-диск CD-R марки «Verbatim» з написом «Київстар» вх. №26366, вих. №17940/3/ кт»; сім картку оператора мобільного зв`язку України «Київстар» з написом « НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 »; сім картку оператора мобільного зв`язку України «Київстар» з написом «ACE&an BASE, НОМЕР_15 , НОМЕР_19 , НОМЕР_20 , НОМЕР_21 »; мобільний телефон марки «Samsung GT-S7262» ІМЕІ НОМЕР_22 , НОМЕР_23 , s/n НОМЕР_24 із сім карткою оператора мобільного зв`язку України «Київстар» з написом « НОМЕР_25 , НОМЕР_26 , 8F», карткою пам`яті марки «Lexar», об`ємом 2 Gb, формату micro sd, із написом «6804652E, 31195-2GBBM, A, 3609B, made in korea»; флеш накопичувач марки «Transcend» в задній частині якого знаходиться напис «543259 3947 4 Gb N14939 R33193»; кард рідер марки «Good ram micro sd» із карткою памяті формату «micro sd» обємом 4 Gb марки «Good ram» з написом «C04G TAIWAN, 1233RL6963R»; CD-R диск марки «Ridata» 80 min, 700 mb. біля центрального отвору диска знаходиться напис «RFD80M-79961 80 SI»; банківську картку банку «Приватбанк» № НОМЕР_27 , банківську картку банку «Приватбанк» № НОМЕР_28 ; банківську картку «UniCreditCard» № НОМЕР_29 ; банківську картку банку «UniCreditBank» № НОМЕР_30 ; диплом НОМЕР_31 на ім`я ОСОБА_4 ; аркуш паперу формату А 4 у лівій верхній частині якого знаходяться написи наступного змісту «216.52.220.16: НОМЕР_32 , НОМЕР_33 : НОМЕР_32 , НОМЕР_34 : НОМЕР_32 , НОМЕР_35 : НОМЕР_32 , НОМЕР_36 : НОМЕР_32 , НОМЕР_37 : НОМЕР_32 , 188.40.40.201: НОМЕР_32 , 83.99.253.152: НОМЕР_32 , 78.60.235.56: НОМЕР_32 , НОМЕР_38 : НОМЕР_32 , НОМЕР_39 : НОМЕР_32 , НОМЕР_40 : НОМЕР_32 , 69.28.151.178: НОМЕР_32 , 69.28.151.162: НОМЕР_32 , 69.28.140.247: НОМЕР_32 , 69.28.140.246: НОМЕР_32 , НОМЕР_41 : НОМЕР_32 , НОМЕР_42 : НОМЕР_32 , 65.73.232.253: НОМЕР_32 , 65.73.232.251: НОМЕР_32 , НОМЕР_43 : НОМЕР_32 »; аркуш паперу формату А 4 із заявою підтвердженням від 10.10.2017 р. укладеною між ПАТ «Універсал банк» та ОСОБА_4 ; договір №100007159 банківського обслуговування фізичної особи від 10.10.2017 р.; додаток №30 до наказу ПАТ «Універсал Банк» №15 від 12.03.2014 р.; договір банківського рахунку № 100007125 від 09.10.2017 року укладений між ПАТ «Універсал банк» та ОСОБА_4 на 4-х аркушах формату А 4; довідку про відкриття рахунку від 09.10.2017 р. укладений між ПАТ «Універсал банк» та ОСОБА_4 на 1-у аркуші формату А 4; додатковий договір № 1 до договору банківського рахунку №100007125 від 09.10.2017 року укладений між ПАТ «Універсал банк» та ОСОБА_4 на 1-у аркуші формату А 4; додаток № 1 до додаткового договору № 1 від 09.10.2017 року до договору банківського рахунку № 100007125 від 09.10.2017 року укладений між ПАТ «Універсал банк» та ОСОБА_4 на 1-у аркуші формату А 4; додатковий договір № 2 від 09.10.2017 р. до договору банківського рахунку № 100007125 від 09.10.2017 укладений між ПАТ «Універсал банк» та ОСОБА_4 на 1-у аркуші формату А 4; додатковий договір № 3 від 09.10.2017 року до договору банківського рахунку № 100007125 від 09.10.2017 року укладений між ПАТ «Універсал банк» та ОСОБА_4 на 2-х аркушах формату А 4; значок № НОМЕР_44 «Асоціація ветеранів ГУ СБУ», які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ГУНП в Хмельницькій області, - повернути ОСОБА_4 ;
		-11 набоїв з маркуванням WCC 02 в поліетиленовому пакеті в сейф пакеті № EXP0110659, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ГУНП в Хмельницькій області  зберігати до завершення розслідування кримінального провадження за ознаками ч. 1 ст. 263 КК України, виділеного в окреме провадження постановою Хмельницької місцевої прокуратури від 17.01.2019 р., і до вирішення їх долі в рамках вказаного кримінального провадження; 
		-інші речові докази зберігати при матеріалах справи.
		 
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На вирок може бути подано апеляційну скаргу в Хмельницький апеляційний суд через Ярмолинецький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		 
		Суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...