Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 164/160/13-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 12.08.2021. Зареєстровано: 12.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2021.
Дата набрання законної сили: 05.08.2021
Номер судового провадження: 11-кп/4815/20/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014030000000089

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Рівненський апеляційний суд
		_______________________________________________________
		У Х В А Л А
		Іменем України
		 
		05 серпня 2021 року м. Рівне
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
		ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		з участю: 
		прокурора ОСОБА_4 ,
		обвинувачених  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
		секретаря судового засідання ОСОБА_15 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42014030000000089 за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції  ОСОБА_16 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_17 , обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_18 на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 02 червня 2015 відносно обвинувачених:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Годомичі Маневицького району, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.1 ст.127, ч.3 ст.27, ч.2 ст.365, ч.2 ст.365 КК України;
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в с.Цегів Горохівського району, мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України;
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився та мешкає в АДРЕСА_3 , громадянина України, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ч.2 ст.365, ч.1 ст.28, ч.1 ст.127 КК України;
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився в м.Дубно Рівненської області, мешканця АДРЕСА_4 , громадянина України, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ч.2 ст.365, ч.1 ст.28, ч.1 ст.127 КК України;
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який народився та мешкає в АДРЕСА_5 , громадянина України, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ч.2 ст.365, ч.1 ст.28, ч.1 ст.127 КК України; 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який народився та мешкає в АДРЕСА_6 , зареєстрованого в АДРЕСА_7 , громадянина України, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ч.2 ст.365, ч.1 ст.28, ч.1 ст.127 КК України; 
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився та мешкає с.Троянівка Маневицького району Волинської області, громадянина України, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ч.2 ст.365, ч.1 ст.28, ч.1 ст.127 КК України;
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який народився в смт.Маневичі, мешканця АДРЕСА_8 , громадянина України, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ч.2 ст.365, ч.1 ст.28, ч.1 ст.127 КК України;
		ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який народився в с.Городок Маневицького району, мешканця АДРЕСА_9 , громадянина України, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ч.2 ст.365, ч.1 ст.28, ч.1 ст.127 КК України;
		ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який народився в с.Замостя Маневицького району, мешканця АДРЕСА_10 , громадянина України, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ч.2 ст.365, ч.1 ст.28, ч.1 ст.127 КК України,
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 02 червня 2015 року визнано винуватим та засуджено:
		ОСОБА_6 за ч.3 ст.365 КК України на 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 років з позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціального звання «старший лейтенант внутрішньої служби»;
		ОСОБА_5 за ч.3 ст.27, ч.1 ст.127, ч.3 ст.27, ч.2 ст.365, ч.2 ст.365 КК України та, на підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 роки з позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціального звання «майор внутрішньої служби»;
		ОСОБА_8 за ч.1 ст.28, ч.1 ст.127, ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України та, на підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 роки з позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціального звання «майор внутрішньої служби». На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_8 покладено обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися до інспекції для реєстрації; 
		ОСОБА_7 за ч.1 ст.28, ч.1 ст.127, ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України та, на підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 роки з позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціального звання «капітан внутрішньої служби». На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_7 покладено обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися до інспекції для реєстрації;
		ОСОБА_14 за ч.1 ст.28, ч.1 ст.127, ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України та, на підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 роки з позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціального звання «старший прапорщик внутрішньої служби». На підставі ст.75 КК України ОСОБА_14 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_14 покладено обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися до інспекції для реєстрації;
		ОСОБА_13 за ч.1 ст.28, ч.1 ст.127, ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України та, на підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 роки з позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціального звання «лейтенант внутрішньої служби». На підставі ст.75 КК України ОСОБА_13 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_13 покладено обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися до інспекції для реєстрації;
		ОСОБА_11 за ч.1 ст.28, ч.1 ст.127, ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України та, на підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 роки з позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціального звання «старший сержант внутрішньої служби». На підставі ст.75 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_11 покладено обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися до інспекції для реєстрації;
		ОСОБА_12 за ч.1 ст.28, ч.1 ст.127, ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України та, на підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 роки з позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціального звання «старший сержант внутрішньої служби». На підставі ст.75 КК України ОСОБА_12 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_12 покладено обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися до інспекції для реєстрації;
		ОСОБА_10 за ч.1 ст.28, ч.1 ст.127, ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України та, на підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 роки з позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціального звання «молодший сержант внутрішньої служби». На підставі ст.75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_10 покладено обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися до інспекції для реєстрації;
		ОСОБА_9 за ч.1 ст.28, ч.1 ст.127, ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України та, на підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної пенітенціарної служби та в інших правоохоронних органах на строк 3 роки з позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціального звання «молодший сержант внутрішньої служби». На підставі ст.75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_9 покладено обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися до інспекції для реєстрації;
		Строк відбування покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання, а в строк відбування покарання зараховано ОСОБА_5 строк перебування під вартою з 19 серпня 2011 року по 10 квітня 2013 рік, а ОСОБА_6 - з 12 серпня 2011 року по 10 квітня 2013 року.
		Постановлено стягнути з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в дохід держави по 174 гривні 47 копійок (з кожного) процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
		Вироком вирішено долю речових доказів.
		 
		Згідно оскаржуваного вироку, ОСОБА_6 20 квітня 2011 року, в період часу з 20 год. 15 хв. до 20 год. 40 хв., перебуваючи в службовому кабінеті начальника Маневицької виправної колонії №42, розташованому на другому поверсі адміністративного приміщення над черговою частиною, що знаходиться по АДРЕСА_10 , будучи службовою особою  працівником правоохоронного органу та представником влади, всупереч положенням ст.28 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, ст.106 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка передбачає застосування фізичної сили, спеціальних засобів до осіб, позбавлених волі, лише в разі вчинення ними фізичного опору персоналу колонії, злісного невиконання його законних вимог, «Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань», затверджених наказом ДДУПВП № 275 від 25 грудня 2003 року, зокрема п.59, згідно якого працівники кримінально - виконавчої системи мають право застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установ виконання покарань, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов`язків; п.60, відповідно до якого наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи, його заступників, чергового помічника начальника установи та їх заступників у разі: а) учинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варти, адміністрації установи або проявів буйства; б) відмови слідувати в ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру; в) спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб; г) конвоювання після затримання засудженого, який скоїв втечу; п.61, згідно якого особовий склад установи має право самостійно застосовувати гумові кийки та фізичну силу у випадках: а) захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров`ю; б) припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених; в) відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди, транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення; г) затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу, окремої камери або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі; г) припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи; д) затримання засуджених, які скоїли втечу з місць позбавлення волі, є) звільнення заручників, явно виходячи за межі наданих йому повноважень щодо застосування фізичної сили до засудженого, при відсутності для цього будь-яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_19 виконував всі вимоги персоналу установи, жодного опору не чинив, руки останнього були заведені назад за спину і на них були одягнені наручники, при з`ясуванні причин та обставин втечі ОСОБА_19 з місця відбування покарання, умисно наніс останньому один удар лівою ногою в область живота, чим заподіяв закриту тупу травму живота у вигляді забою підшлункової залози, що призвела 21 квітня 2011 року біля 6.30 год. до смерті ОСОБА_19 .
		Згідно висновку судово-медичної експертизи № 37 «а» від 24 травня 2011 року за ступенем тяжкості стосовно живої особи вказана закрита тупа травма черева у вигляді забою підшлункової залози у ОСОБА_19 за ознакою наявності загрозливих для життя явищ належала б до категорії тяжких тілесних ушкоджень. 
		Отже, умисними діями старшого оперуповноваженого сектору організації оперативної роботи управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області ОСОБА_6 , які полягали у перевищенні наданих йому влади та службових повноважень, що супроводжувалось насильством над потерпілим ОСОБА_19 , було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам вказаного громадянина, зокрема, передбаченого ст.28 Конституції України права на повагу до його гідності, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу державного правоохоронного органу в особі управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області, та спричинено тяжкі наслідки  смерть засудженого ОСОБА_19 .
		Обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді начальника Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області, 20 квітня 2011 року, в період часу з 20 год. 15 хв. до 21 год. 10 хв., знаходячись в службовому кабінеті начальника установи, розташованому на другому поверсі адміністративного приміщення над черговою частиною, що по АДРЕСА_10 , будучи службовою особою - працівником правоохоронного органу та представником влади, всупереч положенням ст.28 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, ст.106 Кримінально- виконавчого кодексу України, яка передбачає застосування фізичної сили, спеціальних засобів до осіб, позбавлених волі, лише в разі вчинення ними фізичного опору персоналу колонії, злісного невиконання його законних вимог, «Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань», затверджених наказом ДДУПВП № 275 від 25 грудня 2003 року, і зокрема п.59, згідно якого працівники кримінально-виконавчої системи мають право застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установ виконання покарань, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов`язків; п. 60, відповідно до якого наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи, його заступників, чергового помічника начальника установи та їх заступників у разі: а) учинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варти, адміністрації установи або проявів буйства; б) відмови слідувати до дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу, окремої камери або карцеру; в) спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб; г) конвоювання після затримання засудженого, який скоїв втечу; п.61, згідно якого особовий склад установи має право самостійно застосовувати гумові кийки та фізичну силу у випадках: а) захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров`ю; б) припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених; в) відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди, транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення; г) затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу, окремої камери або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі; г) припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи; д) затримання засуджених, які скоїли втечу з місць позбавлення волі, є) звільнення заручників, явно виходячи за межі наданих їм повноважень щодо застосування фізичної сили до засуджених, при відсутності для цього будь-яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_19 виконував всі вимоги персоналу установи, жодного опору не чинив, руки останнього були заведені назад за спину і на них були одягнені наручники, при з`ясуванні причин та обставин втечі ОСОБА_19 з місця відбування покарання, ОСОБА_5 наніс останньому один удар рукою в область голови, внаслідок чого ОСОБА_19 було спричинено ОСОБА_5 тілесне ушкодження у вигляді синця правої тім`яно - скроневої ділянки волосистої частини голови, що згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 «а» від 24 травня 2011 року за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень. 
		В подальшому ОСОБА_5 у вищевказаному кабінеті, з метою принизити особисту гідність засудженого ОСОБА_19 , примусив його стати на коліна та просити вибачення за вчинену ним 15 березня 2011 року втечу з установи по виконанню покарань. Крім цього, ОСОБА_5 , діючи з вищевказаною метою, а також, щоб завдати фізичного болю ОСОБА_19 , примусив останнього рухатися перед працівниками Маневицької виправної колонії № 42 на колінах з власними кросівками в зубах із свого службового кабінету, що розташований на другому поверсі, по бетонній підлозі та сходинковому маршу на перший поверх у приміщення № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, внаслідок чого ОСОБА_19 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців передніх поверхонь обох колін та множинних саден обох колін, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 «а» від 24 травня 2011 року за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень. 
		Крім того, в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, в присутності працівників чергової зміни установи, ОСОБА_5 примусив ОСОБА_19 , який стояв на колінах, повторно вибачитися перед ними за вчинену втечу та необхідність у зв`язку з цим несення ними посиленого режиму служби, у тому числі додаткових чергувань, а також участі в позаробочий час в розшукових заходах. 
		Отже, умисними діями начальника Маневицької виправної колонії № 42 ОСОБА_5 , які полягали у перевищенні влади та службових повноважень, було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам ОСОБА_19 , зокрема, передбаченого ст. 28 Конституції України права на повагу до його гідності, і спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців передніх поверхонь обох колін, множинних саден обох колін та синця правої тім`яно - скроневої ділянки волосистої частини голови, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу державного правоохоронного органу в особі Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області.
		Крім того, продовжуючи свої протиправні дії, 20 квітня 2011 року, в період з 21 год. 20 хв. до 21 год. 40 хв., начальник Маневицької виправної колонії №42 ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні №2 для проведення особистого обшуку засуджених, що по АДРЕСА_10 , куди був поміщений засуджений ОСОБА_19 , будучи службовою особою  працівником правоохоронного органу та представником влади, всупереч положенням ст.28 Конституції України, ст. 106 Кримінально - виконавчого кодексу України, п. п 59 - 61 «Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань», затверджених наказом ДДУПВП № 275 від 25 грудня 2003 року, за відсутності будь-яких підстав для застосування фізичної сили і спецзасобів до засудженого ОСОБА_19 , оскільки останній виконував всі вимоги персоналу установи, жодного опору не чинив, перебував у наручниках із заведеними назад руками, віддав наказ працівнику чергової зміни установи ОСОБА_12 оголосити сигнал тривоги «Буря - 2» для збору особового складу чергової зміни в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених та наказав працівникам вищевказаної установи по виконанню покарань - начальнику відділу нагляду і безпеки установи ОСОБА_8 , черговому помічнику начальника установи ОСОБА_7 , заступнику чергового помічника начальника установи, начальнику чергової зміни ОСОБА_14 , оперуповноваженому оперативного відділу ОСОБА_13 , молодшим інспекторам відділу нагляду і безпеки ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 силоміць положити засудженого ОСОБА_19 на стіл та нанести останньому удари гумовими кийками КГ  73 по сідницях, а також керував їх діями щодо черговості нанесення ударів, тобто організував вчинення підлеглими перевищення влади та службових повноважень. Виконуючи наказ ОСОБА_5 , начальник відділу нагляду і безпеки Маневицької виправної колонії №42 ОСОБА_8 наніс засудженому ОСОБА_19 гумовим кийком чотири удари по сідницях, черговий помічник начальника установи ОСОБА_7 - два удари, оперуповноважений оперативного відділу установи ОСОБА_13 - шість ударів по п`ятах обох ніг засудженого, заступник чергового помічника начальника установи, начальник чергової зміни відділу нагляду і безпеки ОСОБА_14 - два удари по п`ятах обох ніг засудженого, молодші інспектори відділу нагляду і безпеки установи ОСОБА_12 - шість ударів по сідницях, ОСОБА_11  п`ять ударів по сідницях, ОСОБА_9 - чотири удари по сідницях, а ОСОБА_10  три удари по сідницях.
		Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_5 , що полягали в організації перевищення його підлеглими влади та службових повноважень, поєднаних із застосуванням насильства, ОСОБА_19 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді множинних зливних синців обох сідниць, множинних синців задньої поверхні лівого стегна, обширного синця задньої і бокових поверхонь правого стегна, синця і внутрішньошкірного крововиливу передньої поверхні правого стегна, множинних синців обох гомілок і ступень, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 37 «а» від 24 травня 2011 року належать до категорії легких тілесних ушкоджень.
		Умисними діями начальника Маневицької виправної колонії № 42 ОСОБА_5 , які полягали в організації перевищення влади та службових повноважень працівниками установи, що супроводжувались насильством над потерпілим ОСОБА_19 , було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам вказаного громадянина, зокрема, передбаченого ст.28 Конституції України права на повагу до його гідності, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу державного правоохоронного органу в особі Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області.
		Крім того, начальник Маневицької виправної колонії №42 ОСОБА_5 , продовжуючи свої протиправні дії, які виразились в організації та керуванні катуванням засудженого ОСОБА_19 , при відсутності будь-яких підстав для застосування фізичної сили і спецзасобів до даного засудженого, оскільки останній перебував у наручниках із заведеними назад руками і будь - якого опору не чинив, в приміщенні №2 для проведення особистого обшуку засуджених, де знаходився ОСОБА_19 , з метою покарати його за вчинену ним втечу з установи виконання покарань та заподіяти ОСОБА_19 сильний фізичний біль та фізичні і моральні страждання, віддав наказ начальнику відділу нагляду і безпеки установи ОСОБА_8 , черговому помічнику начальника установи ОСОБА_7 , молодшому інспектору відділу нагляду і безпеки ОСОБА_12 прикувати в даному приміщенні ОСОБА_19 наручниками до металевої решітки вікна із заведеними назад руками на висоті приблизно 1,7 м та залишити останнього в такому положенні роздягнутим на ніч. ОСОБА_19 , будучи обмеженим у рухах та перебуваючи в безпорадному стані, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_10 , спричинених обвинуваченим ОСОБА_6 , біля 6 год. 30 хв. помер на місці події.
		Згідно висновкусудово -медичного експерта№ 37«б»від 30травня 2011року потерпілий ОСОБА_19 під час перебування в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, будучи прикованим до решітки вікна, відчував фізичний біль як в місцях отриманих тілесних ушкоджень, так і в м`язах та зв`язковому апараті неприродно розташованих кінцівок та тулуба.
		Обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді начальника відділу нагляду і безпеки Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області, 20 квітня 2011 року, в період часу з 21 год. 20 хв. до 21 год. 40 хв., на виконання явно злочинного наказу начальника установи ОСОБА_5 , знаходячись в приміщенні №2 для проведення особистого обшуку засуджених, що по АДРЕСА_10 , куди був поміщений ОСОБА_19 , будучи службовою особою  працівником правоохоронного органу та представником влади, всупереч положенням ст.28 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, ст.106 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка передбачає застосування фізичної сили, спеціальних засобів до осіб, позбавлених волі, лише в разі вчинення ними фізичного опору персоналу колонії, злісного невиконання його законних вимог, «Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань», затверджених наказом ДДУПВП № 275 від 25 грудня 2003 року, і зокрема п.59, згідно якого працівники кримінально - виконавчої системи мають право застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установ виконання покарань, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов`язків; п.60, відповідно до якого наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи, його заступників, чергового помічника начальника установи та їх заступників у разі: а) учинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варти, адміністрації установи або проявів буйства; б) відмови слідувати в ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру; в) спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб; г) конвоювання після затримання засудженого, який скоїв втечу; п. 61, згідно якого особовий склад установи має право самостійно застосовувати гумові кийки та фізичну силу у випадках: а) захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров`ю; б) припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених; в) відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди, транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення; г) затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу, окремої камери або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі; г) припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи; д) затримання засуджених, які скоїли втечу з місць позбавлення волі, є) звільнення заручників, явно виходячи за межі наданих їм повноважень щодо застосування фізичної сили до засуджених, при відсутності для цього будь - яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_19 виконував всі вимоги персоналу установи, жодного опору не чинив, руки останнього були заведені назад за спину і на них були одягнені наручники, разом з іншими працівниками установи по виконанню покарань, діючи групою осіб без попередньої змови між собою, при з`ясуванні причин та обставин втечі ОСОБА_19 з місця відбування покарання, ОСОБА_8 наніс останньому не менше чотирьох ударів гумовим кийком КГ - 73 по сідницях, внаслідок чого ОСОБА_19 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді множинних синців обох сідниць, множинних синців задньої поверхні лівого стегна, обширного синця задньої і бокових поверхонь правого стегна, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 «а» від 24 травня 2011 року за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень. 
		Отже, умисними діями начальника відділу нагляду та безпеки Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області ОСОБА_8 , які полягали у перевищенні наданих йому влади та службових повноважень, що вчинені групою осіб без попередньої змови між собою супроводжувались насильством над потерпілим ОСОБА_19 , було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам вказаного громадянина, зокрема, передбаченого ст.28 Конституції України права на повагу до його гідності, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу державного правоохоронного органу в особі управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області.
		Крім того, продовжуючи свої протиправні дії, 20 квітня 2011 року, приблизно о 21 год, 20 хв., начальник відділу нагляду і безпеки Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області, ОСОБА_8 на виконання явно злочинного наказу начальника установи ОСОБА_5 , знаходячись в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, що по АДРЕСА_10 , куди був поміщений ОСОБА_19 , будучи службовою особою  працівником правоохоронного органу та представником влади, всупереч положенням ст.28 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, ст.106 Кримінально - виконавчого кодексу України, яка передбачає застосування фізичної сили, спеціальних засобів до осіб, позбавлених волі, лише в разі вчинення ними фізичного опору персоналу колонії, злісного невиконання його законних вимог, «Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань», затверджених наказом ДДУПВП № 275 від 25 грудня 2003 року, зокрема п.59, згідно якого працівники кримінально - виконавчої системи мають право застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установ виконання покарань, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов`язків; п.60, відповідно до якого наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи, його заступників, чергового помічника начальника установи та їх заступників у разі: а) учинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варти, адміністрації установи або проявів буйства; б) відмови слідувати в ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру; в) спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб; г) конвоювання після затримання засудженого, який скоїв втечу; п. 61, згідно якого особовий склад установи має право самостійно застосовувати гумові кийки та фізичну силу у випадках: а) захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров`ю; б) припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених; в) відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди, транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення; г) затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу, окремої камери або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі; г) припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи; д) затримання засуджених, які скоїли втечу з місць позбавлення волі, є) звільнення заручників, явно виходячи за межі наданих їм повноважень щодо застосування фізичної сили до засуджених, при відсутності для цього будь - яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_19 виконував всі вимоги персоналу установи, будь - якого опору не чинив, руки останнього були заведені назад за спину і на них були одягнені наручники, ОСОБА_8 з метою заподіяти ОСОБА_19 сильний фізичний біль, фізичні і моральні страждання, разом з черговим помічником начальника установи ОСОБА_20 , заступником чергового помічника начальника установи, начальником чергової зміни ОСОБА_14 , оперативним уповноваженим оперативного відділу ОСОБА_13 , молодшими інспекторами відділу нагляду і безпеки ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , будучи службовими особами  працівниками правоохоронного органу та представниками влади, поклавши силоміць засудженого ОСОБА_19 , на стіл, діючи групою осіб без попередньої змови між собою, умисно нанесли останньому численні удари гумовими кийками по тілу.
		Так, начальник відділу нагляду і безпеки Маневицької виправної колонії № 42 ОСОБА_8 , діючи групою осіб без попередньої змови між собою, умисно наніс гумовим кийком НОМЕР_1 потерпілому ОСОБА_19 не менше чотирьох ударів по сідницях, черговий помічник начальника установи ОСОБА_20  не менше двох ударів, оперативний уповноважений оперативного відділу ОСОБА_13 та заступник чергового помічника начальника установи, начальник чергової зміни відділу нагляду і безпеки ОСОБА_14  відповідно, не менше десяти ударів по сідницях та двох ударів по п`ятах обог ніг, молодші інспектора відділу нагляду і безпеки ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9  не менше десяти ударів, а ОСОБА_10  двох ударів по сідницях, внаслідок чого умисно заподіяли останньому сильний фізичний біль, фізичне та моральне страждання.
		Після цього, за наказом начальника установи ОСОБА_5 ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 ,продовжуючи свої протиправні дії, які спрямовані на катування засудженого ОСОБА_19 , при відсутності будь - яких підстав для застосування фізичної сили і спецзасобів до даного засудженого, і будь - якого опору не чинив, в приміщенні №2 для проведення особистого обшуку засуджених, з метою заподіяти останньому сильний фізичний біль, фізичні та моральні страждання прикували ОСОБА_19 наручниками до металевої решітки вікна із заведеними назад руками на висоті приблизно 1,7 м та залишили останнього в такому положенні роздягнутим на ніч.
		Згідно висновків судово-медичних експертиз № № 37 «а», 37 «в» відповідно від 24 та 30 травня 2011 року у ОСОБА_19 виявлені тілесні ушкодження у вигляді множинних зливних синців обох сідниць, множинних синців задньої поверхні лівого стегна, обширного синця задньої і бокових поверхонь правого стегна, множинних синців обох ступнів ніг, які за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень. Виявлені на тілі потерпілого ОСОБА_19 тілесні ушкодження утворились внаслідок не менше 65 травмуючих контактів (ударів). Останній під час нанесення ударів, будучи прикованим до решітки вікна, відчував фізичний біль як в місцях отриманих тілесних ушкоджень, так і в м`язах та зв`язковому апараті неприродно розташованих кінцівок та тулуба.
		Обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді чергового помічника начальника Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області, ОСОБА_14  на посаді заступника чергового помічника начальника установи, начальника чергової зміни відділу нагляду і безпеки установи, ОСОБА_13  на посаді оперуповноваженого оперативного відділу вказаної колонії, ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 - на посадах молодших інспекторів відділу нагляду і безпеки виправної колонії, 20 квітня 2011 року, в період часу з 21 год. 20 хв. до 21 год. 40 хв., на виконання явно злочинного наказу начальника вищевказаної установи ОСОБА_5 , в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області, що по вул. Карла Маркса, 25 в смт. Маневичі Волинської області, куди був поміщений засуджений ОСОБА_19 , будучи службовими особами  працівниками правоохоронного органу та представниками влади, всупереч положенням ст. 28 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, ст.106 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка передбачає застосування фізичної сили, спеціальних засобів до осіб, позбавлених волі, лише в разі вчинення ними фізичного опору персоналу колонії, злісного невиконання його законних вимог, «Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань», затверджених наказом ДДУПВП № 275 від 25 грудня 2003 року, зокрема п.59, згідно якого працівники кримінально -виконавчої системи мають право застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установ виконання покарань, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов`язків; п.60, відповідно до якого наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи, його заступників, чергового помічника начальника установи та їх заступників у разі: а) учинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варти, адміністрації установи або проявів буйства; б) відмови слідувати до дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу, окремої камери або карцеру; в) спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб; г) конвоювання після затримання засудженого, який скоїв втечу; п. 61, згідно якого особовий склад установи має право самостійно застосовувати гумові кийки та фізичну силу у випадках: а) захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров`ю; б) припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених; в) відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди, транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення; г) затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу, окремої камери або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі; г) припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи; д) затримання засуджених, які скоїли втечу з місць позбавлення волі, є) звільнення заручників, п.2.7 «Посадової інструкції чергового помічника начальника Маневицької виправної колонії №42», згідно якої ОСОБА_7 відповідає за стан правопорядку в установі, виконання встановленого розпорядку дня, дотримання законності в поводженні із засудженими, п.1 Посадової інструкції заступника чергового помічника начальника установи, начальника чергової зміни відділу нагляду і безпеки Маневицької виправної колонії № 42, згідно якої ОСОБА_14 організовує та контролює виконання завдань молодшими інспекторами відділу нагляду і безпеки, дотримання ними законності в поводженні із засудженими під час підтримання встановленого режиму відбування покарання і запобігання з їх боку злочинам та правопорушенням, п.12, п.3.5 Посадової інструкції молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки, згідно яких ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 зобов`язані у взаємовідносинах із засудженими проявляти коректність та не допускати порушень законності, лише у встановленому законом порядку застосовувати до засуджених фізичну силу та спеціальні засоби, явно виходячи за межі наданих їм повноважень щодо застосування фізичної сили до засуджених, за відсутності для цього будь - яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_19 виконував всі вимоги персоналу установи, будь - якого опору не чинив, руки останнього були заведені назад за спину і на них були одягнені наручники, нанесли останньому гумовим кийком КГ-73 по сідницях ОСОБА_7 - два удари, ОСОБА_13 - шість ударів по п`ятах обох ніг, ОСОБА_14 - два удари по п`ятах обох ніг, ОСОБА_12 - шість ударів по сідницях, ОСОБА_11  п`ять ударів по сідницях, ОСОБА_9 - чотири удари по сідницях, а ОСОБА_10  три удари по сідницях засудженого ОСОБА_19 , внаслідок чого останьому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді множинних зливних синців обох сідниць, множинних синців задньої поверхні лівого стегна, обширного синця задньої і бокових поверхонь правого стегна, множинних синців обох гомілок та ступень ніг, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 «а» від 24 травня 2011 року належать до категорії легких тілесних ушкоджень.
		Отже, умисними діями ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , які полягали у перевищенні влади та службових повноважень, що супроводжувались насильством над потерпілим ОСОБА_19 , було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам вказаного громадянина, зокрема, передбаченого ст.28 Конституції України права на повагу до його гідності, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу державного правоохоронного органу в особі Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області.
		Крім того, підсудні ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді чергового помічника начальника Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області, ОСОБА_8 - на посаді начальника відділу нагляду і безпеки установи, ОСОБА_12 - на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки виправної колонії, продовжуючи свої протиправні дії, 20 квітня 2011 року, в період часу з 21 год. 20 хв. до 21 год. 40 хв., на виконання явно злочинного наказу начальника вищевказаної установи ОСОБА_5 та під його керівництвом, в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених Маневицької виправної колонії № 42 УДДУПВП у Волинській області, що по вул. Карла Маркса, 25 в смт. Маневичі Волинської області, куди був поміщений засуджений ОСОБА_19 , будучи службовими особами  працівниками правоохоронного органу та представниками влади, за відсутності жодних підстав для застосування фізичної сили і спецзасобів до засудженого ОСОБА_19 , оскільки останній перебував в наручниках із заведеними назад руками і будь - якого опору не чинив, з метою покарати останнього за вчинену ним втечу з установи по виконанню покарань та заподіяти ОСОБА_19 сильний фізичний біль, фізичні і моральні страждання, всупереч положенням ст.3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.28 Конституції України, ст. 106 Кримінально - виконавчого кодексу України, прикували засудженого ОСОБА_19 наручниками до металевої решітки вікна із заведеними назад руками на висоті приблизно 1,7 м та залишили його частково роздягнутим у такому положенні на ніч у вищевказаному неопалюваному приміщенні, де останній, будучи обмеженим у рухах та перебуваючи в безпорадному стані, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, ІНФОРМАЦІЯ_11 біля 6.30 год. помер на місці події.
		Згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 «б від 30 травня 2011 року ОСОБА_19 під час перебування в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку, будучи прикутим до решітки вікна, відчував фізичний біль як в місцях отриманих тілесних ушкоджень, так і в м`язах та зв`язковому апараті неприродно розташованих кінцівок та тулуба.
		 
		В апеляційній скарзі сторони обвинувачення, з врахуванням доповнень до неї, прокурор просить суд вирок Маневицького районного суду Волинської області від 02 червня 2015 року в частині призначеного покарання обвинуваченим скасувати та постановити новий, яким призначити покарання:
		ОСОБА_6 за ч.3 ст.365 КК України 9 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та відповідно до ст.54 КК України позбавити спеціального звання «старший лейтенант внутрішньої служби». На підставі п.5 ст.74, п.п.3, 4 ч.1 ст.49 КК України, ОСОБА_6 звільнити від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності;
		ОСОБА_5 за ч.3 ст.27, ч.1 ст.127 КК України 3 роки позбавлення волі; ч.2 ст.365 КК України 5 років позбавлення волі, за ч.3 ст.27, ч.2 ст.365 КК України 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах. Відповідно до ст.54 КК України позбавити спеціального звання «майор внутрішньої служби;
		На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом складання покарань остаточно призначити ОСОБА_5 7 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах. Відповідно до ст.54 КК України позбавити спеціального звання «майор внутрішньої служби». На підставі п.5 ст.74, п.п.3, 4 ч.1 ст.49 КК України, ОСОБА_5 звільнити від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності;
		ОСОБА_8 - за ч.1 ст.28, ч.1 ст.127 КК України 3 роки позбавлення волі, за ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах із позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціального звання - майор внутрішньої служби.
		На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_8 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 3 роки та відповідно до ст.54 КК України з позбавленням спеціального звання «майор внутрішньої служби»; На підставі п.5 ст.74, п.п.3, 4 ч.1 ст.49 КК України, ОСОБА_8 звільнити від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності;
		ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 - за ч.1 ст.28, ч.1 ст.127 КК України 3 роки позбавлення волі; за ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки та із позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціальних звань. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити обвинуваченим до відбування покарання 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 3 роки та із позбавленням відповідно до ст.54 КК України спеціальних звань. На підставі п.5 ст.74, п.п.3, 4 ч.1 ст.49 КК України, цих обвинувачених звільнити від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
		На обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначив, що вважає вирок суду незаконним з підстав невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особам обвинувачених. Послався на те, що при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судом не дано належної правової оцінки характеру та ступеню суспільної небезпеки вчинених ними злочинів, не достатньо врахував, що ОСОБА_5 вину визнав частково, а ОСОБА_5 взагалі не визнав. Крім того, судом першої інстанції безпідставно звільнено обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 від відбування покарання з випробуванням, а також не надано належної правової оцінки характеру та ступеню суспільної небезпеки вчиненого ними злочину. 
		При цьому, прокурор зазначив, що на даний час з моменту вчинення обвинуваченими інкримінованих їм злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст.365 КК України, минуло більше 10 років, а тому їх потрібно звільнити від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
		 
		В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить суд вказаний вирок змінити, врахувавши як пом`якшуючу обставину те, що він розкаявся у скоєному злочині та обрати покарання, не пов`язане з позбавленням волі.
		 
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_5  адвокат ОСОБА_18 в апеляційній скарзі також просить суд цей вирок змінити, обравши його підзахисному покарання не пов`язане з позбавленням волі.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить вказаний вирок скасувати, а кримінальне провадження відносно нього закрити.
		 
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_6  адвокат ОСОБА_17 , в апеляційній скарзі також просить суд вирок Маневицького районного суду Волинської області скасувати, а кримінальне провадження стосовно його підзахисного закрити.
		 
		Зазначене кримінальне провадження неодноразово розглядалось в судах апеляційної та касаційної інстанції, останній раз 31 січня 2019 року.
		Так, Постановою Верховного Суду від 31 січня 2019 року касаційну скаргу захисників ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , які діють в інтересах засудженого ОСОБА_6 , залишено без задоволення, касаційну скаргу прокурора задоволено, а ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 06 червня 2016 року у кримінальному провадженні №42014030000000089 відносно засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Підставою для скасування вказаної ухвали апеляційного суду слугувало неправильне звільнення від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості вчинених ним злочинів та даним про його особу через м`якість.
		Водночас касаційним судом визнано правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч.3 ст.365 на ч.2 ст.365 КК України.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_4 , яка частково підтримала апеляційну скаргу, вказавши, що у зв`язку зі встановленими істотними порушеннями Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), вирок слід скасувати і направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд, міркування обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу захисника, не заперечуючи проти закриття кримінального провадження за закінченням строків давності, обвинуваченого ОСОБА_5 , який не підтримав свої апеляційні вимоги, однак не заперечував проти закриття кримніального провадження на підставі ст.49 КК України, обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які підтримали апеляційну скаргу прокурора в частині їх звільнення на підставі ст.49 КК України, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.
		Згідно вимог статей 366, 367, 371 КПК після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку та вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу, після чого ухвалює вирок іменем України безпосередньо після закінчення судового розгляду. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті.
		Під час ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті приймається рішення щодо формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі, оцінюються докази, кожен окремо та у сукупності, вирішується питання допустимості доказів під час такої оцінки тощо. Крім нерозголошення інформації, обговорюваної в нарадчій кімнаті, вищевказані норми передбачають ще й зосередження суду на обставинах того кримінального провадження, яке він має завершити ухваленням судового рішення.
		Порушення таємниці наради суддів не є безумовною підставою для скасування судового рішення відповідно до ч.2 ст.412 КПК, однак суди апеляційної інстанцій повинні оцінювати істотність виявлених порушень порядку ухвалення рішення в нарадчій кімнаті шляхом з`ясування, чи призвели вони до неможливості ухвалити законне й справедливе рішення.
		Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 лютого 2020 року (справа №128/2455/15-к, провадження № 51-7241кмо18), з урахуванням положень ст.367 КПК, вчинення процесуальних дій та ухвалення суддями (суддею) під час перебування в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженні судових рішень по інших справах слід вважати порушенням таємниці наради суддів, яке на підставі ч.1 ст.412 КПК може бути визнано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону у разі, коли воно за своїм характером та з огляду на обставини конкретної справи перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тобто в тих випадках, коли вказане порушення обґрунтовано ставить під сумнів незалежність і неупередженість суддів (судді) при обговоренні та ухваленні відповідного судового рішення.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, розгляд цього провадження здійснювався суддею ОСОБА_23 одноособово. 
		Згідно даних журналу судового засідання для ухвалення вироку суд видалився до нарадчої кімнати 27 травня 2015 року о 16:49:12, та перебував у ній до 02 червня 2015 року. Оскаржуваний вирок суду першої інстанції датований 02 червня 2015 року. Вказані процесуальні дії підтверджуються інформацією, зафіксованою на технічному носії (диску), наявному в матеріалах кримінального провадження. 
		За приписом ч.2 ст.367 КПК суд був вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу.
		Однак суддею суду першої інстанції не дотримано вимог вказаної статті, оскільки, як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру судових рішень, суддя ОСОБА_23 незважаючи на перебування у нарадчій кімнаті, в період з 28 травня 2015 року по 01 червня 2015 року, зокрема 28 травня 2015 року постановив ухвалу у цивільній справі №164/501/15-ц, а також ухвалв постанову у справі про адміністративні правопорушення №164/602/15-п, яка була розглянута за участю особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності.
		Зазначене свідчить про те, що суддя брав участь у розгляді інших проваджень під час перебування в нарадчій кімнаті у вказаному кримінальному провадженні, чим допустив порушення таємниці наради суддів.
		Зважаючи на те, що під час ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті приймається рішення щодо формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі, оцінюються докази, кожен окремо та у їх сукупності, вирішується питання допустимості доказів під час такої оцінки, тому слід вважати, що таємниця нарадчої кімнати передбачає ще й зосередження суду на обставинах того кримінального провадження, яке він має завершити ухваленням судового рішення.
		Тому колегія суддів приходить до переконання, що встановлене порушення таємниці нарадчої кімнати, зокрема постановлення судових рішень у справі цивільної юрисдикції, а також у справі про адміністративні правопорушення, у тому числі й за участі сторін перешкодили місцевому суду ухвалити законний та обґрунтований вирок.
		Водночас колегія суддів зауважує, що порушення судом першої інстанції вимог ст.367 КПК та загальних засад судочинства не відноситься до переліку беззаперечних підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбаченого ч.1 ст.415 КПК. Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК, у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК. Зважаючи на те, що при скасуванні вироку суду внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції призначає новий судовий розгляд, не вирішуючи питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, а тому, в силу вимог ч.2 ст.415 КПК, колегія суддів позбавлена можливості для перевірки інших доводів апеляційних скарг. 
		Під час нового судового розгляду, суду першої інстанції, з дотриманням процесуальних прав учасників судового процесу, необхідно врахувати висновки і мотиви апеляційної інстанції, з яких скасовано судове рішення, а також висновки суду касаційної інстанції, та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення, з врахуванням доводів, викладених в апеляційних скаргах сторін кримінального провадження.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 412, 415, 418 КПК України, колегія суддів, 
		у х в а л и л а :
		Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_16 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_17 , обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_18  задовольнити частково.
		Вирок Маневицького районного суду Волинської області від 02 червня 2015 року стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 скасувати.
		Призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...