Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/4592/15 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 12.08.2021. Зареєстровано: 13.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.08.2021.
Дата набрання законної сили: 11.08.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11.08.2021 м. Дніпро Справа № 904/4592/15
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
		суддів: Верхогляд Т.А., Вечірка І.О., 
		секретар судового засідання Мацекос І.М.
		розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2020 у справі № 904/4592/15
		за заявою Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк", Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка
		до боржника Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", 49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31
		про визнання банкрутом, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції.
		Провадження у справі про банкрутство ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» перебуває на стадії розпорядження майном. Повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Ткаченко Д.В.
		Заява про порушення провадження у цій справі надійшла до місцевого господарського суду 27.05.2015, а провадження у справі порушено 11.06.2015 (т.2 а.с.112). Стадія розпорядження майном триває понад шість років. 
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2015 у справі затверджено реєстр вимог кредиторів (т. 11 а.с.200), за результатами прийняття якої відбулось і тривало апеляційне оскарження.
		З грудня 2015 по 2020 рік розпорядник майна безуспішно і неодноразово вживав заходи щодо скликання зборів кредиторів, які не зібрались жодного разу через відсутність кворуму (оскільки кредитор, що мав найбільшу кількість голосів, не з`являвся на збори), що унеможливило в часі дії Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», і в часі дії Кодексу України з процедур банкрутства прийняття відповідного рішення про перехід до наступної судової процедури, внаслідок чого процедура розпорядження майном темпорально давно закінчилась.
		Зважаючи на ці обставини, надмірну тривалість часу процедури розпорядження майном, недобросовісність деяких кредиторів, з вини яких не могли відбутись збори кредиторів, деякі кредитори надали до місцевого господарського суду клопотання про закриття провадження у справі, у той час, як АТ "Райффайзен Банк Аваль" наполягало на переході до ліквідаційної процедури, з приводу чого ним також було надано до суду відповідне клопотання. 
		Таким чином, ухвалою місцевого господарського суду від 11.11.2020 (т.46 а.с.90-103) за результатами розгляду цих клопотань:
		-відмовлено у задоволенні клопотання АТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;
		-задоволені клопотання ТОВ "Заубер Холдінгс Україна" №058 від 21.05.2020 та ТОВ "ПІК "Енерго-Інвест" №03/б від 20.05.2020 про закриття провадження у справі про банкрутство;
		-провадження у справі про банкрутство ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» закрито;
		-припинені повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича; 
		-залишено без розгляду ряд клопотань/заяв: розпорядника майна №01-34/02-62 від 27.04.2020 щодо скасування арештів та оголошення в розшук майна; заяву АТ "ДТЕК Дніпровські Електромережі" від 26.12.2018 про зобов`язання вчинити; державного виконавця №45439 від 06.08.2019 про звернення стягнення на майно; розпорядника майна №01-34/02-62 від 10.02.2020 про скасування арешту з коштів; державного виконавця Новокодацького відділу ДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №16584 від 06.02.2020; ТОВ "Голден Фінанс Груп" про заміну кредитора; клопотання ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про заміну сторони у справі.
		Суд вмотивував своє рішення тим, що, дослідивши Звіт поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності боржника за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, встановив відсутність підстав для прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на підставі ч. 4 ст. 49 КУзПБ.
		Окрім зазначеного судом встановлено, що загальні збори кредиторів боржника жодного разу не зібрались повноважно, як того вимагає ч. 2 ст. 48 КУзПБ, комітет кредиторів не обраний. Внаслідок цього не прийнято рішення щодо переходу до наступної процедури стосовно боржника (санація, ліквідація) відповідно до вимог п.п. 3, 4 ч. 5 ст. 48 та ч. 2 ст. 49 наведеного Кодексу. За час знаходження боржника у процедурі розпорядження майном, яка триває більше 5 років, відновлення платоспроможності боржника за допомогою існуючого механізму банкрутства не відбулось, вимоги кредиторів не задоволено. Через дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, останні позбавлені можливості отримати задоволення своїх грошових вимог, а також нараховувати на ці вимоги штрафні санкції, а подальше знаходження в процедурі розпорядження майном також порушує інтереси і поточних кредиторів. 
		Суд дійшов висновку про те, що провадження у справі повинно бути закрито на підставі п. 9 ч. 1 ст. 90 КУзПБ через відсутність підстав для відкриття ліквідаційної процедури відносно ПАТ «Дніпропетровський трубний завод», перехід до процедури санації неможливий у зв`язку з відсутністю повноважень у суду з власної ініціативи переходити до наступних процедур. Судом враховано соціальну складову - той факт, що підприємство є містоутворюючим та на теперішній час на ПАТ "ДТЗ" працює близько 1 000 працівників, що свідчить про дотримання принципів, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997 та є частиною національного законодавства.
		Наведені обставини стали підставою для задоволення клопотань про закриття провадження у справі, відповідно, і підставою для залишення ряду заяв/клопотань без розгляду та відмови у відкритті ліквідаційної процедури у даній справі за ініціативи суду.
		2.Короткі та узагальнені доводи апеляційної скарги.
		Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", в якій просило скасувати постановлену ухвалу від 11.11.2020 та прийняти нове рішення про передачу справи до місцевого господарського суду для подальшого провадження у справі про банкрутство боржника.
		Скаржник наголошує, що суд безпідставно задовольнив клопотання про закриття провадження у справі банкрутство боржника, не переконавшись у наявності/відсутності ознак неплатоспроможності. Зміст Звіту, на який посилався суд, свідчить про наявність ознак критичної неплатоспроможності Боржника. На даний час у справі кредиторами не прийнято рішення щодо переходу до наступної процедури стосовно боржника (санація, ліквідація) відповідно до вимог п.п. 3,4 ч. 5 ст. 48 та ч. 2 ст.49 КУзПБ. Станом на теперішній час основним кредитором боржника, що володіє більше 75% голосів, є Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу», без участі якого у зборах кредиторів, збори не можуть мати необхідного кворуму для їх проведення. Враховуючи, що господарський суд в рамках справи про банкрутство №904/4592/15 своїми ухвалами неодноразово відкладав підсумкове засідання, у т.ч. зобов`язував Корпорацію «Індустріальна Спілка Донбасу» надати до суду письмові пояснення з приводу їх неявки на загальні збори кредиторів боржника із зазначенням підстав такої неявки на дані збори кредиторів, що не надає суду підстави для закриття провадження на підставі п. 9 ч.1 ст. 90 КУзПБ. Скаржник вважає, що суд з метою недопущення затягування розгляду справи, керуючись ч. 4 ст. 49 КУзПБ, суд мав самостійно розглянути питання і прийняти рішення про перехід до наступної судової процедури у справі - стадії ліквідації боржника, така можливість і обов`язок суду визначені процесуальним законом, проте цього не зроблено.
		Два інших кредитори, які звернулись з апеляційними скаргами, відмовились від них в ході апеляційного провадження, внаслідок чого були прийняті їх відмови і винесені відповідні ухвали. 
		3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
		ТОВ «Заубер Холдінгс Україна» у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, вимоги скарги без задоволення.
		Компанія  АТ «Промінтергруп АГ» у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу  без змін, з підстав, викладених у відзиві.
		Клопотання про відкладення розгляду справи не підлягають задоволенню, оскільки справа призначалась і слухалась неодноразово за участі всіх учасників.
		4.Рух справи у суді апеляційної інстанції.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2021, у складі колегії суддів: головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б., поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2020 у справі № 904/4592/15; об`єднано апеляційні скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2020 у справі № 904/4592/15 до спільного розгляду; розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 17.03.2021.
		У судовому засіданні 17.03.2021 колегія суддів, порадившись на місці, відклала розгляд апеляційних скарг у судове засідання на 31.03.2021, про що учасники апеляційного провадження повідомлені ухвалою від 18.03.2021.
		У судовому засіданні 31.03.2021 колегія суддів, порадившись на місці, відклала розгляд апеляційних скарг у судове засідання на 07.04.2021, про що учасники апеляційного провадження повідомлені ухвалою від 01.04.2021.
		У судовому засіданні 07.04.2021 колегія суддів, порадившись на місці, відклала розгляд апеляційних скарг у судове засідання на 12.04.2021, про що учасники апеляційного провадження повідомлені ухвалою від 08.04.2021.
		У судовому засіданні 12.04.2021 колегія суддів, порадившись на місці, відклала розгляд апеляційних скарг у судове засідання на 02.06.2021, про що учасники апеляційного провадження повідомлені ухвалою від 13.04.2021.
		Розпорядженням керівника апарату суду від 01.06.2021, у зв`язку з участю судді Паруснікова Ю.Б. у підготовці голів та заступників голів апеляційних судів для підтримання кваліфікації в онлайн-режимі, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 904/4592/15, за результатом якої визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Білецька Л.М. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Вечірко І.О. 
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2021, у складі колегії суддів: головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Вечірка І.О., прийнято апеляційні скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2020 у справі № 904/4592/15 до свого провадження.
		У судовому засіданні 02.06.2021 оголошено перерву до 07.07.2021, про що учасники апеляційного провадження повідомлені ухвалою від 03.06.2021.
		У судовому засіданні 07.07.2021 колегія суддів, порадившись на місці, відклала розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" у судове засідання на 11.08.2021, про що учасники апеляційного провадження повідомлені ухвалою від 08.07.2021. Крім того, цією ухвалою змінено найменування Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на Акціонерне товариство "Райффайзен Банк".
		У судовому засіданні представники учасників апеляційного провадження надали пояснення у справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.
		11.08.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ним оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін з таких підстав.
		5.Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
		Ухвалою господарського суду від 11.06.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Дніпропетровський трубний завод». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів до 04.10.2015. Розпорядником майна призначено Ткаченка Дениса Володимировича (свідоцтво №1057 від 04.07.2013). В подальшому строк процедури розпорядження майном неодноразово продовжувався.
		Ухвалою господарського суду від 03.12.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів. Зобов`язано розпорядника майна арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. у 10-денний строк після проведення попереднього засідання повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення. Встановлено дату проведення зборів кредиторів: 14.12.2015.
		Протягом грудня 2015  вересня 2018 провадження у справі було зупинено у зв`язку з перебуванням справи в апеляційній інстанції. Провадження поновлено 01.10.2018. Надалі господарський суд неодноразово зобов`язував розпорядника майна визначитись на зборах комітету кредиторів з подальшою процедурою банкрутства відносно боржника. Станом на 11.11.2020 у зв`язку з неявкою на збори кредитора - Корпорації «ІСД», який володіє більше ніж 3/4 голосів, збори кредиторів не були проведені в повноважному складі. Судові засідання неодноразово відкладались, суд зобов`язував Корпорацію надати письмові пояснення з приводу їх неявки на загальні збори кредиторів Боржника.
		Розпорядником майна вживались заходи щодо скликання зборів кредиторів - на 14.12.2015, 23.12.2015, 19.10.2017, 19.10.2018, 05.11.2019, 05.02.2020, 24.03.2020, 12.05.2020, 09.062020, але жодного разу збори не відбулись через неявку Корпорації «ІСД».
		12.05.2020 Корпорація "ІСД" звернулась до господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, де також були наведені пояснення з приводу неявки на загальні збори кредиторів (а саме: представник Корпорації не зможе взяти участь у зборах кредиторів Боржника, призначених на 12.05.2020, у зв`язку з введенням на території України карантину). У наданих поясненнях відсутні обґрунтування поважності підстав неявки представників Корпорації на всі інші збори кредиторів, які скликались розпорядником майна (14.12.2015, 23.12.2015, 19.10.2017, 19.10.2018, 05.11.2019, 05.02.2020, 24.03.2020, 09.06.2020, 12.05.2020), що свідчить про його недобросовісне ставлення як до передбаченої законом процедури банкрутства, так і до власного статусу як кредитора, що володіє більшістю голосів, необхідних для наявності кворуму на зборах кредиторів. 
		Між тим, протягом цього періоду економічний стан боржника покращився, намітилась тенденція до прибуткової діяльності.
		Так, в матеріалах справи міститься Звіт поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 (т.33 а.с.22-57), складений аудитором Тетяною Ліщенко (сертифікат аудитора серії А№004540 від 23.02.2001), з якого вбачається:
		-частка банківських кредитів зменшилась, фінансовий результат, протягом періоду, що аналізувався, формувався (в основному) за рахунок операційної діяльності, доходи від продажу продукції зростали; 
		-підприємство працювало загалом нерентабельно, але у 2019 році за рахунок отриманого прибутку, показники мають позитивні значення;
		-структура виробництва значно змінилась у 2019, у порівнянні з 2017, динаміка виробництва тягнутих труб поступилась лідерством виробництву катаних труб, також було зовсім припинено випуск електрозварник труб, які Підприємство випускало раніше; собівартість вироблених та підготовлених до продажу труб незначно нижче доходів від їх реалізації за всіма видами продукції у 2017 та 2019; 
		- за результатами аналізу діяльності за три останні роки виявлено збиткову діяльність протягом 2017 та 2018, але діяльність Підприємства у 2019 була прибутковою;
		-за період, що аналізувався, платежі кредиторам Підприємство не зупиняло і частково виконувало вимоги, у тому числі із заробітної плати;
		-виробничо-технічний фактор характеризується наявністю на Підприємстві механізованих та автоматизованих трубопрокатних агрегатів, які здатні виробляти трубну продукцію за стабільним рівнем якості у кількості 125 000 тонн труб різного асортименту;
		-інфраструктурний фактор має позитивний вплив на інвестиційне становище Підприємства. Розташування у промисловій зоні обласного центру України з розвинутою логістикою, кваліфікованими кадрами та науково-технічними установами є позитивним для оцінки можливих резервів Підприємства;
		-Підприємство має досвід експортних відносин. Труби, які випускаються, відповідають українським стандартам та технічним умовам, стандартам в системах EN, DIN, а також міжнародним стандартам. В умовах зниження курсу гривні до іноземних валют експортний потенціал є резервом ефективності Підприємства;
		-ознака дій з доведення до банкрутства розрахунками та поясненнями не підтверджується, ознака дій з приховування банкрутства не підтверджується.
		6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
		Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
		З урахуванням приписів Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ подальший розгляд даної справи про банкрутство ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» здійснюється відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства. Провадження у справі перебуває на стадії розпорядження майном з червня 2015.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.
		Частиною 5 статті 48 КУзПБ передбачено, що до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство.
		Арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, визначеного Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів (ч. 1 ст. 28 КУзПБ).
		Згідно ч. 3 ст. 44 КУзПБ розпорядник майна зобов`язаний скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань.
		Статтею 49 КУзПБ визначено механізм переходу до наступної судової процедури від етапу розпорядження майном, а саме:
		-у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі;
		-до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
		У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.
		У підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
		З дня визнання господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури санації процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються.
		Як вбачається з матеріалів справи, збори кредиторів, призначені на 14.12.2015, 23.12.2015, 19.10.2017, 19.10.2018, 05.11.2019, 05.02.2020, 24.03.2020, 09.06.2020, 12.05.2020, не відбулись через відсутність на них належної кількості голосів, визначеної ч. 2 ст. 48 КУзПБ, для визнання зборів повноваженими. Так, через систематичну неявку кредитора - Корпорації "ІСД", якому належить 3/4 голосів, протягом грудня 2015  травня 2020 збори не проведені, комітет кредиторів не створений.
		В силу наявності обставин, що унеможливлюють створення представницьких органів, прийняття зборами кредиторів боржника у встановлені строки рішень щодо переходу до наступної стадії (процедури) банкрутства боржника у даній справі, строк процедури розпорядження майном неодноразово продовжувався.
		За положеннями ч. 4 ст. 49 КУзПБ у разі, якщо зборами кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд за наявності ознак банкрутства протягом п`яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Саме на застосуванні цієї норми права наполягає скаржник.
		Аналіз положень зазначеної статті свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає одне з рішень про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями ст. 6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду.
		Поняття судового розсуду в теорії права охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати з поміж альтернативних рішень, кожне з яких є законним, одне, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, судової практики.
		Отже, право суду закрити провадження у справі про банкрутство у підсумковому засіданні розглядається як альтернатива переходу до наступної судової процедури.
		Перешкодою переходу до наступної судової процедури у даній справі є не та обставина, що зборами кредиторів не прийнято відповідне рішення, бо суд і сам може його прийняти, але сам факт недобросовісної поведінки, фактично блокування роботи зборів кредиторів з боку кредитора, що має найбільшу кількість голосів, і який жодного разу протягом шести років не з`явився на збори, створивши ситуацію відсутності кворуму, як наслідок, відсутність створення представницького органу кредиторів як сторони у справі в особі представника комітету кредиторів як сторони у справі. 
		Колегія суддів до правовідносин, що склались, вважає за необхідне застосувати п. 28 постанови Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у складі Касаційного господарського суду у справі № 910/16593/10, та п. 45 цієї постанови, тотожний за змістом, винесений як Висновки щодо застосування норми права - норма частини четвертої статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства, якою встановлено право суду приймати постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури обмежена випадком наявності конкурсних кредиторів з правом вирішального голосу (зборів кредиторів) за умови недобросовісної бездіяльності цього органу щодо прийняття рішення про подальшу долю процедури банкрутства. У цьому Верховним Судом вбачається встановлення законодавцем балансу між інтересами боржника, щодо якого застосовано мораторій на задоволення конкурсних кредиторів, та інтересами добросовісних кредиторів такого боржника - як конкурсних, так і поточних, які мають легітимні очікування щодо погашення наявних боргів боржника перед ним. 
		Ця правова позиція сформульована Верховним Судом у справі, у якій до боржника не було висунуто вимог, з метою показати важливість зборів (комітету) кредиторів як безпосередньої рушійної сили у справах про банкрутство. І особливо важливо зазначити у цьому контексті, що недобросовісність у цій справі кредитора, що має найбільшу кількість голосів, спричиняє відсутність кворуму на зборах, отже, унеможливлює їх проведення понад шість років - період надвеликий для процедури розпорядження майном і для того, щоб виправдати надію на те, що ситуацію можна виправити. В цілому це означає і неможливість подальшого провадження у справі про банкрутство. Тривалість провадження у справі не можна вважати розумним строком в розумінні Конвенції про захист прав та основоположних свобод, що буде зазначено далі по тексту.
		Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущенні доведення боржника до банкрутства. Захист приватного інтересу, у свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажі його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу інтересів при захисті публічного та приватного інтересів.
		Процедура банкрутства, в основі якої лежить конкурсна природа, спрямована на забезпечення відстоювання обґрунтованості вимог конкурсних кредиторів до боржника на конкурентних засадах. 
		Як було встановлено вище, провадження у справі про банкрутство боржника триває понад п`ять років в одній інстанції на стадії розпорядження майном, через дії/бездіяльність кредитора, якому сукупно належить ѕ голосів, що має наслідком неспроможність формування комітету кредиторів та вирішення питання щодо переходу до подальшої процедури банкрутства, а в цілому неможливість і подальшої процедури банкрутства.
		Адже, кредитори (комітет кредиторів) є стороною у справі про банкрутство (ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства) з усіма правами і обов`язками відповідно до норм процесуального законодавства.
		Згідно зі ст. 210 ГК України у разі якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або більше кредиторів, вони утворюють збори (комітет) кредиторів відповідно до вимог закону.
		На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів як постійно діючий представницький орган, який уособлює всіх кредиторів. Тобто загальні збори формують чисельний і персональний склад комітету кредиторів, який колегіально вирішує питання, пов`язані з реалізацією правосуб`єктності кредиторів. За допомогою цього колегіального органу погоджується баланс інтересів між всіма кредиторами боржника, компенсуються взаємні протиріччя кредиторів у справі про банкрутство з метою рівномірного задоволення грошових вимог кредиторів, контролюється виконання функцій арбітражного керуючого, приймаються сумісні рішення щодо наступної процедури банкрутства. Значення цього представницького органу кредиторів полягає в тому, що він здійснює всі дії від імені кредиторів, здійснюючи їх судове процесуальне представництво в межах повноважень, встановлених законом.
		Саме через комітет кредиторів приватний інтерес окремого кредитора стає загальним (публічним) інтересом. Шляхом різного механізму прийняття рішень комітет кредиторів вирішує конфлікт інтересів серед самих кредиторів, і, як наслідок, спільність кредиторів виступає як рушійна сила провадження у справі про банкрутство, особливо на стадії ліквідаційної процедури. 
		При цьому, справи про банкрутство не застраховані від диктату волі великих кредиторів, які мають більшість голосів на зборах при прийнятті рішення, що в деяких випадках не збігається з волевиявленням дрібних конкурсних кредиторів боржника.
		Такий дисбаланс між конкурсними кредиторами "більшості" і конкурсними кредиторами "меншості" при прийнятті рішень не сприяє винесенню достатньо обґрунтованого рішення щодо наступної судової процедури банкрутства. Суд констатує, що у даній справі, що вирішується, має місце саме такий дисбаланс, коли з волі «великого» кредитора блокується справа про банкрутство, і в майбутньому це може призвести до нехтування інтересами «дрібних» кредиторів, оскільки домінуюче положення кредиторів з найбільшою кількістю голосів створює підстави, які порушують інтереси кредиторів, що мають меншість голосів при прийнятті рішень. Особливо у випадку їх недобросовісної бездіяльності, що має місце у цій справі.
		Між тим, на розсуд комітету кредиторів віддано надзвичайно важливі питання у ході процедури банкрутства:
		- повноваження щодо погодження умов продажу майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) у процедурі санації відповідно до плану санації або у процедурі ліквідації банкрута (п. 5 ч. 8 ст. 48 КУзПБ). Ця норма узгоджується з приписами ч.1 ст. 75 Кодексу, в якій передбачений обов`язок арбітражного керуючого визначати такі умови (склад майна (лот); початкову ціну; крок аукціону) за погодженням з комітетом кредиторів.
		 - заборону, встановлену ч.ч. 7, 8 ст. 44 Кодексу, в якій визначаються наслідки введення процедури розпорядження майном, а саме заборону боржнику у цій процедурі без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту формування комітету кредиторів) вчиняти значні правочини, вчинення яких не заборонено цим Кодексом та здійснювати продаж істотних активів боржника.
		Це означає, що збори кредиторів (комітет кредиторів) наділені правом надати згоду чи відмовити у цьому боржнику, що входить до інших питань, які входять в компетенцію комітету (п. 7 ч. 8 ст. 48 Кодексу).
		- права комітету кредитора при зверненні до суду з клопотаннями про призначення та припинення повноважень арбітражного керуючого та надання права комітету кредиторів в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав. При цьому визначено, що за наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень (абз. 3, 4 ч. 4 ст. 28 Кодексу).
		- права у процедурі продажу майна банкрута, у т.ч. яке знаходиться у заставі, з обов`язковим погодженням всіх умов продажу з заставними кредиторами. Так, передбачено обов`язкове погодження з забезпеченими кредиторами стартової ціни майна, складу лоту, кроку аукціону, тексту оголошення, вартості утримання, зберігання та витрат на продаж заставного майна (ст.75); зниження ціни на першому повторному аукціоні тільки за згодою забезпеченого кредитора (ч.2 ст.80); право придбання майна забезпеченим кредитором за стартовою ціною після першого повторного аукціону (ст. 81); розрахунок за придбане майно шляхом взаємозаліку (ч. 2 ст. 85). 
		За таких обставин, відсутність у справі про банкрутство зборів кредиторів (комітету кредиторів) через недобросовісну бездіяльність «великого» кредитора означає відсутність сторони у справі в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України, що спричиняє закриття провадження у справі, що узгоджується з загальним принципом обов`язковості участі кредиторів в особі їх представницьких органів (зборів, комітету) у процедурі банкрутства, без чого неможливо досягнути легітимної мети Кодексу України з процедур банкрутства. На статусі комітету кредиторів як сторони у справі про банкрутство звертав увагу ВГСУ у справі №5/207б від 4.02.2006 (у контексті можливості представника комітету кредиторів оскаржити судове рішення у справі про банкрутство). 
		Колегія звертається також до висновку КГС у складі Верховного Суду стосовно того, що у випадку тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство з неможливістю його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство, при вирішенні питання про наявність /відсутність підстав для закриття провадження у справі, суд не позбавлений можливості застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справ та забезпечення балансу інтересів кредиторів і боржника в ході судового провадження (постанова 21.11.2018 у справі № 910/3704/13).
		Отже, судова колегія застосовує Висновки щодо застосування норми права, а саме: норма ч. 4 ст. 49 КУзПБ, якою встановлено право суду прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, обмежена випадком наявності конкурсних кредиторів з правом вирішального голосу (зборів кредиторів) за умови недобросовісної бездіяльності цього органу щодо прийняття рішення про подальшу долю процедури банкрутства.
		Відтак, є виправданим підхід суду першої інстанції шляхом застосування до спірної ситуації норм саме п. 9 ч.1 ст. 90 КУзПБ, застосування якого за своїми наслідками більше відповідає динаміці дотримання балансу інтересів при захисті публічного та приватного інтересів.
		Матеріалами справи підтверджено, що, приймаючи рішення про закриття провадження у справі про банкрутство боржника, місцевим господарським судом враховано обмеження прав суду у застосуванні положень ч. 4 ст. 49 КУзПБ, зокрема, випадком наявності конкурсних кредиторів з правом вирішального голосу (зборів кредиторів) за умови недобросовісної бездіяльності цього органу щодо прийняття рішення про подальшу долю процедури банкрутства, що, між тим, є способом встановлення законодавцем балансу між інтересами божника, щодо якого застосовано мораторій на задоволення вимог конкурсних кредиторів, та інтересами добросовісних кредиторів такого боржника - як конкурсних, так і поточних, які мають легітимні очікування щодо погашення наявних боргів боржника перед ними.
		Крім того, наполягаючи на задоволенні свого клопотання про визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури, скаржник не наводить у клопотанні аналізу активів та пасивів боржника, доводи щодо неможливості відновлення платоспроможності інакше, як через ліквідаційну процедуру, не зазначає про повноту/неповноту дій розпорядника майна, рух активів і заборгованості. 
		Місцевий господарський суд також посилався при закритті провадження у справі на відповідність прийнятого ним рішення положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. З цього приводу колегія суддів зазначає таке.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		За приписами ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
		Дане право кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
		Обґрунтованість тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням конкретних обставин справи та критеріїв, викладених у прецедентній практиці ЄСПЛ. Зокрема, складності справи та поведінки заявника та держорганів (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Савенкова проти України» (заява №4469/07), «Зяя проти Польщі» (заява № 45751/10)).
		Європейський суд з прав людини щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродньо встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
		Отже, місцевим господарським судом правомірно враховано тривалість перебування боржника на стадії розпорядження майном через дію/бездіяльність кредиторів (ра) та неспроможність вирішення питання, віднесеного до виключної компетенції зборів, та як було встановлено вище, обмеження законодавцем підстав та обставин застосування положень п. 4 ст. 90 КУзПБ, що є підґрунтям припинення порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке має місце у даній справі («Парінов проти України», рішення ЄСПЛ від 10.12.2020 за заявою №48398/17).
		Колегія також враховує, що наразі вже порушено іншу справу про банкрутство боржника, яка успішно рухається. Колегією суддів не приймаються доводи скаржника щодо конкуренції двох справ про банкрутство, оскільки відсутність процесуальної сторони в особі представника комітету кредиторів у справі унеможливлює подальший рух першої справи, що наразі розглянута.
		7.Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі.
		Доводи апеляційної скарги про неповне дослідження Господарським судом Дніпропетровської області всіх обставин справи та передчасність прийняття рішення щодо закриття провадження у справі про банкрутство боржника, через неможливість вирішення питання щодо переходу до ліквідаційної процедури підприємства, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження у справі з підстав, викладених у п. 6 цієї постанови.
		Скаржником не було спростовано встановлених у поглибленому аналізі фінансово-господарської діяльності ПАТ «Дніпропетровський трубний завод" за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 динамічних показників господарської діяльності боржника, як і не спростовано висновку суду про досягнення мети кредиторських вимог шляхом можливості їх погашення в позасудовому провадженні.
		Колегія суддів зазначає, що у справі має місце недобросовісна бездіяльність «великого» кредитора, яка унеможливлює створення ні зборів кредиторів, ні комітету кредиторів як представницьких органів кредиторів, що рівноцінно означає відсутність сторони у справі про банкрутство в розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства і спричиняє закриття провадження у справі. При цьому унеможливлено застосування до даних правовідносин ч. 4 ст. 48 КУзПБ, диспозиція якої розрахована на неприйняття зборами кредиторів відповідних процесуальних рішень, а не повну їх відсутність(зборів) з вини «великого» кредитора, що не є тотожним. Інакший підхід буде означати повне усунення (відсутність) представницьких органів кредиторів з провадження у справі про банкрутство, що було можливо у деяких спрощених процедурах банкрутства редакції Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», і ніяк неможливо за редакції Кодексу з процедур банкрутства, правова регламентація якого зумовлює зростання ролі представницьких органів кредиторів, а не їх обмеження. 
		Відсутність у справі про банкрутство представницьких органів кредиторів як сторони у справі про банкрутство в особі представника комітету кредиторів як сторони у справі про банкрутство порушує права всіх кредиторів і унеможливлює досягнення легітимних цілей Кодексу України з процедур банкрутства.
		Тому у правовідносинах, що склались, місцевим господарським судом правильно застосовано п. 9 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства.
		8.Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права та інтереси особи, за захистом яких вона звернулась.
		Доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, не отримали підтвердження і не спростовують правильних висновків суду.
		9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
		Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.
		В частині прийнятих місцевим господарським судом рішень за наслідками розгляду інших клопотань/заяв ухвала суду від 11.11.2020 не оскаржується.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 ГПК України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2020 у справі № 904/4592/15 залишити без задоволення.
		Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2020 у справі №904/4592/15 залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів від дня складення повного тексту постанови.
		 
		Повний текст постанови складено 12.08.2021 
		 
		Головуючий суддя Л.М. Білецька 
		 
		Суддя Т.А. Верхогляд
		 
		Суддя (з окремою думкою) І.О. Вечірко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...