Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/17047/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 11.08.2021. Зареєстровано: 13.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.08.2021.
Дата набрання законної сили: 26.11.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		11 серпня 2021 року                               м. Київ                              № 640/17047/21
		          Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді  Шейко Т.І.,
		розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового засідання (письмовому провадженні) адміністративну справу
		за позовомОСОБА_1 до  Центральної виборчої комісіїпровизнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії                                                                   встановив:
		          До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, в якому позивач просить суд: 
		-визнати протиправною та скасувати постанову ЦВК від 11 червня 2021 року №230 «Про відмову в реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, документи щодо реєстрації якої надійшли до Центральної виборчої комісії 1 червня 2021 року та зареєстровані за № 21-30-6782».
		-зобов`язати ЦВК повторно розглянути питання про реєстрацію ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з питання: «Чи підтримуєте Ви заборону продажу земель сільськогосподарського призначення будь-кому, крім держави Україна?», документи щодо реєстрації якої надійшли до Комісії 01 червня 2021 року та зареєстровані за № 21-30-6782.
		Ухвалою суду від 22 червня 2021 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність оскаржуваного рішення з огляду на відсутність порушень законодавства під час утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з питання: «Чи підтримуєте Ви заборону продажу земель сільськогосподарського призначення будь-кому, крім держави Україна?», які б могли стати підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
		На адресу суду від відповідача 16 липня 2021 року надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.
		Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, 14 травня 2021 року до Комісії надійшло письмове повідомлення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 як організаторів зборів громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.
		У вказаному повідомленні зазначалося, що 22 травня 2021 року о 12 годині (час початку реєстрації учасників зборів о 7 годині) у АДРЕСА_1 (павільйон «А» та прилегла територія) відбудуться збори громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з метою схвалення пропозиції про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, затвердження формулювання питання, що пропонується на нього винести, та обґрунтування позиції щодо питання всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, а також формування персонального складу ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.
		Комісією було прийнято постанову від 19 травня 2021 року № 215 «Про повідомлення ОСОБА_2 та інших стосовно проведення зборів громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, зареєстроване в Центральній виборчій комісії 14 травня 2021 року за № 21-30-6327», якою було вирішено направити на збори громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, що відбудуться 22 травня 2021 року о 7 годині в АДРЕСА_1 (павільйон «А» та прилегла територія), для посвідчення факту проведення зазначених зборів таких представників Центральної виборчої комісії:
		Дубовик Сергій Олегович , заступник Голови Центральної виборчої комісії; Глущенко Вікторія Анатоліївна , член Центральної виборчої комісії;
		Євстігнєєв Андрій Сергійович , член Центральної виборчої комісії;
		Кармаза Олександра Олександрівна , член Центральної виборчої комісії; Любченко Павло Миколайович , член Центральної виборчої комісії;
		Постівий Сергій Олександрович , член Центральної виборчої комісії;
		Рубан Тетяна Петрівна, начальник юридичного управління Секретаріату Центральної виборчої комісії;
		Клебан Олександр Степанович, заступник начальника управління організації підготовки та проведення виборів і референдумів Секретаріату Центральної виборчої комісії; 
		Суднік Марина Сергіївна, заступник начальника відділу нормативно- правової роботи та експертизи проектів актів юридичного управління Секретаріату Центральної виборчої комісії;
		Кушніренко Юрій Іванович, головний консультант першого відділу управління організації підготовки та проведення виборів і референдумів Секретаріату Центральної виборчої комісії;
		Сусь Юлія Степанівна , помічник члена Центральної виборчої комісії.
		22 травня 2021 року в АДРЕСА_1 (павільйон «А» та прилегла територія) відбулися збори громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з такого питання: «Чи підтримуєте Ви заборону продажу земель сільськогосподарського призначення будь-кому, крім держави Україна?» (далі також - збори громадян).
		Згідно з протоколом зборів громадян участь у зборах взяли 11 873 особи.
		За пропозицію підтримати ініціативу щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою проголосувало 11 873 учасників Зборів громадян (тобто одноголосно) (пункт 5 протоколу загальних зборів).
		За пропозицію затвердити формулювання питання, що пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, а саме: «Чи підтримуєте Ви заборону продажу земель сільськогосподарського призначення будь-кому, крім держави Україна?» проголосувало 11 208 учасників Зборів громадян, проти - 0, утримались - 15, не брало участі в голосуванні - 650 учасників зборів (пункт 6 протоколу загальних зборів).
		Також, згідно з протоколом зборів громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою на цих зборах було обрано ініціативну групу з 10 927 громадян України, якій доручено організувати збір підписів громадян України на підтримку ініціативи щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та здійснення інших функцій, передбачених Законом, а також особу, яка буде представляти інтереси ініціативної групи - ОСОБА_1 (пункти 9-11 протоколу зборів).
		До ЦВК 1 червня 2021 року позивачем для прийняття Комісією рішення стосовно реєстрації відповідної ініціативної групи подано документи зборів громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, які відбулися 22 травня 2021 року о 12 годині (час початку реєстрації учасників зборів о 7 годині) у селі Березівка Бучанського району Київської області за адресою: АДРЕСА_1 (павільйон «А» та прилегла територія), зокрема: 
		-протокол зборів громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з доданими до нього обґрунтуванням позиції щодо питання всеукраїнського референдуму за народною ініціативою (у повному та скороченому вигляді), списком учасників зборів громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, списком членів ініціативної групи;
		-письмові заяви кожного з членів ініціативної групи про згоду бути членом ініціативної групи;
		-рішення зборів громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою про призначення уповноваженого представника ініціативної групи;
		-письмову заяву особи про згоду бути уповноваженим представником ініціативної групи.
		Позивачем також було надано висновок науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права імені В.М. Корецького Національної академії наук України від 28 травня 2021 року № 126/90-е.
		У результаті перевірки належності організаторів та учасників Зборів громадян до числа виборців було виявлено низку порушень, що зафіксовані службовими записками заступника керівника Служби розпорядника Державного реєстру виборців Секретаріату Центральної виборчої комісії Литвинюка А.А. від 04 червня 2021 року, зареєстрованих в Центральній виборчій комісії 09 червня 2021 року за № 21-42/1-196 та за № 21-42/1-197.
		Так, перевіркою списку учасників зборів громадян України та списку членів ініціативної групи було, зокрема, встановлено: 
		-у списках зазначені особи, які померли;
		-у зборах брали участь особи, яким на день утворення ініціативної групи не виповнилося 18 років;
		-у списках є записи про осіб, яким на день утворення ініціативної групи є більше 100 років;
		-у списках деякі особи включені двічі.
		Також у списках були виявлені записи про осіб, які частково співпадають із відомостями Державного реєстру виборців за обліковими реквізитами прізвище, ім`я по батькові, дата народження, записи про осіб, які неможливо співвіднести із відомостями Державного реєстру виборців, записи про осіб, які вибули із зареєстрованого місця проживання.
		З урахуванням виявлених під час перевірки помилок та неточностей у поданих документах член Комісії Любченко П.М. листом від 07 червня 2021 року № 21-30-1934 звернувся до позивача з пропозицією надати Комісії виправлені документи для реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму не пізніше 12 години 10 червня 2021 року.
		10 червня 2021 року позивач надав Комісії виправлені (уточнені) відомості щодо осіб, які були включені до переліку помилок і неточностей, виявлених під час перевірки списку учасників зборів громадян України, списку членів ініціативної групи, а також персонального складу ініціативної групи, зазначеного у протоколі зборів.
		За результатами перевірки належності організаторів та учасників зборів до числа виборців Комісію було виявлено, зокрема, що:
		- до списку учасників зборів та списку членів ініціативної групи були включені 19 померлих осіб;
		до списку учасників зборів були включені 19 осіб, яким на день утворення ініціативної групи не виповнилося 18 років, а до списку членів ініціативної групи - 13 таких осіб.
		- до списку учасників зборів 47 громадян були включені двічі, а до списку членів ініціативної групи - 25 громадян були включені двічі.
		Крім зазначеного, у поданих документах стосовно 14 осіб, включених до списку членів ініціативної групи, не було надано заяв про згоду бути членом ініціативної групи.
		Постановою від 14 травня 2021 року № 197 Комісія зареєструвала ініціативну групу всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з такого питання: «Чи підтримуєте Ви можливість продажу земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення в Україні», документи щодо реєстрації якої надійшли до Комісії 05 травня 2021 року та зареєстровані за № 21-30-6095.
		26 травня 2021 року член Комісії Любченко П.М. звернувся до наукових установ, закладів освіти - Національної академії правових наук України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту законодавства Верховної Ради України.
		У відповідь на запити члена Комісії надійшли відповіді:
		-від Інституту законодавства Верховної Ради України - висновок щодо питань, пропонованих для винесення на всеукраїнський референдум за народною ініціативою від 07 червня 2021 року № 22/108-1-15, у якому зазначено, що «аналіз запропонованих питань дає підстави вважати, що їх предмети є тотожними, оскільки стосуються продажу земель сільськогосподарського призначення. Це дозволяє стверджувати, що ці питання по суті збігаються»;
		-від Київського національного університету імені Тараса Шевченка - лист від 07 червня 2021 року № 01/429-26, у якому йдеться про те, що «проведений лексико-семантичний і логіко-смисловий аналіз сформульованих питань дозволяє твердити: проаналізовані питання фактично є ідентичними і за змістом, і по суті»;
		-від Національної академії правових наук України - науково-консультативний висновок від 09 червня 2021 року № 522, згідно з яким відповідні питання «збігаються за змістом та по суті».
		Як вже зазначалося, разом з документами відповідних зборів громадян України до Комісії був поданий висновок науково-правової експертизи щодо проведення порівняльного дослідження двох питальних речень, проведеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу», у якому вказано, що «Питання № 1 і питання № 2 є відмінними по суті, по формі та за правовим змістом».
		Крім того, 07 червня 2021 року позивачем, як уповноваженим представником ініціативної групи, до Комісії на додаток до раніше поданих документів було надано висновок експерта Українського бюро лінгвістичних експертиз від 04 червня 2021 року №056/127, у якому зазначено, зокрема, що «порівнювані Питання 1 і Питання 2 з позицій лінгвістичної кваліфікації містять істотні розбіжності за змістом і по суті».
		За результатами розгляду документів щодо реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з такого питання: «Чи підтримуєте Ви заборону продажу земель сільськогосподарського призначення будь-кому, крім держави Україна?», документи щодо реєстрації якої надійшли до Комісії 01 червня 2021 року та зареєстровані за № 21-30-6782, Комісією було прийнято рішення від 11 червня 2021 року № 230 про відмову в реєстрації цієї ініціативної групи з підстав, передбачених ч. 2, 12 статті 31 Закону (далі також - Постанова № 230).
		Не погоджуючись із постановою Комісії, позивач звернувся до суду, вважаючи прийняте рішення відповідача протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
		Оцінюючи подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
		Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про всеукраїнський референдум» (далі також - Закон), за наслідками аналізу дотримання вимог закону під час утворення ініціативної групи, а також аналізу документів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 30 Закону, на предмет їх відповідності вимогам Закону, Конституції України Центральна виборча комісія приймає постанову про реєстрацію ініціативної групи або про відмову в реєстрації ініціативної групи із зазначенням мотивів такого рішення.
		Згідно з частиною 2 статті 31 Закону відмова в реєстрації ініціативної групи може бути прийнята виключно на підставі:
		1) порушення вимог цього Закону під час утворення ініціативної групи та/або невідповідності питання чи тексту законопроекту, що пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, вимогам цього Закону; 
		2) висновку Конституційного Суду України про невідповідність Конституції України питання, що пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою.
		Крім того, за змістом ч. 12 статті 31 Закону, Центральна виборча комісія також може відмовити в реєстрації ініціативній групі, уповноваженій збирати підписи виборців на підтримку ініціативи проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з питань, що за змістом чи по суті збігаються з питанням, яке винесене на всеукраїнський референдум за народною ініціативою зборами громадян щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, та обрана ними ініціативна група вже зареєстрована Центральною виборчою комісією.
		Виходячи зі змісту Постанови № 230 підставами для відмови в реєстрації ініціативної групи стали:
		1) порушення вимог Закону під час утворення на Зборах громадян ініціативної групи,
		2) на момент подання документів для реєстрації ініціативної групи вже була зареєстрована інша ініціативна група щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з питання, що по суті збігається з питанням, яке винесене на референдум Зборами громадян 22 травня 2021 року.
		Як зазначено у оскаржуваній постанові, до висновку про порушення вимог Закону під час утворення ініціативної групи Комісія дійшла на підставі звітів представників Комісії, які були присутні на зборах громадян, та за наслідком перевірки документів, поданих для реєстрації ініціативної групи.
		Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» постанова Комісії повинна містити, серед іншого, встановлені факти та підстави для ухвалення рішення Комісії, а також акти законодавства України, за наявності - рішення судових органів, якими керувалася Комісія при прийнятті рішення.
		Так, усі представники Комісії, які направлялися на збори громадян з метою посвідчення факту їх проведення, надали звіти за результатами забезпечення представництва Центральної виборчої комісії на зборах громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.
		Окремі представники Комісії, які направлялися на збори з метою посвідчення факту їх проведення, у поданих звітах зазначали про порушення вимог Закону під час утворення ініціативної групи, зокрема про те, що не всі учасники зборів навпроти свого прізвища ставили особистий підпис, що засвідчував би їх участь у зборах. Деякі учасники зборів ставили підписи не лише навпроти свого прізвища, а й навпроти прізвищ інших осіб, указаних у списках учасників зборів, які було виготовлено до початку реєстрації учасників. 
		Так, член Центральної виборчої комісії Постівий С.О. зазначив, що «одна і та сама особа біля столу реєстрації учасників зборів (Тернопільської області, о 7 год 36 хв) двічі розписувалась у різних списках зареєстрованих осіб» (до звіту додано фото); «фіксувались непоодинокі випадки допуску до реєстрації осіб, які не підтвердили свою особу жодним документом. Такі факти були зафіксовані, зокрема, біля столів реєстрації учасників зборів Закарпатської області».
		Член Комісії Кармаза О.О. в звіті вказала, що «замість особи, яка була у списку учасників зборів, підпис проставлявся іншою особою - особою, яка здійснювала реєстрацію».
		Член Центральної виборчої комісії Любченко П.М. у звіті зазначив, що «значна кількість підписів учасників зборів проставлялася іншими особами. Зокрема, така практика неодноразово застосовувалася під час реєстрації учасників зборів Полтавського району Полтавської області (одна особа поставила більше десяти підписів), окремі учасники зборів Прилуцького та Чернігівського районів Чернігівської області по декілька разів підходили до столів реєстрації й ставши підписи не лише за себе, а й за інших осіб».
		Помічник члена Комісії Сусь Ю.С. у звіті вказала, що «під час реєстрації учасників зборів з Херсонської області Бериславського району один виборець ставив три підписи за інших виборців (9 год 38 хв), а також під час реєстрації учасників зборів з Житомирської області Житомирського району виборець ставив п 'ять підписів за інших виборців (11 год 30 хв)».
		Також представниками Комісії, що направлялися на вказані збори, у звітах зазначено про незадовільну роботу лічильної комісії зборів:
		-«слід відмітити ту обставину, що підрахунок голосів під час ухвалення рішень здійснювався у спосіб, що не давав можливості перевірити його достовірність "; "час підрахунку голосів був досить коротким, у середньому не довше 20 - 30 секунд, після чого голова лічильної комісії озвучував результати голосування» (звіт члена Комісії Постівого С.О. ); 
		-«під час проведення зборів деякі учасники зборів залишали місце проведення зборів. Зокрема, голова зборів звернувся до учасників зі словами «не покидайте поле бою до прийняття всіх рішень, прошу вас... Встановити чи підтримувалися питання більшістю зареєстрованих учасників, а саме більше ніж 5937 осіб, було проблематично, оскільки лічильна комісія не оголошувала чітку кількість голосів «за», лише зазначала, що «прийнято більшістю» (звіт члена Комісії Кармази О.О. );
		-«реальний підрахунок голосів членами лічильної комісії не здійснювався, про це свідчить швидкість, з якою голова лічильної комісії оголошував результати голосування (менше хвилини після голосування), порахувати більше 11 тисяч голосів за 30 - 40 секунд фізично неможливо, отже, цифри, озвучені головою лічильної комісії, не відповідали результатам голосування учасників зборів», «Зважаючи на зазначене, інформація голови лічильної комісії про результати голосування, зокрема, що це питання порядку денного підтримали 11 873 учасники зборів, не відповідає дійсності» (звіт члена Комісії Любченка П.М. ).
		Разом з тим суд звертає увагу на те, що Комісією при прийнятті Постанови № 230 надано оцінку та враховано відомості лише 4 звітів представників Комісії, присутніх на зборах громадян, які містили інформацію про виявлені ними факти проставлення підписів іншими особами у списку учасників зборів та допуск до реєстрації осіб, які не підтвердили свою особу жодним документом, а також 3 з цих звітів - зауваження щодо роботи лічильної комісії зборів громадян.
		При цьому, додані відповідачем до матеріалів справи документи не підтверджують здійснення аналізу та/або співставлення наведеної вище інформації зі звітів вказаних 4-х представників Комісії з відомостями, які містяться у звітах інших представників Комісії (5), якими не було встановлено порушень під час проведення зазначених зборів громадян.
		Більше того за інформацією, наданою Національною поліцією України листом від 09 червня 2021 року № 7179/01/202021, під час проведення зборів громадян публічну безпеку і порядок забезпечували 158 поліцейських. Звернення, заяви, повідомлення громадян щодо вчинення правопорушень під час проведення зазначених зборів до органів Національної поліції України не надходили.
		У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що ані Закон, ані Роз`яснення окремих питань проведення зборів громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, затверджене постановою Комісії від 29 квітня 2021 року № 190, не містить вимогу до особи, яка бажає взяти участь у зборах громадян для її включення до списку учасників зборів, щодо пред`явлення документу, що посвідчує її особу.
		Щодо питання про незадовільну роботу лічильної комісії, про що також зазначалось у звітах окремих представників ЦВК, які наводились вище, необхідно зазначити, що методики, форми і час підрахунку голосів учасників зборів громадян не встановлені жодним нормативно-правовим актом. При цьому, виходячи із положень Закону, для прийняття рішення достатньо наявності голосів «за» більшості від зареєстрованих учасників зборів.
		При цьому, оцінка про недостатність часу для здійснення підрахунку голосів, надана окремими представниками Комісії у своїх звітах, є виключно їх суб`єктивною думкою, непідкріпленою будь-якими доказами.
		Необхідно зауважити, що жодним членом Комісії не поставлено під сумнів прийняття рішень зборами громадян більшістю зареєстрованих учасників зборів, як цього вимагає частина 8 статті 30 Закону.
		У оскаржуваній постанові також зазначено, що Комісією під час перевірки документів зборів громадян виявлено у списках учасників зборів громадян 47 осіб, включених до нього двічі, та 19 осіб, які за відомостями Державного реєстру виборців є померлими. Окрім того, у списку членів Ініціативної групи 25 осіб включені до нього двічі, 30 включені помилково (не є виборцями чи померлі), а також відсутні заяви (згоди бути членом ініціативної групи) 14-ти осіб.
		Разом з тим, відповідно до частин 1, 9 статті 30 Закону ініціативна група всеукраїнського референдуму за народною ініціативою (далі - ініціативна група) утворюється на зборах громадян України, в яких беруть участь не менш як триста виборців.
		Ініціативна група складається не менш як з шістдесяти громадян України, які на день її утворення мають право голосу. Збори утворюють лише одну ініціативну групу. На зборах складається список членів ініціативної групи із зазначенням прізвища, власного імені, по батькові, дати народження, виборчої адреси, відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, кожного члена ініціативної групи.
		Отже, на переконання суду, у даному випадку виявлені обставини не впливають на законність проведення зборів громадян та, відповідно, утворення ініціативної групи, оскільки кількість учасників зборів та чисельність ініціативної групи, навіть за умови не врахування зазначених осіб, відповідають вимогам Закону, оскільки значно перевищують мінімально необхідну кількість осіб для проведення зборів громадян та формування ініціативної групи, що визначені ним.
		Крім того, член Комісії ОСОБА_11 у листі позивачу стосовно виявлених помилок та неточностей у поданих 01 червня 2021 року документах не зазначив про наявність у списках осіб, щодо яких були сумніви щодо їх права брати участь у Зборах громадян, що позбавило можливості здійснити уточнення відповідних відомостей.
		При цьому, відповідно до частини 2 статті 31 Закону помилки і неточності, виявлені в поданих документах, якщо їх наявність не є перешкодою для розуміння змісту викладених відомостей, підлягають виправленню або уточненню у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією, і не є підставою для відмови в реєстрації ініціативної групи.
		У контексті наведених вимог Закону суд враховує, що не заперечується відповідачем або було встановлено вище:
		-          ініціативна група утворена на зборах громадян України, в яких взяли участь не менш як 300 виборців (частина 1 статті 30 Закону);
		-          ініціативна група, обрана на зборах громадян, складається не менш як з 60 громадян України, які на день її утворення мають право голосу (частина. 9 статті 30 Закону);
		-          організаторами зборів громадян є виборці (частина 2 статті 30 Закону);
		-          місце проведення зборів не підпадає під обмеження, встановлені ч. 2 статті 30 Закону (збори проведені на території виставкового центру, а не в органах державної влади, місцевого самоврядування, Збройних Силах України, в інших військових формуваннях чи органах правопорядку, дитячих закладах, закладах освіти, охорони здоров`я, соціального закладу, житлово-комунальних підприємствах та установах);
		-          про проведення Зборів їх організатори у строк та в порядку, визначених Законом, поінформували ЦВК, що надало можливість направити представників ЦВК для засвідчення факту проведення таких зборів, що свідчить про дотримання частин 4, 5 статті 30 Закону;
		- перед початком зборів громадян проведена реєстрація їх учасників (частина 6 статті 30 Закону);
		-          на Зборах громадян були розглянуті всі питання, передбачені Законом, та прийнято усі необхідні рішення більшістю голосів зареєстрованих учасників зборів (частини 7, 8 статті 30 Закону);
		- на Зборах громадян обрано особу, яка буде представляти інтереси ініціативної групи, про що складено відповідне рішення (частина 10 статті 30  Закону);
		-          у встановлений Законом строк до ЦВК подано усі передбачені Законом документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію ініціативної групи (частини 11-14 статті 30 Закону).
		Таким чином вбачається, що проведення зборів громадян та утворення ініціативної групи здійснено відповідно до вимог Закону.
		Разом з тим обставини, які зазначені у Постанові № 230, не впливають на законність проведення зборів громадян та не спростовують дотримання вимог Закону під час утворення ініціативної групи.
		Отже, надмірний формалізм відповідача під час вирішення питання про реєстрацію ініціативної групи, за яким помилкові 66 записів (із 11 873 наявних у списках учасників зборів громадян, що складає усього близько 0,5% від загальної кількості учасників) призвів до унеможливлення ініціювання проведення референдуму за народною ініціативою, можливість волевиявлення значної чисельної кількості громадян України, знівелював гарантоване Конституцією України народовладдя шляхом проведення референдуму з питання загальнодержавного значення.
		Більше того, такий підхід також суперечить попередній практиці Комісії щодо вирішення питання про реєстрацію ініціативних груп всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, відповідно до якої не є підставою для відмови в реєстрації ініціативної групи виявлення окремих осіб, які не можуть брати участь у зборах громадян чи бути включеними до складу ініціативної групи, якщо виключення таких осіб з числа учасників зборів чи членів ініціативної групи не впливає на встановлену Законом мінімально допустиму їх кількість (зокрема, постанови Комісії від 18 січня 2006 року №233, від 03 лютого 2006 року № 403).
		Щодо питання відмови в реєстрації ініціативної групи з всеукраїнського референдуму на підставі частини 12 статті 31 Закону, необхідно зазначити наступне.
		Як вже зазначалось, в оскаржуваній постанові Комісія відмовила в реєстрації ініціативної групи з всеукраїнського референдуму, посилаючись на частину дванадцяту статті 31 Закону у зв`язку з тим, що постановою Комісії від 14 травня 2021 року № 197 було зареєстровано ініціативну групу всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з питання: «Чи підтримуєте Ви можливість продажу земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення в Україні?», яке, на думку відповідача, збігається по суті з питанням, яке було затверджено на зборах громадян 22 травня 2021 року.
		Як вбачається з висновку науково-правової експертизи щодо проведення порівняльного дослідження двох питальних речень, проведеної у відповідності із Законом України «Про наукову і науково-технічну експертизу» Радою науково-правових експертиз при Інституті держави та права імені В.М. Корецького НАН України від 28 травня 2021 №126/90-е, який був доданий до документів проведених зборів громадян, що подавались до Комісії, експертам було поставлено питання: «Чи є відмінним по суті, за правовим змістом та філологічним викладенням питання: «Чи підтримуєте Ви заборону продажу земель сільськогосподарського призначення будь-кому, крім держави Україна?» (далі - питання № 1) від питання: «Чи підтримуєте Ви можливість продажу земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення в Україні?» (далі - питання № 2).
		Експертами було надано висновки про те, що:
		«- питання № 1 сформульовано у спосіб, що відповідає вимогам правової визначеності та ґрунтується на цілому ряді фундаментальних положень Основного Закону України.
		- питання № 2 сформульовано у спосіб, що не відповідає вимогам правової визначеності та ґрунтується на правових ідеях, що не відображені у Основному Законі України.
		Системне науково-правове порівняння двох питальних речень: «Чи підтримуєте Ви заборону продажу земель сільськогосподарського призначення будь-кому, крім держави Україна?» (питання № 1); «Чи підтримуєте Ви можливість продажу земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення в Україні?» (питання № 2), дозволяє зробити наступні висновки.
		Питання № 1 і питання № 2 є відмінними по суті, по формі та за правовим змістом.
		З формально-юридичної точки зору питання № 1 містить законодавчо визначені правові категорії, а саме: «заборона продажу», «землі сільськогосподарського призначення», «будь-кому», «держава Україна». В свою чергу, у питанні № 2 застосовано словосполуку «можливість продажу», яка не має нормативно-правової регламентації у чинному законодавстві України.
		Питання № 1 повною мірою відповідає вимогам правової визначеності. За своїм правовим змістом питання № 2 не відповідає вимогам правової визначеності, що породжує загрозу множинного та/чи суперечливого тлумачення.
		Питання № 1 містить застереження у формі - «крім держави Україна», яке юридично відображає зміст положень статей 1, 2, 5, 13, 14, 17 Конституції України, що мають фундаментальне конституційно-правове значення. В свою чергу, у питанні № 2 відображено ліберально-правовий концепт, який не підкріплено чинними положеннями Основного Закону України.
		Нарешті, реалізація правових положень, відображених у питанні № 1 і питанні № 2, передбачає відмінні юридичні наслідки.
		З філологічної точки зору питання № 1 і питання № 2 суттєво відрізняються одне від одного. Проведений лексико-граматичний та лексико-семантичний аналіз обох питальних речень свідчить про те, що ці речення містять різні лексичні одиниці, є відмінними за структурною побудовою та суттєво відмінними за основним змістом.».
		Крім того, про відмінність наведених вище питань свідчить також висновок експерта Українського бюро лінгвістичних експертиз від 04 червня 2021 року № 056/127.
		На розгляд експерта було винесено питання: «Чи є лінгвістичні підстави констатувати, що питання «Чи підтримуєте Ви заборону продажу земель сільськогосподарського призначення будь-кому, крім держави Україна» (питання 1), пропоноване на всеукраїнський референдум, за змістом чи по суті збігається з питанням «Чи підтримуєте Ви можливість продажу земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення в Україні»? (питання 2) Якщо ні, то в чому полягають змістові й сутнісні відмінності між зазначеними вище питаннями?»
		Результати експертизи оформлені у наступні відповіді на поставлені питання:
		« 1. Об`єктні словосполучення «підтримувати заборону» і «підтримувати можливість» у складі Питання 1 і Питання 2 формулюють для респондентів у кожному з випадків відмінну альтернативу й пов`язані з відмінними змістовими опозиціями. Позитивна відповідь на Питання 2 суттєво ширша і включає як позитивну відповідь на Питання 1 (яка передбачає можливість продажу земель за умови, що покупцем є держава Україна) так і негативну відповідь на Питання 1, оскільки не підтримка заборони продажу земель означала б відсутність такої заборони.
		2.          Граматичні об`єкти при слові продаж в порівнюваних Питанні 1 і Питанні 2 суттєво відрізняються за змістом. У питанні 1 об 'єктом продажу є «землі» і в Питанні 2 - «земельні ділянки». Оскільки Питання 1 і Питання 2 стосуються відмінних об 'єктів продажу, як самі питання, так і альтернативні відповіді на них не лише суттєво відрізняються за змістом і по суті, але й узагалі не можуть порівнюватися, оскільки Питання 1 і Питання 2 стосуються різних об 'єктів продажу.
		3.          Кожне з порівнюваних питань у цілому формулює для респондентів відмінну альтернативу. Альтернативні відповіді на Питання 1 й альтернативні відповіді на Питання 2 формують відмінні змістові опозиції, які пов`язуються для респондентів з відмінними юридичними наслідками.».
		Отже, позивачем було надано відповідачу два наукових висновки, які однозначно визначили про відмінність як за змістом, так і по суті питань: «Чи підтримуєте Ви заборону продажу земель сільськогосподарського призначення будь-кому, крім держави Україна» (питання 1), «Чи підтримуєте Ви можливість продажу земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення в Україні» (питання 2).
		Як вбачається з оскаржуваної постанови, відповідач зазначає про наявність трьох наукових висновків, які говорять про те, що наведені питання 1 та питання 2 збігаються за змістом та по суті, та два висновки, які стверджують, що вказані питання містять істотні розбіжності за змістом та по суті.
		Однак, відповідач хоч і зазначив в оскаржуваній Постанові № 230 про наявність двох висновків, які говорять про розбіжність за змістом та по суті питання 1 та питання 2, але без будь-якого обґрунтування не взяв їх до уваги, що не може свідчити про його об`єктивність, добросовісність та урахуванням ним усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення.
		Крім того, слід звернути увагу на те, що визначення змісту та сутті тексту є можливим при проведенні семантико-лінгвістичного аналізу тексту фахівцями філологічних наук.
		Водночас, висновок Інституту законодавства Верховної Ради України від 07 червня 2021 року № 22/108-1-15, на який послався відповідач в оскаржуваній постанові, підготовлений невстановленою особою, без зазначення її посади, наукового ступеня, освіти тощо. 
		Окрім того, висновок Національної академії правових наук від 09 червня 2021 року № 522, яким аналогічно керувався відповідач, виготовлено Головним науковим співробітником НАПрН України, доктором юридичних наук Лук`яновим Д.В., який, виходячи із наявної у висновку інформації, не має наукового ступеню у галузі філологічних наук.
		Отже, як вбачається, вказані висновки Інституту законодавства Верховної Ради України та Національної академії правових наук не можуть бути належними та допустимими доказами з огляду на невідповідність суб`єктів, які їх підготували, тій галузі наук, у якій були зроблені дослідження та надані висновки.
		Водночас, беручи до уваги наявність протилежних за замістом експертних висновків щодо вказаного питання, суд, за наслідком дослідження обставин справи та відповідних їм вимог законодавства, дійшов висновку про те, що питання, затверджене зборами громадян 22 травня 2021 року «Чи підтримуєте Ви заборону продажу земель сільськогосподарського призначення будь-кому, крім держави Україна?», не збігається з питанням, затвердженим зборами громадян 29 квітня 2021 року в смт. Васильківка Синельниківського району Дніпропетровської області «Чи підтримуєте Ви можливість продажу земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення в Україні», а по суті та за змістом є іншим питанням, яке має іншу мету та механізм реалізації результатів оскільки:
		-          є протилежним за змістом (одне встановлює заборону, а інше передбачає можливість);
		-          не співпадають по суті, оскільки питання «Чи підтримуєте Ви заборону продажу земель сільськогосподарського призначення будь-кому, крім держави Україна?» має на меті забезпечення виконання державою своїх конституційних обов`язків, передбачених статтями 2, 13, 14, 16, 17 Конституції України щодо збереження землі як основного національного багатства та об`єкта права власності Українського народу, збереження генофонду Українського народу та соціальної спрямованості економіки; територіальної цілісності. Водночас питання «Чи підтримуєте Ви можливість продажу земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення в Україні» має на меті виключно визначення правового режиму обігу земель сільськогосподарського призначення (їх продаж);
		-          метою питання «Чи підтримуєте Ви заборону продажу земель сільськогосподарського призначення будь-кому, крім держави Україна?» є визначити єдиного суб`єкта, який наділений виключним правом купівлі земель сільськогосподарського призначення - державу Україна. Водночас питання «Чи підтримуєте Ви можливість продажу земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення в Україні» не спрямоване на з`ясування думки народу щодо суб`єкта купівлі земель, а відтак допускає продаж будь-кому, у тому числі іноземцям.
		Беручи до уваги наведене, у відповідача були відсутні підстави для застосування частини 12 статті 30 Закону, як підстави для відмови у реєстрації ініціативної групи.
		З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування Постанови № 230.
		Відтак, наявні підстави для задоволення похідної вимоги позивача про зобов`язання Комісії повторно розглянути питання про реєстрацію ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з питання: «Чи підтримуєте Ви заборону продажу земель сільськогосподарського призначення будь-кому, крім держави Україна?», документи щодо реєстрації якої надійшли до Комісії 1 червня 2021 року та зареєстровані за № 21-30-6782.
		При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
		1)          чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
		2)          чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. 
		Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
		1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
		2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		4) безсторонньо (неупереджено);
		5) добросовісно;
		6) розсудливо;
		7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
		8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
		10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
		          Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		          При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн, що підтверджується квитанцією №16-1331007/1/с від 16 червня 2021 року, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
		 
		                                                                     В И Р І Ш И В :
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1  до Центральної виборчої комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.
		Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 11 червня 2021 року № 230 «Про відмову в реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, документи щодо реєстрації якої надійшли до Центральної виборчої комісії 1 червня 2021 року та зареєстровані за № 21-30-6782».
		Зобов`язати Центральну виборчу комісію повторно розглянути питання про реєстрацію ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою з питання: «Чи підтримуєте Ви заборону продажу земель сільськогосподарського призначення будь-кому, крім держави Україна?», документи щодо реєстрації якої надійшли до Комісії 1 червня 2021 року та зареєстровані за № 21-30-6782.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Центральної виборчої комісії (01196, місто Київ, площа Лесі Українки, будинок 1; код ЄДРПОУ 21661450 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 816, 00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень).
		 
		          Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
		          Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		          Суддя                                                                                                             Шейко Т.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...