Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/6538/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 12.08.2021. Зареєстровано: 13.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.08.2021.
Дата набрання законної сили: 10.08.2021
Номер судового провадження: A/855/4520/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6538/19                                                                Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  10 серпня 2021 року                                                                                            м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого:           Бєлової Л.В.
		суддів:                     Єгорової Н.М., Чаку Є.В.   
		 
		за участю секретаря судового засідання: Матвєєвої С.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року (справу розглянуто в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У листопаді 2019 року позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог):
		- скасувати податкові повідомлення-рішення №0000036303 від 06.09.2019 в частині 1217085,19 грн. недоїмки та 608542,60 грн. штрафу; №0000047303 від 06.09.2019 в частині 101423,77 грн. недоїмки та 50711,89 грн. штрафу; №0000040303 від 06.09.2019.
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю:
		Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №0000036303 від 06.09.2019 в частині збільшення грошового зобов`язання на 1825627,79 грн., в тому числі 1217085,19 грн. за податковим зобов`язанням та 608542,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000047303 від 06.09.2019 в частині збільшення грошового зобов`язання на 152135,66 грн., в тому числі 101423,77 грн. за податковим зобов`язанням та 50711,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000040303 від 06.09.2019.
		Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. 
		В апеляційній скарзі апелянт вказує, що перевіркою було встановлено факт завищення витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності за господарськими операціями ФОП ОСОБА_1 з придбання послуг перевезення у контрагентів - ТОВ «Фолкнерт», ТОВ «Чілігріс», ТОВ «Гуфрастрой», ТОВ «Ювента Трейд Груп», ТОВ «СКІРОС», ТОВ «Альдарекс», ТОВ «Рей-Буд», ТОВ «Макрос-Буд», ТОВ «Мегарент», ТОВ «Мегарент-Плюс», ТОВ «Інвент Технолоджис», ТОВ «Топ-Крейд», ТОВ «Абнор», ТОВ «Київська Транспортна Торгівельна Компанія», ТОВ «Європейська Вантажна Транспортна Компанія», ТОВ «ВВА Сервіс», ТОВ «Карібан-Буд», ТОВ «Мейк Апест», ТОВ «Поліс Стіл», оскільки останні не мали реального товарного характеру, з підстав відсутності у вказаних контрагентів достатніх трудових ресурсів та основних засобів, у тому числі транспортних, для надання відповідних послуг позивачеві, а також недотримання контрагентами податкового законодавства
		17 травня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, в якому позивач повністю підтримує позицію суду першої інстанції. 
		Позивач вказує, що припущення відповідача щодо неможливості контрагентів надавати послуги перевезення через ніби-то відсутність матеріально-технічної бази успішно неодноразово оскаржувались в судовому порядку. 
		Позивач наголошує, що ним було надано докази, зокрема щодо наявності у контрагентів на час укладення відповідних договорів кодів КВЕД з пасажирського перевезення та наявності статусу платників податків. При цьому, неподання в подлаьшому контрагентами позивача податкової звітності, інші інформація з інформаційно-аналітичних баз податкового органу не може буи підставою для висновку про відсутність реальності спірних господарських операцій.
		20 травня 2021 року електронною поштою до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, на підставі того, що сума, визначена оскаржуваними податковими повідрмленнями-рішеннями, є значною.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року клопотання Головного управління ДПС у Київській області задоволено. Призначено справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області скасування податкових повідомлень-рішень до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 серпня 2021 року о 11:30 годин.
		Продовжено строк розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області скасування податкових повідомлень-рішень на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.
		Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець 29.09.2009, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №23340000000004011.
		Міністерством транспорту та зв`язку України фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 видано ліцензію серії АГ №502230 на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», дозволений вид робіт - внутрішні перевезення пасажирів автобусами, строк дії ліцензії - необмежений.
		На підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 05.07.2019 №1416 «Про проведення планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 )», наказу Головного управління ДПС у Київській області від 26.07.2019 №1565 «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки», повідомлення від 05.07.2019 №338/10-36-13-03, направлень на перевірку від 16.07.2019 №1921, №1922 Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2018, про що складено акт від 12.08.2019 №738/10-36-13-03/ НОМЕР_1 .
		На підставі зазначеного акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення: від 06.09.2019 №0000036303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1875127,77 грн., в тому числі 1250085,18 грн. за основним платежем та 625042,59 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 06.09.2019 №0000040303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2089924,50 грн., в тому числі 1393283,00 грн. за основним платежем та 696641,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 06.09.2019 №0000047303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 156260,64 грн., у тому числі 104173,76 грн. за основним платежем та 52086,88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
		Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу від 19.09.2019.
		Рішенням Державної податкової служби України від 07.10.2019 №4557/6/99-00-08-05-09 продовжено строк розгляду скарги до 18.11.2019 включно.
		Рішенням Державної податкової служби України від 15.11.2019 №9641/6/99-00-08-05-04 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення. 
		Вважаючи податкові повідомлення-рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
		Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними та/або суперечливими. Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
		Також, суд першої інстанції вказав, що наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів (несплата податків, притягнення до відповідальності) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов`язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. 
		Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначений  статтею 177     Податкового кодексу України.
		Відповідно до пункту  177.2 статті 177 Податкового кодексу України  об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		При цьому, необхідною умовою для віднесення включення сум до витрат, які пов`язані з отриманням доходів, належать саме документально підтверджені такі витрати за конкретний період, перелік який визначений  розділом ІІІ Податкового кодексу України.
		Відповідно до пункту  177.4 статті 177 Податкового кодексу України  до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
		Відповідно до підпункту  177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, чинного з 01 січня 2017 року, не включаються до складу витрат підприємця витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
		Згідно з підпунктом  163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України  об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
		Відповідно до підпункту  164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України  загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із  статтею 177 цього Кодексу.
		Пунктом  177.2 статті 177 Податкового кодексу України  визначено, що об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		З наведеного вбачається, що підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.
		Так, відповідно до п.  198.1  ст.  198 Податкового кодексу України  право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		Пунктом  198.2  ст.  198 Податкового кодексу України  визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Згідно з п.  198.3  ст.  198 Податкового кодексу України  податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом  193.1  статті  193  цього  Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		При цьому, відповідно до п.  198.6  ст.  198 Податкового Кодексу України  не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом  201.11  статті  201  цього  Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього  Кодексу.
		Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Отже, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
		З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
		При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
		Пунктом  44.1  статті  44 Податкового кодексу України  передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Згідно з частиною другою  статті 9 Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999  первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене  наказом Міністерством фінансів України № 88 від 24.05.1995  первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
		Отже, з системного аналізу приписів  Закону № 996-ХІV  та Положення № 88 від 24.05.1995 вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
		При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою  статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
		Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.
		Так, висновок податкового органу про заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, заниження чистого доходу, з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, ґрунтується на на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача.
		Так, апелянт вважає контрагентів позивача - ТОВ «Фолкнерт», ТОВ «Чілігріс», ТОВ «Гуфрастрой», ТОВ «Ювента Трейд Груп», ТОВ «СКІРОС», ТОВ «Альдарекс», ТОВ «Рей-Буд», ТОВ «Макрос-Буд», ТОВ «Мегарент», ТОВ «Мегарент-Плюс», ТОВ «Інвент Технолоджис», ТОВ «Топ-Крейд», ТОВ «Абнор», ТОВ «Київська Транспортна Торгівельна Компанія», ТОВ «Європейська Вантажна Транспортна Компанія», ТОВ «ВВА Сервіс», ТОВ «Карібан-Буд», ТОВ «Мейк Апест», ТОВ «Поліс Стіл», якими виписано на адресу ФОП ОСОБА_1 документацію по придбанню послуг по ланцюгу постачання, учасниками тіньового сектору економіки, у зв`язку з чим, на думку контролюючого органу, ФОП ОСОБА_1 фактично не придбавалися товари у зазначених контрагентів-постачальників у період з 01.01.2017 по 31.12.2018.
		З матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_1 як замовником було укладено наступні однотипні договори: з ТОВ «Поліс Стіл» (виконавець) договір про надання послуг від 24.10.2018 №2410/2018; з ТОВ «Фолкнерт» (виконавець) договір від 01.09.2017 №0109/2017; з ТОВ «Чілігріс» (виконавець) договір від 29.09.2017 №2909/2017; з ТОВ «Гуфрастрой» (виконавець) договір від 31.10.2017 №3110/2017; з ТОВ «Ювента Трейд Груп» (виконавець) договір від 01.11.2017 0111/2017; з ТОВ «СКІРОС» (виконавець) договір від 25.07.2017 №2607/2017; з ТОВ «Макрос-Буд» (виконавець) договір від 31.07.2017 №3107/2017; з ТОВ «Мегарент» (виконавець) договір від 01.06.2017 №МР-7; з ТОВ «Інвент Технолоджис» (виконавець) договір від 20.11.2017 №2011/2017; з ТОВ «Топ-Крейд» (виконавець) договір від 30.01.2018 №3001/2018; з ТОВ «Абнор» (виконавець) договір від 01.11.2017 №0111/2017; з ТОВ «Київська Транспортна Торгівельна Компанія» (виконавець) договір від 30.03.2018 №3003/2018; з ТОВ «Європейська Вантажна Транспортна Компанія» (виконавець) договір від 31.10.2018 №3110/18; з ТОВ «ВВА Сервіс» (виконавець) договір від 12.09.2018 №1209/2018; з ТОВ «Карібан-Буд» (виконавець) договір від 01.04.2018 №0104/2018; з ТОВ «Мейк Апест» (виконавець) договір від 28.09.2018 №2809/18. 
		Відповідно до положень вищезазначених договорів, Виконавець зобов`язується надати за плату послугу з перевезення пасажирів Замовника до пункту призначення, а Замовник зобов`язується оплатити таку послугу (пункт 1.1); послуги, визначені у пункті 1.1 вище, надаються Замовнику для потреб, що виникають у ході господарської діяльності Замовника (пункт 1.3); Замовник надсилає Виконавцю замовлення за допомогою факсимільного зв`язку або електронною поштою, або за телефоном, в якому зазначає адресу та час подачі автомобіля, місце призначення, маршрут руху, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення перевезення (пункт 2.1); після надання кожної послуги Виконавець направляє Замовнику акт приймання-передачі наданих послуг (пункт 2.3); загальна сума договору складається з сум усіх послуг перевезення, що відбувалися протягом строку дії Договору. В ціну послуги включається вартість пального. Види оплати: подобова, погодинна, покілометрова. Форма оплати: безготівкова (пункт 4.1); Замовник проводить попередню оплату послуг перевезення на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури. Сторони Договору можуть погодити також часткову оплату або оплату з відстроченням платежу. В такому випадку, Виконавець надає рахунок-фактуру на оплату послуги після здійснення перевезення (пункт 4.2); у випадку подовження строку перевезення Замовник зобов`язується оплатити додаткові послуги (пункт 4.3).
		Як було вірно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Альдарекс» (виконавець), ТОВ «Рей-Буд» (виконавець) позивачем надано однотипні договори про надання послуг від 29.12.2016 №2912/2016 та від 31.01.2016 №3101/2017, якими визначено, зокрема, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати Замовнику послуги з перевезення працівників Замовника, у відповідності з узгодженим сторонами Графіком руху транспорту (Додаток №1), а Замовник приймає та оплачує належно надані послуги (пункт 1.1). Замовник здійснює оплату за цим Договором на підставі виставленого рахунку Виконавця та підписаного Сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт(пункт 3.2).
		Позивачем надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг): від 28.09.2017 №Ф00000070, від 30.09.2017 №Ф-00000081, від 03.10.2017 №Ф-00000090, відповідно до яких ТОВ «Фолкнерт» надано ФОП ОСОБА_1 послуги з транспортних перевезень; від 24.10.2017 №Ч-00000088, відповідно до якого ТОВ «Чілігріс» надано ФОП ОСОБА_1 послуги з транспортних перевезень; від 31.10.2017 №Г-00000065, від 03.11.2017 №Г-00000070, відповідно до яких ТОВ «Гуфрастрой» надано ФОП ОСОБА_1 послуги з транспортних перевезень; від 06.12.2017 №Ю-00000050, від 06.12.2017 №Ю-00000060, відповідно до яких ТОВ «Ювента Трейд Груп» надано ФОП ОСОБА_1 послуги з транспортних перевезень; від 31.08.2017 №С-00000027, від 31.08.2017 №С-00000028, відповідно до яких ТОВ «СКІРОС» надано ФОП ОСОБА_1 послуги з транспортних перевезень; від 28.02.2017 №А-00000022, від 28.03.2017 №А-00000067, від 30.03.2017 №А00000072, від 31.03.2017 №А-00000077, від 31.03.2017 №А-00000076, від 31.03.2017 №А-00000075, відповідно до яких ТОВ «Альдарекс» надано ФОП ОСОБА_1 послуги з транспортних перевезень; від 25.01.2017 №Р-00000027, від 30.01.2017 №Р-00000035, від 31.01.2017 №Р-00000045, від 14.02.2017 №Р-00000071, від 21.02.2017 №Р-00000078, від 22.02.2017 №00000079, від 28.02.2017 №Р-00000082, від 28.02.2017 №Р-00000081, від 28.02.2017 №Р-00000080, відповідно до яких ТОВ «Рей-Буд» надано ФОП ОСОБА_1 послуги з транспортних перевезень; від 21.09.2017 №М-00000150, від 11.08.2017 №М-00000110, відповідно до яких ТОВ «Макрос-Буд» надано ФОП ОСОБА_1 послуги з транспортних перевезень; від 30.06.2017 №М-00000070, від 30.06.2017 №М-00000075, від 30.06.2017 №М-00000071, від 30.06.2017 №М-00000068, від 24.07.2017 №М-00000082, від 31.07.2017 №М-0000090, від 31.07.2017 №М-00000091, від 31.07.2017 №М-00000092, від 11.08.2017 №М-00000110, відповідно до яких ТОВ «Мегарент» надано ФОП ОСОБА_1 послуги з транспортних перевезень; від 19.04.2017 №401, від 30.04.2017 №404, від 30.04.2017 №405, від 30.04.2017 №403, від 30.04.2017 №406, від 22.05.2017 №435, від 31.05.2017 №459, від 31.05.2017 №450, від 31.05.2017 №456, від 31.05.2017 №457, від 31.05.2017 №479, від 21.06.2017 №563, від 10.07.2017 №М-00000092, від 10.07.2017 №М-00000096, від 12.07.2017 №М-00000098, від 10.07.2017 №М-00000096, відповідно до яких ТОВ «Мегарент Плюс» надано ФОП ОСОБА_1 послуги з транспортних перевезень; від 27.02.2018 №Т-00000038, від 01.03.2018 №Т-00000040, відповідно до яких ТОВ «Топ-Крейд» надано ФОП ОСОБА_1 послуги з транспортних перевезень; від 25.01.2018 №А-00000025, від 05.02.2018 №А-00000035, відповідно до яких ТОВ «Абнор» надано ФОП ОСОБА_1 послуги з транспортних перевезень; від 30.03.2018 №Т-00000041, від 30.03.2018 №Т-00000042, від 30.03.2018 №Т-00000043, від 02.04.2018 №Т-00000046, від 03.04.2018 №Т-00000047, від 06.04.2018 №Т-00000058, від 11.05.2018 №Т-00000059, від 14.05.2018 №Т-00000060, від 24.05.2018 №Т-00000075, від 04.06.2018 №Т-00000099, від 30.06.2018 №Т-00000110, від 09.07.2018 №Т-00000150, від 24.07.2018 №Т-00000161, від 07.08.2018 №Т-000000170, від 07.08.2018 №Т-00000171, від 22.08.2018 №Т-00000180, від 05.09.2018 №Т-00000195, від 11.09.2018 №Т-00000200, відповідно до яких ТОВ «Київська Транспортна Торгівельна Компанія» надано ФОП ОСОБА_1 послуги з транспортних перевезень; від 20.12.2018 №Є-00000165, від 13.12.2018 №Є-00000155, 12.12.2018 №Є-00000150, 13.11.2018 №Є-00000124, відповідно до яких ТОВ «Європейська Вантажна Транспортна Компанія» надано ФОП ОСОБА_1 послуги з транспортних перевезень; від 17.10.2018 №В-00000083, відповідно до якого ТОВ «ВВА Сервіс» надано ФОП ОСОБА_1 послуги з транспортних перевезень; від 30.04.2018 №К-00000038, від 30.04.2018 №К-00000039, відповідно до яких ТОВ «Карібан-Буд» надано ФОП ОСОБА_1 послуги з транспортних перевезень; від 09.11.2018 №М-00000028, від 13.11.2018 №М-00000035, від 31.12.2018 №М-00000065, відповідно до яких ТОВ «Мейк Апест» надано ФОП ОСОБА_1 послуги з транспортних перевезень; від 24.10.2018 №П-00000066, відповідно до якого ТОВ «Поліс Стіл» надано ФОП ОСОБА_1 послуги з транспортних перевезень.
		При цьому, актом перевірки підтверджується, що контролюючим органом було встановлено факти оплати ФОП ОСОБА_1 зазначеним контрагентам послуг, які відповідають сумам, вказаним в актах здачі-приймання робіт (надання послуг).
		Окрім цього, позивачем надано договір про переведення боргу від 16.10.2018 №161018, згідно якого ТОВ «Поліс стіл» переуступлено борг ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «Лайніс» у сумі 30000,00 грн.; договір про переведення боргу від 06.09.2017 №060917, згідно якого ТОВ «СКІРОС» переуступлено борг ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «БК «Макрос-Буд» у сумі 243000,00 грн.; договір про переведення боргу від 23.11.2017 №231117, згідно якого ТОВ «Інвент Технолоджис» переуступлено борг ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «Абнор» у сумі 243000,00 грн.; договір про переведення боргу від 10.07.2017 №100717, згідно якого ТОВ «Мегарент» переуступлено борг ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «МЕГАРЕНТ ПЛЮС» у сумі 544000,00 грн.; договір про переведення боргу від 06.09.2017 №060917, згідно якого ТОВ «Мегарент» переуступлено борг ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «БК «МАКРОС-БУД» у сумі 44000,00 грн.; договір про переведення боргу від 12.01.2017 №120118, згідно якого ТОВ «Джедевел» переуступлено борг ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «Абнор» у сумі 245000,00 грн.; договір про переведення боргу від 12.02.2018 №120218, згідно якого ТОВ «Топ-Крейд» переуступлено борг ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «Абнор» у сумі 28000,00 грн.; договір про переведення боргу від 06.12.2017 №061217, згідно якого ТОВ «Ювента Трейд Груп» переуступлено борг ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «Абнор» у сумі 289000,00 грн.; договір про переведення боргу від 11.09.2018 №110918, згідно якого ТОВ «Опен Торг» переуступлено борг ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «Київська Транспортна Торгівельна Компанія» у сумі 100000,00 грн.; договір про переведення боргу від 16.10.2018 №161018, згідно якого ТОВ «Поліс Стіл» переуступлено борг ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «Лайніс» у сумі 30000,00 грн.
		Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що надані позивачем договори, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), оформлені з дотриманням вимог бухгалтерського обліку та податкового законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг господарських операцій.
		Апелянтом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними та/або суперечливими.
		Аналізуючи зміст акту перевірки, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем фактично не заперечується надання позивачем первинних документів, не вказано наявність недоліків останніх чи їх невідповідність приписам Податкового кодексу та законодавчим нормам щодо бухгалтерського обліку. 
		В той же час, висновки, які стали підставою в подальшому для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються лише на узагальненій податковій інформації та зводяться до інформації по ланцюгах постачання придбачних товарів у контрагентів позивача. 
		При цьому, відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків. 
		До того ж, як було встановлено судом першої інстанції, на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
		Надаючи оцінку посиланням відповідача на відсутність у контрагентів позивача трудових та виробничих ресурсів, необхідних для здійснення задокументованих господарських операцій, колегія суддів зазначає, що доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагента позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.
		Щодо посилання відповідача на інформацію по ланцюгах постачання придбачних товарів у контрагентів позивача, колегія суддів зазначає, що доводи податкового органу щодо неможливості встановлення походження товару у ланцюгах постачання, не можуть бути покладені у провину позивачу та бути достатніми підставами для висновку про непідтвердженість тієї чи іншої господарської операції.
		При цьому, позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують факт придбання останнім товару, тим більше до інших контрагентів у ланцюгу постачання, на яких відповідач вказує про підміну номенклатури товару.
		Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між замовником та його безпосередніми контрагентами.
		Жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування.
		Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.
		Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
		Висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Правомірність нарахування сум грошового зобов`язання не може мотивуватися виключно даними податкової інформації. Податкова інформація має оцінюватись судом з урахуванням інших доказів у справі.
		Щодо посилань контролюючого органу в акті перевірки на досудове кримінальне провадження, фігурантом у якому є засновник ТОВ «Фолкнерт», колегія суддів зазначає, що матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.
		Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 822/1815/17.
		Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 № 802/2608/17-а.
		Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
		  Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 24.04.2018 у справі № 2а/0370/205/12, 20.03.2019 у справі № 813/1979/15, 22.07.2020 у справі № 620/3925/18.
		Колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень  КАС України.
		Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
		Згідно з частиною другою  статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені    Конституцією    та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно зі статтею 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		За встановлених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням принципу обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки висновки контролюючого органу сформовані лише на підставі податкової інформації, а не безпосередньо наданих позивачем первинних документах. 
		Крім того, Головне управління ДПС у Київській області в апеляційній скарзі обмежилось лише викладом обставин та норм права, проте не зазначили та не обґрунтували, у чому саме полягає неправильне застосування або порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що саме не було досліджено судом першої інстанції, чи в чому полягає невідповідність висновків суду обставинам справи.
		Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року. 
		Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України    та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень. 
		Згідно з положеннями  статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до вимог  статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
		Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
		 
		П О С Т АН О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року - залишити без задоволення. 
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року - залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		Повний текст виготовлено 12 серпня 2021 року. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      Л.В. Бєлова
		 
		Судді                                                                                            Н.М. Єгорова, 
		 
		                                                                                                     Є.В. Чаку

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...