Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/3373/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2021.
Дата набрання законної сили: 12.08.2021
Номер судового провадження: 61-6985ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		12 серпня 2021 року
		м. Київ
		справа № 755/3373/19
		провадження 61-6985св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Дочірнє підприємство «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року у складі судді Катющенко В. П., додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року у складі судді Виниченко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
		ВСТАНОВИВ
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», яке  перейменовано в АТ «НАК «Нафтогаз України»), Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанія «Нафтогаз України» (далі - ДП «УКРАВТОГАЗ») про усунення перешкод у виконанні посадових обов`язків, шляхом скасування наказів та стягнення заробітної плати.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що  ОСОБА_1 займає посаду начальника управління регіонального виробничого управління «Київавто» ДП «УКРАВТОГАЗ». 
		Наказом від 14 лютого 2019 року ОСОБА_1 відсторонено від виконання посадових обов`язків у зв`язку з отриманням під час проведення службового розслідування інформації про можливу причетність працівників ДП «УКРАВТОГАЗ» до організації нападу на головного метролога підприємства ОСОБА_2 . Вказаний наказ став підставою для прийняття решти оскаржуваних наказів. 
		Позивач зазначає, що в статті 46 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) визначені виключні підстави для відсторонення, які не підлягають вільному тлумаченню. Таке відсторонення можливе лише в межах закону, який регулює відповідні правовідносини. Жодного кримінального провадження відносно ОСОБА_1 не відкрито, підозри правоохоронними органами не пред`явлено, в порядку, передбаченому статями 154, 155 Кримінального Кодексу України, слідчим суддею чи судом рішення про відсторонення його від виконання посадових обов`язків не ухвалювалось. 
		У зв`язку з зазначеним, оспорювані накази є незаконними та протиправними. Наказом «Про відсторонення» на період службового розслідування позивача відсторонено від виконання посадових обов`язків зі збереження заробітної плати у розмірі посадового окладу. Однак, посадовий оклад ОСОБА_1 не включає щомісячні надбавки та премії, внаслідок чого йому нараховується менший розмір заробітної плати. 
		Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ДП «УКРАВТОГАЗ» усунути перешкоди у виконанні ним посадових обов`язків, як начальника регіонального виробничого управління «Київавтогаз» ДП «УКРАВТОГАЗ», скасувати: наказ виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «НАК» Нафтогаз України» про відсторонення від виконання посадових обов`язків окремих працівників ДП «Укравтогаз» № 50 від 14 лютого 2019 року в частині відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків на період службового розслідування зі збереженням заробітної плати в розмірі посадового окладу; наказ директора ДП «УКРАВТОГАЗ» по особовому складу «Про відсторонення» № 147к від 19 лютого 2019 року в частині відсторонення позивача від виконання обов`язків начальника регіонального виробничого управління «Київавтогаз» ДП «УКРАВТОГАЗ» з 19 лютого 2019 року на період службового розслідування в ДП «УКРАВТОГАЗ» із збереженням заробітної плати в розмірі посадового окладу; наказ директора ДП «УКРАВТОГАЗ «Щодо питання управління РВУ» № 45 від 19 лютого 2019 року в частині заборони допуску позивача на територію відповідних автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій (далі - АГНКС) ДП «УКРАВТОГАЗ» та обмеження допуску його до об`єктів і транспортних засобів, обслуговування грошових коштів та матеріальних цінностей, тощо, на період службового розслідування; стягнути з ДП «УКРАВТОГАЗ» на користь позивача різницю між фактично (нарахованою) виплаченою заробітною платою, починаючи з 19 лютого 2019 року до дня ухвалення рішення суду по даній справі та середньою заробітною платою за час відсторонення від роботи.
		Короткий зміст судових рішень 
		Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Зобов`язано АТ «НАК «Нафтогаз України» скасувати наказ виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «НАК» Нафтогаз України» про відсторонення від виконання посадових обов`язків окремих працівників ДП «Укравтогаз» № 50 від 14 лютого 2019 року в частині відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків, на період службового розслідування, зі збереженням заробітної плати в розмірі посадового окладу. 
		Зобов`язано ДП «УКРАВТОГАЗ» скасувати наказ директора ДП «УКРАВТОГАЗ» по особовому складу «Про відсторонення» № 147к від 19 лютого 2019 року в частині відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків начальника регіонального виробничого управління «Київавтогаз» ДП «УКРАВТОГАЗ» з 19 лютого 2019 року, на період службового розслідування в ДП «УКРАВТОГАЗ», із збереженням заробітної плати в розмірі посадового окладу, та наказ директора ДП «УКРАВТОГАЗ «Щодо питання управління РВУ» № 45 від 19 лютого 2019 року в частині заборони допуску ОСОБА_1 на територію відповідних АГНКС ДП «УКРАВТОГАЗ», та обмеження допуску ОСОБА_1 до об`єктів і транспортних засобів, обслуговування грошових коштів та матеріальних цінностей тощо на період службового розслідування. В іншій частині позову відмовлено. 
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що  у відповідачів не було правових підстав для відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків начальника РВУ «Київавтогаз» ДП «УКРАВТОГАЗ» на період службового розслідування в ДП «УКРАВТОГАЗ» та заборони його допуску на територію відповідних АГНКС ДП «УКРАВТОГАЗ», обмеження допуску до об`єктів і транспортних засобів, обслуговування грошових коштів та матеріальних цінностей тощо на період службового розслідування.
		Додатковим рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з АТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384, 20 грн. Стягнуто з ДП «УКРАВТОГАЗ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384, 20 грн.
		Додаткове рішення мотивоване тим, що Дніпровським районним судом м. Києва 21 жовтня 2019 року позовні вимоги  ОСОБА_1 задоволено частково, проте, судом не вирішено питання розподілу судових витрат, а саме сплаченого позивачем судового збору у розмірі 768,40 грн.
		Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційні скарги ДП «УКРАВТОГАЗ» та АТ «НАК «Нафтогаз України» залишено без задоволення.
		Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року залишено без змін.
		Апеляційний суду погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що така підстава для відсторонення працівника від виконання обов`язків як проведення службового розслідування по факту його можливої причетності до організації нападу на іншого працівника чинним законодавством не передбачена, оскільки ґрунтується виключно на припущеннях. 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг та доводи осіб, які їх подали 
		У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року, ДП «УКРАВТОГАЗ» просить скасувати рішення суду першої інстанції,  постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «УКРАВТОГАЗ», скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ДП «УКРАВТОГАЗ» на користь ОСОБА_1 судового збору й закрити провадження у справі, в іншій частині - судові рішення залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Крім того, ДП «УКРАВТОГАЗ» зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 46 КЗпП України в частині відсторонення працівника від роботи в інших випадках, передбачених законодавством, яке має на меті відвернення та/або попередження негативних наслідків.
		Також відповідач вказує, що КЗпП України не забороняє роботодавцю вносити до локальних нормативно-правових актів підприємства умови про відсторонення працівників від роботи.
		Крім того, як на підставу скасування судових рішень та закриття провадження у справі в оскаржуваній частині, ДП «УКРАВТОГАЗ» посилається на те, що спірний наказ  ДП «УКРАВТОГАЗ» по особовому складу «Про відсторонення» № 147к від 19 лютого 2019 року скасований наказом  ДП «УКРАВТОГАЗ» № 537к від 08 квітня 2019 року, що свідчить про відсутність предмета спору.
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року, АТ «НАК «Нафтогаз України» просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, та скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення з АТ «НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 судового збору, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 676/1654/17?ц (провадження № 61-20184св19) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-97гс19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), в яких мова йде про те, що судам необхідно встановлювати наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановлювати, чи є особа, яка звернулася з позовом, належним позивачем, а також про те, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
		Також відповідач зазначає, що спірний наказ ПАТ «НАК» Нафтогаз України» № 50 від 14 лютого 2019 року спрямований на вчинення дій директором ДП «Укравтогаз» та ніяким чином не порушує права позивача.
		Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційних скарг, відзиву на касаційні скарги до касаційного суду не направили.
		Провадження у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «УКРАВТОГАЗ» і витребувано цивільну справу.
		Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «НАК» Нафтогаз України».
		У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
		Суди встановили, що 08 лютого 2019 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» видано наказ № 35 «Про проведення службового розслідування» щодо нападу невідомих осіб на працівника ДП «УКРАВТОГАЗ», яке можливо пов`язане з професійною діяльністю.
		Наказом ПАТ «НАК «Нафтогаз України» № 50 від 14 лютого 2019 року «Про відсторонення від виконання посадових обов`язків окремих працівників ДП «УКРАВТОГАЗ» зобов`язано директора ДП «УКРАВТОГАЗ» відсторонити    ОСОБА_1 , як начальника РВУ «Київавтогаз» ДП «УКРАВТОГАЗ», від виконання посадових обов`язків на період службового розслідування зі збереженням заробітної плати в розмірі посадового окладу, у зв`язку з отриманням під час проведення службового розслідування інформації про можливу причетність працівників ДП «УКРАВТОГАЗ» до організації нападу на головного метролога підприємства    ОСОБА_2 . 
		Наказом ДП «УКРАВТОГАЗ» № 147к від 19 лютого 2019 року по особовому складу «Про відсторонення»  ОСОБА_1 , як начальника РВУ «Київавтогаз» ДП «УКРАВТОГАЗ» відсторонено від виконання обов`язків начальника РВУ «Київавтогаз» ДП «УКРАВТОГАЗ» із збереженням заробітної плати в розмірі посадового окладу, з зазначенням підстави: наказ НАК «Нафтогаз України» від 14 лютого 2019 року, стаття 46 КЗпП України.
		Наказом ДП «УКРАВТОГАЗ» № 45 від 19 лютого 2019 року «Щодо питання управління РВУ» ОСОБА_1 , як начальнику РВУ «Київавтогаз» ДП «УКРАВТОГАЗ», заборонено допуск на територію відповідних АГНКС ДП «УКРАВТОГАЗ», обмежено доступ до об`єктів і транспортних засобів, обслуговування грошових коштів та матеріальних цінностей тощо на період службового розслідування.
		Згідно з довідкою про доходи, виданої 08 квітня 2019 року РВУ «Київавтогаз» ДП «УКРАВТОГАЗ», у лютому 2019 року ОСОБА_1 виплачено 35 475, 52 грн, що включає надбавку за стаж роботи, матеріальну допомогу на оздоровлення, оклад, відпускні, навчальну відпустку, премію до свята; в березні 2019 року ОСОБА_1 виплачено 9 912 грн, що включає лікарняні від підприємства, лікарняні від Фонду соціального страхування України, премію до свята.
		Згідно з витягом з наказу № 538к від 08 квітня 2019 року по особовому складу, виданого ДП «УКРАВТОГАЗ», ОСОБА_1 наказано 08 квітня 2019 року приступити до виконання обов`язків начальника РВУ «Київавтогаз» ДП «Укравтогаз» .
		Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції, додаткове рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 КЗпП України.
		Так, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
		Отже, відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов`язаний усунути працівника від роботи.
		Таким чином, за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.
		Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 185/676/18 (провадження № 61-8219св19).
		Такої підстави відсторонення як проведення службового розслідування по факту можливої причетності до організації нападу на іншого працівника нормами статті 46 КЗпП України не передбачено, а локальні нормативно-правові документи підприємства не відносяться до законодавчих актів, а тому, зазначення у них додаткових підстав для відсторонення працівника від роботи, не може бути підставою для їх застосування, а у разі такого застосування не свідчить про його законність. 
		Правовий висновок про те, що статтею 46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи висловлено Верховним Судом у постановах від 01 квітня 2020 року  у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19) та від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц (провадження № 61-18651св18).
		Таким чином, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що наказ директора ДП «УКРАВТОГАЗ» по особовому складу «Про відсторонення» № 147к від 19 лютого 2019 року, в частині відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків начальника регіонального виробничого управління «Київавтогаз» ДП «УКРАВТОГАЗ» з 19 лютого 2019 року на період службового розслідування в ДП «УКРАВТОГАЗ» із збереженням заробітної плати в розмірі посадового окладу, та наказ директора ДП «УКРАВТОГАЗ «Щодо питання управління РВУ» № 45 від 19 лютого 2019 року, в частині заборони допуску ОСОБА_1 на територію відповідних АГНКС ДП «УКРАВТОГАЗ», та обмеження допуску ОСОБА_1 до об`єктів і транспортних засобів, обслуговування грошових коштів та матеріальних цінностей тощо на період службового розслідування, є такими, що прийняті з порушенням вимог трудового законодавства, зокрема статті 46 КЗпП України, а відсутність позовної вимоги про визнання спірних наказів незаконними не є підставою для відмови у задоволенні позову про їх скасування.
		Доводи касаційної скарги ДП «УКРАВТОГАЗ» про те, що при відстороненні позивача від займаної посади роботодавець застосовував аналогію закону та аналогію права, зокрема частину першу статті 72 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час відстороння позивача від виконання посадових обов`язків), відповідно до якої на час здійснення дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків, є безпідставними, оскільки позивач не є державним службовцем, а тому положення зазначеного закону не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Відповідач мав керуватися нормами статті 46 КЗпП України, яка містить вичерпний перелік підстав відсторонення працівника від роботи.
		Крім того, колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги ДП «УКРАВТОГАЗ» щодо відсутності предмета спору та наявності підстав для скасування судових рішень та закриття провадження у справі, посилаючись на те, що згідно з наказом ДП «УКРАВТОГАЗ» № 537к від 08 квітня 2019 року скасовано накази по особовому складу  «Про відсторонення» від 19 лютого 2019 року № 147к, № 148к, № 149к, з огляду на таке.
		27 вересня 2019 року, з порушенням строку, визначеного статтею 83 ЦПК України, ДП «УКРАВТОГАЗ» подало до суду наказ ДП «УКРАВТОГАЗ» № 537к від 08 квітня 2019 року.
		Згідно з вимогами частиною третьою статті 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
		Частиною восьмою статті 83 ЦПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
		Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до розгляду поданий відповідачем наказ № 537к від 08 квітня 2019 року, оскільки подаючи зазначений доказ з порушенням визначеного законом строку, відповідач не навів суду першої інстанції жодного обґрунтування неможливості подачі зазначеного доказу разом з відзивом на позовну заяву.
		Разом з тим, у матеріалах справи міститься витяг з наказу № 538к від 08 квітня 2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 наказано 08 квітня 2019 року приступити до виконання обов`язків начальника регіонального виробничого управління «Київавтогаз» ДП «УКРАВТОГАЗ». Проте, зі змісту зазначеного наказу не вбачається, що оспорюваний наказ від 19 лютого 2019 року був скасований, що давало б підстави для висновку про відсутність предмету спору у справі. Будь-які інші докази, подані сторонами в порядку, визначеному ЦПК України, та які вказують на скасування наказу № 147к від 19 лютого 2019 року, суду першої інстанції не надані.
		Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги НАК «Нафтогаз України» про те, що спірний наказ виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «НАК» Нафтогаз України» про відсторонення від виконання посадових обов`язків окремих працівників ДП «УКРАВТОГАЗ» № 50 від 14 лютого 2019 року спрямований на вчинення дій директором ДП «УКРАВТОГАЗ» та  не порушує права позивача, з огляду на те, що наказ ДП «УКРАВТОГАЗ» № 147к від 19 лютого 2019 року виданий саме на підставі наказу НАК «Нафтогаз» № 50 від 14 лютого 2019 року, в якому було наказано директору ДП «УКРАВТОГАЗ» відсторонити ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків.
		Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) не спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку доказам, поданим згідно з чинними нормами ЦПК України. 
		Також в касаційній скарзі НАК «Нафтогаз України» зазначає, що суди  в оскаржуваних рішеннях не застосували висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 676/1654/17-ц (провадження № 61-20184св19), а тому помилково встановили наявність у ОСОБА_1 порушеного права та охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
		У справі № 676/1654/17-ц Верховний Суд зробив висновок про відсутність порушених, оспорюваних чи невизнаних прав позивача, оскільки позивачем не доведено та не надано належних доказів порушення його прав, як власника квартири у житловому будинку, біля якого здійснюється наукове археологічне дослідження земельної ділянки. Доказів того, що вказані роботи перешкоджають позивачу здійснювати під`їзд до цього будинку, або що ці роботи призводять до руйнації вказаного будинку, позивачем не надано.
		Таким чином, вказані доводи НАК «Нафтогаз України» є безпідставними, враховуючи те, що в матеріалах цієї справи наявні спірні накази відповідачів, якими позивач обґрунтував наявність в нього порушеного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.
		Крім того, безпідставними є доводи касаційної скарги відповідача про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), оскільки в зазначені справі на час розгляду господарським судом скарги на дії державного виконавця в межах справи № 13/51-04, постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору була скасована судовим рішенням у справі № 802/281/16-а, яке набрала законної сили, що свідчить про відмінність обставин справи № 13/51-04 та справи, що розглядається. 
		Крім того, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції, яким стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір, сплачений ним при подачі позовної заяви, оскільки рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними та обґрунтованими.
		Як вбачається з вищевикладеного, наведені в касаційних скаргах доводи зводяться до помилкового тлумачення заявниками норм права та незгоди із обставинами встановленими судами попередніх інстанцій, не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що цими судам неправильно застосовано норми матеріального права або допущено такі порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. 
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції, додаткове рішення суду першої інстанції та  постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
		Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.      
		 
		Судді:                                                                                                       І. М. Фаловська
		                                                                                                                    С. Ю. Мартєв
		                                                                                                                    В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...