Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 583/3528/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: 12.08.2021. Зареєстровано: 13.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.08.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/583/79/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42020201120000100

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		           Справа № 583/3528/20
		1-кп/583/79/21 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"12" серпня 2021 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
		головуючого судді                     ОСОБА_1 , 
		з участю секретаря судового засідання         ОСОБА_2 , 
		прокурорів     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		    ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого                     ОСОБА_6 , 
		його захисника                     ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 в м. Охтирка кримінальне провадження № 42020201120000100від 09.07.2020за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хухра Охтирського району Сумської області, українця, громадянина України, освіта середня, непрацюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, -
		установив:
		Органом досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується у пропозиції надання неправомірної вигоди та наданні такої за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища за наступних обставин.
		Так, згідно обвинувального акту, ОСОБА_6 07.07.2020 близько 20 години, рухаючись по вул. Пушкіна в с. Хухра Охтирського району Сумської області за кермом автомобіля марки «ВАЗ 211040», 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою перевірки отриманої інформації про можливу дорожньо-транспортну пригоду за участі вказаного автомобіля, поблизу домоволодіння №18 по вул. Пушкіна в с. Хухра Охтирського району був зупинений начальником сектору реагування патрульної поліції №2 Охтирського відділу поліції Головного управління національної поліції в Сумській області ОСОБА_8 , який згідно графіку розстановки особового складу Охтирського відділу поліції Головного управління національної поліції в Сумській області по забезпеченню публічної безпеки та порядку станом на 07.07.2020 з 08 години 07.07.2020 по 08 годину 08.07.2020 заступив на чергування відповідальним по Охтирському відділу поліції Головного управління національної поліції в Сумській області. Під час перевірки документів ОСОБА_6 начальником сектору реагування патрульної поліції №2 Охтирського відділу поліції Головного управління національної поліції в Сумській області ОСОБА_8 встановлено, що ОСОБА_6 під час керування транспортним засобом перебував з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у присутності двох понятих відмовився, але не заперечував, що перед тим як сісти за кермо автомобіля вживав алкогольні напої. У зв`язку з цим ОСОБА_8 відносно ОСОБА_6 складено адміністративний протокол серії БД № 351956 від 07.07.2020 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з вилученням посвідчення водія та роз`яснено про необхідність з`явитися для отримання тимчасового посвідчення водія на право керування транспортним засобом в службовий кабінет №26 «Адміністративна практика Охтирського відділу поліції» за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Незалежності, 29 до інспектора ОСОБА_9 , призначеного на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області відповідно до наказу від 03.07.2017 № 291, посада якого відноситься до категорії посад середнього складу поліції, та який є службовою особою, наділений функціями представника влади, так як має право ставити вимоги і приймати рішення, обов`язкові для виконання фізичними та юридичними особами, незалежно від їх відомчої приналежності, але не є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		09.07.2020 близько 09 години ОСОБА_6 , одноосібно, діючи з єдиним умислом, щодо уникнення адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, прийшов до службового кабінету №26 «Адміністративна практика Охтирського відділу поліції» за адресою: Сумська область, м.Охтирка, вул. Незалежності, 29, де діючи з прямим умислом, усвідомлюючи, що інспектор сектору реагування патрульної поліції №3 Охтирського відділу поліції ОСОБА_10 являється службовою особою, яка виконує свої службові обов`язки, запропонував останньому отримання неправомірної вигоди в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень за умови повернення йому посвідчення водія, вилученого під час складання адміністративного протоколу серії НОМЕР_2 від 07.07.2020 за ч. 1 ст.130 КУпАП начальником сектору реагування патрульної поліції №2 Охтирського відділу поліції ОСОБА_8 , скасування даного протоколу та не направлення його до Охтирського міськрайонного суду Сумської області, з метою уникнення адміністративної відповідальності, та вказав, що з цією метою 14.07.2020 знову прийде до ОСОБА_9 в цей же службовий кабінет. Інспектор сектору реагування патрульної поліції №3 Охтирського ВП ОСОБА_10 відмовився від пропозиції отримання неправомірної вигоди та попередив ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди працівнику поліції.
		14.07.2020 близько 10 години ОСОБА_6 , одноосібно, переслідуючи свій єдиний умисел на уникнення покарання за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, попередньо домовившись про зустріч, знову прийшов до кабінету №26 «Адміністративна практика Охтирського відділу поліції» по вул. Незалежності 29 в м. Охтирка Сумської області, де діючи з прямим умислом, усвідомлюючи, що інспектор сектору реагування патрульної поліції №3 Охтирського відділу поліції ОСОБА_10 являється службовою особою, яка виконує свої посадові функції в частині прийняття рішень, які мають юридичне значення та які тягнуть за собою юридичні наслідки, надав ОСОБА_11 неправомірну вигоду в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень купюрами Національного банку України номіналом 500 грн. в кількості шести купюр, 200 грн. в кількості тридцять дві купюри, 100 грн. в кількості шести купюр, за не притягнення його до адміністративної відповідальності відповідно до протоколу серії БД № 351956 від 07.07.2020, не направлення протоколу до Охтирського міськрайонного суду Сумської області, та повернення йому посвідчення водія, поклавши грошові кошти до службового журналу «Обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розпочатого 01.01.2020, інв. №353/1» на 113 арк., що знаходився на столі, тим самим надав службовій особі неправомірну вигоду. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 надав неправомірну вигоду інспектору сектору реагування патрульної поліції №3 Охтирського відділу поліції ОСОБА_11 в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень, а також фактично передав йому 14.07.2020 грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень в якості неправомірної вигоди за вчинення ним, як службовою особою, в своїх інтересах дій, спрямованих на не притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не направлення протоколу до Охтирського міськрайонного суду Сумської області та повернення йому посвідчення водія. 
		Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні своєї вини не визнав та у спростування висунутого проти нього обвинувачення пояснив, що дійсно 07.07.2020 працівником поліції ОСОБА_8 відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому ОСОБА_8 сказав йому прийти 09.07.2020 до Альохіна за тимчасовим дозволом на право керування транспортним засобом. Так 09.07.2020 обвинувачений прийшов до Охтирського РВП, знайшов ОСОБА_12 , який виписав йому тимчасове посвідчення водія та пояснив, що матеріали відносно нього будуть направлені до суду, йому випишуть штраф у розмірі 10200 грн. та позбавлять водійського посвідчення, яке потім буде важко поновити. При цьому ОСОБА_12 сказав, що можна обмежитися лише штрафом і для цього необхідно привезти гроші, на що обвинувачений пояснив, що не працює і тому не має таких коштів. 13.07.2020 йому на мобільний телефон надійшов дзвінок з незнайомого номеру, чоловік представився ОСОБА_12 і запитав стосовно його рішення, сказав прийти 14.07.2020 о 9 год. з грошима. При цьому наполягав, говорив, що у будь-якому разі йому потрібно буде платити штраф, однак можна обійтися без позбавлення прав. ОСОБА_6 почав шукати гроші, позичив 5000 грн. у своєї тітки і 14.07.2020 приїхав до ОСОБА_12 , зустрів його на порозі Охтирського РВП, той поцікавився чи приніс ОСОБА_6 кошти, на що останній відповів, що приніс, після чого інспектор просив його почекати пів години. В цей час невідомий працівник поліції запросив його попити каву, коли вони пили каву, до цього поліцейського зателефонували, після чого останній йому сказав, щоб він йшов, бо на нього вже чекають. У кабінет ОСОБА_12 він зайшов сам, сів біля столу, ОСОБА_12 запитав у нього, чи хоче він повернути посвідчення водія, стукнув по столу, сказав «що по суті?» і сигналом очей показав, щоб він поклав гроші у журнал, який знаходився на його столі, що він і зробив. При цьому обвинувачений пояснив, що приніс гроші лише за ініціативою працівника поліції, сам не пропонував нікому неправомірної вигоди і не мав наміру цього робити. 
		Захисник обвинуваченого  адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні просив виправдати обвинуваченого у пред`явленому йому обвинуваченні з тих підстав, що стороною обвинувачення створено штучні докази у кримінальному провадженні, оскільки у рапорті працівник поліції ОСОБА_12 повідомляв, що ОСОБА_6 одноосібно з`явився до нього 09.07.2020 та злочин планується скоїти 14.07.2020 разом зі співучасником, що, на думку захисника, не відповідає дійсності, а зроблено з метою проведення негласних слідчих дій у даному кримінальному провадженні, про що також свідчить те, що в подальшому дії обвинуваченого перекваліфіковано з ч.3 на ч.1 ст. 369 КК України. Крім того захисник зазначив, що з боку працівника поліції ОСОБА_12 мала місце провокація, про що свідчить відеозапис негласної слідчої дії, на якому зафіксовано фразу останнього «що по суті?», яка була сигналом ОСОБА_6 для передачі грошових коштів, при цьому обличчя працівника поліції не було видно. На переконання захисника стороною обвинувачення не надано доказів того, що ОСОБА_6 був ініціатором вчинення даного злочину, про що також свідчить відсутність будь-яких активних дій з боку останнього, а навпаки активні дії вбачаються зі сторони працівника поліції, який сам телефонував до обвинуваченого і підбурював його до надання неправомірної вигоди. 
		На обґрунтування винуватості ОСОБА_6 за ч. 1ст.369КК України сторона обвинувачення надала докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом.
		Так свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що з 07.07.2020 на 08.07.2020 заступив на зміну на автодорозі Суми-Полтава, близько 18 години надійшло повідомлення про ДТП в АДРЕСА_1 . На місці ДТП було виявлено ОСОБА_6 , який мав ознаки алкогольного сп`яніння. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння ОСОБА_6 відмовився у присутності двох свідків, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_6 пропонував йому неправомірну вигоду, за що був попереджений про кримінальну відповідальність, однак грошей у ОСОБА_6 він не бачив, не сприйняв таку пропозицію серйозно, оскільки особа була у стані алкогольного сп`яніння. Потім він вилучив у обвинуваченого посвідчення водія, тимчасовий дозвіл не видавав, однак повідомив ОСОБА_6 , що тимчасовий дозвіл можна отримати в Охтирському ВП у ОСОБА_12 . В подальшому від ОСОБА_12 він дізнався, що ОСОБА_6 звертався до нього з проханням повернути посвідчення водія та не направляти адміністративний матеріал до суду за 10000 грн., на що ОСОБА_12 звернувся з рапортом до начальника Охтирського ВП. 
		Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що був запрошений в якості понятого при проведенні обшуку у службовому кабінеті Охтирського ВП, що на першому поверсі зліва від входу, на столі в журналі було виявлено та вилучено 10000 грн. купюрами по 500, 200 та 100 грн. Співробітники поліції повідомили, що це кошти обвинуваченого, проти чого останній заперечував. Крім того, у обвинуваченого був вилучений мобільний телефон.
		Свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що в липні 2020 року стояв на сходах до Охтирського ВП разом з ОСОБА_12 . До них підійшов обвинувачений, ОСОБА_15 пояснив, що це до нього. Потім ОСОБА_12 пішов на нараду, а він з обвинуваченим пішли до магазину «Немо» пити каву, ОСОБА_6 повідомив, що прийшов до ОСОБА_15 за своїм посвідченням водія, грошей у ОСОБА_6 він не бачив. Після обід того ж дня він дізнався, що було запропоновано неправомірну вигоду. 
		Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що в липні 2020 року їй зателефонував племінник ОСОБА_6 , попрохав про допомогу. Розповів, що працівники поліції запропонували допомогти йому повернути посвідчення водія за грошову винагороду. Вона позичила йому 5000 грн.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що у 2020 році тимчасово займав посаду інспектора адмінпрактики. В цей час працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_6 , який прийшов до його кабінету 09.07.2020. У кабінет обвинувачений заходив один, однак до кабінету приходило два чоловіка, хоча чи це з ОСОБА_6 йому невідомо. Він виписав ОСОБА_6 тимчасове посвідчення водія і роз`яснив, що матеріали відносно нього будуть направлені до суду, за вчинене ним адміністративне правопорушення передбачена відповідальність у виді штрафу в розмірі 10200 грн з позбавленням водійського посвідчення. Після чого ОСОБА_6 попросив не направляти складений відносно нього протокол до суду і запропонував йому за це грошову винагороду. При цьому ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_6 , що за такі дії передбачена кримінальна відповідальність, однак ОСОБА_6 наполягав, сказав, що ще прийде до нього з цим питанням 14.07.2020 разом з товаришем. Після цього він написав рапорт керівнику поліції. 13.07.2020 він у своєму телефоні побачив пропущений виклик і зателефонував на цей номер, голос повідомив, що це ОСОБА_6 і завтра 14.07.2020 він підійде. 14.07.2020 у першій половині дня ОСОБА_6 прийшов до нього у кабінет, приніс кошти і поклав їх у журнал, який знаходився на його робочому столі. 
		Крім того, органом досудового розслідування на підтвердження винуватості ОСОБА_6 надано наступні письмові докази.
		Відповідно до рапорту інспектора СРПП №3 Охтирського ВП ГУНП в Сумській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_17 від 09.07.2020 останній повідомив, що 09.07.2020 до його службового кабінету адмінпрактики Охтирського ВП ГУНП в Сумській області прийшов ОСОБА_6 щоб отримати тимчасовий дозвіл на право керування, так як відносно нього складено протокол за ст. 130 КУпАП. Під час їхнього спілкування останній запропонував йому неправомірну вигоду у 10000 грн за не позбавлення його права керування транспортним засобом, повернення посвідчення водія та не направлення матеріалів до суду, за що був попереджений про кримінальну відповідальність. При цьому ОСОБА_6 повідомив, що прийде 14.07.2020 знову разом з товаришем (а.с.54).
		Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42020201120000100 зафіксовано внесення 09.07.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення, на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень від 09.07.2020 за ч. 3 ст. 369 КК України, відповідно до якого ОСОБА_6 , за попередньою змовою із невстановленою особою пропонують інспектору СРПП № 3 Охтирського ВП ГУНП в Сумській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_12 неправомірну вигоду за повернення вилученого посвідчення водія та не спрямування адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП до Охтирського міськрайонного суду Сумської області (а.с.52).
		Постановою Охтирської місцевої прокуратури від 09.07.2020 визначена підслідність кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 42020201120000100 від 09.07.2020.
		Постановою старшого слідчого першого відділення СВ Охтирського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_18 від 26.08.2020 перекваліфіковано кримінальне провадження № 42020201120000100 від 09.07.2020 з ч. 3 ст. 369 КК України на ч. 1 ст. 369 КК України.
		Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42020201120000100 зафіксовано внесення 09.07.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення, на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень від 09.07.2020 за ч. 1 ст. 369 КК України, відповідно до якого ОСОБА_6 , мешканець с. Хухра, Охтирського району пропонував та надав працівнику поліції ОСОБА_12 неправомірну вигоду в сумі 10000 грн. за повернення посвідчення водія та не спрямування адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП до Охтирського міськрайонного суду Сумської області.
		Згідно витягу з наказу начальника Охтирського ВП ГУНП в Сумській області від 03.08.2017 № 291 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області. 
		Посадовою інструкцією інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, затвердженої 01.04.2019 начальником Охтирського ВП ГУНП в Сумській області полковником поліції ОСОБА_19 з доповненнями, визначені права та обов`язки інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.
		З копії журналу обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху вбачається, що 07.07.2020 зафіксовані відомості про складання протоколу про адміністративне правопорушення серії БД 351956 від 07.07.2020 за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_6 .
		Розстановкою особового складу Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області по забезпеченню публічної безпеки та порядку на 07.07.2020, визначені час та місце несення служби. 
		З журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Охтирського ВП, інвентарний № 387/1 вбачається, що ОСОБА_6 перебував на території Охтирського ВП 14.07.2020 з 09 год. 21 хв. до 09 год. 30 хв. та з 10 год. 11 хв. по 13 год. 
		Згідно з протоколом огляду речей і документів від 27.07.2020 в приміщенні службового кабінету СВ Охтирського ВП ГУНП в Сумській області оглянуті документи, надані у відповідності до ст. 93 КПК України начальником Охтирського ВП ГУНП в Сумській області на запит слідчого, зокрема копія наказу про призначення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області на 1 арк.; копія посадової інструкції інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_12 на 4 арк.; копія журналу обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в частині фіксації відомостей про складення протоколу про адміністративне правопорушення серії БД 351956 від 07.07.2020 за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_6 на 3 арк.; копія журналу доставлених, відвідувачів та запрошених до Охтирського ВП, інвентарний № 387/1 згідно якого ОСОБА_6 перебував на території Охтирського ВП 14.07.2020 на 2 арк.; копія розстановки особового складу Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області по забезпеченню публічної безпеки та порядку на 07.07.2020 на 1 арк.
		Згідно протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо - відео контролю особи від 15.07.2020 з оптичним диском DVD-R б/н, інв. № 1408 т., об`ємом 4,7 Gb та флеш носієм інв. № 1353т об`ємом 16 Gb, зафіксована розмова між інспектором сектору реагування патрульної поліції № 3 Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_12 та обвинуваченим ОСОБА_6 , яка відбулася 14.07.2020 з 10:19:19 год. по 10:22:13 год.
		Так з оглянутого у судовому засіданні відеозапису зазначеної слідчої дії вбачається, що до кабінету ОСОБА_12 прийшов обвинувачений ОСОБА_6 , сів на стілець, що стоїть біля робочого столу ОСОБА_20 , який йому повідомив, що ознайомився з матеріалом і перепитав, чи дійсно обвинувачений хоче, щоб матеріал не попав до суду, на що обвинувачений відповів стверджувано. Після чого ОСОБА_12 роз`яснив про кримінальну відповідальність за такі дії і повідомив, що не буде вирішувати дане питання. Після цього ОСОБА_12 стукає рукою по столу і запитує у ОСОБА_6 «Що по суті?», при цьому обличчя працівника поліції не видно. Після запитання ОСОБА_12 обвинувачений дістав з кишені своєї куртки грошові кошти і поклав їх у журнал, який знаходився на робочому столі ОСОБА_12 (а.с.62-64). 
		З протоколу обшуку від 14.01.2020 з флеш-картою та з оглянутого судом відеозапису обшуку від 14.07.2020, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14.07.2020 вбачається, що в ході обшуку в приміщенні кабінету № 26 «Адміністративна практика» за адресою: м. Охтирка, вул. Незалежності, 29 на столі в журналі «Облік матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» виявлено та вилучено грошові кошти на загальну суму 10 000 грн. (32 купюри номіналом 200 грн. ТЕ 5375258; ТЕ 5375259; ТЕ 5375260; ТЕ 5375261; ПД 3361985; ХЖ 3777740; ХЕ 0718269; ТЕ 5375255; ХЕ 3950396; ТЕ 5375256; ХЕ 7064807; ТА 3757655; ПЗ 3619008; СП 2824237; УА 6872887; УС 4561378; ВБ 3040457; СП 0680650; КБ 1500930; ТЗ 9147912; ТГ 5435638; ХБ 1552378; АВ 4382967; ХВ 8472057; ЦБ 1906406; ТВ 0041949; ТЕ 5375262; ТЕ 5375263; ТЕ 5375264; ТЕ 5375265; ТЕ 5375266; ТЕ 5375257; 6 купюр номіналом 100 грн. УЦ 3032886; УХ 2090734; УМ 9038090; УШ 1374353; УЙ 3773866; УЖ 1021778; 6 купюр номіналом 500 грн. ХБ 0519020; БВ 8959204; БВ 6086789; БВ 5971951; ХГ 4655645; ХГ 1968623) та телефон «Redmi» чорного кольору (а.с.65-72).
		Грошові кошти в сумі 10000 грн., купюри номіналом 200 грн. в кількості 32 шт. : ТЕ 5375258; ТЕ 5375259; ТЕ 5375260; ТЕ 5375261; ПД 3361985; ХЖ 3777740; ХЕ 0718269; ТЕ 5375255; ХЕ 3950396; ТЕ 5375256; ХЕ 7064807; ТА 3757655; ПЗ 3619008; СП 2824237; УА 6872887; УС 4561378; ВБ 3040457; СП 0680650; КБ 1500930; ТЗ 9147912; ТГ 5435638; ХБ 1552378; АВ 4382967; ХВ 8472057; ЦБ 1906406; ТВ 0041949; ТЕ 5375262; ТЕ 5375263; ТЕ 5375264; ТЕ 5375265; ТЕ 5375266; ТЕ 5375257; купюри номіналом 100 грн. в кількості 6 шт. : УЦ 3032886; УХ 2090734; УМ 9038090; УШ 1374353; УЙ 3773866; УЖ 1021778; купюри номіналом 500 грн. в кількості 6 шт. : ХБ 0519020; БВ 8959204; БВ 6086789; БВ 5971951; ХГ 4655645; ХГ 1968623 запаковані 14.07.2020 до спеціального пакету, телефон «Redmi» чорного кольору відповідно до постанови слідчого від 14.07.2020 визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, та на них, згідно ухвали слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15.07.2020 накладено арешт. 
		Згідно з протоколом огляду речей і документів від 09.09.2020 в приміщенні службового кабінету СВ Охтирського ВП ГУНП в Сумській області оглянутий мобільний телефон «Redmi» чорного кольору, встановлено номер телефону оператора мобільного зв`язку, ІМЕІ телефону. При огляді списку останніх телефонних дзвінків виявлено контакт з найменуванням «Алехин Полис» з відображенням номеру телефону, який належить інспектору СРПП №3 Охтирського ВП ОСОБА_12 . При відкриті списку з нещодавніми телефонними дзвінками, зафіксовано дзвінки «Исходящий, Входящий, Пропущен, Нет ответа, Отклонен» за період часу з 07.07.2020 по 14.07.2020. При цьому мається зафіксований вхідний дзвінок за 13.07.2020 о 20:29 з номеру телефону з найменуванням «Алехин Полис», триваліст дзвінка 1 хв.27 сек. (а.с.108-111).
		Крім того, в обґрунтування висновківпро наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, сторона обвинувачення надала: клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії  аудіо, відеоконтроль особи від 09.07.2020; доручення на проведення негласних слідчих дій від 10.07.2020; тимчасовий дозвіл серії ПК № 324541 від 09.07.2020 на право керування ОСОБА_6 транспортним засобом категорії «С» замість посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 23.05.2017; ухвалу Сумського апеляційного суду про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії- аудіо-, відео контроль особи від 10.07.2020; постанову про розсекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 25.08.2020; клопотання про скасування грифу секретності матеріалів щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 25.08.2020; клопотання про розсекречення матеріальних носіїв інформації, які становлять державну таємницю зафіксованих на матеріальних носіях інформації отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 25.08.2020; постанову про розсекречення матеріальних носіїв інформації, які становлять державну таємницю щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх у якості доказів у кримінальному провадженні від 25.08.2020; клопотання про розсекречення матеріальних носіїв інформації, які становлять державну таємницю зафіксованих на матеріальних носіях інформації отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 16.07.2020; постанову про розсекречення матеріальних носіїв, які становлять державну таємницю щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх у якості доказів у кримінальному провадженні від 16.07.2020, 
		У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_7 просив визнати недопустимими надані прокурором докази, а саме матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки вони не були відкриті стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України під час досудового розслідування, а замість цього їм були надані матеріали у іншому кримінальному провадженні.
		При цьому прокурор у судовому засіданні зазначив, що матеріали негласних слідчих (розшукових) дій у іншому кримінальному провадженні були надані стороні захисту помилково, а ухвала Сумського апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій була розсекречена у жовтні місяці 2020 року, вже після закінчення досудового розслідування.
		Надаючи оцінку зазначеним вище доказам, наданим стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України суд виходить з наступного.
		Стаття 369 КК Українипередбачає покарання за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Об`єктивна сторона даного злочину характеризується трьома альтернативними діями: пропозицією надати неправомірну вигоду, обіцянкою надати неправомірну вигоду, надання такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Суб`єктивна сторона злочину характеризуєтьсялише прямим умислом.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 5 лютого 2008 року в справі «Романаускас проти Литви», у п.п. 54, 55, 60 якого ЄСПЛ зазначив:
		- п. 54 «… використання доказів, отриманих унаслідок підбурювання з боку поліції, не можна виправдати суспільним інтересом, оскільки в такому випадку обвинувачений із самого початку може бути позбавлений права на справедливий судовий розгляд справи»;
		- п. 55 «Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежується пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений;
		- п. 60 «У випадку, коли підсудний заявляє про підбурювання його до вчинення злочину, національний суд повинен ретельно перевірити матеріали кримінальної справи, оскільки з метою забезпечення права на справедливий судовий розгляд справи в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі докази, отримані внаслідок підбурювання з боку поліції, мають визнаватись недопустимими».
		Як на доведеність відсутності провокації з боку правоохоронного органу обвинувачення посилається на покази свідків. 
		При цьому покази свідка ОСОБА_13 самі по собі не доводять вини обвинуваченого, а лише свідчать про факт присутності свідка, як понятого, при проведенні обшуку, під час якого, зі слів свідка ОСОБА_13 , саме співробітники поліції повідомили, що вилучені 10000 грн. це кошти обвинуваченого.
		Суд не приймає до уваги і покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_14 , оскільки вони фактично розповіли суду те, що їм повідомив ОСОБА_12 . При цьому ОСОБА_8 та ОСОБА_14 не були безпосередніми свідками вказаних подій. Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_8 саме від ОСОБА_12 він дізнався, що ОСОБА_6 звертався до нього з проханням повернути посвідчення водія та не направляти адміністративний матеріал до суду за 10000 грн. 
		Щодо письмових доказів та документів, наданих стороною обвинувачення суд зазначає.
		Частиною 1статті 1 КПК Українивизначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
		Згідно з п. 5 ч. 1ст. 3 КПК Українидосудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
		Виходячи з вимог ст. ст. 258,260,263,269 КПК України, ч. 2ст.8Закону України«Про оперативно-розшуковудіяльність» застосування технічних засобів отримання інформації, що пов`язане із втручанням у приватне спілкування людини та негласною фіксацією розмов, дій, обстановки, допускається виключно за вмотивованою ухвалою слідчого судді, в якій зазначаються: точна назва заходу, термін його застосування, особа щодо якої має здійснюватися такий захід, та орган, якому надано відповідний дозвіл.
		Згідно з ч. 3 ст. 246 КПК України рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов`язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		Відповідно до ст. 260 КПК Україниаудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
		За змістом статей246,271 КПКУкраїни негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитись якщо наявні достатні підстави вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, а також якщо відомості про злочини та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. При цьому згідно з ч. 3ст. 271 КПКУкраїни під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		Вказане також узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема, у справах «Баннікова проти Російської Федерації» від 04 листопада 2010 року, «Вєсєлов та інші проти Російської Федерації» від 02 жовтня 2010 року, «Матановіч проти Хорватії» від 04 квітня 2017 року, «Раманаускас проти Литви» від 20 лютого 2018 року.
		У своїх рішеннях ЄСПЛ розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочину, яке суперечить ст. 6 Конвенції від дозволеної поведінки під час законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях. Зокрема, у випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з`ясувати, чи було слідство «по суті пасивним», чи був би злочин вчинений без втручання влади, чи мало місце з боку влади спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; вагомість причин проведення оперативної закупки, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. При цьому тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення.
		Під час судового розгляду сторона захистузаперечувала вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину, вказуючи, в тому числі, на провокацію з боку органів досудового розслідування надання неправомірної вигоди. 
		Як вбачається з розмови між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , зафіксованої у протоколі за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо-, відеоконторолю особи від 15.07.2020 та на оглянутому судом відеозапису вказівної слідчої дії, інспектор сектору реагування патрульної поліції №3 Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_12 запитав чи хоче ОСОБА_6 , щоб матеріал не дійшов до суду, на що ОСОБА_6 відповів, що так. В подальшому ОСОБА_12 запитав «що по суті?» та хлопнув рукою по столу, після чого ОСОБА_6 дістав з кишені грошові кошти та поклав їх до журналу, який знаходився на столі ОСОБА_12 , при цьому обличчя самого інспектора ОСОБА_12 на відео не видно. 
		Виходячи із змісту цієї розмови вбачається, що діалог не містить прохань чи вимог обвинуваченого про надання неправомірної вигоди, саме інспектор сектору реагування патрульної поліції №3 Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області в розмові є «домінуючим», виступає активним лідером, що безумовно свідчить про наявність в діях ОСОБА_12 ознак наполегливості і підбурювання ОСОБА_6 у наданні неправомірної вигоди. 
		Про це також свідчить і вхідний дзвінок від ОСОБА_12 на номер обвинуваченого 13.07.2020 та відсутність дзвінків обвинуваченого на номер ОСОБА_12 за період з 07.07.2020 по 14.07.2020.
		На думку суду про наявність провокації у діях правоохоронних органів свідчить і той факт, що на початковому етапі розслідування у діях обвинуваченого органом досудового розслідування вбачались ознаки тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України, а після проведення НСРД правопорушення було перекваліфіковано на ч.1 ст. 369 КК України  злочин невеликої тяжкості, при розслідуванні якого негласні слідчі дії проводити неправомірно з огляду на ст. 89 КПК України. Сам інспектор ОСОБА_12 , допитаний судом у якості свідка, у судовому засіданні вказав, що і вперше і вдруге ОСОБА_6 приходив до нього у кабінет одноособово. Законодавчо ця колізія не врегульована, однак, на переконання суду, ставить під сумнів докази винуватості ОСОБА_6 , які мають тлумачитися на користь останнього. 
		До того ж доводи сторони захисту про наявність по справі ознак притаманних провокації і підбурювання до вчинення злочину стороною обвинувачення спростовані не були.
		Як вбачається з показань обвинуваченого, він послідовно протягом всього судового розгляду не визнавав свою винуватість у пред`явленому йому обвинуваченні, увесь час наполягаючи на тому, що відносно нього була здійснена провокація вчинення злочину.
		Суд вважає, що прокурором поза розумним сумнівом не спростовані вищенаведені доводи захисту та обвинуваченого про здійснення відносно нього провокації вчинення діяння, яке стороною обвинувачення кваліфіковане за ч. 1ст. 369 КК України, оскільки такі його доводи підтверджуються дослідженими під час розгляду справи доказами.
		Відповідно дост. 129 Конституції України,ст. 7 КПК Україниосновними засадами судочинства в Україні є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності. Законодавець визначає, що вирок суду вирішує питання достовірності обвинувачення, висунутого щодо конкретної особи, по суті. Вирішення цього питання пов`язане із з`ясуванням великого кола питань, які є невід`ємною складовою частиною складу кримінального правопорушення. Лише в результаті судового розгляду і лише за вироком суду особа може бути визнана винною у вчиненні злочину.
		З врахуванням норм ст.ст.368,370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній кримінальній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, дійшов наступного висновку.
		Провокація (підбурювання) до вчинення злочину збоку правоохоронців є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
		Згідно положеньКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України, від 17 липня 1997 року, нормКонституції України,КПК України, які визначають права і свободи кожного, хто перебуває під юрисдикцією членів Ради Європи, які підписали означену конвенцію, держави, яка ратифікувала її у встановленому Законом порядку, та гарантують кожному права і свободи, визначені в розділі 1 Конвенції тарозділу VIII Конституції України.
		Перед проведенням контролю за вчиненням злочину працівники правоохоронних органів повинні: володіти достатнім обсягом інформації про причетність особи до вчинення злочину; вступати у злочин лише на етапі його підготовки або вчинення; поведінка агентів повинна бути пасивною.
		Відповідно до українського законодавства, рішення ЄСПЛ є для українських судів джерелом права й підлягають застосуванню для правовідносин, що виникають у судовій практиці.
		Згідно з визначенням, закріпленим у Рішенні Суду від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.
		Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський Суд з прав людини виробив низьку критеріїв (див. серед інших рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії), а саме: a) змістовний критерій; б) процесуальний критерій.
		При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність/суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність в суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
		Розкриваючи змістовний критерій, Європейський Суд з прав людини відзначає, що, по-перше, держава повинна мати у своєму розпорядженні конкретні та об`єктивні свідчення, що підтверджують вчинення обвинуваченим конкретних кроків на вчинення діяння, за яке він в подальшому переслідується. При цьому відповідно до вимог Європейського Суду з прав людини будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу (див. серед інших §§ 38 - 42 рішення у справі Баннікова проти Росії; § 90 рішення у справі Веселов та інші проти Росії; § 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 134 рішення у справі Ванян проти Росії; § 36 рішення у справі Малінінос проти Литви).
		По-друге, як зазначає Європейський суд з прав людини стосовно змістовного критерію, будь-яка інформація, отримана внаслідок негласної діяльності, має відповідати вимозі щодо того, що слідство має проводитись в цілому у пасивній манері. Таке виключає, зокрема, будь-які дії, що можуть бути розтлумачені, як вплив на обвинуваченого з метою вчинення ним злочину, як то - прояв ініціативи в контактах, повторна пропозиція, наполегливі нагадування тощо (див. серед інших § 47 рішення у справі Баннікова проти Росії; § 92 рішення у справі Веселов та інші проти Росії; § 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 11, 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 37 рішення у справі Малінінос проти Литви; § 67 рішення у справі Раманаускас проти Литви).
		Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів,слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції (§§ 56 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії). Що повністю відповідає вимогам ч. 1 ст.87та ч. 3 ст.271 КПК України.
		В своєму Узагальненні від 01.01.2008 Верховний суд України зазначив, що провокація злочину є недопустимою, вказуючи на обов`язковість застосування судової практики ЄСПЛ при проведенні досудового слідства, а відтак і судам при розгляді таких справ необхідно перевіряти, чи не було з боку працівників міліції, та їхні довірених осіб, підбурювання та організації скоєння злочину.
		В справі «Веселов та інші проти Росії» Європейський суд з прав людини констатував, що як тільки встановлений факт провокації, всі докази, отримані в результаті провокації, стають недопустимими.
		Суд встановивши вказані обставини, приходить до висновку, що оскільки злочин в якому обвинувачується ОСОБА_6 було спровоковано, отриманні внаслідок такої провокаціїдокази є недопустимими.
		Згідно рішення Конституційного Суду України у справі від 20.10.2011 року № 1-31/2011, за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3ст. 62 Конституції України, аналізуючи положення: «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом», Конституційний Суд України приходить до висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
		Тому доводи сторони захисту, що в даному випадку мала місце провокація злочину, в судовому засіданні стороною обвинувачення не спростовані, а, отже, здобуті у такий спосіб докази є недопустимими.
		Зокрема недопустимимиє доказиздобуті занаслідками проведення НСРД,які,як зазначаєсторона захисту,не булиїм відкритіна досудовомурозслідуванні.При цьомусуд зауважує,що незважаючина те,що зазначеніматеріали буливідкриті сторонізахисту підчас судовогорозгляду істороні захистунадана можливістьпідготувати своюпозицію щододопустимості такихдоказів,однак прокуроромне наведеноповажності причинвчасного ненадання такихматеріалів,окрім ухвалиСумського апеляційногосуду від10.07.2020про дозвілна проведенняНСРД,з клопотаннямпро розсекреченняякої прокурорзвернувся 25.08.2020та якабула розсекречена28.10.2020,тобто післязакінчення досудовогорозслідування танаправлення обвинувальногоакту досуду,що узгоджуєтьсяз позицієюВерховного Суду,викладеною упостанові від21.04.2021,справа №522/9869/16-к. 
		Приймаючи до уваги концепцію «плодів отруйного дерева», згідно якої, якщо джерело доказів («дерево») є недопустимим, то всі докази, отримані за його допомогою («плоди») будуть такими ж, про що викладено у рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема, «Гефген проти Німеччини» від 30 червня 2008 року, «Яременко проти України» від 30 квітня 2015 року, «Балицький проти України» від 03 лютого 2012 року, «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року та інші, суд стверджує, що при процесуальному оформленні та закріпленні вказаних доказів органом досудового розслідування (стороною обвинувачення) не дотримано процесуального порядку отримання доказів та не дотримано правил фіксації ходу і результатів слідчих (розшукових) дій відповідно до ст.ст. 84 - 87 КПК України, що в свою чергу тягне за собою визнання доказів недопустимими.
		Питання щодо допустимості доказів у справі це насамперед предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди уповноважені давати оцінку наявним у справі доказам. Суд, зі свого боку, повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим (рішення від 23 квітня 1997 р. у справі «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів»; рішення від 9 червня 1998 р. у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).
		Але оскільки за результатами перевірки обставин пред`явленого обвинувачення і оцінки їх наданих суду для дослідження під час судового розгляду доказами, суд переконливо прийшов до висновку щодо наявності у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1ст.369 КК Україниознак провокації і підбурювання до вчинення злочину, -докази здобуті в такий спосіб завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, не можуть бути використані у кримінальному провадженні, та вважаються недопустимими.
		Сторони кримінального провадженняу змагальному процесіреалізували, таким чином, перед судом свої права і мали можливість доведення суду своїх аргументів щодо допустимості, належності, достатності доказів, зібраних по справі, а також можливості їх використання судом при прийнятті рішення за результатами судового розгляду.
		Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, для прийняття відповідного процесуального рішення, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд прийшов до наступного висновку.
		Відповідно до ч. 2ст.94КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та вирішення питань, зазначених уст. 374 КПК України.
		Відповідно достатті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію встатті 17КПК Україниособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому, у справах щодо провокації стандарт доказування збільшується.
		Наведений аналіз наданих для дослідження суду в процесі судового розгляду доказів і їх оцінка судом на належність, допустимість, достовірність, і як наслідок можливість їх використання у кримінальному провадженні дозволяють суду зробити висновки про те, що в даному кримінальному провадженні за обвинуваченням висунутим ОСОБА_6 за ч. 1ст.369 КК Українистороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення відповідальність, за яке передбачена ч. 1ст. 369 КК України.
		Згідно з вимогамист. 370 КПК Україниобґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу.
		Відповідно до п. 3 ч.1ст. 373 КПКвиправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Судом були досліджені матеріали, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_6 . З даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 вбачається, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, не працює.
		Враховуючи викладені норми та беручи до уваги встановлення судом провокації відносно ОСОБА_6 , що свідчить про отримання зібраних доказів не в порядку передбаченомуКПК України, з істотним порушенням прав людини, суд визнає недопустимими усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів.
		До закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу, у тому числі і від державного обвинувача, про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім тих, що заявлялися, не надійшло.
		Суд обмежений у праві збору доказів вини обвинуваченого за власною ініціативою та, залишаючись об`єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту
		Обов`язок доказування обставин, передбаченихст. 91 цього Кодексу, у відповідності до положеньст. 92 КПК України, покладається на сторону обвинувачення, належності та допустимості доказів - на сторону, що їх подає.
		Всупереч зазначеним вимогам закону, органами досудового слідства не була належним чином і з достатньою повнотою та всебічністю досліджена як суб`єктивна, так і об`єктивна сторони інкримінованого злочину, і будь-які слідчі дії, спрямовані на це не проводились.
		Відповідно до ч. 5ст. 9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Саундерс проти Сполученого Королівства» 29 листопада 1996 року вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.
		Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
		Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
		Одним з основних прав і свобод людини, встановленихКонституцієює презумпція невинуватості, закріплена вст. 62 Конституції України. Відповідно до вказаної статті в ній передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Сформульовані в цій статті положення ґрунтуються на принципі презумпції невинуватості людини, закріпленому в ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинуватою доти, поки її винуватість не буде встановлено законним порядком шляхом гласного судового розгляду, при якому їй забезпечуються всі можливості для захисту.
		Так, у справі «Барбера, Мессег та Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь - який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
		Сумнівний характер вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який також знайшов свій вияв і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.
		Тягар доведення факту вчинення обвинуваченими злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, що чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Суду «Капо проти Бельгії» № 4291/98 від 13 січня 2005 року.
		Відповідно до чч. 2-4ст. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		В рішенні від 21.04.2011 року по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський Суд з прав людини визначив, що докази отриманні в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
		У відповідності дост. 84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Відповідно дост. 129 п. 4 Конституції Україниоднією із засад судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		При цьому, згідно вимогст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		У відповідності до положеньст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		З матеріалів справи вбачається, що у відповідності з вказаними нормами, сторони кримінального провадження мали всі умови для реалізації їх процесуальних прав, в тому числі й щодо обсягу доказів на обґрунтування своїх позицій.
		Згідност. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбаченихст. 91 КПК України, покладається на прокурора.
		Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		До того ж, пункт 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. (Рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).
		Таким чином, суд встановив, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом факту вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 пропозиції надання неправомірної вигоди та надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Згідно зіст.368КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
		Відповідно дост.370КПК України судове рішення ухвалюється судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду.
		Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст.284, п. 2 ч. 1 ст.373 КПК Україниу разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, не встановлено достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання, ухвалюється виправдувальний вирок.
		При вирішенні справи по суті суд враховує вищевказані положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, та оцінивши в сукупності надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку щодо їх недостатності на підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1ст. 369 КК України.
		Таким чином суд вважає, що ОСОБА_6 належить визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1ст. 369 КК Україниу зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та виправдати.
		Згідно ст.ст. 124,126КПК України процесуальні витрати покласти на рахунок держави.
		Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимогст. 100 КПК України.
		Накладений арешт на майно обвинуваченого підлягає до скасування.
		Керуючись ст. ст.368,370,373,374-376 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст.369КК України та виправдати його у зв`язку з відсутністю у його діянні складу цього злочину.
		Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15.07.2020 арешт на грошові кошти в сумі 10000 грн.: номіналом по 200 грн. - 32 шт. (мають наступні серії та номер: ТЕ5375258, ТЕ5375259, ТЕ5375260, ТЕ5375261, ПД3361985, ХЖ3777740, ХЕ0718269, ТЕ5375255, ХЕ3950396, ТЕ5375256, ХЕ7064807, ТА3757655, ПЗ3619008, СП2824237, УА6872887, УС4561378, ВБ3040457, СП0680650, КБ1500930, ТЗ9147912, ТГ5435638, ХБ1552378, АВ4382967, ХВ8472057, ЦБ1906406, ТВ0041949, ТЕ5375262, ТЕ5375263, ТЕ5375264, ТЕ5375265, ТЕ5375266, ТЕ5375257), номіналом по 100 грн. - 6 шт. (мають наступні серії та номер: УЦ3032886, УХ2090734, УМ9038090, УШ1374353, УЙ3773866, УЖ1021778), номіналом по 500 грн. - 6 шт. (мають наступні серії та номер: ХБ0519020, БВ8959204, БВ6086789, БВ5971951, ХГ4655645, ХГ1968623), а також мобільний телефон «Redmi» чорного кольору, що має пошкодження захисного скла та задньої панелі, які були вилучені 14.07.2020 в ході проведення обшуку.
		Процесуальні витрати покласти на рахунок держави.
		Речові докази : грошові кошти в сумі 10000 грн.: номіналом по 200 грн. - 32 шт. (мають наступні серії та номер: ТЕ5375258, ТЕ5375259, ТЕ5375260, ТЕ5375261, ПД3361985, ХЖ3777740, ХЕ0718269, ТЕ5375255, ХЕ3950396, ТЕ5375256, ХЕ7064807, ТА3757655, ПЗ3619008, СП2824237, УА6872887, УС4561378, ВБ3040457, СП0680650, КБ1500930, ТЗ9147912, ТГ5435638, ХБ1552378, АВ4382967, ХВ8472057, ЦБ1906406, ТВ0041949, ТЕ5375262, ТЕ5375263, ТЕ5375264, ТЕ5375265, ТЕ5375266, ТЕ5375257), номіналом по 100 грн. - 6 шт. (мають наступні серії та номер: УЦ3032886, УХ2090734, УМ9038090, УШ1374353, УЙ3773866, УЖ1021778), номіналом по 500 грн. - 6 шт. (мають наступні серії та номер: ХБ0519020, БВ8959204, БВ6086789, БВ5971951, ХГ4655645, ХГ1968623), вилучені 14.07.2020 в ході проведення обшуку, оглянуті в судовому засіданні та повернуті під розписку прокурору, а також мобільний телефон «Redmi» чорного кольору, що має пошкодження захисного скла та задньої панелі, вилучений 14.07.2020 в ході проведення обшуку, переданий на зберігання згідно квитанції № 001301 від 14.07.2020 до камери зберігання речових доказів, після вступу вироку в законну силу повернути власнику ОСОБА_6 .
		Речові докази: завірені копії документів, а саме: копія Наказу про призначення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 на посаду інспектора СРПП №3 Охтирського ВП ГУНП в Сумській області на 1 арк.; копія посадової інструкції інспектора СРПП №3 Охтирського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_9 на 4 арк.; копія Журналу обліку матеріалів про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в частині фіксації відомостей про складення адміністративного протоколу відносно ОСОБА_6 серії БД 351956 від 07.07.2020 на 3 арк.; копія Журналу доставлених, відвідувачів та запрошених до Охтирського ВП, розпочатий 17.12.2019, інвентарний №387/1 згідно якого ОСОБА_6 перебував на території Охтирського ВП 14.07.2020 на 2 арк.; копія розстановки особового складу Охтирського ВП ГУНП в Сумській області по забезпеченню публічної безпеки та порядку станом на 07.07.2020 на 1 арк., після вступу вироку в законну силу залишити на зберігання у матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Роз`яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.
		 
		Суддя Охтирського міськрайонного суду
		Сумської області                                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...