Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 588/34/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.08.2021. Зареєстровано: 13.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2021.
Дата набрання законної сили: 14.09.2021
Номер судового провадження: 2/588/135/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 588/34/21
		№ провадження 2/588/135/21
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02.08.2021 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі:
		головуючої судді Щербаченко М. В.,
		за участі секретарів судового засідання Горлянд С.В., Безкоровайної А.С.,
		позивачки ОСОБА_1 , 
		представника відповідача Крикун-Труш А.В. , 
		      розглянувши у відкритому  судовому засіданні у залі суду у м.Тростянці у порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним  позовом   ОСОБА_3  до Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна»   про  визнання угоди про припинення трудового договору недійсною, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення  середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна»  до  ОСОБА_3 про  встановлення факту порушення угоди про припинення трудового договору та зобов`язання повернення безпідставно набутого майна, 
		 
		                                        У С Т А Н О В И В:
		Стислий виклад позиції позивача за первісним позовом
		ОСОБА_1 у січні 2021 року звернулася до суду з первісним позовом, який з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с.35-38 том 1) мотивувала тим, що з 05 січня 2000 року перебувала у трудових відносинах з ВАТ «Крафт Якобз Сушард Україна», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Монделіс Україна». 
		Останньою посадою, яку займала позивача починаючи з 01.01.2015 була посада менеджера людських ресурсів інтегрованої мережі постачання Україна ПрАТ «Монделіс Україна».
		Паралельно з основною роботою ОСОБА_1 працювала за суміщенням Директором Київської філії ПрАТ «Монделіс Україна».
		ОСОБА_1 06 лютого 2019 року було запропоновано підписати угоду про припинення трудових правовідносин за угодою сторін. З представників Товариства під час підписання угоди, яке відбулося за межами території підприємства, була лише керівник юридичного відділу Приступа Наталія. На запитання позивачки чому немає її керівника ОСОБА_4 ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_4 звільнений у зв`язку з припиненням повноважень 5 лютого 2019 року, натомість з 06 лютого 2019 року новим Генеральним Директором нібито було призначено ОСОБА_6 . 
		Позивачка попередила ОСОБА_7 , що вона перебуває у відпустці, що ще раз підтверджує відсутність у намірів добровільно звільнятися за угодою сторін. Всі документи на припинення трудових правовідносин були підписані ОСОБА_6 в якості Генерального Директора ПрАТ «Монделіс Україна», сумнівів у наявності повноважень якого у ОСОБА_1 не виникало на момент підписання нею угоди про припинення трудових правовідносин.
		Виступаючи як свідок у справі № 588/1144/20 за позовом ОСОБА_4 до ПрАТ «Монделіс Україна» в ході судового засідання, яке відбулося 08 грудня 2020 року, ОСОБА_1 було надано для огляду трудову книжку ОСОБА_4 , під час огляду якої їй стало відомо, що дата звільнення ОСОБА_4 з посади Генерального Директора була змінена з 5 на 7 лютого 2019 року, що на думку позивачки свідчить про те, що 06 лютого 2019 року ОСОБА_6 не міг підписувати документи про її звільнення як Генеральний Директор ПрАТ «Монделіс Україна». Про цю обставину позивачці стало відомо 08.12.2020 року.
		Відповідно до протоколу № 11 засідання наглядової ради ПрАТ «Монделіс Україна» від 05 лютого 2019 року ОСОБА_6 призначено на посаду генерального директора Товариства за суміщенням, починаючи з 6 лютого 2019 року, дані про зміну керівника товариства були внесені державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06 лютого 2019 року об 11 годині 16 хвилин, що викликає у ОСОБА_1 здивування швидкість підготовки документів для проведення відповідних реєстраційних дій. 
		Позивачка в уточненій позовній заяві та відповіді на відзив (а.с.203-204 том 2) в обґрунтування недійсності указаної угоди про припинення трудових правовідносин від 06.02.2019 та наказу про її звільнення № 06-02/2019/2 від 06.02.2019 року посилалась на те, що: 
		- спірні угода та наказ підписані від імені роботодавця ОСОБА_6 як генеральним директором Товариства, який станом на 06.02.2019 не мав на те відповідних повноважень, оскільки з попереднім Генеральним директором ОСОБА_4 не були припинені трудові відносини; 
		- ОСОБА_1 підписала угоду про припинення трудових відносин під впливом морального тиску і примусу, що суперечить вимогам чинного законодавства; 
		- 08.12.2020 відповідачем було порушено положення пункту 7.1 Угоди, оскільки представником Товариства у судовому засіданні у справі №588/1144/20 у присутності інших учасників процесу було оприлюднено умови виплати ОСОБА_1 компенсації; 
		- пункт 5.2 Угоди є дискримінаційним та таким, що обмежує конституційне право позивачки вільно обирати умови праці, що суперечить приписами статті 43 Конституції України, статті 22 КЗпП України, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що на підставі статті 9 КЗпП України свідчить про недійсність такої умови.
		Оскільки на думку позивачки її було звільнено незаконно, вона вважає, що її порушене право підлягає відновленню шляхом поновлення її на основній посаді менеджера людських ресурсів інтегрованої мережі постачання Україна ПрАТ «Монделіс Україна» та на посаді за суміщенням Директора Київської філії ПрАТ «Монделіс Україна», починаючи з 07.02.2019 зі стягненням середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за виключенням періоду працевлаштування після звільнення з 7 лютого 2019 року по 12 лютого 2019 року та з 16 липня 2019 року по день звернення, який виходячи із розміру середньої заробітної плати за основною посадою та доплати за суміщення складає 2 268 202,16 грн
		ОСОБА_1 разом з позовом подала заяву про поновлення строку звернення до суду, визначеного статтею 233 КЗпП України, в якій посилалась на те, що пропустила місячний строк з поважних причин, оскільки із записами у трудовій книжці ОСОБА_8 із записом про його звільнення 07.02.2019 ОСОБА_1 дізналась 08.12.2020 року, приймаючи участь у судовому засіданні як свідок у справі № 588/1144/20 з позовом ОСОБА_4 до ПрАТ «Монделіс Україна». У зв`язку з цим позивачка 09.12.2020 направила звернення до ОСОБА_4 щодо надання ним копій відповідних документів про його звільнення з посади Генерального директора Товариства, які були надані позивачці 21.12.2020 року, ознайомившись з якими ОСОБА_1 переконалась, що ОСОБА_6 не мав повноважень як генеральний директор Товариства (а.с.20 том 1).
		Посилаючись на указані обставини позивачка просить суд:
		1) визнати Угоду про припинення трудового договору, укладену 06 лютого 2019 року між Приватним акціонерним товариством «Монделіс Україна» та ОСОБА_1 , недійсною;
		2) визнати незаконним та скасувати наказ Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» № 06-02/2019/2 від 06.02.2019 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади менеджера інтегрованої мережі постачання Україна Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» та посади за суміщенням Директор Київської філії Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна»;
		3) поновити ОСОБА_1 на посаді менеджера інтегрованої мережі постачання Україна Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» та посаді за суміщенням Директор Київської філії Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна»;
		4) стягнути з Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 2 268 202,16 грн.
		Стислий виклад позиції відповідача за первісним позовом
		Відповідач заперечив проти позову у повному обсязі, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві та запереченнях (а.с.213-233 том 1, 242-252 том 2). Доводи відповідача ПрАТ «Монделіс Україна» полягають у наступному:
		-позивачка пропустила строк позовної давності без поважних причин, який обчислюється відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, а не з моменту, коли працівник дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права, тому строк звернення позивачки до суду із вимогою про поновлення на роботу закінчився 08 березня 2019 року і на момент звернення з цим позовом був нею пропущеним без поважних причин, що є підставою для відмови у задоволенні позову; 
		-Генеральний директор Панчак В.І. на момент підписання спірної угоди та наказу про звільнення позивачки від 06.02.2019 року був особою, уповноваженою належним чином на представництво Товариства, у тому числі у питаннях припинення трудових відносин із працівниками відповідно до підпунктів 2, 5 пункту 7.5.7 Статуту, оскільки 05.02.2019 року на засіданні наглядової ради Товариства було прийнято рішення припинити повноваження ОСОБА_4 як Генерального директора та на цю посаду відповідним рішенням наглядової ради на цьому ж засіданні було призначено ОСОБА_6 з 06.02.2019, на підставі якого було видано наказ від 06.02.2019 № 06-02/2019/1, а інформація про призначення ОСОБА_6 . Генеральним директором 06.02.2019 була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
		-наказ про звільнення ОСОБА_4 з посади Генерального директора Товариства був виданий 05.02.2019, водночас, у зв`язку із технічною затримкою у виплаті заробітної плати трудова книжка ОСОБА_4 була видана 07.02.2019, у зв`язку з чим на підставі наказу від 06.02.2019 у трудовій книжці запис про звільнення 05.02.2019 було скасовано, внесено новий запис про звільнення 07.02.2019 його з тих же підстав - припинення повноважень, що відбулось 05.02.2019 на підставі рішення наглядової ради, які після цього не поновлювались. Отже, ОСОБА_4 був позбавлений повноважень Генерального директора Товариства 05.02.2019, хоч і припинив трудові відносини з відповідачем з 07.02.2019 із непов`язаних з рішенням наглядової ради технічних причин;
		-оскільки ОСОБА_4 наділявся повноваженнями Генерального директора і згодом був позбавлений їх на підставі рішення наглядової ради Товариства, тому наявність таких повноважень та термін їх дії необхідно розглядати у розрізі корпоративних відносин, які не є тотожними з трудовими відносинами між товариством і працівником; 
		-відповідач заперечує наявність будь-яких порушень прав ОСОБА_1 при звільненні з Товариства за угодою сторін, умови спірної Угоди були погоджені належним чином обома сторонами, згода ОСОБА_1 на підписання угоди виражалась не лише у підписанні Угоди про припинення трудового договору, але і у адресованих позивачкою односторонніх заявах, пов`язаних зі звільненням, позивачка з моменту звільнення і до звернення майже через два роки до суду не вчиняла дій стосовно анулювання домовленості про звільнення за взаємною згодою, твердження про вчинення морального тиску не підтверджуються доказами, перебування позивачки у відпустці на момент звільнення не можна вважати обставиною, яка прямо чи опосередковано свідчить про відсутність наміру припинити трудові відносини та не впливає на можливість сторін укласти угоду про звільнення;
		-передбачені у пункті 5.2 спірної Угоди положення про «неконкуренцію» є відображенням необхідності сприяти дотриманню економічної конкуренції на ринку, і тому не є дискримінацією обмеження прав з правомірною метою - дотримання прави добросовісної конкуренції, попередження використання позивачкою внутрішньої інформації Товариства, здобутої під час виконання своїх обов`язків, пункт 5.2 не порушує вимог статті 43 Конституції України, посилання позивачки на положення статті 9 КЗпП є безпідставним у контексті положень спірного пункту Угоди, оскільки він починає діяти після припинення трудових відносин з Товариством, а обмеження визначені статтею 22 КЗпП відсутні у спірних правовідносинах, дія пункту 5.2 Угоди станом на час звернення позивачки до суду закінчилась, а ОСОБА_1 , незважаючи на вимоги зазначеного пункту, була працевлаштована, недійсність одного пункту Угоди не тягне за собою її недійсність в цілому;
		-відповідач не погодився із розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наведений позивачкою, який має розраховуватися не більше ніж за один рік та з кількості робочих днів, який виходячи із середньоденної заробітної плати позивачки складає 1 150 787,50 грн і не повинен включати суми доплат за суміщення;
		Стислий виклад зустрічного позову 
		У березні 2021 року представник відповідача адвокат Крикун-Труш А.В. подав зустрічний позов до позивачки за первісним позовом (а.с.90-104 том 1), який мотивовано тим, що ОСОБА_1 за позицією Товариства порушила умови укладеної із ПрАТ «Монделіс Україна» Угоди про припинення трудового договору, оскільки всупереч вимогам пункту 2.3 Угоди не повернула Товариству робочі документи та інші робочі матеріали у документальній формі після звільнення, що підтверджуються її показами як свідка у справі №588/1144/20. 
		У зустрічній позовній заяві наведено зміст пункту 2.3 Угоди, відповідно до якого «На дату звільнення або на іншу дату, визначену Роботодавцем, повернути Роботодавцеві…всі документи, чернетки, нотатки та всю іншу інформацію на паперових носіях та носіях будь-якого іншого типу, включаючи комп`ютерні файли та листи, надіслані електронною поштою…Цей пункт зберігає чинність і після припинення трудових відносин між працівником і роботодавцем.». Крім того, пункт 4.4 Угоди встановлює «… Працівник зобов`язаний видалити та/або знищити такі документи, інформацію, та/або інші такі матеріали до Дати Припинення».
		ОСОБА_1 08.12.2020 року була допитана у якості свідка у справі №588/1144/20 за позовом ОСОБА_4 до ПрАТ «Монделіс Україна». Відповідаючи на питання ОСОБА_1 цитувала внутрішні документи ПрАТ «Монделіс Україна» та посилалась на «особистий архів». Таким чином, ОСОБА_1 вже після отримання компенсації в сумі 553101,00 грн згідно з пунктом 2.2 Угоди, яку вона мала право отримати за умови належного виконання умов Угоди, особисто заявила, що у неї у розпорядженні наявні деякі документи та робочі матеріали, пов`язані з її посадовими обов`язками у ПрАТ «Монделіс Україна», що є порушенням зобов`язань, які встановлені Угодою. 
		Компенсація є добровільною виплатою Товариства, яка складалась з 147 109 грн як сума обчислена залежно від результатів роботи ОСОБА_1 та 405 992 грн як сума обрахована за виконання нею обов`язків на посаді Голови Київської філії Товариства. Законодавством не встановлений обов`язок здійснення таких виплат, а умови виплати цих сум не передбачені у внутрішніх документах, такі умови були сформовані та узгоджені сторонами виключно під час укладення угоди, але їх підставою, у тому числі, стала раніше проведена оцінка результатів роботи та інших показників ОСОБА_1 . При цьому внутрішнього наказу про виплату наведених коштів ОСОБА_1 не видавалось. 
		Умовою виплати компенсації відповідно до пункту 2.2 Угоди було добросовісне виконання ОСОБА_1 всіх положень Угоди. 
		Таким чином, Товариство посилаючись на те, що компенсація є платежем цивільно-правового характеру, вважає, що ОСОБА_1 , вчинивши недобросовісно, не виконавши свої зобов`язання згідно з пунктів 2.3 та 4.4 Угоди, порушила передумову виплати компенсації, викладену у пункті 2.2. Угоди (дотримання умов Угоди), що зумовило ситуацію, у якій підстава набуття майна у вигляді компенсації відпала, а тому в силу приписів статті 1212 ЦК ОСОБА_1 як вважає позивач за зустрічним позовом повинна повернути її в повному обсязі Товариству.
		Посилаючись на указані обставини, ПрАТ «Монделіс Україна» у зустрічному позові просить суд: 1) визнати факт порушення ОСОБА_1 пунктів 2.3 та 4.4 Угоди про припинення трудового договору від 06.02.2019 шляхом невиконання обов`язку щодо знищення та передання ПрАТ "Монделіс Україна" документів та інших робочих матеріалів; 2) зобов`язати ОСОБА_1 повернути отриману відповідно до пункту 2.2 Угоди про припинення трудового договору від 06.02.2019 року Компенсацію як безпідставно отримане внаслідок недобросовісності майно.
		Стислий виклад позиції відповідачки за зустрічним позовом
		ОСОБА_1  заперечила проти зустрічного  позову з підстав викладених у відзиві  (а.с.199-201 том 2),  посилаючись на те, що з положень пунктів 2.2, 2.3, 3.1.2, 4.4 укладеної Угоди не вбачається, що виплата компенсації прямо чи опосередковано пов`язана з обов`язком працівника знищити документацію чи видалити інформацію службового характеру і як наслідок Угода не передбачає  обов`язку повернути компенсацію у зв`язку з невиконанням такого обов`язку. Крім того, відсутня така обов`язкова умова застосування статті 1212 ЦК України як безпідставність набуття майна. 
		Сума компенсації складається з суми, яка обрахована за результатами роботи ОСОБА_1 на посаді менеджеру відділу людських ресурсів ПрАТ «Монделіс Україна» у виді Бонусу за результатами роботи (МІП), яка є премією за результатами роботи попереднього року і належить до додаткової заробітної плати. Також сума компенсації включає виплату за виконання ОСОБА_1 обов`язків на посаді Голови Київської філії ПрАТ «Монделіс Україна», про що зазначається у зустрічному позові і її виплата не мала на характер грошового забезпечення дотримання мною умов конфіденційності щодо всієї інформації, яка їй стала відома за час роботи на підприємстві. Отже, у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці» отримана ОСОБА_1 компенсація в сумі 553101,00 грн є складовою частиною заробітної плати, а відтак ці кошти відповідно до статті 1215 ЦК України поверненню не підлягають. 
		На момент зустрічі з представниками Товариства ОСОБА_1 не було відомо про предмет розмови, тому виконати умови визначені в пункті 4.4. Угоди у останньої не було фізичної можливості, який передбачає знищення всіх документів та файлів до Дати припинення Угоди.
		Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників
		Ухвалою суду 15.01.2021 року позовну заяву залишено без руху, а позивачці надано строк для усунення недоліків.
		Позивач 01.02.2021 року подала заяву про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви, яка ухвалою суду від 02.02.2021 була задоволена. 
		Ухвалою суду від 24.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб.
		Представник відповідача за первісним позовом Крикун-Труш А.В. 23.03.2021 надіслав заяву про застосування строків позовної давності, відзив на первісний позов та зустрічний позов.
		Позивачкою 24.03.2021 подано заяву про виклик свідка.
		Ухвалою суду від 24.03.2021 був прийнятий зустрічний позов ПрАТ «Монделіс Україна» до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним, судом вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, надано визначено сторонам строк подання відзиву та відповіді на відзив за зустрічним позовом. 
		ОСОБА_1 09.04.2021 надіслала відзив на зустрічний позов та відповідь на відзив на первісну позовну заяву. 
		Представником відповідача Крикун-Труш А.В. 22.04.2021 подано заперечення проти заяви про виклик свідка, клопотання про встановлення строку для подання заперечень на відповідь на відзив, яке протокольною ухвалою суду від 22.04.2021 було задоволено, 
		ОСОБА_1 22.04.2021 подано заяву про приєднання до матеріалів справи додаткового письмового доказу, яку протокольною ухвалою суду задоволено. 
		Представником відповідача Крикун-Труш А.В. 29.04.2021 подано відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву та заперечення. 
		Ухвалою суду від 14.05.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду та витребувано докази. 
		11.06.2021 року представником відповідача Крикун-Труш А.В. було надано витребувані судом докази.
		Протокольною ухвалою суду від 12.07.2021 задоволено заяву позивачки про виклик свідка. 
		Фактичні обставини, установлені судом та зміст спірних правовідносин за первісним та зустрічним позовами
		Судом установлено, що ОСОБА_1 з 05.01.2000 року по 06.02.2019 року, займаючи різні посади, перебувала у трудових відносинах з відповідачем, який після неодноразових перейменувань з 01.01.2015 має найменування - ПрАТ «Монделіс Україна» (а.с.126-129, 194-195 том 1). З 01.01.2015 року позивачку на підставі наказу від 06.01.2015 № 3-п було переведено на посаду менеджера людських ресурсів інтегрованої мережі постачання, Україна ПрАТ «Монделіс Україна».
		На підставі наказу № 21 від 29.01.2018 року ОСОБА_1 , Менеджера людських ресурсів інтегрованої мережі постачання, Україна, поряд зі своєю основною роботою, обумовлену трудовим договором, призначено на посаду Директора Київської філії ПрАТ «Монделіс Україна», за суміщенням з 30.01.2018 (а.с.130 том 1). 
		Між ОСОБА_1 та ПрАТ «Монделіс Україна» 06.02.2019 року була підписана Угода про припинення трудового договору (далі - Угода), за умовами якої після обговорення та переговорів між сторонами було досягнуто згоди про те, що Трудовий договір між Роботодавцем та Працівником припиняється за угодою Сторін на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України та на умовах, викладених у цій угоді (а.с.131-136 том 1). Відповідно до пункту 1.1 Угоди трудові відносини та трудовий договір між ОСОБА_1 та ПрАТ «Монделіс Україна», а також суміщення за посадою «Директор Київської філії ПрАТ «Монделіс Україна»» припиняються 06.02.2019 року за угодою Сторін на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України та наказу Роботодавця.
		Наказом ПрАТ «Монделіс Україна» від 06.02.2019 року № 06-02/2019/2 «Про звільнення за угодою сторін» (далі - Наказ про звільнення) на підставі Угоди від 06.02.2019 року ОСОБА_1 була звільнена з посади «Менеджер людських ресурсів інтегрованої мережі постачання, Україна», а також з посади за суміщенням «Директор Київської філії ПрАТ «Монделіс Україна», за угодою сторін, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України з 06.02.2019 року (останній робочий день) з виплатою компенсації за невикористану відпустку та належної заробітної плати (а.с.151 том 1).
		Крім виплат ОСОБА_1 , які зазначені у спірному Наказі про звільнення, відповідно до підпункту 2.2 статті 2 спірної Угоди ОСОБА_1 була виплачена сума коштів 553 101 грн іменована сторонами угоди як компенсація (виплата) (а.с.136). 
		Від імені роботодавця спірні Угода та Наказ про звільнення були підписані 06.02.2019 року ОСОБА_6 як Генеральним директором ПрАТ «Монделіс Україна».
		На засіданні наглядової ради ПрАТ «Монделіс Україна», що відбулось 05.02.2019 року було прийнято рішення припинити повноваження (звільнити) ОСОБА_4 як генерального директора Товариства на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України з 05.02.2019 року (останній робочий день). На цьому ж засіданні наглядовою радою Товариства було прийнято рішення призначити ОСОБА_6 без увільнення від основної роботи, обумовленої трудовим договором, на посаду генерального директора Товариства за суміщенням починаючи з 06 лютого 2019 року терміном на 3 роки (а.с.236-238 том 1).
		На підставі Протоколу № 11 засідання наглядової ради ПрАТ «Монделіс Україна» від 05.02.2019 року наказом Товариства від 05.02.2019 року № 05-02/2019 було звільнено ОСОБА_4 як генерального директора Товариства на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України з 05.02.2019 року (останній робочий день) (а.с.241-242 том 1). 
		Наказом від 06.02.2019 року № 06-02/2019/1 на підставі Протоколу № 11 засідання наглядової ради ПрАТ «Монделіс Україна» від 05.02.2019 ОСОБА_6 було призначено на посаду «Генеральний директор» у порядку суміщення (а.с.239 том 1).
		Державна реєстрація змін відомостей про керівника ПрАТ «Монделіс Україна» в Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань об 11 год 16 хв. 06.02.2019 року (а.с.149 том 1).
		У зв`язку із затримкою видачі трудової книжки ОСОБА_4 з вини ПрАТ «Монделіс Україна» наказом від 06.02.2019 року № 06-02/2019/5 змінено дату звільнення ОСОБА_4 , генерального директора Товариства з 05 лютого 2019 року на 07 лютого 2019 року (нова дата звільнення) у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України (а.с.243 том 1).
		Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права при вирішенні первісного позову
		Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.
		Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.
		Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.
		Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.
		Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.
		Чинним законодавством не передбачено обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору. 
		Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.
		Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
		Згідно з усталеною судовою практикою при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника (пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).
		Як установлено судом у цій справі ОСОБА_1 була звільнена наказом від 06.02.2019 № 06-02/2019/2 відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) на підставі Угоди про припинення трудового договору, яка була укладена у письмовій формі.
		Оцінююючи доводи ОСОБА_1 щодо відсутності у ОСОБА_6 станом на 06.02.2019 повноважень Генерального директора Товариства на укладення та підписання від імені роботодавця спірної Угоди про припинення трудового договору та Наказу про звільнення, суд виходить з такого.
		Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор) (частина 3 статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства»). Права та обов`язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства, а також контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу. Від імені товариства контракт підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на таке підписання наглядовою радою (частина 5 статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства»).
		Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень (частина 3 статті 99 ЦК України).
		Отже, за змістом частини третьої статті 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
		Конституційний Суд України у рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. 
		Відповідно до пункту 7.1 Статуту ПрАТ «Монделіс Україна» у редакції, яка затверджена рішення річних загальних зборів акціонерів від 05.04.2018 року (далі - Статут) Органами товариства є Загальні збори акціонерів, Наглядова рада та Генеральний директор (а.с.66-106 том 2).
		Наглядова рада є колегіальним органом Товариства, що здійснює захист прав акціонерів Товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом Товариства та законодавством України, здійснює управління Товариством, а також контролює та регулює діяльність Генерального директора Товариств. До виключної компетенції наглядової ради належить обрання (призначення) та припинення повноважень (звільнення) Генерального директора Товариства (пункт 7.4, підпункт 26 пункту 7.4.4 Статуту). Аналогічні стосовно положення викладені в пункту 7.5.5 Статуту, який передбачає, що рішення про обрання (призначення та припинення) повноважень (звільнення) генерального директора Товариства приймається наглядовою радою Товариства. 
		Генеральний директор є одноосібним виконавчим органом Товариства, який здійснює управління поточною діяльністю Товариства. Генеральний директор Товариства вправі без довіреності здійснювати будь-які дії від імені Товариства, у тому числі здійснювати прийняття працівників на роботу та звільнення з роботи (пункт 7.5.1, підпункт 5 пункту 7.5.7 Статуту). 
		Однією з підстав для припинення повноважень Генерального директора Товариства відповідно до пункту 7.5.12 Статуту є рішення наглядової ради Товариства, до спливу терміну дії контракту, укладеного з ним у випадках передбачених контрактом, а також чинним законодавством України. 
		Виходячи з викладених норм ЦК України, Закону України «Про акціонерні товариства» та Статуту Товариства, прийнявши 05.02.2019 року рішення про припинення повноважень ОСОБА_4 як генерального директора Товариства на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України з 05.02.2019 року, Наглядова ради Товариства реалізувала свою виключну компетенцію, визначену підпунктом 26 пункту 7.4.4 Статуту та частиною 3 статті 99 ЦК України щодо дострокового припинення повноваження виконавчого органу з будь-яких підстав на свій розсуд, а тому саме з 05.02.2019 року припинились повноваження ОСОБА_4 як Генерального директора на управління Товариством і з цього часу останній вже не мав повноважень, передбачених пунктом 7.5.1, підпункт 5 пункту 7.5.7 Статуту.
		У свою чергу ОСОБА_6 набув відповідних повноважень Генерального директора Товариства з дати, яка указана у рішенні Наглядової ради Товариства від 05.02.2019, яким його без увільнення від основної роботи, обумовленої трудовим договором, призначено на посаду генерального директора Товариства за суміщенням починаючи з 06 лютого 2019 року терміном на 3 роки.
		Відтак станом на 06.02.2019 року ОСОБА_6 мав повноваження діяти від імені Роботодавця під час укладення спірної Угоди про припинення трудового договору з ОСОБА_1 та під час підписання спірного наказу про звільнення.
		Зміна дати звільнення ОСОБА_4 як генерального директора Товариства з 05 лютого 2019 року на 07 лютого 2019 року на підставі наказу від 06.02.2019 року № 06-02/2019/5 через затримку видачі трудової книжки з вини роботодавця не відновлювала його повноважень з 06.02.2019 року як Генерального директора і не скасовувала набуття таких повноважень ОСОБА_6 . Наказ про звільнення ОСОБА_4 від 05.02.2019 року № 05-02/2019 та наказ від 06.02.2019 року №06-02/2019/5 про зміну дати його звільнення є лише актом реалізації рішення Наглядової ради від 05.02.2019 (припинити повноваження (звільнити) ОСОБА_4 як генерального директора Товариства на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України), які фіксують припинення трудових відносин з ним та забезпечують реалізацію його трудових прав стосовно своєчасного розрахунку при звільненні та отримання трудової книжки. 
		Державна реєстрація змін відомостей про нового  керівника ПрАТ «Монделіс Україна» ОСОБА_6   в Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань об 11 год 16 хв 06.02.2019 року, незважаючи на доводи позивачки, не свідчить про набуття  ОСОБА_6  повноважень Генерального директора саме з указаної години та хвилини, оскільки ні законодавство наведене вище, ні Статут Товариства не пов`язують з цим момент набуття повноважень посадової особи, яка належить до виконавчого органу Товариства. Реєстрація таких змін про керівника є  вимогою Закону України  «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», а указаний Єдиний державний реєстр створено з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
		Отже, доводи ОСОБА_1 в цій частини не ґрунтуються на фактичних обставинах установлених судом, на нормах законодавства та Статуту Товариства, а тому відхиляються з указаних вище мотивів, що виключає підстави для визнання спірної Угоди недійсною, а оспорюваного наказу про звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
		Оцінюючи обґрунтованість доводів ОСОБА_1 про недійсність спірної угоди з підстав підписання її під впливом морального тиску і примусу, порушення представником Товариства пункту 7.1 Угоди щодо конфіденційності, суд виходить з таких мотивів. 
		Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		Тлумачення статті 6 ЦК України свідчить, що сторони мають право укладати договори, які не передбачені актами цивільного законодавства, за умови, що вони відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Такі договори є непонайменованими, оскільки не визначені в актах законодавствах. Свої відносини в непонайменованих договорах сторони врегульовують на власний розсуд.
		Угода про припинення трудового договору за згодою сторін від 06 лютого 2019 року, укладена між позивачкою за первісним позовом та відповідачем, містить елементи трудового та цивільного договору. В частині здійснення Товариством ОСОБА_1 «Виплати» в сумі 553 101 грн, яка передбачена пунктом 2.2 Угоди, та зобов`язань покладених на неї статтею 5 «Заборона конкуренції» із обов`язком відповідно до пункту 5.4 Угоди у разі порушення зобов`язань згаданих у статті 5 Угоди повернути протягом трьох банківських днів Роботодавцю «Виплату» у повному обсязі, угода про припинення трудового договору за згодою сторін від 06 лютого 2019 року є непонайменованим цивільним договором, що узгоджується з правовим висновком Касаційного цивільного суду у справі № 761/11589/16-ц від 21.03.2018.
		Згідно з приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, які передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам ; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі ; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом ; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
		Частиною першою статті 231 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
		Насильство, у розумінні цієї норми ЦК України, може виражатися у незаконних, але не обов`язково злочинних діях. Такі дії можуть вчинятися як стороною правочину, так і іншою особою. Психічне насильство може виражатися у залякуванні, погрозах самій особі чи її близьким тощо. Для визнання правочину недійсним як такого, що вчинений під впливом насильства, не обов`язково, щоб контрагент особисто здійснював насильство, - достатньо, щоб він знав про факт насильства та використав це для примушення особи до вчинення правочину.
		Отже, для визнання правочину недійсним позивач має довести наступні обставини: 1)факт застосування до нього (до потерпілої сторони правочину) фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи; 2) вчинення правочину проти своєї справжньої волі; 3) наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється
		Позивачка в обґрунтування доводів про тиск та примус при підписанні Угоди посилалась на те, що її було запрошено старшим юристом Товариства Наталією Приступою в офіс юридичної компанії у м.Києві, в якому був обмежений вхід, їй не було відомо про справжній предмет розмови, яка буде відбуватись з представником роботодавця, її очікування тривало декілька годин, під час обговорення питання звільнення, в якому брали участь, як працівники Товариства, так і юридичні консультанти, позивачка була у стресі, у неї вилучили перепустку, вона була позбавлена можливості скористатись телефоном, обговорення питання звільнення для неї було неочікуваним.
		Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 суду показала, що 06.02.2019 ОСОБА_1 була нею запрошена в офіс зовнішніх радників Товариства у м.Києві, у результаті проведеної зустрічі з нею була укладена Угода про припинення трудового договору, проект якої був підготовлений завчасно і підписаний Генеральним директором ОСОБА_6 рано-вранці цього дня до початку зустрічі. Проте, звільнення позивачки за твердженням ОСОБА_9 не було метою зустрічі. Необхідність запрошення ОСОБА_1 у період її відпустки на переговори було пов`язано з приїздом з-за кордону посадової особи Товариства, який займався внутрішньо корпоративним службовим розслідуванням, яке тривало з весни 2018 року і результати якого були повідомлені позивачці. В ході зустрічі після обговорення результатів службового розслідування позивачка погодилась на укладення угоди про припинення трудового договору, ознайомилась з проектом угоди, до якого було зауваження в частині суми виплати за угодою, яка, у тому числі, була спрямована на компенсацію неочікуваного звільнення. ОСОБА_1 на зустріч прибула в офіс після 9 години, зустріч з позивачкою почалась приблизно об 11 год 40 хв, тривала 2 год - 2 год 30 хв, брало участь у переговорах п`ять осіб, тиску на ОСОБА_1 не було, на час зустрічі її корпоративний телефон не був заблокований, це відбулось після 15 год 00 хв
		Показання свідка ОСОБА_9 , яка була допитана за клопотанням позивачки, не підтверджують тверджень останньої стосовно відсутності у неї вільного волевиявлення на укладення угоди та психічного тиску на неї з боку посадових осіб роботодавця. Інших доказів цих обставин ОСОБА_1 суду не надала.
		Отже, під час розгляду справи позивачка не спростувала у встановленому законом порядку презумпцію правомірності правочину, не виконала встановленого процесуальним законом обов`язку доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, зокрема, факту застосування психологічного тиску з боку інших осіб, вчинення правочину проти справжньої волі, наявність причинного зв`язку між тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.
		Посилання ОСОБА_1 як на підставу недійсності спірної Угоди на порушення представником Товариства пункту 7.1 Угоди щодо конфіденційності через оприлюднення у судовому засіданні у справі №588/1144/20 у присутності інших учасників процесу умови виплат ОСОБА_1 компенсації за Угодою, також не можна взяти до уваги, оскільки саме по собі недотримання тих чи інших зобов`язань за договором однією із сторін не є в силу вимог статті 215 ЦК України підставою для її недійсності. Виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.
		Також суд відхиляє доводи ОСОБА_1 стосовно недійсності Угоди через обмеження пунктом 5.2 Угоди її конституційного права на працю і невідповідність його таким чином вимогам законодавства. 
		Так, відповідно до пункту 5.2 статті 5 Угоди протягом 12 місяців з дати укладення цієї Угоди Працівник не має права здійснювати як за винагороду, так і безкоштовно, будь-яку діяльність, яка конкурує з комерційною діяльністю Роботодавця, (конкурентну діяльність): укладати трудові договори, договори підряду, надання послуг та інші з іншими підприємствами та особами, які здійснюють Конкурентну діяльність; вчиняти будь-які дії від імені або в інтересах підприємства та осіб, які здійснюють конкурентну діяльність; займатись конкурентною діяльністю самостійно у власних інтересах; бути власником часток або акцій підприємств, які здійснюють Конкурентну діяльність 
		Спірний пункт Угоди є тимчасовим (припинив свою дію 06.02.2020) і поширюється на правовідносини сторін після припинення трудового договору, які є цивільно-правовими, а тому в силу принципу свободи договору, передбаченого статтею 6, 627 ЦК України, такі відносини можуть самостійно врегульовуватись сторонами.
		Позивачка не послалась на конкретні фактичні обставини, які в умовах покладених на неї пунктом 5.2 Угоди зобов`язань, накладали на неї занадто тяжкий тягар і позбавляли її можливості, ураховуючи її фах та отримані практичні навички, реалізувати себе в обраних нею сферах діяльності. 
		Крім того, відповідно до записів № 15, 16 трудової книжки ОСОБА_1 остання після звільнення з ПрАТ «Монделіс України» з 12.02.2019 була прийнята на роботу, зокрема, призначена на посаду директора з виробництва ТОВ «Промислово-будівельна група «Ковальська»» (а.с.217-219 том 2).
		Ураховуючи викладене, та те, що відповідно до статей 4 ЦПК України, 15, 16 ЦК України судовому захисту підлягають лише порушені права, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання Спірної Угоди про припинення трудового договору від 06.02.2019 недійсною. 
		Таким чином, судом не установлено підстав для скасування спірного наказу про звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) та задоволення похідних вимог про поновлення ОСОБА_1 на роботі у ПрАТ «Монделіс України» та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 
		Позивачка при зверненні до суду просила визнати поважними причини пропуску позовної давності, а відповідач подавав заяву про застосування строків позовної давності. Проте у зв`язку з тим, що суд, розглядаючи позов у межах заявлених у первісному позові вимог та підстав, дійшов висновку, що права ОСОБА_1 не були порушені ПрАТ «Монделіс України» і суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості, доводи сторін стосовно строків позовної давності судом не оцінюються.
		Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права при вирішенні зустрічного позову
		Пункти Угоди, факт порушення яких просить установити ПрАТ «Монделіс України» у зустрічному позові установлюють, що: Працівник визнає і погоджується з тим, що на Дату Припинення не матиме права на інші платежі зі сторони Роботодавця, крім тих, які передбачені у пунктах 2.1 та 2.2 цієї Угоди (пункт 2.3); Якщо працівник зберігає будь-яку інформацію, будь-які документи, кореспонденцію та/або інші матеріали, що стосуються Роботодавця, його діяльності та/або діяльності пов`язаних з ним осіб, тощо на комп`ютері або іншому електронному пристрої, що не належить Роботодавцеві, в тому числі в мережі Інтернет (окрім систем, що належать або адмініструються Роботодавцем або пов`язаними з ними особами чи третіми особами га їхнє замовлення), Працівник зобов`язаний видалити та/або знищити всі такі документи, інформацію та/або інші такі матеріали до Дати Припинення (пункт 4.4). 
		Відповідно до пункту 1.1 Угоди Датою припинення є 06.02.2019 року.
		Порушенням зобов`язань, які встановлені пунктами 2.3 та 4.4 Угоди, позивач за зустрічним позовом вважає збереження ОСОБА_1 після її звільнення 06.02.2019 документів та робочих матеріалів, пов`язаних з її посадовими обов`язками у ПрАТ «Монделіс Україна», які вона цитувала у якості свідка у справі №588/1144/20 за позовом ОСОБА_4 до ПрАТ «Монделіс Україна», відповідаючи на питання.
		Указані обставини, які ОСОБА_1 не заперечила під час судового розгляду, підтверджуються аудіофайлом судового засідання, яке відбулось 08.12.2020 у справі №588/1144/20 (а.с.209 том 1).
		Наведений у зустрічному позові зміст пункту пункт 2.3 Угоди не збігається з текстом цього пункту, який викладений в самій Угоді, який не містить таких зобов`язань ОСОБА_1 - «на дату звільнення або на іншу дату, визначену Роботодавцем, повернути Роботодавцеві…всі документи, чернетки, нотатки та всю іншу інформацію на паперових носіях та носіях будь-якого іншого типу, включаючи комп`ютерні файли та листи, надіслані електронною поштою…Цей пункт зберігає чинність і після припинення трудових відносин між працівником і роботодавцем.».
		З огляду на викладене, зберігаючи робочі матеріали, пов`язані з діяльністю ПрАТ «Монделіс Україна» ОСОБА_1 не порушувала пункту 2.3 Угоди, який насправді стосується її прав на отримання від Роботодавця відповідних виплат. 
		Пункт 4.4 Угоди, який дійсно містить зобов`язання ОСОБА_1 видалити та/або знищити всі документи, інформацію та/або інші такі матеріали, що стосуються Роботодавця, його діяльності та/або діяльності пов`язаних з ним осіб, передбачає виконання такого зобов`язання до Дати Припинення, тобто до 06.02.2019.
		Як установлено судом з показань свідка ОСОБА_9 , які узгоджуються з поясненнями позивачки ОСОБА_1 і не заперечуються відповідачем, обговорення питання про припинення між ОСОБА_1 та ПрАТ «Монделіс Україна» трудового договору та досягнення домовленості про підписання Угоди відбулось в ході зустрічі, що розпочалась у м.Києві після 09 год 06.02.2019 і тривала 2 год - 2 год 30 хв, про предмет якої ОСОБА_1 до 06.02.2019 не було відомо. Цього ж дня був підписаний наказ про звільнення ОСОБА_1 . За Актом приймання-передачі 06.02.2019 року відповідачка передала роботодавцю майно (ноутбук, банківські карти) (а.с. 202 том 2).
		Відтак суд погоджується з доводами відповідачки за зустрічним позовом, що для виконання умов визначених в пункті 4.4 Угоди Роботодавцем їй не було надано ні часу, ні можливості, оскільки його умови передбачають знищення всіх документів та файлів до Дати припинення Угоди, а зобов`язання ОСОБА_1 та строк для знищення чи видалення документів після Дати припинення указаний пункт Угоди не передбачає. Крім того, виходячи із аналізу змісту всієї Статті 4 «Конфіденційність» Угоди, не можна вважати порушенням конфіденційності посилання у судовому засіданні свідка під час допиту на документи, що стосуються ПрАТ «Монделіс Україна». 
		Отже, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання факту порушення ОСОБА_1 пункту 4.4 Угоди про припинення трудового договору від 06.02.2019 року шляхом невиконання обов`язку щодо знищення та передання ПрАТ "Монделіс Україна" (обов`язок передання відсутній в Угоді) документів та інших робочих матеріалів.
		Також  слід зазначити, що формулювання такого способу захисту як «установлення факту порушення угоди» не є належним способом захисту, а фактично є підставою позову про застосування наслідків порушення договірних зобов`язань, які можуть полягати залежно від правових та фактичних підстав у застосуванні примусового виконання обов`язку в натурі , зміни чи припиненні правовідношення; відшкодування збитків та іншої договірної відповідальності. 
		Таким чином, в цій частині зустрічний позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає. 
		Вирішуючи вимогу про зобов`язання ОСОБА_1 повернути отриману відповідно до пункту 2.2 Угоди про припинення трудового договору від 06.02.2019 року Компенсацію як безпідставно отримане внаслідок недобросовісності майно, суд виходить з такого.
		Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
		Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
		Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
		Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема,  в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.
		Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
		Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.
		Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. 
		Як установлено судом у цій справі ОСОБА_1 отримала Компенсацію в сумі 553 101 грн від ПрАТ «Монделіс Україна» відповідно до пункту 2.2 Угоди про припинення трудового договору від 06.02.2019 року, тобто в порядку виконання указаним Товариством договірного зобов`язання.
		Указана сума іменована в Угоді як «Виплата» включає нарахований за результатами роботи ОСОБА_1 у ПрАТ «Монделіс» Бонус (МІП) в сумі 147 109 грн та компенсацію за виконання обов`язків на посаді Голови Київської філії ПрАТ «Монделіс Україна» в сумі 405 922 грн (а.с.136 том 1), з якої Товариством при виплаті ОСОБА_1 були утримані податок на доходи фізичних осіб та військовий збір (а.с.128 том 3). При цьому Товариство у зустрічному позові у позовній вимозі, хоч і не вказує конкретну суму Виплати, але фактично ставить питання про повернення відповідачкою ОСОБА_1 всієї суми Виплати у розмірі 553 101 грн, яка отримала таку Виплату в сумі зменшеній на податок та військовий збір, що Товариством взагалі жодним чином не мотивовано. 
		Отже, за установлених судом обставин не можна вважати безпідставним набуттям ОСОБА_1 указаних коштів в розумінні статті 1212 ЦК України, яка до спірних правовідносин не застосовується. 
		Невиконання обов`язку, визначеного договором, є підставою для договірної цивільно-правової відповідальності, яка визначена договором або законом. 
		Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України): 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. 
		Отже, обсяг і форми договірної цивільно-правової відповідальності визначаються сторонами у договорі.
		Суд погоджується з доводами ОСОБА_1 в обґрунтування заперечень проти зустрічного позову стосовно того, що Угода про припинення трудового договору від 06.02.2019 року не містить обов`язку ОСОБА_1 повернути отриману відповідно до пункту 2.2 Угоди Компенсацію у випадку не знищення документів, матеріалів, інформації, що зазначена у пункті 4.4 Угоди. Жодних наслідків для працівника у такому випадку Угода не передбачає. Відповідний обов`язок щодо повернення Виплати на ОСОБА_1 покладено пунктом 5.4 Угоди лише у випадку порушення зобов`язань, згаданих у статті 5 Угоди щодо заборони конкуренції.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що зустрічний позов є необґрунтованим, тому підстави для його задоволення відсутні. 
		Висновки суду щодо поділу судових витрат
		ОСОБА_1 та ПрАТ «Монделіс Україна» при зверненні до суду з первісним та зустрічним позовом оплатили відповідні суми судового збору (а.с. 41, 196 том 1). 
		Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки, ні первісний, ні зустрічний позови задоволенню не підлягають, сума сплаченого ОСОБА_1 та ПрАТ «Монделіс Україна» судового збору не може бути їм компенсована. 
		На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд 
		У Х В А Л И В :
		Первісний позов ОСОБА_3 про визнання угоди про припинення трудового договору недійсною, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зустрічний позов Приватного акціонерного товариства «Монделіс Україна» про  встановлення факту порушення угоди про припинення трудового договору та зобов`язання повернення безпідставно набутого майна- залишити без задоволення.
		Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повне судове рішення складено 12.08.2021 року.
		 
		Сторони: 
		Позивачка за первісним позовом та відповідачка за зустрічним позовом
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_1 
		 
		Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом
		Приватне акціонерне товариство «Монделіс Україна», ідентифікаційний код юридичної особи 00382220, адреса місцезнаходження: вул.Набережна, 28-А у м.Тростянець Сумської області, 42600
		 
		Суддя                                                                         М.В. Щербаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...