Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 332/829/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 13.08.2021. Зареєстровано: 13.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.08.2021.
Дата набрання законної сили: 13.08.2021
Номер судового провадження: 1-кп/337/42/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015080010001373

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		13.08.2021                                     ЄУН № 332/829/19
		1-кп/337/42/2021
		УХВАЛА
		Іменем України
		13 серпня 2021 року      Колегія суддів Хортицького районного суду м. Запоріжжя
		у складі: головуючого судді  ОСОБА_1 
		членів колегії : суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю секретаря  ОСОБА_4 
		прокурора - ОСОБА_5 
		обвинуваченого  ОСОБА_6 
		захисника  адвоката ОСОБА_7 
		представника потерпілого  ОСОБА_8 
		розглянувши усудовому засіданнів залісуду вм.Запоріжжя врежимі відеоконференцзв`язкуз представникомпотерпілого клопотаннязахисника ОСОБА_7 про визнання доказів очевидно недопустимими 
		ВСТАНОВИВ:
		В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, відомості про яке внесені до ЄДРД за №12015080010001373 від 22.09.2015 року
		У судовомузасіданні захисником ОСОБА_7 було заявленоклопотання провизнання усіхдоказіву кримінальномупровадженні очевидно недопустимими,оскільки вониздобуті підчас досудовогорозслідування стороною обвинувачення бездотримання належноїправової процедуривстановленої ч.5ст.36КПК України,статтями 86,87,110,214,216КПК Українита припинити дослідження таких доказів в судовому засіданні. В обґрунтування клопотання зазначив, що     29.01.2018 постановою прокурора Запорізької області досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017080030002423 від 11.09.2017 було доручено слідчому відділу Управління СБ України в Запорізькій області;     30.01.2018 СВ УСБУ в Запорізькій області на підставі повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень від 30.01.2018 внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальних провадженнях №22018080000000017 за ч. 1 ст. 111 КК України та №22018080000000018 за ч. 5 ст, 191 КК України;     31.01.2018 постановою процесуального керівника кримінальні провадження №22018080000000017 від 30.01.2018 ,    №22018080000000018 від 30.01.2018 та №12017080030002423 від 11.09.2017 об`єднані в одне кримінальне провадження, якому присвоєно №12017080030002423;     14.02.2018постановою прокурораЗапорізької областіподальше досудоверозслідування укримінальному провадженні№12015080010001373від 22.09.2015доручено слідчомувідділу УправлінняСБ Українив Запорізькійобласті;27.02.2018постановою процесуальногокерівника кримінальніпровадження №12017080030002423від 11.09.2017та №12015080010001373від 22.09.2015об`єднані водне кримінальнепровадження,якому присвоєно№12015080010001373.Відповідно доповідомлення пропочаток досудовогорозслідування №59/14/363нтвід 30.01.2018року,складеного запідписом начальникаслідчого відділуУправління СБУкраїни вЗапорізькій областіпідполковника ОСОБА_9 ,30.01.2018слідчим відділомУСБУ вЗапорізькій областірозпочато досудоверозслідування укримінальному провадженні№22018080000000018від 30.01.2018за ознакамивчинення злочину,передбаченого ч.5ст.191КК України.Відомості прокримінальне правопорушення,передбачене ч.5ст.191КК України,відповідно довимог ч.Іі ч.4ст.214КПК України буловнесено 30.01.2018старшим слідчим2-говідділення слідчоговідділу УСБУв Запорізькійобласті старшимлейтенантом юстиції ОСОБА_10 до Єдиногореєстру досудовихрозслідувань ізареєстровано начальникомслідчого відділуУСБУ вЗапорізькій областіпідполковником ОСОБА_9 .Проведення досудовогорозслідування укримінальному провадженнідоручено старшомуслідчому 1-говідділення слідчоговідділу УСБУв Запорізькійобласті старшомулейтенанту юстиції ОСОБА_11 .Таким чином,у кримінальномупровадженні №12015080010001373 ОСОБА_6 висунутообвинувачення увчиненні кримінальногоправопорушення,відомості прояке 30.01.2018внесені старшимслідчим 2-говідділення слідчоговідділу УСБУв Запорізькійобласті старшимлейтенантом юстиції ОСОБА_10 до ЄРДРза №22018080000000018з попередньоюправовою кваліфікацієюч.5ст.191КК України,з чогослідує щодосудове розслідуваннязлочину,передбаченого ч.5ст.191КК України,розпочато слідчиморгану безпеки.?Оскільки стороною обвинувачення у кримінальному провадженні №22018080000000018 не дотримано встановленої ч.5 ст.36, статтями 86, 87,110,214,216 КПК України належної правової процедури реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч.5 ст.36 КПК України, бо належним суб`єктом взагалі не приймалось процесуальне рішення у формі постанови, наявні істотні (грубі) порушення процесуального закону, наслідком якого є визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. З ст. 87 КПК як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.
		Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання заявлене захисником та надав копію ухвали Запорізького апеляційного суду від 25.05.2021 року по справі №332/1189/18, постановленої за результатами розгляду аналогічних клопотань за участю прокурора ОСОБА_5 .
		У судовому засіданні прокурор заперечував проти заявленого клопотання, вважаючи, що стороною захисту не доведена очевидна недопустимість усіх доказів у кримінальному провадженні, зазначив, що на підставі повідомлення УСБУ в Запорізькій області від 30.01.2018 за № 59/6/1-176нт про вчинення службовими особами ПрАТ «Завод напівпровідників» злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 5 ст. 191 КК України, слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області внесено 30.01.2018 відомості до ЄРДР (№ 22019080000000017 - № 2201808000000018 за ч. 1 ст. 111, ч. 5 ст. 191 КК України відповідно) і розпочато досудове розслідування за фактом можливих дій з ознаками державної зради з боку громадян України у т.ч. ОСОБА_6 , вчиненої шляхом заволодіння майном ПрАТ «Завод напівпровідників» м. Запоріжжя на користь іноземних організацій на шкоду економічній безпеці України та розпочато досудове розслідування злочинів щодо одних і тих самих подій, направлених на знищення стратегічного об`єкту для економічної безпеки України, шляхом його демонтажу, при цьому заволодіння майном підприємства в інтересах третіх осіб є способом вчинення державної зради. Розслідування СВ УСБУ в області злочинів, зареєстрованих до ЄРДР за повідомленням УСБУ в Запорізькій області від 30.01.2018, № 59/6/1-176нт за ст.ст.111, 191 КК України, відповідає вимогам ст. 216 КПК України. Про указане свідчить і той факт, що кримінальні провадження №22018080000000017 - № 2201808000000018, одночасно 31.01.2018 об`єднані з матеріалами досудового розслідування № 12017080030002423, яке на той час уже перебувало у провадженні СВ УСБУ в Запорізькій області за визначеною підслідністю, відповідно до ч. 5 ст. 36 КПК України. У подальшому 27.02.2018 року матеріали досудових розслідувань № 12017080030002423 від 11.09.2017 та № 12015080010001373 від 22.09.2015 були об`єднані в одне провадження № 12015080010001373. Письмові докази, які сторона захисту вважає та просить суд визнати недопустимими, відповідно вимог ст. 86, 87 КПК України, органом досудового розслідування збирались у рамках кримінальних проваджень № 12017080030002423 та № 12015080010001373, проведення подальшого досудового розслідування по яких доручено СВ УСБУ в області вмотивованими постановами від 29.01.2018 та від 14.02.2018 відповідно, у зв`язку із неефективністю попереднього слідства, чим додержано вимоги ч. 5 ст. 36 КПК України.
		Потерпілий підтримав думку прокурора.
		Захисник зауважив, що об`єднання кримінальних проваджень за ст.111 КК України та за ч.5 ст.191 КК України носило штучний характер, про що свідчить зазначення в обвинувальному акті про виділення 31.01.2019 року в окреме провадження за № 22019080000000004 матеріалів, у тому числі і за ст. 111 КК України, яке наразі , як їм відомо, закрито. Крім того, рішення про об`єднання кримінальних проваджень №22018080000000017, 2201808000000018, з матеріалами провадження № 12017080030002423 було прийнято процесуальним прокурором ОСОБА_5 , без вирішення питання уповноваженої особою, зазначеною в ч.5 ст.36 КПК України, рішення про доручення проведення досудового розслідування. 
		Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання, вважає, що останнє не підлягає задоволенню виходячи з такого.
		Згідно з частиною 1 статті 89 КПК України питання допустимості доказів суд вирішує під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
		Відповідно до частини 2 статті 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
		Тобто у разі задоволення такого клопотання дослідження доказів, визнаних очевидно недопустимими, стає неможливим або припиняється, якщо було розпочато.
		Згідно зі статтею 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Відповідно до частини 1 статті 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		З огляду на зазначену норму кожен доказ має оцінюватися з точки зору належності окремо. Однак, ініціатором клопотання не було зазначено, які саме докази він вважає очевидно недопустимими. Водночас, суд звертає увагу, що оскільки поняття «усі докази, здобуті під час досудового розслідування» є невизначеною за обсягом категорією, і може стосуватися, у тому числі, доказів, зібраних стороною захисту.
		Більше того, оцінка судом законності проведених у ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих слідчим чи прокурором рішень виключно на підставі доказів, наданих стороною захисту, порушить засаду змагальності, згідно з якою сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів та інших доказів.
		Європейський Суд з прав людини у рішенні «Перес проти Франції» від 12.02.2004 вказав, що «дія статті 6 Конвенції полягає і в тому, щоб серед іншого зобов`язати суд провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належність до справи».
		З огляду на зазначені обставини, суд вважає, що без перевірки всіх доказів сторони обвинувачення із наданням їм оцінки в нарадчій кімнаті та, у разі наявності, доказів захисту, суд буде позбавлений можливості встановити всі обставини та підстави отримання доказів, а відтак оцінити їх належність, допустимість і достовірність.
		Тому, на думку суду, визнання усіх доказів, без їх конкретизації, недопустимими, у цьому випадку потягне за собою як наслідок недослідженість обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Тому доводи сторони захисту щодо висновку про очевидну недопустимість усіх доказів є непереконливими.
		При цьому, суд звертає увагу, що заявлені докази, про недопустимість яких наголошує сторона захисту, можуть бути визнані недопустимими під час ухвалення судом остаточного рішення суду за наслідками розгляду надісланого обвинувачення, шляхом дослідження цих доказів у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження. Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду. Очевидної недопустимості доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх у взаємозв`язку з іншими доказами суд не вбачає і вважає передчасним вирішувати питання про їх недопустимість.
		З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що очевидна недопустимість доказів, про які зазначає у своєму клопотанні сторона захисту, на цій стадії судового провадження, стороною захисту не доведена, і вважає за необхідне дослідити їх в ході судового розгляду та надавши їм оцінку в нарадчій кімнаті при постановленні рішення, передбаченого частиною 1 статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
		За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання про визнання очевидно недопустимими доказів в ході судового розгляду задоволенню не підлягає.
		На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 84, 89, 231, 331, 350, 358, 376 КПК України, суд,
		П О С Т А Н О В И В :
		У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 про визнання доказів, здобутих під час досудового розслідування кримінального провадження очевидно недопустимими у порядку статті 89 Кримінального процесуального кодексу України - відмовити.
		Вирішити питання недопустимості доказів, здобутих під час досудового розслідування у кримінальному провадженні у порядку, визначеному частиною 1 статті 89 КПК України.
		Ухвала суду оскарженню не підлягає.
		Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
		 
		Головуючий суддя:                               ОСОБА_1 
		Члени колегії : 
		Суддя:                                                ОСОБА_2 
		   
		Суддя :                                     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...