Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3400/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано судом: 13.08.2021. Зареєстровано: 13.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.08.2021.
Дата набрання законної сили: 02.08.2021
Номер судового провадження: 1502 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"02" серпня 2021 р. Справа № 922/3400/20 
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О.В. 
		 
		за участю секретаря Гончарова О.В.
		за участю представників сторін:
		 
		позивача - Безкровний М.Г., ордер АХ № 1028128 від 22.10.20 р.;
		відповідача  не з`явився;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства Харківський електротехнічний завод Укрелектромаш, м. Харків (вх. № 1502 Х2/5) на рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2021, ухвалене суддею Аюповою Р.М. в приміщенні господарського суду Харківської області (повний текст рішення складено та підписано 21.04.2021) у справі № 922/3400/20
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкомтрейд", м. Харків 
		до Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш", м. Харків 
		про стягнення коштів в розмірі 192095,57 грн.
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілкомтрейд", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором поставки від 21.06.2017№ 21-06/17, в розмірі 192095,57 грн., з яких: 146452,00 грн. - основна заборгованість, 10691,80 грн. - пеня, 12112,63 грн. - 3% річних, 22839,14 грн. - інфляційні втрати. Також просить суд покласти на відповідача понесені судові витрати.
		В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язаньь за договором поставки від 21.06.2017№ 21-06/17 щодо оплати поставленого йому позивачем на підставі цього Договору згідно з видатковою накладною від 01.12.2017 № 18 товару. 
		Рішенням господарського суду Харківської області від 14.04.2021 у справі № 922/3400/20 у задоволенні позову відмовлено частково.Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкомтрейд" основну заборгованість в розмірі 146452,00 грн., відсотки річних в розмірі 12112,63 грн., інфляційні втрати в розмірі 22670,77 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 27125,63 грн., судовий збір в розмірі 2721,83 грн.
		Рішення обґрунтовано,зокрема, з тих підстав, що:
		- матеріалами справи підтверджується, що поставка позивачем відповідачу товару,яка оформлена видатковою накладною № 18 від 01.12.2017. на загальну суму 146452,00 грн. була здійснена на підставі договору № 21-06/17 Доказів сплати заборгованості за отриманий товар на суму 146452,00 грн., відповідачем суду надано не було, у зв`язку з чим відповідач є таким , що прострочив виконання зобов`язання з оплати товару за договором № 21-06/17 від 21.06.2017;
		- враховуючи те, що умовами договору № 21-06/17 від 21.06.2017 сторони не передбачили нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання за договором, законодавчі приписи та установлені фактичні дані, дають підстави для висновку про неправомірність нарахування позивачем пені в розмірі 10691,80 грн., у зв`язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача пені не підлягає задоволенню;
		- розрахунок суми 3% річних в розмірі 12112,63 грн., зроблений позивачем вірно, що дає суду підстави для задоволення даних вимог позивача,проте у розрахунку інфляційних втрат, позивач припустився арифметичної помилки, та вірною є сума інфляційних втрат за період з 22.12.2017 по 23.09.2020 в розмірі 22670,77 грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача, а в частині заявлених до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 168,37 грн., слід відмовити, як в безпідставно заявлених;
		- матеріалами справи підтверджується фактичне понесення позивачем вказаних у заяві судових витрат на загальну суму 28750,00 грн., у зв`язку з розглядом справи № 922/3400/20, в той час як заперечення відповідача, що вказана сума заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, є неспівмірною із фактично наданими адвокатом послугами та складністю справи, у зв`язку з чим підлягає зменшенню, є необґрунтованими, недоведеними та такими, що спростовуються наданими позивачем в обґрунтування відповідного клопотання доказами, а, отже, у суду відсутні підстави для зменшення понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а тому, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог на відповідача покладаються понесені позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 27125,63 грн.
		Відповідач - Приватне акціонерне товариство Харківський електротехнічний завод Укрелектромаш, не погодившись із зазначеним рішенням суду, подав на нього до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням господарським судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
		В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається,зокрема на необґрунтованість та невідповідність обставинам справи висновку суду першої інстанції щодо того, що поставка за видатковою накладною від 01.12.2017 № 18 здійснена на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2017 № 21-06/17, оскільки вказана накладна не містить жодних посилань на такий договір та відсутнє посилання на вказаний договір і в довіреності № 625 від 29.11.2017, на підставі якої представник відповідача отримав товар за цією накладною, зазначений висновок суду ґрунтується на припущеннях, що при оформленні первинних документів між сторонами систематично допускались технічні помилки.
		Крім цього скаржник зазначає, що рішення суду ухвалено на підставі недопустимих доказах-копій документів, які в порушення вимог ч. 2 статті 91 ГПК України не містять дати їх засвідчення та суд безпідставно стягнув з відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 27 125,63 грн., оскільки матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наданих позивачу послуг на професійну правничу допомогу та їх вартості.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суд від 24.05.2021 у справі № 922/3400/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Харківський електротехнічний завод Укрелектромаш, м. Харків (вх. № 1502 Х2/5) на рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2021 у справі № 922/3400/20 та призначено справу до розгляду на 05.07.2021 р. об 11:00.
		09.06.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу(вх. № 6664), в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення  без змін.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суд від 05.07.2021 у справі № 922/3400/20 розгляд справи відкладено за клопотанням відповідача на 02 серпня 2021 року о 14:15 год.
		В судовому засіданні представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення  без змін.
		Відповідач, який належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання, представника для участі в ньому не направив, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно ч.ч. 1, 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за його відсутності.
		Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. 
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зважаючи на наступне.
		Між Товариством з обмеженою відповідальністю Мілкомтрейд та ПАТ "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш" 21.06.2017 був укладений договір поставки № 21-06/17 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язувався здійснити поставку товару  алюміній та емаль-дрітза узгодженою номенклатурою(асортиментом), кількістю та цінам, зазначеним у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору, а відповідач  прийняти такий товар та сплатити за нього.
		П. 2.1. Договору, місцем поставки товару визначене місцезнаходження відповідача  м. Харків, вул. Іскринська, 37.
		Відповідно до п. 4.1. Договору, відповідач зобов`язаний провести оплату на поточний рахунок позивача протягом 21 календарних дня, з моменту отримання товару.
		П. 4.2. Договору визначено, що оплата вважається здійсненою з моменту зарахування грошових коштів на рахунок позивача.
		Позивачем, за видатковою накладною № 18, був поставлений відповідачу товар  алюміній вторинний сплав АК12 у кількості 1,927 т, загальною вартістю 146452,00 грн., з урахуванням ПДВ.
		Відповідач отримав поставлений за вищенаведеною видатковою накладною товар, що ним не заперечується.
		При цьому, у зв`язку із відвантаженням товару позивачем за вказаною видатковою накладною ним 01.12.2017 була сформована податкова накладна №1, яка була прийнята відповідачем, що підтверджується роздруківкою з електронного кабінету платника податків. У вказаній податковій накладній була зазначена номенклатура товару, кількість, обсяги постачання без урахування податку на додану вартість, загальна сума податку на додану вартість, загальна сума коштів, що підлягають сплаті. Ця податкова накладна була зареєстрована позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних та затверджена відповідачем.
		Відповідачем сплата за отриманий товар не здійснена.
		З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем та відповідачем також був укладений договір поставки № 20-06/17 від 20.06.2017, відповідно до умов якого відповідач зобов`язувався здійснювати поставки товару, відповідно до погоджених специфікацій, позивачу.
		Як зазначено вище, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що товар за вказаною видатковою накладною поставлено на підставі договору поставки № 21-06/17, проте в порушення умов цього Договору відповідач не здійснив оплату товару . 
		Проте, особа, яка від імені відповідача підписала накладну - Чернета О.М., підставою отримання товару зазначила довіреність № 625 від 29.11.2017, видану ій відповідачем, в якій зазначено про її уповноваження на отримання алюмінія вторинного сплаву АК 12 за Договором від 20.06.2017 № 20-06/17.
		Разом з тим, позивач зазначає, що з огляду на те, що за умовами договору від 20.06.2017 № 20-06/17 отримувачем товару,тобто покупцем є саме позивач, в той час як постачальником є відповідач , зазначення у довіреності № 625 від 29.11.2017про уповноваження представника відповідача на отримання товару за вказаним договором свідчить про описку, яка полягала у помилковому зазначенні цього договору замість договору від 21.06.2017 № 21-06/17 за яким і здійснювалась поставка товару позивачем відповідачу.
		Також зазначає, що наданими до позову документами підтверджується системність здійснення помилок сторонами при оформлені товаро-супровідних документів на товар та систематичність зазначення сторонами у документах реквізитів договору поставки N 20-06/17 від 20.06.2017 замість договору купівлі-продажу N 21-06/17 від 21.06.2017, та договору купівлі-продажу N 21-06/17 від 21.06.2917 замість договору поставки N 20-06/17 від 20.06.2017, які розпочалися після неправильного оформлення ПАТ "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш" видаткової накладної N 2792 від 26 червня 2017 року.
		В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається, зокрема, на те, що позивач не надав жодного документу, який би свідчив про передання товару покупцеві по договору купівлі-продажу № 21-06/17 від 21.06.2017, а посилання позивача на видаткову накладну № 18, є безпідставним, оскільки дана накладна, яка не містить посилань на певний договір, свідчить про передання товару поза межами договору купівлі-продажу № 21-06/17 від 21.06.2017, на який посилається позивач, у зв`язку з чим , на думку відповідача, відсутні підстави для визнання за відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 146452,00 грн. за договором купівлі-продажу № 21-06/17 від 21.06.2017. 
		Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
		Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами:
		1) письмовими, речовими і електронними доказами;
		2) висновками експертів;
		3) показаннями свідків.
		Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
		Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
		Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
		Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Надаючи в процесі апеляційного перегляу обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав задоволення позовних вимог в частині для стягнення заборгованості в розмірі 146452,00 грн. та нарахованих на неї 3-х відсотків річних в розмірі 12112,63 грн. та інфляційних втрат в розмірі 22670,77 грн. та відмову в решті позовних вимог, з огляду на наступні підстави. 
		Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.
		Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Статею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.
		Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. 
		Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Статтею 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
		Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 ГК).
		Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 ГК).
		Відповідно до частин 1, 2 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
		У пункті 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
		Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частини 1, 2 статті 207 ЦК).
		Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
		 При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. 
		Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
		 До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		 Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
		За змістом статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, які містять визначення договору поставки, його істотними умовами є предмет та ціна.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;
		господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		Відповдіно до статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити:
		назву документа (форми);
		дату і місце складання;
		назву підприємства, від імені якого складено документ;
		зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
		посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
		особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Зазначена вище видаткова накладна від 01.12.2017 № 18,якою оформлена поставка товару позивачем відповідачу, на неоплату якого позивач посилається в підставах позову, відповідно до положень статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинним документом, який фіксує господарську операцію з поставки товару позивачем відповідачу, в тому числі дату поставки,найменування товару, його кількість та ціну, а тому є доказом, який містить відомості, що входять до предмету доказування у даній справі.
		Колегія суддів зазначає, що з огляду на те, що у видатковій накладній від 01.12.2017 № 18 не зазначено в якості підстави її складення договір поставки від 21.06.2017 № 21-06/17 чи певний договір, а в матеріалах справи відсутня Специфікація до вказаного Договору,з якої можна було б встановити його предмет та відповідність йому поставленого за вказаною накладною товару, зазначена накладна не є доказом здійснення поставки на підставі Договору поставки від 21.06.2017 № 21-06/17 або певного договору, який має номер та дату.
		З огляду на те, що за умовами договору від 20.06.2017 № 20-06/17 отримувачем товару,тобто покупцем є саме позивач, в той час як постачальником є відповідач, зазначення у довіреності № 625 від 29.11.2017 про уповноваження представника відповідача на отримання товару за вказаним договором свідчить про явну описку у зазначенні в цій довіреності відомостей щодо підстави отримання товару.
		Проте вказана описка у зазначеній довіреності не свідчить, що поставка за видатковою накладною від 01.12.2017 № 18 здійснювалась на підставі договору поставки від 21.06.2017 № 21-06/1 або договору з певною датою та номером.
		З огляду на це, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду , що поставка за видатковою накладною здійснювалась на підставі договору поставки від 21.06.2017 № 21-06/17.
		При цьому колегія суддів зазначає про помилковість посилання суду першої інстанції в обґрунтування зазначеного висновку на зазначення сторонами договору поставки від 21.06.2017 № 21-06/17 в якості підстави поставки в інших видаткових накладних, які ними були підписані , а саме: №1 від 29 червня 2017 року на суму 503461,00 грн., у т.ч. ПДВ; №2 від 28 липня 2017 року на суму 270320,46 грн., у т.ч. ПДВ; №3 від 28 липня 2017 р. на суму 360 041, 00 грн., у т.ч. ПДВ ; №7 від 21 серпня 2017 року на суму 87500, 00 грн., у т.ч. ПДВ; №9 від 21 серпня 2017 року на суму 187542, 00 грн., а також на технічну помилку в зазначенні номеру договору в первинних документах, які оформлювались сторонами, підтвердженя цього підписанням сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2017 та Угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 30.11.2017, оскільки з вказаних документів як окремо, так і в сукупності, не вбачається відомостей щодо підстави поставки саме за спірною видатковою накладною від 01.12.2017 № 18, а тому зазначені первинні документи не стосуються предмета доказування у даній справі, а отже вони не є належними доказами в розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України.
		Проте, зазначений помилковий висновок суду першої інстанції щодо підстав поставки за спірною видатковою накладною не впливає на правильність висновку суду першої інстанції по суті спору, що вбачається з наступного. 
		Підписання зазначеної накладної від 01.12.2017 № 18 підтверджує факт укладення між сторонами у даній справі договору поставки у спрощений спосіб відповідно до положень ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України та ч. 1 статті 207 Цивільного кодексу України, оскільки зазначена накладана містить відомості щодо істотних умов договору поставки,якими є предмет та ціна та в ній зафіксовано воля сторін на його укладення, тобто здійснення однією зі сторін пропозиції укласти такий Договір та її прийняття другою стороною. 
		Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то вонопідлягаєвиконанню у цей строк (термін). 
		Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. 
		Оскільки укладеним сторонами у спрощений спосіб договором поставки не встановлено строку оплати товару, наявність у відповідача зобов`язання за зустрічним позовом щодо проведення платежів за отриманий товар після його отримання випливає безпосередньо зі змісту спеціальної норми ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України і цей обов`язок не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України.
		За змістом ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України отриманий товар підлягає оплаті наступного дня з дати отримання його покупцем, яка визначена датою складення видаткової накладної від 01.12.2017 № 18,тобто з 02.12.2017, а тому на час подання позову строк оплати поставленого позивачем відповідачу за вказаною накладною товару, є таким, що настав.
		При цьому відсутність довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною або неправильне зазначення в ній підстави отримання товарно-матеріальних цінностей в даному випадку не є доказом неотримання товару, а може свідчити лише про недотримання учасниками даних правовідносин вимог законодавства, яким врегульовано порядок здійснення бухгалтерського обліку та податкової звітності. Оформлення покупцем довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей не впливає на обов`язок з оплати покупцем(відповідачем) фактично отриманого товару, факт отримання якого, як зазначено вище, відповідач не заперечує у заявах по суті справи, та вказаний факт додатково підтверджується затвердженням відповідачем податкової накладної на зазначений товар, яка була оформлена та зареєстрована позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Таким чином господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 146452 грн.
		Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 
		Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Як було наведено вище, відповідач не виконав свій обов`язок з оплати поставленого товару, строк якого настав 02.12.2017 , а тому він з 03.12.2017 є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання.
		Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у розі порушення боржником зобов`язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Оскільки нарахована позивачем пеня в розмірі 10691,80 грн., який обчислено, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої основної заборгованості, не передбачена укладеним сторонами договором у спрощеній формі,на підставі якого здійснено поставку у спірних правовідносинах за видатковою накладною від 01.12.2017 № 18, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. 
		Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Господарський суд першої інстанції при перевірці розрахунку позивача 3% річних та інфляційних втрат правомірно зазначив, що розрахунок суми 3% річних в розмірі 12112,63 грн., зроблений позивачем вірно, що дає суду підстави для задоволення даних вимог позивача,проте при нарахуванні інфляційних втрат позивач припустився арифметичної помилки, а тому вірною є сума інфляційних втрат за період з 22.12.2017 по 23.09.2020 в розмірі 22670,77 грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача. В частині заявлених до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 168,37 грн., слід відмовити як в безпідставно заявлених. 
		Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок господарського суду першої інстанції по суті спору , у зв`язку з чим оскаржуване рішення в зазначеній частині підлягає залишенню без змін.
		При цьому колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо ухвалення рішення суду на підставі недопустимих доказів-копій документів, які в порушення вимог ч. 2 статті 91 ГПК України не містять дати їх засвідчення,оскільки додані до позовної заяви копії документів відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації"містять напис про засвідчення копії, який складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, проте відсутність на копії передбаченого вказаним ДСТУ та ст. 91 ГПК України напису про дату такого засвідчення не свідчить про недопустимість цих доказів, оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, про що свідчить напис повноважної особи «Згідно з оригіналом».
		Стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 4 статті 129 господарського процесуального кодексу України, інші ніж судовий збір судові витрати покладаються: 
		1) у разі задоволення позову - на відповідача;
		2) у разі відмови в позові - на позивача;
		3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки позовні вимоги задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		При визначенні відповідного розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.
		Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
		За приписами статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.
		Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
		Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
		 Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
		Стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Частинами першою, третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Позивачем заявлено до стягнення суму понесених ним витрат на правову допомогу в розмірі 28750,00 грн. 
		На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав:
		- витяг з договору про надання правової допомоги № 08-09/20 від 10.09.2020;
		- платіжне доручення № 1 від 10.09.2020;
		- ордер на ім`я адвоката Безкровного М.Г.;
		- Акт наданих послуг від 18.12.2021 за договором про надання правової допомоги № 08-09/20 від 10.09.2020 р.
		- Акт № 2 наданих послуг від 13.04.2021 за договором про надання правової допомоги № 08-09/20 від 10.09.2020 р.
		Разом з тим у відзиві на позов відповідач заперечував проти зазначеного розміру, посилаючись на те, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правову допомогу є неспівмірною із фактично наданими адвокатом послугами та складністю справи, у зв`язку з чим підлягає зменшенню.
		У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).
		Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
		Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
		Так, відповідно до предмету договору про надання правової допомоги № 08-09/20 від 10.09.2020 серед послуг, які зобов`язалось надавати Адвокатське об`єднання «Петров, Безкровний та партнери» Клієнту- Товариству з обмеженою відповідальністю «Мілкомтрейд» передбачено правову допомогу з представництва інтересів клієнта в судах загальної юрисдикції, господарських судах, включаючи перші, апеляційні та касаційні інстанції, як позивача, так і відповідача з усіма правами наданими стороні в процесі, згідно з чинним законодавством.
		В Акті наданих послуг від 18.12.2021 за договором про надання правової допомоги № 08-09/20 від 10.09.2020 р. зазначено про надання Адвокатським об`єднанням «Петров, Безкровний та партнери» Клієнту наступних послуг за Договором про надання правової допомоги № 08-09/20 від 10.09.2020 із зазначенням витраченого часу на їх надання та їх вартості:
		1. Вивчення, аналіз договору поставки № 20-06/17 від 20.06.2017 та договору купівлі-продажу № 21-06/17 від 21.06.2017 з додатками до них-5 годин;
		2. Консультація Клієнта щодо порядку стягнення заборгованості-1 година;
		3. Складання позовної заяви-6 годин;
		4. Формування матеріалів позовної заяви -1 година 30 хв. 
		6. Складання клопотань про залучення до матеріалів справи копій документів та про ознайомлення з матеріалами справи-30 хвилин;
		Всього час витрачений на надання правової допомоги за цим Актом -13 год. 30 хв.
		Вартість наданої допомоги, з розрахунку погодинної ставки -1250 грн. становить 10000 грн. ;
		В Акті № 2 наданих послуг від 13.04.2021 за договором про надання правової допомоги № 08-09/20 від 10.09.2020 р. зазначено про надання Адвокатським об`єднанням «Петров, Безкровний та партнери» Клієнту наступних послуг за Договором про надання правової допомоги № 08-09/20 від 10.09.2020 із зазначенням витраченого часу на їх надання та їх вартості;
		1. Участь в судових засіданнях в господарському суді Донецької області у справі № 922/3400/20 у кількості 9 судових засідань -9 год. 25 хв.;
		2. Вивчення та аналіз правової позиції відповідача у справі № 922/3400/20-2 години;
		3. Складання відповіді на відзив відповідача у справі № 922/3400/20-1 година;
		4. Формування матеріалів відповіді на відзив відповідача у справі № 922/3400/20-1 година;
		5. Ознайомлення з матеріалами справи № 922/3400/20-1 година;
		6. Складання клопотань про долучення до матеріалів справи копій документів та про ознайомлення з матеріалами справи-30 хв. ;
		Всього час витрачений на надання правової допомоги за цим Актом -15 год. 55 хв.
		Вартість наданої допомоги, з розрахунку погодинної ставки -1250 грн. становить 18750грн.
		При дослідженні матеріалів справи, колегія суддів встановила, що представник позивача не приймав участі в жодних з 9 судових засідань, які проводились під час розгляду даної справи в суді першої інстанції 18.11.2020 , від 09.12.2020, від 16.12.2020, від 23.12.2020 , від 20.01.2021, від 10.02.2021, від 02.03.2021, від 22.03.2021, 14.04.2021 що підтверджується протоколами судових засідань від 18.11.2020 (т. 1 а.с. 80), від 09.12.2020(т. 1 а.с. 133), від 16.12.2020(т. 1 а.с. 136), від 23.12.2020(т. 1 а.с. 157), від 20.01.2021(т. 1 а.с. 165), від 10.02.2021(т. 1 а.с. 172), від 02.03.2021(т. 1 а.с. 187), від 22.03.2021(т. 1 а.с. 194),від 14.04.2021 (т. 1 а.с. 208).
		Зважаючи на наведене, зазначені в Акті № 2 наданих послуг від 13.04.2021 за договором про надання правової допомоги № 08-09/20 від 10.09.2020 р. витрати на правову допомогу щодо участі адвоката в судових засідання на суму 11770,83 грн. не підтверджено матеріалами справи, а отже є необґрунтованими.
		Надання інших зазначених в Актах послуг підтверджено матеріалами справи та вартість таких послуг визначена в Актах на суму 16979,17 грн.
		Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ціна позову складає 192095,57 грн., спір, який виник між сторонами у даній справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки, яка підтверджена однією видатковою накладною; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, на збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов`язання та нарахування штрафних санкцій, індексу інфляції та 3% річних, судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
		Колегія суддів враховує, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
		З огляду на викладене, колегія суддів, враховуючи принципи реальності, співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000грн.
		Суд першої інстанції зазначених обставин не врахував та на порушення норм процесуального права стягнув заявлені витрати позивача на правничу допомогу в сумі 27125,63 грн., у зв`язку з чим оскаржуване рішення в частині стягнення вказаних витрат підлягає відповідній зміні. 
		Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.126, 129, 256, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Харківський електротехнічний завод Укрелектромаш задовольнити частково.
		Рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2021 у справі № 922/3400/20 в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу змінити, в решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
		« Позов задовольнити частково.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш" (61001, м. Харків, вул. Іскринська, 37, код ЄДРПОУ 00213799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкомтрейд" (61103, м. Харків, проспект Науки, 47/1, офіс 134, код ЄДРПОУ 41266213) суму заборгованості в розмірі 146452,00 грн., відсотки річних в розмірі 12112,63 грн., інфляційні втрати в розмірі 22670,77 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн., судовий збір в розмірі 2721,83 грн.
		В іншій частині позову відмовити»
		Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст постанови складено 12.08.2021
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя І.В. Тарасова
		 
		Суддя Я.О. Білоусова 
		 
		Суддя О.В. Шевель

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...