Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/28408/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.08.2021.
Дата набрання законної сили: 12.08.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                               
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Головуючий у суді першої інстанції  Букіна О.М.
		Єдиний унікальний номер справи № 760/28408/2020
		Апеляційне провадження №22-ц/824/ 8180 /2021
		 
		П О С Т А Н О В А 
		                                                  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		12 серпня  2021 року                                                                                    м. Київ                         
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого судді    - Мережко М.В.,
		суддів                          - Савченка С.І.,Верланова С.М.
		            секретар                        -Тютюнник О.І.
		 
		Розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Києві  цивільну справу за  апеляційною  скаргою  Національного банку України   на  рішення   Слолом`янського   районного  суду м. Києва   від  19 березня  2021 року  у  справі за  позовом  ОСОБА_1   до Національного банку України  про визнання незаконним  та скасування рішення № 47-рд від  02 жовтня 2020 року  про застосування дисциплінарного  стягнення, відшкодування моральної шкоди .
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
		 
		В с т а н о в и в :
		 
		У грудні 2020 року позивачкаОСОБА_1 звернулася з позовом до Національного банку України .
		Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачка перебуває на  посаді першого заступника Голови Національного банку України.
		Отримавши запит на коментар від видання Kyiv Post, позивачка 17 вересня 2020 року засобами електронної пошти повідомила директора Департаменту комунікацій Національного банку України та членів Правління Національного банку України про отримання такого запиту.
		 Увиданні Kyiv Post 24 вересня  2020 року  вийшла публікація під назвою «Невизначеність стосовно незалежності центрального банка зберігається на фоні відставок співробітників», в якій були розміщені коментарі позивачкиі одного із заступників Голови Національного банку України ОСОБА_2 .
		 Після оприлюднення даної публікації у виданні Kyiv Post, 25 вересня 2020року  Голова Національного банку України Шевченко К.Є. видав розпорядження №2267-ра, яким зобов`язав,зокрема, позивачку у строк до 30 вересня 2020 надати йому письмові пояснення.
		 На виконання зазначеного розпорядження,29 вересня 2020 року  позивачка направила Голові НБУ письмові пояснення (листом №В/09-0004/69794).
		 Радою Національного банку України, з урахуванням листа Голови Національного банку України Шевченко К.Є. від 02 жовтня 2020 року  №В/13-0005/70628, щодо позивачки було прийнято два рішення:
		- рішення №45-рд від 02жовтня 2020року  «Про надання оцінки Радою Національного банку України діям ОСОБА_1 , першого заступника Голови Національного банку України», яким Рада НБУ вирішила висловити недовіру ОСОБА_1 на посаді першого заступника Голови Національного банку України за порушення розпорядчих актів Національного банку, Кодексу етики, Правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог статті 139 Кодексу законів про працю України;
		-рішення №47-рд від 02жовтня 2020року  «Про порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 , першим заступником Голови Національного банку України», яким Рада НБУ за порушення розпорядчих актів Національного банку України, Кодексу етики, Правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог статті 139 КЗпП України та з урахуванням листа Голови НБУ від 02 жовтня 2020 року  за №В/13-0005/70628 вирішила застосувати до ОСОБА_1 , першого заступника Голови Національного банку України дисциплінарне стягнення у вигляді догани відповідно до статей 139, 147 та 147-1 КЗпП України.
		Зі змістом оспорюваних рішень позивачка була ознайомлена під розпис 05 жовтня 2020 року.
		Позивачка обґрунтовуючи свої вимоги посилалася на: незаконність розпорядчих актів (оспорюваних рішень) з підстав відсутності у органу, який їх прийняв (Ради Національного банку України), визначених Законом повноважень, які реалізовані останнім у цих розпорядчих актах; порушенням процедури притягнення позивача, як працівника Національного банку України, до дисциплінарної відповідальності; застосування до неї стягнення (висловлення недовіри), яке не передбачене Законом та будь-якими розпорядчими документами Національного банку України; відсутністю правових підстав для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у зв`язку з відсутністю в її діях складу дисциплінарного проступку.
		Зокрема, позивачказазначає, що оскаржувані рішення приймалися керівним органом Національного банку України, тобто Радою Національного банку України, які у відповідності до ст. 13 Закону та п. 1 Регламенту Ради Національного банку України оформлені у формі рішень, підписані головуючим на засіданні Ради Національного банку України, оприлюднені у встановленому законом порядку, доведені до відома позивачки саме, як рішення про застосування заходів дисциплінарного стягнення, і, не дивлячись на відсутність наказів та розпоряджень Голови Національного банку України про притягнення до дисциплінарної відповідальності або про накладення дисциплінарних стягнень, мають правові наслідки для позивачки, оскільки є для неї остаточними, виходячи з того, що Рада Національного банку України вважає себе належним органом, який вправі накладати дисциплінарні стягнення на позивачку за законом і ні наказів, ні розпоряджень про оголошення стягнення керівником Національного банку України не приймалося і під розписку позивачці не вручалося.
		Крім цього, позивачкоюзаявлено вимогу щодо відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав та інтересів, яку позивачка оцінює у розмірі 5 000 грн та мотивує тим, що вона змушена докладати додаткових зусиль для відновлення становища внаслідок її порушених прав.
		З наведених підстав позивачка просила визнати незаконними і скасувати:
		-рішення №45-рд від 02 жовтня 2020року. «Про надання оцінки Радою Національного банку України діям ОСОБА_1 , першого заступника Голови Національного банку України», яким Рада НБУ вирішила висловити недовіру ОСОБА_1 на посаді першого заступника Голови Національного банку України за порушення розпорядчих актів Національного банку, Кодексу етики, Правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог статті 139 Кодексу законів про працю України;
		- рішення №47-рд від 02жовтня 2020року  «Про порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 , першим заступником Голови Національного банку України», яким Рада НБУ за порушення розпорядчих актів Національного банку України, Кодексу етики, Правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог статті 139 КЗпП України та з урахуванням листа Голови НБУ від 02 жовтня 2020 року  за №В/13-0005/70628 вирішила застосувати до ОСОБА_1 , першого заступника Голови Національного банку України дисциплінарне стягнення у вигляді догани відповідно до статей 139, 147 та 147-1 Кодексу законів про працю України;
		- стягнути з Національного банку України на користь до ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.
		Ухвалою Солом`янського районного суду  м.Києва  від 19 березня 2021 року  провадження у справі в частині  вимог про визнання недійсним та скасування  рішення №45-рд від 02 жовтня 2020 року. «Про надання оцінки Радою Національного банку України діям ОСОБА_1 , першого заступника Голови Національного банку України», яким Рада НБУ вирішила висловити недовіру ОСОБА_1 на посаді першого заступника Голови Національного банку України за порушення розпорядчих актів Національного банку, Кодексу етики, Правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог статті 139 Кодексу законів про працю Українизакрито, оскільки справа підлягає розгляду в порядку адміністративного  судочинства .  
		  
		 
		 
		 
		Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 19 березня 2021 року позов задоволено частково .
		Визнано  незаконним рішення Ради Національного банку України №47-рд від 02жовтня 2020 року про застосування до ОСОБА_1 , першого заступника Голови Національного банку України дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
		В іншій частині позовних вимог, відмовлено .
		Стягнутоз Національного банку України на користь ОСОБА_1  судовий збір у розмірі 840,80 грн.
		 
		  Не погоджуючись з рішенням суду,    відповідач Національний банк України подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення  суду  скасувати,    ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні  позову.
		 
		    В апеляційній скарзі , зазначав ,  що суд неповно з`ясував обставини ,що мають значення для  вирішення справи , висновки суду не відповідають  обставинам справи. При цьому зазначив , що суд прийшов до помилкового  висновку про  часткове задоволення позову ,з огляду на те , що відповідачем були дотримані  законодавства під час накладення  дисциплінарного стягнення на позивачку .
		 
		Від позивачки ОСОБА_1   надійшов відзив на  апеляційну скаргу , в якому вона зазначає ,що  рішення  суду є законним і обгрунтованим. 
		  
		   Відповідно до  ст. 44  ЦПК України,  особи , які  беруть участь у справі  зобов`язані  добросовісно  здійснювати свої процесуальні  права і виконувати  процесуальні обов`язки.
		   Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України  сторони  були своєчасно     повідомлені про день та час розгляду справи на 10 червня  2021 року, 22 липня  2021 року , 12 серпня 2021 року     за адресами , які були зазначені в матеріалах справи.  Представники сторін приймали участь у розгляді справи  в суді апеляційної інстанції . 
		      Статтею 44 ЦПК України визначено , що  зловживання  процесуальними правами є неприпустимим .   
		   Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		     Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.  Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		    Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		    Відповідно до ст. 13 ЦПК України  суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
		    Відповідно до ст. 12 ЦПК України   цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.  Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:
		1) керує ходом судового процесу;
		2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
		3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
		4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
		5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Апеляційна скарга   не підлягає задоволенню з таких підстав .
		 
		Як встановлено судом  першої інстанції , позивачка ОСОБА_1 рішенням Ради Національного банку України за №31-рд від 15 червня 2018 року призначена на посаду першого заступника Голови Національного банку України.
		На підставі наведеного вище рішення Ради НБУ та наказу Національного банку України №2498-к від 02 липня 2018 року позивачка розпочала роботу на посаді першого заступника Голови Національного банку України.
		   ОСОБА_1 , 16 вересня 2020 року , отримала запит на коментар у приміщенні Національного банку України від видання Kyiv Post.
		Як підтверджується наданими сторонами суду доказами, засобами електронної пошти 17 вересня 2020 року позивачкою було проінформовано директора Департаменту комунікацій Національного банку України про отримання цього запиту від видання Kyiv Post з проханням підключитися до координації публічної комунікації.
		 Увиданні Kyiv Post, ІНФОРМАЦІЯ_1  вийшла публікація під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій містилися коментарі позивача ОСОБА_1 та одного із заступників Голови Національного банку України ОСОБА_2.
		Як вбачається з наданої суду зазначеної публікації, остання, зокрема, містить коментарі позивача ОСОБА_1 наступного змісту:
		1. «Якщо ми розуміємо незалежність як колегіальність та процедуру, тоді все працює правильно», - сказала ОСОБА_1 . Вона, як і багато інших, сказала, що новій команді потрібен час, щоб набратися досвіду і навчитися працювати разом, як це було у старій команді»;
		2. Тиск на Національний банк України існував завжди і буде завжди. «Хтось завжди буде ненавидіти нинішню команду і те, що вона робить», - сказала ОСОБА_1 ;
		3. « ОСОБА_1 та ОСОБА_2 впевнені у тому, що замість того, щоб дивитись на людей, важливіше зосередитися на установі… «Саме це забезпечить те, що ми маємо сьогодні: відносну стабільність в умовах кризи», - сказала ОСОБА_1 .
		Як підтверджується наявними у справі доказами та  визнається  сторонами по справі, 25веренсня 2020 року Голова Національного банку України Шевченко К.Є. видав розпорядження №2267-ра, яким зобов`язав, зокрема, ОСОБА_1 у строк до 30 вересня 2020 року надати йому письмові пояснення.
		Разом з цим, у матеріалах справи відсутні докази того, що письмові пояснення позивачці було запропоновано надати саме Радою Національного банку України.
		 Позивачка,  29 вересня 2020року ,листом №В/09-0004/69794 направила Голові Національного банку України письмові пояснення по суті наданих виданню Kyiv Post коментарів.
		Голова Ради Національного банку Данилишин Б.М.,01 жовтня 2020 року  направив на ім`я Голови Національного банку України Шевченка К.Є. письмове звернення за №В/10-0009/70574, в якому виклав свої доводи щодо неоднозначності матеріалу, оприлюдненого виданням Kyiv Post, а також запропонував у стислі терміни надати Раді Національного банку України інформацію щодо того, чи належить до сфери компетенцій/повноважень ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виступати спікерами найвищого стратегічного рівня на тематику, що має відношення до інституційної незалежності та кадрової політики Національного банку України.
		 Голова Національного банку України Шевченко К.Є.,02 жовтня 2020 року  у листі №В/113-0005/70628, направленим на ім`я Голови Ради НБУ Данилишина Б.М., ініціював включення до порядку денного засідання Ради НБУ розгляд питання про надання оцінки, зокрема, діям позивача - першого заступника Голови НБУ ОСОБА_1 .
		Як зазначено у відзиві на позовну заяву, а також із змісту вказаного листа, Голова Національного банку України зазначив, що інтерв`ю виданню Kyiv Post ІНФОРМАЦІЯ_3, надане першим заступником Голови Національного банку України ОСОБА_1 і одним із заступників Голови Національного банку України ОСОБА_2, може негативно вплинути на імідж Національного банку України як на світовому фінансовому ринку, так і на внутрішньому, на подальшу співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями, зазначивши також в листі про те, що інтерв`ю надане без дотримання зазначеними службовцями Національного банку України розпорядчих актів Національного банку України, а саме:
		1) наказу НБУ № 795-но «Про публічні комунікації та взаємодію Національного банку України із засобами масової інформації» (в редакції наказу НБУ №494 від 10 липня 2020  ртоку ) , згідно якого ОСОБА_1 , перший заступник Голови Національного банку України, та ОСОБА_2 , заступник Голови Національного банку України, не віднесені до спікерів з комунікацій найвищого стратегічного рівня, які б мали право на здійснення публічних комунікацій з питань інституційної незалежності та кадрової політики Національного банку України; завчасно не проінформували та не погодили свою участь у здійсненні публічних комунікацій зі ЗМІ із Департаментом комунікацій, структурним підрозділом Національного банку, який визначений єдиним координатором управління публічними комунікаціями, що здійснює організацію та координацію участі працівників НБУ в публічних комунікаціях або медіа заходах;
		2) Кодексу етики працівника Національного банку України, затвердженого постановою Правління НБУ № 263 від 14квітня 2016року  (зі змінами), зокрема, порушено п.п.76, 79, 80, 82 щодо здійснення зовнішніх комунікацій, взаємодії із ЗМІ без дотримання принципів, порядку щодо здійснення таких комунікацій, регламентованих НБУ;
		3) Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Національного банку України, затверджених наказом НБУ від 22 листопада 2016року  №2150-но (зі змінами), зокрема, п.п. 4 та 5 п. 42 розділу VI, згідно якого працівники зобов`язані дотримуватися Кодексу етики, а також пункту 69 розділу ХІ, яким встановлено, що порушення трудової дисципліни, яким вважається зокрема, неналежне виконання працівником посадових обов`язків, порушення правил, установлених розпорядчими актами НБУ, може тягнути за особо накладення дисциплінарного стягнення.
		Як вбачається з наявних у справі доказів, 02 жовтня 2020 року Радою Національного банку України, з урахуванням листа Голови НБУ від 02 жовтня 2020 року  №В/13-0005/70628 щодо позивачки ОСОБА_1 було прийнято оспорюване рішення №47-рд від 02 жовтня 2020року  «Про порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 , першим заступником Голови Національного банку України», яким Рада НБУ за порушення розпорядчих актів Національного банку України, Кодексу етики, Правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог статті 139 КЗпП України та з урахуванням листа Голови НБУ від 02 жовтня 2020року  за №В/13-0005/70628 вирішила застосувати до ОСОБА_1 , першого заступника Голови Національного банку України дисциплінарне стягнення у вигляді догани відповідно до статей 139, 147 та 147-1 КЗпП України.
		Зі змістом оспорюваного рішення позивач ознайомлена під розпис 05 жовтня 2020 року, отримавши його копію під особистий підпис.
		Як зазначив у відзиві на позовну заяву відповідач та підтверджується наданими доказами, листом від 05жовтня 2020 року №В/10-0009/71347 копію вказаного вище рішення Голова Ради Національного банку України Данилишин Б.М. направив Голові Національного банку України Шевченку К.Є. для виконання та використання у роботі.
		При цьому, матеріали справи не містять доказів прийняття Головою Національного банку України наказу (розпорядження) про оголошення стягнення позивачу та про те, що остання була повідомлена,як працівник під розписку.
		Обгрунтовуючи вимоги про незаконність рішення №47-рд від 02жовтня 2020року  та підстави для його скасування, позивачка посилаласьна такі  положення чинного законодавства.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Завдання і повноваження Ради Національного банку України визначені Законом України «Про Національний банк України».
		Національний банк України є центральним банком України, основною функцією якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці України - гривні (ст. 99 Конституції України).
		Відповідно до ст. 100 Конституції України, Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом.
		Частиною 2 ст. 22 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що до структури Національного банку входять центральний апарат, відокремлені підрозділи та юридичні особи, створені Національним банком для забезпечення його діяльності, які здійснюють діяльність виключно в межах завдань та функцій Національного банку України, встановлених законом.
		Основною функцією Національного банку України, згідно статті 6 Закону і Конституції України, є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
		Інші функції передбачені статтею 7 Закону, якою передбачено, що Національний банк відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику.
		Визначаючи характер спірних правовідносин на підставі наданих сторонами доказів, суд встановив наступне.
		Питання призначення на посаду і звільнення з посади першого заступника Голови Національного банку України, згідно п. 18 ст. 9 Закону України «Про Національний банк України», віднесене до повноважень Ради Національного банку України.
		Призначення на посаду, у свою чергу, є підставою виникнення трудових правовідносин, оскільки на підставі рішення Ради Національного банку України про призначення на посаду першого заступника Голови Національного банку України був виданий відповідний наказ, - з моменту ознайомлення працівника з наказом та фактичного допущення працівника до роботи між сторонами і виникають трудові правовідносини (ст. 24 Кодексу законів про працю України).
		Такі висновки суду підтверджуються відомостями трудової книжки позивача, копія якої наявна в матеріалах справи та не заперечуються відповідачем по справі.
		Дисциплінарне стягнення, відповідно до вимог статті 148 КЗпП України, застосовується власником або уповноваженим ним органом.
		Рада Національного банку України, хоча і є керівним органом, передбаченим Конституцією України, який наділений особливим статусом, порядок формування якого та повноваження визначені спеціальним Законом, однак, не є юридичною особою, не є власником чи уповноваженим ним органом, у розумінні положень Кодексу законів про працю України.
		Стаття 8 Закону України  «Про Національний банк України» визначає завдання Ради Національного банк у, до яких віднесено розроблення Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за проведенням грошово-кредитної політики і нагляд за системою внутрішнього контролю Національного банку.
		Вичерпний перелік повноважень Ради Національного банку України, як керівного органу, наділеного особливим статусом, передбачений ст. 9 Закону України   «Про Національний банк України».
		Розширеному тлумаченню цей перелік повноважень не підлягає.
		Зокрема, згідно зі ст. 9 Закону України  «Про Національний банк України», до повноважень Ради Національного банку належить:
		1) розробляє Основні засади грошово-кредитної політики на підставі пропозицій, наданих Правлінням Національного банку, публікує їх в офіційних виданнях та подає щорічно до 15 вересня до Верховної Ради України для інформування;
		2) здійснює контроль за проведенням грошово-кредитної політики;
		3) здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї;
		4) затверджує щорічно до 15 листопада поточного року кошторис адміністративних витрат Національного банку на наступний рік;
		6) приймає рішення про спрямування прибутку до розподілу на збільшення статутного капіталу Національного банку;
		7) затверджує Регламент Ради Національного банку України, положення про Аудиторський комітет та інші робочі органи Ради Національного банку;
		8) приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу Національного банку;
		9) визначає порядок, періодичність проведення внутрішнього аудиту у структурних підрозділах Національного банку та затверджує річний план його проведення, затверджує положення про підрозділ внутрішнього аудиту;
		10) затверджує до 1 листопада звітного року аудиторську фірму для проведення аудиту річної фінансової звітності Національного банку, визначену за результатами проведення процедури закупівлі згідно із Законом України "Про публічні закупівлі";
		11) розглядає аудиторський звіт та затверджує до 30 квітня наступного за звітним року річну фінансову звітність Національного банку, звіт про виконання кошторису адміністративних витрат Національного банку та розподіл прибутку до розподілу за звітний рік, оприлюднює затверджену Радою Національного банку річну фінансову звітність Національного банку на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку;
		12) затверджує рішення Правління Національного банку про участь Національного банку у міжнародних фінансових організаціях;
		13) оцінює діяльність Правління Національного банку щодо виконання Основних засад грошово-кредитної політики та з інших питань, рішення щодо яких є обов`язковими для Правління Національного банку; вносить Правлінню Національного банку рекомендації стосовно:
		методів та форм прогнозування макропоказників економічного і соціального розвитку України, а також грошово-кредитної політики;
		окремих заходів монетарного і регулятивного характеру та їх впливу на економічний і соціальний розвиток України;
		політики курсоутворення та валютного регулювання;
		розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності;
		вдосконалення платіжної системи;
		інших питань, віднесених законом до компетенції Ради Національного банку;
		14) вносить рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України;
		15) затверджує за поданням Правління Національного банку методику визначення заробітної плати Голови Національного банку та його заступників;
		16) створює Аудиторський комітет та інші робочі органи Ради Національного банку, визначає їх склад та керівників;
		17) призначає на посаду та звільняє з посади керівника підрозділу внутрішнього аудиту;
		18) призначає на посади та звільняє з посад першого заступника та заступників Голови Національного банку за поданням Голови Національного банку;
		19) здійснює нагляд за діяльністю підрозділу внутрішнього аудиту;
		20) затверджує за поданням Правління Національного банку методику визначення винагороди членам Ради Національного банку, крім Голови Національного банку. Розмір щорічної винагороди члена Ради Національного банку України не може бути вищим за чотирикратний максимальний розмір заробітної плати члена Правління Національного банку за один місяць;
		21) підтверджує наявність або відсутність ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, для цілей запровадження та (або) подовження строку дії та (або) дострокового припинення дії заходів захисту відповідно до статті 12 Закону України "Про валюту і валютні операції".
		Таким чином, оцінюючи матеріали справи, суд  визнав обгрунтованими  слушними доводи позивачки про те, що пунктом 13 частини 1 статті 9 Закону України «Про Національний банк України» Раду Національного банку наділено повноваженнями щодо: надання оцінки діяльності Правління Національного банку (колегіального органу згідно ст. 16 Закону, а не окремих членів Правління); надання такої оцінки діяльності Правління щодо виконання Основних засад грошово-кредитної політики та з інших питань, рішення щодо яких є обов`язковими для Правління Національного банку, а щодо усіх інших випадків пунктом 13) ч. 1 ст. 9 Закону Рада Національного банку вправі вносити Правлінню Національного банку України рекомендації стосовно питань, віднесених законом до компетенції Ради.
		Відповідно до п.18 ч. 1 ст. 9 Закону України  «Про Національний банк України» Раду Національного банку наділено повноваженнями щодо призначення на посади та звільнення з посад першого заступника та заступників Голови Національного банку України за поданням Голови Національного банку України.
		Такі ж положення містить і Регламент Ради Національного банку України, прийнятий на підставі ст. 11 Закону, затверджений рішенням Ради Національного банку України 24 лситопада 2016року  №2.2. (у редакції рішення Ради НБУ від 10 липня 2020 року  №21-рд).
		Регламент Ради встановлює порядок організації діяльності Ради Національного банку України з метою забезпечення виконання завдань та повноважень, визначених Конституцією України, ЗУ «Про Національний банк України» та іншими законодавчими актами.
		Проте, ні вимоги ст. 100 Конституції України, ні положення ст.ст. 8, 9 Закону України  «Про Національний банк України», ні локальні акти Національного банку України (Регламент Ради Національного банку) не передбачають право Ради Національного банку України на здійснення контролю за трудовою дисципліною працівників Національного банку України та не надають повноважень Раді Національного банку, яка не є власником чи уповноваженим ним органом, на застосування щодо працівників Національного банку України дисциплінарних стягнень.
		Крім того, як свідчать матеріали справи до оперативної діяльності відноситься діяльність пов`язана з функціонуванням Національного банку, зокрема, й щодо умов найму, звільнення, надання відпусток, службові обов`язки та права працівників НБУ, системи дисциплінарних стягнень, питань соціального захисту службовців Національного банку, що прямо передбачено вимогами ст. 64 Закону України  «Про Національний банк України», а також ст.14 Закону, згідно якої Правління здійснює управління діяльністю Національного банку.
		Повноваження Правління, згідно вимог ст. 15 Закону, підлягають розширеному тлумаченню, оскільки Закон не встановлює їх вичерпний перелік.
		Зі змісту ст. 13 Закону вбачається, що Рада Національного банку не має права втручатися в оперативну діяльність Правління Національного банку.
		Таким чином,   висновок суду першої ,  що   приймаючи оспорюване рішення про застосування до   ОСОБА_1  - першого заступника Голови Національного банку України заходу дисциплінарного стягнення у виді догани, Рада Національного банку вийшла за межі визначених ст. 9 Закону України «Про Національний банк України» повноважень, всупереч вимог статті 19 Конституції України,  і це є підставою для визнання такого рішення незаконним,  відповідає встановленим обставинам .
		Разом з цим, ч. 2 ст. 147-1 КЗпП України передбачає, що на працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.
		Відповідно до вимог ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
		Як вбачається з матеріалів справи, перед застосуванням дисциплінарного стягнення від позивачки письмові пояснення Радою Національного банку України, яка прийняла рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді догани не витребувалися, оскільки письмові пояснення позивачці було запропоновано надати Головою Національного банку України Шевченком К.Є. , який діяв на підставі розпорядження від 25 вересня 2020 року №2267-ра та в межах своїх повноважень.
		Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		Згідно статей 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення (догану або звільнення).
		Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків.
		Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків, вина працівника, наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.
		Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
		Відповідно до п. 1 наказу № 795-но Департамент комунікацій визначено єдиним координатором формування та реалізації Стратегії комунікацій Національного банку, управління публічними комунікаціями, що здійснює організацію та загальну координацію щодо:
		1)взаємодії підрозділів Національного банку зі ЗМІ;
		2)надання відповідей на всі запити ЗМІ;
		3)участі працівників Національного банку в публічних комунікаціях або медіазаходах ( пресконференціях, брифінгах, інформаційних днях, круглих столах, конференціях, форумах, публічних дискусіях тощо);
		4)підготовки та оприлюднення в мережі Інтернет офіційних заяв, повідомлень, спростувань, пресрелізів, коментарів керівництва Національного банку тощо.
		Підпунктом 1 пункту 3 наказу № 795-но передбачено, що першому заступнику, заступникам Голови Національного банку, керівникам структурних підрозділів центрального апарату та відокремленого підрозділу Національного банку (далі-підрозділи Національного банку) наказано забезпечити взаємодію з Департаментом комунікацій з метою ефективного управління комунікаціями Національного банку засобами корпоративної електронної пошти Національного банку або через систему електронного документообігу АСКОД (далі СЕД АСКОД) шляхом: завчасного інформування управління стратегічних комунікацій та зв`язків зі ЗМІ Департаменту комунікацій про очікувані потреби у здійснені комунікацій із цільовими аудиторіями.
		Відповідно до наказу Голови НБУ «Про розподіл функціональних обов`язків» №552-но від 30линя 2020року  у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлений такий розподіл функціональних обов`язків між Головою НБУ, його першим заступником та заступниками, з урахуванням вертикалей підпорядкування, визначених рішенням Правління НБУ від 10 квітня 2017року  №225-рш:
		1)Голова НБУ здійснює свої повноваження згідно із Законом України «Про Національний банк України» і законодавством України, керую діяльністю НБУ, забезпечує розгляд відповідних питань центральних органів влади, керівництво Правлінням НБУ;
		2)Перший заступник та заступники Голови НБУ (крім іншого):
		Забезпечують виконання Закону України «Про Національний банк України», реалізацію повноважень Національного банку України у відповідних напрямах діяльності;
		3)Перший заступник Голови НБУ Катерина ОСОБА_1:
		організовує роботу з банківського нагляду, з реєстрації та ліцензування, з фінансового моніторингу банківської системи;
		організовує роботу з нагляду та діяльністю на ринках небанківських фінансових послуг, з реєстрації, ліцензування та інших дозвільних процедур, з фінансового моніторингу ринку небанківських фінансових послуг;
		забезпечує прогнозування стійкості та надійності як окремих банків, небанківських фінансових установ, так і банківської системи та небанківського фінансового ринку (крім ринків цінних паперів та фондового ринку) в цілому;
		здійснює загальне керівництво та контролює діяльність самостійних підрозділів НБУ за вертикаллю підпорядкування «Пруденційний нагляд».
		Функціональні обов`язки позивача складають зміст її трудової функції, а також зобов`язують її додержуватись внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними нормативними актами.
		 На виконання наказу № 795-но, в межах наказу №552-но від 30 липня 2020р. позивачкою було своєчасно поінформовано Департамент комунікацій про очікувані потреби у здійснені комунікації з виданням Kyiv Post, що підтверджується листом від 17 вересня 2020 року.
		Пунктом 11 Стратегії комунікацій передбачено, що спікер-менеджмент Національного банку здійснюється Департаментом на основі поділу спікерів на три групи:
		1) Спікери політики - це спікери з комунікацій найвищого стратегічного рівня, у тому числі первинних комунікацій з монетарної політики, фінансової стабільності та інших питань, що належать до кола питань формулювання політики. До цієї групи належать виключно Голова Національного банку як головний стратегічний спікер та його заступники - члени Правління.
		2) Спікери-експерти - це працівники Національного банку, які визначені відповідальними за комунікації із ЗМІ та здійснюють комунікації щодо реалізації політики і діяльності Національного банку, а також з технічних питань.
		3) Амбасадори Національного банку - це будь-які працівники Національного банку, які беруть участь у здійсненні просвітницької діяльності Національного банку щодо Мандату, Місії, Візії та Цінностей Національного банку і його функціонування, а також у площині економіки, фінансів та інших сфер, дотичних до діяльності Національного банку.
		Пунктом 17 Стратегії комунікації передбачено, що з метою дотримання принципів інтегрованості, збалансованості, послідовності комунікацій та політики «єдиного голосу» всі комунікації спікерів та інших працівників Національного банку із ЗМІ - як публічні (on record), так і з обмеженням на поширення інформації (під ембарго та off record) координуються Департаментом.
		Для цього структурні підрозділи Національного банку мають:
		-повідомляти Департаменту заздалегідь про очікувані рішення Національного банку для визначення Департаментом відповідних комунікаційних потреб та їх інтеграції у комплексний середньостроковий план комунікацій Національного банку як єдиної інституції;
		-спрямовувати всі офіційні та неофіційні запити ЗМІ до Департаменту;
		-повідомляти Департаменту заздалегідь про потреби у здійсненні комунікацій з цільовими аудиторіями та дотримуватися вимог Департаменту щодо спікер-, меседж- та івент-менеджменту.
		Як вбачається зі змісту наведених наказів, позивачка , як перший заступник Голови Національного банку України належить до спікерів найвищого стратегічного рівня, для якої положеннями Стратегії комунікацій і наказом № 795-но не передбачене отримання погодження на участь у публічних комунікаціях від Департаменту комунікацій, як спікера найвищого стратегічного рівня, а передбачена лише необхідність інформування про очікувані потреби у здійсненні комунікацій із цільовими аудиторіями.
		Також зазначеними локальними актами не встановлено обов`язку на отримання згоди на здійснення комунікації, як і проведення комунікації лише за умови отримання згоди від Департаменту комунікацій.
		З матеріалів справи вбачається, що обов`язок щодо інформування Департаменту комунікацій про очікувані потреби у здійсненні комунікації з виданням Kyiv Post позивач виконала 17вересня 2020 року подавши відповідний лист.
		За таких обставин,  обґрунтованими  є доводи позивача про те, що порушень наказу Національного банку України від 17 грудня 2019 року  № 795-но остання не допускала.
		Пунктами 76, 79, 80 та 82 Кодексу етики передбачено, що працівники здійснюють внутрішні та зовнішні комунікації відповідно до вимог розпорядчих актів Національного банку та законодавства України. Під час здійснення комунікацій Працівники повинні дотримуватись принципів прозорості, зрозумілості, послідовності та нейтралітету, а також цінностей Національного банку. Працівники мають усвідомлювати, що представляють Національний банк і несуть відповідальність за свою повсякденну поведінку та взаємодію з цільовими аудиторіями, відповідно до Кодексу та Стратегії комунікації. Відповідно до Стратегії комунікації прямі контакти Працівників із засобами масової інформації носять обмежений характер. У Національному банку визначається перелік осіб, які можуть публічно висвітлювати позицію банку та його рішення. Працівники Національного банку мають право офіційно представляти з питань діяльності, планів і дій Національного банку на публічних/громадських заходах лише після належного погодження із підрозділом, відповідальним за реалізацію комунікаційної політики Національного банку.
		З огляду на вказане, суд вірно  погодився з доводами позивачки   в тій чстині , що комунікація позивачки з виданням Kyiv Post не відноситься ні до публічних, ні до громадських заходів, оскільки за змістом підпункту 4) п. 24 Стратегії комунікації вбачається, що публічними заходами для ЗМІ є прес-конференції, прес-брифінги, інформаційні дні тощо.
		Доказів на спростовання даних доводів позивача, відповідачем  не надано. Не надано таких доказів і до апеляційної скарги .
		Доводи відповідача , що  позивачка мала отримати  погодження від Департаменту  комунікації , виходячи із положень   Кодексу етики, є без-підставними .
		Разом з цим, аналізуючи доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, про те, що комунікація позивачки  не відповідала меті та цілям Стратегії комунікації Національного банку України, порушено його принципи та положення, а стаття, опублікована виданням Kyiv Post за участю коментарів позивачки, була явно спрямована на знищення позитивного іміджу Національного банку України, не грунтуються  не демократичних принципах, про що зазначено  в рішеннях ЄСПЛ. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
		Доказів нанесення шкоди іміджу Національному банку України, знищення довіри до державного сектору з боку іноземних установ чи з боку громадян, відповідачем не надано ні суду першо інстанції , ні суду апеляційної інстанції .
		У листах Голови Національного банку України та Голови Ради Національного банку України, які передували прийняттю оспорюваного рішення зазначалося про те, що інтерв`ю може негативно вплинути на імідж Національного банку України, тобто наводилися припущення.
		 Доводи  ж відповідача про те, що стаття явно спрямована на знищення позитивного іміджу Національного банку України жодним доказом не підтверджені ,оскільки зазначену публікацію не можна розглядати як статтю позивачки. Крім того, в ній містить лише декілька коментарів, які складається з власних висновків журналістів та коментарів інших осіб.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Належних і допустимих  доказів , відповідачем  про  порушення  позивачкою  вимог п.п. 4, 5 пункту 42 розділу VI та п. 69 розділу ХІ вимог Правил внутрішнього трудового розпорядку не надано . 
		Так, п.п. 4, 5 пункту 42 розділу VI Правил внутрішнього трудового розпорядку передбачено, що працівник зобов`язаний дотримуватись Кодексу етики працівників Національного банку, дотримуватись трудової дисципліни і вимог цих Правил.
		Порушенням трудової дисципліни в Національному банку вважається невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього посадових обов`язків, порушення вимог цих Правил, інших правил, установлених розпорядчими актами Національного банку, та може тягнути за собою накладення дисциплінарного стягнення (п. 69 розділу ХІ Правил).
		Аналізуючи зміст коментарів позивачки , опублікованих виданням Kyiv Post, які містяться в матеріалах справи у взаємозв`язку з положеннями Стратегії комунікації Національного банку України, змістом наказу №552-но від 30липня 2020року  щодо розподілу функціональних обов`язків та наведеними положеннями Правил внутрішнього трудового розпорядку, суддійшов правильного висновку про відсутність  порушення   позивачкою  трудової дисципліни, передбаченогост. 147 КЗпП України,що могло би  бути підставою для застосування заходів стягнення (догана).
		Твердження відповідача  про  неналежну сторону  відповідача  ,не містять правових підстав ,з огляду на те ,що  позивачка перебуває у трудових правовідносинах з відповідачем,  
		Суди, згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, крім іншого, з трудових правовідносин, крім тих справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.
		Сторонами в цивільному процесі, згідно положень статті 48 ЦПК України, є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
		Юридичною особою є Національний банк України. Рада Національного банку України, не зважаючи на її особливий статус, особливий порядок формування її складу, завдання і цілі, повноваження тощо, не є юридичною особою, тобто, не може бути відповідачем у цивільному процесі, виключно за правилами якого розглядаються трудові спори.
		Відповідно до ст. 64-1 ЗУ «Про Національний банк України», члени Правління Національного банку та інші службовці Національного банку, члени Ради Національного банку, залучені експерти не несуть відповідальності за будь-які дії або бездіяльність, якщо вони діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Позови, подані проти таких осіб, вважаються позовами, поданими проти Національного банку.
		Згідно пункту 1 Регламенту Ради Національного банку України, Рада є керівним колегіальним органом Національного банку України.
		Відповідно до п. 4 Регламенту Рада Національного банку здійснює свою діяльність у приміщенні Національного банку, згідно п. 12 Регламенту Рада утворює Секретаріат Ради, як структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, погоджує його штатну чисельність та структуру, члени Ради Національного банку України, згідно п. 58 Регламенту Ради Національного банку України, крім Голови Національного банку, за виконання своїх функцій отримують винагороду за рахунок Національного банку, а згідно п. 70 Регламенту витрати Ради здійснюються відповідно до розпорядчих актів Національного банку, матеріально-технічне та організаційне забезпечення Ради та її робочих органів здійснює Національний банк відповідно до кошторису витрат Національного банку України.
		Відповідно до статті 17 Закну України  «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
		У пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» ЄСПЛ зазначив, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).
		Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
		Отже, "ефективний засіб правого захисту" повинен забезпечити поновлення порушеного права особи і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
		 Колегія суддів погоджується зх. висновком  суду  , що вимоги позивачки про поновлення її трудових прав пред`явлені до особи, з якою наявні трудові правовідносини, тобто Національного банку України, як до належного відповідача, який може забезпечити "ефективний засіб правого захисту", що підтверджується і відзивом на позов та доданими до нього доказами, в якому відповідач підтверджує, що копію оспорюваного рішення Головою Ради Національного банку України листом від 05жовтня 2020 року були направлені Голові Національного банку України для виконання і використання в роботі.
		З огляду на викладене, судпершо інстанції  правильно  вважав, що оспорюване рішення відповідача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства , а тому прийшов  до висновку про визнання незаконним рішення Ради Національного банку України №47-рд від 02 жовтня 2020 року про застосування до ОСОБА_1 , першого заступника Голови Національного банку України дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
		Позивач у своєму позові також просить скасувати оспорюване рішення, проте, виходячи з того, що з точки зору трудового законодавства видавати та скасовувати накази (рішення) віднесено до компетенції власника або уповноваженого ним органу, а до компетенції суду належить їх перевірка на предмет законності чи незаконності та зобов`язання до вчинення певних дій, а тому підстави для задоволення вимог позивача щодо скасування оспорюваного рішення про застосування догани, відсутні.
		Відмовляючи  у задоволенні виог про стягнення  моральної шкоди , суд першої інстанції правильно зазначив ,що доказів спричинення  моральних страждань  позивачкою  не надано.
		Перевіряючи законність і обґрунтованість судового  рішення суду першої інстанції  відповідно до ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.    
		 
		  Керуючись ст.ст. 365, 367,369, 373 , 374 , 375 , 381 - 384  ЦПК України , суд,
		 
		П о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну  скаргу Національного банку України   залишити  без задоволення .
		            Рішення   Солом`янського   районного  суду м. Києва   від  19 березня  2021 року залишити без змін   
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття.
		Касаційна скарга  на судове рішення  подається протягом  тридцяти днів  з  дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини  судового рішення  з дня складення повного судового рішення безпосередньо до  суду касаційної інстанції.
		Повний текст судового рішення  виготовлений  13 серпня    2021 року.     
		 
		Головуючий                                                     
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...