Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/2633/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 13.08.2021. Зареєстровано: 15.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.08.2021.
Дата набрання законної сили: 12.08.2021
Номер судового провадження: К/9901/42590/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 серпня 2021 року 
		м. Київ
		справа №127/2633/17
		адміністративне провадження № К/9901/42590/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Стародуба О.П., 
		суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (судді - Залімський І.Г., Смілянець Е.С., Сушко О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, третя особа - Управління соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,
		в с т а н о в и в :
		У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
		визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виділення щорічної путівки в передбачений законом строк за 2016 рік та ненадання відповіді;
		зобов`язати відповідача виділити за 2016 рік йому влітку 2017 року путівку в санаторій «Слава» (м. Одеса) Міністерства соціальної політики України згідно медичного заключення та профілю лікування.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи загального захворювання, учасником бойових дій, ветераном війни та перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, у Департаменті соціальної політики Вінницької міської ради як учасник бойових дій.
		03.02.2016 позивачу запропоновано путівку в санаторій «Салют» (м. Одеса) за профілем захворювання - опорно-руховий апарат з 23.02.2016 по 14.03.2016, від якої він відмовився у зв`язку з проходженням лікування, про що складено відповідний Акт. (а.с. 99)
		25.07.2016 позивачу запропоновано путівку в санаторій «Перемога» (м. Київ) з 17.08.2016 по 06.09.2016 за профілем захворювання - кардіологічний, проте від такої путівки позивач відмовився у зв`язку з проходженням курсу лікування ВОКГ ветеранів війни, що підтверджується відповідним Актом. (а.с. 98)
		Згідно довідки (форма №070/о) від 18.08.2016 №56/439/128 за висновком лікарів позивачу рекомендовано санаторно-курортне лікування в санаторії «Салют» (м. Одеса) в зв`язку з захворюванням опорно-рухового апарату. (а.с. 7)
		25.08.2016 позивач отримав путівку до санаторію «Салют» курорт м. Одеса.
		21.09.2016 позивача взято на облік для забезпечення санаторно-курортною путівкою по опорно-руховому профілю лікування згідно медичної довідки форми 070/о від 18.08.2016.
		Станом на 12.01.2017 номер черги позивача, з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб - 41.
		Листами від 02.08.2016 №450/0/216-16/115, від 16.01.2017 №Я-08-2492 Департамент соціальної політики Вінницької міської ради повідомив позивача, що відповідно до постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2016 ВП №51658964, винесеної на підставі виконавчого листа №127/2318/16-а від 13.06.2016, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області, Міністерство соціальної політики України виділило путівку №002799 в санаторій «Салют» курорт Одеса за 2015 рік з датою заїзду з 27.09.2016 (дату заїзду було змінено за попередньою домовленістю з санаторієм з 01.09.2016).
		19.01.2017 позивачу запропоновано путівки в санаторій «Салют» (м. Одеса) з 01.02.2017, з 10.02.2017, з 01.03.2017 по 21.02.2017, 02.03.2017, 21.03.2017 відповідно за профілем захворювання опорно-руховому, від яких позивач відмовився у зв`язку з тим, що йому потрібно пройти курс лікування у неврологічному відділенні, про що складено Акт. (а.с. 97)
		Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що подав всі необхідні документи для отримання санаторно-курортної путівки для санаторно-курортного лікування в санаторії «Салют» (м. Одеса), проте відповідач не забезпечив його путівкою за 2016 рік, чим порушив його права, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 №187 «Про затвердження порядку забезпечення санаторно-курортними путівками ветеранів війни».
		Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2017 позов задоволено частково.
		Визнано бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо не виділення щорічної путівки позивачу за 2016 рік неправомірною.
		Зобов`язано Міністерство соціальної політики України виділити позивачу путівку в санаторій «Салют» (м. Одеса) за 2016 рік в період літо - осінь 2017року.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до розподілу санаторно - курортних путівок для ветеранів, осіб, на яких поширюється чинність законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» та інвалідів на І квартал Міністерством соціальної політики України розподілено фактично 24 путівок, що становить 4,0% від фактичної потреби. Зазначене свідчить про те, що Міністерством соціальної політики України не забезпечено структурний підрозділ з питань соціального захисту населення необхідною кількістю путівок до санаторію «Салют» (м. Одеса), який входить до сфери управління Мінсоцполітики. Таким чином, Міністерство допустило протиправну бездіяльність щодо незабезпечення санаторно-курортною путівкою позивача, ветерана війни - учасника бойових дій, за 2016 рік, обмеживши фактичну потребу частковим розподілом путівок, в зв`язку з чим порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання бездіяльності відповідача неправомірною та зобов`язання Міністерства соціальної політики України виділити позивачу путівку в санаторій «Салют» (м. Одеса) за 2016 рік в період літо - осінь 2017року.
		Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що путівки для учасників бойових дій надаються в порядку черговості, протягом року, а тому висновки суду першої інстанції щодо необхідності забезпечення позивача путівкою в санаторій «Салют» (м. Одеса) за 2016 рік саме в період літо-осінь 2017 року є необґрунтованими.
		Крім того, Міністерство соціальної політики України не веде поіменного обліку осіб, які потребують санаторно-курортного лікування, черговості перебування осіб на обліку, не зберігає бланки путівок та не проводить видачі санаторно-курортної путівки безпосередньо особі. Разом з цим, при забезпеченні учасників бойових дій санаторно-курортними путівками за рахунок коштів державного бюджету, Департамент соціальної політики Вінницької міської ради не має права надавати перевагу будь-кому з осіб даної категорії та змінювати черговість надання путівок, оскільки це призведе до порушення конституційних прав інших осіб, які перебувають у відповідній черзі. Водночас, суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача, фактично зобов`язав відповідача позачергово виділити позивачу путівку на санаторно-курортне лікування, що суперечить ст. 24 Конституції України.
		Щодо порушення строків розгляду скарги позивача, суд виходив з того, що відповідь на скаргу позивача надана йому у передбачений законом строк, що підтверджується листом від 15.02.2017 №31/0/47-17/262.
		З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
		В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що путівки за попередні роки виділялись йому не тільки в порядку черговості, але й за рахунок чи резерву Міністерства соціальної політики України або через невикористання іншими особами цих путівок, а тому вважає, що посилання саме тільки виключно на наявність черги є безпідставним з боку відповідача. Крім того, посилається на те, що відповідач протирічить сам собі, оскільки з одного боку заперечує його право на отримання щорічної путівки, оскільки ніби будуть порушені права інших осіб, а з другого боку кілька разів пропонував йому путівки в інші санаторії. При цьому наголошує на тому, що на вимогу відповідача отримати путівку він декілька разів приїздив в управління, проте на момент приїзду путівок вже не було. При цьому без його відома та ознайомлення складаються невідомі Акти про його відмову від путівки.                                                                                                                                                                                                                                                                                                        
		Крім того, посилається на те, що пропозицію відповідача замість путівки поїхати до санаторію «Салют» по листу він прийняти не може, оскільки таким правом він скористався у 2006 році і його ліжко стояло в коридорі другого поверху, а харчування і лікування було по залишковому принципу, що його не влаштовує.
		У відзивах на касаційну скаргу відповідач та третя особа просять залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
		Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги на безплатне щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а також    компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування.
		Згідно пункту 5 Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 №187 (далі - Порядок №187), путівки видаються особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, відповідно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, в порядку черговості у міру надходження путівок. Для одержання путівки подається заява та медична довідка лікувальної установи за формою №070/о.
		В ході розгляду справи апеляційним судом встановлено, що позивач перебуває у черзі, з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб - 41, протягом 2016 - 2017 років позивачу неодноразово пропонувались путівки у відповідні санаторії згідно медичних показань, однак позивач від отримання путівок відмовлявся, про що уповноваженими особами у встановленому законом порядку складено відповідні акти.
		Такі обставини під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій позивачем спростовано не було.
		Крім того, відповідно до пункту 4 Положення про Міністерство соціальної політики України (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423) Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого,  проводить моніторинг стану забезпечення інвалідів санаторно-курортними путівками; аналізує стан наповнення Централізованого банку даних з проблем інвалідності в частині забезпечення інвалідів санаторно-курортними путівками; організовує санаторно-курортне лікування інвалідів, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
		Водночас, відповідно до пункту 2 Порядку №187 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських рад забезпечують за рахунок коштів державного бюджету безплатними путівками до санаторно-курортних закладів ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», та інвалідів у санаторіях, що належать до сфери управління Мінсоцполітики.
		За такого правового регулювання, забезпечення безплатними путівками до санаторно-курортних закладів віднесено до повноважень Управління соціального захисту населення Вінницької міської ради.
		Таким чином, відповідач у цій справі наділений повноваженнями лише щодо моніторингу, аналізу та організації санаторно-курортного лікування відповідних категорій громадян, однак дії чи бездіяльність відповідача, які пов?язані з реалізацією саме таких повноважень, позивачем у цій справі не оскаржувались.
		Водночас, дії Управління соціального захисту населення Вінницької міської ради, яке в силу визначених повноважень здійснює безпосереднє забезпечення путівками на санаторно-курортне лікування, позивачем у цій справі не оскаржувались.
		За таких обставин суд апеляційної інстанції обгрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Інші доводи касаційної скарги не стосуються неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а тому в силу приписів статей 351, 352 КАС України не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
		Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                
		О.П. Стародуб                                        
		Н.В. Коваленко
		В.М. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...