Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1400/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2021. Зареєстровано: 16.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2021.

Номер судового провадження: 12/01/911/1400/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,      тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"04" серпня 2021 р.              м. Київ                                                                                  Справа № 911/1400/21  
		 
		Суддя:   Грабець С.Ю.
		Секретар судового засідання - помічник судді:  Кулакова С.С.
		 
		Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
		за позовом  державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
		до   приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України",
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, -  Регіонального  відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,
		про   стягнення заборгованості, 
		 
		за участю представників:
		позивача:     Рабченюк Л.П. (довіреність №01-22/7-227 від 08.07.2021 року);
		відповідача: Матохнюк Н.В. (посвідчення №8050/10, видане 18.07.2019 року);
		третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:        
		                     Желяк А.А. (посвідчення №28, дійсне до 31.12.2021 року),
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		13 травня 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) до приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 68 106,57 грн.
		В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1743 від 24.12.2015 року.
		Ухвалою суду від 18.05.2021 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - Регіональне  відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях  (далі - третя особа) та призначено підготовче засідання на 16.06.2021 року.
		27 травня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник третьої особи подав пояснення щодо обставин справи.
		15 червня 2021 року через канцелярію суду представник позивача подав заяву про зміну предмету позову №35-22/1-321 від 10.06.2021 року. 
		16 червня 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 10.06.2021 року.
		Ухвалою суду від 23.06.2021 року підготовче засідання відкладено на 30 червня 2021 року.
		29 червня 2021 року через канцелярію суду представник позивача подав відповідь на відзив №35-22/1-357 від 25.06.2021 року.
		30 червня 2021 року представники позивача, відповідача та третьої особи у засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 04 серпня 2021 року.
		04 серпня 2021 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала. 
		Представник третьої особи надала пояснення щодо обставин справи.
		Заслухавши пояснення представників учасників справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних  висновків:
		 
		24 грудня 2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - відповідач) укладено договір оренди №1743 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - договір), згідно з умовами якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області передало, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення №251, загальною площею 16,9 кв.м., розташоване на другому поверсі пасажирського терміналу "D", за адресою: Київська область, м. Бориспіль - 7,  Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - майно), та перебуває на балансі державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач).
		Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області було змінено назву на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - третя особа), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
		Згідно з п. 1.2. договору, майно передається в оренду з метою забезпечення діяльності з пасажирських перевезень.
		Відповідно до п. 2.1. договору, відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
		Пунктом 2.4. договору встановлено, що обов`язок щодо складання акта приймання - передачі при укладенні договору покладається на третю особу.
		Згідно з п. 3.1. договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2015 р. 13 389,83 грн. (тринадцять тисяч триста вісімдесят дев`ять грн. вісімдесят три коп.).
		Відповідно до п. 3.2. договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
		Пунктом 3.3. договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
		Згідно з п. 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та позивачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні 70% - до державного бюджету,  30% - позивачу.
		Відповідно до п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та позивачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
		Пунктом 5.3. договору встановлено, що відповідач зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та позивачу, компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, у тому числі податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
		Згідно з п. 10.1. договору, цей договір укладено терміном на 1 (один) рік, що діє з "24" грудня 2015 р. до "23" грудня 2016 р. включно.
		Відповідно до п. 10.4 договору, у разі відсутності заяви однієї сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу уповноваженого органу управління, який надається на запит третьої особи.
		24 грудня 2015 року майно передано третьою собою відповідачу, що підтверджується  актом приймання-передачі орендованого майна, копія якого долучена до матеріалів справи.
		16 січня 2017 року третьою особою та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 24.12.2015 №1743 (далі - додаткова угода №1), згідно з умовами якої сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 (один) рік до "23" грудня 2017 року включно.
		26 грудня 2017 року третьою особою та відповідачем укладено додатковий договір №2 до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 24.12.2015 №1743 (далі - додатковий договір №2), відповідно до умов якого сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 рік до "23" грудня 2018 року включно.
		12 лютого 2019 року третьою особою та відповідачем укладено додатковий договір №3 до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 24.12.2015 №1743 (далі - додатковий договір №3).
		Відповідно до п. 1 додаткового договору №3, у зв`язку із проведенням незалежної оцінки об`єкта оренди та виконання статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", сторони домовились пункт 1.1. Розділу 1 договору та пункт 3.1 Розділу 3 договору викласти в такій редакції:
		"1.1. Третя особа передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення №251 площею 16,9 кв.м., реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435. НЛТНПД1884, що знаходиться на другому поверсі пасажирського терміналу "D" (далі - майно), за адресою: Київська область, м. Бориспіль,  Міжнародний аеропорт «Бориспіль», та перебуває на балансі державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31 жовтня 2018 року і становить за незалежною оцінкою - 1 222 200,00 грн. (один мільйон двісті двадцять дві тисячі двісті гривень 00 коп.) без урахування ПДВ.".
		"3.1. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року №786 (із змінами) (далі - Методика), і становить за перший (базовий) місяць оренди жовтень 2018 - 15 277,50 грн. (п`ятнадцять тисяч двісті сімдесят сім гривень 50 коп.) без урахування ПДВ."
		Згідно з п. 2 додаткового договору №3, сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 рік - до 23 грудня 2019 року включно.
		Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що положення пунктів 1, 2 цього додаткового договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 24 грудня 2018 року (п. 5 додаткового договору №3).
		03 лютого 2020 року третьою особою та відповідачем укладено додатковий договір №4 до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 24.12.2015 №1743 (далі - додатковий договір №4).
		Згідно з п. 2 додаткового договору №4, враховуючи зміни, внесені наказом Фонду державного майна України 13 травня 2019 р. №452, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 травня 2019 року за №562/33533, до Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 р. №1774 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2000 р. за №931/5152 (із змінами), зокрема, пункт 10.4 договору викладено в  такій редакції:
		"10.4. У разі якщо уповноважений орган управління майном не попередив відповідача про намір використовувати майно для власних потреб за три місяці до закінчення строку цього договору, відповідач, який належним чином виконував свої обов`язки за цим договором має право продовжити його на новий строк відповідно до вимог цього договору. У разі відсутності заяви однієї сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, цей договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються договором про внесення змін до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору.". 
		Відповідно до п. 3 додаткового договору №4, сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 (один) рік до 23 грудня 2020 року включно, відповідно до наказу Фонду державного майна України від 04.11.2019 №1075 "Про деякі питання продовження договорів оренди на навий строк" (із змінами).
		Згідно з п. 5 додаткового договору №4, відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що положення цього додаткового договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 24 грудня 2018 року.
		В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що ним відповідачу були надані рахунки-фактури для сплати орендної плати за період з серпня 2020 року до березня 2021 року, на загальну суму 179 798,68 грн., відповідно до яких  відповідач повинен був сплатити позивачу 74 916,11 грн., що підтверджується рахунками-фактурами №76/1497 від 31.08.2020 року, №76/1741 від 30.09.2020 року, №76/1929 від 31.10.2020 року, №76/2106 від 30.11.2020 року, №76/2355 від 31.12.2020 року, №76/277 від 31.01.2021 року, №76/524 від 28.02.2021 року, №76/837 від 31.03.2021 року, а також актами приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015, від 31.08.2020 року, 30.09.2020 року, 31.10.2020 року, 30.11.2020 року, 31.12.2020 року, 31.01.2021 року, 28.02.2021 року та 31.03.2021 року, копії яких долучені  до матеріалів справи.
		За твердженнями представника позивача, відповідач орендну плату не оплатив.
		Згідно з умовами договору, відповідач зобов`язувався оплачувати  орендну плату не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу.
		Так, орендну плату відповідач повинен був оплатити не пізніше 15 квітня 2021 року (за користування приміщенням відповідачем у березні  2021 року). 
		У зв`язку з тим, що відповідач орендну плату за період з серпня 2020 року до  березня 2021 року не сплатив,  позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у сумі 56 539,23 грн., пеню в сумі 2 657,74 грн., штраф у сумі 5 653,93 грн.,  три проценти річних у сумі 680,13 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2 575,54 грн.
		15 червня 2021 року через канцелярію суду представник позивача подав заяву про зміну предмету позову №35-22/1-321 від 10.06.2021 року, в якій він просив суд стягнути з відповідача за період з серпня 2020 року до березня 2021 року борг у сумі 74 916,11 грн., пеню в сумі 4 078,56 грн., штрафу в сумі 7 491,61 грн., 929,27 грн. трьох процентів річних та 2 974,90 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. 
		Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її  опонентом.
		16 червня 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 10.06.2021 року, в якому представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав, що він має право на зменшення розміру орендної плати, оскільки орендоване ним майно не могло використовуватись у підприємницькій діяльності, у зв`язку із запровадженням на території України карантину та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 року «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» (далі - Постанова №611), він має право на зниження орендної плати на 50 %.
		Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. 
		Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. 
		Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. 
		Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
		Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди), орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
		Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди), орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
		Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. 
		Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. 
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору для сплати орендної плати за період з серпня 2020 року до березня 2021 року, позивачем були надані відповідачу рахунки-фактури, на загальну суму 179 798,68 грн., з яких до сплати позивачу підлягало 74 916,11 грн., що підтверджується рахунками-фактурами №76/1497 від 31.08.2020 року, №76/1741 від 30.09.2020 року, №76/1929 від 31.10.2020 року, №76/2106 від 30.11.2020 року, №76/2355 від 31.12.2020 року, №76/277 від 31.01.2021 року, №76/524 від 28.02.2021 року, №76/837 від 31.03.2021 року, а також актами приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015, від 31.08.2020 року, 30.09.2020 року, 31.10.2020 року, 30.11.2020 року, 31.12.2020 року, 31.01.2021 року, 28.02.2021 року та 31.03.2021 року, копії яких долучені  до матеріалів справи.
		Так, згідно з п. 3.6 договору, відповідач відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, мав сплатити на користь позивача за оренду майна: 
		-          за рахунком-фактурою №76/1497 від 31.08.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 9 050,22 грн., у строк до 15.09.2020 року;
		-          за рахунком-фактурою №76/1741 від 30.09.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 9 095,47 грн., у строк до 15.10.2020 року;
		-          за рахунком-фактурою №76/1929 від 31.10.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 9 186,42 грн., у строк до 15.11.2020 року;
		-          за рахунком-фактурою №76/2106 від 30.11.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 9 305,85 грн., у строк до 15.12.2020 року;
		-          за рахунком-фактурою №76/2355 від 31.12.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 9 389,60 грн., у строк до 15.01.2021 року;
		-          за рахунком-фактурою №76/277 від 31.01.2021 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року,  - 9 511,67 грн., у строк до 15.02.2021 року;
		-          за рахунком-фактурою №76/524 від 28.02.2021 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року,  - 9 606,78 грн., у строк до 15.03.2021 року;
		-          за рахунком-фактурою №76/837 від 31.03.2021 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року,  - 7 770,10 грн., у строк до 15.04.2021 року.
		Судом встановлено, що відповідач вищевказані рахунки - фактури та акти приймання - здачі виконаних послуг згідно з договору №1743 від 24.12.2015 року отримав, що підтверджується реєстрами виданих/отриманих оригіналів документів за період надання послуг з 01.08.2020 по 31.08.2020, 01.09.2020 по 30.09.2020, 01.10.2020 по 31.10.2020, 01.11.2020 по 30.11.2020, 01.12.2020 по 31.12.2020 та 01.01.2021 по 31.01.2021, 01.02.2021 по 28.02.2021, копії яких долучені до матеріалів справи.  
		Як уже зазначалось, відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та позивачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні 70% - до державного бюджету,  30% - позивачу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		Частиною 3 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. 
		Згідно з ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. 
		Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Судом встановлено, що відповідач за період з серпня 2020 року до березня 2021 року орендну плату не сплатив.
		Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
		Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. 
		Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Доказів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б сплату відповідачем орендної плати за період з серпня 2020 року до березня 2021 року позивачу, представник відповідача суду не надав. 
		Так, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 74 916,11 грн. є обґрунтованою.
		Разом з цим, судом встановлено що постановою Кабінетів Міністрів України №611 від 15.07.2020 року «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» (далі - постанова №611) врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати.
		Згідно з п. 1 постанови №611 установлено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:
		1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;
		2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:
		- 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;
		- 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
		Відповідно до п. 2 постанови №611, на орендодавців державного майна покладено обов`язок із забезпечення нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину.
		Так, відповідач, як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, відповідно до п. 2 постанови №611, має право на зменшення орендної плати на 50%.
		Тому розмір орендної плати за вказаний період підлягає зменшенню на 50%. Відтак, стягненню з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 37 458,07      грн. 
		Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 4 078,56 грн. пені.
		Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України,  підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. 
		Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. 
		Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. 
		Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		Відповідно до п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та позивачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
		Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Згідно з ч. 5 ст. 254  Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.          
		Так, відповідач був зобов`язаний оплатити орендну плату не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розміру, із врахуванням зменшення суми оплати орендної плати за кожний  місяць на 50%, тому оплата повинна була бути здійснена відповідачем наступним чином:
		-          за рахунком-фактурою №76/1497 від 31.08.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 4 525,11 грн., - до 15.09.2020 року включно;
		-          за рахунком-фактурою №76/1741 від 30.09.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 4 547,74 грн., -  до 15.10.2020 року включно;
		-          за рахунком-фактурою №76/1929 від 31.10.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 4 593,21 грн., - до 15.11.2020 року включно;
		-          за рахунком-фактурою №76/2106 від 30.11.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 4 652,93 грн., - до 15.12.2020 року включно;
		-          за рахунком-фактурою №76/2355 від 31.12.2020 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року, - 4 694,80 грн., - до 15.01.2021 року включно;
		-          за рахунком-фактурою №76/277 від 31.01.2021 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року,  - 4 755,84 грн., - до 15.02.2021 року включно;
		-          за рахунком-фактурою №76/524 від 28.02.2021 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року,  - 4 803,39 грн., - до 15.03.2021 року включно;
		-          за рахунком-фактурою №76/837 від 31.03.2021 року та актом приймання-здачі виконаних послуг згідно договору №1743 від 24.12.2015 року,  - 4 885,05 грн., - до 15.04.2021 року включно.
		Як встановлено судом, відповідач орендну оплату позивачу  не оплатив. 
		Так, розмір пені за рахунком-фактурою №76/1497 від 31.08.2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.09.2020 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 4 525,11 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 252,38 грн.;
		05.03.2021 року до 15.03.2021 року, суму боргу в розмірі 4 525,11 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 17,73 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/1741 від 30.09.2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.10.2020 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 4 547,74 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 208,92 грн.;
		05.03.2021 року до 15.04.2021 року, суму боргу в розмірі 4 547,74 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 68,03 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/1929 від 31.10.2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		17.11.2020 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 4 593,21 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 162,81 грн.;
		05.03.2021 року до 15.04.2021 року, суму боргу в розмірі 4 593,21 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 68,71 грн.;
		16.04.2021 року до 16.05.2021 року, суму боргу в розмірі 4 593,21 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 58,52 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/2106 від 30.11.2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.12.2020 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 4 652,93 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 120,70 грн.;
		05.03.2021 року до 15.04.2021 року, суму боргу в розмірі 4 652,93 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 69,60 грн.;
		16.04.2021 року до 01.06.2021 року, суму боргу в розмірі 4 652,93 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає  89,87 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/2355 від 31.12.2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.01.2021 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 4 694,80 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 74,09 грн.;
		05.03.2021 року до 15.04.2021 року, суму боргу в розмірі 4 694,80 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 70,23 грн.;
		16.04.2021 року до 01.06.2021 року, суму боргу в розмірі 4 694,80 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає  90,68 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/277 від 31.01.2021 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.02.2021 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 4 755,84 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 26,58 грн.;
		05.03.2021 року до 15.04.2021 року, суму боргу в розмірі 4 755,84 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 71,14 грн.;
		16.04.2021 року до 01.06.2021 року, суму боргу в розмірі 4 755,84 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 91,86 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/524 від 28.02.2021 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.03.2021 року до 15.04.2021 року, суму боргу в розмірі 4 803,39 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 53,03 грн.;
		16.04.2021 року до 01.06.2021 року, суму боргу в розмірі 4 803,39 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 92,78 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/837 від 31.03.2021 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.04.2021 року до 01.06.2021 року, суму боргу в розмірі 4 885,05 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 94,36 грн.,
		а разом 1 782,02  грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.
		Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
		Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
		Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких  і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
		Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
		Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. 
		Пунктом 3.8 договору встановлено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
		Так, сторони погодили, що за прострочення сплати орендної плати не менше, ніж три місяці, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
		Судом встановлено, що відповідач прострочив сплату орендної плати більше, ніж на три місяці.
		Так, з урахуванням боргу по сплаті орендної плати в сумі 37 458,07      грн., штраф у розмірі 10% від цієї суми становить 3 745,81 грн., які підлягають стягненню. 
		У відзиві на позов представник відповідача просив суд зменшити розмір пені та штрафу на 90%, послався на те, що відповідач перебуває у тяжкому фінансовому становищі, яке викликане значним скороченням кількості авіарейсів через запровадження карантину на всій території України.
		Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
		Крім цього, неустойка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
		За відсутності встановленого законом переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
		Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. 
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №913/89/18 від 06.11.2018 року, у справі №916/65/18 від 04.12.2018 року, у справі №917/791/18 від 03.07.2019 року, у справі №904/5830/18 від 22.10.2019 року, у справі № 902/855/18 від 13.01.2020 року.
		Оцінивши обставини викладені в клопотанні про зменшення розміру штрафу та пені на 90%, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.
		Також позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 525,12 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 984,71 грн.
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
		Три проценти річних за рахунком-фактурою №76/1497 від 31.08.2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.09.2020 року до 01.06.2021 року, складає 259 днів, тому три проценти річних від суми 4 525,11 грн. становлять 96,22 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/1741 від 30.09.2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.10.2020 року до 01.06.2021 року, складає 229 днів, тому три проценти річних від суми 4 547,74 грн. становлять 85,52 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/1929 від 31.10.2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		17.11.2020 року до 01.06.2021 року, складає 197 днів, тому три проценти річних від суми 4 593,21 грн. становлять 74,33 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/2106 від 30.11.2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.12.2020 року до 01.06.2021 року, складає 168 днів, тому три проценти річних від суми 4 652,93 грн. становлять 64,23 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/2355 від 31.12.2020 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.01.2021 року до 01.06.2021 року, складає 137 днів, тому три проценти річних від суми 4 694,80 грн. становлять 52,86 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/277 від 31.01.2021 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.02.2021 року до 01.06.2021 року, складає 106 днів, тому три проценти річних від суми 4 755,84 грн. становлять 41,43 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/524 від 28.02.2021 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.03.2021 року до 01.06.2021 року, складає 78 днів, тому три проценти річних від суми 4 803,39 грн. становлять 30,79 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/837 від 31.03.2021 року, враховуючи період заборгованості з:
		16.04.2021 року до 01.06.2021 року, складає 47 днів, тому три проценти річних від суми 4 885,05 грн. становлять 18,87 грн.,
		а разом 464,25  грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.
		Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. 
		Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
		При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.
		Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:
		-          за рахунком-фактурою №76/1497 від 31.08.2020 року:
		за період з 16.09.2020 року до 01.06.2021 року: у жовтні 2020 року - 101,0% (УК №219 від 11.11.2020 року); листопаді - 101,3% (УК №241 від 11.12.2020 року); грудні - 100,9% (УК №7 від 13.01.2021 року); у січні 2021 року - 101,3% (УК №28 від 11.02.2021 року; лютому - 101,0% (УК №47 від 11.03.2021 року); березні - 101,7% (УК №70 від 13.04.2021 року); квітні - 100,7% (УК №88 від 12.05.2021 року); травні - 101,3% (УК №111 від 11.06.2021 року), від суми 4 525,11 грн., складає 433,29 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/1741 від 30.09.2020 року:
		за період з 16.10.2020 року до 01.06.2021 року: у листопаді 2020 року - 101,3% (УК №241 від 11.12.2020 року); грудні - 100,9% (УК №7 від 13.01.2021 року); у січні 2021 року - 101,3% (УК №28 від 11.02.2021 року; лютому - 101,0% (УК №47 від 11.03.2021 року); березні - 101,7% (УК №70 від 13.04.2021 року); квітні - 100,7% (УК №88 від 12.05.2021 року); травні - 101,3% (УК №111 від 11.06.2021 року), від суми 4 547,74 грн., складає 386,12 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/1929 від 31.10.2020 року:
		за період з 17.11.2020 року до 01.06.2021 року: у грудні 2020 року - 100,9% (УК №7 від 13.01.2021 року); у січні 2021 року - 101,3% (УК №28 від 11.02.2021 року; лютому - 101,0% (УК №47 від 11.03.2021 року); березні - 101,7% (УК №70 від 13.04.2021 року); квітні - 100,7% (УК №88 від 12.05.2021 року); травні - 101,3% (УК №111 від 11.06.2021 року), від суми 4 593,11 грн., складає 326,03 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/2106 від 30.11.2020 року:
		за період з 16.12.2020 року до 01.06.2021 року: у січні 2021 року - 101,3% (УК №28 від 11.02.2021 року; лютому - 101,0% (УК №47 від 11.03.2021 року); березні - 101,7% (УК №70 від 13.04.2021 року); квітні - 100,7% (УК №88 від 12.05.2021 року); травні - 101,3% (УК №111 від 11.06.2021 року), від суми 4 652,93 грн., складає 285,82 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/2355 від 31.12.2020 року:
		за період з 16.01.2021 року до 01.06.2021 року: у лютому - 101,0% (УК №47 від 11.03.2021 року); березні - 101,7% (УК №70 від 13.04.2021 року); квітні - 100,7% (УК №88 від 12.05.2021 року); травні - 101,3% (УК №111 від 11.06.2021 року), від суми 4 694,80 грн., складає 224,44 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/277 від 31.01.2021 року:
		за період з 16.02.2021 року до 01.06.2021 року: у березні 2021 року - 101,7% (УК №70 від 13.04.2021 року); квітні - 100,7% (УК №88 від 12.05.2021 року); травні - 101,3% (УК №111 від 11.06.2021 року), від суми 4 755,84 грн., складає 178,02 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/524 від 28.02.2021 року:
		за період з 16.03.2021 року до 01.06.2021 року: у квітні 2021 року - 100,7% (УК №88 від 12.05.2021 року); травні - 101,3% (УК №111 від 11.06.2021 року), від суми 4 803,39 грн., складає 96,50 грн.;
		- за рахунком-фактурою №76/837 від 31.03.2021 року:
		за період з 16.04.2021 року до 01.06.2021 року: у травні 2021 року - 101,3% (УК №111 від 11.06.2021 року), від суми 4 885,05 грн., складає 63,51 грн.,
		а разом 1 993,73 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.
		Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 61, 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1, ч. 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна",     ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174,  ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 233, ч. 1, ч. 6 ст. 283, ч. 1, ч. 4 ст. 286, Господарського кодексу України,  ст. 253, ч. 5 ст. 254, ст. 525, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 549, ст. 551,  ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. ч. 1, 3, 5 ст. 626, ст. 627, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ч. 1 ст. 759, ч. ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Задовільнити частково позов державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення заборгованості.
		Стягнути з приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (01030, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4, ідентифікаційний код 14348681) на користь державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 37 458,07 грн. (тридцять сім тисяч чотириста п`ятдесят вісім грн. 07 коп.) основного боргу; 1 782,02 грн. (одну тисячу сімсот вісімдесят дві грн. 02 коп.) пені; 3 745,81 грн. (три тисячі сімсот сорок п`ять грн. 81 коп.) штрафу; 464,25 грн. (чотириста шістдесят чотири грн. 25 коп.) трьох процентів річних; 1 993,73 грн. (одну тисячу дев`ятсот дев`яносто три грн. 73 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції;  2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.
		Відмовити в іншій частині позову. 
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
		Повний текст рішення складено 16.08.2021 року.
		 
		Суддя                                                                                                                                     С. Грабець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...