Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/3293/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2021. Зареєстровано: 16.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2021.
Дата набрання законної сили: 27.01.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03.08.2021справа № 914/3293/20
		Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. за участю секретаря судового засідання Зусько І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, м. Київ
		до відповідача Львівської міської ради, м. Львів
		за участю третьої особи1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Концерну радіомовлення радіозв`язку та телебачення, м. Київ
		за участю третьої особи2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Курії Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви, м. Львів
		про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №6503 від 04.09.2020, скасування державної реєстрації права комунальної власності та права постійного користування на земельну ділянку площею 2,1382 га, розташовану за адресою: м. Львів, пл.Св.Юра, 5 
		 
		за участю представників: 
		від прокуратури: Бучко Р.В.
		від позивача: Огнівенко П.П.
		від відповідача: Наумець А.Г.
		від третьої особи1: не з`явився
		від третьої особи2: Працьовитий А.В., Кремса Б.Б.
		 
		Судові процедури
		В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України до Львівської міської ради за участю третьої особи1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Концерну радіомовлення радіозв`язку та телебачення та за участю третьої особи2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Курії Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви про визнання незаконною та скасування ухвали, скасування державної реєстрації.
		Відповідно до проведеного 17.12.2020 автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №914/3293/20 передано на розгляд судді Кидисюку Р.А.
		Ухвалою суду від 29.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.02.2021.
		В судовому засіданні 02.02.2021 оголошено перерву до 16.02.2021.
		В судовому засіданні 16.02.2021 оголошено перерву до 02.03.2021.
		В судовому засіданні 02.03.2021 суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів. В судовому засіданні оголошено перерву до 16.03.2021.
		В судовому засіданні 16.03.2021 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 30.03.2021.
		Судове засідання 30.03.2021 не відбулося через тимчасову втрату працездатності суддею Кидисюком Р.А. в період з 22.03.2021 по 26.03.2021 та подальшим його перебуванням на самоізоляції в період з 29.03.2021 по 02.04.2021.
		Ухвалою суду від 05.04.2021 підготовче судове засідання призначено на 20.04.2021.
		Ухвалою суду від 20.04.2021 витребувано у Відділу у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79008 м.Львів, вул.Донецька, 3) належним чином засвідчену копію рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.02.1998 №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова», а також затвердженого ним списку землекористувачів та землевласників Залізничного району м. Львова та матеріалів вказаної інвентаризації в частині земельної ділянки, яка була передана в користування Львівському обласному радіотелевізійному передавальному центру на підставі Рішення від 06.04.1951 №31/246 звуженого засідання виконкому міської ради депутатів трудящих.
		В судовому засіданні 20.04.2021 оголошено перерву до 11.05.2021.
		Ухвалою суду від 11.05.2021 відмовлено в задоволенні клопотання (вх.№6086/21 від 16.03.2021) Львівської міської ради про залишення позову без розгляду.
		В судовому засіданні 11.05.2021 відкладено підготовче судове засідання на 25.05.2021.
		У судовому засіданні 25.05.2021 оголошено перерву до 01.06.2021.
		У судовому засіданні 01.06.2021 судом оголошено перерву до 08.06.2021.
		Ухвалою суду від 08.06.2021 відмовлено у задоволенні клопотання (вх.№2185/21 від 25.05.2021) Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про призначення земельно-технічної експертизи, відмовлено у задоволенні клопотання (вх.№2300/21 від 01.06.2021) Львівської міської ради про зупинення провадження у справі, відмовлено у задоволенні клопотання (вх.№2406/21 від 08.06.2021) Курії Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви про залучення Голови національної комісії України у справах ЮНЕСКО Еміне Джапарова Першої заступниці Міністра закордонних справ України в якості третьої особи, відмовлено у задоволенні клопотання (вх.№2405/21 від 08.06.2021) Курії Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви про залучення Міністерства культури та інформаційної політики України в особі Заступника міністра Світлани Валеріївни Фоменко в якості третьої особи, приєднано до матеріалів справи копію графічного матеріалу згідно з оригіналом Меж об`єкта Світової спадщини за номером (865-002) та оригінал Витягу з Державного земельного кадастру за номером НВ-0006911572021, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.07.2021.
		Листом від 24.06.2021 №914/3293/20/1/21 суд звернувся до Відділу у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з проханням направити витребувані ухвалою суду від 20.04.2021 документи на адресу Господарського суду Львівської області, а у випадку неможливості подати їх  повідомити про це суд із зазначенням причин.
		В судовому засіданні 06.07.2021 суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання (вх.№15738/21 від 06.07.2021) третьої особи1 про долучення документів до матеріалів справи, суд ухвалив відкласти судове засідання з розгляду справи по суті на 03.08.2021.
		В судовому засіданні 03.08.2021 суд протокольною ухвалою постановив відмовити в задоволенні клопотання третьої особи1 (вх.№17936/21 від 02.08.2021) про відкладення розгляду справи та відмовити в задоволенні клопотання (вх.№17937/21 від 02.08.2021) позивача про приєднання доказів до матеріалів справи.
		Клопотання (вх.№17936/21 від 02.08.2021) про відкладення розгляду справи відхилене судом як необґрунтоване у відповідності до положень ч. 1 ст. 216 ГПК України. Крім того, явка представника третьої особи1 не визнавалась обов`язковою.
		Клопотання (вх.№17937/21 від 02.08.2021) позивача про приєднання доказів до матеріалів справи відхилене, оскільки докази подані з пропуском процесуального строку для їх подання. Крім того, у відповідності до ч.4 ст.80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Всупереч зазначеному, позивач не повідомляв суд, зокрема на стадії підготовчого засідання, про його бажання та водночас неможливість долучення науково-правового висновку від 06.11.2020 №126-01-1438.
		Позиція прокурора
		Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ухвала Львівської міської ради №6503 від 04 вересня 2020 року «Про затвердження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на пл.Святого Юра, 5», прийнята з перевищенням повноважень, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у держаній власності, а відтак право розпоряджатися нею належить виключно - Львівській обласній державній адміністрації, а також порушує інтереси держави в особі позивачів.
		На підтвердження позовних вимог прокурор зазначає, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської Ради депутатів трудящих № 31/246 від 06 квітня 1951 року вирішено закріпити за Львівським обласним управлінням зв`язку земельну ділянку та будівлі для розміщення пункту місцевого радіозахисту по вул. Міцкевича, пл. 1,9 га. в тому числі присадибу по вул. Міцкевича, 28 і будинком, який займає бібліотека Залізничного району і жилий дім у якому проживає дві сім`ї гр. гр. Маєвського та Шелест.
		Прокурор стверджує, що спірна земельна ділянка, відноситься до об`єктів права державної власності. З проголошенням незалежності України її правовий статус не змінився.
		Факт користування Львівським обласним радіотелевізійним передавальним центром спірною земельною ділянкою підтверджується Довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель і розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, наданою Відділом держземагенства у м. Львові від 07 квітня 2014 року №40/01-15/1253.
		Окрім цього, відповідно до довідки відділу Держгеокадастру у м. Львові № 19-1323-0.2-6863/9-16АП від 08.09.2016 земельна ділянка площею 2,516 га на вул. Листопадового Чину, 28 у м Львові зареєстрована за Львівським обласним радіотелевізійним передавальним центром (згідно списку землекористувачів та землевласників Залізничного району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради № 51 від 06.02,1998 «Про інвентаризацію земель міста Львова» та Державних актів на право власності на земельні ділянки по вул. Листопадового Чину, 28).
		Відтак, на думку прокурора, Концерн РРТ Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, будучи правонаступником Львівського обласного управлінням зв`язку є землекористувачем земельної ділянки площею 1,9 га по вул. Листопадового Чину, 28 у м. Львові починаючи з 1951 року і по сьогоднішній день.
		22 березня 1994 року Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації видано Львівському обласному радіотелевізійному передавальному центру реєстраційне посвідчення № 402 про реєстрацію права власності на службове приміщення, житловий будинок та трансформаторну підстанцію на вул. Листопадового Чину, 28 у м. Львові.
		В подальшому, 1 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за Адміністрацією державної служби спеціального зв`язку та захисту України на об`єкти нерухомого майна - будівлю трансформаторної підстанції ТП 370 пл. 36.7 кв.м. (ідентифікаційний номер: 32152690) та технічний будинок радіостанції площею 429,8 кв.м. (індексний номер 32152235), що знаходяться за адресою м.Львів, вул. Листопадового Чину, 28.
		Право власності на вищевказані об`єкти нерухомості оформлено у встановленому законом порядку, що підтверджується Витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
		Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» у державній власності залишаються - розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.
		Пунктом «а» ч. 1 статті 17 Земельного кодексу України (далі  ЗК України) визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
		Згідно зі ст.149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
		З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває у державній власності та на ній розташовані об`єкти державного нерухомого майна, вирішення питання щодо її вилучення у позивачів чи передання у постійне користування третім особам, належить до компетенції Львівської обласної державної адміністрації, а не Львівської міської ради.
		Разом з тим, Львівська міська рада ухвалою від 5 березня 2009 року № 2460 «Про погодження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на пл. Святого Юра» надала Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на пл. Святого Юра, 5 у постійне користування для обслуговування нижніх Митрополичих садів та прилеглої території комплексу Собору Святого Юра і влаштування парково-рекреаційної зони загального користування у межах території, що знаходиться під охороною ЮНЕСКО, за рахунок земель, що надані у власність або користування пл. 2,1464 га без права капітального будівництва.
		Як зазначає прокурор, Львівська міська рада не мала права приймати вищевказану ухвалу про надання земельної ділянки пл. 2,1382 га на пл. Святого Юра, 5, яка перебуває у державній власності в особі Адміністрації Держспецзвязку та у фактичному користуванні Концерну РРТ, без відповідної згоди та без рішення Адміністрації Держспецзвязку та Концерну РРТ на вилучення з користування Львівської філії Концерну РРТ вказаних земельних ділянок позначених іншою адресою - вул. Листопадового Чину, 28 у м. Львові.
		Львівська міська рада у травні 2020 року зверталась на адресу Концерну РРТ, Львівської обласної державної адміністрації, Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Кабінету міністрів України з клопотаннями щодо надання добровільної відмови Концерну РРТ та вилучення з користування Концерну РРТ земельної ділянки пл. 2,1382 га на пл. Святого Юра, 5 та пл. 0,0339 га на вул. Листопадового Чину, 2 8 , відповідно до п.2 ст. 123 Земельного Кодексу України, однак такої згоди не отримала.
		На земельній ділянці пл.0,0339 га розміщено обладнання по обслуговуванню телекомунікаційних вузлів системи телебачення, радіо, мобільного та інтернет зв`язку засобами волоконно-оптичних та кабельних ліній зв`язку, окрім цього на ній розміщено вузлову станцію мобільних операторів зв`язку Київ - Львів - Відень - Лондон та інше обладнання державних установ, організацій та Львівської філії Концерну РРТ.
		Концерн РРТ інформував Львівську міську раду, що пунктом 4.7 Статуту Концерну РРТ передбачено, що добровільна відмова від земельної ділянки (або її частини), яка належить Концерну РРТ, погоджується Уповноваженим органом управління  Адміністрацією державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.
		Разом з тим, 4 вересня 2020 року Львівська міська рада, всупереч вимогам законодавства, постановила Ухвалу № 6503 «Про затвердження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на пл. Святого Юра, 5», якою порушила право позивачів на користування спірною земельною ділянкою, шляхом фактичної її передачі на користь третіх осіб.
		Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, земельна ділянка за кадастровим номером 4610136600:04:005:0016 зареєстрована на праві комунальної власності за Львівською міською радою (номер запису про право власності/довірчої власності 38201773 від 10 вересня 2020 року), в свою чергу право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано за Курією Львівської Архиєпархії УГКЦ (номер запису про право власності 38201876 від 10 вересня 2020 року).
		Відтак, з наведеного вбачається, що оскаржувана ухвала Львівської міської ради порушила права та інтереси держави в особі Адміністрації державного спеціального зв`язку та захисту інформації та Концерну РРТ.
		Отже, на думку прокурора, Львівська міська рада своїми діями, щодо розпорядження спірною земельною ділянкою порушила встановлений законодавством порядок надання в користування земель, порушила інтереси держави та створила умови для вилучення земельної ділянки з користування уповноваженого державного органу. 
		На підтвердження позовних вимог прокурором до позовної заяви долучено копію рішення виконавчого комітету Львівської міської Ради депутатів трудящих № 31/246 від 06 квітня 1951 року; копію довідки відділу Держземагенства у м. Львові №40/01-15/606 від 1 березня 2013 року; копію довідки відділу Держземагенства у м. Львові №40/01 -15/1253 від 7 квітня 2014 року; копію довідки відділу Держземагенства у м. Львові №19-3274/0-1958/6-15 від 6 липня 2015 року; копію довідки відділу Держземагенства у м. Львові №19-1323-0,2-6863/9-16АП від 8 вересня 2016 року; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №225507882 від 25 вересня 2020 року; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №71949703 від 1 листопада 2016 року; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №71949553 від 1 листопада 2016 року.
		У відповіді на відзив (вх.№3990/21 від 19.02.2021) прокурор зазначив, що ні Земельний кодекс 1970 року, ні Земельний кодекс 1990 року не були чинними на момент виділення Позивачу цієї земельної ділянки у 1951 році. На той момент діяв Земельний кодекс УРСР, прийнятий у 1922 році, у якому не міститься вимог щодо оформлення державних актів чи внесення земельних ділянок до державного земельного кадастру, тощо. Більш того, цей кодекс не ставить момент виникнення права на землю у залежність від її документального оформлення чи державної реєстрації.
		Водночас, відсутність правовстановлюючих документів на землю чи відсутність графічних матеріалів не свідчать про відсутність права користування земельною ділянкою, оскільки ані норми ЗК УРСР 1970 року, ані ЗК УРСР 1922 року не містять такого правила, а застереження у кодексі 1970 року щодо можливості фактичного використання землі після оформлення права користування нею жодним чином не впливає на момент виникнення права на землю, а саме неоформления правопосвідчуючих документів на право постійного землекористування не може бути підставою припинення такого права.
		Така позиція підтримана рішенням Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, а також знайшла своє відображення у постанові Великої палати Верховного суду України від 12 грудня 2018 року у справі № 372/5635/13-ц, згідно з якими право на землю не втрачається у зв`язку з його неоформленням відповідно до нових законодавчих вимог. Згідно з висновком Великої палати Верховного суду, викладеним у постанові від 5 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 право постійного землекористування є безстроковим та може бути припиненим виключно з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу.
		Однак, жодні погодження постійним землекористувачем в особі Концерну РРТ щодо відмови від земельної ділянки або вилучення земельної ділянки площею 2,1382 га по пл. Св. Юра, 5 (вул. Листопадового чину, 28) не приймалися.
		Більш того, ні Львівська міська рада, ні Львівська обласна державна адміністрація, до повноважень якої входило прийняття такого рішення, не приймали рішень про припинення права постійного землекористування Концерну РРТ на спірну земельну ділянку.
		За таких обставин, оскаржувана ухвала Львівської міської Ради від 4 вересня 2020 року прийнята у порушення вимог ст. 116, 141, 142 Земельного кодексу України та порушує інтереси Позивача, а тому підлягає визнанню незаконною і скасуванню.
		Стосовно посилання на те, що нібито у ході огляду 4 лютого 2021 року не виявлено будівель на спірній земельній ділянці, то слід зазначити, що попри участь у огляді представників прокуратури та позивача, акт складено односторонньо, без врахування зауважень позивача і прокурора, та умисно невідображено на спірній ділянці об`єкти, які на ній фактично знаходяться.
		У поясненнях (вх.№5879/21 від 12.03.2021) прокурор зазначив, що Львівське обласне управління зв`язку було регіональним підрозділом органу державної влади - спочатку народного комісаріату звязку, потім міністерства зв`язку СРСР і відповідно на наданих йому рішенням № 31/246 від 06 квітня 1951 року фондах вказаний орган державної влади розмістив свій об`єкт - пункт місцевого радіозахисту.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 1991 р. № 227 «Про заходи щодо виконання Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України" доручено Міністерствам і відомствам України здійснити, прийняття у своє відання підприємств, установ та організацій згідно з додатком і повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року.
		Згідно з додатком до вказаної постанови вбачається, що підприємства, установи та організації Мінзв`язку СРСР переходять у відання Держкомзв`язку України.
		Наказом Державного комітету України по зв`язку від 04.10.1991 №102 «Про створення Концерну РРТ» створено Концерн РРТ. Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 751 від 20.07.2006 «Про реорганізацію підприємств, що входять до складу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення» Державне підприємство «Львівський обласний радіотелевізійний передавальний центр» реорганізовано шляхом приєднання в якості відокремленого підрозділу (філії) до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, який визначено правонаступником прав та обов`язків реорганізованого підприємства.
		Відповідно до статуту Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, затвердженого Адміністрацією Держспецзвязку, від 17.05.2016 № 333 в редакції наказу від 15.08.2017 № 461 Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення є державним господарським об`єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв`язку від 04.10.1991 №102 «Про створення Концерну РРТ», заснованим на державній власності і належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, ідентифікаційний код 01190043.
		Майно Концерну РРТ перебуває у державній власності та закріплюється за ним на праві господарського відання з правом володіння, користування та розпорядження майном, закріпленим за ним, за погодженням з Адміністрацією Держспецзвязку.
		Отже з 1951 року, і станом на момент розпаду СРСР, і станом на момент прийняття Земельного кодексу України і на момент розмежування земель державної та комунальної власності, і по даний час будівлі та земельна ділянка саду церкви Юра площею 1,9 га, надані Львівському обласному управлінню звязку рішенням №31/246 від 06 квітня 1951 року перебували у державній власності та у віданні Концерну РРТ, який належить до державних підприємств та входить у сферу управління Адміністрації Держспецзв`язку.
		У зв`язку з цим, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності (п. 4 Прикінцевих та перехідних положень) вказана земельна ділянка (сад церкви Юра), належить до державної власності як ділянка, що перебуває у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ,організацій, тощо, та на якій розміщено обєкти державної власності.
		Стосовно зауважень третьої особи про відмінність адрес земельної ділянки прокурор зауважив, що доказом того, що земельна ділянка, по пл. Св. Юра, 5 є тією ж ділянкою, що надана у 1951 році Львівському обласному управлінню зв`язку є зазначення у самому рішенні 1951 року про те, що Львівському обласному управлінню зв`язку передано земельну ділянку  сад церкви Юра, а також те, що Львівська міська рада упродовж 2020 року неодноразово зверталася до Концерну РРТ та Адміністрації Держспецзв`язку з клопотаннями відмовитись від земельної ділянки площею 1,9 га з метою її подальшої передачі третій особі.
		Адреса по вул. Листопадового чину, 28 (Міцкевича, 28) надана через прив`язку до будівель, разом з якими вона надавалася у 1951 році, а по пл. Св. Юра. 5 адресована незаконною ухвалою Львівської міської ради.
		Формуючи та передаючи у користування третьої особи - Курії Львівської єпархії УГКЦ спірну земельну ділянку по пл. Св. Юра, 5 відповідач, у одностоонньому порядку обрізав, зменшив початкову земельну ділянку Позивача площею 1,9 га по вул. Листопадовогго Чину, 28 та, зокрема, створив анклав площею 0,1 - 0,15 га, де розміщена частина споруд позивача, чим здійснив фактичне формування цієї земельної ділянки під частиною будівель позивача без його відома та без його згоди з наперед визначеною площею.
		Зазначена обставина є очевидною, вбачається з Публічної кадастрової карти та не потребує жодних спеціальних знань для того, щоб виявити, маленький клаптик земельної ділянки, площею 10-15 соток з розміщеними на ньому спорудами, з усіх боків оточений спірною земельною ділянкою кадастровий номер 4610136600:04:005:0016, наданою третій особі. Інша частина будівель, розміщена у безпосередній близькості до межі з іншою територією Курії Львіської архієпархії УГКЦ фактично виявилася на території новосформованої земельної ділянки, що ставить у правовий тупик ситуацію з оформленням правовстановлюючих документів на цю будівлю.
		Зазначений факт також доводить, що спірна земельна ділянка сформована за рахунок земельної ділянки площею 1,9 га, що перебувала у користуванні Львівської філії Концерну РРТ.
		Стосовно посилання третьої особи на «рішення виконавчого комітету Львівської міської ради» від 21 червня 1990 року, яким нібито припинено дію рішення звуженого засідання виконкому Львівської міської ради від 10 квітня 1951 року, то вказане рішення є нікчемним з огляду на те, що виконком Львівської міської ради не був як і не є органом державної влади та неуповноважений вирішувати питання, які він вирішив у цьому рішенні.
		Зокрема, виконком неуповноважений приймати рішення стосовно того, чи відпала чи не відпала необхідність в існуванні пункту радіозахисту, як і будь-яких інших підрозділів Міністерств, інших центральних органів влади, підприємств, установ, організацій державної форми власності. За логікою цього рішення виконком Львівської міської ради може у будь-який момент відібрати у будь-кого у тому числі у будь-якої приватної особи земельну ділянку, яка була раніше надана, що суперечить положенням ст.ст. 3, 13, 14 Конституції України.
		З приводу зауважень відповідача про обрання для представництва прокурором інтересів держави у вказаних спірних відносинах невірного органу, уповноваженого здійснювати функції у даних спірних відносинах, то прокурор зазначив, що посилання на те, що належним органом повинна бути Львівська обласна державна адміністрація, не відповідають суті спірних правовідносин, оскільки безпосередньо спірні відносини порушують інтереси саме Адміністрації Держспецзв`язку, а права та інтереси Львівської ОДА у цих правовідносинах не порушуються.
		Позиція позивача
		06.04.1951 року рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих №31/246 вирішено закріпити за Львівським обласним управлінням зв`язку земельну ділянку та будівлі для розміщення пункту місцевого радіозахисту по вул. Міцкевича, 28 площею 1,9 га.
		Відтак, Концерн РРТ Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, будучи правонаступником Львівського обласного управління зв`язку, є землекористувачем земельної ділянки площею 1,9 га по вул. Листопадового Чину у м. Львові з 1951 року і по сьогоднішній день.
		У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України зареєстровані право державної власності на технічний будинок радіостанції загальною площею 429,8 кв.м., що знаходиться на вул. Листопадового Чину, 28 у м. Львові, та право власності на будинок трансформаторної підстанції ТП 370 загальною площею 36,7 кв.м., що знаходиться на вул. Листопадового Чину, 28. Зазначені будівлі знаходяться на праві господарського відання Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.
		На думку позивача, передана Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ земельна ділянка є державної форми власності в силу приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної форми власності», оскільки на ній розташовані об`єкти нерухомого майна, які знаходяться в державній формі власності та належать Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а відтак, Львівська міська рада не мала права розпоряджатися такою земельною ділянкою, оскільки розпорядження землями державної форми власності належить до повноважень місцевих державних адміністрацій.
		Посилаючись на довідки відділу Держеокадастру у м. Львові, зокрема за №19-1323-0.2-6863/9-16АП від 08.09.2020 року позивач вважає, що земельна ділянка площею 2,516 га на вул. Листопадового Чину, 28 у м. Львові зареєстрована за Львівським обласним радіотелевізійним передавальним центром.
		У відповіді на відзив (вх.№4295/21 від 23.02.2021) позивач зазначив, що Львівська міська рада з 2011 року неодноразово, а особливо часто в травні, червні, липні 2020 року зверталась на адресу Концерну РРТ, Львівської обласної державної адміністрації. Адміністрації Держспецзв`язку, Кабінету міністрів України з клопотаннями звернутись на адресу Концерну РРТ та Адміністрації ДССЗІ щодо розгляду питання надання добровільної відмови Концерну РРТ та вилучення з користування Концерну РРТ земельної ділянки площею 2.1382 га на пл. Св. Юра, 5 та площею 0,0339 га на вул. Листопадового Чину,28 відповідно до п.2 ст. 123 Земельного кодексу України, однак такої згоди на отримала.
		На земельній ділянці площею 0,0339 га. розміщено обладнання по обслуговуванню телекомунікаційних вузлів системи телебачення, радіо мобільного та інтернет зв`язку засобами волоконно - оптичних та кабельних ліній зв`язку, окрім цього на ній розміщено вузлову станцію мобільних операторів зв`язку Київ-Львів-Відень-Лондон та інше обладнання державних установ, організацій та Львівської філії Концерну РРТ. Окрім цього з ділянки площею 0,1295 га (надалі ділянка №1) на ділянку №2 прокладено 7 кабелів живлення 380 Вт та понад 16 труб 0 100 мм, по яких проходять оптичні кабелі та кабелі зв`язку.
		Концерн РРТ інформував Львівську міську раду, що пунктом 4.7. Статуту Концерну РРТ передбачено, що добровільна відмова від земельної ділянки (або її частини), яка належить Концерну РРТ, погоджується Уповноваженим органом управління - Адміністрацією державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.
		У зв`язку з цим, Адміністрація Держспецзв`язку листом від 10.10.2016р. №61/01/02-2497 надала попередню згоду на добровільну відмову Концерну РРТ від згаданої земельної ділянки, однак за умови надання Львівською міською радою дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення Концерну РРТ земельних ділянок площею 0,1295 га та 0,0339 га на вул. Листопадового Чину,28 в м. Львові. По сьогодні такої згоди не надано, хоча 23.06.2020 Львівська філія Концерну РРТ в черговий раз подала повний пакет документів з метою отримання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення Концерну РРТ земельних ділянок
		На момент виділення землекористувачу земельної ділянки площею 1.9 га діяв Земельний кодекс УСРР, прийнятий у 1922 році, у якому не міститься вимог щодо оформлення державних актів чи внесення земельних ділянок до державного земельного кадастру, а не Земельний кодекс 1970, 1990 років на які посилається відповідач. Більш того, цей кодекс не ставить момент виникнення права на землю у залежність від її документального оформлення чи державної реєстрації.
		Водночас, відсутність правовстановлюючих документів на землю чи відсутність графічних матеріалів не свідчать про відсутність права користування земельною ділянкою, ані норми ЗК УРСР 1970 року, ані ЗК УРСР 1922 року не містять такого правила, а застереження у кодексі 1970 року щодо можливості фактичного використання землі після оформлення права користування нею жодним чином не впливає на момент виникнення права на землю, а саме неоформления правопосвідчуючих документів на право постійного землекористування не може бути підставою припинення такого права.
		Така позиція підтримана рішенням Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, а також знайшла своє відображення у постанові Великої палати Верховного суду України від 12 грудня 2018 року у справі № 372/5635/13-ц, згідно з якими право на землю не втрачається у зв`язку з його неоформлениям відповідно до нових законодавчих вимог. Згідно з висновком Великої падати Верховного суду, викладеним у постанові від 5 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 право постійного землекористування є безстроковим та може бути припиненим виключно з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України.
		У відповіді на письмові пояснення третьої особи на стороні відповідача (вх.№6094/21 від 16.03.2021) позивач зазначив, що рішення виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 21.06.1990 р. №282, на яке посилається позивач, не містить даних про скасування рішення від 06.04.1951 №31/246 про закріплення за Львівським облуправлінням зв`язку земельної ділянки та будівель по вул. Міцкевича, 28, а стосується рішення СЗ виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 10.04.1951 №31/246.
		Крім того, зміст рішення виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 21.06.1990 « 282 «Про передачу в оренду будинку №28 по вул. Міцкевича Галицькій Митрополії Української греко-католицької церкви» необхідно розглядати комплексно, а саме крім того було вирішено: запропонувати Львівському ОРТПЦ звільнити приміщення по вул. Міцкевича, 28 балансовою вартістю 331,446 тис.крб., прилеглу територію загальною площею 1,9 га і повернути їх на баланс місцевих рад, а також згідно п.3. вказаного рішення, після звільнення будівель та прилеглої території Львівським ОРТПЦ по вул. Міцкевича, 28 вказані приміщення передати в оренду Галицькій митрополії Української греко-католицької церкви.
		Однак, під час розгляду справи №461/6787/17 в Галицькому районному суді м. Львова, Львівському апеляційному суді та в Господарському суді Львівської області Львівською міською радою не було долучено ні до позовної заяви, ні до матеріалів справи акта приймання-передачі, будь-якого іншого документу чи рішення уповноважених органів про повернення приміщень по вул. Міцкевича (теперішня Листопадового Чину), 28 на баланс Львівської міської ради та звільнення земельної ділянки по вул. Листопадового Чину, 28 площею 1,9 га.
		Позиція відповідача
		У відзиві (вх.№3471/21 від 15.02.2021) на позовну заяву відповідач проти задоволення заперечив повністю. Зокрема, зазначив, що прокурором у позовній заяві не наведено причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом  Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також, що прокурором не дотримано розумного строку для надання позивачу часу для звернення до суду для захисту своїх прав.
		Право розпоряджатися земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136600:04:005:0016 площею 2,1382 га належить міській раді на підставі приписів ст. 83 Земельного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 року.
		Прокурором, окрім письмового викладу обставин справи, не додано жодних графічних матеріалів, які б підтверджували наявність на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136600:04:005:0016 площею 2,1382 га об`єктів нерухомого майна, які знаходяться у державній власності, зокрема, у власності Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України чи Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.
		Натомість, 22.01.2021 року юридичний департамент Львівської міської ради звернувся до відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради з проханням провести обстеження земельної ділянки площею 2,1382 га на пл. святого Юра, 5 з кадастровим номером 4610136600:04:005:0016 на предмет обтяження земельної ділянки об`єктами нерухомого майна.
		04.02.2021 року спеціалістами відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради за участю представників управління земельних ресурсів департаменту містобудування, управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування, управління правової роботи юридичного департаменту, Галицької районної адміністрації в присутності представників Курії УГКЦ, Держспецзв`язку, Концерну РРТ, військової прокуратури Львівського гарнізону проведено обстеження земельної ділянки на пл. Святого Юра, 5 у м. Львові та складено Акт обстеження від 04.02.2021 № 11 у двох примірниках. Під час обстеження земельної ділянки №1 площею 2,1382 га (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016) встановлено, що в межах цієї земельної ділянки відсутні технічний будинок радіостанції загальною площею 429,8 кв. м. та будинок трансформаторної підстанції ТП 370 загальною площею 36,7 кв. м., які зареєстровані у реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві власності за Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.
		Зазначені об`єкти зареєстровані у реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1071798346101 (технічний будинок радіостанції загальною площею 429,8 кв. м.) та за №1071817946101 (будинок трансформаторної підстанції ТП 370 загальною площею 36,7кв.м.) та згідно даних реєстру знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Листопадового Чину, 28.
		З плану-схеми земельної ділянки за адресою м. Львів, пл. Святого Юра, 5 вбачається, що вищезгадані об`єкти знаходяться поза межами земельної ділянки, що надана у користування Курії Львівської Архиєпарії УГКЦ. Натомість, розташовані на несформованій та не наданій у користування третім особам земельній ділянці, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136600:04:005:0016.
		Стосовно того, що заступник прокурора у позовній заяві та третя особа у поясненнях стверджують, що вони є законними користувачами земельної ділянки площею 1,9 га на підставі рішення виконавчого комітету № 31/246 від 06.04.1951 року відповідач зазначив, що позивач по даній справі ні на підставі Земельного кодексу 1970 року, ні на підставі Земельного кодексу 1990 року жодним чином не оформив своє право на користування земельною ділянкою площею 1,9 га.
		Підсумовуючи вищевказане, наголошуємо на тому, що земельна ділянка на вул. Листопадового Чину, 28 не є сформованою та відомості про неї не внесені до Державного земельного кадастру, право власності за Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України чи користування Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення не зареєстроване у встановленому законом порядку, Державні акти на право власності та користування у суб`єктів відсутні.
		На земельній ділянці на пл. Святого Юра, 5 площею 2,1382 га, що передана у постійне користування Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ, жодних об`єктів нерухомості державної форми власності немає.
		Відтак, на думку відповідача, ухвала Львівської міської ради № 6503 від 04.09.2020 року «Про затвердження Курії Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на пл. Святого Юра, 5» є правомірною та прийнятою з врахуванням норм чинного законодавства.
		Пояснення третьої особи1
		У поясненнях (вх.№994/21 від 16.01.2021) третя особа1 зазначила, що об`єкт по вул. Листопадового Чину,28 було введено в експлуатацію на виконання Рішення звуженого засідання виконкому Львівської міської ради №31/246 від 06.04.1951р. про закріплення за Львівським облуправлінням зв`язку земельної ділянки та будівель для розміщення пункту місцевого радіозахисту по вул. Міцкевича,28 (теперішня Листопадового Чину,28).
		Пунктом 2 зазначеного рішення передбачено закріпити за Львівським облуправлінням зв`язку земельну ділянку та будівлі для розміщення пункту місцевого радіозахисту по вул. Міцкевича,28 (сад церкви Юра) в межах, зазначених на схемі-плані, яка додається загальною площею 1,90 га, в тому числі садибу по вул. Міцкевича №28 з будівлями, які займає бібліотека Залізничного району та житловий будинок, в якому проживають дві сім`ї - гр. гр. Маєвського і Шелест.
		Земельним кодексом Української РСР, що був чинний на момент ухвалення рішення від 06.04.1951, встановлювалось, що земля є виключно власністю держави і надається тільки в користування. Відповідно до ст. 10 зазначеного кодексу до компетенції міських Рад депутатів трудящих в галузі регулювання земельних відносин належало право надавати в користування, а також вилучати земельні ділянки для державних або громадських потреб.
		Отже, на думку третьої особи1, право користування на земельну ділянку по вул. Листопадового Чину,28 у м. Львові державним підприємством Львівський обласний радіотелевізійний передавальний центр (який створено на базі Львівського обласного управління зв`язку), правонаступником реорганізованого ДП Львівський ОРТПЦ є Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, набуто правомірно.
		Згідно Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель і розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, наданої Відділом держземагентства у м. Львові від 07.04.2014 №40/01-15/1253 підтверджується факт користування земельною ділянкою Львівським обласним радіотелевізійним передавальним центром (згідно із списком землекористувачів та землевласників Залізничного району м. Львова, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.02.1998 №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова»).
		Львівська міська рада ухвалою від 05.03.2009 №2460 «Про погодження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на пл. Святого Юра» надала Курії Львівської архиєпархії Української греко-католицької Церкви дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на пл. Святого Юра,5 у постійне користування для обслуговування нижніх Митрополичих садів та прилеглої території комплексу собору Святого Юра і влаштування парково - рекреаційної зони загального користування у межах території, що знаходиться під охороною ЮНЕСКО, за рахунок земель, що надані у власність або користування площею 2,1464 га. Без права капітального будівництва.
		Львівська міська рада не мала права приймати ухвалу про надання Курії Львівської архиєпархії УГКЦ земельної ділянки площею 2,1382 га. (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016) на пл. Святого Юра,5 (оскільки земельна ділянка, яка перебуває у фактичному користуванні Концерну РРТ прилягає до Собору Святого Юра, який розміщений на площі Святого Юра,5) та площею 0,0339 га. на вул. Листопадового Чину,28, оскільки відсутня згода Концерну РРТ на вилучення з користування Львівської філії Концерну РРТ земельних ділянок площею 2,1382 га. на пл. Святого Юра та площею 0,0339 га на вул. Листопадового Чину,28.
		Львівська міська рада в травні 2020 року зверталась на адресу Концерну РРТ, Львівської обласної державної адміністрації, Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Кабінету міністрів України з клопотаннями звернутись на адресу Концерну РРТ та Адміністрації ДССЗІ щодо розгляду питання надання добровільної відмови Концерну РРТ та вилучення з користування Концерну РРТ земельної ділянки площею 2,1382 га. на пл. Св. Юра, 5 та площею 0,0339 га. на вул. Листопадового Чину,28 відповідно до п.2 ст. 123 Земельного кодексу України, однак такої згоди на отримала.
		Готовність Концерну РРТ Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України оформити право постійного користування на земельну ділянку, яка є предметом спору підтверджується тим, що не дивлячись на відсутність витягу про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, Концерном РРТ щорічно сплачувався земельний податок за користування вказаною земельною ділянкою площею 1,9 га. у розмірах, визначених чинним законодавством України, що підтверджується листом Львівської філії Концерну РРТ від 21.09.2011 №718/6-08, листом Львівської філії Концерну РРТ від 15.08.2012 №551/6-05, службовою запискою від 16.05.2013.
		Більше того, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,9 га. від 10.02.2015 №19-1323-0.2-410/9-15АП вказану земельну ділянку віднесено до земель транспорту, зв`язку та енергетики.
		Окрім цього, відповідно до довідки Відділу Держгеокадастру у м. Львові від 08.09.2016 №19-1323-0.2-6863/9-16 АП земельна ділянка на вул. Листопадового Чину,28 у м. Львові площею 2,5016 знаходиться в користуванні Львівського обласного радіотелевізійного передавального центру без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування.
		Також, відповідно до Довідки про правовий статус земельної ділянки Львівського міського управління земельних ресурсів від 12.10.2006 №40/20/72901-15 згідно земельно-кадастрових даних земельна ділянка по вул. Листопадового Чину,28 знаходиться в межах земельної ділянки, що є у фактичному користуванні Львівського ОРТПЦ. За категорією земель дана земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		Відповідно до Довідки (витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку) від 30.01.2009 №40/01-15/452 землекористувачем земельної ділянки площею 190000,0 м. кв. є Львівська філія Концерну РРТ, функціональне використання: землі транспорту, зв`язку.
		Листом від 16.08.2015 №464/6-09 Львівська філія Концерну РРТ інформувала Концерн РРТ про те, що 05.03.2009 Ухвалою №2460 Львівської міської ради Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,1464 га на пл. Святого Юра,5. До вказаної ділянки площею 2,1464 га. безпідставно увійшла земельна ділянка площею 1,9 га, що знаходиться у фактичному користуванні Львівської філії Концерну РРТ.
		Окрім цього, відповідно до листа Відділу держгеокадастру у м. Львові від 21.12.2015 №22-1323-0.2-6331/2-15 земельна ділянка площею 2,5980 га. на вул. Листопадового Чину,28 у м. Львові знаходиться в користуванні Львівського обласного радіотелевізійного передавального центру без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування на підставі рішення виконкому ЛМР від 06.02.1998 №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова».
		Третя особа2 наголошує, що зважаючи, що Рішення звуженого засідання виконкому Львівської міської ради №31/246 від 06.04.1951р. про закріплення за Львівським облуправлінням зв`язку земельної ділянки та будівель для розміщення пункту місцевого радіозахисту по вул. Міцкевича,28 (теперішня Листопадового Чину,28), яке є правовою підставою для Концерну РРТ Адміністрації Держспецзв`язку України користуватися земельною ділянкою в м. Львові по вул. Листопадвого Чину,28 починаючи з 1951 року, станом як на момент виникнення спірних правовідносин, так і вирішення справи по суті є чинними, відповідач безпідставно не визнає права Позивача на оформлення права постійного користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку.
		Крім того, зазначає про відсутність жодної з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, які б могли слугувати підставою для припинення його права постійного користування частиною Земельної ділянки, так само як й не існувало підстав, передбачених ст. 143 ЗК України, для примусового припинення прав на Земельну ділянку.
		Земельна ділянка, яка була сформована Львівською міською радою та передана нею в користування Курії Львівської архиєпархії УГКЦ, належить до земель державної власності, право на розпорядження якою має виключно Львівська обласна державна адміністрація.
		Отже, формуючи земельну ділянку без згоди її власника і користувача та здійснюючи розпорядження земельною ділянкою державної форми власності, Львівська міська рада перевищила надані їй повноваження, що в свою чергу є підставою для визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 04.09.2020 №6503.
		У додаткових поясненнях (вх.№6092/21 від 16.03.2021) третя особа1 зазначила, зокрема, що рішення виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 21.06.1990р. №282, на яке посилається позивач, не містить даних про скасування рішення від 06.04.1951 р. №31/246.
		Пояснення третьої особи2
		У письмових поясненнях (вх.№4348/21 від 24.02.2021) третя особа2 зазначила, що прийнята Відповідачем Ухвала №6503 від 04.09.2020 року ніяким чином не порушує інтересів держави та не є загрозою порушення інтересів держави.
		Земельна ділянка загальною площею 2,1382 на площі св. Юра, 5 у м. Львові (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016) надана у постійне користування третій особі (Курії ЛА УГКЦ) не була і не є державною власністю, а також не перебувала у користуванні ні Позивача (Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України) ні третьої особи на стороні Позивача (Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення).
		Заступником військового прокурора Львівського гарнізону при підготовці та поданні цього позову не було враховано норми Земельного кодексу України та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», а також помилково витлумачено норми ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру.
		Третя особа2 вважає безпідставними та необгрунтованими твердження Заступника військового прокурора Львівського гарнізону про те, що зазначена у оскаржуваному рішенні Відповідача земельна ділянка перебувала чи перебуває в державній власності та внаслідок передачі цієї земельної ділянки Курії ЛА УГКП були порушені інтереси держави.
		Заступником військового прокурора Львівського гарнізону також не надано суду належних доказів щодо перебування цієї земельної ділянки у користуванні чи Позивача, чи третьої особи на стороні Позивача на підставі рішень органів державної влади та/або органів місцевого самоврядування уповноважених на їх прийняття.
		Також, безпідставними та необгрунтованими, не підкріпленими жодними доказами, є твердження Заступника військового прокурора Львівського гарнізону про те, що на цій земельній ділянці знаходиться державне майно. Спірна земельна ділянка знаходиться за адресою - м. Львів, пл. св. Юра, 5, а земельна ділянка яка в 1951 році була «закріплена» за третьою особою - це земельна ділянка у м. Львові по вул. Листопадового Чину, 28. Майно, про яке йде мова у позові, теж знаходиться за адресою - м. Львів, вул. Листопадового Чину, 28 (стор. 7 позовної заяви). Крім цього, право власності на це майно є предметом спору, який розглядається Господарським судом Львівської області (Справа №461/6787/17).
		Третя особа2 не оспорює те, що державне майно закріплене за Позивачем та третьою особою на стороні Позивача є державною власністю, але не бачить підстав для висновку про те, що на земельній ділянці загальною площею 2,1382 на площі св. Юра, 5 у м. Львові (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016) наданій у постійне користування Курії ЛА УГКЦ, знаходиться державне майно, закріплене за Позивачем чи третьою особою на стороні Позивача, чи інше державне майно.
		Підтвердженням цього також є Акт від 04.02.2021 року, доданий Відповідачем до Відзиву, складений спеціалістами відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради. Цей документ, в свою чергу, є належним доказом, який спростовує твердження прокурора про те, що спірна земельна ділянка належить до державної власності, оскільки на ній знаходиться нерухоме майно, яке перебуває у державній власності.
		У зв`язку з цим, Курія ЛА УГКЦ вважає безпідставним посилання Заступника військового прокурора Львівського гарнізону на пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» згідно з яким - у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.
		Враховуючи те, що земельна ділянка зазначена в Ухвалі №6503 від 04.09.2020 року була, є і залишається комунальною власністю на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», ні Позивач, ні третя особа на стороні Позивача не є і не були користувачами та/або власниками цієї земельної ділянки, - не мають жодних підстав посилання у позовній заяві на необхідність згоди щодо вилучення цієї земельної ділянки та щодо її вилучення уповноваженими органами.
		Відповідно, не можуть бути прийняті судом як належне обґрунтування позову посилання в позовній заяві на Статут третьої особи на стороні Позивача щодо добровільної відмови від земельної ділянки та посилання на звернення Відповідача щодо надання згоди на вилучення з користування третьої особи на стороні Позивача земельної ділянки площею 2,1382 га та площею 0,0339 га в травні 2020 року.
		Якщо особа вважає, що її право на земельну ділянку було порушене, то ця особа перш за все повинна враховувати, що чинне законодавство вимагає, щоб земельна ділянка, як об`єкт права, була сформована у порядку визначеному законодавством.
		Заступником військового прокурора Львівського гарнізону не надано суду належних доказів ні щодо права користування Позивача та/або третьої особи на стороні Позивача на земельну ділянку, ні щодо меж земельної ділянки на якій розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності закріплені за Позивачем та/або третьою особою на стороні Позивача.
		В свою чергу, наскільки відомо Курії ЛА УГКЦ, Відповідач (Львівська міська рада) також не приймав жодних рішень про надання Позивачу чи третій особі на стороні Позивача земельної ділянки в користування ні площею 2,516 га, ні площею 1,9 га, ні іншого розміру, хоча третя особа на стороні Позивача зверталася до Відповідача, а не до ЛОДА із заявою щодо земельної ділянки на вул. Листопадового Чину, 28 у м. Львові.
		В жодному із наданих суду Заступником військового прокурора Львівського гарнізону в обґрунтування своєї позиції документів не має інформації щодо кадастрового номера земельної ділянки, яка на думку Заступника військового прокурора Львівського гарнізону, є державною власністю та закріплена за Позивачем чи третьою особою на стороні Позивача.
		Враховуючи вищесказане, третя особа2 вважає, що позов Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України до Львівської міської ради про визнання незаконною та скасування Ухвали №6502 від 04.09.2020 року, визнання незаконним та скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою загальною площею 2,1382 га на пл. св. Юра, 5 у м. Львові  поданий з порушенням вимог законодавства, є необґрунтованим та не містить підстав для задоволення судом.
		На думку третьої особи2, спірна земельна ділянка не є державною власністю, оскільки об`єктів державної власності на ній немає; цей позов подано фактично в інтересах третьої особи на стороні Позивача; ЛОДА як розпорядник земельної ділянки, яка на думку прокурора є в державній власності, не повідомлена прокурором про подання позову і взагалі не залучена до вирішення цього питання; спірна земельна ділянка історично належала Церкві і фактично передана Церкві в користування, чим не порушено права чи законні інтереси жодної фізичної чи юридичної особи, в тому числі інтереси держави.
		У додаткових поясненнях (вх.№4360 від 24.02.2021) третя особа2 зазначила, що 21.06.1990 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради № 282 було припинено дію Рішення СЗ виконкому Львівської міської ради народних депутатів № 31/246 про закріплення за Львівським облуправлінням зв`язку земельної ділянки та будівель на вул. Міцкевича, 28.
		 
		Обставини справи
		04.09.2020 року Львівською міською радою було прийнято ухвалу № 6503 «Про затвердження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на пл. Святого Юра, 5».
		Зазначена ухвала була прийнята на підставі звернення Курії Львівської Архиєпархії Української греко-католицької Церкви від 14.08.2020 № 20 ЛВ 1042 (зареєстроване у Львівській міській раді 14.08.2020 за № 2-14046-001), проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, беручи до уваги ухвали міської ради від 05.03.2009 № 2460 Про погодження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на пл. Святого Юра, 5, від 09.02.2017 № 1476 Про затвердження детального плану реновації території Святоюрської гори з реконструкцією площі Святого Юра, впорядкування Митрополичих садів та пропозиціями щодо визначення місць розташування пам`ятника Митрополиту Андрею (варіант Б)».
		Ухвалою затверджено Курії Львівської Архиєпархії Української греко-католицької Церкви проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 2,1382 га з обмеженнями без права капітального будівництва та огородження на пл.Святого Юра, 5 (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016) у постійне користування для обслуговування пам`ятки архітектури національного значення  комплексу Собору Святого Юра (охоронний №376) і влаштування парково-рекреаційної зони загального користування у межах території, що знаходиться під охороною ЮНЕСКО (код КВЦПЗ 07.01 - для будівництва та обслуговування обєктів рекреаційного призначення) для обслуговування нижніх Митрополичих садів та прилеглої території комплексу собору Святого Юра і влаштування парково-рекреаційної зони загального користування у межах території, що знаходиться під охороною ЮНЕСКО за рахунок земель рекреаційного призначення, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.
		 
		Позиція суду
		Підставою для представництва прокуратурою інтересів держави у спірних правовідносинах в особі Адміністрації Держспецзв`язку є не здійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави у даних спірних відносинах, зокрема, не подання відповідного позову до суду.
		Так, військовою прокуратурою Львівського гарнізону 13 жовтня 2020 року скеровано лист за вих. № 33-2483вих-20 Директору Львівської Філії Концерну РРТ, в якому зазначено про обставини надання у постійне користування Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ спірної земельної ділянки площею 2,1382га, що розташована за адресою пл. Святого Юра, 5 м. Львів, у якому, зокрема, запропоновано вжити заходів щодо захисту порушених інтересів держави.
		У подальшому, 4 листопада 2020 року військова прокуратура Львівського гарнізону звернулася з аналогічним листом до Адміністрації Держспецзв`язку, проте Адміністрацією Держспецзв`язку не вжито дієвих заходів на захист порушених майнових інтересів держави, в тому числі щодо оскарження ухвали Львівської міської ради №6503 від 04 вересня 2020 року «Про затвердження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на пл. Святого Юра, 5» до суду, що свідчить про бездіяльність позивача при здійсненні захисту інтересів держави.
		2 грудня 2020 року військовою прокуратурою Львівського гарнізону скеровано черговий лист до Адміністрації Держспецзв`язку, у якому повідомлено про намір прокуратури звернутися з відповідним позовом на захист інтересів держави у вказаних спірних відносинах.
		У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України», державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв`язку, Національної системи конфіденційного зв`язку, формування та реалізації державної політики у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, поштового зв`язку спеціального призначення, урядового фельд`єгерського зв`язку, а також інших завдань відповідно до закону.
		Згідно п.п.1, 5 Указу Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» №1572/99 від 15.12.1999, ст.2, ч.1 ст.3, ч.3 ст.22 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України», п.1 Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №411 від 03.09.2014, Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - Адміністрація) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації, кіберзахисту телекомунікацій і користування радіочастотним ресурсом України.
		Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» майно, що належить Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, є державною власністю та закріплюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв`язку, захисту інформації, телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України, за територіальними органами, територіальними підрозділами, Головним управлінням урядового фельд`єгерського зв`язку, закладами, установами та організаціями Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на праві оперативного управління. Адміністрація Держспецзв`язку здійснює функції з управління об`єктами державної власності.
		Відповідно до статуту Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, затвердженого Адміністрацією Держспецзв`язку, від 17.05.2016 № 333 в редакції наказу від 15.08.2017 № 461 Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення є державним господарським об`єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв`язку від 04.10.1991 №102 «Про створення Концерну РРТ», заснованим на державній власності і належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, ідентифікаційний код 01190043.
		Отже Адміністрація Держспецзв`язку є уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави у даних спірних відносинах.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач зазначають, що ухвала Львівської міської ради №6503 від 04 вересня 2020 року «Про затвердження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на пл.Святого Юра, 5», прийнята з перевищенням повноважень, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у держаній власності, а відтак право розпоряджатися нею належить виключно - Львівській обласній державній адміністрації, а також порушує інтереси держави в особі позивачів.
		На думку прокуратури та позивача, спірна земельна ділянка відноситься до об`єктів права державної власності, з проголошенням незалежності України її правовий статус не змінився, оскільки рішенням виконавчого комітету Львівської міської Ради депутатів трудящих № 31/246 від 06 квітня 1951 року вирішено закріпити за Львівським обласним управлінням зв`язку земельну ділянку та будівлі для розміщення пункту місцевого радіозахисту по вул. Міцкевича, пл. 1,9 га. в тому числі присадибу по вул. Міцкевича, 28 і будинком, який займає бібліотека Залізничного району і жилий дім у якому проживає дві сім`ї гр. гр. Маєвського та Шелест. Передана Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ земельна ділянка є державної форми власності в силу приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної форми власності», оскільки на ній розташовані об`єкти нерухомого майна, які знаходяться в державній формі власності та належать Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а відтак, Львівська міська рада не мала права розпоряджатися такою земельною ділянкою, оскільки розпорядження землями державної форми власності належить до повноважень місцевих державних адміністрацій.
		Однак суд не погоджується з вказаними твердженнями з огляду на наступне.
		Зокрема, ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
		У комунальній власності перебувають:
		а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
		б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
		Проте, доказів того, що вищезгадана земельна ділянка є державною власністю прокуратурою та позивачем до матеріалів справи не долучено.
		У п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» зазначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
		а) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
		б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
		Згідно пп. «а», «б» п. 4 у державній власності залишаються:
		а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;
		б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Тобто, законодавством чітко передбачені виключні ознаки, що надають землям статусу державної та комунальної форми власності.
		Всупереч зазначеному, прокуратурою та позивачем не долучено до матеріалів справи докази того, що саме в межах земельної ділянки площею 2,1382 га (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016) знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності.
		Суд не приймає до уваги твердження про те, що на земельній ділянці площею 0,0339 га розміщено обладнання по обслуговуванню телекомунікаційних вузлів системи телебачення, радіо мобільного та інтернет зв`язку засобами волоконно - оптичних та кабельних ліній зв`язку, окрім цього на ній розміщено вузлову станцію мобільних операторів зв`язку Київ-Львів-Відень-Лондон та інше обладнання державних установ, організацій та Львівської філії Концерну РРТ; з ділянки площею 0,1295 га (надалі ділянка №1) на ділянку №2 прокладено 7 кабелів живлення 380 Вт та понад 16 труб 0 100 мм, по яких проходять оптичні кабелі га кабелі зв`язку. 
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 04.02.2021 року спеціалістами відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради за участю представників управління земельних ресурсів департаменту містобудування, управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування, управління правової роботи юридичного департаменту, Галицької районної адміністрації в присутності представників Курії УГКЦ, Держспецзв`язку, Концерну РРТ, військової прокуратури Львівського гарнізону проведено обстеження земельної ділянки на пл. Святого Юра, 5 у м. Львові та складено Акт обстеження від 04.02.2021 № 11 у двох примірниках. Під час обстеження земельної ділянки №1 площею 2,1382 га (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016) встановлено, що в межах цієї земельної ділянки відсутні технічний будинок радіостанції загальною площею 429,8 кв. м. та будинок трансформаторної підстанції ТП 370 загальною площею 36,7 кв. м., які зареєстровані у реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві власності за Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.
		Зазначені об`єкти зареєстровані у реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1071798346101 (технічний будинок радіостанції загальною площею 429,8 кв. м.) та за №1071817946101 (будинок трансформаторної підстанції ТП 370 загальною площею 36,7кв.м.) та згідно даних реєстру знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Листопадового Чину, 28.
		З плану-схеми земельної ділянки за адресою м. Львів, пл. Святого Юра, 5 вбачається, що вищезгадані об`єкти знаходяться поза межами земельної ділянки, що надана у користування Курії Львівської Архиєпарії УГКЦ. Натомість, розташовані на несформованій та не наданій у користування третім особам земельній ділянці, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136600:04:005:0016.
		Суд звертає увагу сторін про можливість доступу власників та уповноважених осіб до вказаних об`єктів нерухомості на підставі сервітуту чи іншого права користування земельними ділянками.
		Станом на сьогодні, законодавцем чітко встановлюється поняття земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. У відповідності до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
		Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
		Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
		Згідно ст. 125, 126 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		Позивач та третя особа1 Державний акт на право власності чи користування щодо земельної ділянки на вул. Листопадового Чину, 28 не отримували, межі земельної ділянки внатурі не виносили. Станом на сьогодні земельна ділянка площею 1,9 га не зареєстрована у Державному земельному кадастрі та права у реєстрі речових прав на неї не зареєстровані. 
		Щодо довідок відділів Держземагенства та Держгеокадастру із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями про земельну ділянку на вул. Листопадового Чину, 28 варто зазначити таке.
		Зі змісту довідок вбачається, що земельна ділянка на вул. Листопадового Чину, 28 знаходиться у користуванні ЛО радіотелевізійного передавального центру без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування (згідно списку землекористувачів та землевласників Залізничного району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому ЛМР від 06.02.1998 року № 51 «Про інвентаризацію земель м. Львова».
		При цьому, суд звертає увагу сторін, що витребувані ухвалою суду від 20.04.2021 у Відділу у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79008 м.Львів, вул.Донецька, 3) належним чином засвідчена копія рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.02.1998 №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова», а також затвердженого ним списку землекористувачів та землевласників Залізничного району м. Львова та матеріали вказаної інвентаризації в частині земельної ділянки, яка була передана в користування Львівському обласному радіотелевізійному передавальному центру на підставі Рішення від 06.04.1951 №31/246 звуженого засідання виконкому міської ради депутатів трудящих, на адресу суду не надійшли.
		Однак, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що список землекористувачів і землевласників Залізничного району м. Львова м. Львова, затвердженого рішенням міськвиконкому від 06.02.1998 року №51 жодним чином не встановлює права власності чи користування земельною ділянкою. 
		Інвентаризація у 1998 році проводилася у населених пунктах України на підставі Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах №85 від 26.08.1998 року. Пунктом 1.2. Наказу встановлено, що метою проведення інвентаризації земель населених пунктів є створення інформаційної бази для ведення державного земельного кадастру, регулювання земельних відносин, раціонального використання і охорони земельних ресурсів, оподаткування. Інвентаризація земель передувала визначенню меж земельних ділянок та інших даних, необхідних для ведення державного земельного кадастру, але нею не надавалися земельні ділянки у користування.
		Стосовно того, що заступник прокурора у позовній заяві та третя особа у поясненнях стверджують, що вони є законними користувачами земельної ділянки площею 1,9 га на підставі рішення виконавчого комітету № 31/246 від 06.04.1951 року необхідно зазначити наступне.
		Земельним кодексом Української PCP від 08.07.1970 року, зокрема, ст. 20 передбачалося, що відповідно до основ земельного законодавства Союзу PCP і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею.
		Згідно ст. 22 встановлювалося, що приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, заборонялося.
		В подальшому, відповідно до ст. 22, 23 Земельного кодексу Української PCP від 18.12.1990 право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, заборонялося.
		Право володіння або право постійного користування землею посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів.
		Позивач по даній справі ні на підставі Земельного кодексу 1970 року, ні на підставі Земельного кодексу 1990 року жодним чином не оформив своє право на користування земельною ділянкою площею 1,9 га.
		При цьому суд погоджується з твердженнями прокуратури, позивача та третьої особи1, що на момент виділення землекористувачу земельної ділянки площею 1,9 га діяв Земельний кодекс УСРР, прийнятий у 1922 році, у якому не міститься вимог щодо оформлення державних актів чи внесення земельних ділянок до державного земельного кадастру, а не Земельний кодекс 1970, 1990 років, на які посилається відповідач. Більш того, цей кодекс не ставить момент виникнення права на землю у залежність від її документального оформлення чи державної реєстрації. Відсутність правовстановлюючих документів на землю чи відсутність графічних матеріалів не свідчать про відсутність права користування земельною ділянкою, ані норми ЗК УРСР 1970 року, ані ЗК УРСР 1922 року не містять такого правила, а застереження у кодексі 1970 року щодо можливості фактичного використання землі після оформлення права користування нею жодним чином не впливає на момент виникнення права на землю, а саме неоформления правопосвідчуючих документів на право постійного землекористування не може бути підставою припинення такого права.
		Така позиція підтримана рішенням Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, а також знайшла своє відображення у постанові Великої палати Верховного суду України від 12 грудня 2018 року у справі № 372/5635/13-ц, згідно з якими право на землю не втрачається у зв`язку з його неоформлениям відповідно до нових законодавчих вимог. Згідно з висновком Великої падати Верховного суду, викладеним у постанові від 5 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 право постійного землекористування є безстроковим та може бути припиненим виключно з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України.
		Водночас, як встановлено матеріалами справи, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів №282 від 21.06.1990р. «Про передачу в оренду будинку №28 по вул.Міцкевича Галицькій Митрополії Української греко-католицької церкви» (надалі по тексту  «Рішення 1990р.») вирішено припинити дію рішення СЗ виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 10.04.51р. №31/246 про закріплення за Львівським облуправлінням зв`язку земельної ділянки та будівель на вул.Міцевича, 28.
		При цьому, суд не приймає до уваги заперечення позивача стосовно того, що рішення виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 21.06.1990 р. №282, не містить даних про скасування рішення від 06.04.1951 №31/246 про закріплення за Львівським облуправлінням зв`язку земельної ділянки та будівель по вул. Міцкевича, 28, а стосується рішення СЗ виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 10.04.1951 №31/246.
		Зважаючи на те, що у 1951 році інших рішень про закріплення за Львівським облуправлінням зв`язку будь-яких об`єктів нерухомого майна не приймалось, при цьому, враховуючи те, що як у тексті Рішення 1951р. так і у тексті Рішення 1990р. зазначено про об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою Міцкевича, (теперішня  Листопадового Чину), 28, а також зважаючи на те, що копію Рішення 1951, яка міститься в матеріалах справи, датовано саме 10.04.1951р., суд дійшов висновку, що Рішенням 1990р., у тексті якого зазначено про припинення дії рішення від 10.04.1951р. є рішенням, яким припинено саме Рішення від 06.04.1951 №31/246.
		Тобто, враховуючи припинення Рішенням 1990р. дії Рішення 1951р. спірне майно відносилося до фонду рад народних депутатів і цілком законно перейшло у комунальну власність в цілому.
		Таким чином, рішенням виконкому Львівської міської Ради народних депутатів від 21.06.1990 р. №282, яке є чинним та не скасованим, фактично відновлено попередній стан, який існував до прийняття рішення СЗ виконкому Львівської міської Ради народних депутатів №31/246 від 06.04.51р.
		На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про те, що територіальна громада м.Львова в особі Львівської міської ради, відповідно до законодавства, у 1991 р. набула право комунальної власності на спірну земельну ділянку.
		Суд звертає увагу на те, що факт перебування спірного нерухомого майна на балансі у інших, аніж належного власника, осіб не є підставою для набуття такими особами права власності на відповідне майно, в тому числі і для здійснення державної реєстрації права державної власності. 
		Водночас, суд зазначає, що відсутність актів про повернення позивачу спірного майна після ухвалення Рішення 1990р., не спростовує встановлених судом обставин щодо того, що таке майно належить до комунальної власності територіальної громади м.Львова.
		Таким чином, судом не приймаються твердження позивача про те, що Львівською міською радою не було долучено акта приймання-передачі, будь-якого іншого документу чи рішення уповноважених органів про звільнення земельної ділянки по вул. Листопадового Чину, 28 площею 1,9 га та повернення приміщень по вул. Міцкевича (теперішня Листопадового Чину), 28 на баланс Львівської міської ради.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ухвала Львівської міської ради №6503 від 04.09.2020 року «Про затвердження Курії Львівської Архиєпарії Української греко-католицької церкви проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на пл. Святого Юра, 5» прийнята у відповідності до норм чинного законодавства.
		У відповідності до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
		Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
		Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються, зокрема, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
		Як встановлено матеріалами справи, право розпоряджатися земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136600:04:005:0016 площею 2,1382 га належить міській раді на підставі приписів ст. 83 Земельного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 року.
		На земельній ділянці на пл. Святого Юра, 5 площею 2,1382 га, що передана у постійне користування Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ, жодних об`єктів нерухомості державної форми власності немає.
		На час прийняття Львівською міською радою ухвали 6503 «Про затвердження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на пл. Святого Юра, 5» від 04.09.2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 4610136600:04:005:0016 площею 2,1382 га не перебувала в постійному користуванні Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів №282 від 21.06.1990р., а відтак, добровільна відмова від права користування в порядку п.а) ч.1 ст.141 ЗК України не вимагалась. 
		Таким чином, ухвалою Львівської міської ради № 6503 «Про затвердження Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на пл. Святого Юра, 5» від 04.09.2020 року цілком правомірно затверджено Курії Львівської Архиєпархії Української греко-католицької Церкви проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 2,1382 га з обмеженнями без права капітального будівництва та огородження на пл.Святого Юра, 5 (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016) у постійне користування для обслуговування пам`ятки архітектури національного значення  комплексу Собору Святого Юра (охоронний №376) і влаштування парково-рекреаційної зони загального користування у межах території, що знаходиться під охороною ЮНЕСКО (код КВЦПЗ 07.01 - для будівництва та обслуговування обєктів рекреаційного призначення) для обслуговування нижніх Митрополичих садів та прилеглої території комплексу собору Святого Юра і влаштування парково-рекреаційної зони загального користування у межах території, що знаходиться під охороною ЮНЕСКО за рахунок земель рекреаційного призначення, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Судові витрати
		За звернення до суду з позовною заявою немайнового характеру прокурором сплачено судовий збір у розмірі 6306,00 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням №1207 від 18.11.2021.
		Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ
		 
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст рішення складено 13.08.2021. 
		 
		 
		 
		 
		СуддяР.А. Кидисюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...