Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11579/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2021. Зареєстровано: 16.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2021.
Дата набрання законної сили: 12.08.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 серпня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/11579/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.
		 
		за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,          
		представників учасників справи:
		позивача 1 - Фортуненко А.В. (адвокат),
		позивача  2 - Фортуненко А.В. (адвокат),
		позивача 3 - не з`явився,
		позивача 4 - Кулеба А.М., Медведєв В.В. (адвокати),
		позивача 5 - не з`явився,
		позивача 6 - Батраченко В.В. (адвокат),
		позивача 7 - не з`явився,
		відповідача - Данилов К.О. (самопредставництво),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-Автогаз", товариства з обмеженою відповідальністю "Газ постачання" та товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажналадка"
		на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2021 та
		постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021
		за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Газ постачання",
		товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажналадка",
		приватного підприємства "Компанія "Надежда",
		товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-Автогаз",
		товариства з обмеженою відповідальністю "Л.В.",
		товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда Ритейл",
		товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда - Закарпаття"
		до Антимонопольного комітету України
		про визнання частково недійсним рішення.
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		1.          Стислий зміст позовних вимог
		 
		1.1.          Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ постачання" (далі - ТОВ "Газ постачання", позивач 1), товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажналадка" (далі - ТОВ "Монтажналадка", позивач 2), приватне підприємство "Компанія "Надежда" (далі - ПП "Компанія "Надежда", позивач 3), товариство з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-Автогаз" (далі - ТОВ "Євростандарт-Автогаз", позивач 4), товариство з обмеженою відповідальністю "Л.В." (далі - ТОВ "Л.В.", позивач 5), товариство з обмеженою відповідальністю "Надежда Ритейл" (далі - ТОВ "Надежда Ритейл", позивач 6), товариство з обмеженою відповідальністю "Надежда - Закарпаття" (далі - ТОВ "Надежда - Закарпаття", позивач 6) звернулися до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними пунктів 1, 2.1- 2.7 рішення Антимонопольного комітету України №315-р від 21.06.2018 (далі - Рішення №315-р).
		 
		1.2.          Позивачі (далі також за текстом - група "Надежда"), обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначають, що наявні підстави для визнання недійсним Рішення №315-р відповідно до статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон №2210-ІІІ), зокрема, внаслідок того, що Антимонопольним комітетом України (далі - АМК, відповідач) не доведені кваліфікуючі ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені частиною третьою статті 6 Закону №2210-ІІІ. 
		 
		2.          Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		 
		2.1.          Рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, позов задоволено повністю.
		 
		2.2.          Верховний Суд постановою від 25.06.2020 касаційну скаргу АМК задовольнив частково. Рішення  господарського суду міста Києва від 09.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 зі справи №91/11579/18 скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		2.3.          Після нового розгляду справи господарський суд міста Києва рішенням від 01.03.2021 (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 (колегія суддів: Коротун О.М., Сітайло Л.Г., Майданевич А.Г.), у задоволенні позовних вимог відмовив. 
		 
		2.4.          Ухвалюючи судові рішення, попередні судові інстанції виходили з того, що відповідно до частини першої статті 59 Закону №2210-ІІІ відсутні підстави для визнання недійсним Рішення № 315-р у відповідній частині, оскільки у Рішенні №315-р доведено порушення позивачами законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону №2210-III.
		 
		2.5.          Зокрема, суди виходили із того, що:
		-          у період порушення група "Надежда" збільшила обсяги придбання СВГ, у тому числі імпорту СВГ, і прийняття рішення Федеральною службою по технічному експорту і контролю (Російська Федерація) (далі - ФСТЕК), на яке посилається група "Надежда", не призвело до зменшення обсягів придбання СВГ групою за кордоном. Вказане безумовно свідчить, що безпосередньо група "Надежда" не зазнавала дефіциту СВГ у період порушення;
		-          починаючи з 31.08.2017 група "Надежда", незважаючи на фактичну та очікувану вартість придбання (зокрема, імпортованого СВГ за вищими закупівельними цінами, з урахуванням росту курсових різниць та котирувань Argus), суттєво знизила ціни реалізації СВГ по відношенню до серпня 2017 року ;
		-          очевидним та таким, що не заперечується позивачами, є той факт, що група "Надежда", її учасники заздалегідь очікували і готувалися до збільшення попиту на СВГ у серпні місяці, причому до значно більшого попиту, ніж той, що був по факту у серпні 2017 року. Поряд з тим, за висновком суду, очікування щодо темпів росту попиту, які не виправдались, могли, навпаки, спонукати не до зростання цін, а лише до їх зниження. Поряд з тим, прогнози щодо зростання попиту спричиняють зростання обсягів запасів для задоволення такого зростання попиту з метою забезпечення очікуваного зростання обсягу доходу. Отже, за умов істотної конкуренції на ринку між найбільшими його учасниками ситуація, коли всі учасники ринку очікували значно більшого зростання попиту, проте воно не відбулося навпаки спричинила б не зростання цін, а їх зниження саме через необхідність продажу ресурсу, який є дороговартістним у зберіганні. Тривале ж підняття цін у такій ситуації можливе лише за умови, коли на ринку існує попередня домовленість стосовно схожого ціноутворення;
		-          наявні у матеріалах справи докази лише підтверджують обставини, що група "Надежда" та інші відповідачі в антимонопольній справі скористалися тим, що у певних учасників ринку СВГ - конкурентів відповідачів, які менші порівняно з ними і які не мали доступу до імпортного СВГ у тих обсягах, що група "Надежда", не відчували дефіциту СВГ, що і дозволило їм схоже підвищити ціни СВГ у період порушення не завдяки власним досягненням, а завдяки суттєвому підвищенню своїх торговельних надбавок ;
		-           отже, за висновками суду, факторами, що призвели до схожого підвищення цін, не могли бути  затримка в доставці СВГ залізничними шляхами, коливання рівня запасів СВГ у  сховищах Групи "Надежда" та прогнозоване підняття цін за імпортними контрактами.
		 
		3.          Стислий виклад вимог касаційних скарг
		 
		3.1.          ТОВ "Євростандарт-Автогаз" 22.06.2021 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду міста Києва 01.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у справі № 910/11579/10 та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю. Крім того, ТОВ "Євростандарт-Автогаз" просить передати справу на розгляд палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду.
		 
		3.2.          Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції 29.06.2021, ТОВ   "Газ постачання" та ТОВ  "Монтажналадка" також звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять: скасувати рішення господарського суду міста Києва 01.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 у справі №910/11579/10; ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю. Крім того, позивач 1 та позивач 2 також просять передати справу на розгляд палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду.
		 
		4.          Аргументи учасників справи
		 
		4.1.          Аргументи касаційних скарг
		4.1.1.          В обґрунтування своєї правової позиції ТОВ "Євростандарт-Автогаз" у поданій касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме: від 22.12.2020 у справі №910/1044/17 та від 21.04.2021 у справі №910/701/17, згідно з яким у застосуванні частини третьої статті 6 Закону №2210-ІІІ суд, серед іншого, має з`ясовувати співвідношення дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. 
		 
		4.1.2.          Зокрема, позивач 4 зазначає, що, аналізуючи правомірність Рішення             №315-р, суди повинні були з`ясувати, чи досліджено в такому рішенні співвідношення дій групи "Надежда" з поведінкою інших учасників ринку СВГ, у тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за таке порушення на підставі Рішення №315-р. На необхідності такого дослідження наголошувалось у письмових поясненнях позивача 1 у суді першої інстанції, а також у доводах апеляційної скарги. Поряд з тим, усупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 6 Закону, ні рішення судів попередніх інстанцій, ні Рішення №315-р не містять такого порівняння поведінки Групи "Надежда" чи інших учасників ринку СВГ, яких було притягнуто до відповідальності згідно з Рішенням №315-р, з поведінкою учасників ринку СВГ, які не притягалися до відповідальності. Водночас, на думку позивача 4, за відсутності такого порівняння відсутні підстави для застосування положень цієї норми.
		 
		4.1.3.          Позивач 4 також у касаційній скарзі посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (частини другої статті 35 Закону №2210-ІІІ), викладеного у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №910/12490/18 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).
		 
		4.1.4.          ТОВ "Євростандарт-Автогаз" вказує, що у постанові від 31.10.2019 у справі №910/12490/18 Верховний Суд дослідив абзац другий частини другої статті 35 Закону №2210-ІІІ і встановив, що кореляційний аналіз є основним математичним інструментом доведення АМК схожості дій. Зокрема, Суд зазначив, що кореляційний аналіз дає можливість встановити, чи є досліджувані набори даних асоційованими (пов`язаними) по величині та дійшов висновку щодо допустимості застосування АМК кореляційного аналізу при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		 
		4.1.5.          Водночас, за твердженням позивача 4, з огляду на положення статті 19 Конституції України АМК як орган державної влади повинен діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас кореляційний аналіз, який у розумінні положень статті 19 Конституції є "способом" здійснення АМК своїх повноважень (способом встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції), Законом №2210-ІІІ або будь-яких інших нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері захисту економічної конкуренції, не передбачений. 
		 
		4.1.6.          З огляду на наведене вище позивач 4 вважає, що є підстави для відступу від висновків Верховного Суду щодо допустимості застосування АМК кореляційного аналізу при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладених у постанові від 31.10.2019 зі справи №910/12490/18. У зв`язку з чим просить передати справу №910/11579/18 на розгляд палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду.
		 
		4.1.7.          Позивач 4 стверджує, що згідно з висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах (справа №917/1357/17, справа №917/1424/17), які не було враховано судами попередніх інстанцій, певна схожість дій, за відсутності беззаперечних доказів узгодження таких дій, є недостатньою для їх кваліфікації як антиконкурентних узгоджених дій. За твердженнями ТОВ "Євростандарт-Автогаз", "схожіть" і "узгодженість" є різними поняттями, а кореляційний аналіз може підтвердити схожість дій, але не їх узгодженість. Саме тому кореляційний аналіз не є достатнім для встановлення узгодженості дій у розумінні Закону №2210-ІІІ.
		 
		4.1.8.          Крім того, в обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Євростандарт-Автогаз" посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України. Зокрема, вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій стандарту доказування, визначеного у частині першій статті 79 ГПК України, за відсутності висновку Верховного Суду "щодо питання застосування частини першої статті 79 ГПК України, згідно з яким при розгляді справ про оскарження рішень АМК, суд зобов`язаний покладатись на оцінки та висновки, сформульовані АМК".
		 
		4.1.9.          За твердженням позивача 4, суди попередніх інстанцій, відхиляючи як доказ висновок експерта, фактично визнали такий доказ недопустимим доказом, чим порушили норми процесуального права. Водночас за відсутності законодавчої заборони при оцінці рішення АМК, у тому числі посилатись на висновки експертів, такі дії суду порушують право позивача 4 на справедливий суд. У цій частині ТОВ "Євростандарт-Автогаз" вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у постановах від 24.04.2018 у справі №910/18410/15 та від 15.08.2019 у справі №910/23612/16, згідно з якими висновки експертів не вважаються недопустимими доказами.
		 
		4.1.10.          В обґрунтування своєї правової позиції ТОВ  "Газ постачання" у поданій касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України також вказує, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій застосовано положення частини третьої статті 6 та  абзацу другого частини другої статті 35 Закону №2210-ІІІ без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №910/1044/17 та від 21.04.2021 у справі №910/701/17. Згідно з висновками Верховного Суду у наведених постановах суд, серед іншого, має з`ясовувати співвідношення дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		 
		4.1.11.          Так, за твердженням позивача 1, усупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 6 Закону №2210-ІІІ, ні рішення судів попередніх інстанцій, ні Рішення № 315-р не містять порівняння поведінки групи "Надежда" чи інших учасників ринку СВГ, яких було притягнуто до відповідальності, з поведінкою учасників ринку СВГ, які не притягалися до відповідальності цим рішенням. За відсутності такого порівняння у АМК не було підстав для застосування цієї норми. Суди попередніх інстанцій не врахували наведені вище висновки Верховного Суду в частині того, що АМК необхідно було проводити аналіз цін на паливо не з договорів, а з інформаційних табло автозаправних станцій. Поряд з тим суди попередніх інстанцій визнали законним рішення АМК, яке базується на аналізі інформації про роздрібні ціни СВГ у групі "Надежда" на основі цін з договорів комісії, які, на думку позивача 1, недопустимо використовувати для аналізу, оскільки ціни у договорах комісії можуть не співпадати з цінами на інформаційних табло АЗС. Зокрема, під час прийняття рішення щодо купівлі СВГ у того чи іншого продавця споживачі керуються доступними для них цінами саме на інформаційних табло АЗС, а не цінами у договорах комісії, які споживачам невідомі. Отже, саме ціни на інформаційних табло АЗС мають значення у дослідженні АМК питання щодо можливого недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Таким чином судами,  прийнято рішення на основі недопустимої для аналізу інформації та без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.
		 
		4.1.12.          Також позивач 1 також у касаційній скарзі посилається на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.06.2020 у даній справі, щодо недопустимості висновків експертів (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України).
		 
		4.1.13.           Зокрема, ТОВ  "Газ постачання" вказує, що ним до суду першої інстанції було подано висновок експерта-економіста №1041/48201 від 16.10.2020 та висновок експерта-економіста №1041/50101 від 07.12.2020 (далі - висновки експертів), у яких встановлено, що аналіз щодо наявності дефіциту СВГ на території України у серпні 2017 року, який міститься у Рішенні №315-р, є економічно необґрунтованим, а також, що у Рішенні №315-р не підтверджується збільшення загального рівня доходності групи "Надежда" у 2017 році порівняно зі звичайним рівнем доходності у попередні роки внаслідок зростання рівня роздрібних цін на СВГ у липні- вересні 2017 року. Суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали оцінки цим висновкам експертів та відхилили їх як належні та допустимі докази. Зокрема, в цій частині суди керувались висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.06.2020 у даній справі, згідно з якою висновки експертів, які встановлюють обставини стосовно доведеності або недоведеності АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не можуть бути прийняті судом, оскільки оцінка Рішення №315-р є виключно компетенцію суду.
		 
		4.1.14.           Позивач 1 зазначає, що будь-яка обставина, яка підтверджує заявлені стороною вимоги, входить до предмета доказування і, як наслідок, може бути предметом висновку експерта. Висновки експертів є вирішальними доказами для позивача 1, оскільки встановлені у них обставини обґрунтовують, серед іншого, відсутність збільшення рівня доходності групи "Надежда" у 2017 році та неналежність аналізу щодо наявності дефіциту СВГ у 2017 році, з яких виходив АМК при прийнятті Рішення №315-р. Водночас при відсутності законодавчої заборони при оцінці рішення АМК, у тому числі і посилатись на висновки експертів, такі дії суду порушують право позивача 1 на справедливий суд. 
		 
		4.1.15.          З огляду на наведене вище позивач 1 вважає, що є підстави для відступу від висновків Верховного Суду щодо недопустимості висновків експертів, викладений у постанові від 25.06.2020 у справі №910/11579/18, у зв`язку з чим просить передати справу на розгляд палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду.
		 
		4.1.16.          В обґрунтування своєї правової позиції ТОВ "Монтажналадка" у поданій касаційній скарзі , також з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказує, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій застосовано положення частини третьої статті 6 та  абзацу другого частини другої статті 35 Закону №2210-ІІІ без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №910/1044/17 та від 21.04.2021 у справі №910/701/17. Доводи позивача 2 в цій частині є аналогічними доводам позивача 4, викладеним у пункті 4.1.2 цієї постанови.
		 
		4.1.17.          Також позивач 2 у касаційній скарзі посилається на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.06.2020 у даній справі щодо недопустимості висновків експертів (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України). Доводи ТОВ "Монтажналадка"  в цій частині є аналогічними доводам позивача 1, викладеним у пункті 4.1.13 та пункті 4.1.14 цієї постанови, у зв`язку з чим воно вважає, що є підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.06.2020 у даній справі, та просить передати справу №910/11579/18 на розгляд палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду.
		 
		4.2.          Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу 
		4.2.1.           Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		 
		4.2.2.          АМК зазначає, що: касаційні скарги не містять обґрунтованих аргументів, які свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права відповідно до змісту частини третьої статті 311 ГПК України. Наведені скаржниками доводи стосуються переоцінки доказів та встановлених господарськими судами обставин. Таким доводам та аргументам позивачів попередні судові інстанції надали правильну оцінку; доводи скаржників про порушення принципу рівності сторін необґрунтовані, оскільки судами чітко та послідовно викладено обставини справи, позиції сторін та свої висновки відповідно до вимог статті 282 ГПК України; позивачі необґрунтовано посилаються на постанови Верховного Суду у справах № 910/1044/17, 910/701/17, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, не є подібними з огляду на суттєву відмінність у фактичних обставинах справи (відмінність досліджуваних ринків та обставин які впливають на ринок); відсутні обґрунтовані підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.10.2019 у справі №910/12490/18, оскільки згідно із статтею 41 Закону №2210-ІІІ доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення, а тому при економічному проведенні дослідження ринку АМК у тому числі можуть бути застосовані статистичні методи аналізу інформації, основними видами яких є, зокрема, кореляційний аналіз, який дозволяє виявити й оцінити напрям зв`язку між параметрами, що вивчаються; склад правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 6 Закону №2210-ІІІ, включає необхідність доведення виключно трьох факторів: схожість, відсутність об`єктивних факторів та негативні наслідки для конкуренції, а тому навіть свідоме наслідування суб`єктом господарювання поведінки своїх конкурентів, за наявності вказаних трьох елементів, є достатньою підставою для визнання таких дій антиконкурентною змовою;  судом апеляційної інстанції враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.04.2021 зі справи №910/701/17; надані позивачем 1 висновки експертів не відповідають вимогам частин першої, другої статті 98 ГПК України,  а висновки спеціалістів (експертів), зроблені у них, не відповідають положенням пункту 2.3. розділу другого Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень;  доводи скаржників про ненадання оцінки доказам виходять за межі перегляду справи у суді касаційної інстанції. 
		 
		5.          Касаційний розгляд справи
		 
		5.1.          У зв`язку з перебуванням судді   Колос І.Б. у відпустці склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.08.2021, який наявний в матеріалах справи.
		 
		6.          Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
		 
		6.1.          Згідно з Рішенням №315-р, прийнятим за результатами розгляду справи №128-26.13/102-17:
		-          ТОВ "ОККО-Рітейл" разом з ПП "ОККО-Бізнес Контракт", ПП "ОККО-Контракт", ТОВ "ОККО-Схід" (група "ОККО"), ПП "Компанія "Надежда", ТОВ "Євростандарт-Автогаз", ТОВ "Л.В.", ТОВ "Газ постачання", ТОВ "Монтажналадка", ТОВ "Надежда Ритейл", ТОВ "Надежда-Закарпаття" (група "Надежда"), ТОВ "Імпорт Транс Сервіс", ТОВ "ВОГ Ритейл", ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" (група "WOG" або "ВЕСТ ОІЛ ГРУП ХОЛДІНГ Б.В. "), ТОВ "Авантаж 7", ТОВ "Факторінг Груп" (Оператори) вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону №2210-ІІІ у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які полягали у схожому підвищенні цін на СВГ (скраплений вуглеводневий газ) при його реалізації уроздріб у серпні 2017 року, при тому що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення операторами у справі таких дій, що призвели до обмеження конкуренції (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 315-р);
		-          у зв`язку із вчиненням зазначеного порушення на ТОВ "Газ постачання" накладено 8 072  656,00 грн штрафу, ТОВ "Монтажналадка" - 1 068  147,00 грн штрафу, ПП "Компанія "Надежда" - 20  867,00 грн штрафу, ТОВ "Євростандарт-Автогаз" - 3  453,00 грн штрафу, ТОВ "Л.В. " - 21  491,00 грн штрафу, ТОВ "Надежда Ритейл"- 2 714  469,00 грн штрафу, ТОВ "Надежда-Закарпаття" - 70  235,00 грн штрафу (підпункти 2.1 - 2.7 пункту 2 резолютивної частини Рішення № 315-р).
		 
		6.2.          У  мотивувальній частині Рішення №315-р зазначено, що:
		-          зібраними у справі доказами доведено, а зауваженнями і запереченнями відповідачів у справі №128-26.13/102-17 не спростовано, що дії відповідачів у справі №128-26.13/102-17, які полягали у схожому підвищенні цін на СВГ при його реалізації уроздріб у серпні 2017 року, при тому, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення відповідачами у справі №128-26.13/102-17 таких дій, що призвели до обмеження конкуренції, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону № 2210-ІІІ;
		-          протягом серпня 2017 року відповідачі у справі №128-26.13/102-17 одночасно або майже одночасно (з інтервалом у день) змінювали (підвищували) ціни на СВГ при його реалізації уроздріб;
		-          ціни реалізації СВГ відповідачами у справі №128-26.13/102-17 уроздріб почали зростати з початку серпня 2017 року, однак стрімке зростання цін відбулося 15.08.2017;
		-          роздрібні ціни СВГ у групі "Надежда", що встановлювались ТОВ "Газ постачання" та ТОВ "Монтажналадка" за договорами комісії, 14.08.2017 перевищували ціни реалізації за цими ж договорами комісії, встановлені 01.07.2017, на 5 та 11 %, відповідно, 15.08.2017 - на 6 і 13 % , 19.08.2017 - на 25 і 32 %, 23.08.2017 - на 38 і 46 %, 25.08.2017 - на 43 та 51 % (ціни досягли свого піку, трималися майже тиждень та почали поступово спадати з 31.08.2017). Так, 31.08.2017 - знову на 38 та 46 %, відповідно. 26.08.2017- 29.08.2017 ціни реалізації ТОВ "Газ постачання" та ТОВ "Монтажналадка" СВГ оптом порівняно з їх рівнем 01.07.2018 збільшилися на 85-100 % відповідно;
		-          ціни на СВГ у групі "WOG", що встановлювались ТОВ "ВОГ Ритейл", станом на 14.08.2017 перевищували роздрібні ціни реалізації станом до 01.07.2017 на 7 %, на 15.08.2017 вже на 9 %, 19.08.2017- на 30 %, на 23.08.2017 - на 47 %, 26.08.2017 - на 51 % відповідно (ціни досягли свого піку, трималися майже тиждень та почали поступово спадати з 01.09.2017). Так, 01.09.2017 - знову 47 %. Слід зазначити, що у певний період (31.08.2017) ціни реалізації ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" в опт стосовно цін в опт станом на 01.07.2018 також збільшилися на 47 % відповідно;
		-          ціни на СВГ у групі "ОККО" уроздріб станом на 14.08.2017 перевищували роздрібні ціни реалізації у відношенні до 01.07.2017 на 5 %, 15.08.2017 вже на 8 %, 19.08.2017 -  на 26 %, 23.08.2017 - на 45 %, 25.08.2017 -50 % відповідно, 30.08.2017 - 51 % (ціни досягли свого піку і почали спадати з 01.09.2017). Так, 01.09.2017 - 48% відповідно;
		-          роздрібні ціни на СВГ ТОВ "Авантаж 7" станом на 14.08.2017 перевищували роздрібні ціни реалізації по відношенню до 01.07.2017 на 11 %, станом на 16.08.2017 вже на 12 %, 19.08.2017- на 22 %, станом на 23.08.2017- на 47 %, 26.08.2017 - 50 % відповідно (ціни досягли свого піку, трималися майже тиждень та почали поступово спадати з 01.09.2017). Так, 01.09.2017 - знову 47 % відповідно. У відповідний період (31.08.2017) ціни реалізації ТОВ "Авантаж 7" в опт у відношенні до цін в опт станом на 01.07.2017 збільшилися на 114 % відповідно;
		-          роздрібні ціни на СВГ ТОВ "Факторінг Груп" станом на 14.08.2017 перевищували роздрібні ціни реалізації у відношенні до 01.07.2017 на 9 %, станом на 16.08.2017 вже на 11 %. 19.08.2017 - на 29 %, станом на 23.08.2017 - на 46 %. 26.08.2017 - 55 % відповідно (ціни досягли свого піку та почали поступово спадати з 29.08.2017);
		-          коефіцієнти кореляції, розраховані для рядів роздрібних цін на СВГ, які встановлювали відповідачі у справі №128-26.13/102-17 протягом липня - вересня 2017 року та безпосередньо у серпні 2017 року, становили від 0,98 до 1. Такі коефіцієнти кореляції свідчать про взаємозалежність цінових траєкторій відповідачів у справі та є ознакою їх практично повної схожості. Отже, ціни, що встановлювались відповідачами у справі №128-26.13/102-17 протягом липня -вересня 2017 року та безпосередньо у серпні 2017 року, є подібними;
		-          ступінь зв`язку між рядами даних середньозважених цін придбання СВГ протягом липня-серпня 2017 року відповідачами у справі №128-26.13/102-17 та їх середньозваженими цінами реалізації СВГ уроздріб у той самий період є значно нижчим, ніж ступінь зв`язку між рядами даних роздрібних цін на СВГ відповідачів у справі №128-26.13/102-17 між собою;
		-          коефіцієнти кореляції, розраховані для рядів даних середньозважених цін придбання СВГ у період липень - серпень 2017 року відповідачами у справі №128-26.13/102-17 та їх середньозваженими цінами реалізації СВГ уроздріб у той самий період, становлять: група "Надежда" - від 0,53 до 0,67; група "ОККО" - 0,77; ТОВ "Факторінг Груп" - 0.57; група "WOG" - 0,16; ТОВ "Авантаж 7" - від "мінус 0,12", за інформацією, наданою ТОВ "Авантаж 7" за методом "ЛІФО", та від 0,24 до 0,29 - за середньозваженими цінами придбання ТОВ "Авантаж 7" подекадно за даними ДФС України;
		-          ціни реалізації СВГ відповідачів у справі №128-26.13/102-17, зокрема, уроздріб, не корелювалися з цінами придбання ними СВГ, і вони піднімали ціни на рівні зі своїми конкурентами, не беручи закупівельні ціни на СВГ у відповідний період за основний орієнтир у формуванні цін на СВГ при його подальшому перепродажі. АМК також вказав у оскаржуваному рішенні, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об`єктивних підстав для такого стрімкого зростання цін на СВГ у відповідачів у справі №128-26.13/102-17, а натомість свідчить про погоджену конкурентну поведінку відповідачів у справі № 128-26.13/102-17 стосовно підвищення у значних розмірах цін на СВГ;
		-          відповідачі у справі №128-26.13/102-17 є найбільшими учасниками відносин у сфері оптової та роздрібної реалізації СВГ в України; вчинивши зазначені дії, істотно обмежили між собою економічну конкуренцію, зокрема її цінову складову. Такі узгоджені дії призвели до того, що на ринку було встановлено завищений рівень оптових цін, за якими менші порівняно з відповідачами у справі №128-26.13/102-17 суб`єкти господарювання (їх конкуренти) змушені були придбавати СВГ за менш вигідно ціною. Зазначене може призводити до зниження у конкурентів відповідачів у справі №128-26.13/102-17 доходності від реалізації СВГ у відповідний період, при тому що відповідачі у справі № 128-26.13/102-17 у цей же час здобували переваги у вигляді підвищення своєї торгівельної надбавки не завдяки власним досягненням. Отже, зазначене свідчить про те, що узгоджена поведінка відповідачів у справі №128-26.13/102-17 може призвести до обмеження конкуренції;
		-          група "Надежда" як єдиний суб`єкт господарювання відповідно до статті 1 Закону №2210-ІІІ була одним з найбільших імпортерів СВГ у 2017 році;
		-          середньозважені роздрібні ціни СВГ у групі "Надежда", що встановлювались ТОВ "Газопостачання" та ТОВ "Монтажналадка" за договорами комісії, у період з 15.08.2017 стрімко підвищувалися;
		-          коефіцієнти кореляції, розраховані для рядів роздрібних цін на СВГ підприємств групи "Надежда" та інших відповідачів у справі № 128-26.13/102-17, розраховані за періоди липень - вересень 2017 року, липень - серпень 2017 року, становили від 0,98 до 1 та 0,99 до 1, що свідчить про практично повну схожість їх цінових траєкторій;
		-          ступінь зв`язку з між рядами середньозважених цін придбання СВГ у період липня - серпня 2017 року ТОВ "Газопостачання" та ТОВ "Монтажналадка" та середньозваженими цінами реалізації ними СВГ уроздріб у той самий період є значно нижчим, ніж ступінь зв`язку між рядами роздрібних цін ТОВ "Газопостачання" та ТОВ "Монтажналадка" на СВГ та рядами роздрібних цін на СВГ інших відповідачів у справі №128-26.13/102-17, отже, ціни реалізації відповідачами у справі №128-26.13/102-17, зокрема уроздріб, не корелювалися з цінами придбання ними СВГ;
		-          різниця між середньозваженими цінами реалізації СВГ ТОВ "Газопостачання" та ТОВ "Монтажналадка" суттєво зростали порівняно з котируванням Argus на пропан-бутан;
		-          позивачі не зазнавали дефіциту СВГ, оскільки запаси СВГ у групи "Надежда" були на максимальному рівні липня та вересня 2017 року;
		-          курсові коливання долара США та євро були незначними, тому не могли призвести до суттєвого зростання цін реалізації групою "Надежда" СВГ у серпні 2017 року;
		-          суттєве зростання цін на біржовому аукціоні "ТБ "Українська енергетична біржа" відбулося 22.08.2017, учасниками цього аукціону були також ТОВ "Газ постачання"; при цьому попередній аукціон, який відбувся 08.08.2017, завершився зі значними обсягами невикупленого СВГ за набагато нижчими цінами;
		-          за таких обставин АМК дійшов висновку, що немає об`єктивних підстав для такого стрімкого зростання цін на СВГ, що свідчить про погоджену конкурентну поведінку підприємств групи "Надежда" та інших відповідачів у справі №128-26.13/102-17.
		 
		6.3.          Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивачі стверджували, що у Рішенні №315-р відповідач не довів кваліфікуючих ознак порушення, передбаченого частиною третьою статті 6 Закону № 2210-ІІІ.
		 
		6.4.          На думку позивачів, АМК, встановивши взаємозалежність динаміки цін позивачів та інших операторів-відповідачів у спірний період (схожість цінової поведінки), обмежив аналіз встановлення схожості дій як ознаки їх погодженості. Зокрема, АМК не з`ясував:
		-          чи існувала така схожість, тобто взаємозалежність між рівнем цін та динамікою їх зміни (відповідний коефіцієнт кореляції), в період до стверджуваного порушення, особливо у період, який характеризується подібною зміною в його кон`юнктурі (наприклад, періоди сезонного зростання або зниження попиту);
		-          з якого моменту виникла така взаємозалежність (схожість), як ознака узгодження дій і коли завершилась (відповідач окреслює, хоча доволі розмито, період порушення певними часовими межами - серпень або друга половина серпня 2017); 
		-          чи існувала така взаємозалежність (схожість) між рівнем цін та динамікою їх зміни в учасників ринку, які не брали участі в узгоджених діях (не є відповідачами у справі АМК), а також між операторами-відповідачами та такими іншими у часниками ринку;
		-          чи існувала така взаємозалежність між рівнем цін та динамікою їх зміни в учасників ринку у порівнювані періоди функціонування ринку в минулому, коли загальні об`єктивні фактори кон`юнктури ринку зазнають подібних змін, зокрема в період щорічних сезонних коливань попиту на ринку.
		 
		6.5.          Згідно з аргументами позивачів  з`ясування зазначених обставин має істотне значення для того, щоб дійти обґрунтованого висновку, що виявлена схожість поведінки позивачів та інших операторів-відповідачів не характерна для їх індивідуальної конкурентної поведінки та свідчить саме про її погодженість/узгодженість (дій суб`єктів господарювання).
		 
		6.6.          Верховний Суд, скасовуючи  прийняті у справі №910/11579/18 рішення судів попередніх інстанцій, вказував на те, що суди належним чином не перевірили:
		- чи доведено в рішенні №15-р, що відповідачі в антимонопольній справі №128-26.13/102-17, зокрема група "Надежда", вчиняли дії щодо схожого підвищення цін на СВГ, реалізуючи його уроздріб у серпні 2017 року, а саме: одночасно або майже одночасно (з інтервалом в день) змінювали (підвищували) ціни на СВГ при його реалізації уроздріб, як про це зазначено в мотивувальній частині Рішення №315-р, після чого ціни почали поступово знижуватися;
		- чи існували інші, підтверджені відповідними доказами, об`єктивні фактори, крім зазначених у Рішенні №315-р, які могли спричинити схожу поведінку відповідачів в антимонопольній справі №128-26.13/102-17 з огляду на критерії схожості дій, досліджених АМК.
		6.7.           За результатами нового розгляду судами встановлено, що основним математичним інструментом доведення органами АМК схожості дій є кореляційний аналіз, який є методом оброблення статистичних даних і полягає у вивченні коефіцієнтів кореляції.
		 
		6.8.          Так, в оскаржуваному рішенні, яким АМК визнав дії групи "Надежда" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції за результатами аналізу факторів, які впливали на кінцеві роздрібні ціни на СВГ України. При цьому АМК встановив, що проведений кореляційний аналіз доводить, що ціни реалізації СВГ групи "Надежда", в тому числі ТОВ "Газопостачання" та ТОВ "Монтажналадка", зокрема уроздріб, не корелювалися з цінами придбання СВГ відповідними суб`єктами господарювання, а також відповідачі у справі піднімали ціни нарівні зі своїми конкурентами, не беручи закупівельні ціни на СВГ у відповідний період за основний орієнтир при формуванні цін на СВГ при його подальшій реалізації уроздріб (пункти 305, 306 Рішення №315-р).
		 
		6.9.          Суди проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази та висновки АМК в оскаржуваному рішенні, встановили, що  такі посилання є безпідставними. Зокрема, судами встановлено, що ПП "Компанія "Надежда", що входить до групи "Надежда", є одним з основних суб`єктів господарювання, який надає послуги зі зберігання СВГ, зокрема суб`єктам господарювання, що входять до групи "Надежда", і групам "ОККО" та "WOG". За інформацією, наданою на розгляд АМК ПП "Компанія "Надежда", загальні обсяги зберігання ТОВ "Газ постачання" у серпні 2017 року (по відношенню до липня 2017 року) зросли майже на 30% і становили 11,8 тонни (майже 12 % усього ринку СВГ у відповідному місяці). Загалом у серпні 2017 року ТОВ "Газ постачання" було придбано 16,2 тис. тонн СВГ; водночас як у опт, у тому числі суб`єктам, що входять у групу "Надежда", та за договорами комісії, реалізовано 14,8 тис. тонн СВГ. Крім того, надана ТОВ "Газ постачання" інформація щодо залишків і запасів свідчить, що в період з 20.08.2017 по 30.08.2017, у період найвищих цін реалізації Товариством СВГ як у опт, так і уроздріб, запаси (залишки) ТОВ "Газ постачання" були на максимальному рівні липня та вересня 2017 року (у періоди, коли ціни на СВГ були суттєво нижчими). Отже, на момент підняття цін на СВГ товариство мало достатні обсяги СВГ та не відчувало дефіциту на товар у відповідному періоді, а тому вказані доводи у наведеній частині відхилені АМК (пункт 309 Рішення №315-р). 
		 
		6.10.           Оскільки майже всі договори, за якими відповідачі в антимонопольній справі придбавали СВГ у період липня - вересня 2017 року, а деякі й реалізовували такий СВГ на території України за цінами, що напряму залежать від котирувань Argus на «Пропан-бутан» (DAF Брест МІХ), АМК здійснено порівняльний аналіз середньозважених цін реалізації відповідачами СВГ уроздріб у період липня - вересня 2017 року з відповідними котируваннями Argus на "Пропан-бутан", що були надані АМК безпосередньо агентством Argus Media (Лондон), які були приведені до офіційного курсу НБУ безпосередньо компанією, наведено у графіку (пункт 317 Рішення №315-р).
		 
		6.11.          Виходячи з того, що ціни придбання імпортованого СВГ відповідно до договорів відповідачів в антимонопольній справі з їх постачальниками-нерезидентами України встановлюються, як правило, в іноземній валюті, а саме, у дол. США або євро, АМК також здійснив аналіз курсових коливань відповідних грошових одиниць по відношенню до гривні в період липня - вересня 2017 року. Зокрема, за інформацією Національного банку України, курс дол. США по відношенню до гривні протягом серпня 2017 року мав щоденно тенденцію до зниження по відношенню до 01.07.2017 і станом на 31.08.2017 був нижчим на 2%, курс євро у серпні 2017 року дещо коливався від менше, ніж 1 до 3%. Отже, курсові коливання у період серпня 2017 року також не могли призвести до суттєво зростання цін реалізації СВГ у відповідачів у антимонопольній справі у серпні 2017 року. Зазначена АМК  інформація також підтверджується й інформацією Міністерства фінансів України. За інформацією, розміщеною на сайті цього Міністерства, індекс інфляції у липні 2017 року становив 100,2%, тоді як у серпні 2017 року - 99,8% (пункти 320, 321 Рішення №315-р).
		 
		6.12.          Отже, аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об`єктивних підстав для такого стрімкого зростання цін на СВГ у відповідачів в антимонопольній справі, а натомість свідчить про погоджену конкурентну поведінку відповідачів стосовно підвищення у значних розмірах цін на СВГ.
		 
		6.13.          Також АМК в оскаржуваному рішенні констатовано, що згідно з наданою ТБ "Українська енергетична біржа" інформацією суб`єкти господарювання, які залучені як відповідачі до участі в антимонопольній справі, були учасниками біржових аукціонів з продажу скрапленого газу. Суттєве зростання цін на біржовому аукціоні ТБ "Українська енергетична біржа" відбулося 22.08.2017, учасниками на якому виступили всі відповідачі в антимонопольній справі в особі ТОВ "Факторінг Груп", ТОВ "Авантаж 7", ТОВ "Газ постачання", ПП "ОККО-Бізнес Контракт", а також ТОВ "Імпорт Транс Сервіс". При цьому попередній аукціон, який відбувся 08.08.2017, завершився зі значними обсягами невикупленого СВГ за набагато нижчими цінами. ПП "ОККО-Бізнес Контракт", а також ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" були суб`єктами господарювання, що закупили СВГ на аукціоні 22.08.2017 у найбільших обсягах, закупівельна вартість 1 тонни скрапленого газу ТОВ "Імпорт Транс Сервіс" та ПП "ОККО-Бізнес Контракт" досягла майже 29 000 грн. ТОВ "Газ постачання" заявлявся на аукціони, що проводились у серпні СП "Полтавська газонафтова компанія" (заявило про бажання придбати 20 тонн СВГ) та торговельну площадку Смарт Тендер, однак не здійснило придбання на жодних із цих електронних торгів (пункти 322 - 325 Рішення №315-р).
		 
		6.14.          При цьому АМК звертав увагу на те, що основними учасниками біржових аукціонів та електронних торгів у серпні 2017 року, окрім відповідачів в антимонопольній справі, виступали невеликі суб`єкти господарювання, у яких в основному немає доступу до імпортного ресурсу СВГ, що завозився на територію України у відповідному періоді за більш дешевими цінами. Деякі з учасників аукціону ТБ "Українська енергетична біржа", що придбали СВГ 22.08.2017 за дуже високою ціною, до кінця 2017 року так і не змогли реалізувати такий дорогий ресурс.
		 
		6.15.          Таким чином, відповідачі в антимонопольній справі, у тому числі і ТОВ "Газ постачання", були зацікавлені у підвищенні закупівельних цін на СВГ для своїх конкурентів, що не імпортують СВГ, а придбають його виключно на території України, та в підвищенні роздрібних цін реалізації СВГ через АЗС/АГНС.
		 
		6.16.          Також АМК констатовано, що, оскільки відповідачі в антимонопольній справі, у тому числі ТОВ "Газ постачання", є найбільшими учасниками відносин у сфері оптової та роздрібної реалізації СВГ в Україні, вони, вчинивши зазначені дії, істотно обмежили між собою економічну конкуренцію, зокрема її цінову складову.
		 
		6.17.          Крім цього, АМК у своєму рішенні також зазначав, що такі узгоджені дії призвели до того, що на ринку було встановлено завищений рівень оптових цін, за якими менші порівняно з відповідачами суб`єкти господарювання (конкуренти відповідачів) змушені були придбавати СВГ за менш вигідною ціною, ніж відповідачі. Зазначене може призводити до зниження у таких суб`єктів господарювання доходності від реалізації СВГ у відповідний період, при тому, що відповідачі у цей же час здобували переваги у вигляді підвищення своєї торговельної надбавки не завдяки власним досягненням. Така узгоджена поведінка відповідачів в антимонопольній справі, за висновками АМК, може призвести до обмеження конкуренції.
		 
		6.18.          Як встановлено судами, група "Надежда", заперечуючи щодо висновків АМК, зазначила, що з червня 2017 року почав наростати дефіцит СВГ, який досяг свого піку наприкінці липня - в серпні 2017 року, і на ринку існувала значна невизначеність щодо джерел, умов та можливостей вчасно забезпечувати необхідні обсяги СВГ. Зокрема, група "Надежда", з одного боку мала виражене зменшення обсягів постачання (імпорту) СВГ, припинення сталих контрактів, проблеми у знаходженні нових джерел постачання СВГ, необхідність придбання СВГ за спотовими контрактами, затримки з поставками, а з іншого - зростання попиту на ринку та зростання імпортних цін на СВГ. Також група "Надежда" вказувала, що про падіння ринку СВГ та наявність дефіциту зазначалося практично у кожному випуску журналу "Нефтерынок" та щотижневому огляді ринку скрапленого газу та конденсату в СНГ Argus "Сжиженный газ и конденсат" за липень - серпень 2017 року. Крім того, дефіцит СВГ був зумовлений діями Федеральної служби по технічному експорту і контролю (Російська Федерація) (далі - ФСТЕК) та зменшенням кількості постачальників газу. Починаючи з 01.05.2017, для поставок СВГ в Україну з Росії, звідки надходила переважна частка СВГ на ринок України - близько 70 %, був необхідний дозвіл ФСТЕК Росії - такий дозвіл з 01.05.2017 було надано лише компанії "Роснефть" (яка постачала близько 35 % імпортного газу в Україну), а одні з найбільших російських постачальників, Sibur та Лукойл, припинили дію контрактів щодо постачання скрапленого газу в напрямку України. За твердженням групи "Надежда", такі дії ФСТЕК призвели до зменшення загального обсягу імпорту СВГ у червні - серпні 2017 року (надано графік "Обсяги імпорту в Україні протягом 2016 - 2017 (з помісячною розбивкою) ", при цьому дефіцит імпорту не міг бути компенсований внутрішнім виробництвом СВГ, яке в останні роки мало постійну тенденцію до зменшення та у 2017 році знизилось на 8 % - з 33 тис. тонн до 30 - 30, 5 тис. тонн (за даними журналу "Нефтерынок", № 1-2 від 15.01.2018), а також даними ПАТ "Укргазвидобування". Крім того, дії ФСТЕК призвели до необхідності екстреної диверсифікації каналів постачальників СВГ, зокрема, переключення на поставки з Білорусі (в тому числі газу російського виробництва, але вже за більш високими цінами), виникнення додаткових витрат і ризиків при використанні інших джерел постачання та впливу цін та інших умов постачання з таких джерел. На дату вступу в дію рішення ФСТЕК - з 01.05.2017 ціна розрахована таким чином, що прийняття вказаного рішення унеможливлювало зміну річних контрактів, тим більше за місяць до початку зростання сезонного попиту. Якби таке рішення було прийнято до 01.01.2017 або хоча б за декілька місяців до того, український ринок мав би шанс адаптуватися до таких змін до початку високого сезону. Саме тому в умовах дефіциту, що наростав, виникла необхідність пошуку альтернативних джерел постачання, зокрема, група "Надежда" домовилася про поставки СВГ з нових джерел, але вже за суттєво вищими цінами [на умовах спотових (разових) контрактів), наприклад: казахського газу (виробництво ООО "Тенгизшевройл"] та алжирського газу (виробництва Aygas as Turkey), що були поставлені протягом серпня - вересня 2017 року морським шляхом, що сам по собі значно дорожчий та довший; газу з Польщі (ресурс з Норвегії), що був поставлений протягом серпня - вересня 2017 року.
		 
		6.19.          За твердженням позивачів, наслідком дій ФСТЕК стала зміна усталеної моделі постачання СВГ, зокрема, замість укладання річних рамкових угод, в яких закріплювалися визначені обсяги, механізм формування ціни тощо, з червня 2017 року закупівля газу групою «Надежда» здійснювалася здебільшого на підставі разових (спотових) контрактів (окрім того, на умови спотових контрактів були переведені поставки від Duotrade, Orlen Lietuva тощо), що продовжувало, зокрема, такі ризики: невиконання поставок газу в необхідних обсягах та/або в заплановані строки; невизначеність цін - у спотових контрактах ціна прив`язана до визначеного обсягу товару, і група "Надежда" не могла чітко передбачити, за якою ціною і в яких обсягах вони зможуть (та чи зможуть) закупити газ у подальшому; інші ризики якості і повноти виконання контрактів, пов`язані з необхідністю адаптуватися під нові умови постачання, зокрема, зважаючи на відсутність досвіду співпраці, відсутність налагодженої логістичної системи тощо (наприклад, група "Надежда" вперше почала здійснювати закупівлю СВГ морським шляхом, у тому числі з Середньої Азії, норвезького газу).
		 
		6.20.          Суди, проаналізувавши доводи та докази, подані позивачем, та висновки АМК в цій частині встановили, що за інформацією, наданою ДФС України та безпосередньо учасниками групи "Надежда", остання у період січня - серпня 2017 року та безпосередньо у серпні 2017 року імпортувала найбільші обсяги СВГ за всіх інших імпортерів СВГ в Україні (близько 14 % усього обсягу СВГ імпортованого у відповідному періоді). Така інформація учасниками групи "Надежда" щодо придбаного СВГ, зокрема, у липні - вересні 2017 року, надавалась лише щодо того СВГ, який вже знаходився на території України, у тому числі у випадку імпортованого СВГ, та вже надійшов до відповідних суб`єктів, а не знаходився у дорозі. Зокрема, за інформацією ТОВ "Газ постачання", останнім у серпні 2017 року було придбано близько 16, 2 тис. тонн СВГ, що понад 20 % більше по відношенню до липня 2017 року, з них 93, 2 % - це ресурс, який було імпортовано у семи суб`єктів господарювання, причому в основному цей газ було придбано у Proton Energy Group SA, Exposoft Trade LLP, Duotrade OU (Estonia). За інформацією ТОВ "Монтажналадка", останнім у серпні 2017 року було закуплено            2 814, 68 тонни СВГ, що на 48 % більше, ніж у липні 2017 року. Причому 76 % - 1 580 тонни СВГ зі всього закупленого товариством СВГ у цьому місяці був імпортованим і придбаним у Proton Energy Group SA, тоді як у липні 2017 року ТОВ "Монтажналадка" було імпортовано лише 693, 25 тонни СВГ.
		 
		6.21.          Здійснивши аналіз відповідної інформації, суди дійшли висновку, що у період порушення група "Надежда", навпаки, збільшила обсяги придбання СВГ, у тому числі імпорту СВГ, і прийняття рішення ФСТЕК не призвело до зменшення обсягів придбання СВГ групою за кордоном, що безумовно свідчить, що безпосередньо група "Надежда" не зазнавала дефіциту СВГ у період порушення, а тому доводи позивачів щодо зменшення обсягів імпорту є необґрунтованими.
		 
		6.22.          Суди також визнали необґрунтованими твердження групи "Надежда" стосовно того, що останньою було закуплено значно дорожчий СВГ з Казахстану (виробництва ООО "Тенгизшевройл"), Алжиру (виробництва Aygas as Turkey) та Норвегії, що також призвело до зростання цін на СВГ у серпні 2017 року. Зокрема, за висновком суду,  наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що такий товар було поставлено лише у серпні - вересні 2017 року. Зокрема, за інформацією ТОВ "Газ постачання", вартість придбання СВГ у вересні 2017 року по відношенню до серпня 2017 року зросла у всіх постачальників товариства. Так, середньозважена ціна 1 тонни СВГ, що придбавалося ТОВ "Газ постачання" у BELORUSNEFT RUP у серпні 2017 року, становила 15 276 грн., а у вересні 2017 року вже 18 078 грн; у Duotrade OU (Estonia) у серпні 2017 року - 16 108 грн, а у вересні - 17 483,6 грн; у Exposoft Trade LLP у серпні 2017 року - 16 162 грн, а у вересні 2017 року 20 151 грн. Навпаки, починаючи з 31.08.2017 група "Надежда", незважаючи на фактичну та очікувану вартість придбання (зокрема, імпортованого СВГ за вищими закупівельними цінами, з урахуванням росту курсових різниць та котирувань Argus), суттєво знизила ціни реалізації СВГ по відношенню до серпня 2017 року. За висновком суду, наведене свідчить про більшу вірогідність того, що підняття цін у серпні 2017 відбувалося синхронно групою «Надежда», аніж про підвищення цін на експорт, оскільки при збільшені експортної ціни у вересні 2017 року ціни на СВГ групою "Надежда" було знижено порівняно із серпнем 2017 року.
		 
		6.23.          Крім того, судами встановлено, що твердження групи "Надежда" про те, що АМК не взято до уваги, що серпень місяць відрізняється підвищеним попитом на СВГ, не відповідає дійсності. Зокрема, за інформацією ТОВ "Газ постачання", основним імпортером і постачальником СВГ для групи "Надежда" є ТОВ "Газ постачання". Останнім придбано СВГ у таких обсягах: у липні 2017 року - 12 876,47 тонни; у серпні 2017 року - 16 214,93 тонни; у вересні 2017 року - 15 891 тонну; вказане також підтверджує, що обсяги придбання СВГ у групи "Надежда" збільшилися у серпні 2017 року по відношенню до липня 2017 року більше, ніж на 20 %, а у вересні 2017 року по відношенню до липня 2017 року зменшилися на 2 %. ТОВ "Газ постачання" реалізовувало близько 95 % СВГ, що ним придбається, у опт і лише 5 % уроздріб. При цьому ТОВ "Газ постачання" реалізовано СВГ у опт та передано на комісію такі обсяги СВГ: у липні - 15 055,94 тонни; у серпні - 14 773,27 тонни; у вересні - 14 155,46 тонни. Обсяги споживання СВГ у ТОВ "Газ постачання" зменшилися у серпні 2017 року по відношенню до липня 2017 року на 2 %, у вересні 2017 року по відношенню до липня 2017 року на 4 %. Враховуючи наведене вище, суди дійшли висновку, що доводи скаржників та інформація групи "Надежда" про те, що у серпні 2017 року її учасники відчували суттєве зростання попиту на СВГ, яке, зокрема, призвело до дефіциту СВГ, не відповідають дійсності. Суди також зазначили, що виходячи з того, що, за твердженням групи "Надежда", її учасники заздалегідь очікували і готувалися до збільшення попиту на СВГ у серпні місяці, причому до значно більшого попиту, ніж був по факту у серпні 2017 року, мали б наслідком не зростання цін, а, навпаки, їх зниження. За висновком суду, прогнози щодо зростання попиту спричиняють зростання обсягів запасів для задоволення такого зростання попиту саме з метою забезпечення очікуваного зростання обсягу доходу. Водночас за умов істотної конкуренції на ринку між найбільшими його учасниками ситуація, коли всі учасники ринку очікували значно більшого зростання попиту, проте воно не відбулося, спричинила б не зростання цін, а, навпаки, - їх зниження через необхідність продажу ресурсу, який є дороговартістним у зберіганні, а тривале підняття цін у такій ситуації можливе лише за умови, коли на ринку існує попередня домовленість стосовно схожого ціноутворення.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		7.          Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
		 
		7.1.          Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення відповідно до положень статті 300 ГПК. 
		 
		7.2.          Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності  чи відсутності підстав для визнання Рішення №315-р недійсним в частині, яка стосується позивачів у справі.
		 
		7.3.          З аналізу частини третьої статті 6 № 2210-III вбачається, що для кваліфікації дій (бездіяльності) суб`єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов`язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод).
		 
		7.4.          Це порушення встановлюється за результатами аналізу органом АМК ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб`єктів господарювання; спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення зазначених дій.
		 
		7.5.          Пов`язані з наведеним обставини з`ясовуються і доводяться відповідним органом АМК.
		 
		7.6.          Висновок органу АМК щодо відсутності у суб`єкта господарювання об`єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об`єктивно (незалежно від суб`єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару). Зокрема, суд має з`ясовувати, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб`єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.
		 
		7.7.          При цьому саме орган АМК має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб`єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов`язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб`єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб`єктів господарювання.
		 
		7.8.          Ознаки ж схожості в діях (бездіяльності) суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу АМК. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.
		 
		7.9.          Математичним інструментом доведення органами АМК схожості дій може бути і кореляційний аналіз, який є методом оброблення статистичних даних, і полягає у вивченні коефіцієнтів кореляції.
		 
		7.10.          Кореляція (від лат. correlatio - "співвідношення, взаємозв`язок") використовується для кількісної оцінки взаємозв`язку двох наборів даних, а кореляційний аналіз дає можливість встановити, чи є досліджувані набори даних асоційованими (пов`язаними) за величиною.
		 
		7.11.          Коефіцієнт кореляції може набувати значення від -1 до 1. Чим ближче абсолютне значення коефіцієнта кореляції до 1, тим тісніший зв`язок існує між двома перемінними. Тобто, якщо парний коефіцієнт кореляції дорівнює 1, то між двома змінними існує лінійна функціональна залежність. Якщо парний коефіцієнт кореляції дорівнює 0, то між двома змінними залежність повністю відсутня.
		 
		7.12.          Як встановлено судами попередніх інстанцій, зі змісту пункту 370 оскаржуваного рішення АМК вбачається, що   розміри коефіцієнтів кореляції між рядами роздрібних цін реалізації СВГ, які встановлювали підприємства у справі в період липня - серпня 2017 року, свідчать про взаємозалежність цінових траєкторій і є ознакою їх практично повної схожості. Відтак ціни, що встановлювались у період липня - вересня 2017 року та безпосередньо у серпні 2017 року, є подібними.
		 
		7.13.          АМК у Рішенні №315-р було проаналізовано фактори, які впливали на кінцеві роздрібні ціни на СВГ України; проведений кореляційний аналіз, який доводить, що ціни реалізації СВГ групи "Надежда", у тому числі - позивачів, не корелювалися з цінами придбання СВГ відповідними суб`єктами господарювання, а також відповідачі у справі піднімали ціни на рівні зі своїми конкурентами, не беручи закупівельні ціни на СВГ у відповідний період за основний орієнтир при формуванні цін на СВГ при його подальшій реалізації уроздріб. Різниця між середньозваженими цінами реалізації відповідачами СВГ у роздріб у період серпня 2017 року суттєво зростала порівняно з котируваннями Argus на "Пропан-бутан", а курсові коливання у період серпня 2017 року не могли призвести до суттєвого зростання цін реалізації СВГ у групи відповідачів у справі у серпні 2017 року. 
		 
		7.14.          Суди також встановили, що факторами, які призвели до схожого підвищення цін, не могли бути також ні затримка в доставці СВГ залізничними шляхами, ні коливання рівня запасів СВГ у сховищах Групи "Надежда" на прогнозоване підняття цін за імпортними контрактами.
		 
		7.15.          За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх інстанцій про наявність та доведеність АМК погодженості конкурентної поведінки суб`єктів господарювання, вказаних у Рішенні №315-р.
		 
		7.16.          Колегія суддів зазначає, що у контексті спірних правовідносин, зокрема, застосування судами частини третьої статті 6 №2210-III, зміст оскаржуваних судових рішень, свідчить, що у Рішенні №315-р паралельна поведінка групи "Надежда" разом з іншими суб`єктами господарювання (відповідачами у антимонопольній справі)  кваліфікується як антиконкурентні узгоджені дії не лише на підставі їх схожості (паралельності), а і в результаті встановлення АМК інших факторів (чинників), необхідних для доведення складу порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій за цією статтею. 
		 
		7.17.          Зокрема, спростування наявності об`єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності) відповідачами АМК наведено у пунктах 307-328 Рішення №315-р); фактичний/потенційний вплив схожих дій на конкуренцію на ринку у вигляді обмеження конкуренції АМК встановлено у пунктах 328, 329 Рішення №315-р).
		 
		7.18.          Таким чином, АМК у Рішенні №315-р доведено наявність всіх необхідних елементів: схожість поведінки суб`єктів господарювання підтверджується сукупними факторами, зокрема, і кореляційним аналізом та дослідженням динаміки середньозважених цін реалізації на СВГ; АМК проаналізував та спростував наявність об`єктивних факторів для схожого підняття цін на СВГ у серпні 2017 року зазначеними у Рішенні №315-р суб`єктами господарювання, у тому числі позивачами; негативний вплив дій суб`єктів господарювання групи «Надежда» та інших зазначених у Рішенні № 315-р суб`єктів господарювання на конкуренцію полягає в її обмеженні, зокрема, цінової складової конкуренції; змагальність господарюючих суб`єктів певною мірою зберігалась, але не здійснювалася цінова боротьба - її межі були штучно звужені антиконкурентними діями. Обмеження конкуренції на досліджуваному ринку полягало в тому, що група "Надежда" та інші відповідачі у справі про порушення конкурентного законодавства не змагалися між собою за встановлення справедливої обґрунтованої ціни, а, навпаки, підвищували між собою роздрібні ціні на СВГ.
		 
		7.19.          Такі дії можуть також призвести до обмеження вибору споживачами того чи іншого учасника ринку за ціновим критерієм та  внаслідок  цього -до ущемлення їхніх інтересів. Отже, у Рішенні №315-р встановлено та доведено, що дії, зокрема групи "Надежда", мали негативні наслідки для конкуренції у вигляді її обмеження.
		 
		7.20.          З огляду на викладене відсутність в частині, що оскаржується, відповідних обґрунтованих висновків унеможливлює визнання недійсним Рішення №315-р. Така ж правова позиція покладена в основу постанов Верховного Суду у подібних правовідносинах, у справах за позовами про визнання недійсним Рішення №315-р від 19.08.2019 у справі №910/12487/18, від 29.08.2019 у справі № 910/12465/18, від 31.10.2019 у справі №910/12490/18, від 12.12.2019 у справі № 910/12355/18.
		 
		7.21.          Аналізуючи доводи касаційних скарг у контексті підстав касаційної оскарження та обставин справи вставлених судами, Верховний Суд констатує, що в силу статті 300 ГПК не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Верховний Суд перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зазначає таке. 
		 
		Щодо підстав касаційного оскарження визначених у касаційних скаргах позивача 1, позивача 3 та позивача 4, визначених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		7.22.          Зокрема, в обґрунтування своєї правової позиції ТОВ "Монтажналадка", ТОВ "Євростандарт-Автогаз" та ТОВ "Газ постачання" зазначають про те, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме: від 22.12.2020 у справі №910/1044/17 та від 21.04.2021 у справі №910/701/17, згідно з якою у застосування частини третьої статті 6 Закону №2210-ІІІ, суд, серед іншого має з`ясовувати співвідношення дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. 
		 
		7.23.          Щодо доводів касаційний скарг у цій частині, то колегія суддів зазначає про безпідставність доводів касаційних скарг у цій частині з огляду на таке.
		 
		7.24.          Зокрема, Верховний Суд виходить з того, що за приписами пунктів 23 та 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 №5 (в редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 №169-р), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за №90/299 (далі - Правила), службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.
		 
		7.25.          Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що Рішення АМК має містити усі докази, якими обґрунтовуються його висновки.
		 
		7.26.          Разом з тим необхідно зазначити, що Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів; стаття 86 ГПК України).
		 
		7.27.          Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи № 910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14).
		 
		7.28.          Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		 
		7.29.          Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше, були (мали місце), аніж не були. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №910/16586/18, від 12.01.2021 у справі № 910/3726/20.
		 
		7.30.          Як вже було зазначено вище, рішення суду першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на  відсутність визначених Законом №2210-ІІІ підстав для визнання його недійсним, ґрунтується на тому, що АМК у Рішенні №315-р, за результатами проведеного кореляційного аналізу досліджено динаміку цін у відповідний період, досліджено обставини та мотиви їх підвищення позивачами, досліджено обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій позивачів у справі з поведінкою інших учасників товарного ринку, досліджено витрати позивачів, які впливають на вартість товару, тощо.
		 
		7.31.          Так, за результатами такого розгляду суди встановили, що АМК у Рішенні №315-р доведено наявність всіх необхідних елементів, зокрема: 1) схожість поведінки суб`єктів господарювання підтверджується кореляційним аналізом та дослідженням динаміки середньозважених цін реалізації на СВГ; 2) АМК проаналізовано та спростовано наявність об`єктивних факторів для схожого підняття цін на СВГ у серпні 2017 року зазначеними у Рішенні №315-р суб`єктами господарювання, у тому числі позивачами та встановлено, що негативний вплив дій суб`єктів господарювання групи «Надежда» та інших зазначених у Рішенні №315-р суб`єктів господарювання на конкуренцію полягає в її обмеженні (цінової складової конкуренції); 3) АМК також встановлено та доведено, що змагальність господарюючих суб`єктів певною мірою зберігалась, але не здійснювалася цінова боротьба - її межі були штучно звужені антиконкурентними діями. 4) АМК доведено, що обмеження конкуренції на досліджуваному ринку полягало в тому, що група "Надежда" та інші відповідачі у справі про порушення конкурентного законодавства не змагалися між собою за встановлення справедливої обґрунтованої ціни, а, навпаки, підвищували між собою роздрібні ціні на СВГ.
		 
		7.32.          Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
		 
		7.33.          Зміст оскаржуваних судових рішень також свідчить, що суди належним чином перевірили доводи позивачів та, проаналізувавши докази, наявні у матеріалах справи, та за результатами такого розгляду, з посиланням на відповідні докази, судами було встановлено їх непідтвердженість та безпідставність.
		 
		7.34.          Водночас про те, що у застосуванні пункту 1 статті 50 та частини третьої статті 6 Закону №2210 висновок органу АМК щодо відсутності у суб`єкта господарювання об`єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об`єктивно (незалежно від суб`єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару), - неодноразово зазначалося у судовій практиці (постанова Верховного Суду від 18.12.2018 зі справи №914/232/18, постанова Верховного Суду від 22.12.2020 зі справи №910/1044/17, постанова Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №910/701/17).
		 
		7.35.          Детальне дослідження АМК у Рішенні №315-р обставин відсутності у групи "Надежда" об`єктивних причин для вчинення схожих дій й було покладено в основу оскаржуваних судових актів попередніх інстанцій про відмову у визнанні недійсним Рішення №315-р в оспорюваній його частині. Так, за висновком суду, АМК доведено, що вчинення таких дій відповідачами призвело до обмеження можливості вибору споживачами того чи іншого учасника ринку за ціновим критерієм та, як наслідок, призвело до обмеження конкуренції на ринку. Зокрема, група "Надежда" та інші відповідачі у справі про порушення конкурентного законодавства не змагалися між собою за встановлення справедливої обґрунтованої ціни, а, навпаки, підвищували між собою роздрібні ціні на СВГ , і такі узгоджені дії, у тому числі і групи "Надежда", призвели до того, що на ринку було встановлено завищений рівень оптових цін, за якими менші порівняно з відповідачами суб`єкти господарювання (конкуренти відповідачів) змушені були придбавати СВГ за менш вигідно ціною, ніж відповідачі. Вказане дає підстави дійти висновку, що прийняті у справі рішення відповідають правовим висновкам Верховного Суду  щодо застосування норм права в частині доведення антиконкурентних узгоджених дій, у тому числі і у справах №910/1044/17 та №910/701/17.
		 
		7.36.          З огляду на наведене колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржників, що оскаржувані судові рішення у справі №910/11579/18 ухвалено  без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №910/1044/17 та від 21.04.2021 у справі №910/701/17, оскільки вказані доводи скаржника фактично зводяться до заперечення висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для скасування рішення АМК та відмови у задоволенні позовних вимог. 
		 
		7.37.          Крім того, Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин) у конкретній справі. Отже, фактично висновки Верховного Суду, викладені у справах №910/1044/17 та №910/701/17 на які посилаються скаржники, не є подібними зі справою №910/11579/18, оскільки справи на які посилаються скаржники розглянуто та ухвалено судові рішення за іншої фактично-доказової бази, відмінної від тієї, що з`ясована попередніми судовими інстанціями у цій справі, а встановлення судами різних фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, виключає подібність спірних правовідносин у вказаній справі.
		 
		7.38.          Також колегія суддів не бере до уваги посилання ТОВ "Євростандарт-Автогаз"  на обґрунтування своїх доводів на викладену в постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №917/1357/17 та від 25.08.2019 у справі №917/1424/17 правову позицію щодо застосування норми права у подібних правовідносинах з огляду на таке.
		 
		7.39.          Так, у справах №917/1357/17 та №917/1424/17, на які посилається скаржник, розглядалися позовні вимоги про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону №2210-ІІІ, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів процедури відкритих торгів. Отже, аналіз змісту наведених вище постанов дає підстави для висновку, що визначальна відмінність правового регулювання   у даній справі та у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №917/1357/17 та від 25.08.2019 у справі №917/1424/17, на які посилається ТОВ "Євростандарт-Автогаз", не дають підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України. 
		 
		7.40.            З огляду на те, що висновки у справах №910/1044/17 та №910/701/17 та у справі, що розглядається, зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи та з огляду на відмінність правового регулювання у справах №917/1357/17 та №917/1424/17 та у справі №910/15579/18, що свідчить про неподібність правовідносин у них, Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених у пункті 5 частини першої статті 296 ГПК України підстав для закриття касаційного провадження за касаційними ТОВ "Монтажналадка", ТОВ "Євростандарт-Автогаз" та ТОВ "Газ постачання", з підстав оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції передбаченими пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		Щодо підстав касаційного оскарження визначених пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційних скаргах позивача 1, позивача 3 та позивача 4.
		 
		7.41.          Так, ТОВ "Євростандарт-Автогаз" у своїй касаційній скарзі зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (частини другої статті 35 Закону №2210-ІІІ), викладеного у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №910/12490/18 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		 
		7.42.          Зокрема, позивач 4  вказує, що у постанові від 31.10.2019 у справі №910/12490/18 Верховний Суд дослідив абзац другий частини другої статті 35 Закону №2210-ІІІ і встановив, що кореляційний аналіз є основним математичним інструментом доведення АМК схожості дій., оскільки кореляційний аналіз дає можливість встановити, чи є досліджувані набори даних асоційованими (пов`язаними) по величині та дійшов висновку щодо допустимості застосування АМК кореляційного аналізу при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		 
		7.43.          Водночас, за твердженням позивача 4,  кореляційний аналіз, який у розумінні положень статті 19 Конституції є "способом" здійснення АМК своїх повноважень (способом встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції), Законом №2210-ІІІ або будь-яких інших нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері захисту економічної конкуренції, не передбачений. Як стверджує ТОВ "Євростандарт-Автогаз", "схожіть" і "узгодженість" є різними поняттями, а кореляційний аналіз може підтвердити схожість дій, але не їх узгодженість. Саме тому, на думку скаржника, кореляційний аналіз не є достатнім для встановлення узгодженості дій у розумінні Закону №2210-ІІІ, а відтак, може бути використаний, як доказ, який має бути оцінений судами у розумінні положень статті 86 ГПК України.
		 
		7.44.          З огляду на наведене вище позивач 4 вважає, що є підстави для відступу від висновків Верховного Суду щодо допустимості застосування АМК кореляційного аналізу при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладених у постанові від 31.10.2019 зі справи №910/12490/18. У зв`язку з чим просить передати справу №910/11579/18 на розгляд палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду.
		 
		7.45.          Колегія суддів наголошує, що аналіз частини третьої статті 6 №2210-III дає підстави дійти висновку, що для кваліфікації дій (бездіяльності) суб`єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов`язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод).
		 
		7.46.          Це порушення встановлюється за результатами аналізу органом АМК ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб`єктів господарювання; спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення зазначених дій.
		 
		7.47.          Пов`язані з наведеним обставини з`ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України..
		 
		7.48.          За змістом статті 35 Закону №2210-III при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.
		 
		7.49.          Згідно із статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення.
		 
		7.50.          Отже, з огляду на положення статей 35, 41 Закону №2210-III можна дійти висновку, що під час розгляду справи АМК здійснює збір та аналіз доказів, таких як документи, висновки експертів, тощо, а також іншу інформацію, тобто, джерела які можуть бути використані АМК. При проведенні дослідження ринку можуть бути застосовані статистичні методи аналізу інформації.
		 
		7.51.          Водночас, виходячи із самого поняття "кореляція" (від лат. correlatio - "співвідношення, взаємозв`язок") використовується для кількісної оцінки взаємозв`язку двох наборів даних. Кореляційний аналіз дає можливість встановити, чи є досліджувані набори даних асоційованими (пов`язаними) по величині. Зокрема, коефіцієнт кореляції може набувати значення від -1 до 1. Чим ближче абсолютне значення коефіцієнта кореляції до 1, тим тісніший зв`язок існує між двома перемінними. Тобто, якщо парний коефіцієнт кореляції дорівнює 1, то між двома змінними існує лінійна функціональна залежність. Якщо парний коефіцієнт кореляції дорівнює 0, то між двома змінними залежність повністю відсутня.  Наведене дає підстави зробити висновок, що кореляційний аналіз дає можливість виявити та оцінити напрямок зв`язку між параметрами, що вивчаються.
		 
		7.52.          Отже, фактично кореляційний аналіз є математичним інструментом доведення органами АМК схожості дій, який фактично є методом оброблення статистичних даних і полягає у вивченні коефіцієнтів кореляції і проводиться з метою економічного аналізу ринку та, відповідно, не суперечить положенням частини третьої статті 6 та статті 35 Закону №2210-III. 
		 
		7.53.          Як встановлено судами попередніх інстанцій, висновок АМК у даній справі щодо відсутності у позивачів об`єктивних причин для вчинення схожих дій з підвищення цін на СВГ при його реалізації уроздріб у серпні 2017 року ґрунтується на результатах дослідження достатньої для прийняття рішення сукупності факторів, що впливали на їх поведінку у спірних відносинах.
		 
		7.54.          Судами попередніх інстанцій, у порядку статті 86 ГПК України було досліджено у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами Рішення №315-р та встановлено, що застосування АМК кореляційного аналізу дало можливість провести аналіз факторів, які впливали на кінцеві роздрібні ціни на СВГ України.
		 
		7.55.          Суди попередніх інстанцій встановили, що зі змісту оскаржуваного рішення АМК вбачається, що розміри коефіцієнтів кореляції між рядами роздрібних цін реалізації СВГ, які встановлювали відповідачі в антимонопольній справі в період липня - серпня 2017 року, свідчать про взаємозалежність цінових траєкторій і є ознакою їх практично повної схожості. Так, зокрема, АМК встановлено, що значення коефіцієнтів кореляції, розрахованих для рядів роздрібних цін реалізації СВГ, за даними Консалтингової групи А-95, які наведені в таблицях Рішення АМК щодо групи ТОВ "Газ постачання" та ТОВ "Монтажналадка" у запереченнях на попередні висновки АМК становили від 0,98 до 1. Отже, ціни, що встановлювались у період липня - вересня 2017 року та безпосередньо у серпні 2017 року, є подібними. Також АМК у Рішенні №315-р проаналізовано фактори, які впливали на кінцеві роздрібні ціни на СВГ України. Шляхом проведення кореляційного аналізу, АМК доведено, що ціни реалізації СВГ групи "Надежда", в тому числі - ТОВ "Газ постачання", не корелювалися з цінами придбання СВГ відповідними суб`єктами господарювання, а також відповідачі в антимонопольній справі піднімали ціни нарівні зі своїми конкурентами, не беручи закупівельні ціни на СВГ у відповідний період за основний орієнтир при формуванні цін на СВГ при його подальшій реалізації уроздріб. Різниця між середньозваженими цінами реалізації відповідачами СВГ уроздріб у період серпня 2017 року суттєво зростала порівняно з котируваннями Argus на "Пропан-бутан", а курсові коливання у період серпня 2017 року не могли призвести до суттєвого зростання цін реалізації СВГ у групи відповідачів в антимонопольній справі у серпні 2017 року.
		 
		7.56.          Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 59 Закону №2210-ІІІ підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		 
		7.57.          Водночас господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК. Така правова позиція покладена в основу постанов Верховного Суду у справах за позовами про визнання недійсним Рішення №315-р від 19.08.2019 у справі №910/12487/18, від 29.08.2019 у справі №910/12465/18, від 31.10.2019 у справі №910/12490/18, від 12.12.2019 у справі №910/12355/18.
		 
		7.58.          З огляду на те, що Суд не може підміняти власною оцінкою виконаний АМК економічний аналіз ринку, доводи касаційної скарги у наведеній частині визнаються Верховним Судом необґрунтованими та такими, що не містять достатньо мотивованих аргументів, у розумінні приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, для передачі справи у відповідності до ГПК України підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у справі №910/12490/18,  з огляду на предмет оскарження в цьому касаційному провадженні.  
		 
		7.59.          З огляду на наведене вище колегія суддів відхиляє клопотання ТОВ "Євростандарт-Автогаз" про передачу справи №910/11579/18 на розгляд палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду.
		 
		7.60.          З наведених вище мотивів, колегія суддів також відхиляє доводи ТОВ "Монтажналадка"  та ТОВ  "Газ постачання" щодо наявності підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.06.2020 у даній справі.
		 
		7.61.          Крім того, як свідчить зміст касаційних скарг позивача 1 та позивача 2 в цій частині, скаржники зазначають, що  суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали оцінки висновкам експертів-економістів №1041/48201 від 16.10.2020 та №1041/50101 від 07.12.2020 (далі - висновки експертів). Зокрема, скаржники стверджують, що суди попередніх інстанцій відхилили їх у якості належних та допустимих доказів і цій частині суди керувались висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.06.2020 у даній справі, згідно з якою висновки експертів, які встановлюють обставини стосовно доведеності або недоведеності АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не можуть бути прийняті судом, оскільки оцінка Рішення №315-р є виключно компетенцію суду.
		 
		7.62.          Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що позивачем 1, з посиланням на приписи статей 98, 101 ГПК України, Закону України "Про судову експертизу", було надано до суду першої інстанції як доказ у справі висновки експертів. Як вказував позивач 1, зазначеними висновками експертів підтверджується правильність позиції позивачів та обґрунтованість їх позовних вимог, заявлених в позовній заяві. Зокрема, у висновках експертів встановлено, що аналіз щодо наявності дефіциту СВГ на території України у серпні 2017 року, який міститься у Рішенні №315-р, є економічно необґрунтованим, а також, що у Рішенні №315-р не підтверджується збільшення загального рівня доходності групи "Надежда" у 2017 році порівняно зі звичайним рівнем доходності у попередні роки, внаслідок зростання рівня роздрібних цін на СВГ у липні- вересні 2017 року. Проте висновок експертів не був оцінений судами як доказ у розумінні ГПК України.
		 
		7.63.          Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.
		 
		7.64.          За визначенням статті 73 ГПК України експертний висновок є письмовим доказом у справі. Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на дослідженні обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
		 
		7.65.          Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		7.66.          Тлумачення ж змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
		 
		7.67.          Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
		 
		7.68.          Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Схожий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
		 
		7.69.          Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
		 
		7.70.          Такий підхід узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
		 
		7.71.          Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
		 
		7.72.          При цьому колегія суддів зазначає, що наведені вище правові висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 29.01.2021 у справі №922/51/20, від 04.03.2021 у справі №908/1879/17 та від 21.04.2021 у справі №910/701/17.
		 
		7.73.          Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, твердження позивачів про наявність визначених у статті 59 Закону №2210-ІІІ підстав для визнання Рішення №315-р частково недійсним були оцінені судом, їм надано належну оцінку з урахуванням дослідження тих доказів, які були надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень. Саме у зв`язку із недоведеністю обставин, на які посилаються позивачі, у позові за результатами розгляду справи у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		7.74.          Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що висновки експертів було оцінено судами із застосуванням передбачених статтею 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому, вони їх оцінили як неналежні і відхилили. У прийнятті оскаржуваних судових рішень суди, забезпечили дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом. Судами також було наведено обґрунтування щодо мотивів відхилення судами таких доказів (висновків експертів), з  огляду на більшу вірогідність інших доказів, наявних у матеріалах справи.
		 
		7.75.          Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, судами не взято до уваги лише науково-правовий висновок Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України як такий, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті  98 ГПК України. 
		 
		7.76.          Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною другою статті 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
		 
		7.77.          З мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень вбачається, що науково-правовий висновок Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України судами не взято до саме у зв`язку із тим, що відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції встановлення порушення конкурентного законодавства є виключною компетенцію органу АМК, а оцінка прийнятих органами АМК рішень є компетенцією суду у визначених законом випадках.
		 
		7.78.          З огляду на те, що наданий науково-правовий висновок Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України містить  оцінку методів економічного аналізу АМК для доведення антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожого підвищення цін відповідачами у справі №128-26.13/102-17, колегія суддів зазначає про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо невідповідності такого доказу вимогам пункту 1 частини другої статті 98 ГПК України.
		 
		7.79.          Водночас, зазначаючи про необхідність відступу від висновків Верховного суду, викладених у постанові від 25.06.2020 у даній справі, скаржники фактично вдаються до  заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, та перегляду вже здійсненої судами оцінки доказів зі справи, що безумовно знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		7.80.          У постанові від 04.09.2018 Великої Палати Верховного Суду зі справи № 823/2042/16 викладений такий висновок: "З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".
		 
		7.81.          Водночас доводи скаржників не містять достатньо мотивованих аргументів, у розумінні приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, для передачі справи у відповідності до ГПК України для вирішення питання стосовно відступу від висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у даній справі та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		 
		Щодо підстав касаційного оскарження визначених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		7.82.          ТОВ "Євростандарт-Автогаз" вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій стандарту доказування, визначеного у частині першій статті 79 ГПК України, за відсутності висновку Верховного Суду "щодо питання застосування частини першої статті 79 ГПК України, згідно з яким при розгляді справ про оскарження рішень АМК, суд зобов`язаний покладатись на оцінки та висновки, сформульовані АМК".
		 
		7.83.          Зокрема, за твердженням позивача 4, суди попередніх інстанцій, відхиляючи в якості доказу висновок експерта фактично визнали такий доказ недопустимим доказом чим порушили норми процесуального права. Водночас, на думку позивача 4, за відсутності законодавчої заборони при оцінці рішення АМК, у тому числі посилатись на висновки експертів, такі дії суду порушують право позивача 4 на справедливий суд. У цій частині ТОВ "Євростандарт-Автогаз" також вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у постановах від 24.04.2018 у справі №910/18410/15 та від 15.08.2019 у справі №910/23612/16, згідно з якими висновки експертів не вважаються недопустимими доказами.
		 
		7.84.          Згідно зі статтею 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		 
		7.85.          ЄСПЛ неодноразово зазначав, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
		 
		7.86.          Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів"). Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").
		 
		7.87.          У рішенні ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		 
		7.88.          Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України також визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
		 
		7.89.          Водночас доводи ТОВ "Євростандарт-Автогаз"  щодо  оцінки судами доказів в їх сукупності, замість надання мотивованої оцінки кожному аргументу позивача та порушення, внаслідок цього принципу рівності сторін перед законом і вимог статей 2, 86 та 238 ГПК України, відхиляються Судом з підстав наявності у суду повноважень, передбачених статтею 86 ГПК України, надавати оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі,  з мотивуванням відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно, суди першої та апеляційної інстанцій, після здійснення ними за своїм внутрішнім переконанням оцінки кожного доказу окремо та дослідивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, можуть надавати мотивацію відхилення як кожного окремого доказу так і групи доказів. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Водночас у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №910/12465/18.
		 
		7.90.          Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (аналогічної позиції дотримується Консультативна рада європейських суддів щодо якості судових рішень у своєму Висновку № 11 [2008]).
		 
		7.91.          Таким чином, суди не повинні ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі, але не зобов`язані надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони.
		 
		7.92.          Зі змісту ж оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили як окремі докази у справі, так і докази в їх сукупності. З огляду на викладене Суд зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, зазначені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
		 
		7.93.          Поряд з тим, колегія суддів зазначає, що за змістом касаційної скарги підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій є приписи пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.  
		 
		7.94.          Водночас Верховний Суд вважає непідтвердженою наведену позивачем підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки: 1) ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору; 2) у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від  25.02.2021 зі справи № 910/800/19).
		 
		7.95.          Проте доводи касаційної скарги (зокрема, стосовно необхідності  надання висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 79 ГПК України, згідно з яким при розгляді справ про оскарження рішень АМК, суд зобов`язаний покладатись на оцінки та висновки, сформульовані АМК) фактично зводяться до заперечення мотивів відхилення судами як доказу висновку експерта та зводяться до намагань переконати суд касаційної інстанції у необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		7.96.          У зв`язку з викладеним Верховний Суд дійшов висновку про непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		7.97.          Також колегія суддів вважає помилковими посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.04.2018 у справі №910/18410/15 та від 15.08.2019 у справі №910/23612/16, з огляду на те, що у наведених скаржником справах розглядалися позовні вимоги про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону №2210-ІІІ (справа №910/18410/15) і пунктом 2 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону №2210-III (справі №910/23612/16). Вказані справи є відмінними за правовим регулюванням.
		 
		7.98.          Скаржником також не доведено наявності визначених ГПК України підстав для зміни або скасування судових рішень попередніх інстанцій.
		 
		8.          Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		8.1.          Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		8.2.          Звертаючись з касаційними скаргами, ТОВ "Євростандарт-Автогаз", ТОВ  "Газ постачання" та ТОВ  "Монтажналадка"  не спростували наведених висновків попередніх інстанцій та не довели неправильного застосування ними норм матеріального та порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.
		 
		8.3.          За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
		 
		8.4.          З огляду на те, що доводи касаційних скарг в частині підстав касаційного оскарження визначених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України також не знайшли свого підтвердження, касаційне провадження в цій частині підлягає закриттю.
		 
		9.          Судові витрати
		 
		9.1.          Понесені скаржниками у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ТОВ "Газ постачання", ТОВ "Монтажналадка" та  ТОВ "Євростандарт-Автогаз", оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення.
		 
		Верховний Суд, керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-Автогаз", товариства з обмеженою відповідальністю "Газ постачання" та товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажналадка" з підстав оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, визначених пунктом  1 частини другої статті 287 ГПК України, зі справи №910/11579/18.
		 
		2. Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-Автогаз", товариства з обмеженою відповідальністю "Газ постачання" та товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажналадка" з підстав оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, визначених пунктами 2, 3  частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021  зі справи №910/11579/18 - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя                                                                                            І. Бенедисюк
		 
		Суддя                                                                                              Т. Малашенкова
		 
		Суддя                                                                                             В. Селіваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...