Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/5894/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2021. Зареєстровано: 16.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/490/544/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42021151020000004

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Центральний районний суд м. Миколаєва
		_____________________________________________________________________________________
		Справа № 490/5894/21 
		Провадження № 1-кп/490/544/2021 
		У Х В А Л А
		11 серпня 2021 року
		 
		Центральний районний суд міста Миколаєва
		 
		У складі : головуючого        - судді ОСОБА_1 
		         при секретарі        -     ОСОБА_2 
		 
		за участі прокурора            -     ОСОБА_3 
		обвинуваченого        -     ОСОБА_4 
		захисника    -     ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 42021151020000004 про обвинувачення:
		ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Кишинів Республіки Молдова, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 
		у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 366 Кримінального Кодексу України, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		 
		 
		Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
		 
		1. Захисник під час підготовчого судового засідання заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.
		 
		1.1. В обґрунтування послалась про те, що в обвинувальному акті відомості про потерпілого викладені суперечливо, виклад фактичних обставин кримінального провадження не є зрозумілим, до того ж, в обвинувальному акті не вказане місце вчинення стверджуваного злочину, що не дозволяє визначити підсудність цього кримінального провадження.
		В клопотанні захисник також вказувала на те, що відомості, що містяться у доданому до матеріалів кримінального провадження реєстрі матеріалів досудового розслідування є такими, що дозволяють стверджувати про те, що підозра ОСОБА_4 не висувалась взагалі, а значна частина доказів у кримінальному провадженні не є допустимою.
		До того ж, захисник підкреслила, що до матеріалів кримінального провадження додана розписка про отримання ОСОБА_4 обвинувального акту у іншому кримінальному провадженні.
		 
		1.2. Під час підготовчого судового засідання захисник заявлене клопотання підтримала та наполягала на його задоволенні.
		Обвинувачений під час підготовчого судового засідання позицію свого захисника підтримав.
		 
		1.3. Прокурор під час підготовчого судового засідання проти задоволення клопотання заперечував, спираючись про те, що поданий у цій справі обвинувальний акт відповідає вимогам статті 291 Кримінального Процесуального Кодексу України, зважаючи на що - може бути підставою для призначення справи до судового розгляду.
		Окрім іншого, прокурор зазначав, що звертаючись до суду із цим обвинувальним актом, органи досудового розслідування та публічне обвинувачення виходило з того, що:
		-внаслідок вчинення стверджуваного кримінального правопорушення шкода була заподіяна Миколаївській обласній територіальній громаді, від імені якої у спірних правовідносинах виступав відповідний підрозділ Миколаївської обласної державної адміністрації, але повноваження щодо представництва інтересів якої надані Миколаївській обласні раді, яка й вказана в обвинувальному акті, як потерпілий;
		-за переконанням органів досудового розслідування та публічного обвинувачення, місцем вчинення стверджуваного злочину є місце розташування Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, адже злочин є закінченим тоді, коли посадові особи цієї установи здійснили перерахування коштів очолюваному ОСОБА_4 підприємству ТОВ "КМ СПОРТ".
		 
		 
		 
		2. Прокурор під час підготовчого судового засідання заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під домашнім арештом, спираючись про те, що ризики, які зумовили обрання цього запобіжного заходу під час досудового розслідування, наразі не зникли та не зменшились.
		Одночасно прокурор просив покласти на обвинуваченого такі обов`язки:
		-носити електронний засіб контролю;
		-з`являтись за кожним викликом до слідчого, прокурора, суду;
		-не відлучатись з м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження;
		-повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи;
		-утриматись від спілкування з працівниками Миколаївського обласного центру онкології та Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації та іншими особами, причетними до розслідування органом досудового розслідування обставин кримінального правопорушення, майбутніми підозрюваними та свідками;
		-здати на зберігання до ВП № 1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області закордонний паспорт/ інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.
		 
		 
		 
		2.1. Під час підготовчого судового засідання прокурор заявлене клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні.
		При цьому він вказував, що, як на його думку, будь-який менш суворий запобіжний захід не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 .
		 
		2.2. Захисник під час підготовчого судового засідання проти задоволення цього клопотання заперечувала.
		Вона вказувала, що обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є невиправдано обтяжливим для обвинуваченого, адже він має забезпечувати своїх батьків та свою родину, але внаслідок застосування до нього цього запобіжного заходу той позбавлений можливості працювати.
		При цьому захисник стверджувала, що враховані під час обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 ризики наразі істотно зменшились.
		 
		2.3. Обвинувачений під час підготовчого судового засідання підтримав позицію захисника.
		 
		 
		 
		 
		 
		Встановлені судом обставин із посиланням на докази    
		 
		1. 21 липня 2021 року в провадження Центрального районного суду міста Миколаєва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42021151020000004 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 366 Кримінального Кодексу України відносно ОСОБА_4 .
		 
		 
		 
		2. Згідно наданого суду обвинувального акту, органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням  ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів за таких обставин
		 
		2.1……згідно протоколу зборів учасників створено юридичну особу у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ СПОРТ", яка зареєстрована 07.12.2016 у Одеській міській раді з присвоєнням ідентифікаційного коду 41009848, з місцезнаходженням за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Інглезі, 6В, офіс 4, та яка відповідно до ч. 2 ст. 81, ч.ч. 1,2 ст. 83, ч.1 ст. 84 Цивільного кодексу України є юридичною особою приватного права у форму товариства (організації), створеною шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві, що здійснює підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками.
		У відповідності до наказу від 25.05.2018 № 25/5-к на посаду директора ТОВ "КМ СПОРТ" призначено ОСОБА_7 .
		В функціональні обов`язки директора, відповідно до ст. 10 Статуту ТОВ "КМ СПОРТ", входить: вирішення всіх питань пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства; вирішення усіх питань фінансово-господарської діяльності товариства, за виключенням тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства; здійснення повноважень від імені товариства без довіреності з правом першого підпису банківських та інших фінансово-господарських документів на будь-яку суму; приймає та звільняє працівників товариства; організація бухгалтерського обліку та звітності товариства; подання документів від імені товариства для участі в тендерах; укладення договорів, підписання всіх необхідних документів пов`язаних із участю в тендерах; право розпорядження майном товариства, видання інструкцій, наказів, розпоряджень та інших актів, пов`язаних з діяльністю товариства, виданням довіреностей, відкриттям, відкриттям у банках розрахункових, валютних та інших рахунків товариства.
		Відповідно до Кримінального кодексу України службовою особою є особа, яка постійно, тимчасово чи за спеціальними повноваженнями здійснює функції представника влади чи місцевого самоврядування, а також обіймає постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконує такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		Таким чином, директор ТОВ "КМ СПОРТ" ОСОБА_4 , постійно обіймав у юридичній особі приватного права у формі товариства (організації) посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій і згідно примітки 1 до ст. 364 КК України був службовою особою.
		 
		Крім того, відповідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ОСОБА_4 , як посадова особа, яка здійснювала керівництво ТОВ "КМ СПОРТ", несе відповідно до законодавства та установчих документів відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, метою ведення якого згідно ст. 3 цього Закону є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
		 
		Так, 10.08.2020 за результатами відкритих торгів на закупівлю послуги: "Капітальний ремонт суміщеного плоского покриття та термомодернізація горищного перекриття будівлі лікувального корпусу (літера "А-3") Миколаївського обласного онкологічного диспансеру за адресою: м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 18" (Код ДК 021:2015 - 45453000-7 Капітальний ремонті реставрація" між замовником - Управління капітальногобудівництва Миколаївськоїобласної державноїадміністрації в особі директора ОСОБА_8 та підрядником ТОВ "КМ СПОРТ" в особі директора ОСОБА_4 , укладено договір № 20 на виконання робіт з "Капітального ремонту сумішевого плоского покриття та термомодернізацації горищного перекриття будівлі лікувального корпусу Миколаївського обласного онкологічного диспансеру за адресою: м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 18" загальною вартістю в сумі 4.500.000 грн. (у тому числі ПДВ 750.000 грн.), зі строком дії до 31.12.2020.
		Згідно умов зазначеного договору Підрядник приймає на себе зобов`язання на свій ризик, своїми силами та засобами, виконати роботи з капітального ремонту об`єкта відповідно до проектно-кошторисної документації та здати цей об`єкт замовнику у встановлений термін з додержанням державних стандартів України, а Замовник бере на себе зобов`язання надати підряднику будівельний майданчик, передати дозвільну та іншу документацію відповідно до договору підряду; прийняти в установленому порядку виконані роботи та оплатити їх; забезпечити здійснення технічного нагляду протягом усього періоду капітального ремонту об`єкта в порядку, встановленому законом.
		Зазначені та інші умови договору підряду, а також обсяги робіт і їх вартість по даному об`єкту, зазначені в кошторисній документації достовірно відомі ОСОБА_4 , оскільки останнім зазначений договір укладено в особі підрядника.
		 
		В листопаді2020року ОСОБА_4 , діючи як службова особа, умисно, з метою заволодіння, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, бюджетними коштами, розпорядником яких є Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, достовірно знаючи, що фактичний обсяг виконаних робіт з капітального ремонту, вартість яких складала 1.039.760,68 грн., станом на 13.11.2020 виконано не в повному обсязі, у невстановлений в ході досудового розслідування час та невстановленому місці, умисно склав завідомо неправдиві первинні облікові документи у будівництві - акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року від 13.11.2020 (типова форма № КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2020 року від 13.11.2020 (форма КБ-3) на загальну суму 1.039.760,68 грн., до яких вніс завідомо неправдиві відомості про завищену вартість будівельних робіт в сумі 2.577,22 грн., які фактично не були виконані, і розуміючи протиправний характер своїх дій, підписав їх та скріпив печаткою ТОВ "КМ СПОРТ".
		Після чого, ОСОБА_4 надав вищевказані складені ним підроблені акт приймання виконаних будівельних робіт та витрати із довідкою про їх вартість для погодження і проведення подальшої оплати за ними замовнику - Управлінню капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 42.
		Управлінням капітальногобудівництва Миколаївськоїобласної державноїадміністрації на підставі складених ОСОБА_4 вищевказаних завідомо підроблених офіційних документів, з внесеними до них неправдивими відомостями про завищені обсяги і вартість виконаних будівельних робіт за договором підряду від 10.08.2020 № 20, проведено оплатуробіт підряднику - ТОВ "КМ СПОРТ" в сумі 1.039.760,68 грн., із яких кошти в сумі 2.577,22 грн. сплачені за роботи, які фактично не виконані, та якими ОСОБА_4 заволодів і використав на власний розсуд.
		 
		В подальшому, у грудні 2020 року ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння бюджетними коштами, розпорядником яких є Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, продовжив неякісне виконання робіт за договором № 20 від 10.08.2020 укладений між замовником - Управління капітальногобудівництва Миколаївськоїобласної державноїадміністрації в особі директора ОСОБА_8 та підрядником ТОВ "КМ СПОРТ" в особі директора ОСОБА_4 на виконання робіт з "Капітального ремонту сумішевого плоского покриття та термомодернізацації горищного перекриття будівлі лікувального корпусу Миколаївського обласного онкологічного диспансеру за адресою: м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 18" загальною вартістю в сумі 4.500.000 грн. (у тому числі ПДВ 750.000 грн.), зі строком дії до 31.12.2020.
		Станом на 23.12.2020 вартість фактичних обсягів виконаних підрядником ТОВ "КМ СПОРТ" робіт та використаних матеріалів на даному об`єкті будівництва складала 3.304.813,86 грн. к зв`язку з умисним частковим виконанням передбачених кошторисною документацією будівельних робіт.
		В грудні2020року ОСОБА_4 , діючи як службова особа, умисно, з метою заволодіння, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, бюджетними коштами, розпорядником яких є Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, достовірно знаючи, що фактичний обсяг виконаних робіт з капітального ремонту, вартість яких складала 3.304.813,86 грн., станом на 23.12.2020 виконано не в повному обсязі, у невстановлений в ході досудового розслідування час та невстановленому місці, умисно склав завідомо неправдиві первинні облікові документи у будівництві - акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року від 23.12.2020 (типова форма № КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2020 року від 23.12.2020 (форма КБ-3) на загальну суму 1.899.121,78 грн., до яких вніс завідомо неправдиві відомості про завищену вартість будівельних робіт в сумі 886.855 грн., які фактично не були виконані, і розуміючи протиправний характер своїх дій, підписав їх та скріпив печаткою ТОВ "КМ СПОРТ".
		Після чого, ОСОБА_4 надав вищевказані складені ним підроблені документи, а саме акт приймання виконаних будівельних робіт та витрати з довідкою про їх вартість для погодження і проведення подальшої оплати за ними замовнику - Управлінню капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 42.
		Управлінням капітальногобудівництва Миколаївськоїобласної державноїадміністрації на підставі складених ОСОБА_4 вищевказаних завідомо підроблених офіційних документів, з внесеними до них неправдивими відомостями про завищені обсяги і вартість виконаних будівельних робіт за договором підряду від 10.08.2020 № 20, проведено оплатуробіт підряднику - ТОВ "КМ СПОРТ" в сумі 1.899.121,78 грн., із яких кошти в сумі 886.855 грн. сплачені за роботи, які фактично не виконані, та якими ОСОБА_4 заволодів і використав на власний розсуд.
		 
		Тобто, ОСОБА_4 вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в результаті чого територіальній громаді в особі Миколаївської обласної ради спричинені матеріальні збитки на загальну суму 889.432,22 грн.
		 
		Ці дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковані за частиною 5 статті 191 Кримінального Кодексу України - як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах.
		 
		 
		 
		2.2. Окрім того, ОСОБА_4 , відповідно до наданого суду обвинувального акту, обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин
		13.11.2020 року директор ТОВ "КМ СПОРТ" ОСОБА_4 , з метою заволодіння бюджетними коштами головним розпорядником яких є Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, достовірно знаючи та розуміючи, що будівельні роботи, передбачені договором підряду 20 від 10.08.2020 по об`єкту "Капітальний ремонт сумішевого плоского покриття та термомодернізацації горищного перекриття будівлі лікувального корпусу Миколаївського обласного онкологічного диспансеру за адресою: м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 18" загальною вартістю 4.500.000 грн. не виконані в повному обсязі, у невстановленийвході досудовогорозслідування час та у невстановленому місці, діючи умисно, склав акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року від 13.11.2020 (типова форма № КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2020 року від 13.11.2020 (форма КБ-3), до яких вніс завідомо неправдиві відомості про вартість будівельних робіт на загальну суму 2.577,22 грн., які фактично підприємством не виконувались, і розуміючи протиправний характер своїх дій, підписав та скріпив їх печаткою ТОВ "КМ СПОРТ", та надав вищевказані документи для погодження і проведення подальшої оплати за ними замовнику - Управлінню капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 42.
		На підставі зазначених недостовірних документів Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації безпідставно здійснено оплату ТОВ "КМП СПОРТ" вартість робіт, які не виконані і обсяги яких умисно завищені, що призвело до незаконного заволодіння ОСОБА_4 бюджетними коштами Миколаївської обласної ради на суму 2.577,22 грн. 
		 
		Крім того, 23.12.2017 директор ТОВ "КМ СПОРТ" ОСОБА_4 , з метою заволодіння бюджетними коштами головним розпорядником яких є Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, достовірно знаючи та розуміючи, що будівельні роботи, передбачені договором підряду 20 від 10.08.2020 по об`єкту "Капітальний ремонт сумішевого плоского покриття та термомодернізацації горищного перекриття будівлі лікувального корпусу Миколаївського обласного онкологічного диспансеру за адресою: м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 18" загальною вартістю 4.500.000 грн. не виконані в повному обсязі, у невстановленийвході досудовогорозслідування час та у невстановленому місці, діючи умисно, склав акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року від 23.12.2020 (типова форма № КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2020 року від 23.12.2020 (форма КБ-3), до яких вніс завідомо неправдиві відомості про вартість будівельних робіт на загальну суму 886.855 грн., які фактично підприємством не виконувались, і розуміючи протиправний характер своїх дій, підписав та скріпив їх печаткою ТОВ "КМ СПОРТ", та надав вищевказані документи для погодження і проведення подальшої оплати за ними замовнику - Управлінню капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 42.
		На підставі зазначених недостовірних документів Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації безпідставно здійснено оплату ТОВ "КМП СПОРТ" вартість робіт, які не виконані і обсяги яких умисно завищені, що призвело до незаконного заволодіння ОСОБА_4 бюджетними коштами Миколаївської обласної ради на суму 886.855 грн. 
		 
		Ці дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковані за частиною 1 статті 366 Кримінального Кодексу України - як складення службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
		 
		 
		 
		3. Потерпілим у наданому суду обвинувальному акті органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням зазначена "Територіальна громада в особі Миколаївської обласної ради"; при цьому в обвинувальному акті зазначене місце реєстрації Миколаївської обласної ради.
		 
		4. До цього обвинувального акту органами досудового розслідування додані:
		-реєстр матеріалів досудового розслідування;
		-розписки обвинуваченого та його захисника ОСОБА_9 , у яких зазначено, що вони отримали копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021151020000004
		 
		5. В межах цього кримінального провадження ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_10 від 18 червня 2021 року відносно ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 15 серпня 2021 року.
		При цьому на ОСОБА_4 були покладені додаткові обов`язки:
		-прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
		-не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора або суду за межі міста Одеси;
		-повідомляти про зміну місця свого проживання та роботи;
		-утриматись від спілкування зі свідками, іншими підозрюваними, експертами у даному кримінальному провадженні;
		-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.
		Строк дії цієї ухвали був встановлений - на період до 15 серпня 2021 року.
		 
		Обираючи такий запобіжний захід, слідчий суддя виходив з наявності ризику того, що обвинувачений може переховуватись від суду, а також - впливу на інших учасників кримінального провадження.
		 
		6. Під час підготовчого судового засідання сторонам кримінального провадження було роз`яснене їх право на розгляд справи колегією суддів у складі трьох професійних суддів, проте цим правом сторони скористатись не побажали та зазначили, що вважають за необхідне та доцільне здійснення розгляду цього кримінального провадження суддею одноособово.
		 
		 
		 
		Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.
		 
		Під час вирішення клопотання захисника про повернення обвинувального акту.
		 
		1. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 314 Кримінального Процесуального Кодексу України під час підготовчого судового засідання суд може, окрім іншого, повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
		 
		2. Відповідно до частини 4 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим устатті 291цього Кодексу.
		 
		3. Відповідно до статті 291 Кримінального Процесуального Кодексу України обвинувальний акт, окрім іншого, має містити у собі:
		1)анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) /пункт 3 частини 2/;
		2)виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення /пункт 5 частини 2/.
		 
		4. Відповідно до статті 56 Кримінального Процесуального Кодексу України:
		-потерпілим у кримінальному провадженні може бути бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, або юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди /частина 1/;
		-права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого /частина 2/;
		-якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок /частина 7/.
		 
		4.1. Відповідно до статті 58 Кримінального Процесуального Кодексу України
		Потерпілого укримінальному провадженніможе представлятипредставник -особа,яка укримінальному провадженнімає правобути захисником /частина 1/.
		Представником юридичноїособи,яка єпотерпілим,може бутиїї керівник,інша особа,уповноважена закономабо установчимидокументами,працівник юридичноїособи задовіреністю,а такожособа,яка маєправо бутизахисником укримінальному провадженні /частина 2/.
		 
		4.2. Відповідно до статті 140 Конституції України та статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада - це жителі села,селища,містачи добровільне об`єднання жителів кількох сіл у сільську громаду, вони є первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень.
		 
		4.3. Що ж стосується власне обласної ради, то відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вона є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		 
		 
		 
		5. Верховний Суд України у своїй Постанові від 24 листопада 2013 року у справі № 5-328 к/с 16, яка є обов`язковою для виконання, сформулював правову позицію, відповідно до якої згідно зазначеної норми закону обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:
		1)фактичних обставин кримінального правопорушення (фактична складова);
		2)правової кваліфікації (в теорії кримінального процесувикористовується назва «формула обвинувачення»);
		3)формулювання обвинувачення.
		При цьому, як зазначено далі у вказаній постанові, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) - фактичної моделі - бо саме правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.
		При визначені того, чи є виклад фактичних обставин справи належним, Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328 К/С-16 вказав про необхідність керуватись рекомендаціями, що викладені у рішенні Європейського Суду з Прав Людини у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року.
		У вказаному рішенні Європейський Суд з Прав Людини нагадав, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто - про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у пункті "b" частини З статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод /надалі - Конвенції/.
		При цьому викладені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності мають надавати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. 
		 
		6.У ційже постановізазначається,що:" Для суду [обвинувальнийакт] є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду, визначення його меж.
		 
		7. Відповідно до частини 1 статті 32 Кримінального Процесуального Кодексу України
		Кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
		 
		 
		 
		Під час вирішення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу.
		 
		1. Відповідно до частини 3 статті 315 Кримінального Процесуального Кодексу України
		Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом ІІцього Кодексу.
		 
		2. Відповідно до частини 2 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. 
		Відповідно до частини 1 статті 177 цього Кодексу діями, можливість вчинення яких є підставою для застосування запобіжного заходу, є лише спроби
		1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
		2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
		3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
		4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
		5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		До того ж, відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є лише забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити вказані дії.
		3. Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
		 
		4. Відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального Процесуального Кодексу України обираючи запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, суд зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
		1)прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
		2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
		4)утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
		5)не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
		6)пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
		7)докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
		8)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
		9)носити електронний засіб контролю.
		 
		 
		 
		5. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права.
		 
		5.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об`єктивних відомостях, які: 
		-можна перевірити у судовому розгляді;
		-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
		Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
		 
		5.2. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й тримання її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.
		При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув`язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов`язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув`язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
		 
		І……Під час вирішення клопотання про повернення обвинувального акту.
		 
		Щодо результатів аналізу норм діючого законодавства.
		 
		1. Під час підготовчого судового засідання суд може прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору у разі, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам статті 291 Кримінального Процесуального Кодексу України.
		 
		2. Виходячи з наведених норм закону, що регулюють порядок складання обвинувального акту та його оцінку судом під час підготовчого судового засідання, у цьому засіданні суд зобов`язаний перевірити матеріали кримінального провадження, з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття судових рішень, передбачених частиною 3 цієї статті, вирішити питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. При цьому у підготовчому провадженні не вирішується питання про фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини обвинуваченого та правову кваліфікацію його дій, оскільки це прерогатива суду під час судового розгляду, завдання цього провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.
		До того ж, суд не є стороною кримінального провадження і не може вказувати прокурору як необхідно викласти формулювання обвинувачення або поліпшити якість обвинувального акту, тим самим проявляючи упередженість, яка виражається у наданні вказівок прокурору  як краще викласти обвинувачення.
		Суд не вправі спонукати прокурора до уточнення обвинувального акту, внесення до нього змін, у тому числі щодо фактичних обставин скоєння злочину, його правової кваліфікації, тощо.
		 
		Отже, суд може ухвалити про повернення обвинувального акту прокурору лише у разі наявності в ньому таких вад, які перешкоджають прийняттю рішень про призначення кримінального провадження до судового розгляду та унеможливлюють розгляд кримінального провадження на підставі наданого обвинувального акту.
		Та, аналізуючи в цьому аспекті наданий на розгляд суду обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні, суд доходе такого.
		 
		 
		 
		Щодо дотримання норми пункту 3 частини 2 статті 291 КПК України (в частині вказівок про потерпілого).
		 
		1. У наданому суду обвинувальному акті, як потерпілий, вказаний суб`єкт місцевого самоврядування - "територіальна громада", який не є ані - фізичною особою, ані - юридичною особою.
		Отже,вказаний вобвинувальному актісуб`єкт не є та не може бути потерпілим у кримінальному провадженні відповідно до вимог частини 1 статті 56 Кримінального Процесуального Кодексу України.
		 
		2. Що ж стосується посилань в обвинувальному акті: "в особі Миколаївської обласної ради", то цей орган місцевого самоврядування не є та не може бути представником "територіальної громади", оскільки:
		1)не наділений правом представляти інтереси жодної "територіальної громади", бо уповноважений законом представляти лише спільні інтереси декількох територіальних громад;
		2)не є фізичною особою, яка відповідно до статті 58 Кримінального Процесуального Кодексу України може бути представником потерпілого у кримінальному процесі.
		 
		3. З вказівок обвинувального акту вбачається, що в цьому випадку в дійсності шкода була заподіяна Управлінню капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, адже саме на цю юридичну особу були спрямовані стверджувані в обвинувальному акті неправомірні дії ОСОБА_4 та саме коштами, що перебували щонайменш в оперативному управлінні цієї юридичної особи, за твердженнями автора обвинувального акту, він заволодів.
		Але вказівки про те, що ця юридична особа є потерпілою, про її адресу тощо обвинувальний акт не містить.
		 
		4. Розгляд справи про обвинувачення особи у вчиненні злочину, передбаченого статтею 191 Кримінального Кодексу України, за відсутності потерпілого не є можливим взагалі.
		 
		Отже, всупереч вимог пункту 3 частини 2 статті 291 Кримінального Процесуального Кодексу України наданий суду у цьому кримінальному провадженні обвинувальний акт не містить вказівок про потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
		 
		 
		 
		Щодо дотримання норми пункту 5 частини 2 статті 291 КПК України (в частині викладення обставин кримінального провадження).
		 
		1. З наданого на розгляд суду обвинувального акту вбачається, що, на думку автора обвинувального акту, злочин, передбачений частиною 5 статті 191 Кримінального Кодексу України, ОСОБА_4 вчинив шляхом:
		-укладання договору на капітальний ремонт;
		-навмисного невиконання частини робіт, передбачених цим договором;
		-внесення у відповідні документи відомостей про невиконані роботи;
		-отримання коштів за виконання робіт, які фактично навмисно не виконувались
		 
		Принагідно суд відзначає, що:
		-переліку робіт, які "навмисно" не виконувались;
		-вказівок про момент протиправного вилучення грошових коштів ОСОБА_4 
		наданий обвинувальний акт не містить, хоча це й не євирішальним під час прийняття подальшого рішення на цій стадії кримінального провадження.
		 
		 
		 
		2. Стосовно часу вчинення злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального Кодексу України, суд відзначає таке.
		 
		2.1. Часу протиправного вилученнягрошових коштів та навіть - посилань про те, що цей час не є встановленим, наданий обвинувальний акт не містить взагалі.
		 
		2.2. Обвинувальний акт містить вказівки про час вчинення ОСОБА_4 певних дій, зокрема - дій щодо складання недостовірних документів.
		Але ці вказівки є суперечливими. Так, викладаючи обвинувачення за частиною 5 статті 191 Кримінального Кодексу України цей час зазначається, як "невстановлений". В той же час, під час викладення обвинувачення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального Кодексу України, автор обвинувального акту вказує, що перша частина документів була виготовлена 13.11.2020 року, а друга частина таких документів - 23.12.2017.
		 
		 
		 
		3. Стосовно місця вчинення злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального Кодексу України наданий суду відзначає таке.
		 
		3.1. Наданий суду обвинувальний акт жодних посилань не містить, не містить він навіть й вказівки про те, що таке місце є "невстановленим".
		 
		3.2. Пояснення прокурора про те, що відомості про таке місце, хоча й не є зазначеними в обвинувальному акті, але "мались на увазі", є неприйнятними, адже обвинувальний акт є документом.
		 
		3.3. Принагідно суд відзначає, що відсутність таких вказівок в цьому випадку не може бути виправданою, адже:
		-місце укладання договору на капітальний ремонт є відомим;
		-місце, де відповідні роботи мали бути виконаними, також є відомим;
		-перерахування грошей в цьому випадку здійснювалось безготівково, отже - місце проведення відповідних розрахунків також є відомим
		хоча це й не євирішальним під час прийняття подальшого рішення на цій стадії кримінального провадження.
		 
		 
		 
		Щодо суттєвості вказаних порушень для кримінального провадження.
		 
		1. Говорячи про відсутність в обвинувальному акті вказівок про потерпілого, суд відзначає таке.
		 
		1.1. Запровадження норми пункту 3 частини 2 статті 291 Кримінального Процесуального Кодексу України має на меті забезпечення передбачених статтею 56 КПК України прав потерпілого, зокрема:
		-бути повідомленим про свої права та обов`язки, передбачені цим Кодексом;
		-подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;
		-заявляти відводи та клопотання;
		-на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;
		-знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;
		-одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених цим Кодексом;
		-отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.
		-бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;
		-брати участь у судовому провадженні;
		-примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. 
		Матеріали ж провадження свідчать, що в цьому випадку внаслідок ставлення державного обвинувачення ці права потерпілих забезпечені не були.
		Зокрема, на момент направлення обвинувального акту до суду державне обвинувачення не мало у своєму розпорядженні документів, передбачених частиною 9 статті 290 КПК України, про відкриття матеріалів кримінального провадження потерпілому; усунення цієї вади судом не є можливим.
		Ця вада в свою чергу потягла й порушення прав потерпілого на подання доказів та подання, за наявності до того підстав, цивільного позову по справі, вирішення питання про примирення з обвинуваченим, що також не може бути усунутим під час судового провадження.
		 
		1.2. Запровадження норми щодо вказівки потерпілих в обвинувальному акті має на меті й забезпечення передбачених частиною 42 КПК України прав обвинуваченого, зокрема:
		-знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;
		-укладати угоди.
		В цьому ж випадку відсутність вказівок про потерпілих, з урахуванням сутності обвинувального акту, тягне за собою порушення прав обвинуваченого знати, у чому власне його звинувачено, що є взагалі неприпустимим.
		 
		1.3. До того ж:
		-проведення навіть підготовчого судового засідання, не кажучи вже про судовий розгляд, за відсутності потерпілого не є можливим;
		-встановлення потерпілого самим судом та прийняття судом з цього приводу відповідних процесуальних рішень призведе до втрати судом безсторонності, адже в такому випадку суд змушений буде вдатись до самостійного формулювання обвинувачення, а саме - до визначення особи, якій стверджуваним злочином була заподіяна шкода.
		 
		Таке доводить, що вказана вада обвинувального акту в цьому випадку є суттєвою, вона перешкоджає проведенню судового розгляду та не може бути усунутою судом під час здійснення кримінального провадження.
		 
		 
		 
		2. Говорячи про недоліки обвинувального акту в частині викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, суд відзначає таке.
		 
		2.1. Відсутність в обвинувальному акті вказівки про стверджуване місце вчинення стверджуваного злочину /або - бодай вказівки про те, що таке місце є "невстановленим"/ в цьому випадку не дозволяє вирішити питання про те, чи є це кримінальне провадження підсудним Центральному районному суду міста Миколаєва.
		 
		2.2. Стосовно ж обставин цього кримінального провадження питання про підсудність, зокрема - Центральному районному суду міста Миколаєва, як слушно вказує захисник, є особливо актуальним.
		Так, зі змісту обвинувального акту очевидним є те, що більшість кульмінаційних подій,обставини яких є предметом розгляду цього кримінального провадження, відбувались поза межами юрисдикції Центрального районного суду міста Миколаєва.
		Так:
		-будівництво, обставини якого, на думку органів досудового розслідування та публічного обвинувачення були використані для вчинення злочину, відбувалось в районі, що знаходиться під юрисдикцією Ленінського районного суду міста Миколаєва; 
		-юридична особа, діяльність якої на думку органів досудового розслідування та публічного обвинувачення була використана для вчинення злочину, знаходиться на території, що знаходиться під юрисдикцією одного з судів міста Одеси.
		При цьому жодні обставини, що вказують про те, що ця справа є підсудною саме Центральному районному суду міста Миколаєва, в наданому суду обвинувальному акті не наведені взагалі.
		 
		2.3. Усунення ж цієї прогалини:
		-шляхом відібрання в прокурора пояснень під час підготовчого судового засідання - діючим кримінально-процесуальним законодавством не передбачене взагалі;
		-самим судом та прийняття судом з цього приводу відповідних процесуальних рішень - призведе до втрати судом безсторонності, адже в такому випадку суд змушений буде вдатись до самостійного формулювання обвинувачення, а саме - до визначення як головної події стверджуваного злочину, так й - до встановлення місця, де така подія відбулась.
		 
		Таке доводить, що вказана вада обвинувального акту в цьому випадку є суттєвою, вона перешкоджає проведенню судового розгляду та не може бути усунутою судом під час здійснення кримінального провадження.
		 
		 
		 
		Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 314 КПК України за таких обставин наявний в суді обвинувальний акт, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального Процесуального Кодексу України, слід повернути прокурору для усунення недоліків, задовольнивши таким чином клопотання захисту.
		 
		 
		 
		ІІ……Під час вирішення клопотання про застосування запобіжного заходу.
		 
		Загальне застереження.
		 
		Наведені норми діючого законодавства доводять, що під час підготовчого судового засідання суд має право лише обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження та не має право "продовжити" строк дії запобіжного заходу.
		Як розтлумачив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017, таке є пов`язаним із тим, що:
		"у положеннях частинпершої,другоїстатті 42 Кодексу розмежовано поняття "підозрюваний", "обвинувачений (підсудний)" у кримінальному провадженні. Водночасчастиною першоюстатті 177 Кодексу передбачено можливість застосування запобіжних заходів як до підозрюваного, так і до обвинуваченого, а частиною другою цієї статті визначено підстави застосування таких заходів слідчим суддею, судом. Наслідками направлення в порядку, передбаченомустаттею 291Кодексу, та надходження до суду обвинувального акта є набуття особою, щодо якої складено такий обвинувальний акт, нового процесуального статусу - обвинуваченого (підсудного), а також початок нової процесуальної стадії кримінального провадження - стадії судового провадження у суді першої інстанції.
		Таким чином, зміна процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого (підсудного) та початок стадії судового провадження у суді першої інстанції виключають … продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею до такої особи на стадії досудового розслідування як до підозрюваного".
		 
		За такого, з огляду на ту обставину, що відповідне клопотання прокурором було поданим, а також - на зміст та спрямованість поданого прокурором клопотання, суд сприймає надане на його розгляд клопотання, як клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово.
		Та, аналізуючи в цьому аспекті заявлене прокурором клопотання, суд доходе такого.
		 
		Щодо обґрунтованості підозри.
		 
		1. Суд відзначає, що оскільки по справі розпочате судове провадження, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, що йому інкримінується на даній стадії судового розгляду не перевіряється, а встановлення його вини/невинуватості можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред`явленого обвинувачення. 
		 
		2. В той же час, суд відзначає, що, як доведено вище, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, будучи значним за обсягом, тим не менш є складеним недбало, а саме - маючи значний обсяг інформації, що не є суттєвою для цього кримінального провадження, тим не менш не містить відомостей, які є необхідними для усвідомлення його змісту та виклад яких є обов`язковим.
		Таке доводить, що висуваючи підозру ОСОБА_4 , органи досудового розслідування діяли без належної ретельності та дбайливості.
		 
		З огляду на це слід прийти до висновку про те, що наразі висунута ОСОБА_4 підозра у вчиненні злочину для вирішення питання про доцільність застосування до нього запобіжного заходу є "обґрунтованою".
		Разом з цим суд констатує, що ступінь обґрунтованості такої "підозри" є мінімальною.
		 
		Щодо ризиків вчинення обвинуваченим дій, запобігти спробам вчинення яких покликаний запобіжний захід.
		 
		1. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального Кодексу України, у разі визнання його винним у вчиненні якого йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років.
		Таке певною мірою створює ризик того, що він зможе переховуватись від суду.
		 
		 
		 
		2. Прокурор стверджує, що в цьому випадку є наявним ризик впливу з боку ОСОБА_4 на свідків - співробітників Миколаївського обласного центру онкології та Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації.
		При цьому прокурор стверджує, що покази цих свідків мають значення для цього кримінального провадження.
		Але з такими твердженнями погодитись неможливо за такого.
		 
		2.1. Сутність висунутого ОСОБА_4 обвинувачення виключає можливість істотного впливу будь-яких свідків на його доведення.
		Так, з тверджень органів досудового розслідування та публічного обвинувачення вбачається, що сутність вчиненого злочину полягає у наданні обвинуваченим документів про ніби виконані ним роботи. 
		При цьому очевидним є те, що:
		-факт виконання/невиконання робіт показами свідків бути підтвердженим або спростованим не може взагалі; він може бути підтвердженим/спростованим лише шляхом дослідження відповідного об`єкту будівництва;
		-факт надання документів певного змісту також показами свідків бути підтвердженим або спростованим не може взагалі; він може бути підтвердженим/спростованим лише шляхом дослідження відповідних документів;
		-відповідність документів дійсності також в цьому випадку показами свідків бути підтвердженим або спростованим не може взагалі; він може бути підтвердженим/спростованим лише шляхом співставлення обставин будівництва зі змістом документів;
		-факт перерахування коштів також може бути підтвердженим лише відповідними банківськими та бухгалтерськими документами.
		Отже, покази свідків навряд чи мають хоча б яке значення у цьому кримінальному провадженні.
		 
		2.2. Встановлена вище роль свідків у цьому кримінальному провадженні, в свою чергу, позбавляє вплив на них будь-якого розумного сенсу.
		 
		2.3. Окрім того, список свідків у цьому кримінальному провадженні є наведеним у реєстрі досудового розслідування; виходячи з наведеного списку, органи досудового розслідування пропонують допитати осіб, які є керівниками відповідних органів обласного рівня.
		Таке само по собі не дозволяє припустити можливість впливу на них із боку керівника юридичної особи приватного права.
		 
		Наведене у сукупності доводить, що вказаний прокурором ризик впливу обвинуваченого на свідків наразі є відсутнім.
		 
		 
		 
		3. Прокурор стверджує, що в цьому випадку є наявним ризик вчинення ОСОБА_4 аналогічних кримінальних правопорушень "щодо заволодіння, розтрати бюджетних коштів".
		Але з такими твердженнями погодитись неможливо.
		Так, ОСОБА_4 раніше не вчиняв злочинів та до кримінальної відповідальності не притягувався. Що ж стосується злочину, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, то, як доведено вище, навіть "підозра" у тому, що він був вчинений, до того ж - саме ОСОБА_4 , є лише мінімально обґрунтованою.
		За такого підстави стверджувати про соціальну небезпеку обвинуваченого, а тим більше - про його схильність до вчинення злочинів - взагалі є відсутніми.
		 
		4. Прокурор стверджує, ніби ОСОБА_4 може: "Перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, так як на даний час не проведено в повному обсязі всіх необхідних і можливих слідчих дій з метою отримання доказів вини ОСОБА_4 "
		Але це твердження, є вочевидь необґрунтованим, адже наразі прокурор надіслав до суду обвинувальний акт, отже - прийшов до висновку про те, що усі можливі у справі докази є зібраними, та їх достатньо для висунення обвинувачення.
		 
		З огляду на це слід прийти до висновку про наявність в цьому випадку єдиного ризику, а саме - ризику того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
		 
		Визначення запобіжного заходу.
		 
		1. З огляду на наведене суд вважає, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпеченою шляхом застосування до нього такого запобіжного заходу, як домашній арешт.
		 
		2. При цьому суд враховує, що під час його перебування під домашнім арештом із забороною залишати житло цілодобово ОСОБА_4 жодного разу не вдавався до дій, що могли б бути розціненими навіть як спробу порушити режим його утримання або ухилитись у той чи інший спосіб від виконання покладених на нього обов`язків.
		Суд також вважає слушними посилання обвинуваченого та його захисника про те, що обвинувачений має мати можливість реалізувати своє право на працю, адже внаслідок такого він, окрім іншого, отримає можливість забезпечити себе самостійно.
		 
		За такого суд вважає, що відносно обвинуваченого слід обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло протягом певного часу, а саме - у нічний час - протягом періоду з 23 - 00 до 06 - 00 години наступного дня.
		 
		 
		 
		Визначення обсягу додаткових обов`язків, що мають бути покладеними на ОСОБА_4 .
		 
		1. Поза розумним сумнівом, на обвинуваченого має бути покладений обов`язок не залишати житло протягом визначеного судом періоду, адже такий обов`язок становить сутність обраного відносно нього запобіжного заходу.
		 
		2. Говорячи ж про конкретне житло, у якому обвинувачений має перебувати, суд враховує, що він постійно проживає та наразі перебуває під домашнім арештом у квартирі     АДРЕСА_2 .
		До квартири ж   АДРЕСА_3 , яка згадана у клопотанні прокурора, обвинувачений жодного відношення не має взагалі.
		Отже, місцем перебування обвинуваченого під домашнім арештом слід визначити саме квартиру АДРЕСА_2 .
		 
		3. Запропонований прокурором обов`язок прибувати за всіма викликами прокурора або суду є загальним та покладається на обвинуваченого на весь період застосування до нього відповідного запобіжного заходу.
		До того ж, наразі необхідність у прибутті обвинуваченого до прокурора є відсутньою, адже справа надійшла на розгляд суду.
		З огляду на таке в зв`язку з обранням відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на нього слід покласти й загальний обов`язок прибувати за кожною вимогою до суду.
		 
		4. Запропонований прокурором обов`язок не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу відповідної службової особи є спрямованими на забезпечення можливості повідомити обвинуваченого про час та місце розгляду справи, в зв`язку із чим його покладення є виправданим.
		В той же час, необхідність адресувати цей обов`язок прокурору або слідчому не є виправданою, адже досудове розслідування у межах цього кримінального провадження завершене.
		 
		5. Запропоновані прокурором обов`язки:
		-здати на зберігання закордонний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;
		-носити електронний засіб контролю
		відповідають меті застосування в цьому випадку запобіжного заходу відносно обвинуваченого.
		 
		6. Прокурор просить покласти на обвинуваченого обов`язок "утриматись від спілкування з працівниками Миколаївського обласного центру онкології та Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації та іншими особами причетними до розслідування обставин кримінального правопорушення, майбутніми підозрюваними та свідками".
		Але покладення такого обов`язку діючим законодавством не передбачене.
		З огляду на це суд вважає за можливе покласти на обвинуваченого обов`язок утримуватися від спілкування у будь-який спосіб особисто або через третіх осіб із потерпілими у справі та особами, що зазначені у реєстрі досудового розслідування, як свідки.
		 
		7. Прокурор просить покласти на обвинуваченого обов`язок "повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про міну свого місця проживання та місця роботи".
		З цього приводу суд, перш за все, повторює, що необхідність адресувати будь-які обов`язки прокурору або слідчому не є виправданою, адже досудове розслідування у межах цього кримінального провадження завершене.
		Далі, суд відзначає, що "зміна місця проживання" для обвинуваченого не є можливою, адже така зміна суперечить сутності обраного відносно нього запобіжного заходу.
		Що ж стосується повідомлення про зміну місця роботи, то таке повідомлення ніяким чином не сприятиме кримінальному провадженню, адже не матиме наслідком забезпечення організації судових засідань.
		З огляду на таке, суд, з урахуванням позиції захисту, вважає за можливе покласти на обвинуваченого обов`язок повідомляти суд про зміну засобів зв`язку.
		 
		Враховуючи наведене, клопотання прокурора та захисту в частині, що стосується запобіжного заходу, підлягають частковому задоволенню.
		 
		Керуючись ст.ст. 369-372; 376 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		1.Клопотання захисту - задовольнити.
		Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42021151020000004 про обвинувачення  ОСОБА_6 у вчиненнізлочину,передбаченого частиною5статті 191,частиною 1статті 366Кримінального КодексуУкраїни  - повернути прокурору, як такий, що не відповідає вимогам статті 291 Кримінального Процесуального Кодексу України.
		 
		2.Клопотання прокурора та захисту - задовольнити частково.
		Обрати відносно  ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час - протягом періоду з 23 - 00 до 06 - 00 години наступного дня.
		Визначити місцем перебування ОСОБА_4 під домашнім арештом на виконання цієї ухвали квартиру АДРЕСА_2 .
		Покласти на ОСОБА_4 , окрім загального обов`язку з`являтись до суду за першим викликом, такі обов`язки:
		-не залишати квартиру АДРЕСА_2 протягом періоду з 23 - 00 години до 06 - 00 години наступного дня;
		-повідомляти прокурора та суд про засоби зв`язку та їх зміну;
		-утримуватися від спілкування у будь-який спосіб особисто або через третіх осіб із потерпілими у справі та особами, що зазначені у реєстрі досудового розслідування, як свідки;
		-не виїжджати за межі міста Одеса без дозволу прокурора або суду;
		-здати на зберігання закордонний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.
		-носити електронний засіб контролю
		Строк дії ухвали встановити в 2 місяці - до 11 жовтня 2021 року.
		 
		Ухвала в частині рішення про повернення обвинувального акту прокурору може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 7 днів, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		СУДДЯ                            = ОСОБА_11 =

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...