Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 340/2117/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2021. Зареєстровано: 17.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.08.2021.
Дата набрання законної сили: 10.11.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 серпня 2021 року                м. Кропивницький               Справа № 340/2117/21
		 
		Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку письмового позовного провадження справу 
		за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 
		до відповідача: Кіровоградської обласної ради, пл. Героїв України, 1, м. Кропивницький,25006
		про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської обласної ради, в якому просить:
		1)визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Кіровоградської обласної ради №32-к від 05.04.2021р. про звільнення її  з посади заступника керуючого справами виконавчого комітету Кіровоградської обласної ради ;
		2) поновити ОСОБА_1 на посаді заступника  керуючого справами виконавчого комітету Кіровоградської обласної ради з дати її звільнення;
		3) стягнути з Кіровоградської обласної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що її звільнення відбулось з численними порушеннями, а тому воно є незаконним. 
		Ухвалою суду від 06.05.2021 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с.34-35).
		Представником відповідача надано відзив на вказаний позов, у якому відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні (а.с.42-49). 
		Від представників сторін до суду надійшли заяви про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. 
		Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2014 року працювала у виконавчому апараті Кіровоградської обласної ради.
		Відповідно до розпорядження №12-к від 03.12.2020 року позивач призначена на посаду заступника керуючого справами виконавчого комітету Кіровоградської обласної ради, за результатами проведеного стажування /а.с.177-181/.
		05.02.2021 року позивач отримала попередження про наступне вивільнення, в зв`язку зі змінами структури штатного розпису виконавчого апарату Кіровоградської обласної ради /а.с.8/.
		Позивач вказує, що у вказаному попередженні пропозиції щодо зайняття іншої посади не містилось.
		05.03.2021 р. головою Кіровоградської обласної ради направлено лист голові обласного комітету Кіровоградської обласної профспілкової організації працівників державних установ про погодження розірвання з ОСОБА_1 трудового договору /а.с.8,зв.бік/.
		Відповідно до листа №01/7-21 від 17.03.2021 року Кіровоградською обласною профспілковою організацією працівників державних установ прийнято рішення про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 та встановлено ряд порушень з боку Кіровоградської обласної ради /а.с.9-11/. 
		В подальшому, головою обласної ради, після проведення чергового засідання президії, направлено подання профспілковій організації виконавчого комітету обласної ради про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 та зазначено про відсутність у виконавчому апараті інших керівних посад за відповідною кваліфікацією, завданнями та обов`язками, відповідно до посадової інструкції заступника керуючого справами виконавчого комітету апарату обласної ради /а.с.13/.
		Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету виконавчого апарату ради встановлено, що Кіровоградській обласній раді відмовлено у наданні дозволу на розірвання з ОСОБА_1 трудового договору. Під час зазначеного засідання встановлено, що при попереджені ОСОБА_1 про наступне вивільнення їй не було запропоновано наявні вакантні посади, не враховано її переважне право на залишення на роботі/а.с.15-18/.
		Однак, відповідач, не зважаючи на відсутність згоди профспілкового комітету, рекомендації щодо переведення позивача на іншу посаду, прийняв оскаржуване розпорядження №32-к від 05.04.2021р., яким ОСОБА_1 звільнено з роботи, в зв`язку з ліквідацією посади заступника керуючого справами виконавчого апарату обласної ради, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України /а.с.182/.
		Позивач не погоджуючись з вказаним розпорядженням, звернулась до суду з вказаним позовом.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		В силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені    Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування врегульовано Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі Закон № 2493), котрий визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.
		Відповідно до ст. 1, 2 Закону № 2493, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Посадовою особою в органах місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
		Статтею 7 Закону № 2493 передбачено, що правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", цим та іншими законами України.
		Отже, звільнення зі служби в органах місцевого самоврядування регулюються Законом № 2493, на відносини, не врегульованих цим законом, поширюються норми законодавства про працю, зокрема    КЗпП України.
		Згідно з п. 1 ч. 1    ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		При цьому, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2    ст. 40 КЗпП України).
		У свою чергу,    статтею 49-2 КЗпП України    передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
		При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
		Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим, відповідно до    статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
		Згідно із статтею 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
		При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;    4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність    Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат
		Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру вивільнення працівників у разі скорочення штату, яка передбачає:
		1) повідомлення працівників не пізніше, ніж за два місяці;
		2) запропонування працівнику всіх наявних вакантних посад (що були наявними на момент попередження працівника про звільнення та з`явилися протягом періоду з дня попередження до дня звільнення, а також існували безпосередньо станом на день звільнення), які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації;
		3) перевірку наявності у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці, тобто здійснення їх порівняльного аналізу за такими критеріями.
		4) отримання згоди та/або вмотивованої відмови на звільнення працівника профспілкового комітету, членом якого він є.
		Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі № 824/3229/14-а, від 11.07.2018 року у справі № 816/1232/17.
		Отже, лише виконання роботодавцем усіх у сукупності вищезазначених гарантій реалізації працівником права на працю при скороченні штатів, реорганізації ліквідації,    суттєві змін умов праці є підставою для правомірного звільнення.
		Так, матеріалами справи підтверджується, що станом на день попередження позивача про вивільнення їй не було запропоновано посад у виконавчому апараті обласної ради (а.с.59).
		Зі змісту долученого до матеріалів справи акту б/н «Про запропоновані вакантні посади» від 15.03.2021 року, судом встановлено, що позивачу пропонувались вакантні посади, від яких вона відмовилась /а.с.59/: 
		інспектор відділу кадрів у Обласній клінічній психіатричній лікарні;
		економіст з охорони праці у Кіровоградському обласному фізіопульмонологічному медичному центрі;
		особа уповноважена з тендерних закупівель у Кіровоградському медичному фаховому коледжі ім.Є.Й.Мухіна;
		фахівець по зв`язкам з громадськістю та ЗМІ в Регіональному центрі громадського здоров`я;
		провідний методист у Кіровоградській обласні  бібліотеці для дітей ім.Т.Г.Шевченка;
		завідувач філією у Кіровоградському обласному краєзнавчому музей;
		завідувач канцелярії у музеї мистецтв;
		спеціаліст оргвідділу у Кіровоградському регіональному центрі з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт". 
		Відповідно до відзиву, представник відповідача наголошував, що інших посад, які б відповідали досвіду та кваліфікації позивача у виконавчому апараті відсутні, що унеможливило запропонувати їх ОСОБА_1 . Також зазначено, що фактично за весь час роботи у виконавчому апараті Кіровоградської обласної ради робочим місцем позивача  була приймальня голови обласної ради та фактично ОСОБА_1 виконувала функції, притаманні спеціалісту патронатної служби /особистого секретаря голови обласної ради/, що вказує на відсутність досвіду та кваліфікації необхідних для виконання інших завдань та обов`язків, передбачених для наявних посад у виконавчому апараті обласної ради.
		Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленої у постанові від 01.04.2015 року у справі № 6-40цс15, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті    40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Вказана позиція також підтримана в постанові Верховного Суду у справі № 816/1232/17 від 11.07.2018 року.
		Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що профспілковим комітетом не надавалася згода на звільнення позивача.
		Судом встановлено, що рішенням обласної ради від 26.01.2021 року за №27 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 11 грудня 2020 року за №4 "Про структуру та чисельність виконавчого апарату обласної ради" /а.с.55-56/ та розпорядженням голови Кіровоградської обласної ради від 04.02.2021 року за №31-гр "Про виконавчий апарат обласної ради" внесено зміни до структури та чисельності виконавчого апарату Кіровоградської обласної ради, зокрема ліквідовано посаду керуючого справами виконавчого апарату Кіровоградської обласної ради (а.с.53-54,57).
		Розпорядженням голови Кіровоградської обласної ради від 05.02.2021 р. №36-р "Про попередження працівників виконавчого апарату обласної ради", на виконання розпорядження голови Кіровоградської обласної ради від 04.02.2021 р. №31-гр "Про виконавчий апарат обласної ради", відповідно до положень ст.49-2 КЗпП України, прийнято рішення про попередження працівників, посади яких виводяться зі штатного розпису виконавчого апарату про наступне вивільнення з 05 квітня 2021 року /а.с.58/.
		Відповідно до вимог ст.43 КЗпП України, обласною радою 05 березня 2021 року направлено до обласного комітету Кіровоградської обласної профспілки працівників державних установ подання щодо надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 .
		При цьому, відповідачем у відзиві вказано, що наслідки порушення правила щодо необхідності одержання попередньої згоди є несуттєвим. 
		Суд критично оцінює  вказану позицію відповідача з огляду на наступне.
		Пленумом Верховного Суду України у пункті 15 Постанови від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що суд, встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
		Виходячи із змісту частини третьої     статті 252 КЗпП України    та частини третьої статті 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності    звільнення керівників виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів) допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок). Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, передбачених статтями    43,    43-1 КЗпП України, допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, що є дотриманням гарантій, передбачених статтею 252 КЗпП України    та    статтею 41    Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності, такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, що викладений у справі № 6-79цс11 від 06.02.2012 року.
		На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем порушена процедура звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, а тому розпорядження про її звільнення  від 32-к від 05.04.2021 року винесено неправомірно та належить скасуванню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
		Згідно роз`яснень пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 р. № 9    у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП    в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1    ст. 40 КЗпП    може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи.
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 до звільнення обіймала посаду заступника керуючого справами виконавчого апарату Кіровоградської обласної ради. А відтак, при вирішенні питання про поновлення на роботі позивача можливо поновити на посаді, з якої її було звільнено.
		У постанові від 30.09.2020 р. у справі №826/12050/15 (провадження №К/9901/9714/20) Верховний Суд зазначив, що враховуючи приписи ч.1 ст.235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулося незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений у частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.
		Під час розгляду справи судом встановлено, що позивача без законної підстави звільнено з посади з 05.04 2021 року, який був останнім днем її роботи.  Тож позивача слід поновити на роботі з 06.04.2021 року.
		Згідно з ч. 2    ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Розрахунок суми заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 р. № 100    (далі Порядок № 100).
		Згідно з п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
		Загальна тривалість вимушеного прогулу позивача за період з 06.04.2021 р. по день винесення рішення судом 16.08.2021 року включно склала 90 робочих днів 
		Відповідно до наданої Позивачем суду довідки про заробітну плату (а.с.52) останніми місяцями роботи позивача, за які виплата заробітної плати здійснена в повному обсязі, є лютий 2021 року (17511,56 грн. за 18 днів) та  березень 2021 року (16919,38грн за 20 днів).
		Так, сума середньоденного заробітку складає 906,08 грн.
		Загальна сума грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу склала 81547,20 грн. (90 робочих днів * 906,08грн).
		Відповідно до п. 2, 3 ч. 1    ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та    поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		Отже, заробітна плата в розмірі    середньомісячної заробітної плати в сумі  19027,68 грн. за один    місяць підлягає негайному виконанню.
		Згідно з ч. 1    ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Статтею 77 КАС України    передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених    статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Встановивши протиправність розпорядження від 05.04.2021 р. № 32-к, яким позивача звільнено з посади, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
		Щодо судових витрат, то судом питання щодо їх розподілу не вирішується, оскільки        позивача звільнено від сплати судового збору й ним, як і відповідачем не понесено судових витрат у цій справі.
		Керуючись  ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 -  задовольнити .
		Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Кіровоградської обласної ради №32-к від 05.04.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керуючого справами виконавчого апарату Кіровоградської обласної ради.
		Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника керуючого справами виконавчого апарату Кіровоградської обласної ради з 06.04.2021 року.
		          Стягнути з Кіровоградської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.04.2021 року по 16.08.2021 року включно у розмірі 81547,20 грн.
		Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 19027,68 грн. допустити до негайного виконання. 
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
		Рішення суду може бути оскаржено  до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний  строк з дня складення повного тексту.  
		 
		 
		          Суддя Кіровоградського 
		          окружного адміністративного суду                                                             О.С. Петренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...