Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/2427/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2021. Зареєстровано: 17.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.08.2021.
Дата набрання законної сили: 11.01.2022
Результат оскарження 11.01.2022 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/620/2465/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		05 серпня 2021 року                                Чернігів                              Справа № 620/2427/21
		 
		          Чернігівський окружний адміністративний суд :
		          під головуванням      судді                                        Соломко І.І.,
		          за участю секретаря                                            Пархомчука Д.А.,
		          представника позивача                                              Тарабанька Д.М.,
		          представника відповідача                                    Гладченка Н.Л.,
		          представника третьої особи                                   Лисенка В.А.,     
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом      Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_1" до Чернігівської міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство ''Чернігівбудінвест'' Чернігівської міської ради, Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень в частині, 
		У С Т А Н О В И В:
		До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_1" (далі-ОСББ, позивач) до Чернігівської міської ради (далі - відповідач), треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство ''Чернігівбудінвест'' Чернігівської міської ради (далі - КП "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради, третя особі1), Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради (далі - третя особа 2), в якому просить:
		- визнати протиправним і скасувати пункт 1 рішення Чернігівської міської ради від 25.02.2021 року № 5/V1II-17 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою юридичним та фізичним особам», яким КП "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради  надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1600 га, по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури з подальшою передачею земельної ділянки в постійне користування;
		- визнати протиправним і скасувати пункт 7 рішення Чернігівської міської ради від 25.02.2021 року № 5/VIII-17, яким відмовлено Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_1" у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,4439 га, по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку
		- зобов`язати Чернігівську міську раду прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною, площею 0,4439 га, по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з подальшою передачею земельної ділянки в постійне користування.
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав не передбачених статтею 118 ЗК України. Також безпідставно прийнято рішення про надання дозволу КП "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради, не врахувавши, що земельна ділянка,  на яку надано дозвіл цьому підприємству, накладається на земельну ділянку, на яку просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою позивач.
		07.04.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, залучено в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради.
		07.04.2021 ухвало суду задоволено клопотання позивача про витребування додаткових доказів.
		20.05.2021 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання представника відповідача та залучено в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради.
		Відповідачем подано відзив, в якому позов не визнає та зазначає про необґрунтованість вимог, оскільки оскаржуване в частині рішення ради прийнято у спосіб та порядку, передбаченому Законом України «Про місцеве самоврядування в України» та Земельного кодексу України. Так, підставою для відмови  позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є недотримання положень п.6.1.14, п.6.1.25, п.6.1.26, п.6.1.28, додатку В.1 ДБН 6.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, зокрема показники граничних параметрів забудови земельної ділянки  щонайменше на 20% перевищено заявлений до відведення розмір земельної ділянки. Крім того, до заяви про надання спірного дозволу позивачем до Чернігівської міської ради не надано протокол загальних зборів співвласників будинку з питання набуття у постійне користування земельної ділянки по АДРЕСА_1, в тому числі щодо обговорення площі бажаної земельної ділянки, її конфігурації. Також позивач не зазначає, яким чином рішення ради в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки КП "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради порушує його права та в чому в полягає протиправність такого рішення. 
		Позивачем подано відповідь на відзив, в якій вважає доводи відповідача безпідставними, з огляду на те, що положення Земельного кодексу України не передбачають такі підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на які посилається відповідач  у спірному рішенні. 
		Відповідачем подані заперечення, в яких зазначено, що відповідно до статей 38, 39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. Пунктом 1 розділу 1 ДБН Б.2.2.-12:2019 Планування та забудова територій визначено сферу застосування даних норм як на планування, так і забудову територій населених пунктів, в тому числі передбачено обов`язковість цих норм для врахування за виключенням їх поширення на об`єкти, визначені п.п.1.3 п.1. ДБН Б.2.2.-12:2019.  Планування та забудова територій є основоположним, чинним правовим актом який враховується як для планування, так і наявної забудови населених пунктом, який зокрема, врахуванню підлягає як в процесі містобудівного проектування території (п.5.2), так і зонування території населених пунктів (п.5.3). Отже, Чернігівською міською радою при розгляді питання щодо надання дозволу відведення земельної ділянки враховано вимоги п.6.1.14, п.6.1.25, п.6.1.26, п.6.1.28, додатку В.1 ДБН Б.2.2- 12:2019 Планування та забудова територій. 
		Третя особа 1 надала суду  письмові пояснення, в яких зазначила, що відповідно до п.1.3. Статуту Комунального підприємства «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради власником підприємства є територіальна громада міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради у зв`язку з чим підприємство належать до комунальної власності та в силу вимог ст. 92 Земельного кодексу України має право набувати право постійного користування земельною ділянкою із земель комунальної власності. Земельна ділянка по вул. Коцюбинського 84-а знаходиться у межах міста Чернігова, тому повноваження щодо розпорядження нею належать до компетенції Чернігівської міської ради. Отже, Чернігівська міська рада при прийнятті спірного рішення в оскаржуваній частині діяла в межах своїх повноважень.
		Третя особа 2 - Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради письмові пояснення  суду не надала.
		30.06.2021 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче засідання закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
		В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю з мотивів, наведених у позові та відповіді на відзив.
		Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з доводів, викладених у відзиві та запереченнях.
		Третя особа - КП "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради в судовому засіданні підтримала позицію, викладену у письмових поясненнях.
		Третя особа - Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
		Земельна ділянка за кадастровим номером 7410100000:02:050:0294 щодо якої виник спір, перебуває в архівному шарі Державного земельного кадастру на підставі рішення  Державного кадастрового реєстратора від 03.11.2017, що підтверджується інформацією, викладеною в листі відділу у місті Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 15.04.2021 № 200/409-21-0.36  (а.с.139 т.1).
		Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_1» є юридичною особою, про що внесено запис до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за № 1 064 102 0000 015195 від 02.07.2020.
		Відповідно до пункту 3 розділу II Статуту  ОСББ, затвердженого на установчих зборах ОСББ 11.06.2020, ОСББ має права, передбачені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Земельним Кодексом України (далі - ЗК України), зокрема право на отримання в постійне користування земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку.
		06.08.2020 керівником ОСББ на адресу Чернігівської міської ради подане клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вулиці Коцюбинського, 84 в м. Чернігові, орієнтовною площею 0,313 га з подальшою передачею вказаної земельної ділянки в постійне користування для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. До вказаного клопотання додана: виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, графічні матеріали у вигляді роздруківки з публічної кадастрової карти на яких  зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, а також копія генерального плану розміщення будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 68).
		19.08.2020 в доповнення до клопотання від 06.08.2020  позивач подав заяву, де просив відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,4799 га з подальшою передачею в постійне користування для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (т.1 а.с. 69).
		01.02.2021 ОСББ знову звернулось до Чернігівської міської ради з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,4439 га з подальшою передачею вказаної земельної ділянки в постійне користування для будівництва та Вслуговування багатоквартирного житлового будинку (т. 1 а.с. 180).
		25.02.2021 Чернігівською міською радою прийнято рішення № 5/VIII-17, пунктом 7 якого  позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,4439 га, по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, посилаючись на положення ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", н.6.1.14, п.6.1.25, п.6.1.26, п.6.1.28, додатку В.1 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій ( т. 1 а.с. 108).
		Щодо пункту 7 рішення Чернігівської міської ради від 25.02.2021 № 5/VIII-17, суд  враховує таке.
		Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.
		Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
		До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
		Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. 
		Однак докази на підтвердження розгляду в місячний строк клопотання позивача від 06.08.2020 та 19.08.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняття вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови, відповідачем суду не надано, що свідчить про порушення частини сьомої статті 118 ЗК України.  
		Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України   визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень, зокрема, органу місцевого самоврядування відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
		Як випливає зі змісту пункту 7 рішення Чернігівської міської ради № 5/VIII-17 від 25.02.2021, відмовляючи позивачу  у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, Чернігівська міська рада послалась на вимоги ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п.6.1.14, п.6.1.25, п.6.1.26, п.6.1.28, додатку В.1 ДБН 5.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».
		Однак суд звертає увагу, що такої підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою статтею 118 ЗК України не передбачено.
		Суд також зазначає, що стаття 118 ЗК України (як і стаття 123 ЗК України) не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки, тому доводи відповідача про розбіжність орієнтованої площі земельної ділянки на яку просив надати дозвіл позивач, суд вважає безпідставними.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що додані позивачем до клопотання від 06.08.2020  графічні матеріали (викопіювання), на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздруковані із Публічної кадастрової карти України, інформація в якій створена належним суб`єктом, є належним документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, та містить прив`язку земельної ділянки до відповідного населеного пункту.
		Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року № 0840/2979/18. 
		Отже відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив позивачу у наданні  дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, що не передбачені законодавством. 
		За таких обставин та з урахуванням того факту, що ЗК України  встановлені вичерпні підстави для відмови у наданні спірного дозволу, а відповідач не мав права відмовляти позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність з підстав, не передбачених ЗК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування пункту 7 рішення Чернігівської міської ради від 25.02.2021 року № 5/VIII-17, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,4439 га, по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку та задоволення позовних вимог ОСББ в цій частині. 
		Суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на те, що позивачем до заяви про надання спірного дозволу не надано протокол загальних зборів співвласників будинку з питання набуття у постійне користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 , в тому числі щодо обговорення площі бажаної земельної ділянки, її конфігурації, оскільки вказані підстави не були покладені в основу оскаржуваного рішення в  частині, що стосується позивача.
		Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,4439 га, по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, суд зазначає таке.
		На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
		Отже дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
		У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.
		Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
		Отже повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
		Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 у справі №804/1469/17 (адміністративне провадження №К/9901/43891/18), висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
		Втім, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).
		Тобто, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні та при цьому судом встановлено, що зацікавленою стороною дотримано усіх необхідних вимог законодавства для отримання позитивного рішення з визначеного питання.
		В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника. 
		Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові  від 06 листопада 2019 у справі № 509/1350/17.
		У  свою чергу відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закон №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
		Частинами 1-2 статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Отже, питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
		Як встановив суд та підтверджено матеріалами справи, відмову відповідача мотивовано підставою, не передбаченою вичерпним переліком підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Обставин, передбачених зазначеним переліком, судом не встановлено, про їх існування відповідачем не зазначено.
		Частиною третьою статті  245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		Враховуючи положення частини третьої статті  245 КАС України, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку зобов`язати Чернігівську міську раду на найближчій сесії розглянути питання про надання Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_1" дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,4439 га, по АДРЕСА_1 у м. Чернігові для будівництва і обслуговування багатоповерхового житлового будинку та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Щодо вимог про визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення Чернігівської міської ради від 25.02.2021 року № 5/V1II-17, яким  КП "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1600 га, по АДРЕСА_1-а для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури з подальшою передачею земельної ділянки в постійне користування, суд зазначає таке.
		Частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Виходячи з аналізу статті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
		- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
		- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
		- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
		- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
		- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
		 Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.
		Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14, постанові Верховного Суду від 27  лютого 2018 року в справі № 545/808/17 та постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 320/816/19.
		Вказане свідчить, що на даному етапі права позивача в цій частині не порушені.
		Щодо посилань позивача на те, що земельна ділянка, на яку надано дозвіл третій особі - КП "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради, накладається на земельну ділянку, на яку просить надати дозвіл позивач, то суд їх також відхиляє, з огляду на таке.
		Такі доводи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 73,74 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто бути належними та достовірними.
		Так, позивачем  на підтвердження вказаних обставин наданий фрагмент публічної кадастрової карти із зазначенням земельних присадибних ділянок приватної власності по вулиці Коцюбинського  в м. Чернігові (приватні житлові будинки №92, №92А, АДРЕСА_2 ), однак з останнього неможливо встановити, яка саме площа землі із бажаної до отримання позивачем  накладається на земельну ділянку, на яку надано дозвіл КП "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради (т. 1 а.с. 64), отже, не є належним  та достовірним доказом. 
		Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
		Щодо питання про стягнення понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 8940,00 грн, суд зазначає таке.
		Як вбачається з платіжного доручення № 77 від 18.04.2021 та  № 85 від 17.05.2021, загальні витрати на правничу допомогу складають 8490,00 грн.
		Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		За пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		За правилами частин першої та другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Згідно частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2021 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський центр права» укладено договір про надання правової допомогиР/16042021/ХВ-19.
		На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано: акт - прийому - передачі виконаних робіт від 07.05.2021 №ОУ-311, платіжне доручення № 77 від 18.04.2021 та  № 85 від 17.05.2021 про сплату послуг на загальну суму 8490,00 грн.
		Вирішуючи питання про розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, суд виходить з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, тому дійшов висновку щодо необхідності зменшення зазначеної суми до 4245,00 грн.
		У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 4540,00 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судовий збір в розмірі 2270,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 4245,00 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. 
		Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		В И Р І Ш И В:
		Позов задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати пункт 7 рішення Чернігівської міської ради від 25.02.2021 № 5-VІІІ-17 про відмову у наданні Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_1"  дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,4439 га, по АДРЕСА_1 у м. Чернігові для будівництва і обслуговування багатоповерхового житлового будинку.
		Зобов`язати  Чернігівську міську раду на найближчій сесії розглянути питання про надання Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_1" дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,4439 га, по АДРЕСА_1 у м. Чернігові для будівництва і обслуговування багатоповерхового житлового будинку та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_1" судовий збір в розмірі 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень), сплачений відповідно до платіжного доручення № 62 від 11.03.2021 та витрати на правничу допомогу в розмірі 4470 грн ( чотири тисячі чотириста сімдесят гривень), сплачені відповідно до платіжного доручення від 18.04.2021 № 77. 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
		Позивач: Об`днання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_1" вул.Коцюбинського, 84,м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 43688194.  
		Відповідач: Чернігівська міська рада вул.Магістратська, 7,м.Чернігів,14000 код ЄДРПОУ 34339125.
		Третя особа: Комунальне підприємство ''Чернігівбудінвест'' Чернігівської міської ради проспект Миру, 263, м. Чернігів, 14007, код ЄДРПОУ 32818170.
		Третя особа: Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської, вул. Коцюбинського,80, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02498636.   
		Повний текст рішення виготовлено 16 серпня 2021 року.
		 
		 
		Суддя                                                                                           І.І. Соломко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...