Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 235/689/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2021.
Дата набрання законної сили: 10.08.2021
Номер судового провадження: 51-1411км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019050410002600

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		іменем України
		10 серпня 2021року
		м. Київ
		справа № 235/689/20
		провадження № 51-1411км21
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		розглянув касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_5 на вирок Донецького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050410002600від 29 листопада 2019 року, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Донецька, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , такого, що судимості не мав,
		у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вирокомКрасноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2020 року ОСОБА_7 засуджено за частиною 3 статті 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		На підставі статті 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1, пунктом 2 частини 2 статті 76 КК.
		Як установлено судом та детально викладено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин. 
		29 листопада 2019 року о 16:00, перебуваючи біля кінотеатру «МИР», розташованого за адресою: вул. Маршала Москаленка, буд.159, місто Покровськ, Донецька область, ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вступили між собою в злочинну змову, спрямовану на заволодіння майном ОСОБА_10 шляхом грабежу, поєднаним з проникненням у житло останнього. Із цією метою засуджені розподілили між собою ролі згідно зі своїм злочинним умислом, а саме: ОСОБА_8 мав слідкувати за навколишньою обстановкою та попереджати про можливі перешкоди, а ОСОБА_9 з ОСОБА_7 у свою чергу мали проникнути до будинку та, застосовуючи насильство, змусити потерпілого передати їм майно та грошові кошти.
		Цього ж дня о 17:00 ОСОБА_7 зателефонував знайомому ОСОБА_11 та попросив його прийти на АДРЕСА_1 , щоб вияснити, де саме розташоване домоволодіння ОСОБА_10 . Після прибуття ОСОБА_11 . ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , діючи умисно та узгоджено, завдали йому кулаками не менше трьох ударів в обличчя, після чого останній показав домоволодіння потерпілого ОСОБА_10 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та відкрив запірний пристрій воріт цього домоволодіння, забезпечивши останнім вільний вхід на його подвір`я, після чого втік з місця події.
		Після цього, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, згідно з розподіленими ролями, ОСОБА_7 (у стані алкогольного сп`яніння), пошкодив запірний пристрій пластикового вікна будинку потерпілого шляхом завдання ударів руками по його рамі та, відкрив його, проник до приміщення будинку, після чого пройшов до вхідних дверей, що були закриті на замок, відкрив їх зсередини, впустивши до будинку ОСОБА_9 (у стані алкогольного сп`яніння) та ОСОБА_8 . У цей час ОСОБА_10 , перебуваючи в спальній кімнаті свого будинку та почувши шум у коридорі, встав з ліжка та вийшов до приміщення кухні. У даному місці до нього підбіг ОСОБА_7 та, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, з метою подавлення його волі до опору завдав йому один удар кулаком у ділянку правого ока та став його утримувати руками, вимагаючи передати йому майно та грошові кошти. Після того, як ОСОБА_10 заявив, що в його будинку відсутні грошові кошти, оскільки він безробітний, ОСОБА_9 , бажаючи залякати потерпілого та показати серйозність своїх намірів, діючи узгоджено з ОСОБА_7 , застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, завдав йому один удар кулаком у ділянку лобної частини голови та спільно з останнім заштовхали потерпілого з кухні до спальної кімнати, де утримували його, вимагаючи, щоб останній передав їм наявні грошові кошти. При цьому ОСОБА_8 стояв у коридорі біля вхідних дверей будинку та слідкував, аби на місці злочину не з`явились очевидці, щоб у разі необхідності разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 продовжити злочинні дії, спрямовані на заволодіння майном та грошовими коштами потерпілого.
		У подальшому, розуміючи, що ОСОБА_10 не чинить опору, а грошові кошти в нього відсутні, з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_8 взяв телевізор, чим вони спричинили потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 3553грн. Крім того, потерпілому було заподіяно легкі тілесні ушкодження, які не призвели до короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності.
		Перевіряючи вказаний вирок, суд апеляційної інстанції 17 лютого 2021 року ухвалив новий вирок, яким скасовано вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2020 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в частині призначеного покарання.
		ОСОБА_8 за частиною 3 статті 186 КК призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
		ОСОБА_7 за частиною 3 статті 186 КК призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
		Ухвалено ОСОБА_8 та ОСОБА_7 строк покарання обчислювати з дня затримання.
		У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
		Так як засуджений ОСОБА_8 вказаний вирок у касаційному порядку не оскаржує, а тому судове рішення щодо нього не переглядається.
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про зміну вироку апеляційного суду шляхом застосування статті 75 КК та звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 роки.
		Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції не проаналізував та не надав належної оцінки тому, що засуджений добровільно відшкодував шкоду потерпілому, у зв`язку із чим останній подав заяву про відсутність претензій, потерпілий не наполягав на суворому покаранні, а також суд проігнорував дані, які свідчать про те, що засуджений визначився на шляху до виправлення без необхідності позбавлення волі.
		Крім того, захисник вказує на оцінку апеляційним судом факту перебування засудженого на обліку в лікаря-нарколога, тоді як постановка на облік найчастіше відноситься до профілактичної дії, а медичним втручанням вважається будь-яке обстеження або лікування, яке має діагностичну, дослідницьку, лікувальну, профілактичну або реабілітаційну спрямованість.
		У касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про зміну вироку апеляційного суду шляхом застосування статті 75 КК та звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 роки.
		Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Свої вимоги засуджений обґрунтовує тим, що апеляційний суд не врахував позиції потерпілого щодо покарання, дані про його особу, за якими він раніше не судимий, вчинив злочин вперше, своєю поведінкою доводить те, що він став на шлях виправлення, працевлаштувався, виконував обов`язки, покладені судом при застосуванні запобіжного заходу, демонстрував належну процесуальну поведінку при викликах до суду, займався спортом до вчинення кримінального правопорушення, за місцем фактично проживання характеризується позитивно. 
		Вважає, що апеляційний суд помилково дійшов висновку про врахування факту перебування на обліку в лікаря-нарколога, оскільки не враховано його добровільної згоди щодо постановки на облік у лікарянарколога та характеристики благодійної організації, відповідно до якої він пройшов психологічну реабілітаційну програму, під час якої добре себе зарекомендував. 
		У запереченнях прокурор просить залишити вирок апеляційного суду без зміни, а апеляційну скаргу захисника  без задоволення. 
		Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав касаційні скарги, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на наступних підставах. 
		Мотиви Суду
		Обґрунтованості доведення винуватості засудженого ОСОБА_7 за частиною 3 статті186 КК та правильності кваліфікації його дій у касаційних скаргах засуджений та його захисник не заперечують та не оскаржують.
		Доводи засудженого та його захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого колегія суддів вважає необґрунтованими.
		Відповідно до вимогстатті 65 КК, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Згідно зі статею 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності  призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Скасовуючи вирок першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд виходив з того, що засуджені вчинили тяжкий корисливий злочин із застосуванням насильства, вони проти волі потерпілого проникли до його оселі, завдали йому тілесних ушкоджень та викрали належне йому майно, інформація про місцезнаходження потерпілого була отримана ними також із застосуванням насильства.
		Наведені обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать про високу суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення та самих засуджених, що вказує на неможливість їх виправлення без ізоляції від суспільства.
		Крім того, апеляційний суд додатково врахував досудову доповідь органу пробації про те, що виправлення ОСОБА_12 неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції, він перебуває на обліку КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Краматорськ» з приводу вживання алкоголю зі шкідливими наслідками, за місцем мешкання обвинувачений характеризується посередньо, а також пом`якшуючі покарання обставини  щире каяття та добровільне відшкодування шкоди потерпілому, що підтверджено заявою останнього, обтяжуючу покарання обставину  вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено актом медичного огляду.
		З огляду на сукупності наведених фактів апеляційний суд дійшов висновку, що відсутні обставини, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому підстав для звільнення ОСОБА_7 від реального покарання суд не вбачав.
		Також вказано на відсутність і підстав, які б вказували на зниження суспільної небезпеки самого засудженого, оскільки фактично в даному випадку здійснення позитивних кроків щодо працевлаштування та відшкодування шкоди потерпілому повністю охоплюється змістом щирого каяття і не є таким, що вказує на можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
		Зі змісту вироку апеляційного суду вбачається, що суд при призначенні покарання встановив та оцінив усі обставини у кримінальному провадженні, але вони жодним чином не впливають на суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та, відповідно, не знижують ступеня тяжкості інкримінованого йому злочину.
		Колегія суддів повністю погоджується з висновком апеляційного суду та вважає,що призначена міра примусу до засудженого ОСОБА_7 узгоджується з вимогами закону, є необхідною та достатньою для його виправлення, справедливою та такою, що не суперечить положенням закону України про кримінальну відповідальність і відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		З урахуванням усіх зазначених обставин в їх сукупності, а також тих, про які засуджений та його захисник вказують у своїх касаційних скаргах, не вбачається підстав вважати призначену засудженому ОСОБА_7 міру примусу явно несправедливою через суворість або такою, що призначена на підставах неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв`язку із чим не вбачається підстав для застосування щодо нього положень статті 75КК.
		Оскільки призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не встановлено, то касаційні скарги засудженого та його захисника слід залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду  без зміни.
		На підставі наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Донецького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року щодо засудженого  ОСОБА_7 залишити без зміни, а його касаційну скаргу та касаційну скаргу захисника ОСОБА_5  без задоволення. 
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...