Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 727/3058/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2021.
Дата набрання законної сили: 10.08.2021
Номер судового провадження: 51-5520км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22014260000000034

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		10 серпня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 727/3058/15-к
		провадження № 51-5520 км 19
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 , 
		захисника ОСОБА_6 ,
		засудженої ОСОБА_7 ,
		 
		розглянув у закритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 10 жовтня 2019 рокустосовно
		 
		  ОСОБА_7 ,
		   ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		  уродженки та мешканки  
		АДРЕСА_1 ,
		 
		засудженої за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27  ч. 1 ст. 328 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини 
		 
		Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2019року, залишеним без змін ухвалою Чернівецького апеляційного суду від10жовтня 2019 року, ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27  ч. 1 ст. 328 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2роки без позбавлення права обіймати певні посади.
		 
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		 
		На підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання за ч. 4 ст. 27  ч. 1 ст. 328 КК України.
		 
		За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою в тому, що вона, займаючи посаду слідчого слідчого відділу Управління СБУ в Чернівецькій області, підбурила ОСОБА_8 , до обов`язків якої входило ведення діловодства та реєстрації вхідної (вихідної) секретної кореспонденції, до розголошення державної таємниці за таких обставин.
		 
		Так, у період 24  28 вересня 2009 року ОСОБА_8 , перебуваючи в службовому кабінеті № 345 Управління, що віднесено до особливо режимних приміщень, отримала від оперуповноваженого 4 сектору відділу боротьби з корупцією та організованою злочинністю Управління СБУ в Чернівецькій області ОСОБА_9 зведення за результатами оперативно  технічних заходів відділу оперативно  технічних заходів Управління СБУ в Чернівецькій області для їхподальшої реєстрації. Після проведення реєстрації в журналі реєстрації зведень№24 зазначеним документам було надано вхідні реєстраційні номери:586від 24вересня 2009 року, 619 від 25 вересня 2009 року, 620 від 28вересня 2009 року.
		 
		28 вересня 2009 року ОСОБА_7 , будучи обізнаною в неприпустимості розголошення таємної інформації, та, перебуваючи в службовому кабінеті № 345 Управління, ознайомившись зі змістом зазначених зведень, що знаходилися на робочому столі ОСОБА_8 , звернувши увагу на гриф «таємно» та прізвище « ОСОБА_10 », що містилося у зведенні, маючи на меті більш детально ознайомитись з таємними документами та провести їх ксерокопіювання, будучи обізнаною в неприпустимості розголошення таємної інформації, використовуючи дружні стосунки з ОСОБА_8 , звернулася до неї з проханням про надання цих зведень для більш детального ознайомлення, чим вчинила підбурювання ОСОБА_8 до розголошення державної таємниці. Погодившись з проханням, ОСОБА_8 передала ОСОБА_7 зведення за результатами оперативно  технічних заходів із проставленими реєстраційними вхідними номерами 586, 619, 620, після чого остання вийшла з кабінету і, повернувшись через декілька хвилин, повернула зазначені документи, повідомивши ОСОБА_8 про зняття з них ксерокопій.
		 
		05 жовтня 2009 року стороння особа звернулась до начальника представництва внутрішньої безпеки в Чернівецькій області Управління «Б» Служби безпеки України з повідомленням про можливий факт розголошення державної таємниці з боку співробітників СБУ в Чернівецькій області і передала ксерокопії зведень за результатами оперативно  технічних заходів із збереженням на них рукописних записів (резолюцій) та проставленими реєстраційними вхідними номерами 586 від 24вересня 2009 року, 619 від 25вересня 2009 року, 620 від 28 вересня 2009 року, зазначивши, що отримала дані документи від начальника Чернівецької обласної митниці.
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_7 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати, кримінальне провадження  закрити у зв`язку з відсутністю в діяннях його підзахисної складу інкримінованого злочину. 
		 
		Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
		 
		- висновки судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27  ч. 1 ст. 328 КК України, ґрунтуються на припущеннях;
		 
		- суд першої інстанції в порушення вимог ч. 13 ст. 352 КПК України повторно допитав свідка ОСОБА_8 про обставини, щодо яких вона вже допитувалась;
		 
		- в основу вироку покладені показання свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які були обвинуваченими в цьому кримінальному провадженні, тому їхні показання є недопустимими доказами з огляду на зміст положень ст. 87 КПК України.
		 
		Також захисник вказує на порушення вимог кримінального процесуального закону в частині обов`язковості виконання вказівок суду вищої інстанції, а саме вказівок, викладених в ухвалі Апеляційного суду Тернопільської області від 25квітня 2012року щодо перевірки наявності в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого кримінального правопорушення, законності та обґрунтованості звільнення від кримінальної відповідальності обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . 
		 
		Крім того, захисник зазначає про незаконність наказу голови Служби Безпеки України № 080 від 06квітня 1993 року, яким затверджено Інструкцію з секретного діловодства в органах СБУ, у зв`язку з відсутністю його реєстрації в Міністерстві юстиції України.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		Захисник і засуджена підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
		Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити без зміни судові рішення стосовно ОСОБА_7 .
		 
		Мотиви Суду
		 
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		Частиною 2 цієї статті визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК України неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить ізфактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
		 
		Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		 
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		 
		У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 порушує питання щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та безпідставного засудження ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27  ч. 1 ст. 328 КК України.
		 
		Проте зазначені доводи захисника Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального і кримінального процесуального законів з огляду на таке. 
		 
		За нормативним визначенням (ч. 4 ст. 27 КК України) підбурювачем визнається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Схиляння до вчинення злочину передбачає збудження бажання (переконання у бажаності, вигідності, потребі), викликання рішимості або зміцнення наміру іншого співучасника вчинити злочин. При цьому підбурюванням може бути визнано лише схиляння до вчинення злочину особи, яка може бути суб`єктом злочину.
		 
		Законом встановлено різні способи схиляння іншого співучасника до вчинення злочину, зокрема, схиляння іншим чином. Під іншим чином схилянням іншого співучасника до вчинення злочину слід розуміти вчинення будь-яких інших дій, крім умовляння; підкуп; погроза; примус; за допомогою яких особа схилила співучасника до вчинення злочину.
		 
		За матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_7 , маючи допуск до державної таємниці за формою №3 з 14.03.2005 відповідно до наказу начальника Управління СБУ в Чернівецькій області № 30-ОС від 20 квітня 2005року, будучи обізнаною в неприпустимості розголошення таємної інформації, використовуючи дружні стосунки з ОСОБА_8 , попрохала останню після реєстрації зведення за результатами оперативно  технічних заходів відділу оперативно  технічних заходів Управління СБУ в Чернівецькій області з грифом «таємно» надати їй ці зведення. ОСОБА_8 погодилась й надала ОСОБА_7 зведення з грифом «таємно», що призвело до розголошення державної таємниці з боку співробітників СБУ в Чернівецькій області. 
		 
		Тобто своїми діями ОСОБА_7 підбурила (схилила) ОСОБА_8 до розголошення державної таємниці.
		 
		Наведене свідок ОСОБА_8 підтвердила в судовому засіданні. Підстав не довіряти показанням вказаного свідка, яка була попереджена про кримінальну відповідальність, у Суду немає.
		 
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27  ч. 1 ст. 328 КК України, та кваліфікацію її дій за даними нормами кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
		 
		Так, при ухваленні вироку судом враховано, що вчинення ОСОБА_7 підбурювання (схиляння іншого співучасника) до розголошення відомостей, що становлять державну таємницю особою, якій ці відомості стали відомі у зв`язку з виконанням службових обов`язків, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , даними, що містяться у висновку експерта та матеріалах службового розслідування.
		 
		Зокрема, судом першої інстанції було враховано показання свідків:
		 
		- ОСОБА_8 , яка дала показання про те, що знайома із ОСОБА_7 та, коли працювала в СБУ, підтримувала з нею дружні стосунки. Вона працювала оператором відділу «К». У 2009 році було розголошення документів з грифом «таємно», після чого було проведено службове розслідування. В подальшому відносно неї була порушена кримінальна справа. Вона (свідок) була звільнена від кримінальної відповідальності у зв`язку з повним визнанням вини. Зазначені документи приніс ОСОБА_9 на реєстрацію, вона їх зареєструвала та поклала на стіл. В той день ОСОБА_7 прийшла до неї в кабінет і попросила дозволу почитати ці документи. Вона їх надала, а потім дізналась, що з цих документів були зняті копії. Вона дійсно надала ОСОБА_7 зведення з грифом «таємно». Приблизно через декілька хвилин ОСОБА_7 повернулася й віддала їй всі зведення. Під час проведення службового розслідування їй телефонувала ОСОБА_7 , яка перебувала у відпустці, та переживала про результати розслідування;
		 
		- ОСОБА_9 , який надав свідчення того, що в службових питаннях часто відвідував кабінет №345 Управління СБУ в Чернівецькій області та бачив, що поряд з ОСОБА_8 бувала ОСОБА_7 . Йому відомо, що вони перебували у дружніх стосунках. У 2009 році він, працюючи оперуповноваженим, отримав інформацію про корупційні діяння працівників Чернівецької митниці. Були проведені оперативно-розшукові заходи. Від ОСОБА_11 надійшли оперативні зведення, які він передав ОСОБА_8 для реєстрації. В подальшому дізнався від керівника про витік таємної інформації. Потім стосовно нього була порушена кримінальна справа, його звільнено від кримінальної відповідальності;
		 
		- ОСОБА_11 , який пояснив про те, що ОСОБА_7 знав як співробітницю. В 2009 році він займав посаду начальника 4 сектору ВБКОЗ Управління СБ України в Чернівецькій області. Була отримана інформація про корупційні дії працівників митниці. По цьому питанню він отримав оперативні зведення та передавав матеріали для реєстрації в журналі ОСОБА_9 . У службовому кабінеті № 345 Управління, де працювала ОСОБА_8 , він бачив співробітницю слідчого відділу Управління Салагор Інесу. За певних обставин ОСОБА_7 при реєстрації зведень ОСОБА_21 у відсутності інших осіб мала теоретичну можливість ознайомитися зі змістом окремих зведень; 
		 
		- ОСОБА_12 , який розповів суду про те, що за своїми службовими обов`язками відвідував кабінет № 345 Управління і практично кожного дня бачив там ОСОБА_7 , яка перебувала з ОСОБА_8 у дружніх стосунках. Документи, які надходили до ОСОБА_8 , також бачив на столі. Про витік таємної інформації, що призвело до розголошення державної таємниці, дізнався із засобів масової інформації; 
		 
		- ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які дали свідчення про те, що вони суто у службових справах постійно відвідували кабінет № 345 Управління і неодноразово бачили там співробітника слідчого відділу ОСОБА_7 . Про розголошення таємної інформації стало відомо в подальшому; 
		 
		- ОСОБА_18 , який розповів про те, що йому відомо про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_9 і ОСОБА_8 . Також він знає, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 перебували у дружніх відносинах; 
		 
		- ОСОБА_19 , який повідомив про те, що в 2009 році працював у слідчому відділі з ОСОБА_7 . Знає, що відбувся витік інформації з грифом «таємно». В ході слідства було встановлено, що інформацію винесла ОСОБА_7 . Особистий огляд співробітників на той час не здійснювався. Про факт витоку інформації стало відомо від працівників СБУ; 
		 
		- ОСОБА_20 , який дав показання про те, що він працює в СБУ та ОСОБА_7 знає, як співробітницю. В 2009-2010 роках було проведено службове розслідування у зв`язку з розголошенням державної таємниці. По оперативним зведенням проходили ОСОБА_22 та ОСОБА_23 . Останній звернувся із копіями оперативних зведень. Він бачив їх особисто. ОСОБА_23 пояснив, що ОСОБА_22 знайшов їх в поштовій скриньці. Під час службового розслідування були встановлені порушення порядку реєстрації оперативних зведень. Йому було відомо, що ОСОБА_24 та ОСОБА_22 проживали в одному будинку.
		 
		Згідно з експертним висновком державного експерта з питань таємниць про ступінь секретності відомостей - заступника Голови Служби безпеки України  начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління СБ України генерал-майора ОСОБА_25 № 860 від 08 липня 2010 року, який також було враховано судом, відомості,якімістяться у наданих документах (зведеннях) і становлять державну таємницю усфері державної безпеки та охорони правопорядку, підпадають підстаттю 4.4.4Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12.09.2005, мають ступінь секретності «таємно».
		Суд першої інстанції проаналізував надані в судовому засіданні показання свідків і належним чином їх оцінив, співставивши їх із сукупністю інших наявних у матеріалах кримінального провадження доказів.
		 
		Судовий розгляд проведено відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, а діям ОСОБА_7 дано правильну юридичну оцінку. 
		 
		На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
		 
		Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено, та судом правильно вирішено питання про їхню допустимість. 
		 
		Щодо невиконання вказівок, викладених в ухвалі Апеляційного суду Тернопільської області від 25квітня 2012року, в частині перевірки доводів захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого злочину та обґрунтованості звільнення від кримінальної відповідальності інших осіб, то Суд уважає, що зазначеним обставинам судом було надано належну оцінку і доводи захисника в цій частині, з урахуванням всіх добутих по справі доказів, не знайшли свого підтвердження. 
		 
		При цьому слід зазначити про те, що вказана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена під час апеляційного перегляду кримінальної справи стосовно трьох осіб, яка розглядалась за кримінально-процесуальним законом в редакції 1960 року, і не є предметом касаційного перегляду.
		 
		За приписами статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		 
		Предметом теперішнього касаційного перегляду є кримінальне провадження стосовно лише ОСОБА_7 , тому правові підстави для перевірки судових рішень в іншій кримінальній справі та відносно інших осіб у Суду відсутні.
		 
		Разом із тим, стороною захисту не вмотивовано, яким саме чином звільнення від кримінальної відповідальності інших осіб вплинуло на законність прийнятого рішення у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 .
		 
		Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75 КК України, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про особу винуватої, зокрема те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проходження служби характеризується позитивно, її молодий вік. 
		 
		Крім того, враховуючи, що за ч. 4 ст. 27  ч. 1 ст. 328 КК України сплив строк давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, однак остання заперечувала проти її звільнення з цих підстав, суд першої інстанції обґрунтовано звільнив її від призначеного покарання на підставі ст. 49 КК України. 
		 
		Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи вирок стосовно ОСОБА_7 , дотримався вимог статей 49, 50, 65-67 КК України.
		 
		Доводи захисника ОСОБА_6 щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, аналогічні наведеним у його касаційній скарзі, були перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції, з дотриманням вимог 404, 405, 407, 412-414 КПК України, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
		 
		Суд апеляційної інстанції підтвердив правильність висновків суду першої інстанції, який здійснив ретельне дослідження доказів, і надав ґрунтовну оцінку доводам як сторони обвинувачення, так і захисту.
		 
		При цьому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що хоча ОСОБА_7 і мала допуск до державної таємниці, однак не мала доступу до розголошених відомостей і без схиляння до участі у вчиненому ОСОБА_8 , якій оперативні зведення були передані на реєстрацію у зв`язку із її службовими обов`язками, не могла отримати ці документи та розголосити викладену в них інформацію.
		 
		Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і вважає їх достатньо вмотивованими.
		 
		Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		 
		Посилання сторони захисту на порушення кримінального процесуального закону у зв`язку із непроведенням слідчих дій, крім допиту свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , на виконання ухвали Апеляційного суду Тернопільської області від 25квітня 2012року, стосуються неповноти досудового розслідування та судового слідства й не є предметом касаційного перегляду в розумінні ст. 438 КПК України. При цьому у касаційній скарзі належним чином не вмотивовано, яким чином, за встановлених судом обставин, зазначене вплинуло чи могло вплинути на законність прийнятого рішення.
		 
		Твердження захисника про порушення вимог ч. 3 ст. 87 КПК України в частині допустимості показань свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не ґрунтуються на вимогах чинного КПК України, за нормами якого розглядалось кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 .
		 
		Так, пунктом 1 частини 3 статті 87 КПК України визначено, що недопустимими є також докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні. 
		 
		Водночас у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 і ОСОБА_9 допитувались у якості свідка, будучи до цього особами, звільненими від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки у кримінальній справі, яка розглядалась за нормами КПК України в редакції 1960року, що не свідчить про порушення зазначеної вище норми Закону.
		 
		У касаційній скарзі, посилаючись на порушення повторного допиту свідка ОСОБА_8 , стороною захисту не вказано у чому полягає порушення ч. 13 ст. 352 КПК України з огляду на її зміст - свідок, даючи показання, має право користуватися нотатками, якщо його показання пов`язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам`яті.
		 
		Частиною 14 статті 352 КПК України передбачено, що свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, зокрема, якщо під час судового розгляду з`ясувалося, що свідок може надати показання стосовно обставин, щодо яких він не допитувався. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити запитання учасники судового провадження, експерт, а також суд.
		 
		З наведеної конфігурації вказаної норми Закону вбачається, що законодавець навів лише один випадок з невичерпного переліку обставин щодо можливості проведення за виниклої необхідності повторного допиту свідка.
		 
		Тому доводи в частині повторного допиту свідка ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, не свідчать про наявність саме істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки свідок була попереджена про кримінальну відповідальність й підстав уважати, що свідок обмовила засуджену у вчиненні інкримінованого злочину немає, оскільки її показання узгоджуються між собою та з іншими добутими у кримінальному провадженні й дослідженими в судовому засіданні доказами. 
		 
		Не заслуговують на увагу й доводи захисника щодо незаконності наказуГолови Служби безпеки України № 080 від 06 квітня 1993 року, яким затверджено Інструкцію з секретного діловодства в органах СБУ, у зв`язку з відсутністю його реєстрації у Міністерстві юстиції України, оскільки такий наказ є лише внутрішньо-розпорядчим документом.
		 
		Посилаючись на те, що вказаний наказ не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, захисник не зазначає, яким чином вказане спростовує винуватість ОСОБА_7 та впливає на законність прийнятого рішення, при тому, що експертним висновком № 860 від 08 липня 2010 року встановлено, що відомості,якімістяться у наданих документах (зведеннях) і становлять державну таємницю усфері державної безпеки та охорони правопорядку, підпадають підстаттю 4.4.4Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12.09.2005, мають ступінь секретності «таємно», факт розголошення державної таємниці задокументовано висновком за результатами службового розслідування, а причетність ОСОБА_7 до підбурювання розголошення державної таємниці підтверджується вищезазначеними доказами (в тому числі й показаннями свідків), що обґрунтовано було враховано судом.
		 
		Касаційною перевіркою матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено, тому касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
		 
		Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд 
		 
		постановив:
		 
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 березня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_7  без зміни.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...