Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/694/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2021.
Дата набрання законної сили: 10.08.2021
Номер судового провадження: 51-811км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019030010000493

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України 
		10 серпня 2021 року
		м. Київ
		справа № 161/694/20
		провадження № 51-811км21
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та представника цивільного позивача  начальника Державної екологічної інспекції у Волинській області ОСОБА_6 на ухвалу Волинського апеляційного суду 
		від 19 листопада 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030010000493, за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості, 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі  КК). 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області 
		від 07 липня 2020 року ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК на підставі ст. 46 КК у зв`язку з примиренням його з потерпілим, а кримінальне провадження щодо нього закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК).
		Постановлено цивільний позов Державної екологічної інспекції у Волинській області до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, залишити без розгляду.
		Ухвалою встановлено, що 12 лютого 2019 року близько 13:55 
		ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , та виїжджаючи з узбіччя на проїжджу частину вул. Володимирської у м. Луцьку, порушив вимоги пунктів 9.2 б), 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 . 
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_9 одержала середньої тяжкості тілесні ушкодження. 
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. 
		Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що апеляційний суд не звернув увагу на його доводи під час апеляційного розгляду про те, що до 
		ОСОБА_7 безпідставно застосовано положення ст. 46 КК, оскільки ним не відшкодовано шкоду, завдану Державній екологічній інспекції у Волинській області, якій належить пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль «Skoda Fabia». Крім того, рішення про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК прийнято за відсутності потерпілої в судовому засіданні та без з`ясування її думки із цього приводу. Стверджує, що апеляційний суд не дав належної оцінки його доводам стосовно невирішення місцевим судом питання про відшкодування процесуальних витрат. Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. 
		У касаційній скарзі представник цивільного позивача порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. 
		Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що апеляційний суд помилково погодився з висновком місцевого суду щодо залишення без розгляду цивільного позову. Вважає, що до ОСОБА_7 безпідставно застосовано положення ст. 46 КК, оскільки ним не відшкодовано шкоду, завдану Державній екологічній інспекції у Волинській області. На його думку, особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК тільки за умови відшкодування завданої шкоди в повному обсязі (не тільки потерпілому, а й цивільному позивачу, якому її спричинено внаслідок вчинення кримінального правопорушення). Зазначає, що апеляційний суд на порушення вимог ст. 94 КПК не дослідив надані позивачем докази, які підтверджують факт заподіяння матеріальних збитків вчиненим ОСОБА_7 кримінальним правопорушенням. Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. 
		У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_10 просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни. 
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		 Прокурор не підтримала доводи касаційних скарг та просила ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 залишити без зміни. 
		 
		Мотиви Суду
		 
		Згідно зіст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Перевіряючи правильність ухвали апеляційного суду щодо 
		ОСОБА_7 з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку про таке.
		Статтею 46 КК передбачено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
		Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. 
		Частиною 1 ст. 285 КПК визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У разі такого звільнення кримінальне провадження підлягає закриттю (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК).
		Як убачається з матеріалів справи, під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК сторона захисту звернулась до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням останнього з потерпілою. При цьому до клопотання захисник долучив заяву ОСОБА_9 про те, що їй повністю відшкодовано завдану шкоду, вона не має до ОСОБА_7 претензій матеріального та морального характеру і просить звільнити його від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрити.
		З урахуванням того, що ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні вперше необережного нетяжкого злочину, примирився з потерпілою та повністю відшкодував їй завдані збитки, місцевий суд (з яким обґрунтовано погодився й суд апеляційної інстанції) за результатами розгляду клопотання захисника звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК на підставі ст. 46 КК (у зв`язку з примиренням його з потерпілою), а кримінальне провадження закрив.
		Колегія суддів погоджується з таким рішенням судових інстанцій, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права.
		У касаційній скарзі прокурор посилається на те, що рішення про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК прийнято за відсутності потерпілої в судовому засіданні та без з`ясування її думки із цього приводу.
		Проте таке твердження спростовується наявним у матеріалах справи оригіналом відповідної заяви ОСОБА_9 , зміст якої наведений вище. Таку ж позицію потерпіла підтримала в судовому засіданні 11 березня 2020 року. Крім того, в судовому засіданні від 27 квітня 2020 року на запитання головуючого відповіла, що завдану шкоду їй відшкодовано, претензій до ОСОБА_7 не має, пробачила йому та примирилася з ним. Також у цьому судовому засіданні учасники провадження не заперечували проти подальшого розгляду справи за відсутності потерпілої.
		Доводи, наведені в касаційних скаргах прокурора та цивільного позивача щодо незастосовності до ОСОБА_7 положень ст. 46 КК, оскільки ним не відшкодовано шкоду, завдану Державній екологічній інспекції у Волинській області, є неприйнятними на таких підставах.
		Так, за правовим змістом ст. 46 КК, передумовою цього виду звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення особою вперше кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину. Особливістю такого проступку або злочину в даному випадку є обов`язкова наявність потерпілого, тобто особи, якій завдано моральної, фізичної або майнової шкоди і яка визнана потерпілим відповідно до ст. 55 КПК.
		Підставами (умовами) для звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК є два складових елементи, взятих у своїй єдності: це примирення особи, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, з потерпілим від цього кримінального правопорушення; відшкодування зазначеною особою завданих нею збитків або усунення заподіяної шкоди. 
		Примирення винної особи з потерпілим  це акт прощення ним цієї особи в результаті вільного волевиявлення. Внаслідок такого примирення потерпілий не наполягає на притягненні до кримінальної відповідальності винної особи, а остання відшкодовує завдані нею збитки або усуває заподіяну шкоду. При цьому саме потерпіла особа в даному випадку пропонує конкретні форми та механізм такого відшкодування або усунення. Якщо ж потерпілий незадоволений відшкодуванням, то застосування ст. 46 КК є неможливим.
		Таким чином, законодавець у ст. 46 КК передбачив обов`язкову підставу (умову) для застосування даного виду звільнення від кримінальної відповідальності  це відшкодування винним потерпілому завданих ним внаслідок вчинення кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину збитків або усунення заподіяної шкоди.
		У провадженні, що розглядається, це потерпіла ОСОБА_9 , якій ОСОБА_7 у повному обсязі і відшкодовано завдану шкоду.
		Колегія суддів погоджується і з рішеннями судових інстанцій щодо залишення без розгляду цивільного позову Державної екологічної інспекції у Волинській області до ОСОБА_7 про відшкодування завданої матеріальної шкоди.
		Закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. 
		Водночас у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства. 
		Наведене обґрунтовано випливає з положень ч. 1 ст. 129 КПК, згідно з якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. У такому випадку суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. 
		Отже, доводи в касаційній скарзі цивільного позивача щодо помилковості рішень судових інстанцій про залишення цивільного позову без розгляду позбавлені підстав.
		У касаційній скарзі прокурора йдеться також про невирішення місцевим судом питання про розподіл процесуальних витрат.
		Із цього приводу колегія суддів звертає увагу на висновок, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 
		2020 року у справі № 598/1781/17 (провадження № 13-47кс20): невирішення питання про розподіл процесуальних витрат не може бути єдиною підставою для скасування прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень, оскільки не є істотним порушенням вимог КПК та не впливає на вирішення питання кримінально-правової кваліфікації, доведеності винуватості і призначення покарання; це питання може вирішити відповідно до положень ч. 5 ст. 534 КПК суд, який виніс рішення без вирішення питання про розподіл процесуальних витрат.
		Таким чином, прокурор вправі звернутися з відповідним клопотанням до місцевого суду в порядку ст. 534 КПК. 
		Апеляційний суд, як убачається з ухали від 19 листопада 2020 року, ретельно перевірив усі доводи, наведені в апеляційних скаргах прокурора та цивільного позивача, надав на них вичерпні відповіді та обґрунтовано залишив їх без задоволення, належним чином мотивувавши свій висновок із цього приводу. Вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, немає підстав.
		Доводи цивільного позивача в касаційній скарзі щодо недослідження апеляційним судом наданих ним доказів на підтвердження факту заподіяння матеріальних збитків вчиненим ОСОБА_7 кримінальним правопорушенням є неприйнятними.
		Заявлений Державною екологічною інспекцією у Волинській області до ОСОБА_7 цивільний позов місцевим судом залишений без розгляду. Погодившись із таким рішенням за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд не мав процесуальних повноважень досліджувати надані позивачем докази, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги. 
		Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що у справі правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
		З огляду на наведене касаційні скарги прокурора та цивільного позивача задоволенню не підлягають.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		 
		 
		 
		ухвалив:
		 
		Ухвалу Волинського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та цивільного позивача  без задоволення. 
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...