Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 809/183/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано судом: 17.08.2021. Зареєстровано: 18.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2021.
Дата набрання законної сили: 10.08.2021
Номер судового провадження: А/857/10770/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 809/183/17 пров. № А/857/10770/21
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		 
		головуючого-суддіКузьмича С. М.,
		суддівЗапотічного І.І., Улицького В.З.,
		за участю секретаряМельничук Б.Б.,
		представника апелянта Яремак Т.І.,
		представника позивача Сироткін С.С.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року (ухвалене головуючим  суддею Матуляк Я.П. об 11 год. 10 хв. у м. Івано-Франківськ, повне судове рішення складено 26 квітня 2021 року) у справі № 809/183/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агро-Союз» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004372200 та №0004392200 від 15.02.2017,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 05.10.2016 №№ 0002292201, 0002382207, 0002392201, 0002362207, 0002372207 та від 15.02.2017 №№ 0004352200, 0004372200, 0004392200.
		В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що податкові повідомлення  рішення від 15.02.2017 ґрунтуються на неповному дослідженні письмових документів, які були надані під час проведення перевірки, на підтвердження реальності господарських операцій позивача із контрагентами. Крім того, у податкових повідомленнях-рішеннях від 15.02.2017 наявні помилки в розрахунках.
		Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004372200 від 15.02.2017, яким ТОВ «Корпорація «Агро-Союз» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2111865,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004392200 від 15.02.2017, яким ТОВ «Корпорація «Агро-Союз» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 890570, 00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДФС на користь Товариства сплачений судовий збір.
		Згідно постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.10.2020 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 в частині задоволення позову ТОВ «Корпорація «Агро-Союз» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасовано. Адміністративну справу № 809/183/17 направлено на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
		Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0004372200 та №0004392200 від 15.02.2017. 
		Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що представлені позивачем під час проведення перевірки документи, а саме: договори, протоколи до договорів, податкові та видаткові накладні, платіжні документи свідчать про виникнення цивільних прав та обов`язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення господарських операцій, однак відповідач їх безпідставно не взяв до уваги. Крім того, відповідачем не проводилися зустрічні перевірки контрагентів позивача та не доведено суду, що для виконання цими підприємствами робіт (надання послуг) згідно укладених з позивачем договорів не могли залучатися особи (фізичні чи юридичні) на підставі цивільних договорів.
		Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
		Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що позивачем ні під час проведення перевірки, ні до суду не надано достатніх доказів придбання послуг, їх економічної та розумної доцільності, а також не доведено придбання послуг. Надані документи не дають змоги конкретно визначити зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарських операцій, виконавців робіт, тощо. Якщо договір містить докладний і вичерпний перелік наданих послуг з їх кількісним і вартісним змістом, то в акті прийому  передачі можна обмежитися одним рядком, що характеризує предмет договору. І навпаки, якщо об`єкт зобов`язань у договорі вказано узагальнено, перелік послуг в акті повинен бути максимально докладним. В даному випадку ні договори, ні акти не містять докладного і вичерпного переліку наданих послуг з їх кількісним і вартісним змістом.
		Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін.
		Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
		В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін, з наступних підстав.
		З матеріалів справи слідує, що ТзОВ «Корпорація «Агро-Союз» є юридичною особою та перебувала за основним місцем обліку у ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.
		ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Корпорація «Агро-Союз» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків зборів, єдиного соціального внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, про що складено акт перевірки № 517/09-19-14-01/3176114 від 08.09.2016 (а.с.58-173 т.1), в якому зазначено про порушення ТзОВ "Корпорація "Агро-Союз" вимог податкового законодавства, а саме:
		пп.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1., пп.138.10.2, п. 138.1, 138.2, 138.10 ст.138 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139,п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого товариством завищено від`ємне значення суб`єкта оподаткування податку на прибуток за 2015 рік у сумі 1036770 грн. та занижено податку на прибуток за 2013 рік в сумі 1689492 грн., за 2014 рік в сумі 675334 грн. та за 2015 рік в сумі 946536 грн.;
		п.102.1, п.102.5 ст.102.1, пп.192.1.1, пп.192.1.2, п.192.1, п.192.2 ст.192, п.192.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження до сплати в бюджет податку на додану вартість в сумі 1639485 грн.;
		п.63.3 ст.63 ПК України щодо неподання товариством реєстраційної заяви за ф.№1-ОПП до Криворізької північної ОДПІ для взяття на облік за неосновним місцем обліку;
		п.49.2 ст.49, п.286.2 п.286.4 ст.286 ПК України щодо неподання податкової декларації до Гайсинської ОДПІ за земельною ділянкою, що перебувала у користуванні в м. Гайсин, вул. Південна, 16 (Договір оренди від 20.01.2012), неподання податкової декларації за новоукладеним договором оренди до Гайсинської ОДПІ за земельною ділянкою, що перебувала у користуванні в м. Гайсин, вул. Південна,16 (Договір оренди від 22.04.2014) в 2014 році, неподання податкової декларації за новоукладеним договором оренди в 2013 році до Ізмаїльської ОДПІ за земельною ділянкою, що перебувала у користуванні в м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 3-а (Договір оренди від 28.08.2013);
		п.п.269.1.2 п.269.1 ст.269, п.п.270.1.1. п.270.1 ст.270, п.281.1 п.288.2, п.288.3, п.288.4, п.288.5 ст.288, п.289.1 ст.289 ПК України, в результаті чого товариством занижено плату за землю, що справляється у формі орендної плати за земельними ділянками, що перебували у користуванні товариства (том 1 а.с.58-173).
		Внаслідок виявлених перевіркою порушень податкового законодавства 05.10.2016 відповідач виніс та направив позивачу податкові повідомлення-рішення: 
		№0002302201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 3 902 569 грн.; 
		№0002292201, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн.; 
		№0002382207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 2 224,68 грн.; 
		№0002392201, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 1 020 грн.; 
		№0002362207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 6 338, 30 грн.; 
		№0002372207, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 2 040 грн.; 
		№0002402207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 15 135, 00 грн. (том1 а.с.40, 42, 44, 48, 49, 53, 54).
		Позивач не погодився з висновками акту перевірки №517/09-19-14-01/3176114 від 08.09.2016 і з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України (том 1 а.с.221-249, том 2 а.с.1-22).
		За результатами розгляду скарги ДФС України прийняла рішення за №28180/6/99-99-11-01-01-25 від 27.12.2016, яким скаргу позивача задоволено частково (том 2 а.с.28-42, том 3 а.с.155-162), а саме: 
		скасовано податкове повідомлення-рішення №0002302201 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та донарахування податку на прибуток по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником грошовими коштами на користь ТОВ «Делівенс», ТОВ «Торгсервіс-Про», ТОВ «Нормал Плюс» і по взаємовідносинах з ТОВ «Агро-Союз-Україна» та штрафних санкцій у відповідному розмірі, а в іншій частині рішення залишено без змін; 
		скасовано податкове повідомлення-рішення №0002322201 в частині донарахованого податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Агро-Союз-Україна» та ТОВ «Дніпро-Кріль» та штрафних санкцій у відповідному розмірі, а в іншій частині рішення залишено без змін;
		скасовано податкове повідомлення-рішення №0002402207 у частині нарахування орендної плати за землю у сумі 1562,8 грн. та штрафних санкцій у відповідному розмірі, а в іншій частині рішення залишено без змін;
		залишено без змін податкові повідомлення-рішення №0002292201, №0002362207, №0002372207, №0002382207, №0002392201.
		15.02.2017 з урахуванням зазначеного рішення ДФС України відповідач прийняв нові податкові повідомлення-рішення, а саме: 
		податкове повідомлення-рішення №0004352200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 13 181,50 грн.;
		податкове повідомлення-рішення №0004372200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2111865, 00 грн. 
		податкове повідомлення-рішення №0004392200 від 15.02.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 890 570 грн. (том 3 а.с.201-203).
		Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0004372200 від 15.02.2017 та податкового повідомлення-рішення №0004392200 від 15.02.2017 слугував висновок відповідача про те, що господарські операції ТзОВ «Корпорація «Агро-Союз» з ТзОВ «Лантіком», ТзОВ «Фатрон», ТзОВ «Фай-Торг», ТзОВ «Відар ТД» за період з 01.01.2013 по 31.03.2014, ТОВ «Делівенс» та ТОВ «Торгсервіс-Про» за 2013-2015 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв`язку з цим вищезазначені контрагенти-постачальники не могли фактично здійснювати господарські операції, а тому такі операції є безтоварними. А тому позивач протиправно сформував витрати та податковий кредит по взаємовідносинах із вказаними контрагентами.
		Підставою для винесення податкових повідомлень-рішень №0004352200 від 15.02.2017, №0002292201, №0002362207, №0002372207, №0002382207, №0002392201 від 05.10.2016 слугували висновки податкового органу про те, що товариством не подано податкових декларацій з плати за землю, занижено плату за землю та не подано реєстраційної заяви форми №1-ОПП для взяття на облік за неосновним місцем обліку. 
		Позивач вважаючи оскаржувані рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
		Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.
		Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.
		Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.
		З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
		Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
		З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
		Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
		а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
		б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
		в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
		г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		З положень цієї норми вбачається те, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовленням товарів та послуг будуть відноситись до податкового кредиту саме в разі фактичного (реального) здійснення такої операції.
		Як визначено у п. 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
		Колегія суддів зазначає, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
		Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
		Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
		При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
		У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
		Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
		Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
		Податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.
		Судом встановлено, що згідно договору про надання послуг від 03.01.2013 за №5, укладеного між відповідачем та ТзОВ «Лантіком», останнє надало позивачу послуги з очищення віконних жалюзі, радіаторів, систем опалення ангару і приміщення АБК, території підприємств від снігу, консервації системи поливу (том 2 а.с.43-71, а.с.104-106 т.9, а.с.133-158 т.10).
		Протоколом №1 до зазначеного договору було погоджено договірну ціну послуг у розмірі 1920 000 грн. в тому числі ПДВ 320 000 грн. (том 2 а.с.44).
		Факт виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт №11 та 12 від 30.01.2013 на загальну суму 492 000 грн., актом виконаних робіт №13,14 та 15 від 31.01.2013 на загальну суму 1 428 000 грн. (том 2 а.с.45 - 49), а також податковими накладними №560 та 562 від 30.01.2013 та №563, 564 та 565 від 31.01.2013 (том 2 а.с.50-54) та банківськими виписками (том 2 а.с.55-71).
		03.01.2013 між ТзОВ «Корпорація «Агро-Союз» та ТзОВ «Фатрон» укладено договір про надання послуг №10 від 03.01.2013, відповідно до якого останнє надало позивачу послуги з організації перевезення майна, підготовки та консервації заправної станції, розбирання огорожі полів, зачищення стін складу №4 та реставрації залізних сходів (том2 а.с.72-101, а.с.95-97 т.9, а.с.159-185 т.10).
		Протоколом №1 до зазначеного договору було погоджено договірну ціну послуг у розмірі 2 160 000 грн. в тому числі ПДВ 360 000 грн. (том 2 а.с.73).
		Факт виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт №38 від 29.01.2013 та № 39,40, 41, та 42 від 31.01.2013 на загальну суму 2 160 000 грн. (том 2 а.с.74-78), а також податковими накладними №388 від 29.01.2013 та №389-№392 від 30.01.2013 (том 2 а.с.79-83) та банківськими виписками (том 2 а.с.84-101).
		18.02.2013 між ТзОВ «Корпорація «Агро-Союз» та ТзОВ «Фай-Торг» укладено договір про надання послуг № 18/021 від 18.02.2013, відповідно до якого останнє надало позивачу послуги з санації підземних трубопроводів та комунікацій, укріпленню водопровідного стоку складу №2, по прочищенню дощоприймачів, по обстеженню центральної вентиляційної системи, по прочищенню кондиціонерів, по профілактичній прочистці липневої каналізації, по сервісному ремонту та обслуговуванню дощувальної машини, по сервісному ремонту та обслуговуванню зрошувальної системи, по обслуговуванню воріт контрольно-пропускного пункту, по технічному обслуговуванню шлагбаумів, по сервісному обслуговуванню водонапірної станції, по технічному обслуговуванню системи вентиляції, по зачищенні огорожі закритої стоянки, по закріпленню бордюрів по периметру території, по очищенню зовнішніх профільних листів складу №2, по обслуговуванню насосної станції, по очищенню килимового покриття в офісі і ангарі (том 2 а.с.102-203, а.с.98-103 т.9, а.с.186-269 т.10).
		Протоколами №1, №2, №3 та №4 до зазначеного договору було погоджено договірну ціну послуг у розмірі 6 158 000 грн. в тому числі ПДВ 1 026 333,33 грн. (том 2 а.с.103-106).
		Факт виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт №16 №17 від 29.03.2013 на загальну суму 560 000, 00 грн. в тому числі ПДВ 93 333,33 грн., № 211, №212, №213 та № 214 від 30.04.2013 на загальну суму 900 000 грн., в тому числі ПДВ 150 000 грн., №401, №402 від 25.06.2013 на загальну суму 736 000 грн., в тому числі ПДВ 122 666,66 грн., №403, №404 від 26.06.2013 на загальну суму 676 000 грн., в тому числі ПДВ 112 666, 66 грн., №405, №406 від 27.06.2013 на загальну суму 1 138 000 грн., в тому числі ПДВ 189 666, 66 грн., №450, №451 та №452 від 30.07.2013 на загальну суму 918 000 грн., в тому числі ПДВ 153 000 грн., №463, №464 та №465 від 31.07.2013 на загальну суму 1 230 000 грн., в тому числі ПДВ 205 000 грн. (том 2 а.с.107-124). 
		На підтвердження факту виконаних робіт позивачем також надано податкові накладні та банківські виписки (том 2 а.с.125-203).
		01.08.2013 між ТзОВ «Корпорація «Агро-Союз» та ТзОВ «Відар ТД» укладено договір про надання послуг № 21/08 від 01.08.2013, відповідно до якого останнє надало позивачу послуг з укріплення огорожі складу №10, переоснащенню та упорядкуванню складського обладнання на складі №4, консервації систем поливу підприємства, по демонтажу та перенесенню гофролистів, розбиранню огорож полів (том 2 а.с.204-240, а.с.84-94 т.9, а.с.113-132 т.10).
		Протоколом №1 до зазначеного договору було погоджено договірну ціну послуг у розмірі 425 000 грн., в тому числі ПДВ 70 880 грн. (том 2 а.с.205).
		Факт виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт №181 від 29.11.2013 на загальну суму 425 000 грн., в тому числі ПДВ 70 880 грн. (том 2 а.с.206). Позивачем також надано податкові накладні та банківські виписки (том 2 а.с.206-212).
		Крім того, 29.07.2013 між ТзОВ «Корпорація «Агро-Союз» та ТзОВ «Відар ТД» укладено договір про надання послуг № 29/071 від 29.07.2013 відповідно до якого останнє надало позивачу послуги з очищення загальної системи поливу, по санації та очищенню водопровідної системи ангару, послуги по підготовці офісного обладнання ангару до демонтажу та перевезення (том 2 а.с.213).
		Протоколом №1 до зазначеного договору було погоджено договірну ціну послуг у розмірі 600 000 грн., в тому числі ПДВ 100 000 грн. (том 2 а.с.214).
		Факт виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт №178 від 28.08.2013, №179 від. 29.08.2013 та №180 від 30.08.2013 на загальну суму 600 000 грн., в тому числі ПДВ 100 000 грн. (том 2 а.с.215-217). Позивачем також надано податкові накладні та банківські виписки (том 2 а.с.218-224).
		Відтак враховуючи наведене вище, колегія суддів встановила, що факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та вказаним вище контрагентом підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися, у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар/послуги, які були використані останнім у власній господарській діяльності.
		При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. 
		Щодо доводів представника відповідача про те, що основними видами діяльності вказаних контрагентів були інші види діяльності, ніж ті, що стосувалися наданих послуг, то суд зазначає, що податковим органом не враховано інші види діяльності вказаних вище підприємств, які зазначені у ЄДРПОУ, та до яких відносяться і види діяльності з приводу наданих послуг (а.с.156-167, а.с.225-247 т.13).
		Представлені позивачем під час проведення перевірки документи, а саме: договори, протоколи до договорів, податкові та видаткові накладні, платіжні документи свідчать про виникнення цивільних прав та обов`язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення господарських операцій, однак відповідач їх безпідставно не взяв до уваги.
		Крім того, відповідачем не проводилися зустрічні перевірки контрагентів позивача та не доведено суду, що для виконання цими підприємствами робіт (надання послуг) згідно укладених з позивачем договорів не могли залучатися особи (фізичні чи юридичні) на підставі цивільних договорів.
		Надані суду довідки форми 1-ДФ, складені контрагентами позивача за 2013-2014, стосуються нарахування податковими агентами доходів на користь фізичних осіб, і не свідчать про незалучення до виконання робіт фізичних осіб-підприємців чи юридичних осіб на договірних умовах (а.с.163-172 т.3). 
		Разом з цим колегія суддів вважає, доречним застосувати правову позицію наведену в постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 813/955/14 в якій зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат.
		Крім цього, як зазначив суд першої інстанції, що представник позивача надав суду постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 (справа №804/2331/16), залишену без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, якою задоволено позов ТзОВ «Корпорація «Агро-Союз"» про скасування податкового повідомлення-рішення №0010002205 від 25.11.2015 щодо збільшення товариству грошових зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинах з ТзОВ «Лантіком», ТзОВ «Фатрон», ТзОВ «Фай-Торг», ТзОВ «Відар ТД» за період з 01.03.2012 по 31.03.2014 (а.с.140-156 т.11). Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2018 касаційну скаргу Дніпропетровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області повернуто скаржнику (а.с.157-161 т.11).
		Вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, також підтверджується реальність господарських операцій з ТзОВ «Лантіком», ТзОВ «Фатрон», ТзОВ «Фай-Торг», ТзОВ «Відар ТД».
		Щодо господарських відносин позивача із ТОВ «Делівенс» та ТОВ «Торгсервіс-Про», суд першої інстанції правильно встановив та таке підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та вказаними контрагентами були укладені договори про надання певних послуг: щодо ремонту каналізаційно-насосної станції, ремонту свердловин, очищенню водопровідних стоків території, щодо демонтажу та монтажу стелажного обладнання; щодо технічного обслуговування системи опалення для підготовки до зими на складах, по офісу, адмінбудівлях, послуги консервації та підготовки поливу до зимового сезону відповідно.
		На підтвердження виконаних робіт (наданих послуг) і податковому органу, і суду було подано первинні документи: укладені договори про надання послуг (виконання робіт), протоколи до них, виконання яких було підтверджено актами приймання-виконання наданих послуг (робіт), податковими накладними, проведенням оплати за надані послуги (виконані роботи) (а.с.212-230 т.3, а.с.231-250 т.3, а.с.111 т.9).
		Відтак висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за період з 2014 по 2015 роки в розмірі 593713 грн. по взаємовідносинах з даними контрагентами є необґрунтованим, оскільки господарські операції підтверджуються наведеними вище первинними документами, що свідчать про фактичне отримання товариством послуг від контрагентів, фактичне понесення товариством витрат та віднесення ПДВ до податкового кредиту. А доводи апелянта щодо безтоварності господарських операцій та нерозкриття їх змісту у первинних документах, суд вважає безпідставними з огляду на зазначене вище обґрунтування по взаємовідносинах із контрагентами ТзОВ «Лантіком», ТзОВ «Фатрон», ТзОВ «Фай-Торг», ТзОВ «Відар ТД».
		Відтак враховуючи, що в ході розгляду даної справи позивач довів, що подані первинні бухгалтерські документи є достатніми для підтвердження господарських операцій та підтверджують фактичне виконання договорів то колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимоги шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004372200 та №0004392200 від 15.02.2017.
		Разом з цим Верховний Суд скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, вказав на ряд доводів відповідача, які слід перевірити суду під час нового розгляду справи, а саме: відсутність економічної доцільності отриманих послуг, попри їх велику вартість; відсутність трудових ресурсів у контрагентів позивача для надання відповідних послуг та відсутність доказів залучення працівників на підставі цивільних договорів; дублювання послуг (надання різними контрагентами однакових послуг); не розкриття змісту таких послуг (відсутність деталізованої інформації про надані роботи та послуги, їх обсяг та результати здійснення заходів) в актах виконаних робіт (наданих послуг); припинення контрагентів позивача як юридичних осіб невдовзі після надання позивачу послуг (державна реєстрація припинена на підставі судового рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом).
		Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в повній мірі, у відповідності до висновку Верховного Суду, перевірено та спростовано перелічені вище доводи відповідача під час нового розгляду справи і зворотного під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
		Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду  без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
		Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
		Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 809/183/17  без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. І. Запотічний   В. З. Улицький  Повне судове рішення складено 17 серпня 2021 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...