Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 274/3195/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано для оприлюднення: 17.08.2021. Зареєстровано: 18.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.08.2021.
Дата набрання законної сили: 17.08.2021
Номер судового провадження: К/9901/3012/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		17 серпня 2021 року 
		Київ
		справа №274/3195/17
		адміністративне провадження № К/9901/3012/19 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача  Шарапи В.М.,
		суддів  Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі  МО України) на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 квітня 2018 року у складі судді Замеги О.В. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Полотнянка Ю.П. (головуючий), суддів: Загороднюка А.Г., Драчук Т.О. у справі за позовом ОСОБА_1 до МО України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		1. У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
		1.1  визнати протиправним і скасувати пункт 14 рішення МО України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи з 25 березня 2014 року внаслідок поранення (контузії) та захворювань пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30 червня 2017 року №69, 
		1.2  зобов`язати МО України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду другої групи з 25 березня 2014 року внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі  Порядок №975)
		1.3  зобов`язати МО України подати звіт про виконання постанови суду протягом п`ятнадцяти діб з дня набрання постановою суду законної сили.
		2. Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 16 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року, позов задовольнив частково.
		Визнав протиправним і скасував пункт 14 рішення МО України щодо відмови  ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи з 25 березня 2014 року, внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30 червня 2017 року №69.
		Зобов`язав МО України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням йому інвалідності другої групи внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме з 25 березня 2014 року відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» (далі  Закон №2011-XII) та Порядку №975.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
		2.1 Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, із висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що відмова відповідача у призначенні грошової допомоги позивачу через відсутність документу, підтверджуючого причини та обставини здобуття поранення, є неправомірною та суперечить пункту 11 Порядку №975. 
		Матеріалами справи підтверджується подання позивачем висновку ВЛК щодо причин та обставин поранення, який є достатнім доказом, що воно не пов`язано із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. 
		3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
		3.1 Позивач проходив військову службу в Збройних Силах з 1 серпня 1973 року по 31 грудня 1997 року. У період з 30 серпня 1983 року по 27 вересня 1984 року позивач проходив службу в Республіці Афганістан, та приймав участь в бойових діях в складі військової частини польова пошта НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою Бердичівського об`єднаного міського військового комісаріату №4/ 43 від 17 березня 2016 року.
		3.2 Під час проходження служби позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення обличчя, спини, лівої нижньої кінцівки(контузія головного мозку - 1984 року), їх наслідки та захворювання, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва №751 від 18 березня 2014 року, а також довідкою медико-соціальної експертної комісії від 1 квітня 2014 року, відповідно до якої позивачу встановлена другу група інвалідності з 25 березня 2014 року.
		3.3 20 жовтня 2015 року позивач звернувся до Житомирського об`єднаного міського військового комісаріату із заявою та усіма належними додатками стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
		3.4 Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України №36 від 20 травня 2016 року документи повернуто позивачу у зв`язку з відсутністю документів, що свідчать про причину та обставини поранення(контузії, травми або каліцтва).
		3.5 Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
		3.6 Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 лютого 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, визнано протиправним та скасовано рішення МО України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності другої групи, з 25 березня 2016 року внаслідок поранення, контузії, захворювань пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20 травня 2016 року №36. Зобов`язано МО України розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності другої групи з 25 березня 2014 року у розмірі та порядку, встановленому Порядком №975 та статтею 16 Закону №2011-XII з прийняттям відповідного рішення та урахуванням викладених судом обставин у даній справі.
		3.7 1 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Бердичівського об`єднаного міського військового комісаріату з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому інвалідності другою групи, яка пов`язана із проходженням військової служби в Афганістані під час виконання обов`язків військової служби.
		3.8 Пунктом 14 протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №69 від 30 червня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про обставини поранення.
		3.9 Уважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
		4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені рішення судів та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
		4.1 На обґрунтування касаційної скарги зазначив, що позивач не подав документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а тому ОСОБА_1 не має права на отримання грошової допомоги.
		5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу. Зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального і процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
		Також позивач зазначає, що саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов`язаний був довести протилежне, а саме те, що позивач отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
		Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
		6. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного. 
		7. Ключовим правовим питанням у справі є питання про те, чи має право позивач на отримання одноразової грошової допомоги на підставі поданих ним документів.
		8. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон №2232-ХІІ).
		9. Разом із цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом №2011-XII, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
		10. Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-ХІІ.
		11. За приписами статті 16-2 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога у разі встановлення військовослужбовцю ІI групи інвалідності призначається і виплачується в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
		12. Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. 
		13. Водночас, відповідно до статті 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:
		а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення
		б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння
		в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом)
		г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги
		14. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України
		15. На виконання вимог цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року №975 Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердив Порядок №975.
		16. Пунктом 11 Порядку №975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.
		17. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
		18. Подання зазначених у пункті 11 Порядку №975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону №2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
		19. При цьому, Порядок №975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
		20. Водночас, подання до МО України відповідного рішення військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку №975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
		21. Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа №822/220/18), документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. 
		22. У зазначеній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
		23. Відтак, у контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 18 березня 2014 року №751, вказує лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі та контузії пораненням, яке могло мати місце у 1984 році.
		24. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не додав документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а протокол ВЛК від 18 березня 2014 року №751, не є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.
		25. Таким чином, на підставі лише тих документів, які було надано позивачем, без документа, який свідчить про причини та обставини поранення, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, оскільки ним подано не всі передбачені Порядком №975 документи для отримання такої допомоги.
		26. За таких обставин Колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
		27. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		28. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		29. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
		Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 квітня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року скасувати.
		Ухвалити нове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується. 
		 
		 
		Суддя-доповідачВ.М. Шарапа
		Судді:Л.В. ТаційС.М. Чиркін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...