Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 145/1612/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.08.2021. Зареєстровано: 18.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.08.2021.
Дата набрання законної сили: 17.08.2021
Номер судового провадження: К/9901/24172/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 серпня 2021 року 
		 
		м. Київ
		справа №145/1612/16-а
		адміністративне провадження № К/9901/24172/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні 
		касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 (колегія у складі суддів Залімського І.Г., Смілянця Е.С., Сушка О.О.)
		у справі № 145/1612/16-а
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці
		про визнання неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		І. РУХ СПРАВИ
		 
		1.          03.10.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, в якому просив:
		-          визнати право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням посадових окладів відповідним категоріям прокурорсько-слідчих працівників постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»;
		-          визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років, реалізовані через лист від 23.06.2016 (б/н);
		-          зобов`язати відповідача перерахувати пенсію із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Вінницької області  № 18/164 від 26.05.2016 про заробітну плату, у розмірі 90%, з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто з 01.01.2016; виплатити різницю між фактично отриманою пенсією та належною до сплати сумою та виплачувати перераховану відповідно до цього пункту пенсію у подальшому.
		2.          Постановою Тиврівського районного суду Вінницької області  від 18.01.2017 позов задоволено частково:
		-          визнано право ОСОБА_1 на перерахунок пенсії у зв`язку із підвищенням посадових окладів відповідним категоріям прокурорсько-слідчих працівників постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»;
		-          визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років, реалізовані через лист від 23.06.2016 (б/н);
		-          зобов`язано управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці перерахувати ОСОБА_1 пенсію із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Вінницької області № 18/164 від 26.05.2016 про заробітну плату у розмірі 90 % з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто з 01.01.2016 та виплатити різницю між фактично отриманою пенсією та належною до сплати сумою;
		-          в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		3.          Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 постанову Тиврівського районного суду Вінницької області  від 18.01.2017 скасовано та прийнято нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
		4.          28.04.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача на рішення суду апеляційної інстанції. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржуване судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		5.          Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.05.2017 відкрито касаційне провадження. 
		6.          У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано до Верховного Суду. 
		 
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		 
		7.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з жовтня 2010 року отримує пенсію відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».
		8.          22.06.2016 ОСОБА_1 звернувся до Управіння Пенсійного фонду України в місті Вінниці із заявою про перерахунок отримуваної пенсії з урахування довідки прокуратури Вінницької області №18/164  від 26.05.2016, в якій зазначено посада в органах прокуратури, з якої позивач вийшов на пенсію, та розмір заробітної плати працівника прокуратури на даній посаді станом на 01.12.2015.
		9.          Листом від 23.06.2016 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії, роз`яснивши, що оскільки згідно п. 5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 з 01.06.2015 скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначалось відповідно до спеціальних законів, в тому числі Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з чим з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.
		10.          Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду.
		 
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		 
		11.          В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що    відповідач при розгляді заяви зобов`язаний був  керуватися вимогами ст. 22 Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів та ст. 58 Конституції України про неприпустимість зворотної дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, а також вимогами ч. 12, ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у редакції, що діяла на момент призначення йому пенсії.
		12.          Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.
		 
		ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		13.          Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом  №3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. 
		14.          Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частина 13  статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, яка змін у зв`язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнала.
		15.          Крім того, суд першої інстанції послався на висновки, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.07.2016 (справа № 159/667/16-а), згідно яких, право на перерахунок пенсії у позивача виникло з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст. 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.
		16.          Більш того, таке застосування норм права суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		17.          Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" втратили чинність.
		18.          Згідно ч. 20 ст. 86 Закону України " Про прокуратуру" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача  права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований  ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" при призначені  пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на  Кабінет Міністрів України.
		19.          На час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України  відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.
		20.          Відтак, судом першої інстанції було не вірно вирішено питання дії закону в часі, а отже він дійшов помилкових висновків про неправомірність дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії.
		 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		21.          У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
		22.          Скаржник зазначає наступне:
		-          суд апеляційної інстанції, мотивуючи постанову тим, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії  ч. 13 та ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» втратили чинність, не врахував вимоги ст. 22 Конституції України, яка є законом прямої дії, відповідно до вимог якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані;
		-          судом при розгляді зазначеної справи не враховано рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, якими розглядались питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, та в ході розгляду яких сформовано правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, в тому числі працівників органів прокуратури, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави;
		-          зміст та обсяг гарантій, досягнутих працівниками правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їх пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії;
		-          посилання апеляційного суду при винесенні постанови про неможливість перерахунку пенсії з урахуванням внесення змін до законодавства суперечить нормам Конституції України про визнання України соціальною державою (стаття 1) і недопустимості звуження змісту та існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (ч.3ст. 22 Конституції України);
		-          посилаючись на положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (чинної на час виникнення спірних правовідносин), суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки на час звернення за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України не було прийнято нормативно-правовий акт про визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, то судом першої інстанції не було вірно вирішено питання дії закону в часі;
		-          відмова у задоволенні позову з мотивів відсутності постанови Кабінету Міністрів України, яка б регулювала порядок перерахунку пенсії є порушенням принципу верховенства права та положень ч. 4 ст. 8 КАС України;
		-          міжнародна судова практика, про що свідчать численні рішення Європейського суду з прав людини, забороняє зменшення соціальних гарантій, які передбачені чинним національним законодавством, якщо право на такі соціальні виплати обумовлено чи не обумовлено попередньою сплатою внесків до різних державних фондів. 
		23.          24.05.2017 від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
		 
		VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		24.          Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
		25.          Ключовими питаннями у даній справі є право на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв`язку з підвищенням посадових окладів відповідним категоріям прокурорсько-слідчих працівників згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та чи відбулось звуження обсягу існуючих прав позивача внаслідок зміни законодавства, що регулює порядок перерахунку раніше призначених пенсій.
		26.          Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору. Зокрема, у постанові від 13.02.2019 у справі № 554/10889/16-а Верховний Суд дійшов наступного висновку:
		 
		«У зв`язку з втратою чинності нормативно-правовими актами, які передбачали право на перерахунок пенсії в разі підвищення заробітної плати працівникам прокуратури, що працюють, не відбулося звуження обсягу наявного права на отримання пенсії, як і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними в рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005. Відмова перерахувати пенсію не ставить під сумнів саму сутність змісту права на соціальний захист, оскільки наслідком відмови в перерахунку пенсії не було зменшення розміру отримуваної позивачем пенсії».
		 
		27.          Крім того, у справі №711/6019/16-а за результатом перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 18.09.2017 на предмет неоднакового застосування норм матеріального права в аналогічних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 зробив висновок, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку. Тому відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		28.          За відсутності постанови Уряду щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, а потім - ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII), в пенсійного органу немає законодавчо-визначених підстав та правового механізму для їх перерахунку.
		29.          Суд не знаходить підстав для відступу від зазначених правових висновків у справі, що розглядається.
		30.          У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, та правомірно відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії. 
		31.          Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішення судом апеляційної інстанції і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено. 
		32.          Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		33.          Судові витрати слід покласти на позивача.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359   КАС України, Суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі №145/1612/16-а залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.          
		 
		Суддя                                                                                                                                                                             В.М. Кравчук
		 
		Суддя                                                                                                                                                                              А.А. Єзеров
		 
		Суддя                                                                                                                                              О.П. Стародуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...