Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/16244/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.08.2021.
Дата набрання законної сили: 12.08.2021
Номер судового провадження: 61-1648ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		12 серпня 2021 року
		м. Київ
		справа № 638/16244/16-ц
		провадження № 61-1648св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Дочірнє підприємство «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»,
		провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за  касаційною скаргою Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на  постанову Харківського апеляційного суду від  18 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Кіся П. В., Бровченка І. О., Хорошевського О. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП ««Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») та просила визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 08 вересня 2016 року № 42-ВК про її звільнення з посади начальника юридичного відділу; визнати незаконним та скасувати додаток № 1 до наказу від 01 липня 2016 року № 161 про скорочення штату працівників апарату ДП «Харківський облавтодор»; поновити її на посаді начальника юридичного відділу ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»; та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до дня ухвалення судом рішення у цій справі.
		В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 18 квітня 2003 року її прийнято на посаду юрисконсульта ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», а наказом від 28 лютого 2006 року переведено на посаду начальника юридичного відділу.
		01 липня 2016 року їй вручено письмове повідомлення від 01 липня 2016 року № 782 та наказ підприємства від 08 вересня 2016 року № 42-ВК про скорочення штату працівників апарату ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», у яких зазначено, що відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України посада начальника юридичного відділу дочірнього підприємства підлягає скороченню з 08 вересня 2016 року. Також їй надано копію нового штатного розпису підприємства, затвердженого 30 червня 2016 року головою правління підприємства.
		Наказом від 08 вересня 2016 року № 42-ВК її звільнено з посади начальника юридичного відділу підприємства.
		Зазначала, що за період її роботи на підприємстві вона сумлінно виконувала свої трудові обов`язки, не притягалася до дисциплінарної відповідальності, неодноразово нагороджувалася почесними грамотами підприємства за  ефективне відстоювання прав та законних інтересів підприємства в  контролюючих органах, в судах господарської та адміністративної юрисдикції, також роботодавець постійно нараховував їй премії та надбавки за високі досягнення у трудовій діяльності за виконання особливо важливих завдань тощо.
		У червні 2015 року на посаду директора підприємства призначено ОСОБА_2 , із яким у неї існує давній особистий конфлікт, що виник з особистої неприязні ОСОБА_2 до неї, тому він запропонував їй звільнитись за власним бажанням та зазначив, що в разі якщо вона добровільно не звільниться, він її звільнить або займану нею посаду буде скорочено.
		Після проведення профільними службами ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» перевірки діяльності юридичної служби дочірнього підприємства, 04 серпня 2016 року на ім`я директора дочірнього підприємства ОСОБА_2 направлено письмове доручення, в якому зазначено щодо забезпечення невжиття заходів щодо звільнення начальника юридичного відділу підприємства або скорочення посади начальника юридичного відділу дочірнього підприємства та при затвердженні штатного розпису станом на 01 вересня 2016 року передбачити в штатному розписі підприємства дві штатні одиниці юристів - начальника юридичного відділу та провідного юрисконсульта.
		Всупереч вказаного доручення, посада начальника юридичного відділу ліквідована, а її звільнено із займаної посади з посиланням на пункт 1 статті 40 КЗпП України, тому вважала, що фактично прийняття наказу про її звільнення пов`язане не з обставинами, які передбачені пунктом 1 статті 40 КЗпП України, а безпосередньо з особистими мотивами діючого керівника підприємства.
		Вказувала також, що фактично в 2016 році в ДП «Харківський облавтодор» не здійснювалось будь-яких істотних змін в організації виробництва і праці, а скорочення штату апарату управління дочірнього підприємства, крім її посади, взагалі не здійснювалось.
		Формальною підставою для скорочення посади начальника юридичного відділу підприємства стало рішення колегії ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» дворічної давнини про оптимізацію чисельності працюючих та структури дочірніх підприємств ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 14 травня 2014 року № 14, який фактично виконаний ще в 2015 році, тобто вона була звільнена з посади без наявності законних підстав.
		Короткий зміст судових рішень
		Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача з посади начальника юридичного відділу ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства.
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова мотивована тим, що суди не з`ясували чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці; апеляційний суд не перевірив чи  були в період із вручення позивачу письмового повідомлення про скорочення штату працівників та до моменту винесення наказу про звільнення її  з займаної посади наявні на всьому підприємстві, з урахуванням всіх філій, які  входять у склад ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», вакантні посади та чи працевлаштовувалися в цей період на  підприємство та філії інші працівники.
		Постановою Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 липня 2017 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
		Визнано незаконними та скасовано додаток № 1 до наказу від 01 липня 2016  року № 161 про скорочення штату працівників апарату ДП «Харківський облавтодор», наказ ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 08 вересня 2016 року № 42-ВК про звільнення  ОСОБА_1 з посади начальника юридичного відділу.
		Поновлено  ОСОБА_1  на посаді начальника юридичного відділу ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
		Стягнуто з ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь  ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до дня ухвалення судом рішення у цій справі в  сумі 856 689, 21 грн з відрахуванням із зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежів.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1  здійснено з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки відповідач не  вирішив питання щодо її переважного права на залишення на роботі, не  запропонував їй жодну з вакансій, які з`явилися на підприємстві протягом періоду вивільнення й які існували на день звільнення. До того ж апеляційний суд урахував, що відповідно до введеного з 01 липня 2016 року в дію нового штатного розпису підприємства в  зв`язку із скороченням штату виключено лише посаду начальника юридичного відділу, яку обіймала позивач.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		У січні 2020 року ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»звернулося до Верховного Суду з  касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року й залишити в силі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 липня 2017 року.
		Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що відповідач не запропонував позивачу роботу на підприємстві в період з 01 липня 2016 року по 08 вересня 2016 року є помилковим, оскільки вакантних посад чи  робіт, які б позивач могла виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації та  досвіду в зазначений період на підприємстві не було. При цьому посади прибиральниці та водія позивач не могла обіймати, оскільки не  відповідає кваліфікаційним вимогам, які ставляться до цих посад, не має необхідного стажу роботи. Про свою готовність працювати прибиральницею позивач заявила лише, коли під час розгляду справи зрозуміла про сумнівні перспективи розпочатого судового процесу.
		До того ж вважають, що позивач не стала би працювати ані прибиральницею, ані водієм, навіть якщо б і в дійсності мала відповідну кваліфікацію та досвід. Наявні вакансії прибиральниці та водіїв були за 100 км від її місця проживання, а  отже це настільки істотна зміна умов праці і за місцезнаходженням і  за  трудовою функцією і за зарплатнею, що не залишають сумнівів у тому, що  така пропозиція була б відхилена позивачем, якій доцільніше було б  залишатися на обліку в центрі зайнятості і отримувати допомогу по безробіттю, чим працювати прибиральницею за 100 і 150 км від дому.
		Окрім цього безпідставним є висновок апеляційного суду про те, що відповідач не вирішив переважного права позивача перед ОСОБА_3 (провідним юрисконсультом) на переведення в цьому ж підприємстві, оскільки після скорочення штату працівників у новому штатному розписі була відсутня посада начальника юридичного відділу, яку обіймала позивач, а посада провідного юрисконсульта залишилась.
		Разом з касаційною скаргою відповідач подав до Верховного Суду заяву про поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції. 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		28 травня 2020 року справа № 638/16244/16-ц надійшла до Верховного Суду.
		ОСОБА_1 надіслала відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу та заяву про поворот виконання судового рішення без задоволення.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду               і вирішення справи.
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу  України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються          у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
		Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в  касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Фактичні обставини, встановлені судами
		Установлено, що 18 квітня 2003 року ОСОБА_1 прийнято на посаду юрисконсульта ДП «Харківський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
		Наказом від 28 лютого 2006 року № 15-ВК позивача переведено на посаду начальника юридичного відділу ДП «Харківський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
		Наказом ДП «Харківський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»   від 01 липня 2016 року № 161  на виконання рішення колегії Державного Агентства Автомобільних доріг України (Укравтодору) від 14 травня 2014 року № 14 «Про оптимізацію чисельності працюючих та структури дочірніх підприємств ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», з метою приведення штату працівників у відповідність до зменшення обсягів робіт, відповідно до статуту ДП «Харківський облавтодор» та введення з 01 липня 2016 року в дію нового штатного розкладу працівників апарату управління ДП «Харківський облавтодор», проведено скорочення штату працівників ДП «Харківський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» у зв`язку із зміною в організації виробництва і праці (пункт 1 статті 40 КЗпП України), відповідно до нового штатного розкладу затверджено перелік виключених з штатного розкладу посад у зв`язку із скорочення штату (додаток 1), згідно яким виключено лише посаду начальника юридичного відділу, яку займала позивач.
		На момент видачі зазначеного наказу від 01 липня 2016 року № 161, у штатному розписі працівників апарату управління ДП  «Харківський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», який введено в дію з 01 грудня 2015 року передбачено посади начальника та провідного юрисконсульта юридичного відділу.
		У штатному розписі працівників апарату управління ДП  «Харківський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», який введено в дію з 30 червня 2016 року посади начальника юридичного відділу не передбачено, юридичний відділ у штатному розписі взагалі відсутній.  
		01 липня 2016 року позивачу вручено письмове повідомлення № 782 та наказ  ДП «Харківський облавтодор» від 01 липня 2016 року № 161 «Про скорочення штату працівників апарату ДП «Харківський облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», у яких зазначено, що відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України посада начальника юридичного відділу дочірнього підприємства підлягає скороченню з 08 вересня 2016 року.
		Згідно з витягом із протоколу профспілкового комітету від 04 липня 2016 року № 7 профспілковим органом надано попередню згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника юридичного відділу в зв`язку зі скороченням.
		Наказом  ДП «Харківський облавтодор» від 08 вересня 2016 року № 42-ВК ОСОБА_1 звільнено з посади начальника юридичного відділу дочірнього підприємства за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до  закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. 
		Порядок вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок урахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено статтями 42, 49-2 КЗпП України. 
		Так, згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
		Отже, при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.
		Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
		Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи  роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
		При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що  відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
		Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що  виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
		У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції установив, що 01 липня 2016 року відповідач повідомив позивача про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників. 
		Посада начальника юридичного відділу, яку обіймала позивач, була єдиною посадою, яка підлягала скороченню. Питання щодо переважного права ОСОБА_1 перед ОСОБА_4 (провідним юрисконсультом) на  переведення на цьому ж підприємстві на посаду юрисконсульта відповідач не  вирішував.
		Окрім цього установлено, що в період з 01 липня 2016 року по 08 вересня 2016 року відповідач прийняв на роботу 153 нових працівників.
		Зокрема, 05 липня 2016 року в філію «Великобурлуцький райавтодор» ДП  «Харківський облавтодор» було прийнято на роботу прибиральницю та  18  серпня 2016 року в філію «Ізюмський райавтодор» ДП «Харківський облавтодор» було прийнято на роботу прибиральницю.
		Відповідачем не було запропоновано ОСОБА_1 жодної із вакантних посад, наявних у головному підприємстві - ДП «Харківський облавтодор», а  також у його філіях, та не надано належних і допустимих доказів, що позивач за освітою та стажем роботи не відповідала кваліфікаційним вимогам для працівника таких посад. При цьому, як зазначає сам відповідач, позивач під час  розгляду справи в судах попередніх інстанцій погоджувалася на зайняття посади прибиральниці.
		Установивши наведені вище обставини, на підставі належної оцінки сукупності доказів та правильно застосувавши норми матеріального права до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України не можна вважати законним, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для поновлення її на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого відповідачем не спростований.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів. У  силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстав для її скасування немає.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від  18 грудня 2019 рокубез змін.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. 
		Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат. 
		Щодо заяви про поворот виконання судового рішення
		Відповідно до частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи  касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
		Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» без задоволення, а оскаржуваної постанови апеляційного суду без змін, заява відповідача про поворот виконання постанови Харківського апеляційного суду від  18 грудня 2019 року задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 444 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення.
		Постанову Харківського апеляційного суду від  18 грудня 2019 року залишити без змін.
		У задоволення заяви Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про поворот виконання постанови Харківського апеляційного суду від  18 грудня 2019 року відмовити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її  прийняття,  є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                 М. Ю. Тітов
		                                                                                                            І. О. Дундар
		                                                                                                            Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...