Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/4166/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.08.2021.
Дата набрання законної сили: 13.08.2021
Номер судового провадження: 61-3547ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова   
		Іменем України      
		 
		13 серпня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/4166/19-ц
		провадження № 61-3547св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Держави України в особі Державної казначейської служби України, Національний банк України,
		треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року в складі судді Писанця В. А. та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року в складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Шахової О. В.
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА 
		Короткий зміст позовних вимог
		У січні 2019 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Національного банку України (далі - НБУ), треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»), про захист прав споживачів фінансових послуг та стягнення коштів.
		Позов мотивований тим, що ним були розміщені депозитні вклади
		у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на рахунках: № НОМЕР_1 
		у розмірі 21 200,00 Євро; № НОМЕР_2 у розмірі 151 500,00 доларів США; № НОМЕР_3 у розмірі 60 100,00 доларів США; № НОМЕР_4 
		у розмірі 71 900,00 Євро; № НОМЕР_5 у розмірі 121 500,00 доларів США.
		Постановою Правління НБУ від 20 листопада 2014 року № 733 
		ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Такими діями банку не було дотримано законодавчо визначеної процедури, а саме строку, для внесення проблемного банку до категорії неплатоспроможних та прийнято вказане рішення за 132 дні до спливу строку наданого чинним законодавством банку, віднесеному до категорії проблемних, для приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства. 
		20 листопада 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», згідно з яким 
		з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».
		Фондом гарантування вкладів фізичних осіб йому виплачено 200 000,00 грн,
		а залишок невиплаченої суми вкладу станом на час звернення до суду складає
		9 907 847,35 грн.
		Втрата права власності на грошові кошти виникла у результаті порушення НБУ процедури віднесення банку до категорії неплатоспроможних та передчасне прийняття такого рішення, а також, у результаті застосування органом державної влади та органом державного управління Закону, який суперечить Конституції Українита позбавляє права власності позивача на вклад, тому саме на них покладається матеріальна відповідальність відшкодування позивачу суми вкладу.
		Суттєве звуження прав вкладників саме положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції від 22 вересня 2012 року № 4452-VI, яким при збереженні встановленої попереднім Законом черговості Фонд отримав новий статус і повноваження, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації
		з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та щодо покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 17 частини 5 статті 12 цього Закону, що на думку позивача свідчить про порушення прав вкладників, зокрема 7, 6 та 4 черг.
		Посилаючись на вказані обставини, просив суд стягнути з Держави України
		в особі Державної казначейської служби України та НБУ невиплачені грошові кошти в розмірі 9 907 847,35 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 січня
		2020 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та недоведеності вини відповідачів у заподіянні збитків позивачеві.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями відповідачів йому завдано майнової шкоди, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог.
		Аргументи учасників справи
		У лютому 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували вимоги законодавства, що регулюють спірні правовідносини, оскільки наведені наслідки застосування положень статті 26 і частини 1 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» показують несправедливість та нерівність (дискримінацію), які були впровадженні цими положеннями Закону. Система позбавлення права власності, прихована позасудова конфіскація майна, нерівність (дискримінація) щодо права власності вкладників в окремих положеннях Закону доказують відсутність моралі та справедливості цих положень. Висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах відсутній.
		У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив НБУ, в якому зазначено, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходили з відсутності підстав для відшкодування шкоди позивачу, оскільки ним не надано доказів завдання шкоди, зокрема, при здійсненні управлінських повноважень НБУ, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права 
		у подібних правовідносинах).
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції 
		в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Суди встановили, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» укладено договори банківського вкладу: договір банківського вкладу від
		01 квітня 2014 року «Строковий» № 860792/2014 у розмірі 21 200,00 Євро; договір банківського вкладу від 10 жовтня 2014 року «Строковий»
		№ 853599/2014 у розмірі 151 500,00 дол. США; договір банківського вкладу від 12 листопада 2014 року «Строковий» № 860789/2014 у розмірі 60 100,00 дол. США; договір банківського вкладу від 10 жовтня 2014 року «Строковий»
		№ 853601/2014 у розмірі 71 900,00 Євро; договір банківського вкладу від
		10 жовтня 2014 року «Строковий» № 853600/2014 у розмірі 121 500,00 дол. США.
		Постановою Правління НБУ від 20 листопада 2014 року № 733
		ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. В цей же день виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 123 про запровадження
		з 21 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».
		Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатив ОСОБА_1 гарантоване відшкодування в сумі 200 000,00 грн.
		Залишок коштів у розмірі 9 907 847,35 грн були включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів четвертої черги.
		Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. 
		Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
		Згідно з підпунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
		Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
		Вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб-підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, мають задовольнятися у порядку черговості, встановленому статтею 52 Закону, після початку процедури ліквідації банку за рахунок коштів, одержаних у результаті його ліквідації та продажу майна (активів) (пункт 
		4 частини першої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
		У частині четвертій статті 4 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що національний банк не відповідає за зобов`язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов`язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов`язання.
		Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку є заходами впливу в розумінні статті77 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
		У частині четвертій статті 4 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що національний банк не відповідає за зобов`язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов`язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов`язання.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі 
		і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 757/63349/19-ц (провадження № 61-18960св20) зроблено висновки, що «запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури ліквідації унеможливлює виплату коштів за договором банківського вкладу в інший спосіб, аніж це передбачено положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відкликання Національним банком України банківської ліцензії ПАТ «Дельта Банк» та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому задоволення вимог окремого кредитора, визнаних в межах ліквідаційної процедури банку, але заявлених до стягнення в іншому порядку, не допускається, оскільки це має наслідком порушення рівності прав вкладників банку та порушує принципи виведення неплатоспроможного банку з ринку. 
		Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки позивач не довів протиправність дій відповідачів, внаслідок яких йому було завдано шкоди на суму неповернутих вкладів, внесених до ПАТ «Дельта Банк».Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що є його процесуальним обов`язком, протиправної поведінки з боку Національного банку України, оскільки винесені ним постанови про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних, неплатоспроможних та про відкликання банківської ліцензії, відповідають положенням закону, є чинними та скасовані не були. Розміщені позивачем на рахунках у ПАТ «Дельта Банк» як банківські вклади кошти (у загальному розмірі неповернутих вкладів на суму 3 556 001,99 грн) не 
		є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми у порядку, встановленому статтею 1173 ЦК України із відповідачів. Вимоги ОСОБА_3 на суму 3 556 001,99 грн було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк». Позивач не втратив право на ці кошти. Процедура ліквідації банку триває.
		Задоволення вимог окремого кредитора, визнаних в межах ліквідаційної процедури банку, але заявлених до стягнення в іншому порядку, не допускається, оскільки це має наслідком порушення рівності прав вкладників банку та порушує принципи виведення неплатоспроможного банку з ринку». 
		Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 02 липня 
		2019 року у справі № 910/5000/18, від 28 січня 2020 року у справі 
		№ 369/11928/17, від 15 травня 2019 року у справі № 757/72592/17, від 07 травня 2020 року у справі № 757/62120/18-ц, від 15 квітня 2020 року у справі 
		№ 757/27124/19-ц.
		Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).
		У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов 
		є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування». 
		Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Суди встановили, що вимоги  ОСОБА_1 на суму 9 907 847,35 грн було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», процедура ліквідації банку триває. 
		Запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури ліквідації унеможливлює виплату коштів за договором банківського вкладу в інший спосіб, аніж це передбачено положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Розміщені позивачем на рахунках 
		у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» як банківські вклади кошти не 
		є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми у порядку, встановленому статтею 1173 ЦК України. 
		За таких обставин суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів 
		у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 рокузалишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                             Є. В. Краснощоков 
		 
		І. О. Дундар
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...