Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 216/421/12 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про зняття судимості.
Надіслано для оприлюднення: 17.08.2021. Зареєстровано: 18.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2021.
Дата набрання законної сили: 21.09.2021
Результат оскарження 21.09.2021 Вінницький апеляційний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-в/139/18/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 216/421/12
		 
		УХВАЛА
		 
		17 серпня 2021 року смт Муровані Курилівці 
		 
		Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:
		головуючої - судді ОСОБА_1 ,
		за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		заявника ОСОБА_4 ,
		його представника  адвоката ОСОБА_5 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці клопотання ОСОБА_4 про звільнення від додаткового покарання та зняття судимості, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		 
		ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від додаткового покарання у виді позбавлення звання та зняття у зв`язку з цим судимості за вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22.04.2013.
		В судовому засіданні ОСОБА_4 та його представник  адвокат ОСОБА_5 клопотання підтримали за обставин викладених у ньому, просили його задовольнити.
		Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання у зв`язку з тим, що вирок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22.04.2013 року є чинним, набрав законної сили, а кримінальним кодексом не передбачено звільнення особи від додаткового покарання у виді позбавлення спеціального звання. 
		Заслухавши думку заявника, його представника та прокурора, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання.
		Так, відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
		Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Як вбачається з вироку Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області №216/421/12 від 22.04.2013, що набрав законної сили 26.06.2013, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати атестовані посади у правоохоронних органах та органах державної влади строком на 2 роки та позбавленням на підставі ст. 54 КК України спеціального звання підполковника міліції. Відповідно до статті 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки. На підставі статті 76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_4 обов`язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.
		Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області №138/1069/15к від 30.04.2015, що набрала законної сили 08.05.2015, ОСОБА_4 було звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, призначеного вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22.04.2013.
		Судимість є правовим наслідком засудження особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, вироком суду до кримінального покарання. За своїм змістом вона є негативним правовим статусом особи, який пов`язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями.
		Відповідно до ч. 1 ст. 88 КК України, особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
		Тобто, наведена норма називає два види припинення судимості: а) погашення; б) зняття.
		Погашення судимості - це автоматичне її припинення спливом певних строків передбачених у ст. 89 КК України, за умови не вчинення особою протягом строку судимості нового злочину.
		Так, відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст. 90 КК України, строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.
		До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.
		Разом з тим, згідно ст. 91 КК України, якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу.
		Тобто, закінчення передбачених ст. 89 КК України строків і не вчинення впродовж їх нового злочину автоматично припиняє стан судимості й особа вважається такою, що її не має.
		Відповідно до ч. 1 ст. 89 КК України, такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання.
		Застосування ж до ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення на підставі ст. 54 КК України спеціального звання підполковника міліції вважається виконаним з моменту такого позбавлення, а тому як на строк погашення (ст. 89 КК) чи зняття (ст. 91 КК) судимості, так і на момент, з якого він обчислюється (ст. 90 КК), покарання, передбачене ст. 54 КК, не впливає.
		При цьому, зазначаючи про виконання вказаного покарання, суд звертає увагу на те, що мова іде не про його строковість, а про те, що згідно ч. 2 ст. 29 КВК України, після одержання копії вироку, яким засудженого позбавлено військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, орган чи посадова особа, які присвоїли це звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, вносить до відповідних документів запис про позбавлення засудженого цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу і вживає заходів до позбавлення його всіх прав і пільг, пов`язаних з цим званням, рангом, чином або кваліфікаційним класом.
		Таким чином, оскільки ОСОБА_4 було звільнено від відбування основного покарання, як такого, що протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення не вчинив, то він автоматично вважається таким, що не має судимості, а тому додаткового її зняття ухвалою суду не потребує.
		Що ж до питання про звільнення ОСОБА_4 від додаткового покарання у виді позбавлення спеціального звання «підполковник міліції», то суд виходить з наступного.
		Передбачене в ст. 54 КК України позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу у відповідності до ч. 2 ст. 52 КК України є додатковим покаранням, застосування якого характеризується такими особливостями:
		-оскільки це додаткове покарання не передбачене в жодній із санкцій статей Особливої частини КК України, воно призначається тільки на підставі норми Загальної частини КК України - ст. 54;
		-призначення цього покарання є правом, а не обов`язком суду, який призначає його за своїм розсудом з урахуванням конкретних обставин справи та особи винного;
		-це покарання відноситься до спеціальних видів і може бути призначене тільки тій особі, яка на момент постановления вироку мала військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, надані їй у встановленому законом порядку;
		-призначити це покарання суд може при засудженні особи за вчинення не будь-якого, а тільки тяжкого (ч. 4 ст. 12 КК України) чи особливо тяжкого (ч. 5 ст. 12 КК України) злочину;
		-це покарання має безстроковий характер.
		Покарання позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу призначається судом, зокрема, тому що вчинений особою тяжкий або особливо тяжкий злочин був пов`язаний саме із використанням прав та повноважень, якими володіє винний на підставі наявності відповідного військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
		Тобто, позбавленням військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу є додатковим покаранням, яке спрямоване не лише на здійснення морального впливу на засуджену особу, а й на позбавлення її тих переваг, які надають відповідні звання, ранг, чин, кваліфікаційний клас. Покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу призначається судом особам, що мають, зокрема, спеціальні звання, що присвоюються співробітникам міліції.
		Вказана позиція підтверджується постановою Верховного Суду № 820/2501/15 від 11.05.2018.
		Отже, покарання про звільнення якого просить ОСОБА_4 є безстроковим, бо час його застосування не обмежений у законі якимись конкретними строковими вимірами і навіть після погашення (зняття) судимості засуджений не має права претендувати на автоматичне відновлення його в тому статусі, якого він був позбавлений за вироком суду. Це, однак, не означає, що закон встановлює якусь безстрокову заборону на одержання особою певних звань, рангів, чинів або класів у майбутньому і особі не може бути знову присвоєні відзнаки, аналогічні тим, яких вона в минулому була позбавлена за вироком суду. Але в усіх цих випадках йдеться про набуття особою нового статусу, а не відновлення попереднього.
		Саме до ситуації можливості отримання заявником того чи іншого звання у майбутньому і може бути застосована позиція Верховного Суду викладена у постанові №739/1140/18 від 17.09.2020, на яку послався заявник у своєму клопотанні.
		У зв`язку з цим, клопотання ОСОБА_4 в частині звільнення його від додаткового покарання у виді позбавлення звання також задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст.ст. 54, 88-91 КК України, ст.ст. 538-539, 395 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		 
		 
		У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення його від додаткового покарання та зняття судимості, - відмовити.
		Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...