Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/3231/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 17.08.2021. Зареєстровано: 18.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2021.
Дата набрання законної сили: 16.08.2021
Номер судового провадження: 22-ц/807/1736/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 16.08.2021 Справа № 333/3231/20
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ЄУН 333/3231/20                                                       Головуючий у 1 інстанції Стоматов Е.Г.
		Провадження №22ц/807/1736/21                                   Суддя-доповідач: Поляков О.З.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 серпня 2021 року         м. Запоріжжя
		Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
		 
		Головуючого:         Полякова О.З.,
		суддів: Кухаря С.В.,
		Крилової О.В. 
		розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У червні 2020 року ТОВ «КК «Мрія»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг.
		В обґрунтування своїх вимог товариство зазначало, що 01 грудня 2018 року між співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 («Замовник») та ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» («Управитель») було укладено договір № 036-У/18 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Даний договір було укладено на підставі рішення загальних зборів співвласників будинку.
		Згідно умов п.п.7.1, 7.2. Договору, він набрав чинності з моменту його підписання строком на один рік, але договір вважається продовженим на наступний однорічний строк, якщо за один місяць до закінчення строку дії жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору.
		Згідно умов вказаного договору Управитель - ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» зобов`язалася надавати Споживачам послугу з управління будинком, що включає в себе утримання спільного майна будинку та прибудинкової території, зокрема: прибирання прибудинкової території, прибирання сходових клітин, прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі, технічне обслуговування ліфтів (в разі їх наявності), технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, дератизація, дезінсекція, обслуговування димових та вентиляційних каналів, технічне обслуговування внутрішньобудинкових інженерних мереж, купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна, поточний ремонт спільного майна будинку. Конкретний перелік складових послуги та періодичність її надання визначено у Додатку №1 до Договору.
		При цьому Додатком №2 до договору (який є невід`ємною частиною договору) визначено вартість послуги, яка становить 5,92 грн. для власників квартир та нежитлових приміщень 1-го поверху, підвальних та цокольних поверхів.
		Споживачі зобов`язані оплачувати послугу за ціною та в строки, встановлені умовами Договору (п.п.3.2.4 договору). При цьому строк оплати встановлено п.2.3. договору - плата вноситься Споживачами щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
		ТОВ «КК «Мрія» зазначали, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення цокольного поверху (літ.А) загальною площею 100,2 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На ім`я Відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , номер особового рахунку є особистим паролем споживача для отримання всієї необхідної інформації відповідно до умов договору. Жодних претензій з боку відповідача щодо якості та кількості фактично отриманих послуг від відповідача не надходило.
		Тобто ТОВ «КК «Мрія» належним чином виконувало свої зобов`язання за договором, а ОСОБА_1 зі свого боку зобов`язання з оплати отриманих послуг не виконував, що призвело до виникнення заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за період з листопада 2017 року по червень 2020 року включно в розмірі 18981,76 грн.
		Посилаючись на наведені обставини, ТОВ «КК «Мрія» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з оплати спожитих послуг в розмірі 18981,76 грн. за період з 01 листопада 2017 року по 31 травня 2020 року та, крім того, суму судового збору в розмірі 2102 грн.
		Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2021 року позов задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КК «Мрія», 18981,76 грн. заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком, за період з 01 листопада 2017 року по червень 2020 року та 2102 грн. судового збору.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «КК «Мрія» було надано послугу з управління будинком у період з 01 листопада 2017 року по червень 2020 року, але на момент звернення із позовом до суду, відповідач оплату за надані послуги не здійснював, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаний період у розмірі 18981,76 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. ОСОБА_1 та його представник не спростували належними та допустимими доказами, як факт отримання наданих позивачем послуг так і розмір заборгованості за їх надання. Також, суд вважав недопустимими доказом та не взяв до уваги копію договору купівлі-продажу об`єкта комунальної власності № 259 від 27 грудня 2007 року, яким підтверджується факт того, що саме фізична особа-підприємець ОСОБА_1 придбав у власність нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , оскільки, відповідно до відомостей зазначених у Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 212769861 підставою для державної реєстрації є договір купівлі-продажу № 27, виданий 08 січня 2008 року.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2021 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовних вимог. 
		В обґрунтування доводів апеляційної ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення по справі не звернув уваги та не надав жодної належної оцінки тому, що Відповідач зареєстрований як фізична особа підприємець. На день розгляду судової справи у суді його статус не змінювався (тобто підприємницька діяльність ні зупинена, ні припинена). Відповідач є фізичною особою-підприємцем з 20 червня 2002 року. Нежитлове приміщення Відповідачем, яке розташовано за адресо. АДРЕСА_1 було придбано на підставі договору купівлі-продажу № 259, 27 грудня 2007 року саме фізичною особою-суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 .
		Крім того, ТОВ «КК Мрія» просило стягнути з відповідача по справі оплату за послуги, що відносяться до нежитлового приміщення, яким володіє ФОП ОСОБА_1 , тобто просить врегулювати питання, які виникають із господарської діяльності сторін. Відповідно до ч. 1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Таким чином, позивачем порушені правила підсудності, оскільки ця не підсудна Комунарському районному суду м. Запоріжжя. Відповідно до ч. 1 п.1 ст.31 ЦПК України суд передає на розгляд іншому суду справу, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Таким чином, скаржник вважає, що справа підлягала направленню за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду за підсудністю,оскільки розгляд позовних вимог відноситься до компетенції господарського суду, а не суду загальної юрисдикції, тобто не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому, з гідно з ч. 1 ст.378 ЦПК України порушення правил підсудності є підставою для скасування рішення.
		Також, в апеляційній скарзі міститься посилання на те, що між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «КК «Мрія» відсутні договірні відносини, окрім того, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 не зареєстроване. Отже, договірні зобов`язання між Позивачем та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку у АДРЕСА_1 , які не пройшли в установленому порядку реєстрацію і не існують на сьогодні, як суб`єкт господарювання, жодним чином не стосуються Відповідача, оскільки він бажання щодо створення такого об`єднання не висловлював, та протоколи, або інші документи з цього питання не підписував і є особою, яка здійснює господарську діяльність в приміщенні, яке розташоване в будинку по АДРЕСА_1 .
		Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
		Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
		Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «КК «Мрія» просить рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначають, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення цокольного поверху літ. А-5 загальною площею 100,2 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 , відповідне приміщення обліковується як приміщення №74 . При цьому, підставою для державної реєстрації права власності виступає договір купівлі-продажу серії та номеру 27, виданого 08 січня 2008 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Андрєєвою В.М. В довідці зазначено, що форма власності - приватна, розмір частки: 1/1. власник - фізична особа ОСОБА_1 ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» звернулась з позовом до ОСОБА_1 за місцем знаходження майна відповідача, а саме до Комунарського районного суду м. Запоріжжя. В позовній заяві ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» просилило суд стягнути з ОСОБА_1 , як власника нежитлового приміщення, заборгованість з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 . 
		ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» вважає, що у позовній заяві було вірно зазначено Відповідача, а саме фізичну особу ОСОБА_1 , співвласника нежитлового приміщення №74 загальною площею 100,2 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до приписів ЦПК вказана справа повинна розглядатись саме в Комунарському районному суді м. Запоріжжя (ст.ст. 19, 27 ЦПК України). В своїй скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що він є фізичною особою- підприємцем та володіє нежитловим приміщенням на підставі договору купівлі-продажу № 259 від 27 грудня 2007 року в якому його вказано як фізичну особу - суб`єкта підприємницької діяльності. Предметом спору в справі № 333/3231/20 було стягнення заборгованості з оплати послуг з управління будинком АДРЕСА_1 з власника нежитлового приміщення, яким є ОСОБА_1 . Отже, справа не стосувалася підприємницької діяльності Відповідача, мала цивільно-правовий характер, розглядалась відповідно територіальної підсудності та стосувалася цивільно-правового зобов`язання власника по оплаті послуги з управління будинком. 
		Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
		За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
		Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		При ухваленні рішення суд зобов"язаний з"ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
		Проте суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.
		Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 036-У/18 від 01 грудня 2018 року, укладеного між ТОВ «КК «Мрія» та співвласниками багатоквартирного будинку № 10, ТОВ «КК «Мрія» надає послуги з управління будинком співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (а.с. 9-13).
		Згідно умов Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком замовник має сплачувати за надані управителем послуги щомісяця, тобто днем розрахунку за надані послуги вважається останній день місяця.
		Також, згідно умов вказаного вище договору управитель - ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» зобов`язалося надавати Замовнику послуги з управління будинком та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях для забезпечення їх сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження їх споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників (співвласників, орендарів, наймачів) окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а Замовник, в свою чергу, надав право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом.
		Сторони договору погодились, що Замовник сплачує за надані Управителем послуги щомісяця додатково до встановленого тарифу на послуги для житлових та нежитлових приміщень, розташованих на першому та вище поверхах будівлі 5,92 грн. для власників квартир та нежитлових приміщень 1-го поверху, підвальних та цокольних поверхів.
		ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення цокольного поверху (літ.А) загальною площею 100,2 кв.м., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 212769861 (а.с. 17).
		ТОВ «КК «Мрія» зазначали, що ними було надано послугу з управління будинком у період з 01 листопада 2017 року по червень 2020 року, проте, ОСОБА_1 оплату за надані послуги не здійснював, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаний період у розмірі 18981,76 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 5).
		Стягуючи вищезазначену заборгованість з ОСОБА_1 , суд першої інстанції не звернув увагу, що з 19 березня 2002 року ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 44).
		Крім того, згідно з копією договору купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності від 27 грудня 2007 року, фізична особа-суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 придбав право власності на об`єкт приватизації, а саме: нежитлове приміщення № 71 цокольного поверху (літера А-5) частину приміщення № 71, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 38-43). 
		З копії розпорядження районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району № 618р від 21 грудня 2015 року Про присвоєння поштової адреси нежитловому приміщенню АДРЕСА_2 , вбачається, що нежитловому приміщенню присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 74 (а.с. 96).
		ТОВ «КК «Мрія» просило стягнути з відповідача заборгованість за спожиті комунальні послуги з управління будинком по АДРЕСА_1 , вважаючи, що між сторонами існують правовідносини з надання та споживання комунальних послуг і в цих правовідносинах ОСОБА_1 є фізичною особою - власником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, який перебуває на балансі позивача.
		Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
		Статтею 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи; цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження та припиняється в момент її смерті.
		Всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин (стаття 26 ЦК України).
		З аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
		Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право - і дієздатністю, та не обмежує їх.
		За матеріалами даної справи згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець; одним з видів діяльності якої є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
		Матеріалами справи встановлено, що нежитлове приміщення щодо утримання якого позивачем надаються житлово-комунальні послуги, використовується відповідачем з метою здійснення господарської діяльності - підприємництва.
		Відповідно до статті 1 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
		Послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
		Відповідно до ст. 5 цього закону до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву відповідає визначений пунктом 5 частини другої цієї ж статті обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
		Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.
		Отже, надання комунальних послуг є підприємницькою діяльністю для особи, яка надає такі послуги, натомість споживач комунальних послуг не здійснює при споживанні таких послуг підприємницької діяльності, оскільки вони спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів і не залежать від правового статусу споживача. Тобто такі договори не є господарськими у розумінні ГК України.
		Юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб`єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи ФОП, то за суб`єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства.
		Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 757/45133/15-ц (провадження № 14-114цс18) та від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
		За зазначеними висновками критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		За змістом статті 1 ГПК України до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.
		Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній вище редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України).
		Відповідно до частини першої статті 12 цього кодексу господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
		Таким чином, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема, участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.
		За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
		Будучи виконавцем комунальної послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, позивач фактично уклав договір з надання відповідачеві житлово-комунальних послуг внаслідок здійснення ним господарської діяльності як суб`єктом господарювання у нежитловому приміщенні.
		Отже, суд першої інстанції не врахував, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством, а відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Згідно п. 15 ч. 1ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.
		Отже, з аналізу наведених норм закону випливає, що спори за участю суб`єктів підприємницької діяльності, підвідомчі господарським судам, на що суд першої інстанції не звернув уваги, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства.
		При цьому, посилання ТОВ «КК «Мрія» на те, що приміщення належить відповідачу як фізичній особі, а тому позивач правомірно звернувся до загального суду, не узгоджуються з чинним законодавством. Адже сторонами не заперечується той факт що житлове приміщення є нежитловим та використовується виключно у підприємницькій діяльності відповідачем, який є підприємцем.
		Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 04 липня 2018 року (Справа № 904/7183/17, провадження № 12-153гс18).
		Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 частково знайшли своє підтвердження. Разом з тим, вимоги апеляційної скарги щодо прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову, не ґрунтуються на нормах процесуального закону.
		Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Згідно ч.ч.1, 2 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. 
		Згідно статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
		Таким чином, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2021 року підлягає скасуванню, а провадження по справі необхідно закрити. При цьому, колегія суддів також роз`яснює ТОВ «КК «Мрія», що їх позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. При цьому, ТОВ «КК «Мрія» має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 255, 256, 367, 369, 377, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- 
		 
		ПОСТАНОВИЛА :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.
		Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2021 року у цій справі - скасувати, провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг - закрити.
		Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія», що їх позов належить розгляду за правилами господарського судочинства, та право Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» протягом десяти днів з дня отримання ними відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
		Повна постанова складена 16 серпня 2021 року.
		 
		Головуючий:
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...