Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/266/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 18.08.2021. Зареєстровано: 19.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2021.
Дата набрання законної сили: 01.11.2021
Номер судового провадження: П/320/266/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		18 серпня 2021 року           № 320/266/21
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просить суд: 
		- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.09.2020 №11/1926 про розмір грошового забезпечення;
		- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі та відповідно до довідки Фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.09.2020 №11/1926 про розмір грошового забезпечення в повному розмірі, без обмеження максимального розміру пенсії.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262). Позивач стверджує, що після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 Адміністрацією Державної прикордонної служби України підготовлено та направлено до відповідача нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення. Разом з тим, відповідач відмовив у перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки, посилаючись на відсутність правових підстав для такого перерахунку.
		На думку позивача, така позиція  пенсійного органу є протиправною та порушує її право на перерахунок пенсії, що стало підставою для її звернення до суду.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова №704) та постанови від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб"     (далі - Постанова № 103) пенсія позивача була перерахована відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до     Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45), з урахуванням трьох складових грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. При цьому відповідач вважає, що подальше визнання у судовому порядку протиправними та нечинними пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 не є підставою ані для видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, ані для перерахунку пенсії, оскільки нових нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, Кабінет Міністрів України не приймав. 
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Хмельницьким МУУМВС України в Хмельницькій області 05.04.1997. 
		ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області, та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262.
		У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №704, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, 21.02.2018 КМУ прийняв постанову №103, якою вирішено здійснити перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом №2262.
		На виконання зазначених нормативних актів Адміністрацією Державної прикордонної служби України була складена та направлена до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідка про розмір грошового забезпечення позивача, з урахуванням трьох складових грошового забезпечення, визначеного на 01.03.2018: окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
		На підставі цієї довідки пенсія позивача була перерахована з 01.01.2018, що не заперечується сторонами по суті.
		У подальшому Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45, які, зокрема, обмежували розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії трьома складовими: посадовим окладом, окладом за військовим (спеціальним) званням та надбавкою за вислугу років.
		У зв`язку з цим Адміністрацією Державної прикордонної служби України складено нову довідку від 14.09.2020 №11/1926 про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії, яке дорівнює 11411,05 грн. та складається з:
		- посадового окладу - 3170,00 грн.;
		- окладу за військовим званням - 1020,00 грн.;
		- надбавки за вислугу років (35%) - 1466,50 грн.;
		- надбавки за особливості проходження служби (30%) - 1696,95 грн.;
		- надбавки за кваліфікацію клас 2 (3 %)  - 95,10  грн.;
		- премії (125%) - 3962,50 грн.
		Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою від 12.10.2020, в якій просила здійснити перерахунок пенсії відповідно до оновленої довідки, однак відповіді на своє звернення не отримала.
		16.10.2020 представником позивача було направлено до пенсійного органу адвокатський запит, в якому останній просив надати інформацію про: отримання відповідачем оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача від 14.09.2020 №11/1926; причини не здійснення перерахунку пенсії позивачу за довідкою  від 14.09.2020 №11/1926; копії всіх документів, що стосуються перерахунку основного розміру пенсії позивача на підставі довідки довідкою  від 14.09.2020 №11/1926.
		У відповідь на адвокатський запит, пенсійний орган, листом від 30.10.2020 №1000-0203-8/88288, повідомив про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оскільки Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про здійснення перерахунку пенсій, призначених за Законом №2262.
		Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять:
		- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
		- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
		- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011).
		Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262 пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Частиною вісімнадцятою     статті 43 Закону № 2262     встановлено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
		Згідно з положеннями статті 63 Закону № 2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
		Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього     Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього     Закону.
		Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
		Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову №704, якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
		Вказана постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.
		Пунктом 2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		13.02.2008 Кабінетом Міністрів України було прийнято Порядок №45, пунктом 1 якого передбачено, що пенсії, призначені відповідно до     Закону № 2262, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
		21.02.2018 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №103, якою було вирішено здійснити перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону №2262, та якою, серед іншого, були внесені зміни до Порядку №45.
		Абзацом першим пункту 5 Порядку № 45 у редакції Постанови № 103 встановлено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
		Додаток 2 до Порядку № 45 містить форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою № 103 було викладено в новій редакції, у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
		Однак Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, в адміністративній справі № 826/3858/18 визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
		Оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до додатку 2 Порядку № 45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18      діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін.
		При цьому порядок дій, які здійснюються під час перерахунку пенсії, не змінився.
		Зокрема, пунктом 3 Порядку № 45 визначено, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
		Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
		Відповідно до пункту 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1) перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
		Згідно з пунктом 24 Порядку № 3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ     уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
		Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку № 45.
		Отже, з 5 березня 2019 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №     826/3858/18, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із     Законом №     2262, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 відповідно до вимог статей 43     і     63 Закону № 2262 та статті 9 Закону № 2011.
		Разом з цим до моменту отримання належної довідки про розмір грошового забезпечення у пенсійного органу не виникає обов`язку з перерахунку пенсії позивача.
		Відповідна довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача, як було вказано вище, була видана Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
		Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.
		Згідно з частинами другою і третьою     статті 51 Закону №2262 перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим     Законом     та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
		Перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
		Суд звертає увагу на те, що право позивача на перерахунок пенсії є беззаперечним, а передумовою для його проведення є оформлення уповноваженим органом довідки про розмір грошового забезпечення.
		При цьому, суд зазначає, що факт визнання нечинними пунктів 1, 2 Постанови №103 з 05.03.2019 не позбавляє права позивача на перерахунок його пенсії з 01.01.2018 у зв`язку зі зміною (підвищенням) розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії.
		Суд зауважує, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм відповідними органами довідок про розмір грошового забезпечення, а розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення зазначених у довідках.
		За таких обставин, відмовляючи позивачеві у перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення відповідач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, внаслідок чого адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.
		Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням нової довідки про розмір грошового забезпечення з додатковими видами грошового забезпечення суд зазначає таке.
		Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
		Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
		Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку  відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
		З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
		Отже, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням нової довідки про розмір грошового забезпечення з додатковими видами грошового забезпечення. При цьому пенсія позивача підлягає перерахунку саме з 01.04.2019.
		Стосовно вимог про здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру пенсії суд зазначає, що такі вимоги позивача заявлені передчасно, оскільки пенсійний орган взагалі відмовив позивачу у перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, при цьому відповідачем не вирішувалося питання щодо розміру пенсії та обмеження її максимальним розміром. Крім того, відповідач, відмовляючи в перерахунку пенсії за заявою позивача, не застосовував такого обмеження і взагалі не посилався на норми законодавства, якими таке обмеження передбачалось. Отже спору щодо виплати позивачу перерахованої пенсії з обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.
		При цьому стверджувати, що розмір пенсії позивача після перерахунку підпадатиме до обмеження, наразі підстав немає, а отже, ці вимоги є передчасними і ґрунтуються на припущеннях позивача. Водночас, вирішувати спори на майбутнє суди не вправі, адже в адміністративному судочинстві захисту підлягають лише порушені права особи.
		Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
		Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн., суд зазначає таке.
		Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно з положеннями частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Як убачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
		Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).
		При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може   виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
		Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.                              
		Судом встановлено, що 05.10.2020  між адвокатським бюро «Романа Сацика» в особі керуючого адвоката Сацика Романа Васильовича (виконавець) та ОСОБА_1 (сторона) було укладено договір про надання правової допомоги №125, за умовами якого клієнт доручає а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правовоу допомогу, що стосується перерахунку та виплати пенсії клієнту Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області на підставі довідки Фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.09.2020 №11/1926 про розмір грошового забезпечення, в обсязі та на умовах передбаченими цим договором та додатками до нього.
		Згідно з пунктом 4.1 за надання адвокатським бюро послуг, обумовлених п. 2.1 договору, клієнт сплачує адвокатському бюро грошову винагороду, яка включає в себе, в тому числі витрати пов`язані зі збором доказів, підготовкою справи до розгляду, оплатою вартості послуг помічника адвоката, розмір якої визначений в Додатку 1 до договору, який є невід`ємною частиною договору.
		Пунктом 7.1. договору встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020.
		05.10.2020 між сторонами підписаний Додаток №1 до договору про надання правової допомоги, відповідно до умов якого грошова винагорода за договором, яка включає в себе, в тому числі витрати пов`язані зі збором доказів, підготовкою справи до розгляду, оплатою вартості послуг помічника адвоката, складає:
		консультація клієнта - 500,00 грн. (за 1 год.);
		вивчення матеріалів справи, з`ясування обставин справи, підготовка правової позиції та тактики захисту клієнта - 1500,00 грн. (за 1 год);
		адвокатський запит - 500,00 грн. (з один);
		підготовка та складання позовної заяви - 1000,00 грн. (за 1 год.);
		підготовка та складання апеляційної скарги - 1500,00 грн. (за 1 год.);
		підготовка та складання касаційної скарги - 1500,00 грн. (за 1 год.);
		відзив, заперечення проти апеляційної, касаційної скарги - 1500,00 грн. (за 1 год.);
		клопотання, заяви стосовно процесуальних питань, які виникли під час судового розгляду - 500,00 грн. (за 1 год.);
		представництво інтересів клієнта в судовому засіданні - 1500,00 грн. (за 1 год.);
		відшкодування фактичних витрат на судовий збір, витрат на відправлення кореспонденції та проїзд сплачується окремо.
		29.12.2020 між сторонами було підписано акт про надану правову допомогу №1, відповідно до якого виконавець виконав за договором, а замовник прийняв наступні послуги: підговока та складання позовної заяви до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 ) - 1000,00 грн. (2 год.).
		Пунктом 2.1 передбачено, що сторони погоджуються щодо сплати належить 2000,00 грн.
		29.12.2020 позивачем сплачено 2000,00 грн. за надану за договором №125 від 05.10.2020 правову допомогу, що підтверджується квитанцією №30194753.
		Частиною шостою статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
		Суд зазначає, що відповідачем не надано заперечень щодо не співмірності витрат на правничу допомогу та будь-якого клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не подано.
		Суд зазначає, що відповідачем в порядку, передбаченому частинами 6-7 статті 134 КАС України, клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у зв`язку з неспівмірністю заявлених витрат на правничу допомогу не подано.
		В той же час згідно з п.2 ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
		З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11 травня 2018 року по справі № 814/698/16 (провадження N К/9901/11835/18).
		Отже, не зважаючи на відсутність у матеріалах справи клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд зобов`язаний перевірити обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу та їх пропорційність до предмета спору.
		Також суд зауважує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були   фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були   фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).
		У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
		Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄРСР - 91919350), за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.   
		Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат на правничу допомогу, пов`язаних із складанням позовної заяви в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
		Так, докази, надані позивачем на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, переконливо доводять, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. пов`язані саме з розглядом справи в суді першої інстанції та є співмірними із складністю справи, а розмір заявлених витрат в частині послуг за складання позовної заяви у сумі 2000,00 грн. є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
		При цьому суд враховує, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
		Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Приймаючи до уваги викладене, фактичний об`єм виконаної адвокатом роботи, складність справи, а саме: вказана справа є справою незначної складності, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу по складанню позовної заяви у сумі 2000,00 грн. Вказаний розмір витрат, на переконання суду, обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.
		Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 29.12.2020 №30194868.
		Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судових витрат при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить одну вимогу немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
		Отже, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління пенсійного фонду у Київській області становить 2840,80 грн.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                                                                                                                                                                                        
		 
		в и р і ш и в:
		 
		Адміністративний позов задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.09.2020 №11/1926 про розмір грошового забезпечення.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2019, з урахуванням розміру грошового забезпечення, визначеного відповідно до нової довідки Фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.09.2020 №11/1926, з урахуванням раніше виплачених сум.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		Стягнути на користь ОСОБА_1  (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 2840,80 грн. (дві тисячі вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548).
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд. 
		 
		Суддя                                                                                 Василенко Г.Ю.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...