Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/1008/21-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 17.08.2021. Зареєстровано: 19.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2021.
Дата набрання законної сили: 17.08.2021
Номер судового провадження: 850/5841/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		17 серпня 2021 року справа №200/1008/21-а 
		 
		приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
		 
		Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 р. у справі № 200/1008/21-а (головуючий І інстанції Зінченко О.В., повний текст складений 28.04.2021 року у м. Слов`янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі  відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, в якому просив визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням статті 29 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2020 рік» та зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести перерахунок суддівської винагороди позивачу за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину (а.с. 1-8).
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням статті 29 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2020 рік». Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину (а.с. 52-55).
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення та прийняти нове, відмовивши у задоволенні позову.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що будь-які видатки держави, їх розмір і цільове спрямування визначаються виключно законом про Державний бюджет України. 13.04.2020 прийнято Закон України № 553-IX Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, який набув чинності 18.04.2020. Відповідно до частин першої та третьої статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік (у редакції Закону № 553-IX) у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, грошове забезпечення суддів нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, а тому відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік. Посилається на рішення Конституційного Суду України від 27.11.2008 № 26-рп/2008, від 25.01.2012 № 3-рп/2012 та зазначає, що зміни в законодавстві України, зокрема прийняття Закону № 553-ІХ, зумовлені економічним становищем держави та спрямовані на досягнення фінансової стабілізації, що не було враховано судом (а.с. 65-69).
		Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Позивач - ОСОБА_1 Указом Президента України «Про призначення суддів» № 500/2009 від 02.07.2009 призначено на посаду судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області строком на 5 років (а.с. 11).
		Указом Президента України «Про призначення суддів» №348/2017 від 02.11.2017 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області (а.с. 13-16).
		Наказом голови Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28.02.2020 №29-к встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області за наявності стажу роботи 20 років (а.с.18).
		Сума нарахованого доходу за квітень 2020 року складає 82 403,67 грн., травень 2020 року  99 147,14 грн., червень 2020 року  35 422,50 грн., липень 2020 року  213 077,80 грн., серпень 2020 року  14 169,00 грн., про що свідчить довідка ТУ ДСА України у Донецькій області від 22.02.2021 № 833 (а.с. 31).
		Згідно розрахункових листів: за квітень 2020 року - посадовий оклад судді складає 69 366,00 грн., нарахований оклад за 13 днів  42 940,86 грн., оклад за 8 днів (з урахуванням тимчасових обмежень)  17992,38 грн., вислуга  21 470,43 грн.; за травень 2020 року - посадовий оклад судді складає 69 366,00 грн., нарахований оклад за 14 днів (з урахуванням тимчасових обмежень)  34 801,05 грн., відпустка 7 днів та 5 днів  38 333,84 грн. та 26 012,25 грн. відповідно; за червень 2020 року - посадовий оклад судді складає 69 366,00 грн., відпустка 5 днів, нарахований оклад за 15 днів (з урахуванням тимчасових обмежень)  35 422,50 грн.; за липень 2020 року - посадовий оклад судді складає 69 366,00 грн., нарахований оклад за 23 днів (з урахуванням тимчасових обмежень)  47230,00 грн., відпустка 14 днів та 5 днів  72 834,30 грн. та 23 647,50 грн. відповідно; за серпень 2020 року - посадовий оклад судді складає 69 366,00 грн., нарахований оклад за 6 днів (з урахуванням тимчасових обмежень)  14 169,00 грн. (а.с. 32 зв.-33).
		Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
		Норми Конституції України є нормами прямої дії.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
		Частиною 1 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 130 Конституції України.
		Зазначені конституційні запобіжники мають на меті унеможливлення свавільного встановлення або зміни законодавцем розміру винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти.
		Відповідно до частини 2 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
		1) вислугу років;
		2) перебування на адміністративній посаді в суді;
		3) науковий ступінь;
		4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
		У частині 3 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів базовий посадовий оклад судді місцевого суду визначений в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		Частиною 9 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
		Отже, з огляду на приписи ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів розмір суддівської винагороди, зокрема і граничний розмір останньої можуть визначатись виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
		Натомість, 12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, якою з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
		18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік доповнено статтею 29 такого змісту:
		Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
		Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).
		Відповідно частин 1-4 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
		У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
		Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
		У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
		Отже, адміністративний суд при вирішенні спору повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто в спірних правовідносинах приписи ч. 2 ст. 130 Конституції України.
		Апеляційний суд з цього приводу зазначає, що Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік не є Законом про судоустрій, виключно яким відповідно до ч. 2 ст. 130 Конституції України може встановлюватись розмір винагороди судді, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування його положень при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди, яка, як одна із складових гарантій незалежності суддів, не може бути змінена чи врегульована іншим законом, ніж змінами до Закону України Про судоустрій і статус суддів.
		За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що набрання 18 квітня 2020 року чинності Законом № 553, яким Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік доповнено статтею 29 зазначеного вище змісту, не змінило правове регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, а тому у відповідача були відсутні законні підстави обмеження розміру суддівської винагороди.
		Натомість, відповідач всупереч приписам ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів застосував до спірних правовідносин положення статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, якими ці відносини, як зазначалось вище, не регулюються, внаслідок чого безпідставно в період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року виплатив позивачу зазначену винагороду в обмеженому розмірі.
		Отже, правова позиція апеляційного суду полягає в наступному:
		Набрання 18 квітня 2020 року чинності Законом № 553 не змінило правового регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, оскільки Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік розмір винагороди судді за приписами ч. 2 ст. 130 Конституції України не регулюється, а тому розмір суддівської винагороди станом як на 18 квітня 2020 року, так і в подальшому у період існування спірних правовідносин повинен був визначатися виключно за положеннями статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів.
		Відповідач навіть після набрання чинності Законом № 553 та доповнення Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік статтею 29 повинен був діяти виключно в межах приписів ч. 2 ст. 130 Конституції України, тобто застосовувати для обчислення розміру винагороди судді виключно положення Закону України Про судоустрій і статус суддів.
		Натомість, останній жодних норм стосовно обмеження розміру винагороди судді не містить.
		З огляду на вказане апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування вимог статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік прямо суперечить статті 130 Конституції України.
		У зв`язку з цим колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача по обмеженню розміру суддівської винагороди позивача та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату суддівської винагороди позивача на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
		Доводи апелянта, що він не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету, є безпідставними, оскільки, по-перше, статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік видатки Державного бюджету не визначались, а по-друге, відповідно до Додатку № 3 до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік загальні видатки на забезпечення здійснення правосуддя (код 0501020) Законом № 553 були збільшені, а в частині фонду оплати праці залишились незмінними.
		Крім того, апеляційний суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-/2020 у справі № 1-14/2020 (230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
		- частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами;
		- абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ.
		Апеляційний суд ще раз наголошує, що відповідач у період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року протиправно всупереч імперативним приписам ч. 2 ст. 130 Конституції України застосовував при визначенні розміру винагороди судді положення статті 29 Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік, які до спірних відносини не регулюються, а тому судом першої інстанції правомірно такі дії відповідача визнані протиправними та зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу протиправно невиплачену в зазначений період суддівську винагороду.
		Інше ж тлумачення зазначених вище норм права є неприпустимим.
		Отже, апеляційний суд вважає, що спірне обмеження суддівської винагороди позивача було протиправним з моменту його застосування, тобто з 18 квітня 2020 року, і подальше визнання закону неконституційним на це жодним чином не впливає, тобто позивачу протиправно недоплачено належну винагороду судді, у зв`язку з чим судом першої інстанції обрано правильний спосіб захисту порушених прав та інтересів позивача.
		За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 р. у справі № 200/1008/21-а - залишити без задоволення.
		Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 р. у справі № 200/1008/21-а - залишити без змін.
		Повний текст постанови складений 17 серпня 2021 року.
		Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
		 
		 
		Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
		 
		Судді: А.А. Блохін
		 
		 І.В. Сіваченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...