Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/33994/19-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 18.08.2021. Зареєстровано: 19.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2021.

Номер судового провадження: 1-кп-1498/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013100060000013

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/33994/19-к 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		18.08.2021 Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого ОСОБА_9 ,
		потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		представників потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , 
		 ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12019100060000013 від 03.01.2019, про обвинувачення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із вищою освітою, працюючого у ФОП ОСОБА_18 менеджером з персоналу, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приблизно о 22 год. 25 хв. 02.01.2019, переходячи пішохідний перехід між будинками № 12 по вул. Саперне Поле та № 2/1 по вул. Академіка Філатова в м. Києві, побачив автомобіль марки «VOLKSWAGEN CADDY», державний номер НОМЕР_1 , який проїжджав повз нього до житлового комплексу «Французький квартал».
		В подальшому в ОСОБА_9 виник словесний конфлікт із водієм та пасажирами вказаного автомобіля, а саме ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з приводу того, що їх автомобіль, на думку ОСОБА_9 , ледь не збив собаку, якого він вигулював.
		В ході словесного конфлікту у ОСОБА_9 , який має професійні досягнення з боксу, а саме був боксером-професіоналом з 2005 по 2009 рік, раптово виник злочинний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тяжких тілесних ушкоджень та, не переслідуючи при цьому наміру спричинити смерть останньому, проте свідомо допускаючи настання таких наслідків, ОСОБА_9 із значною силою завдав ОСОБА_21 один акцентований удар кулаком лівої руки в область правої частини обличчя голови. Від отриманого удару потерпілому ОСОБА_21 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, садно біля правого кута рота, три синця на слизовій нижньої губи справа з наявністю на їх тлі поверхневих розривів слизової оболонки, синець на слизовій правої щоки в проекції 5-их зубів, крововилив у м`які тканини голови потиличної ділянки справа, обмежено-дифузні субарахноїдальні крововиливи на випуклій поверхні лівої тім`яної частки біля її верхнього краю розмірами 3х4,5 см., по задньому краю півкуль мозочку на ділянці загальним розміром 1,5х4 см., навколо полюса і основи лівої лобної частки на ділянці загальним розміром 6х4 см., на тлі обмежено-дифузійного субарахноїдального крововиливу лівої лобної частки  плямисті субарахноїдальні крововиливи з наявністю ерозивних ушкоджень м`якої мозкової оболонки, крововиливи в речовину головного мозку лівої тім`яної частки, півкулі мозочка, основи та полюсу лівої лобної частки, мозолистого тіла, які за критерієм небезпеки для життя відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, в сукупності від отриманих тілесних ушкоджень через 20-30 хвилин потерпілий помер.
		ОСОБА_9 пред`явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України.
		Обвинувачений ОСОБА_9 , після роз`яснення йому суті обвинувачення, свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, не визнав. Показав, що він почав займатися боксом після 10 класу та в цьому виді спорту він досяг хороших результатів. Так, 02.01.2019 він прогулювався зі своїми собаками. Переходячи пішохідний перехід, ОСОБА_9 помітив, як автомобіль на швидкості ледь не переїхав його меншу собаку. ОСОБА_9 підійшов до автомобіля та зробив зауваження водію, на що останній почав агресивно обурюватися, оскільки вважав, що все бачив та контролював ситуацію. У цей час з автомобіля пролунала репліка наступного змісту: «сейчас выйдем разберемся». Так, з автомобіля вийшло двоє чоловіків та ОСОБА_9 почав їм пояснювати, що вони ледь не збили собаку. ОСОБА_9 зауважив, що жодних претензій до останніх у нього не було, а були лише до водія автомобіля. Потім ОСОБА_9 прив`язав великого пса, щоб останній нікому не нашкодив. Перебуваючи на пішохідному переході, ОСОБА_9 продовжив розмову з чоловіками, однак вони поводили себе зверхньо. ОСОБА_21 почав погрожувати ОСОБА_9 та, тримаючи руки в карманах, ОСОБА_21 промовив: «ты же не знаешь что у меня в карманах». Коли до них підійшов водій автомобіля, який паркував автомобіля після того як відкрився шлагбаум, ОСОБА_9 звернувся до нього: «а при чем здесь он, почему он так со мной разговаривает, когда у меня претензии к тебе». В черговий раз коли ОСОБА_9 жестами демонстрував, що він переходив по пішохідному переходу, ОСОБА_21 сказав: «я возьму ствол, завалю тебя и твою собаку, мне за это ничего не будет». Після чого, ОСОБА_9 , жестикулюючи, демонстрував направлення свого руху по пішохідному переходу, а ОСОБА_21 вдарив його по руці. У зв`язку з зазначеним, ОСОБА_9 рефлекторно вдарив ОСОБА_21 лівою, слабшою рукою з ціллю «привести його до ладу», оскільки останній порушив межі його особистого кордону. ОСОБА_9 наголосив на тому, що чоловіки обступили його та знаходилися безпосередньо поруч з ОСОБА_9 . Внаслідок нанесеного удару ОСОБА_21 впав та в останнього почали виділятися блювотні маси, а чоловіки, які перебували поруч, нахилилися до нього. Крім того, ОСОБА_9 почув, як хтось з чоловіків почав комусь дзвонити. ОСОБА_9 подумав, що все обійдеться, та з метою уникнення подальшого конфлікту, відв`язав собаку та пішов додому.
		Також ОСОБА_9 не визнав пред`явлений в провадженні потерпілою ОСОБА_11 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_22 цивільний позов. 
		Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Так, допитаний в судовому засіданні ОСОБА_20 показав, що він перебував у дружніх відносинах з ОСОБА_21 та бачив ОСОБА_9 в момент скоєння злочину. Так, в день події ввечері ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 та їх син, а також молодший брат ОСОБА_21 , поверталися додому та під`їжджали до двору. У вказаному місці проходив ОСОБА_9 і коли вони під`їхали до шлагбауму для заїзду на територію двору ОСОБА_9 підійшов до них та почав кричати на водія, використовуючи при цьому нецензурну лайку, оскільки останній ледь не задавив його собаку, та почав провокувати конфлікт. В подальшому ОСОБА_21 зробив зауваження ОСОБА_9 , на що останній відповів: «Выходи, выходи, выходи. Давай, я вам сейчас устрою». ОСОБА_20 та ОСОБА_21 вийшли з машини, оскільки в машині була присутня дитина ОСОБА_21 та молодший брат, а ОСОБА_9 був налаштований агресивно та вів себе неадекватно, ОСОБА_19 в свою чергу поставив свою машину і повернувся назад. Все це відбувалося протягом п`яти хвилин, а згодом була словесна перепалка між ОСОБА_21 та ОСОБА_9 , в ході якої останній прив`язав великого собаку. ОСОБА_21 намагався залагодити конфлікт, запитав у ОСОБА_9 , де він проживає, на що останній відповів: «Не твоё собачье дело», та ОСОБА_21 промовив: «Мы соседи, зачем мы ругаемся ?». У свою чергу ОСОБА_20 сказав: «Новый год, че ругаться, пойдём по домам, нам скандалы не нужны», на що ОСОБА_9 відповів ОСОБА_20 в грубій формі, що він з ним розмовляти не буде та він розмовляє тільки з ОСОБА_21 . ОСОБА_9 розмахував руками перед обличчям ОСОБА_21 , та виставив руку перед носом ОСОБА_21 , на що останній її відштовхнув. Потім ОСОБА_9 швидко наніс удар кулаком в щелепу ОСОБА_21 , від якого останній впав на землю, та на питання ОСОБА_20 : «что ты наделал?» відповів йому: «Сейчас рядом ляжешь» і відв`язавши собаку, пішов, не вчинивши жодних дій, спрямованих на надання допомоги потерпілому, а згодом, прискоривши крок, побіг. Далі ОСОБА_20 намагався надати допомогу ОСОБА_21 та вони викликали швидку, яка по приїзду констатувала смерть ОСОБА_21 .
		Протоколом проведення слідчого експерименту від 29.05.2019, який проведено старшим слідчим СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 , за участю свідка ОСОБА_20 , та додатком до протоколу проведення слідчого експерименту, а саме DVD-R відеозаписом проведення слідчої дії за участю ОСОБА_20 від 29.05.2019 зафіксовано обставини нанесення ОСОБА_9 одного удару лівою рукою в праву сторону голови потерпілого ОСОБА_21 , після чого потерпілий упав /том 2 а. м. 216-219/.
		Обставини зафіксовані у вищезазначеному протоколі слідчого експерименту узгоджуються з наданими в судовому засіданні показаннями ОСОБА_20 .
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.01.2019, складеного старшим слідчим слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_24 у присутності понятих, свідок ОСОБА_20 впізнав ОСОБА_9 (особу, зображену на фотознімку № 1) як особу, яка 02.01.2019, приблизно о 22:25, перебувала за адресою: АДРЕСА_3 , та нанесла удар рукою ОСОБА_21 в область голови, що спричинило смерть останнього /том 2 а. м. 94-96/.
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_19 показав, що потерпілий був чоловіком його сестри та з ОСОБА_9 вони не були знайомі до подій, з приводу яких розглядається провадження. Так, 02.01.2019 ОСОБА_19 підвозив ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , а також молодшого брата ОСОБА_21 додому. Коли вони заїжджали до житлового комплексу, ОСОБА_19 побачив, як ОСОБА_9 проходив по пішохідному переходу, та впевнившись, що останній завершує його переходити, заїхав до шлагбауму та відкрив вікно, щоб викликати диспетчера для відкриття шлагбауму. При цьому ОСОБА_9 підійшов до автомобіля та звернувся до ОСОБА_19 в грубій формі, використовуючи нецензурну лайку, щодо його навиків водіння, внаслідок чого останній розгубився. ОСОБА_9 розмовляв в достатньо грубій формі та ОСОБА_21 зробив зауваження ОСОБА_9 , щоб він розмовляв коректно, на що ОСОБА_9 відповів: «Если ты хочешь поговорить, выходи поговорим». Після цього ОСОБА_21 та ОСОБА_20 вийшли з автомобіля, водночас ОСОБА_19 вирішив заїхати у двір, залишити автомобіль та повернутися до місця розмови. Коли ОСОБА_19 повернувся на зазначене місце, він сказав, що конфлікт не має жодного сенсу, та мав намір забрати ОСОБА_21 та ОСОБА_20 . Однак ОСОБА_9 звернувся до ОСОБА_19 : «Какое домой. Ты видишь, что ты мою собаку чуть не сбил» та в грубій формі почав тиснути на нього. ОСОБА_21 знову зробив зауваження ОСОБА_9 , щоб той розмовляв нормально з людиною. ОСОБА_9 продовжував розмовляти, жестикулюючи руками, на що ОСОБА_21 прибрав його руку від свого обличчя. Після того, як ОСОБА_21 прибрав руку ОСОБА_9 , останній швидко наніс удар лівою рукою в ділянку щелепи ОСОБА_21 , внаслідок даного удару ОСОБА_21 упав. ОСОБА_19 та ОСОБА_20 намагалися надати допомогу потерпілому та просили ОСОБА_9 викликати швидку, однак обвинувачений, почекавши секунд десять, не вчинив жодних дій, спрямованих на допомогу потерпілому, відв`язав собаку і пішов. Пізніше на місце приїхала швидка допомога та поліція.
		Протоколом проведення слідчого експерименту від 17.05.2019, який проведено старшим слідчим СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 , за участю свідка ОСОБА_19 , та додатком до протоколу проведення слідчого експерименту, а саме DVD-R відеозаписом проведення слідчої дії за участю ОСОБА_19 від 17.05.2019, зафіксовано обставини нанесення ОСОБА_9 одного удару лівою рукою в праву сторону голови потерпілого ОСОБА_21 , після чого потерпілий упав /том 2 а. м. 212-215/.
		Обставини зафіксовані у вищезазначеному протоколі слідчого експерименту узгоджуються з наданими в судовому засіданні показаннями ОСОБА_19 .
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.01.2019, складеного старшим слідчим слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_24 у присутності понятих, свідок ОСОБА_19 впізнав ОСОБА_9 (особу зображену на фотознімку № 3), як особу, яка 02.01.2019, приблизно о 22:25, перебувала за адресою: м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, та нанесла удар рукою ОСОБА_21 в область голови, що спричинило смерть останнього /том 2 а. м. 91-93/.
		Наявними в матеріалах провадження відеозаписами з камер відеоспостереження, що відтворені в судовому засіданні та дослідженні за участю сторін, та протоколом перегляду відеозапису від 15.04.2019, який проводився в приміщенні службового кабінету № 61 Печерського УП ГУНП у м. Києві старшим слідчим СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 , та додатком до протоколу перегляду відеозапису (CD-R диском із 7 відеозаписами), зафіксовано поведінку учасників конфлікту /том 2 а. м. 77-86, 87/.
		Так, вищезазначеним відеозаписом та протоколом його перегляду зафіксовано чоловіка з дорослим псом на повідку, що завершили перехід вулиці пішохідним переходом, тоді як малий пес ще рухався по пішохідному переходу. В цей момент, з прилеглої дороги зліва повертав автомобіль та ледь не збив малого пса, який відстрибнув назад. Автомобіль через кілька метрів зупинився, а господар тварини підійшов до автомобіля. Із задніх дверей автомобіля вийшов чоловік та, обійшовши автомобіль ззаду, підійшов до господаря тварин, за ним з передніх дверей вийшов ще один чоловік. Згодом господар тварин прив`язав дорослого пса до знаку біля пішохідного переходу, автомобіль від`їхав, до чоловіка з псами підійшли двоє чоловіків, що вийшли із автомобіля, між чоловіками зав`язалася суперечка. Пізніше до групи підійшов ще один чоловік та конфлікт між чоловіками продовжувався. Господар пса в ході суперечки направив ліву руку до одного з чоловіків, емоційно щось пояснюючи, а той, в свою чергу, відштовхнув руку. Господар тварин ступив крок назустріч опоненту та різко наніс йому удар лівою рукою в обличчя збоку. Чоловік перехилився назад та впав спиною на дорогу, вдарившись головою об землю. Чоловік, що наніс удар, перебував на місці події близько півтори хвилини, а потім пішов. Подальшими відеозаписами зафіксовано, як власник тварин разом із ними біг, озираючись. Інші двоє чоловіків намагалися надати допомогу лежачому, перехожі теж підходили для надання допомоги /том 2 а. м. 77-87/.
		Вищенаведені дані, які містяться в протоколі перегляду відеозапису від 15.04.2019, повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , наданими ними під час судового засідання.
		Наданий стороною захисту відеозапис камери зовнішнього спостереження від 02.01.2019, що був досліджений в судовому засіданні, не спростовує показань свідків, встановлених фактичних обставин події та є аналогічним одному з відеозаписів, що були надані стороною обвинувачення /том 1 а. м. 187-189/.
		Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 показала, що вона є матір`ю загиблого ОСОБА_21 та з ОСОБА_9 вони не були знайомі до подій, з приводу яких розглядається провадження. Так, перед Новим роком вони з молодшим сином були в м. Києві. 02.01.2019 ОСОБА_21 , повернувшись з роботи, запропонував їм поїхати у гості, на що ОСОБА_10 відмовила, оскільки в неї боліла спина, та ОСОБА_21 взяв молодшого брата з собою та пішов. Згодом їй зателефонував молодший син і почав плакати. ОСОБА_10 вийшла на вулицю та побачивши молодшого сина запитала: «де всі?», на що він їй вказав на місце, де вже була швидка медична допомога. Згодом підійшов лікар та повідомив про смерть ОСОБА_21 .
		Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_11 показала, що ОСОБА_21 був її чоловіком, а з ОСОБА_9 вони не були знайомі до подій, з приводу яких розглядається провадження. Так, вони поїхали в гості до її двоюрідної сестри та погостювавши, їх забрав її брат. ОСОБА_19 , який є братом ОСОБА_11 , привіз їх до шлагбауму, який знаходиться біля будинку. В цей час ОСОБА_9 переходив дорогу зі своїми двома собаками, одна з яких його доганяла, та її відповідно водій не помітив, однак шкоду їй завдано не було. Згодом ОСОБА_9 підійшов до автомобіля та в грубій формі почав робити зауваження щодо якості навиків водіння ОСОБА_19 , на що останній відповів, що навіть не помітив собаку. У свою чергу ОСОБА_21 зробив зауваження ОСОБА_9 , щоб останній висловлювався тихіше та більш коректно, оскільки в авто були присутні діти, на що ОСОБА_9 відповів: «Ты хочешь поговорить ? Выходи». Тоді ОСОБА_21 та ОСОБА_20 вийшли з автомобіля, а ОСОБА_19 тим часом заїхав у двір, залишив автомобіль та повернувся на місце конфлікту. Через п`ять хвилин до них прибіг схвильований ОСОБА_19 та попросив ОСОБА_11 піти з ним. ОСОБА_11 віддала свого сина ОСОБА_25 , який є молодшим братом ОСОБА_21 , та сказала йому аби той подзвонив ОСОБА_10 , щоб вона спустилася та забрала їх. Коли вони відійшли від автомобіля ОСОБА_19 розповів їй про події та вони швидко побігли на місце, де вони відбулися. Коли вони прибули на зазначене місце, ОСОБА_21 вже лежав в снігу. Мобільний телефон ОСОБА_11 , який вона швидко дістала, був в кармані ОСОБА_21 . Вона почала телефонувати в лікарню. Потім приїхала швидка медична допомога. Після цього у ОСОБА_11 почалася паніка та її завели в швидку, згодом в квартиру, а подальші події вона пам`ятає погано.
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 показав, що він є батьком ОСОБА_21 та з ОСОБА_9 не був знайомий до подій, з приводу яких розглядається провадження. Зазначив про те, що він не був безпосередньо присутній під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_21 , а про це стало йому відомо зі слів свідків та переглянутого відеозапису.
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_26 показав, що з ОСОБА_9 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 не був знайомий до подій, з приводу яких розглядається провадження. Так, 02.01.2019 ОСОБА_26 разом з ОСОБА_27 вийшли з під`їзду, та пройшовши побачили чоловіків, які стояли поруч один від одного та розмовляли між собою. Пройшовши далі приблизно п`ятдесят метрів, вони почули звук падіння, повернулися і побачили, що один з чоловіків лежав і був без свідомості, у зв`язку з чим вони підійшли. ОСОБА_26 та ОСОБА_27 трохи почекали, а потім останній викликав швидку медичну допомогу, яка приїхала через двадцять хвилин, а згодом приїхала поліція.
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_27 показав, що з ОСОБА_9 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 не був знайомий до подій, з приводу яких розглядається провадження. Так, вночі він разом з товаришем ходили в супермаркет «Сільпо». Згодом вони побачили поруч з пішохідним переходом людей, один з яких стояв з двома собаками. Пройшовши п`ятдесят метрів вони почули глухий звук, схожий на стукіт, та вирішили повернутися назад, після чого побачили, що на підлозі лежить потерпілий, якому допомагає його товариш. В подальшому вони почали надавати ОСОБА_21 першу медичну допомогу, та до них підійшли ще два товариша потерпілого, вони викликали швидку медичну допомогу, яка після приїзду почала вживати реанімаційні заходи, однак ОСОБА_21 був мертвий.
		Водночас суд враховує, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 не були безпосередньо присутні під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_21 .
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_28 показав, що в травні 2018 року він з друзями відпочивав у ресторані «Солом`янська броварня», де виник конфлікт за участю ОСОБА_21 та його знайомих. ОСОБА_21 був активним учасником зазначеного конфлікту, в якому відбулося побиття ОСОБА_28 та його товаришів, з боку компанії в якій відпочивав ОСОБА_21 . Особисто ОСОБА_28 . ОСОБА_21 не бив, однак ОСОБА_28 був свідком того, як ОСОБА_21 застосовував силу і удари до його товариша. Так, вказані події сталися після того, як ОСОБА_28 побили друзі ОСОБА_21 . Він викликав поліцію і намагався врегулювати конфлікт, зафіксувати дану подію, однак ОСОБА_21 та його компанія покинули місце події, оскільки боялися працівників поліції. На пропозицію ОСОБА_28 дочекатися приїзду поліції ОСОБА_21 відповів: «Та я міліцію, вони мені нічого не зроблять, я їх не боюсь, я сам структурний». Після того як ОСОБА_21 та його друзі почали залишати місце події, прямуючи в сторону вул. Солом`янської до клініки «Євролаб», ОСОБА_28 разом з друзями супроводжував їх з метою врегулювання конфлікту, однак на виході з території «Солом`янської броварні» ОСОБА_21 , без будь який підстав, вдарив ОСОБА_29 , товариша ОСОБА_28 , та сказав: « ОСОБА_30 , вдарив і нічого страшного мені не буде».
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_29 показав, що в 2018 році вони відпочивали в «Солом`янській броварні» з компанією. Вийшовши на вулицю до них підійшла інша компанія людей, серед яких був ОСОБА_21 , та почали чіплятися до них, а згодом бити. Після того як нападники почали покидати місце події, ОСОБА_29 з друзями почали їх наздоганяти з вимогою дочекатися працівників поліції, та в цей момент ОСОБА_29 отримав удар від ОСОБА_21 , внаслідок чого ОСОБА_29 отримав легке тілесне ушкодження.
		На думку суду вищенаведені показання ОСОБА_28 та ОСОБА_29 не можуть свідчити про те, що в даному випадку ОСОБА_21 міг спровокувати конфлікт, який виник між ним та ОСОБА_9 , оскільки вони стосуються іншої події, яка не має відношення до фактичних обставин даного кримінального провадження. Версія захисту, що нанесений ОСОБА_9 удар міг бути спровокований агресивною, загрозливою поведінкою ОСОБА_21 , спростовується дослідженим відеозаписом події.
		В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_9 був боксером-професіоналом з 2005 по 2009 рік, всі поєдинки у професійному боксі ОСОБА_9 проводив у ваговій категорії до 91 кг., та має послужний рекорд  10 рейтингових поєдинків, з яких 9 перемог та 1 поразка. Водночас рівень майстерності ОСОБА_9 не був надто високим, особливих досягнень або звершень в його кар`єрі не було, як наслідок жоден з українських промоутерів не зацікавився боксером ОСОБА_9 щодо подальшого розвитку його спортивної кар`єри, а тому в 2009 році ОСОБА_9 був змушений завершити виступи у професійному боксі. Наведене підтверджується відповіддю Національної ліги професійного боксу України № 198/19 від 07.05.2019 /том 2 а. м. 134/.
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_31 показав, що він знайомий з ОСОБА_9 , оскільки неодноразово судив його поєдинки на професійному ринзі як рефері, так і суддя. Так, ОСОБА_31 вказав, що ОСОБА_9 провів близько 9-13 поєдинків та був багатообіцяючим боксером, однак промоутерів він не зацікавив. В судовому засіданні ОСОБА_32 було продемонстровано відеозапис, на якому зафіксовано момент нанесення ОСОБА_9 удару ОСОБА_21 . Враховуючи переглянутий відеозапис, ОСОБА_33 зазначив, що нанесений ОСОБА_9 удар не був прямим ударом, а був відмашкою ймовірно на загрозу зі сторони ОСОБА_21 . До того ж, на думку ОСОБА_34 , нанести цілеспрямований удар з даного положення неможливо.
		Водночас вищезазначені твердження ОСОБА_34 є його оціночним судженням та посилання щодо неможливості нанесення сильного удару з положення, в якому знаходився ОСОБА_9 по відношенню до ОСОБА_21 , спростовуються у сукупності дослідженими в ході судового розгляду доказами.
		Також в ході судового розгляду судом безпосередньо, в судовому засіданні, за участю сторін досліджено й інші надані прокурором докази, зібрані в ході досудового розслідування, здійснено їх оцінку та аналіз, як кожного окремо, та і у сукупності і взаємозв`язку, в тому числі із показаннями обвинуваченого, потерпілих, свідків.
		Протоколом огляду місця події від 03.01.2019, складеним слідчим СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_35 у присутності понятих, що проведений на ділянці місцевості розміром приблизно 3х2 метри, розташованої на тротуарі на відстані близько шести метрів від частини будинку АДРЕСА_3 , зафіксовано, що на оглянутій ділянці виявлено труп чоловічої статі, віком 25-30 років /том 2 а. м. 14-39/.
		Протоколом огляду місця події (трупа) від 02.01.2019, складеним слідчим СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_35 , встановлено, що труп ОСОБА_21 виявлено на земельній ділянці, яка розташована на тротуарі, розміром 3х2 метри, що знаходиться на відстані близько 6 метрів від будинку АДРЕСА_3 /том 2 а. м. 40-63/.
		Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 010-34 від 03.01.2019 з довідкою про причину смерті, яка видана лікарем ОСОБА_36 , смерть ОСОБА_21 настала внаслідок внутрішньочерепної травми. Хвороба (патологічні стани), що призвели до смерті: крововиливи під оболонки і в речовину мозку, внутрішньочерепна травма, яка була отримана 02.01.2019 на вулиці, внаслідок удару рукою в голову /том 2 а. м. 68/.
		Протоколом проведення слідчого експерименту від 14.02.2019, який проведено старшим слідчим СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_23 , за участю підозрюваного ОСОБА_9 , та додатком до протоколу слідчого експерименту, а саме відеозаписом проведення слідчої дії, зафіксовано обставини нанесення удару потерпілому /том 2 а. м. 202-205/. Обставини відтворення відповідають показанням, наданими ОСОБА_9 в судовому засіданні.
		Допитана в судовому засіданні ОСОБА_37 показала, що з ОСОБА_9 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 вона не була знайома до подій, з приводу яких розглядається провадження. 02.01.2019 ОСОБА_37 , яка працює фельдшером вищої кваліфікаційної категорії в КНП "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва", була в добовому чергуванні та ввечері отримала виклик, який був зумовлений побиттям. Незважаючи на перевантажений дорожній трафік, вони приїхали за дев`ять хвилин та вона побачила чоловіка, який лежав на спині біля пішохідного переходу. Під час огляду встановити травму не вдалося, однак вони з`ясували, що чоловік помер до приїзду швидкої медичної допомоги. Зазначеному свідчили відсутність дихання, серцебиття, свідомості, а також симптом Белоглазова або котячого ока, тобто достовірна ознака біологічної смерті. У зв`язку із тим, що поруч знаходилися люди, які наполягали на реанімаційних заходах, вони почали їх проведення, згодом приїхала ще одна бригада швидкої медичної допомоги, яка почали їм допомагати в реанімаційних заходах, однак їхні спроби виявилися безуспішними.
		Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 148 від 12.03.2019, ОСОБА_9 у період часу, до якого відноситься правопорушення, у відношенні якого він підозрюється, будь-яким хронічним чи тимчасовим психічним розладом не страждав; ОСОБА_9 у період часу, до якого відноситься правопорушення, у відношенні якого він підозрюється, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії і керувати ними; У період правопорушення, в якому ОСОБА_9 на даний час підозрюється, він не знаходився в стані фізіологічного афекту, а також в іншому емоційному станій, який суттєво вплинув на його поведінку; ОСОБА_9 у даний час будь-яким хронічним психічним розладом не страждає; до психологічних особливостей ОСОБА_9 відносяться: достатній, рівномірний темп психічних процесів, збереженість пізнавальної діяльності (уваги, пам`яті, мислення), достатній рівень інтелектуального розвитку, в сфері особистості: стенічність, активність поведінки, екстравертованість, успішна адаптація в мінливих умовах, товариськість, емоційна врівноваженість, достатній контроль над зовнішнім проявом почуттів; У ОСОБА_9 не вбачається індивідуально-психологічних особливостей, які суттєво вплинули на його поведінку під час правопорушення, в якому він на даний час підозрюється; ОСОБА_9 у період часу, до якого відноситься правопорушення, у відношенні якого він підозрюється, будь-якими хронічним чи тимчасовим психічним розладом не страждав; ОСОБА_9 за своїм психічним станом не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру; ОСОБА_9 з урахуванням наявних у нього психологічних особливостей здатний розуміти зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки; ОСОБА_9 алкогольною та будь-якою наркотичною залежність не страждає та не потребує проведення йому з цих приводів лікування; У період правопорушення, в якому ОСОБА_9 підозрюється, він не знаходився в стані фізіологічного афекту, або в іншому емоційному стані, який суттєво вплинув на його поведінку /том 2 а. м. 195-197/.
		Згідно з висновком експерта № 012-19-34-2019 від 07.02.2019, що складений лікарем судово-медичним експертом відділу судово-медичної експертизи трупів ОСОБА_36 , смерть ОСОБА_21 настала від закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під оболонки і в речовину головного мозку.
		Виходячи із ступеня розвитку трупних явищ на час судово-медичного дослідження трупа 3 січня 2019 року о 10 годині 30 хвилин, смерть ОСОБА_21 настала за 10-14 годин до вказаного часу. Ці дані можуть відповідати часу, зазначеному в «Ухвалі» - 2 січня 2019 року, приблизно о 22 годині 25 хвилин.
		При дослідженні трупа «застарілих травм» не виявлено. Виражених морфологічних ознак захворювань, які могли сприяти настанню смерті від черпно-мозкової травми, також не виявлено.
		При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_21 виявлено ушкодження  закриту черепно-мозкову травму: 
		- садно біля правого кута рота; крововиливи на внутрішній поверхні губ в правій їх частині;
		- крововиливи у м`які покрови голови в центрі і в правій частині потиличної ділянки;
		- забої мозку в лівій лобній частці, з плямистими і дифузно-обмеженими крововиливами під оболонки;
		- дифузно-обмежені крововиливи на верхній поверхні лівої тім`яної частки мозку і по задньому краю півкуль мозочку та крововиливами в його кору;
		- крапкові крововиливи в підкоркові ядрі і білу речовину півкуль мозку, в задню частину мозолистого тіла;
		- крапково-смугасті крововиливи в дні ромбовидної ямки мозку з відшаруванням епендими, дрібні крововиливи в тканину стовбура мозку з його деструкцією;
		- дрібні крововиливи в м`яких оболонках і в речовину початкового відділу спинного мозку;
		- крововиливи під надкісницею основної пазухи, вздовж малого крила основної кістки і на передній поверхні пірамідки лівої скроневої кістки.
		Також виявлено два садна на правому лікті.
		Всі ушкодження виникли за життя, приблизно за 20-30 хвилин до настання смерті.
		Черепно-мозкова травма утворилась в результаті двох прикладень сили в обличчя та потиличну ділянку, в короткий проміжок часу.
		Першим був удар (можливо рукою) в праву частину обличчя (зона правого кута рота і прилеглих частин губ та підборіддя), від нього виникли садно і крововиливи у вказаній ділянці в результаті безпосередньої контактної дії тупого предмета, а також крововиливи під м`які оболонки лівої тім`яної частки мозку, крововиливи в мозолисте тіло мозку в результаті ротації голови від зазначеного удару.
		Другою травматичною дією через короткий проміжок часу (секунди, долі секунди) був удар потилицею об тупий предмет в результаті падіння. Високе розташування крововиливу на потилиці свідчить про надання тілу прискорення. В результаті цього падіння виникли крововиливи у м`які покрови голови в потиличній ділянці, крововиливи під оболонки і в кору мозочку, забої лівої лобної частки мозку.
		Крововиливи в стовбур мозку могли виникнути при кожному з вказаних механізмів черепно-мозкової травми.
		Садна на правому лікті мають ознаки легкого тілесного ушкодження; між ними та настанням смерті прямого зв`язку немає; найбільш імовірний механізм їх утворення  в результаті падіння на площині.
		Весь об`єм черепно-мозкової травми, від якої настала смерть ОСОБА_21 , є нерозривною сукупністю ушкоджень головного мозку і м`яких покровів голови, які утворились в короткий проміжок часу по механізму травматичної дії в обличчя (удар в передньо-бічну його частину з ротацією голови) і наступної травми від падіння з ударом потилицею об тупий предмет. Друга травматична дія (від падіння) не тільки збільшувала кількість ушкоджень мозку, а і посилювала прояви тих, що виникли від першої травматичної дії.
		У зв`язку з цим при оцінці ступеня тяжкості травматичні зміни, отримані від кожного прикладення сили, не розділяються.
		Черепно-мозкова травма у ОСОБА_21 має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя; між нею та настанням смерті існує прямий зв`язок. Ця травма була причиною втрати свідомості та виникнення аспірації шлункового вмісту (блювання з вдиханням харчових мас) /том 2 а. м. 184-190/.
		Відповідно до висновку експерта (експертиза за матеріалами кримінального провадження) № 031-44-2019, при проведенні судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_21 були виявлені наступні тілесні ушкодження:
		а) закрита черепно-мозкова травма: садно біля правого кута рота (смугастої форми, розмірами 0,2х1,2 см); три синця на слизовій нижньої губи справа (розташовані по одній умовній лінії в проекції країв зубів, трапецієвидно-плямистої форми, темно-фіолетового кольору) з наявністю на їх тлі поверхневих розривів слизової оболонки (розмірами 0,3х0,6 см, 0,5х0,3 см і 0,4х0,6 см); синець на слизовій правої щоки в проекції 5-их зубів (смугасто-овальної форми, темно-фіолетового кольору, розміром 1,7х0,8 см); крововилив у м`які тканини голови по центру потиличної ділянки (розміром 0,9х1х0,3 см); крововилив у м`які тканини голови по центру потиличної ділянки справа (в черевці правого лобно-потиличного м`язу, розміром 0,6х1,4х0,2 см); обмежено-дифузні субарахноїдальні крововиливи: на випуклій поверхні лівої тім`яної частки біля її верхнього краю розміром 3х4,5 см, по задньому краю півкуль мозочку на ділянці загальним розміром 1,5х4 см, навколо полюса і основи лівої лобної частки на ділянці загальним розміром 6х4 см; на тлі обмежено-дифузного субарахноїдального крововиливу лівої лобної частки  плямисті субарахноїдальні крововиливи з наявністю ерозивних ушкоджень м`якої мозкової оболонки; крововиливи в речовину головного мозку; лівої тім`яної частки (в ділянці наявного субарахноїдального крововиливу), півкулі мозочка, основи та полюсу лівої лобної частки, мозолистого тіла;
		б) два садна (з буро-червоним дном нижче рівня оточуючої шкіри, розмірами 1х0,6 см та 0,6х0,9 см) на задній поверхні ділянки правого ліктьового суглобу.
		Характер, локалізація вище перелічених тілесних ушкоджень, дані судово-гістологічного дослідження, взаємне розташування складових черепно-мозкової травми, все це дозволяє стверджувати про те, що:
		- всі тілесні ушкодження утворилися за життя, приблизно за 20-30 хвилин до настання смерті потерпілого;
		- всі тілесні ушкодження утворилися внаслідок дії тупих предметів, при цьому:
		- закрита черепно-мозкова травма утворилась за складним механізмом:
		- обмежено-дифузний субарахноїдальний крововилив на випуклій поверхні лівої тім`яної частки біля її верхнього краю, крововиливи в речовину лівої тім`яної частки головного мозку та у мозолисте тіло  за ротаційним механізмом внаслідок, можливо і одноразової, дії тупого предмету (за механізмом удару) з обмеженою контактуючою поверхнею (на кшталт кисті, що зібрана в кулак) в обличчя потерпілого (ділянка правого кута роту  утворення садна на обличчі, синців на слизовій нижньої губи справа з наявністю на їх тлі поверхневих розривів слизової оболонки, синця на слизовій правої щоки), яка призвела до ротації його голови, надання тілу прискорення з наступним падінням на площину;
		- крововиливи у м`які тканини потиличної ділянки, обмежено-дифузні субарахноїдальні крововиливи на півкулях мозочку, плямисті субарахноїдальні крововиливи на тлі обмежено-дифузних навколо полюса і основи лівої лобної частки з ерозивними ушкодженнями м`якої мозкової оболонки, крововиливи в речовину півкуль мозочка, основи та полюсу лівої лобної частки (всі інші складові черепно-мозкової травми)  за імпресійно-інерційним (ударно-протиударним) механізмом внаслідок одноразової дії тупого предмету з необмеженою поверхнею контакту  при падінні потерпілого із вертикального положення на площину (з контактом потиличною ділянкою), якому передувало наведене вище прискорення.
		- два садна на задній поверхні ділянки правого ліктьового суглобу  внаслідок, можливо і одноразової, дії тупого предмету (за механізмом тертя), що не виключається в тому числі, внаслідок зазначеного вище падіння потерпілого на площину).
		Смерть ОСОБА_21 настала від закритої черепно-мозкової травми, перебіг якої супроводжувався розвитком набряку-набухання головного мозку із розладом внутрішньо-мозкового кровообігу (наявність дрібних навколо-судинних крововиливів в речовині головного мозку, в тому числі у стовбурових відділах).
		Тобто, між настанням смерті ОСОБА_21 та отриманням ним закритої черепно-мозкової травми, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок.
		Приймаючи до уваги ступінь розвитку трупних явищ на час судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_21 (03.01.2019 о 10:30  трупне заклякання добре виражене у всіх групах м`язів; трупні плями темно-фіолетового кольору, при дозованому натисканні на них переважно зникають та відновлюються через 5 хвилин; гнильні зміни не виражені), можна вважати, що смерть потерпілого настала приблизно за 10-14 годин до 10:30 03.01.2019, тобто відповідає часу, який зазначений в ухвалі про призначення даної експертизи  приблизно о 22:25 02.01.2019.
		Крім того, встановлений судово-медичним шляхом механізм утворення черепно-мозкової травми у потерпілого, повністю корелює з об`єктивними даними, які відображені на відео, що містяться на CD-R диску, який був об`єктом експертного дослідження при проведенні даної експертизи.
		Тілесні ушкодження, які отримав ОСОБА_21 мають ознаки:
		- закрита черепно-мозкова травма  тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя);
		- кожен із саден на задній поверхні ділянки правого ліктьового суглобу  до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров`я).
		В даному випадку, локалізація та об`єм внутрішньо-мозкових складових черепно-мозкової травми, які утворилися за ротаційним механізмом (дія тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею в обличчя потерпілого), є таким, який не дозволяє відокремити їх від інших внутрішньо-мозкових складових черепно-мозкової травми щодо можливості:
		- визначення їх ступнею тяжкості відповідно до існуючих критеріїв (відповідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», які затверджені Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, та погоджені з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним Судом України, Службою безпеки України;
		- ствердження/заперечення (навіть у формі припущення) про втрату потерпілим свідомості після їх виникнення;
		- ствердження/заперечення (навіть у формі припущення) про можливість настання смерті потерпілого без наявності інших внутрішньо-мозкових складових черепно-мозкової травми, які утворилися за імпресійно-інерційним (ударно-протиударним) механізмом.
		При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі з трупу ОСОБА_21 знайдено етиловий спирт у концентрації 1,88 ‰ та 1,06 ‰ відповідно (фаза всмоктування алкоголю), що може за життя відповідати алкогольному сп`янінню середнього ступеня.
		На думку експертної комісії, така концентрація алкоголю в крові (з віддзеркаленням на ступінь сп`яніння), могла бути тією умовою, яка «дозволила» (після отримання тілом прискорення) реалізуватися саме некоординованому падінню тіла потерпілого на площину.
		Приймаючи до уваги характер та локалізацію внутрішньо-мозкових складових черепно-мозкової травми, наявність ознак стрімкого (протягом 20-30 хвилин) неблагоприємного перебігу даної травми з розвитком набряку-набухання головного мозку із розладом внутрішньо-мозкового кровообігу, наявність ознак потрапляння в нижні дихальні шляхи шлункового вмісту (як наслідок втрати свідомості потерпілим після отримання черепно-мозкової травми), все це дає підстави експертній комісії для ствердження того, що в даному випадку настання смерті ОСОБА_21 було неминучим.
		Дані наданої документації, з урахуванням даних судово-гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів ОСОБА_21 , дозволяють стверджувати про те, що за життя потерпілий:
		- у 2016 році отримав закриту черепно-мозкову травму у вигляді: перелому кісток носу, перелому передньої стінки лівої гайморової пазухи, перелому нижнього краю орбіти зліва, струсу головного мозку;
		- страждав на хронічну ішемічну хворобу серця;
		- мав прояви перебігу наднирникової (наднирники  залоза внутрішньої секреції) недостатності.
		Вищеперелічене не є ані причиною, ані приводом, ані умовою для отримання ОСОБА_21 02.01.2019 закритої черепно-мозкової травми, яка стала причиною його смерті /том 2 а. м. 227-241/.
		Вищенаведені висновки експертів кореспондуються з висновком експерта № 091-54-2019 від 18.02.2019 /том 1 а. м. 161-165/, експертним дослідженням № 011-34-2019 від 03.01.2019 /том 2 а. м. 172-178/, висновком експертного дослідження № 061-49-2019 від 08.01.2019 /том 2 а. м. 179-180/, висновком експертного дослідження № 051-6-2019 від 08.01.2019 /том 2 а. м. 181-182/, висновком експертного дослідження № 082-22-2019 від 04.01.2019 /том 2 а. м. 183/, висновком експерта № 012-19-34-2019 від 07.02.2019 /том 2 а. м. 184-190/. 
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_38 показав, що він обіймає посаду завідувача відділом комісійних судово-медичних експертиз Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи. Так, ОСОБА_38 повідомив, що закрита черепно-мозкова травма утворилась за складним механізмом, а саме за ротаційним механізмом, а також за імпресійно-інерційним (ударно-протиударним) механізмом. В даному випадку не можна розмежовувати ступінь впливу даних ушкоджень на наслідок, та неможливо конкретну травму за ротаційним механізмом визначити за ступенем її тяжкості.
		Вищевказані докази дослідженні у судовому засіданні (відеозаписи, висновки експертів, протоколи пред`явлення особи для впізнання, протоколи проведення слідчого експерименту, тощо) отримані уповноваженими особами, в порядку та на підставах, що визначені КПК України. Підстав для визнання доказів недопустимими судом протягом судового розгляду не встановлено.
		Зокрема, суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про те, що всі здобуті і досліджені в кримінальному провадженні № 12019100060000013 докази є недопустимими та не повинні бути враховані судом при постановленні вироку, оскільки заступник начальника слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві не є особою, яка наділена повноваженнями призначати групу слідчих та визначати старшого такої групи у кримінальному провадженні, а відтак всі слідчі та процесуальні дії, що були виконані в цьому кримінальному провадженні співробітниками Печерського УП ГУНП у м. Києві, які були визначені постановою заступника начальника слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві, є недопустимими.
		Відповідно до ч. 1 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування. В п. 1 ч. 2 даної статті закріплено, що керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
		Згідно з п. п. 1, 3, 6 ч. 1 ст. 110 КПК процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.
		Таким чином, повноваження слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування у конкретному провадженні підтверджується відповідним процесуальним рішенням, оформленим до вимог чинного законодавства, а саме постановою керівника органу досудового розслідування.
		У п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України закріплено, що керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, перший заступник або заступник Директора Державного бюро розслідувань, керівник (начальник) Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.
		Так, на підтвердження повноважень слідчих, в матеріалах справи міститься зокрема постанова про призначення групи слідчих від 03.01.2019. Як вбачається зі змісту вказаної постанови, вона підписана заступником начальника слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_39 , а тому, виходячи із ст. 3, ст. 39 КПК України, відповідно до покладених на нього повноважень, останній уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування кримінального провадження. Тобто при винесенні вказаної постанови про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні ОСОБА_40 діяв у межах наданих йому повноважень, у відповідності до вимог КПК України /том 2 а. м. 9/.
		Таким чином, судом встановлено, що постанова про призначення групи слідчих від 03.01.2019 була винесена з дотримання встановленої кримінальним процесуальним законом процедури.
		На підставі досліджених доказів у їх сукупності та взаємозв`язку судом беззаперечно встановлено, що смерть ОСОБА_21 перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із діями ОСОБА_9 . 
		Оцінюючи показання обвинуваченого, суд зважає на наступне.
		У судовому засіданні ОСОБА_9 показав, що не мав умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_21 , а також те, що він рефлекторно наніс удар ОСОБА_21 , побоюючись за своє життя, оскільки останній під час словесного конфлікту нібито погрожував йому застосуванням зброї.
		Вказані показання обвинуваченого спростовуються дослідженими доказами, а саме:
		- відеозаписами з камер спостереження, дослідженими в судовому засіданні, згідно яких вбачається, що під час словесного конфлікту ОСОБА_21 майже постійно тримав руки в кишенях. При цьому на відеозаписах не зафіксовано ні зброї, ні жодних рухів загиблого, які б могли бути розцінені ОСОБА_9 як такі, що загрожують його життю чи здоров`ю;
		- показаннями свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , які зазначили, що ОСОБА_9 спровокував словесний конфлікт, та загиблий не висловлював погроз та не вчиняв дій, які б загрожували життю ОСОБА_9 .
		Показання свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_19 суд вважає об`єктивними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, оскільки їх показання узгоджуються з даними, що містяться у протоколах проведення слідчих експериментів та відеозаписами події.
		Суд враховує, що необхідно відмежовувати умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого від вбивства з необережності.
		При відмежуванні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого від вбивства через необережність (ч. 1 ст. 119 КК України), суд дослідив докази, що мають значення для з`ясування суб`єктивної сторони злочину.
		Так, склад злочину, передбачений частиною другою статті 121 КК України, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей, заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень.
		Умисне тяжке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 121 КК) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.
		Складність об`єктивної сторони цього злочину полягає в тому, що передбачене законом умисне діяння спричиняє два різні похідні наслідки: первинний з них (найближчий) - тяжкі тілесні ушкодження (обов`язкова ознака об`єктивної сторони) - знаходяться у необхідному причинному зв`язку з наслідками вторинними (віддаленими) - смертю потерпілої особи (кваліфікуюча ознака). У цьому злочині згідно із законом і щодо діяння, і щодо першого, обов`язкового наслідку суб`єктивна сторона виражається в умислі (прямому чи непрямому), а стосовно другого (кваліфікованого) наслідку - тільки в необережності (самовпевненості чи недбалості). У цілому цей злочин визнається умисним, бо саме умисне ставлення до діяння і найближчого наслідку визначає спрямованість злочину, його суспільну небезпечність.
		Значення змішаної форми вини полягає в тому, що вона дає можливість: а) конкретизувати ступінь суспільної небезпечності злочину; б) визначити правильну кваліфікацію; в) відмежувати близькі за об`єктивними ознаками склади злочинів, зокрема умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від убивства через необережність, коли винуватий не усвідомлював можливості настання похідного вторинного (віддаленого) наслідку в результаті настання похідного первинного (найближчого).
		Прояв ознак умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, та вбивства через необережність, їх відмінність між собою полягає у фактичних підставах кваліфікації конкретного суспільно небезпечного діяння.
		В аспекті сказаного слід звернути увагу на роз`яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», в якій зазначено, що для відмежовування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від убивства через необережність суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного.
		Також, наведене вище розмежування складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 1 ст. 119 КК України знаходить своє відображення у постановах Верховного Суду (справи: № 752/18406/16-к від 23.05.2019, № 688/2816/16-к від 20.03.2018) та постановах Верховного Суду України (справи: № 5-8кс13 від 25.04.2013, № 5-4кс15 від 19.03.2015, № 5-25кс15 від 28.05.2015).
		Наведені обставини в сукупності з даними про локалізацію і характер утворення тілесного ушкодження свідчить про те, що ОСОБА_9 , діючи умисно, володіючи навиками нанесення удару у єдиноборстві, оскільки був боксером-професіоналом з 2005 по 2009 рік, завдаючи без будь-якого попередження удару кулаком лівої руки в область життєво важливої частини тіла, а саме голови ОСОБА_21 (який цього не очікував і не спроможний був захищатися, оскільки протягом конфлікту його руки майже весь час були в кишенях), розраховував на особливу силу удару кулаком і такі можливі наслідки, як падіння потерпілого й удар головою об землю, від чого останньому буде завдано тяжке тілесне ушкодження, і хоча не бажав, але свідомо припускав такі наслідки.
		При чому тяжкість таких наслідків у його свідомості не була конкретизована, тобто ОСОБА_9 діяв з непрямим і невизначеним (неконкретизованим) умислом.
		У конфліктній ситуації, що виникла з ОСОБА_21 , ОСОБА_9 мав можливість вирішити конфлікт мирним шляхом та не з`ясовувати стосунки в ситуації, яка не мала будь-яких негативних наслідків для нього. До того ж ОСОБА_9 мав можливість продовжити рух, або покинути місце конфлікту, однак не вчинив таких дій, а свідомо залишився, прив`язавши при цьому собаку. Надалі ОСОБА_9 , маючи можливість в будь-який час безперешкодно покинути місце конфлікту, знехтувавши можливими наслідками, застосував насилля відносно ОСОБА_21 , яке було достатнє для спричинення загиблому тілесних ушкоджень, у тому числі і тяжкого, яке утворилося, як вказано у висновку експерта № 031-44-2019 від 21.01.2019, за ротаційним механізмом внаслідок, можливо і одноразової, дії тупого предмету (за механізмом удару) з обмеженою контактуючою поверхнею (на кшталт кисті, що зібрана в кулак) в обличчя потерпілого, яка призвела до ротації його голови, надання тілу прискорення з наступним падінням на площину, а також за імпресійно-інерційним (ударно-протиударним) механізмом внаслідок одноразової дії тупого предмету з необмеженою поверхнею контакту  при падінні потерпілого із вертикального положення на площину (з контактом потиличною ділянкою), якому передувало наведене вище прискорення.
		Щодо спричинення смерті потерпілому ОСОБА_21 , то в діях ОСОБА_9 має місце необережна форма вини у вигляді злочинної недбалості. Обвинувачений не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у вигляді смерті ОСОБА_21 , хоча повинен був і міг їх передбачити.
		При цьому суд враховує, що саме удар ОСОБА_9 призвів до ротації голови ОСОБА_21 та надав тілу прискорення з наступним падінням на площину, в результаті чого ОСОБА_21 отримав тяжкі тілесні ушкодження (закрита черепно-мозкова травма, що утворилася за складним ротаційним та імпресійно-інерційним механізмом), від яких помер.
		За встановлених обставин, суд кваліфікує дії ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, та його винуватість у вчиненні вказаного злочину вважає доведеною.
		Суд вважає необґрунтованими посилання захисту на те, що отримана ОСОБА_21 травма могла утворитися внаслідок падіння, а не внаслідок удару, та вважає доведеним пред`явлене обвинувачення з наведених вище мотивів.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.
		В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , згідно ст. 66 КК України, суд враховує часткове відшкодування спричиненої злочином шкоди.
		Факт переказу ОСОБА_9 грошових коштів потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_10 підтверджується наданими в судовому засіданні 17.06.2020 стороною захисту чеками /том 3 а. м. 197/, та не оспорюється потерпілими. Позиціях потерпілих про те, що вказані дії були вчинені ОСОБА_9 виключно з метою збору позитивних характеризуючи матеріалів є їх суб`єктивним сприйняттям та не спростовує самого факту переказу та отримання коштів.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , згідно ст. 67 КК України, не встановлено.
		На підставі викладеного, з урахуванням тяжкості спричинених злочином наслідків, віку та стану здоров`я обвинуваченого, особи обвинуваченого: який на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційно працевлаштованого, який позитивно характеризується, одружений, має двох доньок (2006 та 2016 року народження), дружина перебуває в стані вагітності, раніше не судимий, вчинив злочин вперше, відношення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі у мінімальній межі санкції інкримінованої йому статті, оскільки це покарання необхідне для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		З урахуванням наведених обставин та встановлених даних, в тому числі і щодо особи обвинуваченого, суд не знаходить підстав для застосування щодо ОСОБА_9 положень статей 69, 75 КК України.
		Також суд не вбачає підстав для зміни застосованого до ОСОБА_9 запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили з огляду на засади змагальності та диспозитивності кримінального провадження, оскільки прокурором така зміна жодним чином не обґрунтована всупереч положень ст. ст. 131-132, 177, 178 КПК України. 
		Під час підготовчого судового засідання даного кримінального провадження потерпіла ОСОБА_11 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_22 , пред`явила цивільний позов до ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди та шкоди, завданої смертю потерпілого.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_9 заподіяв тяжке тілесне ушкодження її чоловіку ОСОБА_21 , що спричинило смерть останнього. На стадії досудового розслідування дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України.
		ОСОБА_11 перебувала у шлюбі з потерпілим ОСОБА_21 з яким у них народився син ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Скоєним ОСОБА_9 була заподіяна моральна шкода членам сім`ї померлого потерпілого ОСОБА_21 : його дружині ОСОБА_11 та їх малолітньому сину ОСОБА_22 . За твердженням позивача заподіяна їм моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вони зазнали у зв`язку із втратою найближчої людини  чоловіка та батька відповідно. 
		І ОСОБА_11 , і малолітній ОСОБА_22 повсякчас відчувають душевний біль, спричинений не лише втратою близької людини, а й істотними негативними змінами в їхньому житті. 
		Позивач переживає глибоке потрясіння через передчасну втрату коханого чоловіка, відчуває горе, тривогу, напруженість, в цілому порушено її емоційну рівновагу, тепер її часто турбують неприємні сновидіння, хвилювання за майбутнє, яке видається їй непевним та сумним, вона також пережите у майбутньому може негативно позначитися на її та синовому здоров`ї. 
		Крім того, відбулися порушення нормального способу її життя, бо залишившись вдовою вона надалі вимушена самостійно виховувати їх з чоловіком дитину, не маючи змоги розраховувати на його підтримку та допомогу. Вся відповідальність за виховання та утримання малолітнього сина відтепер лежить лише на ній. Вона постійно відчуває гострий брак підтримки свого чоловіка. 
		Позивач також вказала на те, що вона пережила жах та відчай від смерті чоловіка, адже він помер на її очах.
		Малолітній ОСОБА_22 , 2017 року народження, залишився без батька та на все подальше життя позбавлений батьківської любові, опіки та піклування, що приносить душевний біль та страждання дитині.
		Протиправними діями ОСОБА_9 завдано ОСОБА_11 та ОСОБА_22 непоправних немайнових втрат. 
		З метою обґрунтування тяжкості завданої моральної шкоди та розміру її компенсації ОСОБА_11 надала суду висновок соціально-психологічного дослідження № 03-12-19 від 03.12.2019 /том 1 а. м. 132-157/. На її думку, сума грошових коштів, сплачених нею з проведення експертизи моральної шкоди, повинна бути відшкодована відповідачем у повному обсязі в сумі 4173 грн.
		Посилаючись на положення Цивільного кодексу України, ОСОБА_11 просить суд стягнути з ОСОБА_9 на її користь відшкодування заподіяної їй моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн, та ще 1 000 000 грн відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_22 . 
		В обґрунтування вимог про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого особам, які перебували на його утриманні, ОСОБА_11 , посилаючись на положення статей 1200, 1202 Цивільного кодексу України, зазначила, що за життя померлий ОСОБА_21 був офіційного працевлаштованим та отримував заробітну плату. Вона та їх спільний син мають право на отримання такого відшкодування у зв`язку з тим, що дитина перебувала на утриманні батька, а вона, на момент смерті потерпілого, не працювала і здійснювала та здійснює догляд за дитиною. У зв`язку із цим розрахунок розміру шкоди повинен здійснюватися виходячи з розміру середньомісячного заробітку, з дня смерті потерпілого за вирахуванням частки, що припадала на самого потерпілого.
		Вона просить стягнути з ОСОБА_9 на її користь відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_21 , шляхом здійснення щомісячних платежів в сумі 6079 грн 93 коп., починаючи з 04.01.2019 до 25.09.2035, а також стягнути з ОСОБА_9 на її користь, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_22 , відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_21 , шляхом здійснення щомісячних платежів в сумі 6079 грн. 93 коп., починаючи з 04.01.2019 до 25.09.2031.
		Дослідивши матеріали справи, долучені цивільним позивачем докази на обґрунтування свої вимог, суд дійшов до наступних висновків.
		Вище за текстом суд вже навів та обґрунтував свій висновок про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме: ОСОБА_9 є винним в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть ОСОБА_21 .
		До дня смерті ОСОБА_21 перебував у шлюбі з ОСОБА_11 , а ІНФОРМАЦІЯ_6 від шлюбу в них народився син ОСОБА_22 .
		Однак, смерть ОСОБА_21 не являється єдиним наслідком скоєного злочину. 
		Суд погоджується з доводами позивача, що протиправна винна поведінка ОСОБА_9 відносно її чоловіка та батька її дитини, зрештою смерть останнього перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з душевними стражданнями потерпілих, істотними негативними змінами в їх приватному і сімейному житті, які фактично є непоправними, що в розумінні ст. 23 ЦК України є моральною шкодою.
		Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (ч. 1 ст. 1177 ЦК України).
		Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
		Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
		Суд погоджується з доводи позивача, що смерть ОСОБА_21 спричинила його дружині та малолітньому сину моральну шкоду. 
		З урахуванням обставин цієї справи, заподіяння дружині та сину померлого моральної шкоди презюмується на підставі норми ч. 2 ст. 1168 ЦК України.
		Суд приймає до уваги доводи позивача, що завдана їй та їх з потерпілим сину моральна шкода полягає у протиправній поведінці щодо члена їхньої сім`ї, у душевному болю та стражданнях, яких вони зазнали у зв`язку із втратою близької людини, істотних негативних зміни в їхньому житті: переживання, тривога, порушення сну, емоційна напруга, знервованість, хвилювання. Обґрунтованими є доводи ОСОБА_11 , що залишившись вдовою, вона вимушена надалі одна виховувати дитину та забезпечувати його матеріально, а малолітній ОСОБА_22 , 2017 року народження, залишився напівсиротою та на все життя буде позбавлений батьківської любові та опіки. 
		Цивільний позивач оцінила розмір завданої моральної шкоди у сумі 1 000 000 гривень кожному з потерпілих.
		Оскільки закон не містить чітких приписів щодо розміру відшкодування моральної шкоди для таких випадків, то оцінюючи розмір позовних вимог в цій частині суд враховує обставини цієї справи, а саме: характер правопорушення, глибину душевних страждань кожного потерпілого, істотність змін у житті кожного з них, ступінь вини ОСОБА_41 . При визначенні розміру відшкодування суд виходить з вимог розумності і справедливості. 
		Суд вважає, що з огляду на малолітній вік ОСОБА_22 , непоправність для нього наслідків заподіяної йому втрати, їх тривалість для нього (дитина, зазвичай, гостро відчуває такі наслідки, а потребу в батьківському вихованні, підготовці до дорослого життя та матеріальному утриманні не менше ніж до моменту досягнення повноліття), а тому розмір компенсації йому моральної шкоди має бути більшим порівняно з ОСОБА_11 . 
		Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову щодо відшкодування моральної шкоди та вважає правильним присудити на користь ОСОБА_11 відшкодування моральної шкоди у розмірі 250 000 грн., а на користь ОСОБА_22 500 000 грн.
		Щодо вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_9 відшкодування витрат на виготовлення висновку соціально-психологічного дослідження № 03-12-19 від 03.12.2019, які позивач вважає збитками, котрі вона зробила для відновлення свого порушеного права.
		Суд вважає, що витрати позивача на її соціально-психологічне дослідження не являються витратами на відновлення порушеного права, на захист якого вона пред`явила позов, у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України.
		Висновок соціально-психологічного дослідження, а точніше громадську експертизу моральної шкоди в громадянському суспільстві, проведену ГО «Спілка фахівців соціальних та психологічних досліджень», позивач подала до суду, як доказ її емоційного та психологічного стану після події злочину.
		Вказане експертне дослідження являється письмовим доказом в розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а не висновком експерта.
		Норми ст. 118 КПК України та ст. 133 ЦПК України містять вичерпні переліки судових (процесуальних) витрат, які підлягають розподілу за наслідками вирішення справи. Однак витрати на здобуття сторонами письмових доказів до числа визначених законом судових (процесуальних) витрат не належать. 
		У зв`язку з цим вимога про стягнення з ОСОБА_9 4173 грн. відшкодування шкоди задоволенню не підлягає.
		Щодо вимог цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_21 .
		Згідно зі ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
		Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.
		Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
		Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
		Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.
		Розмір відшкодування може бути збільшений законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.
		Правовий аналіз вищенаведених положень закону дозволяє дійти наступних висновків.
		Загальними положеннями Цивільного кодексу України про відшкодування шкоди врегульовано право на отримання відшкодування матеріальної та моральної шкоди особами, яким така шкода була завдана, від особи за наявності вини останньої. Положеннями ст. 1200, ст.1202 ЦК України встановлено право на отримання від винної особи періодичних виплат протягом певного періоду, що здійснюються на користь осіб, які перебували на утриманні або мали за законом право на утримання від потерпілої особи, яка померла внаслідок неправомірних дій. До числа таких осіб закон зараховує, зокрема, дітей (непрацездатні в силу припису п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування) та осіб, які не працюють і здійснюють догляд за дітьми померлого, до досягнення останніми чотирнадцятирічного віку.
		Оскільки суд встановив, що на час смерті ОСОБА_21  його син ОСОБА_22 являвся малолітнім, то відповідно до ст. 1200 ЦК України він має право на отримання від винної особи ОСОБА_9 відшкодування шкоди, завданою смертю його батька.
		Визначаючи у відповідності до ч. 2 ст. 1200 ЦК України розмір відшкодування завданої ОСОБА_22 шкоди, суд враховує, що розмір середньомісячного заробітку ОСОБА_21 становив 18 239 грн. 83 коп., що підтверджується довідкою Управління державної охорони України від 16 липня 2019 року № 2/20-1379 /том 1 а. м. 107/.
		Таким чином, за вирахуванням від суми середньомісячного заробітку потерпілого частки, яка припадала на нього та його дружину розмір щомісячного відшкодування шкоди малолітньому ОСОБА_22 становить 6079 грн. 93 коп.
		Отже в цій частині позов підлягає задоволенню.
		Вирішуючи питання права ОСОБА_11 на отримання відшкодування у зв`язку зі здійсненням нею догляду за їх з померлим ОСОБА_21 малолітнім сином ОСОБА_42 , суд виходить з такого.
		Зі змісту п. 4 абз. 2 ч. 1 ст. 1200 ЦК України вбачається, що шкода відшкодовується непрацюючим особам, які здійснюють догляд за дітьми померлого до досягнення дітьми чотирнадцятирічного віку. Наявність у таких осіб працездатності чи досягнення ними певного віку значення не має.
		До числа цих осіб належать, зокрема, подружжя померлого.
		Отже, у таких справах доведенню підлягають такі обставини:
		- перебування у шлюбі за потерпілим, який помер;
		- наявність у потерпілого дітей;
		- здійснення другим із подружжя, який пережив померлого, догляду за його дітьми, які не досягли чотирнадцятирічного віку;
		- відсутність у другого із подружжя роботи.
		Наявні у справі докази підтверджують шлюб між ОСОБА_21 і ОСОБА_11 , а також їх батьківство щодо малолітнього ОСОБА_22 .
		Після смерті ОСОБА_21 догляд за його сином здійснює мати дитини, ОСОБА_11 .
		Щодо відсутності у ОСОБА_11 роботи, то в позовній заяві позивач вказала, що на день смерті її чоловіка вона не працювала і здійснювала догляд за дитиною.
		Однак жодного доказу на підтвердження цієї обставини позивач не подала. Не надала вона доказів і щодо відсутності у неї роботи на час пред`явлення нею позову (тобто станом на 05.12.2019), та станом на дату вирішення спору.
		З урахуванням принципу змагальності кримінального та цивільного судочинства, суд вважає, що позивач не довела доказами, що вона здійснюючи догляд за їх з потерпілим сином не має роботи, тобто не довела одну із умов, яка відповідно до п. 4 абз. 2 ч. 1 ст. 1200 ЦК України дає їй право вимагати відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_21 . 
		Отже в задоволенні позову в цій частині належить відмовити за недоведеністю обставин, на яких він ґрунтується.
		Призначаючи ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі, суд враховує положення ст. 72 КК України, щодо необхідності зарахування строку попереднього ув`язнення.
		Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.
		Питання процесуальних витрат суд вирішує з урахуванням приписів Глави 8 КПК України.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -
		 
		З А С У Д И В :
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
		До набрання вироком суду законної сили застосувати до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, поклавши у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України на нього обов`язки: прибувати за кожною вимогою суду у кримінальному провадженні; не відлучатися за межі м. Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи.
		Строк відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою направлення для відбуття покарання.
		Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 03.01.2019 по 08.01.2019 (включно) та з 24.01.2019 по 02.04.2019 (включно), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Цивільний позов ОСОБА_11 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_22 , задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн.
		Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ), яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_22 , відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн.
		Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ), яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_22 , відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_21 , в сумі 6079 (шість тисяч сімдесят дев`ять) грн. 93 коп. щомісячно, починаючи з 04.01.2019 до досягнення ним вісімнадцяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		В задоволенні вимог ОСОБА_11 про відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_21 та витрат за послуги спеціаліста (громадська експертиза моральної шкоди потерпілого, як суспільно-етичної категорії громадянського суспільства) - відмовити. 
		Речові докази по справі :
		- CD-R диск об`ємом пам`яті 700 Mb, на якому записано 7 відеозаписів із камер зовнішнього спостереження ЖК «Французький квартал» - зберігати в матеріалах справи.
		- Пістолет «Форт12Р», калібр 9 мм., № НОМЕР_4 , з магазином та 9 патронами калібру 9 мм.; магазин з 6 патронами; дозвіл на зброю на ім`я ОСОБА_9 № НОМЕР_5 ; 2 предмети схожі на ножі з чохлами; спортивні штани «Рібак»; закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_9 ; грамота на ім`я ОСОБА_9 ; посвідчення ГО «Тризуб Січ» по боротьбі з корупцією на ім`я ОСОБА_9 - повернути володільцю після набрання вироком законної сили.
		Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) процесуальні витрати за залучення експерта на стадії досудового розслідування, а саме:
		- витрати на проведення судово-медичної експертизи (відділу цитології) № 091-54-2019, що становлять 2296 грн. 20 коп.;
		- витрати на проведення судово-медичної експертизи (відділу трупів) № 012-19-34-2019, що становлять 10 530 грн. 40 коп.;
		- витрати на проведення судово-медичної (комісійної) експертизи № 031-44-2019, що становлять 6676 грн. 10 коп. 
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його оголошення через Печерський районний суд м. Києва.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку вручити учасникам кримінального провадження після його оголошення.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...