Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 604/552/21 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку; Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Надіслано для оприлюднення: 18.08.2021. Зареєстровано: 19.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2021.
Дата набрання законної сили: 21.08.2021
Номер судового провадження: 3/604/357/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		604/552/21 
		3/604/357/21 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 серпня 2021 року смт. Підволочиськ 
		 
		Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі :
		 
		головуючого судді Сташків Н.Б., 
		секретаря судового засідання Стадніцької З.О.
		захисника  адвоката Кулеби І.І.
		 
		розглянувши матеріали, які надійшли від Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності :
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , непрацюючого, раніше до адміністративної відповідальності притягувався 30 березня 2021 року за ч.2 ст.130 КпАП України до штрафу в розмірі 20400 грн за позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки, 
		 
		за ч. 3 ст. 130 КпАП України, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		До Підволочиського районного суду Тернопільської області 24 травня 2021року від Тернопільського РУП відділення поліції № 5 (смт. Підволочиськ) ГУНП в Тернопільській області надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 130 КпАП України.
		 
		Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 497490 від 19 травня 2021 року ОСОБА_1 , 18 травня 2021 року о 23:38 год у с. Росохуватець Підволочиського району Тернопільської області керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, різкий запах алкоголю з порожнини рота, обстановка не відповідає дійсності. На вимогу продути алкотест 6810 «Драгер» або пройти огляд у мед закладі для визначення стану сп`яніння відмовився. Порушення вчинено двічі, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, вчинивши правопорушення передбачене ч.3 ст. 130 КпАП України. 
		 
		В судовому засіданні особа, що притягується до адміністративної відповідальності, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що дійсно двічі притягувався до відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння і був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 3 роки. 18 травня 2021 робу йому зателефонував знайомий ОСОБА_2 та попросив транспортний засіб для того, щоб поїхати у с. Максимівку Тернопільської області у власних справах. Цього ж дня близько 23:00 год ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля та розпочав рух. Проїхавши близько 10-20 метрів від дому, згадав, що забув мобільний телефон і побіг за ним. Разом із тим, водій був не уважний та не поставив автомобіль на передачу, не застосував ручне гальмо, внаслідок чого автомобіль покотився. Перебуваючи збоку від водія на пасажирському сидінні, застосував ручне гальмування. В цей час під`їхали працівники поліції та почали його звинувачувати, що він керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, хоча він вийшов із боку пасажира та пояснював поліцейським, що він пасажир, а автомобілем керує його знайомий. У той час, коли він намагався пояснити працівниками поліції, що він автомобілем не керував, через 1-2 хв підійшов його друг ОСОБА_2 та також пояснював, що саме він керує даним транспортним засобом, проте його слова до уваги не взяли та пропонували пройти огляд на стан сп`яніння. В свою чергу він не відмовлявся пройти такий огляд, проте нерозумів чому має проходити такий огляд, коли автомобілем керує інша особа. Ствердив, що автомобілем не керував, будь-яких належних та допустимих доказів працівники поліції не пред`явили, свідків події, окрім його товариша ОСОБА_2 не було, а тому просить закрити провадження у зв`язку з відсутністю події та складу адмінпорушення.
		 
		Суд, заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, пояснення свідка, дослідивши надані сторонами письмові докази, а також відео файли, що надані працівниками поліції, проаналізувавши усі зібрані докази у повній сукупності, приходить до переконання, що провадження у справі підлягає закриттю, виходячи із наступних підстав.
		Згідно із ч.1, п.п.1, 2, 3 ч.2ст.129 Конституції Українисуддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
		Основними засадами судочинства є:
		1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
		2) забезпечення доведеності вини;
		3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		 
		Відповідно до ч.2ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суддя здійснює правосуддя на основіКонституціїі законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
		 
		Статтею 7 КпАП України зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Згідност. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положеньст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
		У відповідності до ст.ст.254,256 КУпАПпро вчинене адміністративне правопорушення уповноваженою на те посадовою особою складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
		При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
		Статтею 283 КУпАПвизначено відомості, які повинна містити постанова по справі про адміністративне правопорушення, серед яких відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
		Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимогст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Вимогами ч.1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна, необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
		 
		Так, на підтвердження доводів вчинення громадянином ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КпАП України працівниками поліції надано :
		 
		-протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 497490 від 19 травня 2021 року;
		-рапорт поліцейського СРПП ВП №5 (смт. Підволочиськ) Тернопільського РУП в Тернопільській області;
		 
		-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
		 
		-акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
		 
		-диск відеозапису із відео файлами, котрі досліджувались у судовому засіданні.
		 
		Відповідно до вимогст.280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Так, надаючи оцінку наданим сторонами доказам у їх повній сукупності, суд виходить із наступного.
		 
		В силу положень ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		За приписами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
		 
		Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних за ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
		Зокрема, відповідно до положень частин 2 - 6ст.266 КУпАПогляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
		У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.
		Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
		Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.
		Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
		Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Згідно п.1 Розділу 1Інструкції №1452/73остання визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду.
		Відповідно до п.2 Розділу 1Інструкції №1452/73огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
		При цьому, пунктом 3 Розділу 1Інструкції №1452/73визначено, що ознаками алкогольного сп`яніння є: запах з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
		Згідно п.6 Розділу IIІнструкції №1452/73огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
		Відповідно до п.7Розділу І Інструкції №1452/73у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно дост.266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		У відповідності до п.п.8, 12 розділу ІІІнструкції №1452/73у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу Iцієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієїІнструкції.
		Згідно із п.9 розділу ІІІнструкції №1452/73з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
		У відповідності до Порядку №1103 огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків (п.4).
		Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (п.6).
		Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав (п.7).
		У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п.8).
		Частиною 3статті 130 КУпАПвизначено декількадіянь,які утворюютьоб`єктивнусторону зазначеногоправопорушення,серед якихкерування транспортнимзасобом особоюв станіалкогольного сп`яніннявчинені двічіпротягом року,а такожі відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
		Вчинення саме такого правопорушення інкримінується особі, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
		Об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення полягає у відмові особи, яка керує транспортними засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, особою, котра притягувалась до відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння особою, котра двічі притягувалась до відповідальності.
		Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу, тобто, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
		Таким чином, для того, щоб дії особи, яка керує транспортним засобом, могли бути кваліфіковано, як відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, уповноважений працівник поліції спочатку повинен безумовно довести сам факт керування винною особою транспортним засобом, а у подальшому у чіткій формі висловити вимогу про проходження на стан алкогольного сп`яніння. І лише після цього особа може повідомити про свою відмову, або вчинити інші дії, які б свідчили про його небажання та ухилення від такого огляду.
		Вказана відмова особи від проходження огляду має бути оформлена належним чином.
		Таким чином, склад адмінправопорушення, передбаченого ч.3ст.130 КУпАП, може мати місце лише тоді, коли водій, керуючи транспортним засобом із ознаками сп`яніння, відмовився проходити огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в спеціально визначеному лікувальному закладі.
		У відповідності до п.27Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року(далі - Постанова Пленуму ВСУ №14), якщо водій ухилився від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
		Аналогічна норма міститься і в п.6 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїНаказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція з оформлення матеріалів №1395) , згідно якої у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
		Доводячи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КпАП України, поліцейські посилаються на обставини, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 497490 від 19.05. 2021 року, рапорт працівника поліції, а також відео фіксацію, що надані суду.
		Разом із тим з таким висновком суд не може погодитись, виходячи із наступного :
		У відповідності до п.9 ч.1 ст.31, ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03 лютого 2016 року №100, під час документування обставин правопорушення працівниками поліції здійснювалася відеофіксація за допомогою нагрудних відеореєстраторів №000019у яких місяться 4 файли, зокрема 1 файл 7:42 хв  269304 КБ, 2-й файл 7:43хв. 184418 КБ, 3-й файл 7:44 хв, 4-й файл 7:46 395342 КБ.
		Аналізуючи матеріали відеозйомки із вказаних камер, які у відповідності дост. 251 КУпАПє одним із доказів, суд встановив наступне.
		Із наданої фіксації вбачається, що під час руху службовим автомобілем, поліцейські помітили автомобіль. Під час неодноразового перегляду в залі судового засідання, враховуючи темну пору доби, та відстань від автомобіля поліцейського до автомобіля, де перебував ОСОБА_3 , а також динаміку руху автомобіля поліцейського - не вдалося встановити, чи він рухався, чи котився, чи взагалі стояв на місці. Проте, коли працівники поліції під`їхали до нього, із сторони пасажира вийшов ОСОБА_3 . В динаміці від того часу, коли поліцейські помітили автомобіль та під`їхали до нього пройшло декілька секунд. На іншому відеофайлі з проміжком часу через 20 хвилин вбачається, що поліцейський намагався залучити до участі у якості понятого ОСОБА_4 , котрий повідомляв, що саме він керував транспортним засобом, а не ОСОБА_1 . Сам ОСОБА_1 не заперечив факт вживання алкоголю, проте категорично заперечував факт перебування за кермом автомобіля і намагався з`ясувати у поліцейських, чому саме він має проходити обстеження для визначення стану алкогольного сп`яніння, оскільки не перебував за кермом. Таким чином у зв`язку з перериванням відео файлів в судовому засіданні не спростовано версію ОСОБА_5 , що саме ОСОБА_2 керував автомобілем, і саме він повернувся після того, як забрав телефон до авто.
		Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 суду показав, що 18 травня 2021 року зателефонував до свого знайомого ОСОБА_1 та попросив у нього автомобіль для поїздки у с. Максимівку у власних справах. Коли прийшов до ОСОБА_1 то вирішили поїхати разом, проте за кермом автомобіля був він, оскільки ОСОБА_1 говорив, що позбавлений права керування транспортними засобами. Близько 23:30 год виїхали із подвір`я і, проїхавши 10-20 метрів з горба, згадав, що забув мобільний телефон. Зупинив автомобіль, пішов за ним на подвір`я ОСОБА_1 , а повернувшись через 2 хвилини, побачив, що біля авто знаходяться працівники поліції. Разом із ОСОБА_1 намагались пояснити, що за кермом авто був саме він, а не ОСОБА_1 , проте вони такі пояснення до уваги не брали та пропонували пройти ОСОБА_1 огляд на стан сп`яніння. Ствердив, що за кермом автомобіля перебував саме він, а ОСОБА_1 сидів справа на передньому пасажирському сидінні.
		Таким чином, дані відеозаписи працівників поліції не можуть об`єктивно підтверджувати факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом автомобілем Опель астра д.н.з. НОМЕР_1 , а тому суд не може взяти його до уваги та покласти в основу на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КпАП України.
		Суд також не бере до уваги як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КпАП України рапорт працівників поліції та акт направлення для визначення стану алкогольного сп`яніння, оскільки дані докази не являються прямими та жодним чином не підтверджують факт керування саме ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп`яніння.
		Крім того з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, різкий запах алкоголю з порожнини рота, обстановка не відповідає дійсності. 
		 
		Разом із тим, посилання працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення, на той факт, що обстановка, що не відповідала дійсності для суду є незрозумілою, оскільки незрозуміло з чого вона випливала, в чому виражалась. Натомість із наданих відео файлів вбачається, що ОСОБА_1 об`єктивно сприймав ситуацію, чітко та спокійно відповідав на запитання, не порушував порядок та спокій, не висловлювався, лиш заперечував факт, що саме він керував транспортним засобом.
		Таким чином посилання працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення на дані, які не відповідають фактичним обставинам, є порушенням вимогст.256 КУпАП, яка вимагає при складанні протоколу про адміністративне правопорушення правильно і повно викласти у ньому суть адміністративного правопорушення, і на думку суду є неконкретним обвинуваченням.
		Аналіз вищевказаних обставин у сукупності з іншими наявними у справі доказами, в тому числі і тими, на які суд послався, беззаперечно вказує на порушення працівниками поліції порядку доведення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а як наслідок необхідності проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння.
		Зокрема, в ч.ч.2, 3ст.266 КУпАПта п.п.6, 7Інструкції №1452/73, чітко зазначено, що проведення такого огляду проводиться працівником поліції на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів і передбачають, що огляд на стан алкогольного чи іншого сп`яніння у закладах охорони здоров`я, проводиться лише у разі незгоди водія на проведення такого огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів (тобто на місці знаходження чи зупинки водія), або в разі незгоди з його результатами.
		За вищевказаних обставин, зокрема, внесення працівником поліції до протоколу про адміністративне правопорушення відомостей, які не відповідають фактичним обставинам, а також необхідність проведення огляду, не може прийматися судом до уваги, як доказ винуватості особи в розумінніст.251 КУпАП, оскільки є неналежним доказом.
		Інших доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 автомобілем суду не надано.
		Приписи ч.2ст.19 Конституції Українизобов`язують органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Однак, здійснюючи провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 органи поліції не дотримались встановленого законом порядку фіксації правопорушення та зібрання і оформлення доказів.
		Згідност.8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Відповідно до положеньст.9 Конституції Українитаст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
		Так, ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікованаЗаконом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року(далі - Конвенції) передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
		Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
		Згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
		У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування ч.2 ст.6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права».
		У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgment of 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, і, отже, ст.6 не може бути застосована. Однак, ЄСПЛ не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте, ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу.
		У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1ст.51 КУпАПстосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0.42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
		У справі «Маліге проти Франції» («Maligev. France», заява № 27812/95, рішення від 23 вересня 1998 року) ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації NoR (91).
		Тим більше, «кримінальним обвинуваченням», у розумінні Конвенції, слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років, або адміністративний арешт на строк 15 діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника. 
		Таким чином, ч.2 ст.6 Конвенції гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.
		Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 pоку, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 pоку, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 pоку), суд виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати, по суті, викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Враховуючи викладене, в справах про адміністративні правопорушення підлягає застосуванню положенняст.62 Конституції Українипро те, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3ст.130 КУпАП, а відтак, провадження по справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1ст.247 КУпАП.
		Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1  за ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ст. 247 КпАП України у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. 
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
		 
		На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
		 
		 
		 
		Суддя  підпис
		Згідно з оригіналом:
		Суддя Підволочиського районного суду
		Тернопільської області Н.Б.Сташків

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...