Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/2820/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано судом: 19.08.2021. Зареєстровано: 19.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2021.
Дата набрання законної сили: 01.02.2022
Результат оскарження 01.02.2022 Апеляційний суд Миколаївської області: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/487/50/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017150410000048

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   Справа № 487/2820/17 
		   Провадження № 1-кп/487/50/21
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 серпня 2021 року 
		Заводський районний суд м.Миколаєва  у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №4201715041000048 за обвинуваченням
		 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Широкий Лан Веселинівського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працював інспектором патрульної поліції 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у м.Миколаєві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до квітня 2021року , має звання лейтенанта поліції, на даний час не працює, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого -
		- у вчинені злочину , передбаченого ч.2 ст.365 КК України 
		 
		За участю сторін кримінального провадження:
		сторони обвинувачення: прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 
		захисника ОСОБА_7 
		В С Т А Н О В И В 
		Формулювання обвинувачення визнаного судом не доведеним:
		Органом досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується в наступному:
		Так, лейтенант поліції ОСОБА_4 наказом начальника департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 30.05.2016 за №144- с призначений на посаду інспектора патрульної поліції 1-ої роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
		За займаною посадою ОСОБА_4 , відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», є працівником правоохоронного органу.
		Відповідно до статті 19 Конституції України, ст.ст.8, 18 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_4 зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 28 Конституцій України, кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
		Відповідно до ст. З Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України №475 97-ВР від 17 липня 1997 року, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводження або покаранню.
		Відповідно до ст.ст. 1, 2, 6, 7 Закону України «Про національну поліцію», завданням поліції, зокрема є забезпечення охорони прав і свобод людини, а також :інтересів суспільства і держави. Поліція у своїй діяльності керується принципом ветховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
		Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.
		Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
		Вступивши на службу в органи поліції ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», склав присягу на вірність Українському народові та повинен був дотримуватися Конституції і законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.
		Таким чином, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист суддів, працівників апарату суду і працівників правоохоронних органів», лейтенант поліції ОСОБА_4 є службовою особою, яка постійно обіймає посаду в державних органах виконавчої влади, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, та є працівником правоохоронного органу, який здійснює правозастосовну та правоохоронну функцію.
		В силу отриманої освіти та наявного досвіду роботи в органах Національної поліції ОСОБА_4 знав та розумів вищевикладені вимоги Конституції України та виданих в її розвиток та реалізацію інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність Національної поліції та Присяги поліцейського.
		Однак, діючи в порушення наведених вимог законів, ОСОБА_4 як службова особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, вчинив тяжкий службовий злочин при наступних обставинах.
		25.12.2016 близько 21 години мешканці міста Миколаєва громадяни України ОСОБА_8 , 1994 р.н.,та інші особи , проводили час на власний розсуд, знаходились біля будинку АДРЕСА_3 .
		При цьому, кожен із зазначених громадян громадського порядку не порушували, дій, які б виражали неповагу до суспільства, супроводжувалися особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом по відношенню до окремого громадянина чи громадян не вчиняли, а так само не порушували спокій мешканців будинку у вечірній час голосом чи створювання шуму.
		Близько 21 години 25.12.2016 до будинку АДРЕСА_3 за викликом "102" прибув екіпаж патрульної поліції у складі 3 поліцейської роти 2 батальйону - капрала поліції ,іншої особи та інспектора 1 роти 2 батальйону лейтенанта поліції , іншої особи , які під`їхали на місце на службовому автомобілі із відповідними розпізнавальними знаками патрульної поліції державний реєстраційний номер 0398.
		Незважаючи на відсутність обставин, передбачених ст. ст. 42-46 Закону України «Про Національну поліцію», які б надавали право працівникам поліції застосовувати заходи примусу, фізичну силу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю, інші особи ,( працівники поліції )за відсутності достатніх та обґрунтованих підстав зажадали від громадянина ОСОБА_8 пояснити причини свого знаходження на вказаній вулиці.
		Будучи обуреним безпідставною та необгрунтованою підозрою з боку співробітників поліції, ОСОБА_8 запропонував поліцейським пояснити причини своєї поведінки та наявності достатніх підстав для перевірки, та не отримавши відповіді покинув місце свого знаходження, направившись з вулиці Дачної у бік вулиці Крилова у м. Миколаєві.
		В цей час, за повідомленням інших осіб (поліцейських) на місце події прибуло ще 5 екіпажів патрульної поліції у складі 11 співробітників патрульної поліції, один з яких був екіпаж патрульної поліції у складі командира 1 роти 2 батальйону старшого лейтенанта поліції , іншої особи та інспектора 1 роти 2 батальйону лейтенанта поліції ОСОБА_4 , які під`їхали на місце на службовому автомобілі із відповідними розпізнавальними знаками патрульної поліції державний реєстраційний номер 0837.
		Таким чином, на місці де знаходився громадянин ОСОБА_8 ( інші особи залишились біля будинку АДРЕСА_3 ), останній був в оточенні 6-ти службових автомобілів та 13-ти співробітників Управління патрульної поліції у м. Миколаєві, численність яких, наявність досвіду та забезпеченість засобами захисту, спеціальними засобами, зброєю, явно не відповідало обстановці, яка склалася та протидії можливій протиправній поведінці ОСОБА_8 , який намагався піти з вулиці через відсутність у поліцейських достатніх підстав для затримання і підозри.
		Проте, співробітники Управління патрульної поліції у м. Миколаєві, в тому числі лейтенант поліції ОСОБА_4 будучи невдоволеним поведінкою ОСОБА_8 , який намагався піти з місця події, та використовуючи це як тривід для застосування фізичного насильства та спецзасобів за нібито невиконання ОСОБА_8 вимог поліцейського, усвідомлюючи, що явно перевищує надану йому владу та службові повноваження, визначені Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», посадовою інструкцією поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 25.01.2016 №4/1, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, знаходячись у районі будинку 7 по вул. Дачній у Заводському районі міста Миколаєва 25.12.2016 в період часу приблизно з 21 години 00 хвилин до 21 години 30 хвилин, вчинив дії, які супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів відносно громадянина ОСОБА_8 , що виразилося:
		- умисному штовханні руками в груди ОСОБА_8 , з метою притиснути останнього до стіни будинку, що призводило до трьох сильних ударів потилицею об стіну, нанесення не менш чотирьох сильних ударів кулаками та ногами в область голови та кінцівок, застосування спеціальних засобів - пари кайданок у положенні руки за спину, умисному штовханні правим коліном в лопаточну область, що завдало сильну фізичну біль, нанесенні двох сильних ударів кулаком правої руки в ліву обдасть підребер`я, штовханні на капот службового автомобілю та нанесенні двох сильних ударів кулаком правої руки в потилицю, внаслідок чого громадянину ОСОБА_8 були спричиненні тілесні ушкодження з приводу яких останній перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Миколаївської лікарні №1 з 26.12.2016 по 28.12.2016.
		Внаслідок протиправних дій лейтенанта поліції ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_8 була завдана істотна шкода у вигляді спричинення тілесних ушкоджень - закритої черепно-мозкової травми, порушення охоронюваних законом його прав - завідомо незаконному затриманню без ухвали слідчого судді, без складання протоколу про затримання та реалізації прав затриманого на захист, без повідомлення особі про підозру, внесенню відомостей до ЄРДР Заводським відділом поліції ГУ НП в Миколаївській області про нібито вчинення потерпілим кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України.
		Органом досудового слідства дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст.365 КК України ,як перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, які супроводжувались насильством та застосуванням спеціальних засобів, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам громадянину.
		Дослідивши у ході судового слідства усі зібрані органом досудового розслідування докази, показання свідків, суд приходить до висновку, що пред`явлене обвинуваченому ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК Українине знайшло свого підтвердження з наступних підстав.
		Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст.365 КК України не визнав , пояснивши, що вказаного злочину він не вчиняв та просив його виправдати. 
		В судовому засіданні він суду показав, що з 2015 по квітень 2021 року він перебував на посаді інспектора та заступником командира роти патрульної поліції 1 роти 2 батальйону УПП у м.Миколаєві.
		25.12.2016 р., перебуваючи в екіпажі разом із ОСОБА_9 отримав виклик через радіоефір про те , що потрібна допомога патрульним поліцейським, серед яких був ОСОБА_10 . Під`їхавши до місця події побачив , що екіпаж , серед яких був поліцейський ОСОБА_11 також знаходиться на місці події. ОСОБА_10 повідомив, що ними виявлено двох чоловіків, які не виконали їх вимогу про зупинку та один із яких почав втікати. До ОСОБА_8 , який втікав, спочатку підійшли ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , але ОСОБА_8 почав розмахувати руками, намагаючись нанести їм удари і втекти. Він ( ОСОБА_4 ) почав підходити до ОСОБА_8 , але останній раптово наніс йому декілька ударів рукою в область обличчя. Також ОСОБА_8 наніс удари і ОСОБА_11 . Хтось із поліцейських, (хто саме ОСОБА_4 не пам`ятає) застосував до ОСОБА_8 кайданки та розпилив сльозоточивий газ із балончика. Ніяких тілесних ушкоджень він ОСОБА_8 не наносив, хто наносив не пам`ятає. А приймав участь у затриманні ОСОБА_8 він вже після того, як останній наніс тілесні ушкодження працівникам поліції, в тому числі і йому.
		В подальшому від дачі показів в силу ст.63 Конституції України відмовився.
		Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився. В заяві просив розглядати кримінальне провадження без його участі. В позовній заяві просив стягнути із обвинуваченого на його користь 774 грн.87 коп. завданої матеріальної шкоди та 41000 грн. моральної шкоди. 
		На підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінуємого йому злочину стороною обвинувачення надані докази, які безпосередньо досліджені судом в судовому засіданні, а саме:
		Відповідно до витягу із кримінального провадження № №4201715041000048 30.01.2017 року до ЄРДР були внесені відомості за ч.2 ст.365 КК України. А саме 25.12.2016 року співробітники патрульної поліції м.Миколаєва , перевищуючи владу та службові повноваження умисно вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, які виявились у безпідставному затриманні, застосуванні насильства та спеціальних засобів до гр. ОСОБА_8 . 
		Відповідно до витягу із кримінального провадження № №42017150410000248 23.05.2017 року до ЄРДР внесено відомості за ч. 1 ст.396 КК України , а саме що 26.12.2016 року службові особи Управління патрульної поліції у м. Миколаєві вчинили дії із заздалегідь не обіцяного приховування тяжкого злочину ,що виразились у приховуванні від органів досудового розслідування відеозаписів з камер спостереження співробітників Управління патрульної поліції у м.Миколаєві за 25.12.2015 , на яких містились відомості щодо перевищення повноважень лейтенанта поліції ОСОБА_4 . 
		Відповідно до листа т.в.о начальника Управління патрульної поліції у м.Миколаєві ОСОБА_12 від 13.03.2017р., 25.12.2016р. о 21 год.12 хв. від оперативного чергового спецлінії №102 екіпажу патрульної поліції 0103 в складі поліцейського роти №3 батальйону №2 капрала поліції ОСОБА_13 та інспектора роти №1 батальйону №2 лейтенанта поліції ОСОБА_10 на службовий планшет було направлено завдання для відпрацювання, кваліфіковане як «підозріла особа», в якому вказано , що за адресою АДРЕСА_3 біля другого під`їзду стоять три невідомих особи. Відмітку про прибуття екіпажем було поставлено о 21 год. 14 хв. Відмітку про виконання поставлено 26.12.2016р о 01 год. 06 хв. По виконанню екіпажем було складено електронний рапорт, в якому вказано, що по приїзду було виявлено трьох осіб - ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які не змогли пояснити причину свого знаходження на вказаному місці. В ході бесіди двоє почали тікати. Було викликано екіпаж 152 для надання допомоги. При поверхневій перевірці було виявлено 2 складних ножі, згорток фольги з кристалічною речовиною та пакет із чорно-зелено речовиною у гранулах. Громадян передано співробітникам Заводського ВП для подальших дій.
		Відповідно до затвердженої начальником УПП у м.Миколаєві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_17 , розстановки сил та засобів роти №1 батальйону №2 УПП у м.Миколаєві з 21.00 год. 25.12.2016 по 09.00год.26.12.2016р. командир роти ОСОБА_9 та ОСОБА_4 знаходились в складі екіпажу №0151.
		Відповідно до наказу №21о/с від 10.12.2015 начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядового поліції ОСОБА_4 призначено з 07.12.2015р. заступником командира роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції у м.Миколаєві.
		Відповідно до наказу №144о/с від 30.05.2016р. ОСОБА_4 призначено інспектором роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції у м.Миколаєві, звільнивши його з посади заступника командира роти №1 батальйону № ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Посадовою інструкцією інспектора роти №1 батальйону № ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 визначено загальні положення, функції поліцейського патрульної поліції, обов`язки, права та відповідальність поліцейського, в тому числі безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки, первинне реагування на повідомлення про правопорушення(в тому числі ті, що надходять на планшет) , а також самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством.
		Відповідно до заяви ОСОБА_8 від 25.05.2017року , він відмовився від позовних вимог матеріального та морального характеру до ОСОБА_4 , оскільки йому повністю відшкодована завдана шкода. Будь-яких претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_4 він не має. 
		Відповідно до заяв ОСОБА_8 від 27.12.2016 року та 23.01.2017року він просив прийняти міри до наглядно знайомих йому співробітників Управління патрульної поліції в кількості біля 5 осіб, котрі 25.12.2016 року незаконно його затримали, одягли кайданки, повалили на землю та нанести йому удари кийками та ногами по голові та обличчю. Крім того, ОСОБА_8 вказав, що один із патрульних поліцейських застосував до нього сльозогінний газ в обличчя. 
		Відповідно до рапорту від 21.04.2017р. старшого слідчого військової прокуратури ОСОБА_18 повідомив про обставини, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.396 КК України
		Відповідно до постанови від 21.04.2017р. матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017150410000184 від 21.04.2017р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.396 КК України та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017150410000048 від 30.01.2017р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.365 КК України об`єднано в одне провадження.
		Відповідно до протоколів від 24.03.2017р. на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва проведено тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження № 1206150030005970 від 25.12.2016р. та журналу №190 обліку вхідних документів УППП у м.Миколаєві , який розпочато 09.12.2016р. на 203 арк. та журналу №187 обліку вихідних та внутрішніх документів УПП у м.Миколаєві, який розпочато 02.12.2016р. на 200 арк.
		Відповідно до постанови від 04.02.2017року ОСОБА_8 визнано потерпілим у кримінальному провадженні №42017150410000048.
		Відповідно до дослідженої в ході судового розгляду медичної документації, яку добровільно надав слідчому головний лікар міської лікарні №1 м.Миколаєва відповідно до листа від 10.03.2017року вбачається, що ОСОБА_8 знаходився на лікуванні в міській лікарні в період з 26.12.2016р. по 28.12.2016р.
		Відповідно до довідки, виданої 07.03.2017р. головним лікарем Міської лікарні швидкої медичної допомоги та медичної картки стаціонарного хворого за №8410\1386 встановлено, що ОСОБА_8 звертався до невропатолога поліклініки вищезазначеної лікарні та йому було встановлено діагноз струс головного мозку, множинні забої м`яких тканин голови та виданий лікарняний з 29.12.2016р. на 19 днів.
		Відповідно до висновку експерта Обласного бюро судово-медичної експертизи Миколаївської облдержадміністрації №346 , розпочатої 13.03.2017року, закінченої 31.03.2017р. у ОСОБА_8 мають місце тілесні пошкодження у вигляді струсу головного мозку, множених саден обличчя, голови, які могли утворитись від дії тупих твердих предметів. Дані тілесні пошкодження могли утворитись внаслідок не менше ніж двох ударних дій тупих твердих предметів , не виключено незадовго до звернення у лікарню 26.12.2016р. По ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень , що призвели до короткочасного розладу здоров`я.
		 Підстави для виправдання обвинуваченого:
		Ст. 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, яка ратифікована Україною і є частиною її національного законодавства, гарантує кожній людині при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення право на справедливий суд. Суд повинен відповідати вимогам незалежності та безсторонності.
		Право кожного на справедливий розгляд його справи - дуже важлива складова статті 6 Конвенції. У пункті 1 статті 6 перелічуються елементи справедливого судочинства відповідно до європейської моделі права.
		Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. 
		Згідно ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Положеннями ч. 3 п. 3ст. 129 Конституції України, передбачено, що забезпечення доведеності вини є одним із конституційних принципів судочинства.
		Статтею 17ЗаконуУкраїни«Про виконаннярішеньтазастосування практикиЄвропейськогоСудуз правлюдини»від23.02.2006року передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
		При ухвалені вироку суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10.07.2001 року у справі «Авшар проти Туреччини» - п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЕСПЛ від 14.08.2008 року у справі «Кобець проти України» - п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» - п. 86, «Яллох проти Німеччини»). У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р. та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 p., «Бочаров проти України» Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
		У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. «Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення» (пункт 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України»).
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.19постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року "Про практику застосування Конституції при здійсненні правосуддя "визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до роз`яснень п.п. 17, 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано. Вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винуватість чи невинуватість особи, а всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного та коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Положеннямист. 62 Конституції Українизакріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Мотиви з яких суд відкидає докази обвинувачення:
		Стаття 84 КПК Українирегламентує - доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі якихслідчий, прокурор слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадженнята підлягають доказуванню.
		Відповідно дост. 85 КПК України, докази є належними в разі, коли вони прямо чи непрямопідтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження. А також достовірність чи недостовірність,можливість чи неможливість використання інших доказів, які визнаються, згідност. 86 КПК Українидопустимими, якщо вони отриманіу порядку, встановленому цим Кодексом.
		На підтвердження вини ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України за клопотанням прокурора судом допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , та ОСОБА_22 .
		Так свідок ОСОБА_19 суду показав, що взимку в 2017 році(точну дату він не пам`ятає) він перебував на чергуванні в УПП М.Миколаєва, де працює старшим інспектором відділу моніторингу, і на прохання начальника відділу він передав запис відео із нагрудної камери поліцейського до прокуратури Миколаївської області.
		Свідок ОСОБА_20 суду показала, що 26.12.2016року ОСОБА_8 поступив у неврологічне відділення Міської лікарні №1 м. Миколаєва, де свідок працює лікарем-невропатологом. ОСОБА_8 був оглянутий лікарем, йому було встановлено діагноз : забій головного мозку, множинні забої голови. Потім потерпілого було переведено до лікарні швидкої медичної допомоги у відділ неврології. Звідки отримав травму, потерпілий нічого не повідомляв.
		Аналогічні покази надав суду свідок ОСОБА_21 , який працює лікарем-нейрохірургом.
		Свідок ОСОБА_22 суду показав, що в кінці 2016 року у вечірній час, неподалік його будинку АДРЕСА_4 , де він мешкає, він почув якийсь шум на вулиці, вийшов із будинку та побачив багато патрульних . Ті зробили йому зауваження, бо він для самозахисту тримав у руці сокиру. Чув якійсь крики жінки, але не бачив , щоб хтось комусь наносив тілесні ушкодження.
		Покази вищезазначених свідків, як на доказ вини ОСОБА_23 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України є необгрунтованими та неналежними , оскільки вказані свідки не були безпосередніми очевидцями затримання та побиття потерпілого ОСОБА_24 та не підтверджують , що саме ОСОБА_4 наніс тілесні ушкодження потерпілому
		Відповідно до вимогст. 23 КПК Українисуд досліджує докази безпосередньо і не може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, а згідно з ч. 4ст. 95 КПК Українисуд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав у судовому засіданні або які були отримані в порядку, передбаченомуст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		За змістом ч. 1ст. 225 КПК України, у виняткових випадках, пов`язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров`я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.
		Відповідно до положень ч. 2ст. 353 КПК Українидопит потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених частинами другою, третьою, п`ятою - чотирнадцятоюстатті 352 цього Кодексу.
		За змістом ч. 7ст. 352 КПК України, після прямого допиту протилежній стороні кримінального провадження надається можливість перехресного допиту свідка. Під час перехресного допиту дозволяється ставити навідні запитання.
		Відповідно до положеньст. 87 КПКнедопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист, порушення права на перехресний допит.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), неодноразово у своїх рішеннях констатував порушення п.1 і пп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Зокрема, ЕСПЛу рішенні від 06 жовтня 2015 року у справі «Карпюк та інші проти України» (заява №№ 30582/04 і 32152/04), яке набуло статусу остаточного 06 січня 2016 року, визнав порушення п. 1 і пп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внаслідок того, що заявників - учасників громадської акції «Україна проти Кучми » - було позбавлено права на допит свідків (потерпілих) обвинувачення у кримінальній справі щодо них. Так, ЄСПЛ у п. 106 зазначив, що пп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод втілює у собі принцип, відповідно до якого до засудження обвинуваченого усі докази проти нього зазвичай повинні піддаватись у його присутності під час відкритого судового засіданняз метою забезпечення змагальності процесу. Винятки з цього принципу можливі, але вони не повинні порушувати прав на захист, які, як правило, вимагають надання обвинуваченому належної та відповідної можливості поставити під сумнів показання свідка обвинувачення та допитати його, як під час надання свідчень, так і на більш пізній стадії провадження (див. рішення у справі «Лука проти Італії», заява №33354/96, п. 39). Якщо обвинувальний вирок виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, яку обвинувачений не мав можливості допитати особисто чи домогтися її допиту під час розслідування справи або судового розгляду, права сторони захисту можуть бути обмеженими настільки, , що це суперечитиме гарантіями, передбаченимист. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(див. рішення у справі «Аль-Хаваджа та Тагері проти Сполученого Королівства, заяви №№ 26766/05 і 2228/06, п. 119).
		У рішенні від 19 листопада 2009 року, яке набуло статусу остаточного 10 лютого 2010 року, у справі «Колесник проти України» (заява №17551/02, ЄСПЛ постановив, що мали місце порушення п. 1 і пп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, внаслідок яких суд першої інстанції не допитав ключових свідків обвинувачення, а засуджений не мав можливості поставити їм запитання ані на очній ставці, ані на етапі розслідування, ані під час судового розгляду.
		У рішенні від 12 грудня 2008 року у справі «Луценко проти України» ЄСПЛ зазначив, що, беручи до уваги той факт, що особі , якому заявник не мав можливості поставити питання у відкритому судовому засіданні, давав свої зізнавальні показання в умовах незабезпечення його відповідними процесуальними гарантіями проти самообвинувачення і що ці показання було використано вирішальною мірою для встановлення фактів, які мали істотне значення для кваліфікації дій заявника, визнав, що це обмежило права захисту настільки, що справедливість розгляду справи в цілому виявилася підірваною, а отже мало місце порушення п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Таким чином, виходячи із вищевикладеного, суд константує, що показання потерпілого є одним із основних джерел доказування у кримінальному провадженні, і участь якого в судовому засіданні при розгляді вищезазначеного кримінального провадження стороною обвинувачення забезпечена не була, а сам потерпілий в заяві просив розглядати вказане кримінальне провадження без його участі, так як перебуває за межами України та будь-яких матеріальних чи моральних претензій до ОСОБА_23 не має.
		Відповідно до переглянутого в ході судового розгляду слідчого експерименту від 27.03.2017р. із потерпілим ОСОБА_8 вбачається, що він вказував на те , що спочатку, коли його затримували поліцейські, їх було всього троє. І вони відразу побігли за ним, догнали та почали наносити йому тілесні ушкодження дубинкою по голові, тулубу, потім поклали його на землю та носили удари ногами по всьому тулубу та голові. А вже потім під`їхали ще два поліцейських, і він знову почав тікати, але поліцейські сказали, що будуть стріляти і він зупинився. І відразу ж поліцейські нанесли йому удари по голові, тулубу. А потім знову ще під`їхали декілька поліцейських і ті також почали наносити йому тілесні ушкодження.
		Про те , що йому тілесні ушкодження наносили декілька поліцейських потерпілий також і вказував в своїх заявах від 27.12.2016 року та 23.01.2017року , відповідно до яких він просив прийняти міри до наглядно знайомих йому співробітників Управління патрульної поліції в кількості біля 5 осіб, котрі 25.12.2016 року незаконно його затримали, одягли кайданки, повалили на землю та нанести йому удари кийками та ногами по голові та обличчю.
		Між тим, відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.03.2017року потерпілий ОСОБА_8 впізнав лише ОСОБА_4 як особу - патрульного поліцейського , який 25.12.2016р.на вул. Дачній в м.Миколаєві застосував до нього насильство. В протоколі він вказав , що впізнає цю особу за рисами обличчя. Між тим, в порушення вимог ст.228 та ст. 231 КПК України, слідчим не з`ясовано у потерпілого та в протоколі докладно не зазначено , за якими саме прикметами або за сукупністю ознак потерпілий міг впізнати та впізнав ОСОБА_23 . 
		Крім того, відповідно до вимог ст. 223 КПК України , особам які брали участь у проведенні вищезазначеного , дослідженого в судовому засіданні слідчого експерименту із потерпілим ОСОБА_8 , не було роз`яснено їх права та обов`язки, передбачені цих Кодексом , а також не повідомлено про відповідальність , встановлену Законом.
		Таким чином,виходячи ізвищевикладеного ,досліджений всудовому засіданні,як доказна підтвердженнявини ОСОБА_4  наданий стороноюобвинувачення протоколслідчого експерименту ізпотерпілим та протоколпред`явлення особидля впізнання ОСОБА_4  зафотознімками від29.03.2017року  суд визнає недопустимими доказами, оскільки сторона захисту була позбавлена можливості поставити питання у відкритому судовому засіданні потерпілому та провести його перехресний допит.
		Аналогічна позиція висловлена і в постанові Верховного Суду по справі №273/1523/17 , провадження №51-5869км19 від 17.09.2020року.
		Інші , долучені стороною обвинувачення письмові докази: а саме рапорт від 25.01.2017року оперуповноваженого відділу БКОЗ УСБУ в Миколаївській області ОСОБА_25 , відповідно до якого ним виявлений факт вчинення злочину інспектором роти ОСОБА_4 , який перевищив службові повноваження, що супроводжувались насильством відносно ОСОБА_8 , протокол від 25.01.2017р. про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж шляхом спостереження, відбору та фіксації змісту телефонних розмов, які відбулись 27.12.2016 року та 28.12.2016р. між іншими особами, рапорт о/у 2 сектору відділу БКОЗ УСБ України в Миколаївській області ОСОБА_25 , яким встановлено, що до протиправної діяльності, пов`язаної з перевищенням службових повноважень, що супроводжувались насильством відносно ОСОБА_8 причетний інспектор патрульної поліції ОСОБА_4 , постанова прокурора військової прокуратури Миколаївського гарнізону від 06.03.2017 року , якою розсекречено матеріальні носії секретної інформації щодо проведення негласних слідчих(розшукових) дій у кримінальному провадженні №42017150410000084 від 30.01.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, які були засекречені в УСБ України в Миколаївській області, протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 03.03.2017 року та досліджених в судовому засіданні DVD дисків , з яких вбачається, що на них зафіксовано ромову , яка відбулась 23.02.2017 року через телефонні канали зв`язку між іншими особами, протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 03.03.2017 року та досліджений в судовому засіданні DVD R диск , на якому зафіксовано розмови , які відбулась в період з 23.02.2017 по 27.02.2017 р. через телефонні канали зв`язку між іншими особами, рапорт від 29.03.2017р. о/у 2 сектору відділу БКО УСБУ в Миколаївській області ОСОБА_25 , відповідно до якого , в ході оперативно  розшукових заходів одержано відеозапис затримання співробітниками Управління патрульної поліції у м.Миколаєві ОСОБА_8 , що відбувався 25.12.2016р. по вул. Дачній у м.Миколаєві близько 21 год.05 хв. суд вважає неналежними та недопустимими, оскільки вони не містять фактів та обставин, що мають значення у кримінальному провадженні та підлягають доказуванню та не підтверджують, що саме ОСОБА_23 наніс тілесні ушкодження потерпілому. 
		З цих же підстав суд визнає неналежними і інші досліджені судом докази, надані стороною обвинувачення , а саме : висновок експерта №120 від 24.04.2017р.Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру щодо дослідження носіїв інформації на флеш накопичувачу, системного блоку, та чотирьох жорстких дисках, протокол обшуку від 28.03.2016р., проведеного на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 27.03.2017р. , відповідно до якого виявлено та вилучено із будівлі Управління патрульної поліції в м.Миколаєві флеш накопичувач , системний блок та 4 жорстких диски, та відповідно на які ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 04.04.2017р. накладено арешт, розсекречені , відповідно до постанови від 20.04.2017р. матеріальні носії секретної інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №4201715041000048 від 30.01.2017р., за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст. 365 КК України та відповідно до яких скасовано гриф секретності, а також протоколи від 10.04.2017року , про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж шляхом спостереження, відбору та фіксації змісту телефонних розмов та сигналів,які передаються телефонними каналами зв`язку з абонентських номерів інших осіб,починаючи за період із 13.02.2017року.
		Протоколи проведення слідчого експерименту від 11.04.2017року із свідком ОСОБА_26 , та із свідком ОСОБА_27 від 24.04.2017року також є недопустимими доказами, оскільки суд безпосередньо не допитував вказаних осіб , так як їх явка в судове засідання стороною обвинувачення забезпечена не була. Тому суд не може прийняти вищезазначені докази, оскільки не досліджував покази вказаних свідків безпосередньо.
		В ході судового розгляду судом було переглянуто відеозапис затримання співробітниками Управління патрульної поліції у м.Миколаєві громадянина ОСОБА_8 , що відбувався 25.12.2016р. по вул. Дачній у м.Миколаєві близько 21 год.05 хв., який міститься на оптичному диску формату DVD R №4165 від 29.03.2017. Між тим, в ході його перегляду , у зв`язку із неякісною зйомкою , не можливо було ідентифікувати осіб, в тому числі і ОСОБА_4 , а також розмежувати дії поліцейських при затриманні ОСОБА_8 . Тому вищезазначений доказ не підтверджує вину ОСОБА_4 у інкримінованому йому злочині.
		Висновок експерта Обласного бюро судово-медичної експертизи Миколаївської облдержадміністрації №346 щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_8 лише підтверджує те , що у ОСОБА_8 дійсно були виявлені тілесні ушкодження , але не підтверджує того факту, що ці тілесні ушкодження потерпілому наніс саме ОСОБА_4 , тому є недостатнім доказом для доведеності його вини.
		Заявлене клопотання сторони захисту про визнання всіх досліджених доказів, наданих стороною обвинувачення недопустимими з посиланням на те, що розслідування проведено не уповноваженим органом спростовується дослідженою в ході судового розгляду постановою заступника військового прокурора Південного регіону України від 30.01.2017 р. , відповідно до якої проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201715041000048 від 30.01.2017р. за ч.2 ст.365 КК України доручено слідчому військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України відповідно до вимог наказу №12гн від 29.08.2014 року генеральної Прокуратури України. 
		Покази ж самого обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає достовірними та такими, що підтверджуються іншими доказами, які були долучені стороною обвинувачення. А саме відповідно до матеріалів кримінального провадження № 1206150030005970 25.12.2016 року о 23 год.11 хв. до ЄРДР внесено відомості ч.2 ст.345 КК України , а самещо 25.12.2016р. близько 21 год.20 хв. ОСОБА_8 , знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 заподіяв тілесні ушкодження працівникам Управління патрульної поліції під час виконання працівниками службових обов`язків.
		Крім того, згідно досліджених в судовому засіданні копій матеріалів вказаного кримінального провадження ОСОБА_4 визнано потерпілим по кримінальному провадженню № 1206150030005970 та допитано в якості потерпілого, в ході якого він показав, що ОСОБА_8 при його затриманні 25.12.2016р. завдав ОСОБА_4 тілесні ушкодження 
		Відповідно до вимогстатті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Відповідно доп.2 ч.1, ч.3 ст. 373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється у разі якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		 У відповідності до ч.1ст.94 КПК України, зокрема, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Суд, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, проаналізувавши докази, зібрані на досудовому розслідуванні, за своїм внутрішнім переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, , керуючись законом, оцінюючи кожен із представлених доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку,що жоден з наданих стороною обвинувачення доказів беззаперечно не доводить вину обвинуваченого ОСОБА_23 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України.
		Тому суд дійшов висновку, що обвинуваченого ОСОБА_23 у скоєнні кримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, необхідно виправдати на підставі п.2 ч. 1ст. 373 КПК України.
		Питання про речові докази вирішити відповідно дост. 100 КПК України. 
		Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України, у зв`язку з виправданням обвинуваченого, суд вважає необхідним скасувати заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, застосовані ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.04.2017р.
		На підставі викладеного та керуючись ст.6 Конвенції Про захист прав і основоположних свобод людини, ст.6,19,32,62 Конституції України, ст.ст.2,7,8,9,17,23,84-89,91-94,98-99,129,223,284,370,373,374,393,395 КПК України, суд -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст. 365 КК Українита виправдати його за недоведеності у його вчиненні. 
		Цивільний позов ОСОБА_8 та цивільний позов військової прокуратури Миколаївського гарнізону залишити без розгляду.
		Арешт, застосований на майно ,відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 04.04.2017р. скасувати.
		Речові докази по справі: флеш накопичувач , системний блок та 4 жорстких диски повернути в Управління Патрульної поліції м.Миколаєва, DVD R диск зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно вручити ОСОБА_23 та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Головуючий Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...