Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 205/10017/19 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: 19.08.2021. Зареєстровано: 19.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2021.
Дата набрання законної сили: 01.09.2021
Номер судового провадження: 4-с/205/13/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		16.08.2021 Єдиний унікальний номер 205/10017/19
		 
		 
		Провадження № 4с/205/13/21
		УХВАЛА
		 
		16 серпня 2021 року м. Дніпро
		Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: 
		головуючого судді  Басової Н.В., 
		за участю секретаря судового засідання  Арьомова К.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі скаргу  ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Новокодацький відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 , про зобов`язання перерахувати розмір стягнення, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		22.12.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеною скаргою, в якій, з урахуванням уточненої скарги, просила зобов`язати державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перерахувати розмір стягнення з боржника ОСОБА_2 у розмірі від фактично отриманого доходу згідно декларації.
		Скарга мотивована тим, що 11.12.2019 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська було видано судовий наказ за заявою ОСОБА_1 про стягнення аліментів із ОСОБА_2 , відповідно до якого із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 21.11.2019 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття. 15.01.2020 року державним виконавцем Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження № 60962992. Для належного стягнення аліментів та для правильного визначення їх суми, державним виконавцем було витребувано у боржника документи про отримання ним доходів. На підставі отриманих документів, державним виконавцем був здійснений розрахунок заборгованості, відповідно до якого стягнення з боржника здійснювалось виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Не погодившись із таким розрахунком заборгованості, представником скаржника 04.12.2020 року до Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було подано заяву про перерахунок сум стягнення, однак листом Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), який було отримано представником скаржника 16.12.2020 року, у задоволенні заяви про перерахунок сум стягнення було відмовлено.
		13.01.2021 року від представника Новокодацького відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшов відзив на скаргу, у якому він зазначив, що на виконанні у відділі знаходиться виконавче провадження № 60962992 з примусового виконання судового наказу № 205/10017/19, виданого 11.12.2019 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 21.11.2019 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття. 15.01.2020 року державним виконавцем Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60962992. Заборгованість за аліментами, відповідно до положень ч. 2 ст. 195 СК України, нарахована виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Всі квитанції, які надавались боржником на підтвердження сплати аліментів, були враховані державним виконавцем та внесені до відповідних розрахунків. Станом на теперішній час заборгованість по сплаті аліментів відсутня. Просив у задоволенні скарги відмовити, оскільки скаржником не доведено порушення її прав, не надано належних та допустимих доказів та не доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
		13.02.2021 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на скаргу, у якому він, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність скарги, просив відмовити у її задоволенні. Додатково зазначив, що станом на 01.01.2021 року заборгованість по сплаті аліментів відсутня, переплата становить 80 854,94 грн.
		Представник скаржника  адвокат Бабаєв Е.Г. надав суду заяву, у якій просив розглядати скаргу на підставі наявних у справі матеріалів, вимоги скарги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
		Представник ОСОБА_2  адвокат Дворецька Я.І. надала суду заяву, у якій просила відмовити у задоволенні скарги.
		Представник Новокодацького відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)  Літвінова А.І. надала суду заяву, у якій просила розгляд скарги провести без її участі, у задоволенні скарги відмовити.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
		Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		На підставі ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
		Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі  рішення)  сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Судом встановлено, що Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 11.12.2019 року було видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 21.11.2019 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття. (а.с. 38).
		15.01.2020 року державним виконавцем Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сидоріною Д.М., на підставі заяви стягувача ОСОБА_1 , було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60962992 з примусового виконання судового наказу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2019 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 21.11.2019 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття (а.с. 46).
		Представником скаржника 04.12.2020 року до Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було подано заяву про перерахунок сум стягнення (а.с. 5).
		Листом Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № 100602 від 08.12.2020 року у задоволенні заяви представника скаржника про перерахунок сум стягнення було відмовлено (а.с. 6-7).
		Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року.
		Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
		Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення КонституційногоСуду УкраїниN5-рп/2013від 26червня 2013року по справі N 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
		Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		За змістом ч. ч. 1, 2 ст.18ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадяни підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
		За приписамист. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Водночас основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законами України«Про державнувиконавчу службу» та «Про виконавче провадження».
		Статтею 18Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Приписами ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, а також співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
		Частиною 8 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
		Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:
		1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;
		2) подання заяви стягувачем або боржником;
		3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;
		4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;
		5) закінчення виконавчого провадження.
		Відповідно до ч. 1 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.    
		Згідно із ч. 2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості
		Аналіз змісту даної норми свідчить про те, що вона є спеціальною по відношенню до інших норм, оскільки законодавець виокремив особливості сплати аліментів ФОП, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, порівняно з іншими платниками, а відтак саме дана норма має застосовуватися при обрахунку заборгованості по аліментам боржника.
		Така правова позиція міститься в численних постановах Верховного Суду, в тому числі у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18, де залишаючи без змін судові рішення, якими визнано неправомірними дії державного виконавця щодо складання розрахунку заборгованості по аліментах та зобов`язано усунути таке порушення, Верховний Суд зазначив, що боржник ФОП, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, має сплачувати аліменти саме виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості згідно ч. 2 ст. 195 СК України, а не із його доходу згідно поданої податкової декларації.
		З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що дії державного виконавця були спрямовані виключно на виконання вимог виконавчого документу в порядку та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження».
		Таким чином, судом не встановлено у діях державного виконавця перевищення повноважень або порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».
		Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц суд до уваги не приймає, оскільки у наведеній справі мають місце інші фактичні обставини, зокрема у зазначеній справі боржник оскаржив врахування державним виконавцем до його доходу процентів отриманих за банківським вкладом, а питання щодо правильності обрахування доходу боржника ФОП, який перебуває на спрощеній системі оподаткування у наведеній скаржником справі судом не вирішувалося.
		Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
		За таких обставин, враховуючи викладене, а також те, що скаржником не доведено порушення її прав з боку Новокодацького ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), такого порушення не встановлено і судом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
		Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 18, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 4-5, 13, 354, 447-452 ЦПК України, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		В задоволенні скарги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: Новокодацький відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, буд. 108), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), про зобов`язання перерахувати розмір стягнення  відмовити.
		 
		Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в п`ятнадцятиденний строк з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. В разі, якщо ухвала була постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, то вона набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
		 
		 
		 
		Суддя Н.В. Басова
		.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...