Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/7092/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: 19.08.2021. Зареєстровано: 19.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2021.
Дата набрання законної сили: 21.09.2021
Номер судового провадження: 2/639/464/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 639/7092/20
		                                   Провадження № 2/639/464/21
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 серпня 2021 року м. Харків
		Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
		головуючогосудді Гаврилюк С. М.,
		секретар судового засідання Пивоварова Т. В.,
		за участю представника позивача за первісним позовом адвоката Натини А. О.,
		відповідача за первісним позовом  ОСОБА_1 ,
		представника відповідача за первісним позовом адвоката Сисоєвої К. М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу№ 639/7092/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності,
		встановив:
		ОСОБА_3 через свого представника  адвоката Натину А. О., який діє на підставі ордеру, звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя, а саме спільним майном ОСОБА_1 та громадянина Туреччини ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 та громадянином Туреччини ОСОБА_4 право власності за кожним на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
		В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 12.05.2015 між сторонами укладено шлюб, який в подальшому розірвано на підставі рішення суду від 17.12.2019. В період шлюбу за спільні кошти подружжя придбало квартиру АДРЕСА_1 . На думку позивача, оскільки майно було придбане в період шлюбу, воно належить сторонам на праві спільної сумісної власності. Тому позивач вважає за доцільне поділити таке майно шляхом виділу кожному по 1/2 частці квартири.
		На підставі викладеного позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
		12.11.2020 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова прийнято до свого провадження та відкрито спрощене позовне провадження у справі. Призначено судове засідання (а.с. 25-26).
		Також, 12.11.2020 ухвалою суду задоволено заяву представника позивача  адвоката Натини А. О. щодо вжиття заходів по забезпеченню позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 831068963101; Номер запису про право власності: 23975649) (а.с. 27-29).
		08.12.2020 ОСОБА_1 через свого представника  адвоката Сисоєву К. М., яка діє на підставі ордеру, подано до суду зустрічну позовну заяву про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності, в якому позивач просить розділити майно, що є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 70,4 кв. м, житлова площа 46,3 кв. м, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 16.12.2017, власником якої є ОСОБА_1 ; при поділі майна подружжя відступити від рівності часток у праві спільної сумісної власності та визнати за позивачем ОСОБА_1 , право власності на 4/5 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 70,4 кв. м, житлова площа 46,3 кв. м, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 16.12.2017, власником якої є ОСОБА_1 . Залишити у власності за ОСОБА_4 1/5 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 70,4 кв. м, житлова площа 46,3 кв. м. (а.с. 35-42).
		В обґрунтування заявлених зустрічних вимог позивач зазначає, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 17.12.2019 рішенням суду. Під час шлюбу сторонами придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої за договором купівлі-продажу від 16.12.2017 є ОСОБА_1 . Позивач звертає увагу, що 04.12.2017 вона продала свою власну квартиру, яка була придбана до шлюбу з ОСОБА_5 . Усі кошти, які були отримані з продажу вищезазначеної квартири, були вкладені в купівлю спірної квартири. Відповідачем ОСОБА_6 були додані кошти в розмірі 1/5 частини квартири. Упродовж тривалого часу позивач з відповідачем проживають окремо, за різними адресами. Їх спільна дитина, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачем. Позивач одна займається її вихованням та наразі звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_8 аліментів в розмірі 3000,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Крім того, позивач зазначає, що до часу звернення до суду з вказаним позовом жодних спорів стосовно майна, придбаного сторонами за час шлюбу, не було. Позивач звернулася до ОСОБА_2 з пропозицією щодо поділу майна в добровільному порядку, було запропоновано грошову компенсацію за його частку в квартирі. Відповідач уникає можливості урегулювати спір мирним шляхом, тому єдиним способом захисту прав позивача є звернення до суду з даним позовом (а.с. 35-42). 
		11.12.2020 ухвалою суду прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності. Здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження цивільної справи до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (а.с. 89-91).
		04.01.2021 представником відповідача за зустрічним позовом  адвокатом Натиною А. О. подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначено, що зустрічні вимоги стороною відповідача не визнаються. Сторона відповідача заявляє, що квартира є спільною сумісною власністю і належить ОСОБА_1 та ОСОБА_9 по 1/2 частці кожному. Представник відповідача зазначає, що викладені у зустрічній позовній заяві обставини щодо догляду за дитиною ніяким чином не впливають на зміну розміру частки в спільному майні подружжя. Водночас з цим представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_10 систематично перераховує кошти на утримання дитини та на утримання квартири. Окрім того, в зустрічній позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 продала свою власну квартиру і кошти з продажу такої витратила на купівлю нової, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому стверджує, що коштів на купівлю нової квартири ОСОБА_11 надав лише в 1/5 частці. Проте, як вбачається з договору купівлі продажу квартири від 04.12.2017, вартість власної квартири ОСОБА_1 становила 72865,00 грн. Спірна ж квартира була придбана за 414450,00 грн. при цьому доказів на підтвердження факту, що в ОСОБА_1 були якісь інші кошти суду не надано. у зв`язку з чим сторона відповідача просить відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 (а.с. 105-108).
		21.01.2021 представником позивача за зустрічним позовом  адвокатом Сисоєвою К. М., яка діє на підставі ордеру, подано до суду відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій зазначено, що на утриманні позивача знаходиться троє дітей. Квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є єдиною власністю ОСОБА_1 , більше ніякого нерухомого майна не знаходиться у власності позивача. Також, сторона позивача звертає увагу, що комунальні платежі за квартиру повністю сплачує ОСОБА_1 . Тому, сторона позивача вважає, що зустрічна позовна заява обґрунтована, та просить задовольнити її у повному обсязі (а.с. 116-118).
		03.03.2021 у судовому засіданні задоволено клопотання представника позивача за зустрічним позовом про виклик свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , від виклику яких в подальшому представник позивача за зустрічним позовом відмовилась, про що подала до суду відповідну заяву, яка прийнята судом (а.с. 150-154, 198).
		03.03.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду в судове засідання (а.с. 155).
		24.03.2021 ухвалою суду відкладено судове засідання, у зв`язку з поважною причиною неявки представника відповідача (а.с. 167).
		19.05.2021 ухвалою суду відкладено судове засідання, у зв`язку з поважною причиною неявки позивача за зустрічним позовом, представника позивача за первісним позовом (а.с. 201).
		Представник позивача  адвокат Натина А. О., який діє на підставі ордеру, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити їх, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Зустрічні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву. 
		Відповідач та представник відповідача  адвокат Сисоєва К. М., яка діє на підставі ордеру, у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, а саме не заперечували щодо визнання за ОСОБА_4 право власності на 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , в іншій частині заперечували проти задоволення позову. Зустрічну позовну заяву підтримали у повному обсязі, просили задовольнити її, посилаючись на обставини, викладені в зустрічному позові та у відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву.
		Вислухавши представника позивача за первісним позовом, який одночасно є представником відповідача за зустрічним позовом, відповідача, яка одночасно є позивачем за зустрічним позовом, представника відповідача, яка одночасно є представником позивача за зустрічним позовом, дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позову, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Частиною 2статті 78 ЦПК України зазначено, щообставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. 
		У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
		Судом встановлено, що 12 травня 2015 року між ОСОБА_4 , громадянином Турецької Республіки, та ОСОБА_14 , громадянкою України, зареєстровано шлюб, актовий запис № 220, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції 12.05.2015. Після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_15 » (а.с. 7).
		Від шлюбу сторони мають малолітню доньку  ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 54).
		Як вбачається з договору купівлі-продажу від 04.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К. Є., зареєстрованого в реєстрі за № 2571, ОСОБА_1 продала належну їй на праві приватної власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 45,6 кв. м, житловою площею 26,7кв. м. Продаж вчинено за 72865,00 грн (а.с. 50-53).
		16 грудня 2017 року сторони по справі придбали у власність трикімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 46,3 кв. м, загальною площею 70,4 кв. м, що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Маслак Н. В., зареєстрованим в реєстрі за № 2799. Продаж здійснено за 414450,00 грн, що за згодою сторін складає еквівалент 15000 доларів США (а.с. 48-49).
		В пункті 13 вказаного договору купівлі-продажу квартири від 16.12.2017 зазначено, що згода чоловіка набувача підтверджується заявою-згодою ОСОБА_17 , справжність підпису на якій засвідчено ОСОБА_18 , приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 16.12.2017, реєстровий № 2798 (а.с. 48-49).
		Право власності на зазначену квартиру зареєстроване за ОСОБА_1 , що відображено у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с. 14-15, 62).
		17.12.2019 заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова шлюб між сторонами розірвано. Прізвище позивача ОСОБА_1 залишено без змін  « ОСОБА_15 » (а.с. 8).
		Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 
		Таким чином вищевказані обставини доказуванню не підлягають.
		Отже, з матеріалів справи вбачається, а також не заперечується сторонами, що спірну квартиру придбано у шлюбі ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .
		Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Виходячи з положень статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		Власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.
		Норми Сімейного кодексу України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
		Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
		Відповідно до частини першоїстатті 60 Сімейного кодексу Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
		Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Статтею 63 СК Українипередбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Згідно з частиною першоюстатті 69 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
		Аналізуючи вказані норми матеріального права в сукупності, суд вбачає, що у сімейному законодавствідіє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частки чоловіка і дружини, виходячи зі ст. 70 СК України, є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст.ст. 77, 78 ЦПК України) і це є її процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України). При цьому судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Частинами 2 та 3 ст. 70 СК України передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
		За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
		Згідно з роз`ясненнями, що містяться в пп. 23, 30постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст.60,69 СК України, ч. 3ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 325 ЦК Україниможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24постанови від21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
		Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними), передбачено ч. 1 ст.63 СК України.
		З урахуванням вищевикладеного суд вбачає, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тому позовні вимоги ОСОБА_8 є обґрунтованими.
		Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що спірна квартира придбана нею за кошти, отримані з продажу власної квартири в м. Миколаєві, а позивачем ОСОБА_6 було додано лише кошти в розмірі 1/5 частини квартири, спростовується тим фактом, що відповідач продала власну квартиру за 72865,00 грн, в той час як спірна квартира коштувала 414450,00 грн.
		Тобто, кошти з проданої квартири значно менші за ціну 4/5 частин спірної квартири.
		Жодними іншими доказами ні відповідачем ОСОБА_1 , ані її представником не підтверджено, що ОСОБА_1 вклала особисті кошти в купівлю квартири АДРЕСА_1 в розмірі 4/5 від загальної суми вартості квартири.
		Також, сторона відповідача посилалася на те, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
		З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (довідка про склад сім`ї), сформованої 02.12.2020 з Реєстру територіальної громади міста Харкова, вбачається що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані позивач ОСОБА_10 , відповідач ОСОБА_19 , їх спільна дитина  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також двоє синів відповідача від першого шлюбу  ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 55, 56, 61).
		Належних та допустимих доказів того, що малолітня донька сторін знаходиться виключно на утриманні відповідача ОСОБА_1 та дитина отримує аліменти від позивача ОСОБА_2 , які при цьому становлять недостатній розмір для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування, суду не надано.
		Проживання дітей з позивачем, з огляду на встановлені судом обставини та положеннястатті 70 СК України, само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя. Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірної квартири, відповідачем не доведено.
		Таким чином, частки сторін у праві власності на спірну квартиру є рівними. Підстави для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до частини третьої статті 70 СК України відсутні.
		Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.12.2019 у справі № 297/2837/17 (провадження № 61-7846св19).
		Отже, аналізуючи викладені обставини, докази, надані на підтвердження позовних вимог, а також їх спростування, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі та визнання за ним права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
		Тому з огляду на викладене, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, в частині визнання за нею при поділі спільного майна подружжя права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
		В іншій частині зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв`язку з їх недоведеністю.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах  учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
		Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		З матеріалів справи вбачається, що при подачі первісної позовної заяви до суду ОСОБА_4 сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн (а.с. 3). 
		Водночас в позовній заяві зазначено, що на момент її подачі у сторони позивача немає можливості оцінити все майно, яке підлягає поділу, для визначення ціни позову. Таке буде можливо лише після отримання копії документів, а саме копії договору купівлі-продажу квартири. Тому позивачем, з огляду на вказані вище обставини, сплачено судовий збір, визначений за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму.
		Частиною 2 статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
		Відповідачем по справі ОСОБА_1 здійснено оцінку спірного майна, а саме трикімнатної квартири, загальною площею 70,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка проведена ТОВ «ЦЕНТР ЕКСПЕРТ ІІ» 01.12.2020. Так, ринкова вартість об`єкта оцінки (з округленням), без урахування ПДВ, складає 740900,00 грн (а.с. 63-80).
		Отже, позивачеві за первісним позовом необхідно було доплатити судовий збір у розмірі 2863,70 грн (740900,00 / 2  840,80 = 2863,70; де 740900,00  загальна вартість спірного майна; 370450,00 (740900,00 / 2 = 370450,00)  вартість 1/2 частки спірного майна та відповідно ціна позову за первісним позовом; 840,80  сплачена позивачем сума судового збору).
		В свою чергу позивачем за зустрічним позовом визначено ціну позову в розмірі 592720,00 грн (вартість 4/5 часток спірної квартири) та сплачено судовий збір на суму 5927,20 грн (а.с. 43).
		Оскільки первісний позов задоволено у повному обсязі, то з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_8 сплачений ним судовий збір у розмірі 840,80 грн, а недоплачена позивачем сума судового збору в розмірі 2863,70 грн підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 в дохід держави.
		Водночас, так як зустрічний позов задоволено частково та визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частку спірного майна, вартість якої становить 370450,00 грн, то з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_8 підлягає стягненню судовий збір на користь ОСОБА_1 у розмірі 3704,50 грн.
		Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
		Таким чином, на користь позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2863,70 грн, що становить різницю, між сумою, яку ОСОБА_1 мала б сплатити на користь ОСОБА_8 за первісним позовом у розмірі 840,80 грн та сумою, яку ОСОБА_3 мав би сплатити на користь ОСОБА_1 за зустрічним позовом в розмірі 3704,50 грн. Тобто, 3704,50  840,80 = 2863,70.
		А недоплачена позивачем за первісним позовом сума судового збору в розмірі 2863,70 грн підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 в дохід держави, оскільки первісні позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 6, 7, 12, 13, 43, 76-82, 89, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. 15 Цивільного кодексу України, ст.ст. 57, 60, 61, 63, 69, 70 СК України, суд
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання права власності  задовольнити.
		Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя, а саме спільним майном ОСОБА_1 та громадянина Турецької Республіки ОСОБА_2 .
		Визнати за громадянином Турецької Республіки ОСОБА_4 право власності на 1/2 (одна друга) частку квартири АДРЕСА_1 .
		Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності  задовольнити частково.
		При поділі спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одна друга) частку квартири АДРЕСА_1 .
		У задоволенні зустрічного позову в іншій частині відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (Отримувач коштів  ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ)  37993783, Банк отримувача  Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача  UA908999980313111256000026001,Код класифікації доходів бюджету  22030106) судовий збір у розмірі 2863 (дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн 20 коп.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2863 (дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн 20 коп.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 цього Кодексу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач за первісним позовом, який є відповідачем за зустрічним позовом: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин Турецької Республіки, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_4 .
		Відповідач за первісним позовом, яка є позивачем за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .
		Повне рішення складено 19.08.2021.
		Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
		 
		Суддя С. М. Гаврилюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...