Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/11271/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 19.08.2021. Зареєстровано: 20.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.08.2021.
Дата набрання законної сили: 25.11.2022
Результат оскарження 25.11.2022 Волинський апеляційний суд: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/161/406/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017030000000176

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/11271/17 
		Провадження № 1-кп/161/406/21
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   м. Луцьк                             18 серпня 2021 року     
		Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням
		головуючого - судді             ОСОБА_1 , 
		за участю секретарів                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		прокурорів                     ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого                 ОСОБА_8 ,
		захисника                     ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017030000000176 від 04 травня 2017 року про обвинувачення  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чаруків, Луцького району, Волинської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, маючого на утриманні неповнолітніх дітей, працюючого начальником СКП ВП № 1 с. Маневичі Камінь  Каширського РВП, раніше не судимого, 
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Органами досудового розслідування ОСОБА_8 , обвинувачується в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища за наступних обставин.
		ОСОБА_8 розпочав службу в органах внутрішніх справ з 12.11.2002 будучи зарахованим курсантом Волинського училища професійної підготовки працівників міліції Управління МВС України у Волинській області, в подальшому проходив службу на наступних, в тому числі керівних, посадах в системі МВС України та Національної поліції : із березня по травень 2003 року  на посаді міліціонера роти патрульно-постової служби міліції (за рахунок посади міліціонера ІТТ) Луцького міського відділу Управління МВС України у Волинській області, із травня 2003 року по лютий 2005 року  на посаді дільничного інспектора міліції Луцького районного Управління МВС України у Волинській області, із лютого 2005 року по листопад 2007 року  на посаді оперуповноваженого відділення карного розшуку Луцького районного відділу УМВС України у Волинській області, із листопада 2007 року по жовтень 2010 року  на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Луцького районного відділу поліції Управління МВС України у Волинській області, із жовтня 2010 року по червень 2013 року  на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Луцького районного відділу Управління МВС України у Волинській області, із червня 2013 року по листопад 2015 року  на посаді заступника начальника сектору карного розшуку Луцького районного відділу Управління МВС України у Волинській області, із листопада 2015 року по червень 2016 року  на посаді начальника сектору Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області, із червня 2016 року по 02.06.2017 на посаді начальника сектору кримінальної поліції Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів віднесені органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
		Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» 
		№580-VII від 02.07.2015 року, національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Статтею 8 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція діє виключно на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України. 
		Статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» визначені основні обов`язки поліцейського, відповідно до яких останній повинен:
		- неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції; 
		- професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;
		- поважати і не порушувати прав і свобод людини.
		Вимогами ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
		Відповідно до примітки ст. 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. 
		Віповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-5, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України"Про державну службу" належать до категорії "Б", судді, прокурори у слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. 
		Відповідно до ст. 13 Закону України "Про національну поліцію" систему поліції складають: центральний орган управління поліцією, територіальні органи поліції. 
		Статтею 15 вказаного Закону передбачено, що територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання. 
		У структуру Головного управління Національної поліції у Волинській області входять Територіальні підрозділи, серед яких Луцьке районне відділення поліції Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області, структурною одиницею якого є сектор кримінальної поліції, який очолював ОСОБА_8 .
		За таких обставин, відповідно до ст. ст. 1, 17, 62, Закону України «Про Національну поліцію», п. 1 примітки ст. 364 КК України, п. 2 примітки до ст. 368 КК України, ОСОБА_8 , перебуваючи на займаній посаді, є службовою особою, яка займає відповідальне становище та постійно виконує функції офіційного представника державного органу виконавчої влади.
		Окрім того, ОСОБА_8 , відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», обіймаючи вказану посаду, є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення і йому забороняється використовувати свої службові повноваження або службове становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.
		Також,відповідно довимог ст.7Закону України"Прооперативно-розшукову діяльність" ОСОБА_8 зобов`язаний: 
		- у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснювати профілактику правопорушень; 
		- у разі виявлення ознак злочину, зобов`язаний невідкладно 
		направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про 
		протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які 
		передбачена Кримінальним кодексом України, до 
		відповідного органу досудового розслідування для початку та 
		здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому 
		Кримінальним процесуальним кодексом України.
		Проте, ОСОБА_8 , у порушення вимог вказаних нормативних актів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою незаконного збагачення, став на шлях злочинної діяльності та вчинив умисне, корисливе корупційне кримінальне правопорушення за наступних обставин.
		Так, ОСОБА_8 будучи начальником сектору кримінальної поліції Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області, усвідомлюючи свої дії, з метою одержання від громадянина ОСОБА_10 неправомірної вигоди, знаючи що останнього 04.04.2017 було затримано працівниками лісової охорони та Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області за підозрою щодо його можливої причетності до вчинення незаконної порубки лісу, 05.04.2017 у своєму службовому кабінеті, який розташований на другому поверсі адміністративного приміщення за адресою АДРЕСА_2 , діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету особистого протиправного збагачення, знаючи, що до вчинення незаконної порубки лісу може бути причетним ОСОБА_10 , так як останній неодноразово потрапляв в поле зору працівників поліції, як особа, яка здійснює незаконну порубку та перевезення лісу, усно висловив останньому вимогу про необхідність надання йому неправомірної вигоди в сумі 1000 (одну тисячу) доларів США. При цьому, зауважив, що у випадку не надання йому неправомірної вигоди у вказаній сумі, він, в силу своїх владних повноважень буде вживати всіх оперативно-розшукових та розшукових заходів, направлених на збирання оперативних даних щодо незаконної діяльності ОСОБА_10 та його знайомих осіб про їх причетність до вчинення незаконної порубки лісу, після чого підготує рапорт із підтверджуючими документами про виявлене кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_10 та скерує його до органу досудового розслідування для подальшого приєднання до матеріалів кримінального провадження № 12017030130000286 від 04.04.2017 за ст. 246 КК України за фактом незаконної порубки дерев для подальшого здійснення досудового розслідування щодо останнього та притягнення до кримінальної відповідальності.
		Таким чином, ОСОБА_8 , використовуючи своє службове становище, що проявилося у використанні своїх владних повноважень, створив умови, за яких ОСОБА_10 , будучи переконаним в наявності реальної небезпеки щодо використання ОСОБА_8 своїх владних повноважень щодо його кримінального переслідування, збирання інформації та вжиття всіх оперативних заходів, направлених на встановлення обставин викриття його діяльності по незаконній порубці лісу та передачі зібраних матеріалів для здійснення досудового розслідування щодо нього, змушений був погодитися про надання коштів в якості неправомірної вигоди, оскільки, ОСОБА_8 , зловживаючи своїм службовим станивищем та владою, будучи працівником правоохоронного органу, міг зібрати матеріали та підготувати рапорт про вчинення ним кримінального правопорушення та направити його до органу досудового розслідування.
		У подальшому 05.05.2017, у невстановлений в ході досудового розслідування час, перебуваючи біля адміністративної будівлі Луцького відділення поліції (м. Луцьк вул.Боженка, 34) ОСОБА_8 , будучи працівником правоохоронного органу, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету особистого протиправного збагачення, при черговій зустрічі з ОСОБА_10 повторно висловив пропозицію про надання йому неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США, за не проведення щодо останнього та його знайомих розшукових заходів та збирання інформації щодо їх причетності до незаконної порубки лісу.
		Крім того, в період часу з 16 год. 30 хв. по 17 год. 00 хв. 10.05.2017, перебуваючи біля адміністративної будівлі Луцького відділення поліції (м.Луцьк вул.Боженка, 34), ОСОБА_8 , будучи працівником правоохоронного органу, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету особистого протиправного збагачення, при черговій зустрічі з ОСОБА_10 підтвердив намір отримати неправомірну вигоду.
		У подальшому, 16.05.2017 ОСОБА_8 , діючи умисно, з мотивів особистого незаконного збагачення, та продовжуючи свої злочинні дії, стійко спрямовані на одержання неправомірної вигоди, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 , о 14год. 16 хв., одержав від останнього раніше обумовлену суму неправомірної вигоди в розмірі 1000 (одна тисяча) доларів США, що згідно згідно курсу Національного Банку України в еквіваленті до національної валюти станом на 16.05.2017 становить - 26474 грн., за невжиття з його сторони всіх оперативно-розшукових та розшукових заходів, направлених на збирання оперативних даних та матеріалів щодо незаконної діяльності ОСОБА_10 , його знайомого ОСОБА_11 та причетності їх до вчинення незаконної порубки, перевезення, збуту лісу, та підготовки рапорту із зібраними матеріалами про виявлене кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_10 і його знайомими та направлення матеріалів до органів досудового розслідування для подальшого здійснення досудового розслідування щодо останнього та притягнення до кримінальної відповідальності.
		Після цього, ОСОБА_8 було викрито працівниками прокуратури Волинської області та СБУ у Волинській області, предмет неправомірної вигоди в останнього виявлено та вилучено.
		Таким чином, органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисних дій, які виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину у пред`явленому йому обвинуваченні, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України не визнав та показав, що з ОСОБА_12 знайомий давно  з 2016 року, при цьому останній надавав йому інформацію щодо осіб, які скоюють злочини, або готуються до їх вчинення, а також допомагав йому у розкритті злочинів. 04.04.2017 року, коли ОСОБА_13 було затримано працівниками лісової охорони та Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області за підозрою щодо його можливої причетності до вчинення незаконної порубки лісу, він перебував на посаді начальника сектору кримінальної поліції Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області. 15 травня 2017 року до нього телефонував ОСОБА_14 з телефону своєї співмешканки, в ході розмови, він попросив його, щоб той допоміг йому розкрити осіб, які причетні до незаконної порубки лісу, на що ОСОБА_14 погодився. 16 травня 2017 року він приїздив до ОСОБА_13 де той надав йому список осіб, які він мав опрацювати. Також показав, що ОСОБА_14 мав придбати у нього автомобіль марки «Фольцваген» за 2000 тисячі доларів США, спочатку ОСОБА_14 мав йому дати 1000 доларів США за автомобіль, а вже потім ще 1000 доларів США. Вказав, що кошти у ОСОБА_13 брав виключно за продаж свого автомобіля. Повністю заперечує факт одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 за не притягнення його до кримінальної відповідальності, так як після затримання ОСОБА_13  04 квітня 2017 року відомості про вчинення кримінального правопорушення, за ст. 246 КК України були внесені до ЄРДР та розпочато досудове розслідування, окрім того, досудове розслідування по кримінальному провадженні велося іншим слідчим і жодного відношення він до його ходу не мав. Повністю заперечує факт причетності до інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, вважає що дане кримінальне провадження було сфабриковане відносно нього працівниками поліції, також вбачає ознаки провокації правоохоронними органами відносно нього. Показав, що під час проведення слідчих дій у нього було порушено право на захист, так як він просив дати йому можливість зателефонувати захиснику, однак йому було відмовлено Також винуватим себе у пред`явленому обвинуваченні не вважає та просить його виправдати, оскільки жодних неправомірних дій не вчиняв.
		Вказані показання обвинуваченого ОСОБА_8 суд, згідно до вимог ст. 23 КПК України, враховує та бере до уваги, оскільки вони не спростовані органами досудового розслідування під час досудового розслідування, ні в суді стороною публічного обвинувачення, натомість є послідовними, в сукупності підтверджуються іншими доказами, які досліджувались в судовому засіданні.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що в квітні місяці 2017 року його попросив ОСОБА_14 поїхати в ліс та допомогти нарубати дров, на що він погодився. В ліс поїхали автомобілем «Чобіток», за кермом якого перебував ОСОБА_10 ході порубки дров, їх затримали лісники, які викликали працівників поліції, ті в свою чергу затримали та відвезли їх в райвідділ поліції. Згодом йому ОСОБА_14 повідомив, що від них вимагають 1000 доларів США за не притягнення до кримінальної відповідальності, при цьому сказав що грошові кошти вимагає саме ОСОБА_15 .
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що в квітні місяці 2017 року в ході незаконної порубки лісу, його, ОСОБА_16 та ще двох чоловік затримали працівники поліції та відвезли в райвідділ поліції, відібрали у них, пояснення, виписали повістки та відпустили додому. Наступного дня, вранці зателефонував до ОСОБА_17 , домовився про зустріч, приїхав до нього на роботу. При зустрічі, ОСОБА_18 повідомив, що відносно нього та інших осіб будуть відкривати кримінальне провадження за незаконну порубку лісу, якщо він не хоче, щоб відкривали кримінальне провадження, то щоб приніс йому 1000 доларів США. Також показав, що в травні 2017 року він звертався із заявою щодо вимагання ОСОБА_19 неправомірної вигоди. Окрім того, ОСОБА_10 показав, що оскільки йому обрали запобіжний захід домашній арешт і він не міг залишити місце проживання, то в травні 2017 року він домовився з ОСОБА_19 про зустріч за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_4 , де передав ОСОБА_20 грошові кошти у сумі 1000 доларів США, які йому напередодні вручили та помітили оперативні працівники, та список із прізвищами чоловіків, двох яких вигадав. В подальшому, ОСОБА_18 поклав ці гроші у сумку, і сказав, що зідзвоняться, він не знав чи було порушено кримінальне провадження чи ні. На запитання учасників судового провадження ОСОБА_10 відповів, що передавав грошові кошти ОСОБА_20 , щоб не відкривали провадження за самовільну порубку відносно нього, ОСОБА_21 , та інших осіб. Також ОСОБА_14 показав, що раніше ОСОБА_18 йому телефонував та повідомляв, що відносно нього є 7 кримінальних проваджень з приводу незаконної порубки лісу, при цьому він давав грошові кошти ОСОБА_20 за вирішення позитивних питань. Повністю заперечує що мав придбавати у ОСОБА_17 автомобіль.
		Зокрема, в суді свідок ОСОБА_22 показав, що в квітні 2017 року до нього поступила інформація, що невідомі особи займаються незаконною порубкою лісу. Після почутого, вони з лісничим виїхали на місце події, де побачили двох осіб, які займалися незаконною порубкою лісу, а саме бензопилою зрізали 5 дерев породи дуб. Після чого вони, викликали працівників поліції, які затримали даних осіб та доставили їх у райвідділ поліції.
		Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_23 показав, що йому відома особа, як ОСОБА_14 , яка була затримана у 2017 році за викрадення трактора. Також ОСОБА_14 був причетним разом з іншими особами до вчинення крадіжок. Показав, що зі слів ОСОБА_17 йому відомо, що ОСОБА_14 може бути причетним за вчинення незаконної порубки лісу. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_24 показав, в травні 2017 року їм поступила інформація про незаконне заволодіння трактором. Наступного дня, коли трактор було завантажено, затримали двох осіб ОСОБА_25 та ОСОБА_13 , останній повідомив, що знає ОСОБА_26 . Він, зателефонував до ОСОБА_17 , і запитав чи може ОСОБА_14 дати визнавальні покази, як він характеризується, чи може бути причетним до інших злочинів, на що ОСОБА_18 сказав, що вони можуть бути причетними до незаконної порубки лісу, а якщо ОСОБА_13 та ОСОБА_25 затримають, то від них можна дізнатися більше інформації про злочини.
		Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_27 показав, що в травні 2017 року перебував на посаді старшого оперуповноваженого Управління карного розшуку. Йому була відома така особа, як ОСОБА_14 , якого затримували в 2017 році під час викрадання трактора. Показав, що він спілкувався із ОСОБА_19 по телефону стосовно затриманого ОСОБА_13 , оскільки працював по розкриттю незаконного заволодіння автомототранспорту-тракторів в Ківерцівському районі, в с. Баєві та с. Гірка Полонка. ОСОБА_18 говорив йому, що ОСОБА_14 може бути причетним до цих злочинів, тобто до крадіжок та до вчинення злочинів, пов`язаних з незаконною порубкою лісу, тому необхідно вжити оперативних заходів щодо встановлення можливої причетності ОСОБА_13 до злочинів. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_28 показав, що в 2017 року обіймав посаду начальника Луцького РВП ЛВП ГУНП у Волинській області.    Також, свідок показав, що в травні 2017 року було зареєстроване провадження стосовно незаконної порубки лісу, яке перебувало на слуху у всіх, оскільки було на контролі прокуратури області та місцевої прокуратури. Разом з тим, ОСОБА_28 показав, що ОСОБА_18 постійно інформував стосовно даної ситуації, оскільки в нього була довірена людина  ОСОБА_14 , який міг би надати інформацію стосовно причетних осіб до вказаного злочину. ОСОБА_18 не звертався із проханням про не реєстрацію будь - якого кримінального провадження. На запитання в учасників судового провадження відповів, що йому було відомо, що ОСОБА_18 мав продати автомобіль ОСОБА_29 . 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_30 показав, що в 2017 році займав посаду старшого оперуповноваженого Луцького районного відділення поліції. Під час чергування в 2017 року, точної дати не пригадує, на лінію 102 надійшло повідомлення про те, що особи займаються незаконною порубкою лісу у с. Мартинівка, а тому разом з слідчою ОСОБА_31 виїхали на місце події, де поблизу с. Мартинівка, в полі чекали автомобілі із лісниками, які затримали двох чоловіків, коли вони спилювали дерева породи дуб. Показав, що на місці події слідча ОСОБА_31 складала протокол огляду місця події, оскільки затримані чоловіки не представилися, тому їх доставили до райвідділу поліції, якими виявилися ОСОБА_14 та ОСОБА_32 . Окрім того, ОСОБА_30 показав, що про результати чергування доповів керівництву поліції і ОСОБА_20 по даному факту були внесені відомості до ЄДРД та розпочато кримінальне провадження, про це ще чітко озвучувалося на нараді у керівництва.
		Таким чином, аналізуючи показання допитаних в суді свідків у вказаному кримінальному провадженні, які отримані у відповідності до вимог КПК України, суд бере їх до уваги, і приходить до висновку, що вони повністю відповідають та узгоджуються з показаннями обвинуваченого та їм не суперечать.
		Окрім того, в судовому засіданні стороною обвинувачення також надано та судом досліджено наступні письмові докази.
		З рапорту оперуповноваженого лейтенанта ОСОБА_33 від 03 травня 2017 року поданного на ім`я начальника відділу БКОЗ УСБУ у Волинській області, встановлені дані про те, що начальник сектору кримінальної поліції Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 від осіб, які вчинили кримінальні правопорушення за не реєстрацію відносно них кримінальних правопорушень та за повернення їм вилученого майна отримує неправомірну вигоду в сумі 1000-2000 доларів США.
		З заяви ОСОБА_10 , від 04 травня 2017 року на ім`я начальника УВБ у Волинській області ДВБНП України, та отриманої 04 травня 2017 року в управління внутрішньої безпеки, встановлені відомості про те, що начальник сектору кримінальної поліції Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 за не притягнення його до кримінальної відповідальності вимагає з нього хабар у сумі 1000 доларів США. 
		З витягу з ЄРДР за №42017030000000176 від 04 травня 2017 року встановлено, що 18 липня 2017 року слідчим внесені відомості про те, що ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді начальника відділення відділу ВП ГУНП у Волинській області вимагав та отримав неправомірну вигоду, з попередньою кваліфікацією за ч.3 ст.368 КК України.
		Згідно висновку №3315 від 6 липня 2017 року експертизи спеціальних хімічних речовин, на вилучених десяти банкнот США, бинтових тампонів із змивами з долонь з рук ОСОБА_8 виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини Промінь-1.
		Згідно висновку №3316 судово-технічної експертизи від 06 липня 2017 року, десять банкнот схожих на банкноти США, номіналом 100 $, виготовлені та випущені в обіг Федеральною Резервною Системою США.
		Згідно протоколу огляду документів від 16 травня 2017 року, вбачається, що оперативний працівник посилаючись на постанову прокурора №1109т від 5 травня 2017 року, про контроль за вчиненням злочину, вимаганні неправомірної вигоди майором поліції ОСОБА_8 за не передачу матеріалів до органів досудового розслідування для реєстрації кримінального провадження відносно ОСОБА_10 та його знайомих, в квартирі АДРЕСА_5 , отримав від ОСОБА_10 згоду на участь в заходах по одержанню фактичних даних про вчинення злочину та на папері зазначив три прізвища.
		Згідно протоколу огляду та вручення грошових коштів від 16 травня 2017 року з фототаблицями, встановлено, що оперативний працівник посилаючись на постанову прокурора №1109т від 5 травня 2017 року, про контроль за вчиненням злочину в квартирі АДРЕСА_5 , отримав від ОСОБА_10 згоду на участь в заходах по одержанню фактичних даних про вчинення злочину, вимаганні неправомірної вигоди майором поліції ОСОБА_8 за не передачу матеріалів до органів досудового розслідування для реєстрації кримінального провадження відносно ОСОБА_10 та його знайомих, та вручив ОСОБА_10 десять купюр по 100 доларів США, які оброблені спеціальним препаратом.
		Згідно протоколу освідування від 16 травня 2017 року, проведеного слідчим в ОВС СВ прокуратури Волинської області ОСОБА_34 , з участю оперативних працівників та двох понятих, в ОСОБА_8 на обох руках видимих нашарувань сторонньої речовини, що світиться в ультрафіолетових променях світло-зеленого кольору не виявлено. Разом з тим, з рук в ОСОБА_35 зроблені та вилучені змиви та опечатані в пакети.
		Згідно протоколу огляду місця події від 16 травня 2017 року огляду місця події-території неподалік буд.№7 по вул..Молоді, що в м.Луцьку, де розташований автомобіль Фольксваген Гольф, номерний знак НОМЕР_1 , проведеного в період з 14-тої год.39 хв. до 15-тої год.33 хв., встановлено особу ОСОБА_8 , проведено його освідування за обставин, що вказані в вищезазначеному протоколі про освідування, та слідчим поставлені питання: чи не отримував Турковець неправомірну вигоду, та ОСОБА_8 вийняв та поклав на автомобіль особисті речі, відмовивши слідчому в проведенні огляду автомобіля. Разом з тим, слідчий ОСОБА_34 повідомив ОСОБА_8 про проведення огляду автомобіля Фольксваген Гольф, номерний знак НОМЕР_1 , під час якого з салону автомобіля вилучено барсетку чорного кольору, в якій виявлено 10 купюр по 100 доларів США, 503 гривень, службове посвідчення ОСОБА_8 , значок поліції, посвідчення учасника бойових дій, грошові кошти 2500 гривень, банківські картки, документами на автомобіль. Окрім того, виявлені при опроміненні світлом ультрафіолетової лампи, світло світло- зеленого кольору на кишені барсетки, 100 доларових купюрах. 
		З ухвали від 17 травня 2017 року слідчого судді встановлено, що надано слідчому дозвіл на проведення обшуку автомобіля Фольксваген Гольф, номерний знак НОМЕР_1 , з метою виявлення 10-ти купюр по 100 доларів США, 503 гривень, службового посвідчення ОСОБА_8 , значка поліції, посвідчення учасника бойових дій, грошових коштів 2500 гривень, банківських карток, документів на автомобіль, пістолета з набоями, телефону.
		Згідно протоколу вручення технічних засобів від 10 червня 2017 року, вбачається, що оперативними працівниками, на підставі ухвали Апеляційного суду Волинської області та за дорученням слідчого, з метою проведення негласних слідчих дій, вручені ОСОБА_10 два відео реєстратора.
		Згідно протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 11 травня 2017 року,вбачається, що за результатами проведення негласних слідчих дій від 10 травня 2017 року, встановлені дані розмови ОСОБА_10 та ОСОБА_8 щодо придбаного ОСОБА_10 автомобіля, фрази Стельмаха щодо згоди ОСОБА_36 дати, але знати за що, пропозиції ОСОБА_37 позакривати справи, працювати та повернути з ОСОБА_38 машину, відповідь Турковця про неможливість повернення машини, фрази Турковця щодо необхідності розбиратись з начальником слідства щодо закриття справи щодо ОСОБА_36 . 
		Згідно протоколу за результатами проведення слідчих (розшукових) дій від 17 травня 2017 року, за результатами проведення негласних слідчих дій від 16 травня 2017 року, встановлені дані розмови ОСОБА_10 та ОСОБА_8 щодо участі ОСОБА_37 в викрадені трактора, передачі ОСОБА_39 записку з трьома прізвищами, та 1000 доларів Турковцю, пропозицію ОСОБА_37 позакривати справи, працювати та повернути з ОСОБА_38 машину, та відповідь Турковця про неможливість повернення машини, фрази Турковця щодо необхідності розбиратись з начальником слідства щодо закриття справи щодо ОСОБА_36 . 
		Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 5 травня 2017 року надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії щодо ОСОБА_8 строком на 1 місяць, починаючи з 5 травня 2017 року по 3 червня 2017 року, а саме, аудіо -відеоконтроль особи, спостереження, фотографування, аудіо-відео контроль місця передачі неправомірної вимоги, зняття інформації з телекомунікаційних мереж.
		З постанови прокурора №1109т у кримінальному провадженні від 5 травня 2017 року встановлено, що в описовій частині постанови зазначено, що начальник сектору кримінальної поліції Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 вимагає від осіб щодо яких наявні дані про вчинення правопорушення за не реєстрацію відносно них таких даних.
		Разом з тим, з постанови встановлено, що прокурором прийнято рішення про здійснення контролю за вчиненням злочину ОСОБА_8 , у формі спеціального слідчого експерименту з використанням заздалегідь ідентифікованих грошових коштів в сумі 1000 доларів США.
		Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх поданими сторонами кримінального провадження доказами, приходить до наступних висновків.
		Оцінюючи зібрані по справі докази на предмет доведеності зазначених сторонами кримінального провадження обставин, суд приймає до уваги приписи ч.1ст.94 КПК України, якою встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		При оцінці доказів суд також враховує положення ч.3ст.62 Конституції України, яка передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно ч.1ст.337 КПК Українисудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Під час судового розгляду обвинувачений та його захисник, кожен зокрема, неодноразово посилались на здійснення провокації злочину правоохоронним органом та свідком ОСОБА_10 .
		Згідно ч. 3ст. 271 КПК Українипід час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у багатьох своїх рішеннях наголошував на необхідності ретельної перевірки заяв про вчинення провокації із сторони працівників правоохоронних органів із забезпеченням підсудному (обвинуваченому, засудженому) права на повне і об`єктивне дослідження тих обставин справи, які можуть указувати на наявність провокацій, можливості допиту у судовому засіданні «секретних агентів», необхідність доведення прокурором відсутності провокацій із сторони працівників поліції чи осіб, які діють за їх завданням тощо (зокрема рішення Європейського суду у справах «Баннікова проти Російської Федерації», «Романаускас проти Литви»).
		Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів.
		В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства». (у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Худобін проти Російської Федерації», «Ваньян проти Російської Федерації», «Раманаускас проти Литви»).
		Європейським судом вироблена концепція провокації, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування. Ним встановлено, що, тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками (рішення у справі «Раманаускас проти Литви»).
		Прецедентне право Європейського суду не забороняє посилатися на стадії розслідування кримінальної справи і у випадку, якщо дозволяє характер злочинної дії, на докази, отримані в результаті проведення співробітниками органів внутрішніх справ операцій під прикриттям (рішення у справі «Люді проти Швейцарії»), однак застосування агентів під прикриттям повинно бути обмежене, співробітники поліції можуть діяти таємно, але не займатись підбурюванням (рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).
		Як встановлено під час судового розгляду, кримінальне правопорушення, яке органом досудового слідства інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_8 , було викрите внаслідок проведення оперативних заходів, вчинених працівниками правоохоронних органів із участю громадянина ОСОБА_10 , який діяв за вказівками працівників поліції, з ними тісно співпрацював. Дані обставини не були спростовані прокурором жодним доказом.
		На підтвердження вищезазначеного, суд прийняв до увагите, що допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_18 чітко вказав, що з ОСОБА_12 знайомий давно  з 2016 року, при цьому останній надавав йому інформацію щодо осіб, які скоюють злочини, або готуються до їх вчинення, а також допомагав йому у розкритті злочинів. Окрім цього, свідки захисту: ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , кожен зокрема зазначив, що знають ОСОБА_13 з 2017 року, як особу, яку затримували за крадіжку трактора, окрім того ОСОБА_14 раніше був причетним до вчинення крадіжок та інших злочинів, також свідок ОСОБА_28 під час судового розгляду чітко вказав, що ОСОБА_14 був таємним агентом та надавав інформацію про вчинені злочини особами. 
		Під час судового розгляду прокурор будь-яких доказів на спростування доводів захисту та свідків захисту не подавав, не вживав будь-яких дій, направлених на перевірку заяви про провокацію, посилаючись на власну думку про необґрунтованість таких заяв, тому суд оцінює відповідні доводи на підставі наявних у справі доказів та із врахуванням доводів учасників процесу в судовому засіданні.
		У рішенні по справі «Баннікова проти Російської Федерації» Європейським судом з прав людини розроблено два критерії перевірки заяв про наявність провокацій (підбурювання) до вчинення злочину із сторони працівників правоохоронних органів. Відповідно до критерію, який полягає у перевірці обґрунтованих заяв про підбурювання, суд повинен з`ясувати питання чи вчиняли працівники поліції чи особи, які діяли за їх завданням, дії, які вимусили чи спонукали засудженого до вчинення злочину, хто був ініціатором вчинення дій щодо підготовки злочину, поставленого у вину обвинувачену, на якій стадії злочину працівниками поліції почали застосовуватись оперативні заходи із метою подальшого викриття злочину. 
		Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Романаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації», «Весєлов та інші проти Російської Федерації» визначив перелік дій, які можливо розцінити, як провокація (підбурювання) до вчинення злочину. Відповідно до вищезазначеного переліку дій ОСОБА_10 , який був ініціатором спілкування, телефонних розмов, зустрічей, ініціатором передачі грошей за відсутності ініціативи самого ОСОБА_8 свідчать про наявність провокації на вчинення злочину.
		Окрім того, як вбачається із дослідженого в судовому засіданні протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 11 травня 2017 року, що за результатами проведення негласних слідчих дій від 10 травня 2017 року, встановлені розмови ОСОБА_10 та ОСОБА_8 щодо придбаного ОСОБА_10 автомобіля, фрази Стельмаха щодо згоди ОСОБА_36 дати, але знати за що, пропозиції ОСОБА_37 позакривати справи, працювати та повернути з ОСОБА_38 машину, відповідь ОСОБА_17 про неможливість повернення машини, фрази ОСОБА_17 щодо необхідності розбиратись з начальником слідства щодо закриття справи щодо ОСОБА_36 . Також, як видно з протоколу за результатами проведення слідчих (розшукових) дій від 17 травня 2017 року, за результатами проведення негласних слідчих дій від 16 травня 2017 року, встановлені дані розмови ОСОБА_10 та ОСОБА_8 щодо участі ОСОБА_37 в викрадені трактора, передачі ОСОБА_40 записку з трьома прізвищами, та 1000 доларів ОСОБА_41 , пропозицію ОСОБА_10 позакривати справи, працювати та повернути з ОСОБА_38 машину, та відповідь Турковця про неможливість повернення машини, фрази ОСОБА_17 щодо необхідності розбиратись з начальником слідства щодо закриття справи щодо ОСОБА_36 . Тому з даних результатів проведення негласних слідчих (розшукових дій) свідчить про провокативну поведінку саме ОСОБА_13 та зацікавленість в результаті даної справи.
		Отже, підсумовуючи всі вищевказані положення ЄСПЛ, суд стосовно обставин даного кримінального провадження зазначає наступне. 
		Перевіряючи заяву про провокацію, суд приймає до уваги, наведені дані в підтвердження репутації ОСОБА_13 те, що він є особою, яка раніше  у 2017 році була затримана працівниками поліції за вчинення крадіжки трактора, підозрювалася у вчиненні ряду крадіжок та інших злочинах, крім того виступала таємним агентом, а саме надавала інформацію щодо осіб, які скоюють злочини, або готуються до їх вчинення, а також допомагав у розкритті злочинів, ці дані дають суду підстави для висновків про підконтрольність ОСОБА_13 правоохоронним органам і такі обставини не спростовані в суді прокурором. Факт того, що ОСОБА_14 співпрацював з правоохоронними органами з метою підбурювання іншої особи до вчинення злочинів знайшла своє підтвердження під час судового розгляду. 
		Суд вважає, що в даному випадку дії ОСОБА_10 були спрямовані на підбурювання до злочину, який передбачено ч. 3ст. 368 КК України, а тому суд приходить до переконання, що дане кримінальне провадження не існувало б без дій ОСОБА_10 , тому дії свідка ОСОБА_10 суд вважає провокацією, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції.
		Крім того, суд вважає що отримані в результаті проведення НРСД докази, а саме: протокол огляду документів від 16.05.2017 року, протокол огляду та вручення грошових коштів від 16.05.2017 року, протокол освідування від 16.05.2017 року, протокол огляду місця події від 16.05.2017 року, протокол вручення технічних засобів від 10.06.2017 року ухвалу апеляційного суду Волинської області від 05.05.2017 року та постанову прокурора № 1109т є недопустимими в розумінні ст.ст. 86, 87 94 КПК України, оскільки отримані за допомогою провокації, тобто внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, також з цього приводу Верховний Суд, зазначає, у своїй постанові від 12 травня 2021 року у справі № 166/1199/18.
		Крім того залишається неспростованим стороною обвинувачення та не знаходять свого підтвердження доводи прокурора та показання свідка ОСОБА_13 , про те, що ОСОБА_14 давав грошові кошти ОСОБА_20 в сумі 1000 доларів США за не реєстрацію кримінального провадженні щодо нього та інших осіб з приводу незаконної порубки лісу, так як в судовому засіданні свідки: ОСОБА_28 , ОСОБА_30 відповідно до вимог ст.ст. 23, 95 КПК України чітко ствердили, що 04.04.2017 року було затримано ОСОБА_13 та ОСОБА_42 за незаконною порубкою лісу, того ж самого дня, даних осіб затримно, відвезено в райвідділ поліції, відібрано у них пояснення та внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за 12017030130000286 від 04.04.2017 за ст. 246 КК України. Окрім того свідок ОСОБА_43 чітко ствердив, що ОСОБА_18 до нього ніколи не звертався із проханням про не реєстрацію будь-якого кримінального провадження. Також під час судового розгляду було досліджено витяг з ЄРДР № 12017030130000286 від 04.04.2017 за ст. 246 КК України з якого слідує, що відомості з приводу незаконної порубки лісу було внесено до ЄРДР 04.04.2017 року та розпочато досудове розслідування слідчою ОСОБА_44 та процесуальним керівником прокурором ОСОБА_45 , з даного витягу чітко слідує, що у відповідності до вимог ст. ст. 39, 40 КПК України слідчий та прокурор, які здійснюють досудове розслідування є самостійними у своїй діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.А тому з огляду на вищезазначенне, оскільки відомості з приводу незаконної порубки лісу внесено до ЄРДР та розпочато досудове розслідування дають суду підстави вважати, що ОСОБА_18 не мав жодного відношення до розслідування даного кримінального провадження, а тим більше до його реєстрації та закриття.
		Що стосується посилань сторони захисту та обвинуваченого на порушення права на захист ОСОБА_8 під час його затримання та проведення слідчих дій, слід зазначити наступне.
		Згідност. 63 Конституції Українипідозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
		Згідност. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
		Відповідно до положень ч.ч. 1, 3ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченомустаттями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		З моменту затримання, а саме силового утримання особи, підозрюваний має право:знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз`яснення;на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій.
		Згідност. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
		Згідно ч.4ст. 208 КПК Україниуповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положеньстатті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбаченіКПК України.
		Однак в порушення зазначених нормКПК України, поданого прокурором протоколу освідування та огляду місця події від 16 травня 2017 року, огляду автомобіля та відтворення зафіксованих на відео - носіях інформації даних слідчих дій, суд встановив, що перед початком цих дій ОСОБА_8 через підкорення працівникам правоохоронних органів поклав руки на капот автомобіля, його обмежили в рухах та поруч знаходились слідчий та оперативні працівники.
		При цьому, порушення права на захист ОСОБА_8 знайшли своє підтвердження в ході перегляду в судовому засіданні під час дослідження доказів, відеозаписів долучених до протоколу слідчих дій, де під час проведення слідчих дій ОСОБА_18 просив дати йому можливість зателефонувати захиснику, однак йому було відмовлено. Враховуючи викладене в даному кримінальному провадженні було порушено право на захист ОСОБА_8 , що є недопустимим порушенням права на захист.
		Правову позицію ЄСПЧ щодо початкового етапу забезпечення права на захисту кримінальному проваджені викладено, зокрема, у справі «Лучанінова проти України», де зазначено, що «для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому зазвичай повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника з самого початку провадження (п.52 рішення ЄСПЧ від 27.11.2008 року у справі «Сальдуз проти Туреччини» та п.90-91 рішення ЄСПЧ від 12.06.2008р. у справі «Яременко проти України». За необхідністю захисника мають призначити офіційно. Проте призначення національними органами захисника не гарантує ефективну правову допомогу (п.65 рішення ЄСПЧ від 19.12.1989 р. у справі «Камазінскі проти Австрії».
		Відповідно до ч.1, п.3 ч.2, п.3 ч.3 ст.87, КПК України, суд зобов`язаний визнати недопустимими доказами, отриманими внаслідок істотних порушень прав людини і основоположних свобод, порушенні права на захист, недопущенні адвоката під час обшуку, а тому твердження обвинуваченого та його захисника щодо визнання недопустимими доказами отриманими під час освідування та огляду місця події внаслідок порушення права на захист підлягає до задоволення, та слід визнати недопустимими доказами протоколи освідування, протоколу огляду місця події, протоколу огляду автомобіля, та похідними процесуальними документами за результатами проведення експертних досліджень грошових коштів, протоколів оглядів речей та визнанні речових доказів.
		Крім того, суд відповідно до ст. 86, ч.1 ст.87 КПК України визнає недопустимими доказами добутими всупереч КПК України, без застосування заходів забезпечення, а саме: копії журналу відвідувачів Луцького РВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області, витягу з журналу обліку виконання оперативними підрозділами письмових доручень слідчих, протоколу огляду кримінального провадження №42017030000000176.
		Також суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_11 в частині того, що йому ОСОБА_14 повідомив, що від них вимагають 1000 доларів США за не притягнення до кримінальної відповідальності за незаконну порубку лісу, при цьому сказав що грошові кошти вимагає саме ОСОБА_18 , оскільки такі твердження не доведені, так як встановлено судом і як це чітко слідує з матеріалів кримінального провадження, сам ОСОБА_18 не вимагав від ОСОБА_42 грошових коштів, це також підтвердив в судовому засіданні і сам свідок, також вказав, що йому було відомо це зі слів ОСОБА_13 , а отже суд вважає що показання свідка ОСОБА_11 відповідно до вимог ч. 7 ст. 97 КПК України не можуть бути визнаними судом допутимими. 
		При вирішенні даного кримінального провадження по суті враховано також, що відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 19постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя»визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
		Така позиція також знаходить своє відображення і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». Відповідно до п. 23 вказаної постанови, є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли всі зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		За змістом ч. 3ст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		Згідно зіст. 17 КПКособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Відповідно до вимогст. 84 КПКдоказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Частиною 2статті 94 КПКвизначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених уст. 374 КПК.
		Принцип законності, який відноситься до загальних засад кримінального провадження та закріплений уст. 9 КПК, встановлює, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Так, зокрема, згідно із ст.ст. 8, 9, 17КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. 
		Пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі "Тельфнер проти Австрії" від 20 березня 2001 року та "Джон Мюррей проти Сполученого Королівства" від 08 лютого 1996 року.
		Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення вини поза розумним сумнівом (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений, зокрема, на прокурора.
		Аналогічна позиція Європейського суду з прав людини викладена у справі "Капо проти Бельгії" (Capeau v Belgium) № 2914/98 від 13 січня 2005 року, де в п. 25 зазначено, що в кримінальних справах питання доказів належить досліджувати загалом в світлі п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення. 
		Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості у вчинені кримінального правопорушення.
		Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року "Про посилення судового захисту і свободи людини і громадянина" визначено, що "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах добутих незаконним шляхом" "Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази, були отримані незаконним шляхом, суди зобов`язані визнати їх недопустимим та не враховувати, як підставу обвинувачення у вироку".
		Аналізуючи докази, на підставі яких стороною обвинувачення обґрунтовується обвинувачення ОСОБА_8 з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вони є суперечливими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а частина, з них здобута із істотним порушення прав та свобод людини, відповідно недопустимими.
		В зв`язку з викладеним, суд приймає рішення про виправдування обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 368 КК України, на підставі п.1 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що ним вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується останній.
		Згідно до вимог ст. 100 КПК України, суд вирішує долю речових доказів.
		Судові витрати, згідно ст. 124 КПК України, що стосуються пред`явленого обвинувачення ОСОБА_8 а саме, в сумі 5818 (п`ять тисяч вісімсот вісімнадцять) гривень 60 копійок за проведення експертиз спеціальних хімічних речовин та за проведення судово-технічної експертизи - слід прийняти за рахунок держави, оскільки судом ухвалюється виправдувальний вирок. 
		Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України арешт, накладений на майно, згідно ухвал слідчого судді від 18.05.2017 року, 19.05.2017 року  скасувати.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд,-
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_8 визнати невинуватимупред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдати, відповідно, за недоведеністю у вчиненні ним даного кримінального правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		Судові витрати в сумі 5818 (п`ять тисяч вісімсот вісімнадцять) гривень 60 копійок за проведення експертиз спеціальних хімічних речовин та за проведення судово-технічної експертизи прийняти за рахунок держави.
		   Скасувати арешт накладений ухвалами слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2017 року та 19 травня 2017 року.
		Речові докази: шкіряну сумку (барсетку), 503 гривні; службове посвідчення ОСОБА_8 , значок поліції №0067636, грошові кошти в сумі 2500 гривень, значок Збройних Сил України №М-1 160005, 4 банківські картки, а саме: банку "ПриватБанк" НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , банку "Ощадбанк" НОМЕР_4 , банку "Райфайзен банк Аваль" 4188370019490294; чорну шкіряну сумку (барсетку); 5 флеш карт пам`яті, 4 листка з записами, та документи на автомобіль "Фольсваген Гольф" номерний знак НОМЕР_1 (Registracijios Liudijsmas, Europos Sajunga H017949); пістолет марки "Гарант" С27 калібр 9 мм РА серія НОМЕР_5 , з 6 набоями у магазині, телефон марки "Самсунг" ІМЕІ НОМЕР_6 з наявною у ньому сім карткою та грошові кошти в сумі 92 гривень, мобільний телефон Iphone 6, які віддані по квитанції №2 до камери схову речових доказів - повернути за належністю ОСОБА_8 ..
		Грошові кошти в сумі 1000 доларів США - 10 купюр номіналом по 100 доларів США, з наступними серіями та номерами: LF 62476644 A; B 42879724 B; LK37412875D; LF 62476645 A; LF 62476626 A; LF 62476627 A; LF62476649А; LF 62476675 A; LL 70676564 D; LL 68884024 H  звернути в дохід держави;
		Бинтовий тампон із зразками препарату «Промінь-1», зразки бинтового тампону, змиви з правої та лівої рук ОСОБА_8 , які віддані по квитанції №3 до камери схову речових доказів  знищити. 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченомута прокурору.
		 
		 
		 
		Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...