Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/260/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин.
Надіслано для оприлюднення: 20.08.2021. Зареєстровано: 22.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.08.2021.
Дата набрання законної сили: 18.08.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 серпня 2021 року Справа № 906/260/21 
		 
		Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		Головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г. 
		 
		секретар судового засідання Дика А.І. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.06.2021 у справі № 906/260/21 (суддя Машевська О.П.) 
		за позовом Керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 
		до відповідачів: 1) Житомирської міської ради; 
		2) Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники"
		про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації прав 
		за участю представників сторін:
		прокурора - Манжаюк Д.Л.
		позивача - не з"явився
		відповідача 1- Кононенко А.А.
		відповідача 2- Білоус Р.А.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.06.2021 у справі № 906/260/21 позов залишено без розгляду.
		Відмовлено у задоволенні заяви Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову шляхом заборони Обслуговуючому кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:07:020:0022.
		Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду, скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. 
		Вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що органи Держгеокадастру не наділені повноваженнями на звернення до суду з позовними вимогами про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації прав, а також, що цей орган не є компетентним у спірних правовідносинах. 
		Не погоджується також з тим, що у позові відсутнє обґрунтування наявності у Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області таких повноважень в межах здійснення державного контролю за використанням земель комунальної власності.
		Суд першої інстанції неправильно визначив зміст спірних правовідносин, у зв`язку із чим неправильно застосовав норми матеріального та процесуального права, а також не застосовав норми, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
		Вважає, що у позовній заяві прокурором детально обґрунтовано у чому саме полягають поручення інтересів держави та необхідність їх захисту та наведені підстави визначення Головного Управління Держгеокадастру у Житомирській області позивачем у вказаній справі, у відповідності до ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
		Залишаючи позов без розгляду, судом першої інстанції, всупереч вимогам ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", не враховано висновки щодо застосування норм права, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №925/929/19.
		Також не відповідають дійсності висновки суду першої інстанції, що оцінку вчиненим діям позивача щодо здійснення контролю шляхом розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням і охороною земель надано рішенням суду у справі №240/11389/19.
		Також зазначає про те, що після залишення позову без розгляду, цією ж ухвалою судом першої інстанції відмовлено у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову, що не відповідає вимогам процесуального закону.
		Посилається на ст. ст. 232, 233 ГПК України і доводить, що питання, пов`язані із забезпеченням позову мають вирішуватись судом шляхом постановлення окремих ухвал.
		Важає, що суд першої інстанції не мав процесуальної можливості на розгляд заяви про забезпечення позову після постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, а мав залишити її без розгляду разом із позовом та повернути відповідний сплачений судовий збір.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 поновлено Заступнику керівника Житомирської обласної прокуратури пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Житомирської області від 24.06.2021 у справі № 906/260/21; відкрито провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.06.2021, справу № 906/260/21 призначено до розгляду на 18.08.2021. 
		Встановлено позивачу та відповідачам строк до 06.08.2021 для подання до суду відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх (доданих до них документів) надсилання іншим учасникам справи.
		Встановлено прокурору строк до 13.08.2021 р. для подання до суду відповіді на відзиви на апеляційну скаргу з доказами її (доданих до неї документів) надсилання іншим учасникам справи.
		Матеріалами справи стверджується, що ухвалу суду від 28.07.2021 у справі №906/260/21 було отримано учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень наявними в матеріалах справи.
		У зв`язку із перебуванням головуючого судді Олексюк Г.Є. та суддів-членів колегії Маціщук А.В. і Філіпової Т.Л. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 прийнято до провадження апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.06.2021 у справі № 906/260/21 колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.
		09.08.2021 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив Житомирської міської ради, в якому з підстав викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції залишити без змін ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.06.2021 у справі №906/260/21 про залишення позову без розгляду.
		11.08.2021 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники", в якому з підстав викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції залишити без змін ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.06.2021 у справі №906/260/21 про залишення позову без розгляду.
		Відповідно до ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2021 клопотання Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/260/21  задоволено; доручено забезпечення проведення відеоконференції 18.08.2021 об 15:00 год. Господарському суду Житомирської області.
		В судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. 
		Представники відповідачів заперечили доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзивах.
		Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не реалізувало право на участь в судовому засіданні 18.08.2021.
		Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.
		Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши в судовому засіданні прокурора та представників відповідачів колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
		Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи Керівник Житомирської місцевої (окружної ) прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся з позовом до Господарського суду Житомирської області до Житомирської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" з вимогами (з урахування заяви про уточнення позовних вимог):
		- визнати незаконним та скасувати п. 5 рішення Житомирської міської ради №1372 від 07.02.2019 "Про затвердження документацій із землеустрою та надання права користування земельними ділянками юридичним особам" в частині надання дозволу ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,45 га для колективного гаражного будівництва (02.06), яка знаходиться за адресою вул. Маликова, 8;
		- визнати незаконним та скасувати п.3 рішення Житомирської міської ради №1931 від 22.06.2020 "Про затвердження документацій із землеустрою та надання права користування земельними ділянками суб`єктам земельних відносин" в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання права користування Обслуговуючому кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" земельною ділянкою кадастровий номер 1810136300:07:020:0022 площею 0,3949 га для колективного гаражного будівництва по вул. Маликова, 8 в м. Житомирі;
		- визнати недійсним договір оренди землі №167 від 07.09.2020, що укладений між Житомирською міською радою та Обслуговуючим кооперативом "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" про передачу в оренду земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:07:020:0022;
		- зобов`язати Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" повернути Житомирській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Житомирської міської ради земельну ділянку кадастровий номер 1810136300:07:020:0022; 
		- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:07:020:0022 (запис про інше речове право №38627161 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).
		Прокурор у позовній заяві зазначив, що у даному випадку порушення державних інтересів полягає у незаконному (не на конкурентних засадах) наданні у користування земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:07:020:0022. Такі дії Житомирської міської ради не сприяють раціональному використанню та охороні земель. 
		Обґрунтовуючи звернення в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з даним позовом до суду прокурор зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності.
		Так, Житомирською місцевою прокуратурою 20.01.2021 повідомлено в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про порушення вимог земельного законодавства при передачі Житомирською міською радою в користування земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:07:020:0022 /а.с. 98 -102 у т.1/.
		У відповідь на повідомлення Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом №10-6-0.61-448/2-21 від 27.01.2021 повідомило Житомирську місцеву прокуратуру, що у зв`язку із обмеженим фінансуванням стосовно сплати судового збору, що позбавляє можливості самостійно звернутись до суду, управління не заперечує щодо звернення прокурора з відповідним позовом /а.с. 103 у т.1/. 
		Таким чином прокурор доводить, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не здійснює покладених на нього повноважень, що зумовило виникнення у прокурора обов`язку звернутись з позовом для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. 
		Відповідно до ухвали Господарського суду Житомирської області від 15.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.04.2021 /а.с. 111-112 у т.1/. 
		13.04.2021 до суду першої інстанції надійшла заява Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову шляхом встановлення судом заборони ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" та іншим особам вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:07:020:0022 /а.с. 183-188 у т.1/.
		Заява обґрунтована тим, що існує можливість здійснення забудови ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" спірної земельної ділянки. Таким чином у разі задоволення позову прокурора при наявності на спірній земельній ділянці об`єктів будівництва, буде істотно ускладнено виконання рішення суду в частині повернення земельної ділянки.
		За результатом судового засідання 13.04.2021 місцевий господарський суд відклав підготовче судове засідання на 17.05.2021 /а.с. 192-193 у т.1/.
		Ухвалою суду від 17.05.2021 продовжено стадію підготовчого провадження на 30 календарних днів, відкладено підготовче засідання та розгляд заяви Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову від 13.04.2021 вх. №20210000193425/1 на 03.06.2021.
		Відповідно до ухвали місцевого господарського суду від 03.06.2021 продовжено стадію підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання та розгляд заяви Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову від 13.04.2021 вх. №20210000193425/1 на 24.06.2021.
		02.06.2021 до суду надійшла уточнена заява Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури від 02.06.2021 з проханням розглядати заяву про забезпечення позову в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Обслуговуючому кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:07:020:0022 /а.с. 28 у т.2/.
		Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.06.2021 у справі № 906/260/21 позов залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки суд дійшов висновку, що відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави/місцевого самоврядування, тому позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
		Також суд відмовив у задоволенні заяви Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову шляхом заборони Обслуговуючому кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:07:020:0022.
		Господарський суд Житомирської області відповідно до оскаржуваної ухвали дійшов висновків, що:
		- Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у спірних правовідносинах здійснює владні управлінські функції зі здійснення контролю у сфері регулювання земельних відносин, а не повноваження власника відповідної земельної ділянки; 
		- у позові відсутнє обґрунтування наявності у Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області повноважень на звернення до суду з позовом про скасування рішень міської ради №1372 та №1931 в межах здійснення державного контролю за використанням земель комунальної власності , в тому числі після здійснення такого контролю шляхом розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель;
		- Держгеокадастр не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельною ділянкою комунальної власності;
		- прокурором заявлено позовну вимогу в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" про повернення земельної ділянки її законному власнику - Житомирській міській раді, за якою (вимогою) орган місцевого самоврядування також має виступати позивачем;
		- позовна заява не містить обґрунтування наявності у Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області під час здійснення державного контролю повноважень вимагати в судовому порядку скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки ( запису в реєстрі про речове право оренди);
		- заява про забезпечення позову в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Обслуговуючому кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:07:020:0022 не відповідає вимогам ст. 136 ГПК України. 
		Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.06.2021 у справі № 906/260/21, прокурор звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
		Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку винесеній ухвалі в межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів зазначає наступне.
		Господарський процес є різновидом юридичної діяльності, яку регулюють норми господарського процесуального права, тобто встановлена нормами процесуального права форма діяльності господарських судів, яка спрямована на захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів суб`єктів господарювання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.
		Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
		Даний спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.
		Згідно ч.2 ст.2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статтей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
		Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі у будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
		На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
		Так, відповідно до частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		У рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
		Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
		Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
		Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
		Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
		Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
		Поняття "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 №914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).
		Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17 та від 20.03.2019 у справі № 905/1135/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
		З урахуванням вищевикладеного колегія суддів відзначає, що підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються, насамперед, судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.
		Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц конкретизувала висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, вказавши, що процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону, застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25.10.2019 у справі № 911/1107/18).
		У свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах №923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Прокурором визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах  Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, скільки саме він здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності, а також за додержанням земельного законодавства, у тому числі органами місцевого самоврядування.
		Згідно з абзацом 4 статті 15-2 Земельного Кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
		Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15 Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
		Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: 
		- дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; 
		- дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 25-1 пункту 4 Положення).
		Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 
		1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 
		2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.
		Згідно зі статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. 
		Статтею 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
		Положенням ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.
		Відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та пункту 5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
		Колегія суддів зауважує, що державні інспектори є посадовими особами Держгеокадастру та його територіальних органів. Вчиняючи вищезазначені дії вони діють від імені органу, якого вони представляють. В свою чергу даний орган і є тою особою, що наділена спеціальною процесуальною правоздатністю.
		Колегія суддів відхиляє заперечення відповідача -2, що за ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються лише шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення. 
		З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.
		Такі висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі 925/929/19, і підстав відступати від яких колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
		Ураховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що органи Держгеокадастру не наділені правом звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
		Матеріалами справи підтверджено, що Житомирською місцевою прокуратурою 20.01.2021 повідомлено в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про порушення вимог земельного законодавства при передачі Житомирською міською радою в користування Обслуговуючому кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:07:020:0022 /а.с. 98 -102 у т.1/.
		Однак, у відповідь на повідомлення Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом №10-6-0.61-448/2-21 від 27.01.2021 повідомило Житомирську місцеву прокуратуру, що у зв`язку із обмеженим фінансуванням стосовно сплати судового збору, що позбавляє можливості самостійно звернутись до суду, управління не заперечує щодо звернення прокурора з відповідним позовом /а.с. 103 у т.1/. 
		Таким чином, після отримання повідомлення прокурора про встановлення підстав та намір здійснювати представництво, уповноважений орган не оскаржив наявність підстав для представництва, як це визначено у ч. 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та самостійно не звернувся до суду, що вказує про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі зазначеного органу.
		Частиною 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі посилався на правові висновки Верховного Суду, однак під час вирішення спорів має враховуватись саме остання правова позиція (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01. 2019 у справі № 755/10947/17).
		З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції, не врахував наявність повноважень органів Держгеокадастру на звернення до суду у разі необхідності здійснення нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель, а також висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №925/929/19, тому дійшов передчасного висновку щодо залишення позову прокурора без розгляду на підставі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
		Згідно з ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про залишення позову без розгляду справа передається на розгляд суду першої інстанції.
		У відповідності до п.6 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		З огляду на зазначене, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Житомирської області від 24.06.2021 у справі №906/260/21 - частковому скасуванню, з направленням справи в цій частині на розгляд до суду першої інстанції.
		Щодо вжиття заходів забезпечення позову колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до частин першої та другої статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1- 9 цієї частини.
		Частинами першою, третьою статті 138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
		За змістом статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Матеріалами справи стверджено, що прокурор звернувся до суду із заявою (з урахуванням уточненої заяви) про забезпечення позову шляхом заборони Обслуговуючому кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:07:020:0022, оскільки вважав, що існує можливість здійснення забудови відповідачем -2 спірної земельної ділянки. Тому, у разі задоволення позову прокурора при наявності на спірній земельній ділянці об`єктів будівництва, буде істотно ускладнено виконання рішення суду в частині повернення земельної ділянки.
		У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
		Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
		Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, має тимчасовий характер і діє до закінчення розгляду справи по суті заявлених вимог.
		Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність заходу забезпечення позову.
		Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
		Оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
		Як вбачається із змісту заяви про забезпечення позову, прокурор припускає існування можливості здійснення забудови відповідачем -2 спірної земельної ділянки. 
		Разом з тим, матеріали справи не містять ані доказів здійснення забудови земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:07:020:0022, ані вчинення підготовчих робіт для забудови. В свою чергу здійснення будь-яких будівельних робіт заперечується відповідачем-2.
		Вказані прокурором припущення (істотне ускладнення виконання рішення суду в частині повернення земельної ділянки у зв`язку із наявністю об`єктів будівництва) колегія суддів вважає недостатніми для висновку про необхідність вжиття заявлених заходів забезпечення позову шляхом заборони Обслуговуючому кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Хмільники" вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:07:020:0022.
		З урахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову, і як наслідок відмову у задоволенні апеляційної скарги в цій частині, однак з мотивів викладених у даній постанові. У зв`язку з чим ухвалу суду першої інстанції слід змінити в п.3 її резолютивної частини, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови. 
		Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне частково задоволити апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.06.2021 у справі №906/260/21 - скасувати в частині залишення позову без розгляду, а в решті ухвалу змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови. 
		Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.06.2021 у справі №906/260/21 задоволити частково.
		2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.06.2021 у справі №906/260/21 - скасувати в частині п. п. 1, 2 її резолютивної частини.
		3. В решті ухвалу змінити (п.3 її резолютивної частини), виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови. 
		4. Справу № 906/260/21 передати на розгляд Господарського суду Житомирської області.
		5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
		 
		Повний текст постанови складений 20.08.2021
		 
		 
		Головуючий суддя Розізнана І.В.
		 
		 
		 
		Суддя Гудак А.В.
		 
		 
		 
		Суддя Петухов М.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...