Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10900/19 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 20.08.2021. Зареєстровано: 22.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.08.2021.
Дата набрання законної сили: 04.08.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 серпня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/10900/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
		 
		за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,
		за участю представників:
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" - Коренчук П.О.,
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" - Білека Ю.І.,
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" - Сукорянського Є.О.,
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" - Півака О.А.,
		Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" - не з`явився,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса", Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо"
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 (у складі колегії суддів: Чорногуз М.Г. (головуючий), Агрикова О.В., Мальченко А.О.)
		та рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 (суддя Ломака В.С.)
		 
		та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" (особа, яка не брала участі у справі)
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 (у складі колегії суддів: Чорногуз М.Г. (головуючий), Агрикова О.В., Мальченко А.О.) в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021
		 
		у справі № 910/10900/19
		 
		за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо", Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"
		про зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні майном і виселення,
		 
		за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"
		про визнання договору поновленим і визнання права користування нежитловим приміщенням,
		ВСТАНОВИВ:
		У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" (далі - ТОВ   "Боедем", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" (далі - ТОВ "ЛК "Ельдорадо", Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" (далі - ТОВ "Технополіс-1", Відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (далі - ТОВ "Дієса", Відповідач-3) про:
		- зобов`язання Відповідачів не чинити Позивачеві перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням, яке розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А) загальною площею 10 134, 40 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4;
		- виселення Відповідачів з нежитлового приміщення площею 4 589, 90 кв. м, яке розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А) загальною площею 10  134, 40 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Позивач є власником спірного нежитлового приміщення, частиною якого Відповідачі користуються безпідставно, оскільки укладений між Позивачем та Відповідачем-1 Договір оренди нежитлового приміщення № 01/10-13 від 01.10.2013 (далі - Договір оренди № 01/10-13 від 01.10.2013) припинив свою дію 31.08.2016 й інших правочинів щодо користування приміщенням між сторонами не укладалося, а відповідно свою дію припинили і укладені Відповідачем-1 з Відповідачами-2, 3 договори суборенди. Разом з тим, приміщення з оренди не повернуто, на вимоги щодо усунення порушення не відредаговано.
		У вересні 2019 року ТОВ "ЛК "Ельдорадо" звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до ТОВ "Боедем" про визнання Договору оренди № 01/10-13 від 01.10.2013, укладеного між сторонами, поновленим по 30.06.2022 на тих самих умовах; визнання за ТОВ "ЛК "Ельдорадо" права користування нежитловим приміщенням площею 4  589, 90 кв. м, що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4, на підставі Договору оренди № 01/10-13 від 01.10.2013.
		Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що Позивач за первісним позовом як Орендодавець не вчиняв дій щодо витребування об`єкту оренди з володіння Орендаря, зокрема, протягом 10 днів з моменту припинення договору оренди, та не заперечував проти продовження дії договору протягом місяця з дня закінчення строку дії цього договору, тому Відповідач-1 продовжив користуватися приміщенням та вважав Договір оренди №  01/10-13 від 01.10.2013 поновленим на строк, який був встановлений цим договором відповідно до приписів статті 764 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 284 Господарського кодексу України. Крім цього, вказаний договір визнано поновленим у судовому порядку (постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 910/20154/16). Протягом місяця з дня закінчення строку дії Договору оренди № 01/10-13 від 01.10.2013 (31.07.2019) Позивачем не повідомлено Відповідача-1 про припинення цього Договору, а отже він знову був поновлений до 30.06.2022 на тих самих умовах.
		При цьому, Позивач за зустрічним позовом вказав на те, що ТОВ "Боедем" станом на 31.08.2016 не було власником спірного приміщення, оскільки відповідно до відомостей державного реєстру на той час власниками були Компанія "Монторо Менеджмент ГмбХ", Компанія "Вайлд Роуз-Трі Ко., Лтд." та в подальшому - Компанія "Ферта Холдінг ЛТД".
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021, первісний позов задоволено у повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову - відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що право власності Позивача на спірне орендоване майно підтверджено численними судовими рішеннями, а отже майно передане в оренду власником. Звернення Позивача до Відповідача-1 з запереченнями щодо відсутності намірів продовження орендних правовідносин як під час дії договору, так і протягом одного місяця після закінчення договору, свідчить про припинення договору оренди 31.08.2016, у зв`язку з чим є припиненими і договори суборенди, а тому Відповідачі зобов`язані повернути майно та звільнити орендовані приміщення. Задоволення первісного позову виключає можливість задоволення зустрічного позову.
		Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, 25.03.2021 ТОВ   "Дієса" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу та 06.04.2021 доповнення до неї, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги; судові витрати покласти на ТОВ "Боедем".
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/10900/19 за касаційною скаргою (із урахуванням доповнень до цієї скарги) ТОВ "Дієса" з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.06.2021; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 09.06.2021.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.06.2021 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "Дієса" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №  910/10900/19 у зв`язку з надходженням до суду касаційних скарг від інших учасників справи, питання щодо прийняття, повернення чи відмови у прийнятті яких знаходилось на стадії вирішення судом касаційної інстанції.
		14.04.2021 ТОВ "Технополіс-1" подало до Верховного Суду касаційну скаргу (з урахуванням нової редакції касаційної скарги, яка надійшла до суду 29.06.2021), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021, і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; судові витрати покласти на Позивача.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/10900/19 за касаційною скаргою ТОВ "Технополіс-1" з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.07.2021; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 07.07.2021.
		12.04.2021 ТОВ "ЛК "Ельдорадо" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням нової редакції касаційної скарги, яка надійшла до суду 01.07.2021) на зазначені судові рішення, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги; вирішити питання про розподіл судових витрат.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/10900/19 за касаційною скаргою ТОВ "ЛК "Ельдорадо" з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.08.2021; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 26.07.2021.
		Також, 21.04.2021 з касаційною скаргою до Верховного Суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" (далі - ТОВ "МАКВІС ГРУП") як особа, яка не брала участі у справі, проте суд вирішив питання про її права, інтереси та(або) обов`язки, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020, постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021, а справу направити на новий розгляд.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 910/10900/19 за касаційною скаргою ТОВ "МАКВІС ГРУП" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 в частині оскарження цих судових рішень по суті позовних вимог. Касаційну скаргу ТОВ "МАКВІС ГРУП" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "МАКВІС ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/10900/19 залишено без руху. Відкрито касаційне провадження у справі №   910/10900/19 за касаційною скаргою ТОВ "МАКВІС ГРУП" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.07.2021.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/10900/19 за касаційною скаргою ТОВ "МАКВІС ГРУП" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 в частині закриття апеляційного провадження з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.07.2021.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 відкладено розгляд касаційних скарг ТОВ "Дієса", ТОВ "Технополіс-1" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №  910/10900/19 та касаційної скарги ТОВ "МАКВІС ГРУП" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 в частині закриття апеляційного провадження у справі № 910/10900/19 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 на 04.08.2021.
		03.06.2021 ТОВ "Технополіс-1" направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому підтримало доводи касаційної скарги ТОВ "Дієса", просило касаційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій - скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог і задоволення зустрічних позовних вимог.
		07.06.2021 та 08.06.2021 ТОВ "Боедем" направило до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу ТОВ "Дієса", в яких заперечило доводи касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.
		07.06.2021 ТОВ "ЛК "Ельдорадо" направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому підтримало доводи касаційної скарги ТОВ "Дієса", просило касаційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій - скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог і задоволення зустрічних позовних вимог.
		05.07.2021 ТОВ "Боедем" направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ   "Технополіс-1", в якому заперечило доводи касаційної скарги, просило у задоволенні касаційної скарги відмовити у повному обсязі, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		Також, 05.07.2021 ТОВ "Боедем" направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "МАКВІС ГРУП", в якому заперечило доводи касаційної скарги, просило у задоволенні касаційної скарги відмовити у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції, постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		Також, 07.07.2021 ТОВ "ЛК "Ельдорадо" направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "Технополіс-1", в якому підтримало доводи касаційної скарги, просило її задовольнити, а оскаржувані судові рішення у справі скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог і задоволення зустрічних позовних вимог.
		03.08.2021 на адресу Верховного Суду представником ТОВ "МАКВІС ГРУП" Горкушою В.В. подано заяву про відкладення розгляду касаційних скарг на іншу дату, у якій представник вказала на неможливість прийняти участь у судовому засіданні 04.08.2021, оскільки на зазначену дату призначено її обстеження у зв`язку з необхідністю вирішення питання щодо оперативного хірургічного втручання. При цьому, представник ТОВ "МАКВІС ГРУП" Горкуша В.В. у поданій заяві зазначила, що підтримує доводи, викладені у касаційних скаргах, проте, з урахуванням принципів господарського судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності судового процесу, вважає за необхідне надати пояснення та аргументи щодо цих касаційних скарг виключно у судовому засіданні з огляду на те, що такої можливості вона була позбавлена у суді апеляційної інстанції, який здійснив розгляд справи без участі представника ТОВ "МАКВІС ГРУП".
		Представник ТОВ "Боедем" заперечив проти задоволення заяви про відкладення розгляду справи, а представники ТОВ "ЛК "Ельдорадо", ТОВ "Дієса" та ТОВ "Технополіс-1" підтримали заявлене представником ТОВ "МАКВІС ГРУП" клопотання про відкладення розгляду касаційних скарг.
		Розглянувши зазначену заяву представника ТОВ "МАКВІС ГРУП", Суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на таке.
		ТОВ "МАКВІС ГРУП" було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, явка цього учасника справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи. При цьому процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про такий розгляд і в ухвалах про відкриття касаційного провадження за поданими касаційними скаргами Відповідачів та ТОВ "МАКВІС ГРУП" у даній справі, а також в ухвалах про відкладення.
		Водночас, Суд враховує, що жодних доказів об`єктивної неможливості представника ТОВ "МАКВІС ГРУП" адвоката Горкуши В.В. з`явитися у судове засідання, до заяви про відкладення розгляду касаційних скарг не надано.
		Доводи ТОВ "МАКВІС ГРУП" було ґрунтовно викладено у касаційній скарзі, а аргументи заяви про відкладення розгляду касаційних скарг з метою надання можливості надати пояснення щодо касаційних скарг учасників справи, не ґрунтуються на приписах процесуального закону. При цьому, матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду касаційної скарги й за відсутності представника ТОВ "МАКВІС ГРУП".
		Також, Суд вважає за необхідне зазначити, що представник ТОВ "МАКВІС ГРУП" адвокат Горкуша В.В. не була позбавлена можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до статті 197 ГПК України, проте не скористалась своїм правом.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Позивача та Відповідачів-1, 2, 3, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах на них доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 у справі № 5011-66/1632-2012, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2014, ТОВ "Боедем" набуло право власності на нежитлову будівлю (літ. 1А) загальною площею 10 134,40 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. р-ни) (вул. Велика Окружна), 4.
		У межах розгляду справи № 5011-66/1632-2012 судом було встановлено, що 04.09.1996 між Державним науково-виробничим підприємством "Електронмаш" (Продавець) та Українсько-Німецьким спільним підприємством "Боедем" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 2285 нежилого приміщення загальною площею 10 220,8 кв.  м за адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна, 4.
		Договір купівлі-продажу № 2285 від 04.09.1996, на підставі якого Українсько-Німецьке спільне підприємство "Боедем" стало власником спірного нежитлового приміщення, було зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації 03.12.1996 та записано в реєстровій книзі під № 162-з.
		ТОВ "Боедем" є правонаступником Українсько-Німецького спільного підприємства "Боедем".
		Задовольняючи позовні вимоги у справі № 5011-66/1632-2012, суд дійшов висновку, що у ТОВ "Боедем" на законних підставах виникло право власності на спірне майно - нежитлову будівлю (літ. 1А), загальною площею 10 134,40 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. р-ни) (вул. Велика Окружна), 4.
		Судом також було встановлено, що на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.08.2011 у справі № 2-1400/2011, право власності на нежитлове приміщення загальною площею 10 134,4 кв. м, що розташовано в м. Києві по вул. Велика Окружна, 4 (літ. 1А), 21.10.2011 було зареєстровано за Ferta Holding Ltd. Однак, ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.10.2011 у справі № 8-1/11, ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.08.2011 у справі № 2-1400/2011 про затвердження мирової угоди, укладеної 12.08.2011 компанією Ферта Холдінг Голдінг ЛТД (Ferta Holding Ltd), Українсько-німецьким спільним підприємством "Боедем" та Оглу Артуром Руслановичем щодо врегулювання боргових зобов`язань між ними у цивільній справі № 2-1400/11, - скасовано за нововиявленими обставинами.
		Разом з тим, 01.10.2013 між ТОВ "Боедем" (Орендодавець) та ТОВ "ЛК "Ельдорадо" (Орендар) укладено Договір оренди №01/10-13 (далі - Договір оренди), за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оперативне орендне платне користування нежитлове приміщення, площею 4 589,90 кв. м, що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А) загальною площею 10 134,40 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4, для організації та здійснення в цьому приміщенні оптової та/або роздрібної торгівлі товарами народного споживання, іншими товарами та складування цих товарів, а також розміщення офісу.
		Відповідно до пунктів 2.1, 2.3 Договору оренди Орендар вступає в оперативне орендне платне користування приміщеннями з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі приміщень та майна Орендарю. Передача приміщення в оперативне орендне платне користування здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається стан приміщення та інші відомості за узгодженням сторін. Зазначений акт підписується уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною цього Договору.
		Згідно з пунктом 2.4 Договору оренди приміщення повинно бути повернено Орендарем та прийнято Орендодавцем протягом десяти календарних днів з моменту припинення цього Договору. До цього часу Орендар зобов`язаний вчинити всі необхідні дії, пов`язані з вивільненням приміщень (в тому числі, але не виключно, здійснити за власний рахунок демонтаж усіх здійснених у приміщеннях поліпшень, які можна відокремити без завдання шкоди приміщенням) і підготувати ці приміщення до передачі Орендодавцю. Встановлені за рахунок Орендаря прилади, пристрої, обладнання, що не зачіпають конструкції приміщень або установлені не стаціонарно, можуть бути зняті Орендарем за умови відновлення останнім за свій рахунок попереднього вигляду приміщень.
		За умовами пункту 2.5 Договору оренди передача приміщення Орендодавцю у випадку припинення дії цього Договору здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається стан приміщень та інші відомості за узгодженням сторін. Зазначений акт підписується уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною цього Договору. Приміщення вважаються поверненими Орендодавцю з моменту підписання сторонами вказаного акта приймання-передачі. В разі затримання Орендарем повернення приміщень Орендодавцю, Орендар несе ризик їх випадкового знищення або випадкового пошкодження.
		Положеннями пункту 7.1 Договору оренди сторони погодили, що Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.08.2016.
		Відповідно до пункту 7.6 Договору оренди всі зміни до цього Договору вносяться виключно за згодою сторін шляхом укладання додаткових угод.
		01.10.2013 між ТОВ "Боедем" та ТОВ "ЛК "Ельдорадо" підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв приміщення площею 4 589,90 кв. м, що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А) загальною площею 10 134,40 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4.
		При розгляді справи № 910/18397/14 судом було встановлено, що в порушення права власності ТОВ "Боедем" 09.07.2014 особою, яка не мала права розпоряджатися спірним майном - Компанією "Ферта Холдінг ЛТД" було відчужено спірне майно на користь Компанії "Квест Трейд Лімитед". В подальшому, 10.07.2014 Компанія "Квест Трейд Лімитед" відчужила спірне майно на користь Компанії "Класік Пауер Холдінгс інк.", яка 11.07.2014 відчужила його на користь Компанії "Монторо Менеджмент Гмбх" та "Вайлд Роуз-Трі Ко Лтд.".
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 у справі № 910/18397/14 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.07.2014, укладений між Ферта Холдінг ЛТД (Ferta Holding Ltd) та Квест Трейд Лімитед. (Quest Trade Limited), посвідчений приватним нотаріусом Падалкою Р.О. Київського міського нотаріального округу за номером 4076; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10.07.2014, укладений між Квест Трейд Лімитед (Quest Trade Limited) та Класік Пауер Холдінгс інк. (Classic Power Holdings Inc.), посвідчений приватним нотаріусом Куксовою М.С. Київського міського нотаріального округу за номером 1330; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11.07.2014, укладений між Класік Пауер Холдінгс інк. (Classic Power Holdings Inc.) та Монторо Менеджмент Гмбх (Montoro Management GmbH), посвідчений приватним нотаріусом Куксовою М.С. Київського міського нотаріального округу за реєстраційними номерами 1360, 1361; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11.07.2014, укладений між Класік Пауер Холдінгс інк. (Classic Power Holdings Inc.) та Вайлд Роуз-Трі Ко Лтд. (Wild Rose-Tree Co., Ltd), посвідчений приватним нотаріусом Куксовою М.С. Київського міського нотаріального округу за реєстраційними номерами 1362, 1363; визнано за ТОВ "Боедем" право власності на нежитлову будівлю (нежитлове приміщення) (літ. 1А) загальною площею 10 134,40 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. Р-ни) (вул. Велика Окружна), 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 402376180000; витребувано з чужого незаконного володіння Монторо Менеджмент Гмбх (Montoro Management GmbH) нежитлову будівлю (нежитлове приміщення) (літ. 1А) загальною площею 10 134,40 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. Р-ни) (вул. Велика Окружна), 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 402376180000; витребувано з чужого незаконного володіння Вайлд Роуз-Трі Ко Лтд. (Wild Rose-Tree Co., Ltd) нежитлову будівлю (нежитлове приміщення) (літ. 1А) загальною площею 10 134,40 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. Р-ни) (вул. Велика Окружна), 4, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 402376180000.
		Вказане рішення було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2017.
		Приймаючи рішення у справі № 910/18397/14, суд встановив, що власником спірного майна є ТОВ "Боедем" (в т.ч. на момент укладення Договору купівлі-продажу від 09.07.2014), а спірне майно вибуло з володіння без його волі та згоди.
		Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 164889111 від 25.04.2019 право власності на спірне приміщення на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 у справі № 910/18397/14 зареєстровано за ТОВ "Боедем".
		Отже, 09.08.2016 ТОВ "Боедем", як власником переданого в оренду спірного майна, направлено на адресу ТОВ "ЛК "Ельдорадо" лист №  060 від 09.08.2016, у якому повідомлено Орендаря про систематичне невиконання ним зобов`язання по сплаті орендної плати та наявність заборгованості з орендної плати; про відмову від підписання Додаткової угоди до Договору оренди № 01/10-13 від 01.10.2013 та наявність наміру використовувати орендоване приміщення для власних потреб.
		20.09.2016 ТОВ "Боедем" направлено на адресу ТОВ "ЛК "Ельдорадо" лист № 087 від 20.09.2016, в якому вказано про те, що Договір оренди № 01/10-13 від 01.10.2013 діяв до 31.08.2016, наголошено на тому, що у листі № 060 від 09.08.2016 Орендодавцем повідомлялось про намір використання приміщення для власних потреб, а також висунуто вимогу про негайне повернення об`єкта оренди - нерухомого майна.
		Проте, ТОВ "ЛК "Ельдорадо" орендоване приміщення не повернуло та продовжило ним користуватись, вважаючи, що Договір оренди № 01/10-13 від 01.10.2013 було пролонговано на той же строк, на тих самих умовах.
		При цьому, вважаючи себе й надалі Орендарем спірного нерухомого майна, 01.01.2017 ТОВ "ЛК "Ельдорадо" уклало з ТОВ "Дієса" Договір суборенди нежитлового приміщення № 001/17, за умовами пункту 1.1 якого останньому передано в користування терміном до 31.11.2019 (пункт 7.1) нежитлове приміщення, розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4.
		Крім цього, 01.03.2017 ТОВ "ЛК "Ельдорадо" уклало Договір суборенди нежитлового приміщення № Т001/17 з ТОВ "Технополіс-1", за умовами пункту 1.1 якого останньому передано в користування терміном до 31.12.2017 (пункт 7.1) (який змінено на 31.12.2018 відповідно до Додаткової угоди від 15.12.2017) нежитлове приміщення, загальною площею 530 кв. м, розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Велика Окружна), 4.
		Також судами встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2017 у справі № 910/17216/15 за позовом Компанії "Монторо Менеджмент ГмбХ" до ТОВ "Технополіс-1", ТОВ "Дієса", ТОВ "Лізингова компанія "ЕЛЬДОРАДО", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ   "Боедем", про усунення перешкод у користуванні майном, у задоволенні позову було відмовлено з тих підстав, що правовий титул власності на майно щодо якого позивачем заявлено позов, у нього відсутній.
		03.06.2019 ТОВ "Боедем" складено акт про те, що станом на 03.06.2019 орендоване приміщення з оренди ТОВ "ЛК "Ельдорадо" не повернуто, завершальний акт прийому-передачі Орендарем не складено та не підписано, від товарно-матеріальних цінностей спірне приміщення не звільнено та продовжується використовуватись ТОВ "ЛК "Ельдорадо".
		25.06.2019 та 22.07.2019 ТОВ "Боедем" звернулось до Відповідачів з письмовими вимогами звільнити приміщення та не чинити перешкоди власнику у користуванні та розпорядженні належним йому майном, втім зазначені вимоги залишились без відповіді та задоволення.
		Зазначені обставини спонукали ТОВ "Боедем" звернутись до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів з позовом про зобов`язання Відповідачів-1, 2, 3 не чинити перешкоди у користуванні майном і виселення їх із займаних приміщень.
		ТОВ "ЛК "Ельдорадо", заперечуючи проти заявлених ТОВ "Боедем" позовних вимог, вказало на те, що не отримувало повідомлення від Орендодавця про припинення орендних правовідносин, а тому враховуючи те, що Позивач не вчинив дій щодо витребування об`єкту оренди з володіння Орендаря протягом 10 днів з моменту припинення договору оренди, не заперечував проти його продовження протягом місяця з дня закінчення строку дії цього договору та не був власником спірних приміщень, договір оренди було поновлено до 31.07.2019. При цьому вказавши на відсутність заперечень Орендодавця щодо продовження договору оренди після 31.07.2019, звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання Договору оренди №  01/10-13 від 01.10.2013 поновленим до 30.06.2022 на тих самих умовах.
		Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічного позову, виходив із того, що у листах № 060 від 09.08.2016 та № 087 від 20.09.2016 направлених Відповідачу-1 повідомлено про відсутність волі Орендодавця на продовження орендних правовідносин, тобто, вказані листи є належним підтвердженням заперечення проти продовження орендних правовідносин, зміст яких спрямований на припинення Договору оренди та направлення яких здійнено у межах строку, встановленого законом, що виключає можливість поновлення Договору оренди №  01/10-13 від 01.10.2013.
		При цьому судами враховано, що направлення вказаних заперечень підтверджено наданими до матеріалів справи копіями описів-вкладень у цінні листи з нанесеним на них відбитком календарного поштового штампу та номеру (штрих-коду), а відсутність інформації щодо цих відправлень на сайті Укрпошти на час розгляду даної справи спростовується даними веб-сайту УДППЗ "Укрпошти", на якому вміщено застереження про те, що інформація про наявність та стан пересилання поштових відправлень постійно оновлюється й зберігається в системі протягом 6 місяців з моменту реєстрації. В той же час, Відповідачем-1 не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що вказані поштові відправлення на його адресу не надсилались.
		До того ж, судом апеляційної інстанції враховано, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі №910/20154/16 за позовом ТОВ   "ЛК "Ельдорадо" до ТОВ "Боедем" про визнання Договору оренди №01/10-13 від 01.10.2013 поновленим на той самий строк, а саме: з 01.09.2016 по 31.08.2019, і на тих самих умовах, та визнання права користування нежитловим приміщення площею 4  589, 90 кв. м, а також за зустрічним позовом ТОВ "Боедем" до ТОВ "ЛК "Ельдорадо" про визнання Договору оренди №01/10-13 від 01.10.2013 припиненим з 31.08.2016 та визнання Відповідача таким, що втратив право користування нежитловим приміщенням, залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019, яким, зокрема, відмовлено у задоволенні первісного позову ТОВ "ЛК "Ельдорадо" про визнання поновленим на той самий строк, а саме, з 01.09.2016 по 31.08.2019, і на тих самих умовах Договору оренди №01/10-13 від 01.10.2013.
		З огляду на те, що право власності Позивача на спірне орендоване майно підтверджено судовими рішеннях у справах № 5011-66/1632-2012 та №910/18397/14, у яких встановлено, що вибуття із володіння ТОВ "Боедем" поза його волею належного йому майна, не припиняло права власності дійсного власника, тому судами констатовано, що останній був власником переданого в оренду майна на час виникнення спірних правовідносин.
		За приписами статей 761, 774 Цивільного кодексу України, договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди (найму), а з припиненням договору оренди внаслідок закінчення строку, на який він укладався, орендар втрачає право за таким договором, в тому числі й право передавати орендоване майно в суборенду.
		Відтак, встановивши, що договір оренди є припиненим 31.08.2016, що, окрім іншого, підтверджено також судовим рішенням у справі №910/20154/16, яким відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог ТОВ "ЛК "Ельдорадо" про визнання Договору оренди №01/10-13 від 01.10.2013 поновленим до 31.08.2019, однак Відповідачі безпідставно продовжують користуватися спірним орендованим майном, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про безпідставність зустрічного позову, у задоволенні якого відмовлено, та наявність правових підстав для задоволення первісного позову.
		Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "Дієса" підставами касаційного оскарження визначено пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, з посиланням на те, що:
		- судами попередніх інстанцій з урахуванням положень статті 764 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, пункту 2.4 Договору оренди № 01/10-13 від 01.10.2013 не надано належної правової оцінки діям Орендодавця, який у встановлений договором 10-денний строк не витребував майно у Орендаря та у встановлений законом місячний строк після закінчення дії договору не вчинив дій щодо заперечення проти продовження орендних правовідносин, у зв`язку з чим Договір оренди № 01/10-13 від 01.10.2013 було поновлено на той самий строк і на тих самих умовах, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №  923/854/17, від 05.06.2018 у справі №  904/7825/17, від 12.06.2018 у справі №  910/15387/17, від 03.04.2019 у справі №  911/928/18 та пунктах 2.9, 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна";
		- суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі №  910/22354/15, оскільки не вирішив питання про залучення або відмову у залученні як третьої особи ТОВ "Маквіс Груп", яке, звертаючись з апеляційною скаргою як особа, яка не брала участі у справі, довело наявність у нього правового зв`язку зі сторонами та вирішення оскаржуваним судовим рішення питання про його права та інтереси;
		- суд апеляційної інстанції закриваючи провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ "Маквіс Груп" не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №  910/22354/15, від 19.06.2018 у справі №  910/18705/17, від 11.07.2018 у справі №  911/2635/17, від 11.12.2018 у справі №  916/2878/14, від 15.10.2019 у справі №  903/879/18 та у справі 910/18031/14;
		- у спірних орендних правовідносинах відсутній висновок щодо порушення прав учасника товариства, у разі прийняття виконавчим органом ТОВ "Боедем" рішення про припинення договірних правовідносин, за відсутності рішення Загальних зборів ТОВ   "Боедем" за участю цього учасника, який наділений 50 голосами щодо нерухомого майна приміщення загальною площею 10 134,4 кв. м, розташованого у м. Києві, вул. Велика Окружна, 4.
		ТОВ "Технополіс-1", обґрунтовуючи наявність передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначило, що суди першої та другої інстанцій не врахували діючу практику поновлення договорів оренди на новий строк, зазначену у пунктах 2.9, 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №  12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" щодо умов пролонгації договору оренди без укладення нового договору або внесення змін до нього.
		Судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15 щодо вирішення питання (клопотань) про залучення ТОВ "Маквіс Груп" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; у постанові від 15.10.2019 у справі №  903/879/18 щодо закриття провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Маквіс Груп" без дослідження обставин щодо порушення прав останнього оскаржуваним у справі судовим рішенням; у постанові від 18.07.2018 у справі №  758/824/17 щодо обґрунтованості рішення в частині відхилення доводів за апеляційною скаргою ТОВ "Маквіс груп".
		Також, судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, статей 3, 80, 161, 164 - 166 ГПК України, статті 3 Закону України "Про судовий збір", оскільки прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ "Боедем" без сплати судового збору у порядку і розмірі відповідно до закону та порушено встановлені процесуальним законом порядок та строки долучення до матеріалів справи доказів та відзиву.
		У поданій касаційній скарзі ТОВ "ЛК "Ельдорадо", обґрунтовуючи наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, вказало на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, положення статті 764 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 291 Господарського кодексу України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №  910/15387/17, від 03.04.2019 у справі №  911/928/18, від 05.06.2018 у справі №  904/7825/17, від 29.05.2018 у справі №  923/854/17, від 23.04.2019 у справі №  904/2997/18 щодо строку протягом якого орендодавець має право зробити заперечення, змісту таких заперечень, отримання таких листів Орендарем та відсутність зареєстрованого права власності у Орендодавця на час звернення з такими запереченнями;
		- у подібних орендних правовідносинах відсутній висновок з процесуального питання щодо необхідності дослідження правового зв`язку між корпоративними правами учасника та його правом на заперечення проти припинення орендних правовідносин, оскільки не дотримано порядок вирішення даного питання з учасником товариства, який має відповідні права, та який звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції як особа, яка не брала участі у справі; при цьому не залучення такого учасника до участі у справі є безумовною підставою для скасування судового рішення (рішення Верховного Суду від 06.12.2018 у справі №  910/22354/15);
		- при вирішенні даного спору необхідно врахувати правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі №  910/22354/15 щодо необхідності з`ясування наявності у директора ТОВ "Боедем" визначених Статутом обмежень на укладення/припинення спірного правочину, та дослідження судом наявності/ відсутності правового зв`язку між корпоративними правами учасника, якого не було залучено до участі у справі, із вказаним правочином;
		- судом апеляційної інстанції грубо порушено норми процесуального права щодо заборони суду самостійно збирати докази, про що відображено у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №  910/25520/13, від 10.04.2019 у справі №  915/292/18, від 29.01.2019 у справі №  910/321/18.
		ТОВ "Маквіс Груп", не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції від 23.03.2021 в частині закриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, та додатковою постановою від 12.04.2021, свої вимоги у цій частині обґрунтувало порушенням судом норм процесуального права, зокрема, пункту 3 частини 1 та частини 2 статті 264, частин 1, 2 статті 232 ГПК України, оскільки у разі закриття апеляційного провадження у справі судом апеляційної інстанції постановляється ухвала, яка незалученою до участі у справі особою може бути оскаржена у порядку, передбаченому пунктом 3 частини 1 статті 287 ГПК України, а отже ухвалення з цього питання постанови без перегляду по суті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, штучно створює перешкоди для подачі касаційної скарги такому учаснику з підстави, передбаченої частиною 4 статті 287 ГПК України.
		Також, ТОВ "Маквіс Груп" вказало на те, що звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції ним було обґрунтовано та надано докази того, що оскаржуване рішення безпосередньо стосується його прав та законних інтересів як учасника ТОВ "Боедем", який володіє 50 голосами при вирішенні усіх питань, пов`язаних зі спірним орендованим майном, а отже, прийняття виконавчим органом Товариства рішення про припинення орендних правовідносин без участі (рішення) цього учасника, виходить за межі його повноважень та призводить до порушенням корпоративних прав такого учасника. Проте, суд апеляційної інстанції в порушення пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, закриваючи апеляційне провадження, не зазначив мотивів відхилення доводів ТОВ "МАКВІС ГРУП", що є підставою для скасування такої постанови.
		Оскаржену додаткову постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням положень частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", оскільки повернення судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила, у разі закриття (припинення) провадження у справі здійснюється за ухвалою суду. При цьому скаржник зазначає, що винесення судом апеляційної інстанції судових рішень, які суперечать нормам чинного законодавства України, призвело до порушення та обмеження прав ТОВ  "МАКВІС ГРУП" на оскарження судових рішень, прийнятих у цій справі за наслідками розгляду справи по суті.
		Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.
		Як встановлено судами, спір у даній справі виник з орендних правовідносин, які регулюються загальними положеннями цивільного законодавства про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання і пов`язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарськи кодексом України.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до частини 1 статті 628, статті 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно з положеннями частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (абзац 2 частини 2 статті 763 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
		Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
		Зазначені норми не встановлюють форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку, встановленого законом.
		В свою чергу, чинне законодавство не обмежує сторін у праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.
		Отже, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19.
		Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України.
		Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення.
		У справі (№  910/10900/19), яка розглядається, встановлено, що у договорі оренди сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору.
		Разом з тим, на виконання умов Договору оренди № 01/10-13 від 01.10.2013, строк дії якого сторонами погоджено до 31.08.2016, Позивачем направлено на адресу Відповідача-1 лист № 060 від 09.08.2016, у якому повідомлено останнього про систематичне невиконання ним зобов`язання по сплаті орендної плати та наявність заборгованості з орендної плати; про відмову від підписання Додаткової угоди до Договору оренди № 01/10-13 від 01.10.2013 та наявність наміру використовувати орендоване приміщення для власних потреб.
		Після закінчення строку дії договору оренди, Позивач повторно звернувся до Відповідача-1 з листом № 087 від 20.09.2016, у якому вказав про те, що Договір оренди № 01/10-13 від 01.10.2013 діяв до 31.08.2016, наголошено на тому, що у листі № 060 від 09.08.2016 Орендодавцем повідомлялось про намір використання приміщення для власних потреб, а також висунуто вимогу про негайне повернення об`єкта оренди - нерухомого майна.
		Враховуючи наявність спору між сторонами у справі №910/20154/16 щодо поновлення Договору оренди № 01/10-13 від 01.10.2013 на строк до 31.08.2019 та укладення Орендарем договорів суборенди з Відповідачами-2, 3, Позивач також 25.06.2019 та 22.07.2019 звернувся до Відповідачів-1, 2, 3 з письмовими вимогами про звільнення приміщення та не чинити перешкоди ТОВ "Боедем" у користуванні та розпорядженні належним йому майном.
		Відправлення зазначених листів підтверджується описами-вкладень у цінні листи з нанесеним на них відбитком календарного поштового штампу та номера поштового відправлення (штрих-коду), який видається відправнику відповідно до пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, та є належним доказом на підтвердження здійснення відповідного відправлення.
		Такі обставини встановлені судами вказують на те, що Позивач, як під час дії договору оренди, так і протягом місяця після закінчення строку дії цього договору, та в подальшому, надсилав листи Відповідачеві-1 з повідомленнями про відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини, що свідчить про припинення дії Договору оренди №  01/10-13 від 01.10.2013 у зв`язку зі спливом строку його дії 31.08.2016.
		З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України та частині 4 статті 284 Господарського кодексу України, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
		При цьому негативні наслідки неодержання орендарем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно та розумно, покладаються на орендаря, а факт наявності відповідного звернення (листа) орендодавця та доказів його належного надсилання орендарю, свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
		Отже, наявність відповідних листів Позивача як Орендодавця та належних доказів їх надсилання Відповідачеві-1 як Орендарю за наданими останнім реквізитами відповідно до встановлених судами обставин справи свідчить про добросовісність звернення Позивача до Відповідача-1, вчинення Позивачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах на відміну від Відповідача, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
		Аналогічна позиція щодо повідомлення орендаря викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №  910/719/19.
		За таких обставин, задовольняючи первісні позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що договір оренди є припиненим відповідно до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України, за якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з чим Відповідач-1 як Орендар та Відповідачі-2,3 як Суборендарі зобов`язані повернути таке майно власникові. Такі обставини вказують на відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
		Доводи касаційних скарг ТОВ "Дієса" та ТОВ "ЛК "Ельдорадо" про те, що на момент закінчення строку дії договору ТОВ "Боедем" не було власником переданого в оренду майна, оскільки таке право не було зареєстровано відповідно до положень частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України, Судом відхиляються, враховуючи те, що право власності ТОВ "Боедем" на передане в оренду Відповідачу-1 майно підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 у справі № 5011-66/1632-2012, яке є обов`язковим до виконання усіма суб`єктами з моменту набрання ним чинності. При цьому положення статті 334 Цивільного кодексу України визначають момент набуття права власності у набувача майна за договором, а отже відсутність державної реєстрації права власності набутого за судовим рішенням, не позбавляє такого власника його права на спірне майно.
		Посилання скаржників на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №  911/928/18, від 05.06.2018 у справі №  904/7825/17, від 12.06.2018 у справі №  910//15387/17, від 29.05.2018 у справі №  923/854/17, від 23.04.2019 у справі №  904/2997/18 щодо необхідності врахування не лише змісту заяви, яка обов`язково має бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, але й факт її отримання іншою стороною, Судом відхиляються, виходячи з того, що відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Позиція, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №  910/719/19, є більш пізньою у часі у порівнянні із тими правовими позиціями, якими обґрунтовано доводи касаційних скарг ТОВ "Дієса" та ТОВ "ЛК "Ельдорадо" з посиланням на зазначені вище справи, а отже, саме цю правову позицію суд касаційної інстанції враховує та констатує, що висновки судів попередніх інстанцій щодо змісту листів Позивача та направлення їх Відповідачеві-1 ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
		При цьому слід зауважити, що посилання судів попередніх інстанцій на нерелевантні справи, не влинуло на правові висновки цих судів та правильність вирішення спірних правовідносин по суті, у зв`язку з чим відхиляються доводи касаційної скарги ТОВ   "Дієса" у цій частині.
		Посилання ТОВ "Дієса", ТОВ "Технополас-1" та ТОВ "ЛК "Ельдорадо" у касаційних скаргах на не врахування судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги ТОВ "МАКВІС ГРУП", поданої на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020, правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 та від 06.12.2018 у справі №  910/22354/15 щодо необхідності з`ясування питання наявності у виконавчого органу Товариства визначених Статутом Товариства обмежень представницьких повноважень при розгляді апеляційної скарги, поданої на судове рішення суду першої інстанції учасником такого Товариства, що матиме наслідком залучення такого учасника до участі у справі, Суд відхиляє, виходячи з того, що справа №  910/22354/15 є не релевантною до даних спірних правовідносин, оскільки у зазначеній справі розглядалося питання щодо наявності у відповідача повноважень на підписання мирової угоди (на суму, що перевищує 1 млн. євро), яку було затверджено ухвалою суду у даній справі.
		Разом з тим, ТОВ "Дієса" та ТОВ "ЛК "Ельдорадо" у своїх касаційних скаргах також зазначають, що правовідносини у справі №  910/22354/15 не є релевантними до правовідносин у справі №  910/10900/19, яка розглядається, тому просять надати правовий висновок з процесуального питання щодо залучення до участі у справі, учасника ТОВ "Боедем" у спірних орендних правовідносинах, у зв`язку з порушенням його корпоративних прав.
		Також, ТОВ "МАКВІС ГРУП" у касаційній скарзі посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, у зв`язку з не дослідженням доводів про порушення його корпоративних прав прийнятим у даній справі рішенням суду першої інстанції. 
		При розгляді даного питання, Верховний Суд виходить з наступного.
		За правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19 визначено таке.
		За змістом статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року", (далі - Конвенція) кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
		Положеннями статей 8, 129 Конституції України та статей 2, 11 ГПК України унормовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя. До основних засад судочинства також віднесено: розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; обов`язковість судового рішення.
		Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
		Принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі (рішення ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії").
		З викладеного вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
		Положеннями частини 1 статті 17 та частини 1 статті 254 ГПК України надано право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, зокрема, особам, які не брали участі у справі, але лише в тому випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
		Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження.
		З огляду на викладене після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі, суд апеляційної інстанції повинен перш за все з`ясувати наявність чи відсутність вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси, обов`язки зазначеної особи. Встановлення наявності вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення.
		Водночас Суд звертає увагу, що оскаржуване незалученою особою судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
		Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної скарги.
		Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Зазначене означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
		Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
		Разом з тим, відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.   
		За змістом статей 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно зі статтею 98 Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
		Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
		Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацією, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг узяти участі у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, у зв`язку з чим не зміг належним чином реалізувати свої права учасника (акціонера, члена).
		Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України).
		Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
		Так, у постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі №  905/2559/17 та від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, від 07.07.2020 у справі №  910/10647/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що договори, укладені посадовою особою товариства без передбаченої статутом згоди загальних зборів, не порушують прав та інтересів учасників такого товариства оскільки:
		- згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства. Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають;
		- за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється;
		- підписання виконавчим органом Товариства договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього Товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого Товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки виконавчий орган діяв саме від імені Товариства, а не його учасників.
		Зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду має загальний характер та не залежить від розміру частки учасника у статутному капіталі товариства, отримання ним прибутку від діяльності Товариства або реалізації корпоративного права на управління діяльністю Товариства.
		Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ акціонер компанії не може стверджувати, що він є жертвою стверджуваного порушення прав компанії за Конвенцією (див. рішення у справі "Агро-тексім" та інші проти Греції", від 24 жовтня 1995 року, пункти 59 - 72, Серії А N 330-А). Проникнення за "корпоративну завісу" або нехтування правосуб`єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема, якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або, у випадку ліквідації, через її ліквідаторів (там само, пункт 66).
		У справі "Кетко проти України" ЄСПЛ визнав неприйнятною заяву власника 50% СП ТОВ "Імекс", зважаючи на те, що порушення, на які скаржився заявник, стосувалися саме компанії, а не його особисто.
		Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права.
		Отже вказані рішення ЄСПЛ суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
		Урахувавши те, що апеляційну скаргу подано учасником Позивача, який може звернутися до конвенційних установ лише через органи, утворені згідно з Статутом, суд апеляційної інстанції переглянувши рішення суду першої інстанції по суті за апеляційними скаргами Відповідачів-1, 2, 3 та встановивши, що рішення про зобов`язання повернути орендоване майно власникові після припинення орендних правовідносин, не порушує корпоративні права учасника такого Товариства, дійшов висновку, що суд першої інстанції при ухваленні рішення у цій справі не вирішував питання про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ "МАКВІС ГРУП", він не є суб`єктом оскарження в розумінні статті 254 ГПК України. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "МАКВІС ГРУП" на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.
		З огляду на викладене, Суд відхиляє доводи касаційних скарг про порушення оскаржуваним у справі рішенням суду першої інстанції прав або інтересів ТОВ "МАКВІС ГРУП", а отже і порушення судом апеляційної інстанції положень частини 1 статті 254, пункту 3 частини 1 статті 264, пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, при вирішенні питання щодо закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ "МАКВІС ГРУП".
		При цьому, з урахуванням того, що апеляційна скарга ТОВ "МАКВІС ГРУП" розглядалась одночасно з іншими апеляційними скаргами, поданими учасниками справи, за результатами розгляду яких прийнято постанову, вирішення питання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "МАКВІС ГРУП" цим процесуальним рішенням не є порушеннями частини 2 статті 264 ГПК України, оскільки за висновками ЄСПЛ суди не повинні допускати надмірного формалізму у вирішенні процесуальних питань, що не буде відповідати одному з основних принципів господарського судочинства - верховенству права (статті 2, 11 ГПК України).
		Судом апеляційної інстанції правомірно не вирішено питання щодо залучення ТОВ  "МАКВІС ГРУП" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторона відповідача, оскільки суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права скаржника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
		Враховуючи зазначені правові висновки, доводи касаційної скарги ТОВ "Дієва" про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 у справі №  910/18705/17, від 11.07.2018 у справі №  911/2635/17, від 11.12.2018 у справі №  916/2878/14, є необґрунтованими та спростовуються змістом оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, який з урахуванням встановлених у цій справі (910/10900/19), яка розглядається, конкретних обставин, цим висновкам щодо застосування положень статей 254, 264 ГПК України не суперечить.
		За наведеного вище, посилання ТОВ "Технополіс-1" та ТОВ "Дієва" у касаційних скаргах щодо неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №  903/879/18 та від 18.07.2018 у справі №  758/824/17 щодо відхилення кожного аргумента при розгляді апеляційної скарги ТОВ "МАКВІС ГРУП", Судом відхиляється, оскільки відповідно до частини 2 статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		Зважаючи на викладене, здійснивши касаційний перегляд судових рішень з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховним Судом не було встановлено допущених судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права з наведених у касаційних скаргах мотивів, відповідно, підстави касаційного оскарження ТОВ "Дієса", ТОВ "Технополіс-1" та ТОВ "ЛК "Ельдорадо" є необґрунтованими. 
		Доводи касаційної скарги ТОВ "МАКВІС ГРУП" щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права в частині закриття апеляційного провадження без належної правової оцінки доводів скаржника щодо порушення його корпоративних прав, спростовуються обставинами справи, встановленими судом апеляційної інстанції при розгляді справи по суті, та висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними, у постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі №  905/2559/17 та від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, від 07.07.2020 у справі №  910/10647/18 (щодо відсутності порушених корпоративних прав учасника виконавчим органом товариства, який здійснюючи господарську діяльність, у правовідносинах з іншими суб`єктами господарювання діє саме від імені товариства, а не його учасників).
		Також, Судом відхиляються доводи ТОВ "МАКВІС ГРУП" щодо порушення судом апеляційної інстанції частини 2 статті 232 ГПК України, оскільки даною нормою урегульовано питання щодо закриття провадження у справі, проте, у даному випадку було закрито апеляційне провадження, здійснене за результатами перегляду апеляційних скарг учасників справи та особи, яка не брала участі у справі, а отже, як уже зазначалось вище, вирішення питання закриття апеляційного провадження одним процесуальним документом, не позбавило ТОВ "МАКВІС ГРУП" права на касаційне оскарження цього судового рішення та не призвело до обмеження такої особи на доступ до правосуддя, передбачений статтею 6 Конвенції.
		Доводи ТОВ "МАКВІС ГРУП", викладені у касаційній скарзі, щодо порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні додаткової постанови, Судом відхиляються, виходячи з того, що відповідно до положень статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати. При цьому додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Оскільки за результатами розгляду апеляційних скарг учасників справи та особи, яка не брала участі у справі, судом апеляційної інстанції було ухвалено постанову, тому вирішення питання про судові витрати також здійснюється додатковою постановою, яка, як зазначено у цій постанові, є виконавчим документом в частині повернення судового збору.
		За вказаних обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої додаткової постанови та задоволення касаційної скарги ТОВ "МАКВІС ГРУП" немає.
		Також ТОВ "Дієса" та ТОВ "ЛК "Ельдорадо", обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, послалися на положення пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, оскільки, за твердженням скаржників, суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
		Отже, якщо підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України визнані не обґрунтованими, то у скаржника не виникає права вимагати скасування судового рішення з підстав порушення судом норм процесуального права, за таких обставин перегляд судового рішення у касаційному порядку з цієї підстави є неможливим. Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 915/1734/18 та у постанові Верховного Суду від 15.15.2020 у справі № 910/18249/19.
		При цьому, Судом відхиляються доводи скаржника ТОВ "Технополіс-1" про порушення судами норм Закону України "Про судовий збір" щодо сплати судового збору не у повному обсязі при зверненні з первісним позовом як такі, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень статей 4, 6 вказаного Закону, а також порушення положень статей 80, 161, 165, 166 ГПК України при вирішенні питання щодо долучення до матеріалів справи відповідей на відзив та заперечень, оскільки відповідно до положень статті 310 - 313 ГПК України такі обставини не є підставою для скасування законного та обґрунтованого по суті спору судового рішення.
		Доводи касаційної скарги ТОВ "ЛК "Ельдорадо", що посилання суду апеляційної інстанції на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі №910/20154/16, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 про відмову у задоволенні первісного позову ТОВ "ЛК "Ельдорадо" до ТОВ "Боедем" про визнання поновленим Договору оренди №01/10-13 від 01.10.2013 на той самий строк, а саме: з 01.09.2016 по 31.08.2019, є грубим порушенням норм процесуального права щодо збирання доказів за ініціативою суду, оскільки така постанова відсутня у матеріалах справи, Судом відхиляються, враховуючи те, що відповідно до положень Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, і державні органи зобов`язані використовувати офіційні дані цього Реєстру. При цьому рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі №910/20154/16, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021, було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Наявність цих судових рішень не заперечувалась учасниками справи, тому відповідно до положень частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи. З огляду на зазначене, посилання на судові рішення, які офіційно розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не є збиранням доказів у розумінні частини 4 статті 74 ГПК України.
		З огляду на зазначене доводи касаційної скарги ТОВ "ЛК "Ельдорадо" щодо не врахування правових позицій про порушення норм процесуального права, викладених у постановах Верховного Суду 11.09.2018 у справі №  910/25520/13, від 10.04.2019 у справі №  915/292/18, від 29.01.2019 у справі №  910/321/18 щодо збирання доказів, Судом визнаються безпідставними.
		Водночас, суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання ТОВ "Технополіс-1" та ТОВ "Дієса" на обґрунтування своїх доводів на правову позицію, викладену в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", оскільки роз`яснення, викладені у такій постанові, не є тим судовим рішенням, невідповідність висновкам якого щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченою у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
		Крім того, не можуть бути взяті до уваги посилання ТОВ "Дієса" у касаційній скарзі на правові висновки у справі №  910/18031/14, яка неодноразово переглядалась судом касаційної інстанції, оскільки скаржник не зазначив, у якій саме постанові, викладено правовий висновок, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що унеможливлює надання оцінки викладеним у ній правовим висновкам на предмет врахування/неврахування їх судами попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях у справі, що розглядається.
		Відтак, наведені у касаційних скаргах ТОВ "Дієса", ТОВ "Технополіс-1" та ТОВ "ЛК "Ельдорадо" доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржених рішення та постанови судів попередніх інстанцій, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Оскільки викладені у касаційних скаргах ТОВ "Дієса", ТОВ "Технополіс-1" та ТОВ "ЛК "Ельдорадо" доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржених судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах, наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржені рішення та постанову судів попередніх інстанцій ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
		За таких обставин, Верховний Суд вважає за необхідне касаційні скарги ТОВ "Дієса", ТОВ "Технополіс-1" та ТОВ "ЛК "Ельдорадо" залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		Доводи касаційної скарги ТОВ "МАКВІС ГРУП" не є підставами для скасування оскаржуваних постанови (в частині закриття апеляційного провадження) та додаткової постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а Суд не встановив фундаментальних порушень, допущених судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про закриття апеляційного провадження та повернення судового збору.
		У зв`язку із наведеним, Верховний Суд дійшов висновку, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "МАКВІС ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 слід залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ  "МАКВІС ГРУП" - без задоволення.
		З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса", Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІС ГРУП" залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020, постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у справі № 910/10900/19 залишити без змін.
		3. Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 910/10900/19.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий  суддя          І.С. Берднік
		 
		Судді:          В.А. Зуєв
		 
		                                                                                                                         І.С. Міщенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...