Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/18097/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.08.2021.
Дата набрання законної сили: 18.08.2021
Номер судового провадження: 61-17710ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		18 серпня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 607/18097/19
		провадження № 61-17710св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,  
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариства «Укртрансгаз»,
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз», яка підписана представником Гасай Мар`яною Борисівною, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року у складі судді Братасюка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С.,  Дикун С. І., Храпак Н. М., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Парандюк Т.С.,  Дикун С. І., Храпак Н. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі -АТ «Укртрансгаз») про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Позов мотивований тим, що наказом № 32 о/с від 19 червня 1995 року вона була прийнята на роботу до Тернопільського управління магістральних газопроводів ДП «Львівтрансгаз» на посаду бухгалтера.
		За період роботи позивача підприємство неодноразово змінювало назву та підпорядкування, останнє місце роботи на посаді бухгалтера (з дипломом спеціаліста) 1 категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчику Тернопільського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».  
		Наказом № 249-к від 02 липня 2019 року філії «Управління магістральних газопроводів» «Прикарпаттрансгаз» м. Івано-Франківськ позивача звільнено з роботи з посади бухгалтера І категорії за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
		Позивач вважає виданий наказ про її звільнення з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України незаконним, упередженим і таким, що підлягає до скасування, оскільки в процесі реорганізації та скорочення посад, позивачу не було запропоновано переведення на іншу роботу, що відповідає її кваліфікації; більш того - взагалі не відбулося змін в організації виробництва і праці; при звільненні ОСОБА_1 з роботи, комісією з визначення переважного права працівників на залишення на роботі переважне право було помилково визначене за іншим працівником. Позивач стверджує про допущені порушення при переведенні працівників підприємства, що призвело до незаконного звільнення її з роботи.
		Позивач просила: 
		визнати незаконним та скасувати наказ  № 249-к від 02 липня 2019 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 з посади бухгалтера та поновити її на роботі,
		стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на роботі.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року позов задоволено.
		Визнано незаконним та скасовано наказ філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» №249-к від 02 липня 2019 року, про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді бухгалтера І категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Тернопільського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» з 03 липня 2019 року.
		Стягнуто з АТ «Укртрансгаз», в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз», на користь ОСОБА_1 164 504, 61 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за відрахуванням необхідних податків і зборів, за період з 03 липня 2019 року до 14 травня 2020 року.
		Стягнуто з АТ «Укртрансгаз», в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» 768, 40 гривень сплаченого при зверненні до суду судового збору та 1 645 гривень судового збору в дохід держави.
		Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив висновок, що при звільненні ОСОБА_1 з посади бухгалтера (з дипломом спеціаліста) І категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчику Тернопільського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» відповідачем допущено порушення норм трудового законодавства.
		Відповідач не довів належними, допустимими і достатніми доказами в чому полягають зміни в організації виробництва та праці груп первинного бухгалтерського обліку після 01 березня 2019 року. Внаслідок реалізації наказів 08 лютого 2019 року т.в.о Президента АТ «Укртрансгаз» видав наказ № 83 «Про оптимізацію структури», котрий, як за висновком суду першої інстанції, було винесено перш за все з метою оптимізації технічних процесів транспортування газу - як зазначено в наказі «діяльності АТ Укртрансгаз та впровадження проекту «Відокремлення діяльності з транспортування природного газу».
		А тому, суд першої інстанції зробив висновок, що з 01 березня 2019 року, філія УМГ «Прикарпаттрансгаз» не відмовилася від виконання функцій та завдань групи первинного бухгалтерського обліку Тернопільського ЛВУМГ, котра (група первинного обліку) зберіглася й діятиме лише під іншою назвою в межах Тернопільського промислового майданчика тієї ж філії. При цьому вирішено скоротити посаду керівника групи.
		Роботодавцем порушено переважне право позивача на залишення на роботі, не дотримано процедуру офіційної пропозиції робітнику інших вакантних посад.
		Середньоденний заробіток позивача складав 754, 61 гривень, відтак середній заробіток за час вимушеного прогулу склав 164 504, 61 гривень (754,61 гривня х 218 днів). 
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		Постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз» задоволено частково.
		Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено, зменшено суму стягнення із АТ «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 із 164504,61 гривень до 49350,84 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням необхідних податків, зборів за період з 03 липня 2019 року по 14 травня 2020 року.
		В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		Поновлено дію рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15 травня 2020 року.
		Вирішено питання щодо судових витрат.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що відповідачем свідомо відбулось переведення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на новостворені посади поза межами процедури переведення у зв`язку із скороченням посад за пунктом 1 статті 40  КЗпП України, знаючи наперед про те, що з 01 березня 2019 року вступить в дію новий штатний розпис. Також дане переведення було проведено за відсутності процедури визначення переважного права на залишення працівників на роботі, так як тільки 03 квітня 2019 року засідала комісія із визначення переважного права працівників на залишення на роботі. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 має переважне право на залишення на посаді бухгалтера з дипломом спеціаліста 1 категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчику Тернопільського ЛВУМГ.
		Суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів належними, допустимими і достатніми доказами в чому полягали зміни у організації виробництва та праці груп первинного бухгалтерського обліку після 01 березня 2019 року, на виконання наказу «діяльності АТ Укртрансгаз та впровадження проекту «Відокремлення діяльності з транспортування природного газу» т.в.о Президента АТ «Укртрансгаз" видав наказ № 83 «Про оптимізацію структури» від 08 лютого 2019 року, яким передбачено оптимізацію технічних процесів транспортування газу, а не проведення скорочення чисельності штату. Долинське ЛВУ і Промислові майданчики є структурними підрозділами філії УМГ "Прикарпаттрансгаз". В зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з 01 березня 2019 року, філія УМГ «Прикарпаттрансгаз» не відмовилася від виконання функцій та завдань групи первинного бухгалтерського обліку Тернопільського ЛВУМГ, котра (група первинного обліку) збереглася й діятиме лише під іншою назвою в межах Тернопільського промислового майданчика тієї ж філії.
		Матеріалами справи доведено, що згідно із змінами штатного розпису від 01 березня 2019 року, за місцезнаходженням Тернопільського промислового майданчика філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» збережено групи первинного бухгалтерського обліку та посади бухгалтерів І категорії, тобто можливе  працевлаштування позивача на нову роботу.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції погодився  із висновком суду першої інстанції щодо порушення прав ОСОБА_1 при проведенні її звільнення із роботи, оскільки відповідачем не дотримано вимоги статті 49-2 КЗпП України, не запропоновано посад згідно її кваліфікацією та проведено переведення осіб у новостворене підприємство ще до початку процедури реорганізації попередніх установ. В зв`язку з цим рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді бухгалтера І категорії відповідає нормам матеріального права і зібраним доказам.
		Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з довідки про доходи від 15 січня 2020 року № 234 вбачається, що останніми двома місяцями роботи ОСОБА_1 були травень 2019 року, заробітна плата за який склала 8 146,50 гривень, та червень 2019 року, заробітна плата за який склала  908,80 гривень, що  становить 9 055,30 гривень, які слід поділити на 40 робочих дні з виведенням середньоденного заробітку в розмірі 226,38 гривень.
		Відтак, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що середній заробіток за час вимушеного прогулу склав 49 350,84 гривень (226,38 гривень х  218 робочих днів вимушеного прогулу за період з 03 липня 2019 року до 14 травня 2020 року) з відрахуванням до бюджету усіх необхідних податків і зборів.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг 
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року в частині зменшення суми стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 164 504,61 гривень до 49350,84 гривень, та прийняти  постанову, якою рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року в частині скасування наказу та поновлення на роботі ОСОБА_1 залишити без змін.
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що з наданої довідки про її доходи від 15 січня 2020 року № 234 вбачається, що останніми її двома місяцями роботи були травень 2019 року - 8 146,50 гривень та червень 2019 року - 908,80 гривень, всього заробітна плата в сумі 9 055,30 гривень та з виведенням середньоденного заробітку в розмірі 754, 61 гривень. Фактично вона відпрацювала у травні місяці 11 днів та в червні місяці 1 робочий день, тобто 12 робочих днів. В травні позивач перебувала у відпустці 14 календарних днів, а в червні - на лікарняному 27 календарних днів, які згідно Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, виключаються із розрахункового періоду. Суд апеляційної інстанції неправомірно, без мотивування, зменшив суму стягнення з 164 504,61 гривні до 49 350, 84 гривні. Суд не застосував правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-419цс16 щодо розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. 
		Аналіз змісту касаційної скарги ОСОБА_1 свідчить, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржуються позивачем лише в частині позовних вимог щодо зменшення розміру середнього заробітку, в іншій частині не оскаржується. 
		У січні 2021 року АТ «Укртрансгаз» подало касаційну скаргу за підписом  представника ОСОБА_4 , у якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року,  ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		Касаційна скарга АТ «Укртрансгаз» мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовані норми матеріального права,  зокрема, частина друга статті 40, стаття 42, частина третя статті 49-2 КЗпП України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 461/3024/18 (щодо умов, за якими обов`язок роботодавця по працевлаштуванню працівника, передбачений статтею 49-2 КЗпП України, вважається виконаним),  від 15 листопада 2018 року у справі № 756/13579/15-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 263/10522/18, від 26 вересня 2018 року у справі № 357/5734/16-ц (щодо правомірності визначення відповідачем відповідно до статті 42 КЗпП України кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі та дотримання процедури переважного права працівників на роботі). Наказом АТ «Укртрансгаз» від 08 лютого 2019 року № 83 «Про оптимізацію структури» вирішено з 01 березня 2019 року провести зміни у структурі товариства, об`єднати виробничі потужності щодо транспортування природного газу філії УМГ «Прикарпаттрансгаз», а саме Тернопільського ЛВУМГ з Долинським ЛВУМГ, та ліквідувати Тернопільське ЛВУМГ. Об`єднання виробничих потужностей невідокремлених структурних підрозділів АТ «Укртрансгаз» (Тернопільського ЛВУМГ з Долинським ЛВУМГ) супроводжувалось скороченням штату працівників, що спростовує висновки суду апеляційної інстанції в частині того, відповідачем не надано доказів в чому полягали зміни в організації виробництва та праці групи первинного бухгалтерського обліку з 01 березня 2019 року. Висновки суду першої та апеляційної інстанцій стосовно невиконання товариством обов`язку по працевлаштуванню позивача та правомірності визначення відповідачем відповідно до статті 42 КЗпП України кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі є безпідставними. Позивачу багаторазово пропонувалась робота на наявних вакантних посадах, однак вона щоразу відмовлялась від запропонованих вакансій. Суди не взяли до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду від18 лютого 2020 року у справі № 461/3024/18. За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду (аналогічні висновки, які не враховані судами попередніх інстанцій містяться у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 756/13579/15-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 263/10522/18, від 26 вересня 2018 року справі № 357/5734/16-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 263/10522/18). Станом на момент вивільнення працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_1 займали аналогічну посаду (бухгалтера 1 категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Тернопільського ЛВУМГ), відтак переважне право на залишення на роботі розглядалося, зважаючи на кваліфікацію та продуктивність праці цих працівників. Зокрема, комісією із визначення переважного права працівників на залишення на роботі, засідання якої відбулося 03 квітня 2019 року, взято до уваги продуктивність праці зазначених працівників, а саме, такі виробничі показники, як наявність дисциплінарних стягнень, заохочень та обсяг витрат робочого часу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 263/10522/18 зазначено, що доказами більш високої продуктивності праці можуть бути : виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку  ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо. Отже, суди зробили помилковий висновок, що позивач (бухгалтер 1 категорії групи первинного обліку) та ОСОБА_3 (керівник групи первинного обліку) входять до кола працівників серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі та які не мають такого права, оскільки вказані особи не займали аналогічні посади, а тому переведення ОСОБА_3  не може свідчити про порушення прав позивача. ОСОБА_2 є одинокою матір`ю, що виховує двох дітей, одна з яких віком до чотирнадцяти років. З урахуванням положень статті 184 КЗпП України вказаний працівник має певні гарантії, зокрема, у даному випадку не підлягає звільненню у межах процедури скорочення чисельності штату, тому підстав для застосування положень статті 42 КЗпП України та включення ОСОБА_2 до кола працівників серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, відсутні. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 367/5734/16-ц. Питання дотримання роботодавцем процедури визначення переважного права на залишення працівників на роботі неодноразово досліджувалися судами при вирішені аналогічних спорів, зокрема,  Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 753/1297/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 334/3883/18. Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19) суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення. Оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, такі порушення призвели до ухвалення незаконних рішень.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1   на постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
		Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року касаційну скаргу АТ «Укртрансгаз», яка підписана представником Гасай М. Б., на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
		Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги до 23 березня 2021 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року поновлено АТ «Укртрансгаз» строк на касаційне оскарження на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2020 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року, відкрито касаційне провадження у справі № 607/18097/19, витребувано справу з суду першої інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Тернопільського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року, відкрито касаційне провадження у справі № 607/18097/19, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Тернопільського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року відмовлено.
		У квітні 2021 року справа № 607/18097/19 надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		В ухвалі Верховного Суду від 29 березня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 461/3024/18, від 15 листопада 2018 року у справі № 756/13579/15-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 263/10522/18, від 26 вересня 2018 року у справі № 357/5734/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 753/1297/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 334/3883/18, від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
		В ухвалі Верховного Суду від 20 квітня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-419цс16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
		Фактичні обставини
		Суди встановили, що наказом № 32 о/с від 19 червня 1995 року ОСОБА_1 прийнята на роботу в Тернопільське ЛВ управління магістральних газопроводів ДП «Львівтрансгаз» на посаду бухгалтера.
		За період безперервної роботи підприємство неодноразово змінювало назву та підпорядкування, останнє місце роботи ОСОБА_1 на посаді бухгалтера (з дипломом спеціаліста) І категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчику Тернопільського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».
		Наказом № 249-к від 02 липня 2019 року філії «Управління магістральних газопроводів» «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз» м. Івано-Франківськ ОСОБА_1 звільнено з посади бухгалтера І категорії за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з скороченням посади на підставі наказів філії УМГ "Прикарпаттрансгаз" від 05 березня 2019 року № 62 «Про скорочення посад»; від 28 лютого 2019 року № 58 «Про затвердження змін до штатних розписів»; наказ Долинського ЛВУМГ від 06 березня 2019 року № 34-М «Про скорочення штату працівників»; стаття 34 Закону України «Про відпустки» та згода профспілкової організації Тернопільського ЛВУМГ, протокол від 02 липня 2019 року № 23.
		04 грудня 2018 року наказом № 833 т.в.о. Президента АТ «Укртрансгаз» затверджено зміни до штатних розписів та введено в дію з 04 грудня 2018 року, у тому числі філії управління магістральних газопроводів ««Прикарпаттрансгаз» додаток 3 (пункт 1.3.) із якого вбачається, що у Тернопільському ЛВУМГ Тернопільський промисловий майданчик по групі первинного обліку будуть посади керівника групи та три штатних одиниці бухгалтера 1 категорії з дипломом спеціаліста.
		08 лютого 2019 року т.в.о Президента АТ «Укртрансгаз» видав наказ № 83 «Про оптимізацію структури» змістом якого є, з метою оптимізації діяльності АТ «Укртрансгаз» та впровадження проекту «Відокремлення діяльності з транспортування природного газу», відповідно рішення акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 18.10.2018 року № 215, з 01 березня 2019 року об`єднати виробничі потужності щодо транспортування природного газу філії УМГ «Прикарпаттрансгаз», а саме Тернопільського ЛВУМГ з Долинським ЛВУМГ; ліквідувати Тернопільське ЛВУМГЗ; директору управління з персоналом та директору філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» до 01 березня 2019 року у встановленому порядку підготувати та надати на затвердження зміни до штатних розписів працівників Долинського, Закарпатського, Бібрського і Рівненського ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз»; директору філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» забезпечити 01 березня 2019 року переміщення працівників, згідно зі статтею 32 КЗпП України відповідно до затверджених змін до штатного розпису, у тому числі Тернопільського ЛВУМГЗ до Долинського ЛВУМГ.
		26 лютого 2019 року т.в.о Президента АТ «Укртрансгаз» видав наказ № 131 «Про затвердження змін до штатних розписів» згідно якого, вирішив, у тому числі, затвердити зміни до штатних розписів та ввести їх в дію з 01 березня 2019 року працівників філії УМГ «Прикарпаттрансгаз», якими визначено зміни до штатного розпису по групах первинного обліку: посади керівника групи та дві посади бухгалтера з дипломом спеціаліста по Долинському - один провідний та один першої категорії, й три посади бухгалтера з дипломом спеціаліста по Тернопільському - один провідний та двоє першої категорії.
		У зв`язку з оптимізацією структури Долинського ЛВУМГ (невідокремленого структурного підрозділу філії «УМГ Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз»), відповідно до наказу № 58 від 28 лютого 2019 року директора філії УМГ «Прикарпаттрансгаз», на виконання наказу АТ Укртрансгаз» від 08 лютого 2019 року № 83 та наказу АТ Укртрансгаз» від 26 лютого 2019 року № 131 «Про затвердження змін до штатних розписів», вирішено ввести в дію з 01 березня 2019 року зміни до штатного розпису працівників Долинського, Закарпатського, Хустського, Бібрського, Волинського, Рівненського та Тернопільського ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз».
		05 березня 2019 року директором філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» АТ «Укртрансгаз», видано наказ № 62 «Про скорочення посад», згідно з яким наказано керівникам структурних підрозділів Долинського, Закарпатського, Бібрського та Рівненського ЛВУМГ: до 07 березня 2019 року забезпечити повідомлення первинних профспілкових організацій про вивільнення працівників, у зв`язку з скороченням посад при об`єднанні структурних підрозділів, забезпечити письмове попередження працівників структурних підрозділів про скорочення посад з наступним вивільненням працівників, запропонувати останнім роботу за відповідною професією згідно з наявними у АТ "Укртрансгаз" вакансіями, і т.інш. 
		06 березня 2019 року начальник Долинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів видав наказ №34-м «Про скорочення штату працівників», яким було скорочено по Долинському промисловому майданчику - бухгалтера з дипломом спеціаліста ІІ категорії групи первинного обліку, а по Тернопільському промисловому майданчику - бухгалтера з дипломом спеціаліста І категорії групи первинного обліку.
		08 березня 2019 року начальник Долинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів звернувся до голови первинної профспілкової організації Тернопільського ЛВУМГ з повідомленням про наступне скорочення посад працівників, в тому числі бухгалтера (з дипломом спеціаліста) 1 категорії групи первинного обліку Тернопільського ПМ Долинського ЛВУМГ.
		03 квітня 2019 року ОСОБА_1 попереджено про майбутнє звільнення з посади бухгалтера (з дипломом спеціаліста) 1 категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Тернопільського ЛВУМГ у зв`язку з скороченням штатів за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
		03 квітня 2019 року ОСОБА_1 як бухгалтера (з дипломом спеціаліста) 1 категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Долинського ЛВУМГ повідомлено про наявність вакансій АТ "Укртрансгаз" згідно додатку станом на 01 квітня 2019 року та вакантних посад Долинського ЛУМГ, від яких остання відмовилась.
		До 01 березня 2019 року (до початку проведення скорочення) на трьох посадах бухгалтерів групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Тернопільського ЛВУМГ філії "Управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" АТ "Укртрансгаз" працювали ОСОБА_2 , яка наказом № 56-к від 01 квітня 2019 року по її заяві була переведена на посаду бухгалтера (з дипломом спеціаліста) 1 категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Долинського ЛВУМГ, та 27 лютого 2019 року наказом директора філії УМГ "Прикарпаттрансгаз" № 87-к також була переведена ОСОБА_3 по її заяві на посаду провідного бухгалтера групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчика Долинського ЛВУМГ філії УМГ "Прикарпаттрансгаз" з 01 березня 2019 року, знаючи, що ще залишаються ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , котрі потенційно претендують на посади за новим штатним розписом.
		03 квітня 2019 року, по Долинському ЛВУМГ, комісією з визначення переважного права працівників на залишення на роботі, надано переважне право залишення на роботі на посаді бухгалтера з дипломом спеціаліста 1 категорії групи первинного обліку ОСОБА_5 .
		Під час вирішення питання переважного права на нову посаду між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 враховувалась продуктивність праці обох, а саме: стаж роботи із яких ОСОБА_1 в газовій промисловості складає 24 роки 00 місяців 12 днів, є ветераном праці товариства з 20 червня 2010 року згідно Положення про статус «Ветеран праці ПАТ «Укртрансгаз» для жінок - 15 років (колективний договір на 2016-2018 роки зі змінами та доповненнями ), освіта вища закінчила Тернопільський фінансово-економічний інститут (копія диплому ПВ №661099 від 30 червня 1986р). Навчалась підвищуючи кваліфікацію в інституті комп`ютерних інформаційних технологій Тернопільської академії народного господарства (копія свідоцтва додаток до позову №11) та в інституті післядипломної освіти Івано - Франківському національному технічному університеті нафти і газу у 1998, 2003, 2012 роках, (копії свідоцтв додаток до позову № 11,12). Виконувала роботу із різних видів обліку працюючи з 1995 року бухгалтером згідно посадових інструкцій; згідно наказів і розпоряджень виконувала роботу з обліку основних фондів по трьох областях з наданням різних характеристик на різні дати та в стислі терміни.
		Щодо ОСОБА_5 :  бухгалтер (диплом спеціаліста) 1 категорії групи первинного обліку, 11 рівень вищої освіти, кваліфікація за дипломом «інженер-економіст», стаж робот з 05 травня 2009 року, виконує ділянку бухгалтерської роботи, веде оформлення та проведення первинних документів по обліку ТМЦ та МШП, приймає участь у інвентаризаційній комісії під час проведення інвентаризації на складах, оформлення та друк інвентаризаційних описів з САП по складу та підзвітних осіб, при відсутності працівника групи первинного обліку виконує роботу на суміжній ділянці. 
		Представник відповідача пояснила, що переважне право було надано ОСОБА_5 в зв`язку з тим, що у неї є неповнолітня дитина, а ОСОБА_1 у 2016 році мала догану, перебувала на лікарняних у 2018 році.
		07 травня 2019 року начальник Долинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів звернувся до голови первинної профспілкової організації Тернопільського ЛВУМГ з повідомленням про надання згоди на розірвання трудового договору за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з ОСОБА_1 - бухгалтером з дипломом спеціаліста 1 категорії групи первинного обліку Тернопільського промислового майданчику Тернопільського ЛВУМГ.
		27 травня 2019 року профспілковий комітет Тернопільського ЛВУМГ, рішенням, оформленим протоколом № 13/2 надав згоду на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 
		07 червня 2019 року начальник управління Долинського ЛВУМГ повідомив ОСОБА_1 про відмову у переведенні на вакантні посади трубопровідника лінійного розряду дільниці ЛЕС Тернопільського промислового майданчика та слюсаря з контрольно вимірювальних приладів та автоматики 6 розряду дільниці служби автоматики, контрольно вимірювальних приладів, телемеханіки і АСУ Тернопільського промислового майданчика по причині відсутності у неї освітньо-кваліфікаційного рівня,
		02 липня 2019 року профспілковим комітетом Тернопільського ЛВУ МГ погоджено розірвання трудового договору з працівником Тернопільського ПМ Долинського ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» ОСОБА_1 .
		За змістом Положення про Долинське ЛВУМГ філії управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз", затвердженого директором філії управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" 26 лютого 2016 року, Долинське ЛВУМГ є структурним підрозділом філії управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз". ЛВУМГ не є юридичною особою та здійснює частину функцій Управління, що відповідає статутним цілям та завданням товариства, на основі та відповідно до чинного законодавства України та цього Положення.
		Позиція Верховного Суду
		Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційних скаргах з таких мотивів.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 263/10522/18 (провадження у справі № 61-737св20), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі зазначено, що «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення».
		Суди встановили, що 08 лютого 2019 року т.в.о Президента АТ «Укртрансгаз» видав наказ № 83 «Про оптимізацію структури» змістом якого є, з метою оптимізації діяльності АТ "Укртрансгаз" та впровадження проекту «Відокремлення діяльності з транспортування природного газу», відповідно рішення акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 18 жовтня 2018 року № 215, наказано з 01 березня 2019 року об`єднати виробничі потужності щодо транспортування природного газу філії УМГ «Прикарпаттрансгаз», а саме Тернопільського ЛВУМГ з Долинським ЛВУМГ; ліквідувати Тернопільське ЛВУМГЗ;директору управління з персоналом та директору філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» до 01 березня 2019 року у встановленому порядку підготувати та надати на затвердження зміни до шатних розписів працівників Долинського, Закарпатського, Бібрського і Рівненського ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз»; й директору філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» забезпечити 01.03.2019 року переміщення працівників, згідно з статтею 32 КЗпП України відповідно до затверджених змін до шатного розпису , й у тому числі Тернопільського ЛВУМГЗ до Долинського ЛВУМГ.
		Наказом від 26 лютого 2019 року № 131 т.в.о президента АТ «Укртрансгаз» «Про затвердження змін до шатних розписів» вирішено, у тому числі, затвердити зміни до штатних розписів та ввести їх в дію з 01 березня 2019 року працівників філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» (додаток № 4) - додатком № 4 до означеного наказу визначено зміни до шатного розпису, які вводяться з 01 березня 2019 року по групах первинного обліку: посади керівника групи, та дві посади бухгалтера з дипломом спеціаліста по Долинському - один провідний та один першої категорії, й три посади бухгалтера з дипломом спеціаліста по Тернопільському - один провідний та двоє першої категорії.
		Наказом №58 від 28 лютого 2019 року директора філії УМГ «Прикарпаттрансгаз», виданого на виконання наказу АТ Укртрансгаз» від 08 лютого 2019 року № 83 та наказу АТ Укртрансгаз» від 26 лютого 2019 року № 131 «Про затвердження змін до шатних розписів» вирішено ввести в дію з 01 березня 2019 року зміни до штатного розпису працівників Долинського, Закарпатського, Хустського, Бібрського, Волинського, Рівненського та Тернопільського ЛВУМГ філії УМГ «Прикарпаттрансгаз».
		На підставі зазначених наказів суди дійшли суперечливого висновку, що з 01 березня 2019 року, філія УМГ «Прикарпаттрансгаз» не відмовилася від виконання функцій та завдань групи первинного бухгалтерського обліку Тернопільського ЛВУМГ, котра (група первинного обліку) зберіглася й діятиме лише під іншою назвою в межах Тернопільського промислового майданчика тієї ж філії. При цьому вирішено скоротити посаду керівника групи. Змінами штатного розпису від 01 березня 2019 року, за місцезнаходженням Тернопільського промислового майданчика філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» збережено групи первинного бухгалтерського обліку та посади бухгалтерів І категорії, тобто обставини, які б давали право стверджувати про неможливість працевлаштування позивача на нову роботу, відсутні. Таким чином відповідач не довів в чому полягали зміни в організації виробництва та праці груп первинного бухгалтерського обліку після 01 березня 2019 року.
		Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
		Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
		За змістом частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
		При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
		Переважне право на залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад.
		З аналізу наведених норм чинного законодавства випливає, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
		Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.
		Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути виконання значно більшого обсягу робіт у порівнянні з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.
		Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2020 року у справі № 263/10522/18 (провадження № 61-737св20), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, зазначено, що «відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
		Частиною другою статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
		Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
		Отже, при вивільненні працівників, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій   статті 42 КЗпП України.
		За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі,  та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають  таку ж посаду.
		Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо».
		Згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою саме судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено також статтями 77, 78, 79, 80, 89 ЦПК України.
		На порушення указаних норм процесуального права суд апеляційної інстанції не сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, не дослідив докази, на які посилався відповідач в апеляційній скарзі.
		Так, суд апеляційної інстанції виходив з того, що посилання в протоколі засідання комісії із визначення переважного права працівників на залишення на роботі від 03 квітня 2019 року на істотні зауваження до роботи ОСОБА_1 , як от виконання поставлених завдань не до кінця, додатковий контроль з боку керівника, триваліший час для виконання виробничих завдань є лише суб`єктивною думкою відповідача, що не може свідчити про низьку продуктивність праці позивачки. Крім того, ці обставини, на які посилається представник апелянта, є голослівними, так як не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
		З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки суд не дослідив та не дав оцінки доказам, на які посилалося підприємство в апеляційній скарзі як на докази відсутності у позивачки переважного права на залишенні її на роботі, відсутність заохочень, які б застосувавались до ОСОБА_1 . 
		Апеляційний суд не з`ясував у відповідача, якими доказами він підтверджує вказані обставини.
		Водночас умовою поновлення працівника, звільненого з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, є встановлення судом переважного права працівника на залишення на роботі за конкретними критеріями, передбаченими статтею 42 КЗпП України.
		Отже, враховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, конкретні доводи апеляційної скарги не перевірені, а докази, на які посилалося підприємство, не досліджені оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.
		У постанові  Верховного Суду України у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року у справі № 461/3024/18 (провадження № 61-22563св19 ), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, зазначено, що «власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
		Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення».
		Суди не надали належної оцінки доводам відповідача, що позивач неодноразово відмовлялась від запропонованих їй посад.
		Суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не перевірив доводи відповідача, що ОСОБА_1 , яка займала посаду бухгалтера 1 категорії та ОСОБА_3 , яка займала посаду керівника групи первинного обліку, не займали аналогічні посади, а тому не могли входити до колу працівників серед яких визначаються особи, які  мають переважне право на залишення на роботі.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 357/5734/16-ц (провадження № 61-11265св18), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, зазначено, що «згідно зі статтею 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.
		З огляду на зазначене, доводи заявника у цій частині не є обґрунтованими, оскільки відповідач, виконуючи вимоги статті 184 КЗпП України, залишив на роботі працівників, які не підлягають звільненню у межах процедури скорочення чисельності штату, тобто підстави для застосування положення статті 42 КЗпП України відсутні».
		Суд апеляційної інстанції не перевірив доводи відповідача щодо наявності абсолютного права ОСОБА_2 на залишенні на роботі як одинокої матері, яка виховує двох дітей, одна з якої віком до чотирнадцяти років
		Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
		Висновки Верховного Суду
		Доводи касаційних скарг свідчать про те, що постанова апеляційного суду прийнята при неповному з`ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Керуючись статями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду  
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз», яка підписана представником Гасай Мар`яною Борисівною, та ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року скасувати.
		Справу №  607/18097/19 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Тернопільського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року  втрачає законну силу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                   В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                             Н. О. Антоненко
		 
		                                                                                      І. О. Дундар
		 
		                                                                                                         Є. В. Краснощоков
		 
		                                                                                                              М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...