Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/27211/21-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; інші скарги.
Надіслано для оприлюднення: 20.08.2021. Зареєстровано: 22.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.08.2021.

Номер судового провадження: 1-кс-27032/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62021000000000161

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/27211/21-к 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 серпня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю особи в інтересах, якої подано скаргу  ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши провадження за скаргою адвоката ОСОБА_4 на повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 12.03.2021 року у провадженні № 62021000000000161 від 22.02.2021 року, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 з вимогою скасувати повідомлення про підозру від 12.03.2021 ОСОБА_3 , складене старшим слідчим Головного управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 за погодженням з прокурором офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні № 62021000000000161 від 22.02.2021 та зобов`язати слідчого, прокурора у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 62021000000000161 за ч. 3 ст. 368 КК України вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про дату та час повідомлення про підозру від 12.03.2021 ОСОБА_3 .
		В обґрунтування доводів та вимог скарги представник особи, в інтересах якої подано скаргу вказує, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України є незаконним та ґрунтується лише на припущеннях органу досудового розслідування та вручене з порушенням процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру, без достатніх доказів на підтвердження обставин інкримінованого діяння, вважає підозру необґрунтованою, у повідомленні про підозру відсутні, підтвердженні доказами, фактичні обставини, які б вказували на наявність складу інкримінованого ОСОБА_3 злочину.
		У судовому засіданні підозрюваний та захисник скаргу підтримали в повному обсязі, посилаючись на викладені в ній факти та обставини, просили її задовольнити.
		Вказували на те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проводилось з порушенням вимог ст. 216 КПК України.
		Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду провадження повідомлявся належним чином в установленому законом порядку, надіслав на адресу клопотання про відкладення розгляду скарги, оскільки о 10 год. 00 хв. 18.08.2021 року прокурор перебуватиме в іншому судовому засіданні. 
		Разом з тим, вказані відомості не відповідають дійсності, адже засідання щодо розгляду скарги у провадженні № 757/27211/21-к призначене на 19.08.2021 року о 16-00 год.
		Слідчий суддя, заслухавши пояснення особи в інтересах, якої подано скаргу та думку адвоката, дослідивши матеріали судового провадження за скаргою, приходить до наступного висновку.
		Стаття 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, в порядку, передбаченого КПК України.
		Так, згідно ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України. 
		Частинами 1, 2 ст. 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
		Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом  підозрюваним, його захисником чи законним представником.
		Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Статтею 21 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
		У судовому засіданні встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000161 від 22.02.2021.
		12.03.2021 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вимаганні неправомірної вигоди службовою особою та в одержанні службовою особою для себе за вчинення ним як службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої влади та службового становища, що поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 
		У подальшому проведення досудового розслідування доручено слідчим Головного слідчого управління Національної поліції України.
		Згідно повідомлення про підозру від 12.03.2021 у кримінальному провадженні № 62021000000000161 від 22.02.2021 ОСОБА_3 12.03.2021, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 1, висунив вимогу неправомірної вигоди ОСОБА_7 у розмірі 35 тис. доларів США.
		Згідно ч. 1 ст. 216 КПК України, слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.
		Відповідно до ч. 4 ст. 216 КПК України слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень:
		1) вчинених Президентом України, повноваження якого припинено, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, народним депутатом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Директором Національного антикорупційного бюро України, Генеральним прокурором, його першим заступником та заступником, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, суддею, працівником правоохоронного органу, особою, посада якої належить до категорії "А", крім випадків, коли досудове розслідування цих кримінальних правопорушень віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п`ятою цієї статті;
		2) вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора  керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих кримінальних правопорушень віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п`ятою цієї статті;
		3) проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), крім кримінальних правопорушень, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України.
		Посада директора департаменту елеваторної діяльності акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», яку обіймав ОСОБА_3 не відноситься до посад, зазначених в ч. 4 ст. 216 КПК України. Таким чином, кримінальне провадження щодо вчинення ОСОБА_3 правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, підслідне слідчим органів Національної поліції.
		Повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 12.03.2021 року складено старшим слідчим Головного управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 за погодженням з прокурором офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 . 
		Відповідно до повідомлення про підозру, ОСОБА_3 , підозрюється в тому, що: 
		«… 27.01.2021 під час зустрічі в обумовленому ним місці в своєму службовому кабінеті, розташованому на 3 поверсі приміщення Товариства, що за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 1, ОСОБА_3 , розуміючи необхідність та важливість для ОСОБА_7 якнайшвидшого вирішення питання, пов`язаного зі збереження за ним посади директора та продовження дії контракту, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, висунув вимогу надати неправомірну вигоду в розмірі 70 тис. доларів США, повідомивши, що питання забезпечення його трудових прав можливе лише завдячуючи його допомозі як керівника профільного структурного підрозділу Товариства, одночасно висловивши погрозу, що у випадку ненадання такої неправомірної вигоди, він не здійснюватиме жодних дій перед керівництвом Товариства на захист його прав та законних інтересів, що стосуються збереження за ним посади директора філії».
		Проте, складене повідомлення про підозру не підтверджено даними, які надані слідчому судді обставинам справи, а інкриміноване ОСОБА_3 діяння взагалі не може кваліфікуватися за ст. 368 КК України.
		Відповідно до посадової інструкції директора Департаменту елеваторної діяльності АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_3 взагалі не наділений повноваженнями призначати директора філії та вчиняти дії щодо продовження відповідних контрактів.
		Вказане також підтверджується контрактом № 36 від 24.09.2020 між в.о. голови Правління АТ «ДПЗКУ» ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , відповідно до якого останній призначений на посаду директора філії Товариства «Сумський комбінат хлібопродуктів».
		У подальшому, відповідно до Додаткової Угоди № 4 до Контракту від 27.01.2021, яка підписана з іншим в.о. голови Правління ОСОБА_9 , строк дії контракту із ОСОБА_7 продовжено з 29.01.2021 до 31.05.2021.
		Крім того, відповідно до наданої інформації АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» у листі від 12.04.2021 № 130-12-1156/2-19/1268, всім директорам філії АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», у яких в січні 2021 року закінчувався строк дії контракту, контракт було продовжено до травня 2021 року уповноваженою на те особою  в.о. голови Правління ОСОБА_9 . Більше того, будь-якого відношення до продовження контрактів директорам філії АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», ОСОБА_3 не має та не мав, що підтверджує його посадова інструкція.
		Відповідно до отриманої інформації від АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» за № 130-2-1013/2-19/1098 від 29.03.2021, ні директор філії Товариства «Сумський комбінат хлібопродуктів», ні будь-який інший директор філії Товариства не є підпорядкованим директору департаменту елеваторної діяльності АТ «ДПЗКУ», тобто ОСОБА_3 .
		Те, що Директор філії Товариства «Сумський комбінат хлібопродуктів» ОСОБА_10 не є підпорядкованим Директору департаменту елеваторної діяльності АТ «ДПЗКУ», тобто ОСОБА_3 також підтверджується положенням про філію Товариства «Сумський комбінат хлібопродуктів», в тому числі п.п. 5.1., 5.6., 5.9., 7.2., 7.4., 7.5. вказаного положення.
		Згідно п. 17 ст. 3 КПК України слідчий  службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
		Слідчий уповноважений тільки і виключно в межах компетенції, передбачених КПК України здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень. Однак КПК України кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_3 відносить до підслідності Національної поліції України.
		Вказана обставина була відома на момент внесення відомостей до ЄРДР 22.02.2021.
		Таким чином, слідча Головного управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 не була уповноважена в межах компетенції передбачених КПК України проводити досудове розслідування, збирати докази, повідомляти про підозру та вносити відомості до ЄРДР про повідомлену підозру ОСОБА_3 12.03.2021 року, оскільки дане кримінальне провадження не підслідне органам Державного бюро розслідувань.
		Про те, що порушення правил підслідності і збирання доказів неуповноваженими до вимог КПК України службовими особами призводить до визнання недопустимими доказів зібраними вказаними особами неодноразово вказував Верховний Суд.
		Тобто, повідомлення про підозру викладене та вручене не уповноваженою особою. 
		Про недопустимість доказів зібраних з порушенням правил підсудності вказує Верховний суд у постанові від 14.04.2020 року у справі № 761/34909/17.
		Таким чином з моменту внесення відомостей до ЄРДР (22.02.2021) та повідомлення про підозру ОСОБА_3 (12.03.2021) докази зібрані не уповноваженими органами та особами, та відповідно є недопустимими.
		Також, ч. 1 ст. 368 КК України встановлює відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. 
		Відповідно ч. 3 ст. 368 КК України передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
		Таким чином, диспозиція норми ч. 3 ст. 368 КК України не містить «вимагання неправомірної вигоди службовою», в якому орган досудового розслідування повідомив про підозру ОСОБА_3 . 
		Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.
		Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. «Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 62, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, див. в Рішенні Конституційного Суду № 12-рп/2011 від 20.10.2011р.» У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.
		Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 4 ст. 278 КПК України)  це стосується і зміни повідомлення про підозри (ч. 1 ст. 279 КПК України).
		Згідно ст. 110 КПК України, зазначено, що процесуальним рішенням є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, які приймаються в формі постанови з наявністю чіткого переліку вимог. Окремо також в згаданій статті зазначено, що обвинувальний акт також є процесуальним рішенням. Порівнявши ст. ст. 110, 277 КПК України, які ставляться законодавцем до процесуального рішення у формі постанови та до повідомлення про підозру у зв`язку із чим повідомлення про підозру є процесуальною дією, а не процесуальним рішенням.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи із зазначеного вище, слідчий, прокурор зобов`язані здійснювати повідомлення про підозру належним чином в порядку ст. 278 КПК України.
		Статтею 9 КПК України, закріплений обов`язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади під час кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		Стаття 24 КПК України, гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, в порядку, передбаченого КПК України.
		Положення ч. 2 ст. 8 КПК України зобов`язують суди, прокуратуру, органи досудового розслідування під час здійснення кримінального провадження застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі Суд), який діє на основі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), що стала частиною національного законодавства.
		Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб`єктів владних повноважень, тобто втручання суб`єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.
		Ст. 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Підставою для скасування повідомлення про підозру або визнання такою, що не набула статусу підозрюваного є порушення процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру, відсутність обов`язкових елементів повідомлення про підозру.
		Відповідно до статті 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Так, відповідно до ст. 277 КПК України, повідомлення має містити: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
		Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви по справі, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого). Для повідомлення особі про підозру потрібна система неспростовних доказів, які вказують на наявність в діях конкретного складу злочину. Помилкове повідомлення особі про підозру є одним з найбільш небажаних актів. Воно спричиняє невиправну шкоду правосуддю та людині, бо ніщо, мабуть, не викликає більшої образи і більш болісної душевної травми, ніж безпідставне звинувачення у злочині. Правоохоронні органи зобов`язані компенсувати моральну шкоду людині, що була завдана безпідставним притягненням її до відповідальності.
		З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A). Однак вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі "Чеботарі проти Молдови", № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)".
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
		Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України). Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч. 5 ст. 9 КПК України).
		Так згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Згідно ч.1 ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод за тлумаченням ЄСПЛ вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером (справа «Девеєр проти Бельгії», рішення від 27.02.1980р., скарга №6903/75). У справі «Еклє проти Федеративної Республіки Німеччини» (рішення від 15.07.1982р, скарга №8130/78) ЄСПЛ констатував, що кримінальне обвинувачення може бути визначене як «офіційне повідомлення особи компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення». Розвиваючи зазначену концепцію ЄСПЛ у справі «Фоті та інші проти Італії» (рішення від 10.12.1982р.) навів ширше витлумачення цього визначення, включивши до нього також «інші підстави, що підтверджують це звинувачення, і які можуть спричинити серйозні наслідки, що можуть ускладнити становище підозрюваного». Комісія та Суд визнали, що такими підставами, які можуть спричинити серйозні наслідки, можуть бути видача ордеру на арешт, обшук приміщення чи особистий обшук.
		З огляду на вищезазначене, підозра є певним етапом обвинувачення, оскільки під час підозри висувається припущення про можливе скоєння особою кримінального правопорушення, а відтак має відповідати загальним вимогам, які характеризують зміст обвинувачення. Враховуючи, що підозра є припущенням про вчинення конкретною особою кримінального правопорушення, то існування підозри нерозривно пов`язане із наявністю підозрюваного.
		Як вбачається зі змісту повідомлення про підозру, враховуючи посаду, яку станом на 12.03.2021 обіймав ОСОБА_3 відсутні фактичні дані, які вказують на безпосередню причетність останнього до вчинення вказаного кримінального правопорушення й слідчий суддя в даному випадку враховує імперативну позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Ходорковський проти Росії», згідно з якою суддя повинен заснувати своїх рішення тільки на доказах в юридичному сенсі. 
		Оскільки повідомлення про підозру було вручене ОСОБА_3 з порушенням порядку визначеного нормами КПК України, слідчий суддя вважає наявними підстави для часткового задоволення скарги та скасування повідомлення про підозру від 12 березня 2021 року ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62021000000000161 від 22.02.2021.
		Відповідно до висновку Рішення Великої Палати ВС від 26.03.2019 року у справі №807/1459/17, п. 59 «з урахуванням особливостей заявленого предмета позову та того, що чинне законодавство не передбачає виключення з Реєстру інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, така інформація не впливає на юридичне становище позивача, не змінює характеру й обсягу його прав і обов`язків та існуючого стану правовідносин. Отже, заявлену позовну вимогу суди не можуть розглядати за правилами будь-якого судочинства», а тому у задоволенні вимог щодо зобов`язання слідчого або процесуального прокурора у кримінальному провадженні № 62021000000000161 від 22.02.2021 вчинити дії, щодо виключення відомостей з ЄРДР про час та дату повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 12.03.2021 року слід відмовити.
		Керуючись статтями 303, 305-307, 309 КПК України, слідчий суддя,-  
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Скаргу адвоката ОСОБА_4 на повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 12.03.2021 року у провадженні № 62021000000000161 від 22.02.2021 року,  задовольнити.
		Скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 12.03.2021 року у кримінальному провадженні № 62021000000000161 від 22.02.2021 року.
		Зобов`язати слідчого, прокурора у кримінальному провадженні № 62021000000000161 від 22.02.2021 року за ч. 3 ст. 368 КК України вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про дату та час повідомлення про підозру від 12.03.2021 року.
		Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
		 
		Слідчий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...