Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 938/472/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 25.08.2021. Зареєстровано: 25.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2021.
Дата набрання законної сили: 27.09.2021
Номер судового провадження: 1-кп/347/30/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019090130000078

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 938/472/19
		Провадження № 1-кп/347/30/21
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"25" серпня 2021 р.                                м.Косів
		 
		Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі
		головуючого судді  ОСОБА_1 , 
		з секретарем  ОСОБА_2 , 
		з участю прокурора  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 ,
		представника потерпілого  ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косові об?єднані кримінальні провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019090130000078 від 01.06.2019 року та №12019090190000191 від 27.11.2019 року про обвинувачення
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, депутатом не є, раніше судимого, 
		вироком Верховинського районного суду від 13.03.2019 року за ч.2 ст. 296 КК України до покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі з випробуванням строком 2 роки, вироком Верховинського районного суду від 25.09.2019 року за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді 1700 грн. штрафу, скасованого у частині призначеного покарання вироком Івано-Франківського апеляційного суду від 23.12.2019 року та призначення із застосуванням ч.1 ст.71 КК України остаточного покарання у виді 1 (одного) року 1 (місяця) позбавлення волі, покарання відбув повністю, 
		за ч.2 ст.185 КК України
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_8 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно за наступних обставин.
		ОСОБА_8 , переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, а саме великої рогатої худоби з території пасовища розміщеного в селі Волова, Кривопільської сільської ради, Верховинського району, Івано-Франківської області, попередньо вишукав можливість її продажу, видаючи за власну. Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_8 , 30.05.2019 року близько 22 год. пішов до території вказаного пасовища, де з відкритої місцевості, таємно викрав шляхом здійснення погону, дві корови вагою по 400 та 350 кілограм, а також одну телицю вагою 150 кілограм, належні ОСОБА_9 . Розпоряджаючись викраденою худобою на власний розсуд, ОСОБА_8 перегнав її до належного його бабусі ОСОБА_10 огородженого пасовища, розміщеного в с. Стаїще Кривопільської сільської ради, Верховинського району, де утримував дану худобу до наступного дня з метою її подальшого продажу. Таким чином, ОСОБА_8 розпорядився викраденим на власний розсуд та вчинив всі необхідні дії для доведення злочину до кінця, в результаті чого потерпілому ОСОБА_9 було завдано майнової шкоди на загальну суму 21500 грн.
		Після цього,  ОСОБА_8 , переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, а саме великої рогатої худоби, з території пасовища розміщеного по АДРЕСА_1 , попередньо вишукав можливість її продажу, видаючи за власну. Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_8 25.11.2019 року близько 14 год. пішов до території вказаного пасовища, де з відкритої місцевості, повторно таємно викрав шляхом здійснення відлову, дві корови породи «Пінцгау» віком по 10 років та вагою по 800 і 900 кілограм, належні ОСОБА_11 , яких прив?язав до огорожі на території даного пасовища. Розпоряджаючись викраденою худобою на власний розсуд, ОСОБА_8 привів до місця прив`язі худоби, ОСОБА_12 та продав її останньому, видаючи за власну, в результаті чого потерпілому ОСОБА_11 , було завдано майнової шкоди на загальну суму 45 900 грн.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 винним себе визнав тільки по першому епізоду, тобто у викраденні корів належних ОСОБА_9 та підтвердив всі обставини вказані в обвинувальному акті. А саме, дав показання, що на початку літа (точної дати не пам?ятає) поїхав до присілка Волова, Верховинського району. Дочекавшись ночі, знайшов відкрите пасовище, звідки вивів три корови, які відвів до своєї бабусі у господарство на присілку Голиця. Після цього дзвонив по номеру телефону за знайденим у місцевій газеті оголошенням. Але продати корови не встиг, бо їх побачила сусідка, яка впізнавши корови ОСОБА_9 , зателефонувала останньому, і він приїхав і забрав їх. 
		По другому епізоду, тобто у викраденні корів належних ОСОБА_11 винним себе не визнав повністю, цивільний позов не визнав. Суду дав показання, що в ніч з 24 на 25 листопада 2019 року ночував у батьків, в с. Кривопілля, Верховинського району. 25.11.2019 року зранку і до обіду допомагав батькові на пилорамі. А приблизно з 12 до 12.30 год. йдучи у центр села, дорогою зустрів ОСОБА_13 . Потім повернувся додому, переодягнувся і пішов на автостанцію. На автостанції, чекаючи на автобус до Верховини, зустрів знайомого ОСОБА_14 . Потім дорогою до Верховини разом із ним сидів у автобусі, спілкувався. У Верховину приїхав приблизно о 14-14.30 год. В зв?язку із тим, що у нього розрядився телефон, пішов у один із магазинів на автостанції, і з телефону знайомої ОСОБА_15 подзвонив своїй дівчині ОСОБА_16 . Після цього вони разом із дівчиною пішли у кафе-бар, що в смт. Верховина, назви не пам?ятає, де зустрілись із знайомою ОСОБА_17 , з якою пробули у барі до 19-20 год. Після цього пішов на орендовану ним квартиру, що в смт. Верховина, звідки його забрали працівники поліції у відділок, де допитували. Просить суворо не карати.
		Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання не з?явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, жодних претензій ні морального, ні матеріального характеру до обвинуваченого немає, просить не карати його зовсім.
		Потерпілий ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердив факт викрадення у нього великої рогатої худоби, зокрема, двох корів, а також підтримав поданий ним позов та просить стягнути з обвинуваченого на його користь спричинені йому матеріальні збитки в розмірі 45900 грн. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн. Суду дав показання, що 25.11.2019 року рано вранці близько 05.год. попоравшись по господарству, пішов щось робити. Вдома залишився син, який випустив худобу на пасовище і прийшов йому допомагати близько 12 год. Тобто до 12 год. худоба була ще на пасовищі. Ввечері вони з сином повернулись додому і, виявивши пропажу худоби, одразу пішли їх шукати. Пізніше, сусід їм сказав, що бачив як гнали 2 чорні корови.
		Свідок ОСОБА_18 дав суду показання, що займається заготівлею худоби. Пам?ятає, що восени 2019 року (точної дати не пам?ятає) до нього подзвонив невідомий йому чоловік і спитав чи можна пригнати худобу. Він дозволив, але сказав, що його на даний час нема вдома. Коли повернувся додому, то ніякої худоби не було. Пізніше приходив якийсь чоловік питав де худоба, але не знайшовши її, пішов, більше нічого не питаючись та не кажучи.
		Свідок ОСОБА_13 дав показання про те, що 25.11.2019 року зустрічав в с. Кривопілля Верховинського району, обвинуваченого ОСОБА_8 близько 12 год. та декілька хвилин розмовляв із ним.
		Свідок ОСОБА_19 в судовому засідання підтвердив той факт, що 25.11.2019 року близько 14 год., поблизу його будинку, приїжджав знайомий йому ОСОБА_20 ще з одним невідомим йому чоловіком. ОСОБА_20 він запросив до хати випити кави, а інший чоловік відмовився і залишився надворі. Через деякий час той чоловік зайшов та покликав ОСОБА_20 , сказавши, що корови вже погрузили. Він вийшов на вулицю і побачив на причепі дві чорні корови, одна з яких чорна з білими ребрами, а друга  чорна з білим хвостом. Про пропажу корів у потерпілого ОСОБА_11 дізнався того самого дня. Якої окраски були корови у сусіда не знав. Крім ОСОБА_20 , інших двох чоловіків він не знав, але одного із них він впізнає в обвинуваченому, якого тоді бачив вперше. 
		При перехресному допиті, свідок ОСОБА_19 впевнено підтвердив, що обвинувачений є одним із двох невідомих йому на той час (листопад 2019 року) осіб.
		Свідок ОСОБА_20 дав суду показання, що приблизно за 2 тижні до події, тобто до 25.11.2019 року до нього подзвонив невідомий чоловік і сказав, що хоче продати 2 корови. Домовившись про зустріч, вони приїхали із ОСОБА_12 в смт. Верховину 25.11.2019 року після обіду, близько 14 год. неподалік від господарства ОСОБА_19 , якого він знає, так як син останнього проживає по сусідству від нього в с. Буковець, Верховинського району. ОСОБА_19 запросив його до будинку випити каву, а ОСОБА_21 залишився надворі чекати чоловіка, який зганяв корови. При проведенні в поліції впізнання, впізнав ОСОБА_8 , як чоловіка, що продав 2 чорні корови ОСОБА_12 . 
		Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердив, що обвинувачений 25.11.2019 року продав йому дві корови, одна з яких була чорна з білим хребтом, а інша темно-коричневого кольору. Обвинуваченого він тоді бачив вперше. Дивитись на корови йшов разом із ОСОБА_8 до толоки, де вони паслися, приблизно 50 м. Там паслося 3 корови, але обвинувачений сказав, що продає лише 2 корови, бо потрібні гроші матері на операцію, а третю корову ще залишають собі. Корови вони звели разом, дзвінки ОСОБА_8 зняв, сказавши, що їх треба повернути. За корови заплатив 18500 грн. Корови брав для себе, але так як вони не підійшли, то через два дні їх продав невідомим людям з Косівського ринку за 20300 грн. Через декілька днів після покупки, йому зателефонував ОСОБА_20 і сказав, що корови виявились краденими.
		Хоча обвинувачений ОСОБА_8 визнає винулише попершому епізоду,і повністюне визнаєсебе виннимпо другомуепізоду,тобто увчиненні крадіжкивеликої рогатоїхудоби употерпілого ОСОБА_11 ,однак йоговина увчиненому (пообох епізодах)повністю підтверджуєтьсяпоказаннями потерпілого,свідків,а такождослідженими судомписьмовими доказамив їхсукупності. 
		Зокрема, у вчиненні таємного викрадення (крадіжки) вчиненого повторно, двох корів і телиці у потерпілого ОСОБА_9 , відомості про яке внесено до ЄРДР за №12019090130000078 від 01.06.2019 року, тобто попершому епізоду,крім визнання вини самим обвинуваченим, його вина доводиться, зокрема, даними відображеними у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.06.2019 року, згідно яких жителем с. Волова Кривопільської сільської ради, Верховинського району ОСОБА_9 було заявлено, що в період часу з 21.00 год. 30.05.2019 року по 07.00 год. 31.05.2019 року невідома особа шляхом вільного доступу до громадського пасовища, що в с. Волова Кривопільської сільської ради, викрала велику рогату худобу, а саме, дві корови та телицю, спричинивши йому майнову шкоду на суму 30000 грн. (а.с.84-85 Т.3).
		Відомості за заявою ОСОБА_9 про викрадення великої рогатої худоби, згідно копії витягу, було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2019 року за №12019090130000078 (а.с.76 Т.3).
		В подальшому, після вручення 08.08.2019 року ОСОБА_8 копії обвинувального акту у кримінальному провадженні №12019090130000078 від 01.06.2019 року, дії підозрюваного по вказаному кримінальному правопорушенню 13.08.2019 року було перекваліфіковано з ч.1 ст.185 КК України на ч.2 ст.185 КК України (а.с.86-87 Т.3).
		У вчиненні таємного викрадення (крадіжки) вчиненого повторно, двох корів у потерпілого ОСОБА_11 , відомості про яке внесено до ЄРДР за №12019090190000191 від 27.11.2019 року, тобто по другому епізоду, вина обвинуваченого ОСОБА_8 , крім показань потерпілого та свідків, доводиться:
		- даними відображеними у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.11.2019 року, згідно яких жителем смт. Верховина, Верховинського району ОСОБА_11 було заявлено, що в період часу з 25.11.2019 року по 26.11.2019 року невідомі особи викрали велику рогату худобу, а саме, дві корови породи «Пінцгау», спричинивши йому майнову шкоду на суму 45900 грн. (а.с.91 Т.3).
		Відомості за заявою ОСОБА_11 про викрадення великої рогатої худоби, згідно копії витягу, було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.11.2019 року за №12019090190000191 (а.с.88-91 Т.3).
		- факт належності викрадених двох корів породи «Пінцгау» потерпілому ОСОБА_11 підтверджується копіями паспортів великої рогатої худоби виданих 20.07.2018 року (а.с.92, 93 Т.3);
		- фактичними даними відображеними у протоколі пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.12.2019 року, якими підтверджується, що ОСОБА_20 впізнав особу на фотознімку №3, який представився на ім?я ОСОБА_22 , та в подальшому продав велику рогату худобу особі на ім?я ОСОБА_23 . Особа на фото під №3  ОСОБА_8 (а.с.94-96 Т.3).
		- фактичними даними відображеними у протоколі пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.12.2019 року, якими підтверджується, що ОСОБА_12 впізнав особу на фотознімку №2, який представився на ім?я ОСОБА_22 , та в подальшому продав йому велику рогату худобу. Особа на фото під №2  ОСОБА_8 (а.с.97-99 Т.3).
		Так само, дії по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за №12019090190000191 від 27.11.2019 року, постановою слідчого СВ Верховинського відділення поліції Косівського ВП ГУНП від 10.12.2019 року було перекваліфіковано з ч.1 ст.185 КК України на ч.2 ст.185 КК України (а.с.100-101 Т.3).
		Таким чином, досліджені судом письмові докази повністю підтверджують показання допитаних в судовому засіданні потерпілого та свідків, які суд визнає логічними і послідовними, та такими, що у своїй сукупності узгоджуються між собою і не викликають сумніву у їх достовірності, достатності і взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		При цьому, твердження обвинуваченого, що крадіжку великої рогатої худоби у потерпілого ОСОБА_11 він не здійснював, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та були спростовані показаннями свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_12 , які в судовому засіданні впізнали в особі ОСОБА_8 особу, яка в листопаді 2019 року продала ОСОБА_12 дві корови темної породи, а також іншими дослідженими судом доказами. 
		Зокрема, в особі обвинуваченого ОСОБА_8 впізнав і впевнено підтвердив допитаний судом свідок ОСОБА_19 , як продавця двох корів темної породи в листопаді 2019 року, що відбувалося поряд із його будинковолодінням. 
		А показання обвинуваченого про те, що він у момент крадіжки корів потерпілого ОСОБА_11 перебував в центрі селища Верховина щойно приїхавши з дому від батьків з с. Кривопілля, що можуть підтвердити особи, з якими він в той час спілкувався  не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Зокрема, свідок ОСОБА_13 , на зустріч з яким в час наближений до часу скоєння злочину вказував обвинувачений, дав показання, що дійсно спілкувався з ОСОБА_8 в с. Кривопілля, Верховинського району, проте вказав, що це було близько 12 год. дня, в той час як злочин було вчинено близько 14 год. Крім цього, свідок ОСОБА_19 підтвердив, що саме близько 14 год. поблизу його будинку, що поряд із господарством потерпілого ОСОБА_11 та пасовищем, звідки було викрадено корови, його знайомий ОСОБА_20 ще з одним чоловіком приїхали купляти корови. І саме близько 14 год. вони купили дві корови темної породи, продавця яких він впізнає в особі обвинуваченого ОСОБА_8 . 
		Водночас, суд хоче зазначити, що для повного і об?єктивного розгляду справи, та забезпечення обвинуваченому права на захист, судом було задоволено клопотання сторони захисту щодо допиту свідків, які б підтвердили перебування (алібі) обвинуваченого 25.11.2019 року в центрі селища Верховина протягом цілого дня, однак явка даних свідків стороною захисту забезпечена так і не була, в зв?язку із чим слухання справи неодноразово відкладалося, та в процесі розгляду справи аналогічне клопотання повторно не заявлялося.
		Таким чином, враховуючи вищенаведене та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_8 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч.2ст.185 КК України.
		При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до абз.2 п.7Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 04.06.2010року «Пропрактику застосуваннясудами кримінальногозаконодавства проповторність,сукупність ірецидив злочинівта їхправові наслідки» - якщо злочини, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу злочину (наприклад, три крадіжки, поєднані з проникненням у житло, п`ять розбоїв, вчинених організованою групою, тощо), їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК України. У таких випадках повторність злочинів повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних злочинів.
		А тому, дії ОСОБА_8 за об?єданими в одне кримінальне провадження двома обвинувальними актами щодо вчинення ним таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої повторно, слід вважати як два епізоди крадіжки та кваліфікувати, як повторність, без окремої кваліфікації за кожен епізод, тобто за ч.2ст.185 КК України.
		Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Досліджені дані про особу ОСОБА_8 вказують на те, що по місцю проживання він характеризується посередньо, на роботі ніде не працює (а.с.80), на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває (а.с.79 Т.3), до кримінальної відповідальності притягався неодноразово (а.с.72-73 Т.3).
		Обставинами, що пом`якшують покарання, передбаченими ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю одного із епізодів злочинів, а також враховує його молодий вік та стан здоров?я. 
		Обставиною, яка обтяжує покарання, передбаченою ст.67 КК України, є рецидив злочинів.
		Обвинувачений раніше був засуджений вироком Верховинського районного суду від 13.03.2019 року за ч.2 ст. 296 КК України до покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі з випробуванням строком 2 роки, та вироком Верховинського районного суду від 25.09.2019 року за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді 1700 грн. штрафу та ухвалено, що на підставі ч.3 ст.72 КК України покарання за сукупністю вироків складанню не підлягають і вироки виконуються самостійно. Суму штрафу в розмірі 1700 грн. ОСОБА_8 оплатив 10.10.2019 року (а.с.43 т.1).
		Проте, вирок Верховинського районного суду від 25.09.2019 року було скасовано у частині призначеного покарання вироком Івано-Франківського апеляційного суду від 23.12.2019 року та призначено нове покарання із застосуванням ч.1 ст.71 КК України, а саме: визначено остаточне покарання у виді 1 (одного) року 1 (місяця) позбавлення волі. Вказаний вирок набрав законної сили 23.12.2019 року.
		Як видно із наявного в матеріалах справи повідомлення ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» ОСОБА_8 був заарештований 10.01.2020 року із утриманням в дільниці СІЗО при ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» (а.с.155 Т.2).
		Оскільки у вироку Івано-Франківського апеляційного суду від 23.12.2019 року не вказано з якого строку засудженому слід рахувати строк відбування покарання, то суд приходить до висновку, що за вказаним вироком ОСОБА_8 почав відбувати покарання з моменту його фактичного арешту, тобто з 10.01.2020 року, і на час ухвалення цього вироку, покарання за попереднім вироком у виді 1 (одного) року 1 (місяця) позбавлення волі,  ОСОБА_8 відбув повністю.
		Отже, наявність вищенаведених обставин у сукупності, дають суду підстави вважати, що покарання йому слід призначити в межах санкції частини статті за вказаний злочин у виді позбавлення волі, що на думку суду, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд виходив з наступного.
		Як видно із матеріалів об?єднаного кримінального провадження, до Косівського районного суду 06.09.2019 року поступив обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12019090130000078 від 01.06.2019 року, а 09.01.2020 року поступив обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12019090190000191 від 27.11.2019 року  відносно ОСОБА_8 за ч.2 ст. 185 КК України, відносно якого було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту.
		03.02.2020 року вказані кримінальні провадження були об?єднані в одне провадження, і одночасно із цим, 03.02.2020 року ухвалою Косівського районного суду в зв?язку із систематичним порушенням ОСОБА_8 умов перебування під домашнім арештом (а.с.81-93 Т.1), йому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою (а.с.99-101 Т.1). На час застосування цього запобіжного заходу, ОСОБА_8 уже перебував у дільниці СІЗО при ДУ «Коломийська виправна колонія (№41).
		Далі запобіжний захід обвинуваченому систематично ухвалами суду продовжувався. І в черговий раз, такий запобіжний захід обвинуваченому 05.02.2021 року ухвалою Косівського районного суду було продовжено до 05.04.2021 року із одночасним визначенням запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 45400 грн.
		Згідно направленого електронною поштою повідомлення ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» від 16.02.2021 року №2/3/1-352, обвинуваченого ОСОБА_8 16.02.2021 року було звільнено з дільниці СІЗО ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» в зв?язку із внесенням суми застави в розмірі 45400 грн. (а.с.114-118 Т.3).
		Крім того, потерпілий ОСОБА_11 подав до суду цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на його користь  45900 грн. завданої матеріальної шкоди та 50000 грн. моральної шкоди, який в судовому засіданні підтримав повність та просив задоволити. 
		Відповідно до вимог ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Так, нормами статей 22, 23 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Зважаючи на завдані потерпілому матеріальні збитки, що полягають у позбавленні його об?єктів власності, які обвинувачений уже не в змозі повернути в тій самій кількості і в тому самому роді, то завдані матеріальні збитки повинні бути ним повністю відшкодовані в грошовому еквіваленті вказаному потерпілим, тобто в розмірі 45900 грн.
		Вирішуючи позовні вимоги потерпілого в частині відшкодування йому обвинуваченим заподіяної моральної шкоди, суд бере до уваги понесені ними моральні страждання від даного кримінального правопорушення, а також враховує наслідки такого правопорушення. 
		Відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року за № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Зважаючи на те, що відшкодування моральної шкоди не повинно бути засобом збагачення, а має ґрунтуватися на принципах розумності, справедливості та з врахуванням реальної можливості її відшкодування особою, яка її завдала, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_11 в цій частині слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілого 5000 грн. моральної шкоди, розмір якої буде розумним і достатнім в даному конкретному випадку.
		Водночас, з урахуванням вимог ч.11 ст.182 КПК України, а також думки обвинуваченого щодо поверення розміру застави в рахунок матеріального відшкодування потерпілому, суд вважає, що заставу в розмірі 45400 грн. внесену як запобіжний захід для забезпечення виконання ОСОБА_8 обов?язків визначених КПК України, слід зарахувати в рахунок часткового відшкодування завданої потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди.
		На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 94, 128, 182, 373-374, 376 КПК України, суд 
		у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_8  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді  2 (двох) років позбавлення волі.
		До вступу вироку в законну силу запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_8  рахувати з моменту його взяття під варту після вступу вироку в законну силу.
		На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_8  у строк відбування покарання, строк його перебування під вартою в умовах Державної установи «Івано-Франківськаустанова виконанняпокарань (№12)» (ДУ «Коломийська виправна колонія (№41), починаючи з 14.40 год. 03.02.2020 року до 16.02.2021 року, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі.
		Стягнути з ОСОБА_8  на користь ОСОБА_11  45900 (сорок п?ять тисяч дев?ятсот) грн. завданої матеріальної шкоди та 5000 (п"ять тисяч) грн. заподіяної моральної шкоди.
		На підставі ч.11 ст.182 КПК України, після вступу вироку в законну силу, заставу в розмірі 45400 (сорок п?ять тисяч чотириста) грн. внесену згідно квитанції №0.0.2015195039.1 від 15.02.2021 року на рахунок №UA158201720355259002000002265 територіального управління ДСА в Івано-Франківській області ОСОБА_24 у кримінальному провадженні №12019090130000078 та №12019090190000191 для забезпечення виконання ОСОБА_8 обов?язків визначених КПК України, - перерахувати потерпілому ОСОБА_11 в рахунок відшкодування присудженої до стягнення суми завданої матеріальної шкоди.
		Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілому.
		Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		Суддя:                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...