Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18801/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 25.08.2021. Зареєстровано: 25.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2021.
Дата набрання законної сили: 17.08.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 серпня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/18801/16 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О., 
		 
		за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - Конопля А.М.,
		відповідача 1 - Дідук О.В.,
		відповідача 2 - Линник Я.В.,
		третьої особи 1 - не з`явився,
		третьої особи 2 - не з`явився,
		третьої особи 3 - ОСОБА_1.,
		третьої особи 4 - не з`явився,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", до якої приєдналась Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"
		 
		на рішення Господарського суду міста Києва
		у складі судді Сівакової В. В.
		від 22.09.2020 та
		на постанову Північного апеляційного господарського суду 
		у складі колегії суддів: Руденко М. А., Дідиченко М. А., Пономаренко Є. Ю.
		від 16.02.2021
		 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат"
		до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"; Державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод технічного вуглецю"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкір завод"; ОСОБА_1 ; Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтегріті"
		про зобов`язання вчинити дії,
		Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.07.2021 № 29.3-02/2233 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/18801/16 у зв`язку із відпусткою суддів  Бакуліної С.В., Баранця О.М.
		Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.07.2021  для розгляду справи № 910/18801/16 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кролевець О. А., Мамалуй О. О.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст позовних вимог
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - відповідач 1) та Державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - відповідач 2), в якому просило зобов`язати:
		- відповідача 1: акцептувати та внести зміни до переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" щодо розміру вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" шляхом викладення їх в сумі 291 635 519, 26 грн  та подати акцептовані і внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" зміни, пов`язані із викладенням розміру вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" в сумі 291 635 519, 26 грн, на затвердження до виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - позовна вимога 1);
		- відповідача 1: акцептувати та внести зміни до переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" щодо включення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до вимог кредиторів сьомої черги та подати акцептовані і внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" зміни, пов`язані із включенням вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до вимог кредиторів сьомої черги  на затвердження до виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - позовна вимога 2);
		-  відповідача 2: затвердити зміни до переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", пов`язані із акцептуванням та включенням до переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" на суму 291 635 519, 26 грн, які віднесені до вимог кредиторів сьомої черги (далі - позовна вимога 3).
		Позов мотивовано тим, що відповідачем 1 неправомірно акцептовано та включено до переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" вимоги в розмірі меншому, ніж заборгованість Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" по договорах вкладу, відкриття рахунків та розрахунково-касового обслуговування, та неправомірно, як пов`язану особу, включено до реєстру вимог у дев`яту чергу, тоді як Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" належало включити до цього реєстру у сьому чергу. 
		2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
		Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" було укладено наступні договори:
		1) договір № 11 про банківський строковий вклад (депозит) від 14.08.2015, з додатковими угодами від 17.08.2015, 28.08.2015 та 03.09.2015; 
		2) договір № 9 про банківський строковий вклад (депозит) від 07.08.2015, з додатковими угодами від 10.08.2015, 14.08.2015, 28.08.2015, 03.09.2015, 04.09.2015;
		3) договір № 47434-08 на розрахунково-касове обслуговування від 23.07.2008 з додатками (тарифи на обслуговування) та додатковими угодами від 25.09.2008 та 14.02.2012; 
		4) договір № 009-С/001098 від 02.09.2008 про відкриття карткового рахунку, надання і використання корпоративної платіжної картки; 
		5) договір № 009-С/001103 від 02.09.2008 про відкриття карткового рахунку, надання і використання корпоративної платіжної картки; 
		6) договір № 16 банківського вкладу "Класичний" від 03.04.2012 з додатком, та з додатковими угодами від 23.04.2013, 02.07.2013, 31.07.2013, 06.09.2013, 26.05.2014, 03.09.2012, 23.04.2013, 05.06.2013, 14.06.2013, 21.06.2013, 10.07.2013, 25.07.2013, 26.07.2013, 29.07.2013, 30.07.2013, 31.07.2013, 05.08.2013, 06.08.2013, 12.08.2013, 06.09.2013, 27.05.2014, 28.07.2014, 20.08.2014, 29.09.2014, 30.10.2014, 04.11.2014, 27.11.2014, 30.12.2014, сума вкладу 29830000 грн. 
		На підставі постанови Правління Національного банку України № 612 від 17.09.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 171 від 17.09.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". 
		17.12.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 898 від 17.12.2015, якою банківську ліцензію Банку відкликано та прийнято рішення про його ліквідацію, та на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення № 230 від 18.12.2015 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку". 
		Оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку було опубліковано 23.12.2015 на офіційному веб-сайті Фонду та у газеті "Голос України" № 242 (6246) від 23.12.2015.
		Позивач в межах передбаченого Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" строку заявив Банку (в особі Уповноваженої особи Фонду) наступні кредиторські вимоги, загальний розмір яких склав 291 635 519,26 грн, та які складаються з суми наступних вимог:
		- вимога за договором № 9 від 07.08.2015 на суму 146 852 840,47 грн;
		- вимога за договором № 009-С/001098 від 02.09.2008 на суму 158 619,46 грн;
		- вимога за договором № 47434-08 від 23.07.2008 на суму 11 079 683,23 грн;
		- вимога за договором № 009-C/001103 від 02.09.2008 на суму 977 891,98 грн;
		- вимога за договором № 11 від 14.08.2015 на суму 102 708 697,27 грн;
		- вимога за договором № 16 від 03.04.2012 на суму 29 857 786,85 грн. 
		Згідно із довідкою відповідача 1 № 9-071352/5517 від 22.04.2016 до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" кредиторські вимоги позивача включено до дев`ятої черги вимог кредиторів з сумою кредиторських вимог у розмірі 42 474 328,94 грн.
		Відповідачем 1 не визнані кредиторські вимоги частково за договором № 11 від 14.08.2015 на суму 102 308 349,85 грн  та за договором № 9 від 07.08.2015 на суму 146 852 840,47 грн.
		З банківських виписок про рух коштів по рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" вбачається, що кредиторські вимоги на суму 42 474 328,94 грн обліковувалися на балансі відповідача 1 станом на 17.12.2015 на підставі укладених між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" договорів вкладу, відкриття рахунків та розрахунково-касового обслуговування, і обліковувалися саме у такій сумі внаслідок того, що до 17.12.2015, тобто до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії, Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" здійснювалося договірне списання грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" з відкритих йому на підставі вказаних договорів рахунків у погашення заборгованості за:
		- договором про мультивалютну кредитну лінію від 09.02.2010 №1309м-10, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Публічним акціонерним товариством "Стахановський завод технічного вуглецю";
		- кредитним договором від 27.11.2008 № 1272м-08, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Публічним акціонерним товариством "Стахановський завод технічного вуглецю";
		- договором про мультивалютну кредитну лінію від 26.12.2008 № 1280м-08, укладеним Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод"; 
		- договорами, укладеними у забезпечення виконання зобов`язань по вказаних договорах між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит": договором поруки від 07.08.2015 № 358 (у забезпечення виконання зобов`язань по кредитних договорах  від 27.11.2008 №1272м-08 та від 09.02.2010 №1309м-10); договором поруки від 13.08.2015 № 363 (у забезпечення виконання зобов`язань по кредитних договорах від 27.11.2008 №1272м-08 та від 09.02.2010 №1309м-10); договором поруки від 17.08.2015 № 367 (у забезпечення виконання зобов`язань по кредитних договорах від 27.11.2008 №1272м-08 та від 09.02.2010 №1309м-10).
		Відповідно до пункту 2.3 договорів поруки № 358 від 07.08.2015, № 363 від 13.08.2015 та № 367 від 17.08.2015 у разі не погашення боржником заборгованості за кредитним договором протягом 1-го банківського дня з моменту настання строку сплати суми боргу за кредитом та/або строку оплати процентів, та/або строку сплати комісійної винагороди, передбаченої кредитним договором, кредитор набуває повне право вимоги від поручителя сплатити боргу в повному обсязі.
		Згідно із пунктом 3.1 договорів поруки № 358 від 07.08.2015, № 363 від 13.08.2015 та № 367 від 17.08.2015 у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором у встановлені договором строки, поручитель зобов`язується не пізніше 1-го банківського дня з моменту повідомлення його кредитором письмово або телетрансмісійно про невиконання боржником прийнятих на себе зобов`язань, сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор, шляхом її перерахування на рахунок кредитора у спосіб, зазначений кредитором. 
		3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/18801/16, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021, позов задоволено повністю.
		Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію  акцептувати та внести зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" щодо розміру вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" шляхом викладення їх в сумі 291 635 519, 26 грн та подати акцептовані і внесені до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" зміни, пов`язані із викладенням розміру вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" в сумі 291 635 519, 26 грн, на затвердження до виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акцептувати та внести зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" щодо включення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до вимог кредиторів сьомої черги та подати акцептовані і внесені до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" зміни, пов`язані із включенням вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до вимог кредиторів сьомої черги, на затвердження до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", пов`язані із акцептуванням та включенням до Переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" на суму 291 635 519, 26 грн, які віднесені до вимог кредиторів сьомої черги.
		Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
		- стверджуючи, що включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" відповідають балансу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", відповідач-1 не надав суду баланс банку. Так само, в матеріалах справи відсутній і реєстр акцептованих вимог кредиторів за формою, визначеною в додатку 3 до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку;
		- строк виконання зобов`язання за договорами поруки № 358 від 07.08.2015, № 363 від 13.08.2015 та № 367 від 17.08.2015 настає не пізніше 1-го банківського дня після повідомлення поручителя кредитором. Матеріали справи не містять доказів, які свідчать про те, що відповідач 1 повідомляв позивача про невиконання Публічним акціонерним товариством "Стаханівський завод технічного вуглецю" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" зобов`язань за кредитними договорами. Отже, строк виконання зобов`язань позивача не настав, а відтак у відповідача 1 було відсутнє право на договірне списання коштів раніше встановленого строку;
		- матеріали справи не містять рішення уповноваженої особи Національного банку України, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" визначено пов`язаною особою з відповідачем 1. При цьому, відповідно до повідомлення Національного банку України від 17.10.2019 № 20-0007//54078, Національним банком України не приймалось рішення про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" пов`язаною з Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси і Кредит" особою;
		- протоколи засідання Правління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" від 15.06.2015 та від 01.09.2015, якими затверджено перелік пов`язаних із Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" осіб, не містять інформації, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" є пов`язаною особою з відповідачем 1;
		- наявні в матеріалах справи витяги з додатку до протоколу засідання Правління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" від 15.06.2015 та витяг з додатку до протоколу засідання Правління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" від 01.09.2015 не відповідають наказу Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 "Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях";
		- ні в відомостях про остаточних ключових учасників у структурі власності Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" станом на 13.08.2015, ні в схематичному зображенні структури власності Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" станом на 13.08.2015 немає жодного згадування щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат".
		4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
		У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у даній справі, та прийняти нове рішення про відмову у позові.
		Акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" у якості підстав касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 зазначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування частин 3, 4 статті 49, пункту 9 частини 1 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пунктів 7, 9 частини 1 статті 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність", розділу ІІ глави І Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12.05.2015 № 315.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
		Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" подала заяву про приєднання до касаційної скарги, у якій повністю підтримує вимоги касаційної скарги та підстави оскарження.
		5. Позиція Верховного Суду
		Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Касаційне провадження у даній справі відкрито згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
		Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27 березня 2020 року у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет). 
		Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року у справі № 923/682/16.
		Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15ц).
		Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано частини 3, 4 статті 49, пункт 9 частини 1 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пункти 7, 9 частини 1 статті 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність", розділ ІІ глави І Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12.05.2015 № 315 за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм у подібних правовідносинах.
		Здійснюючи касаційне провадження у даній справі колегією суддів Касаційного господарського суду встановлено, що Верховним Судом у касаційному порядку переглядалася справа № 910/14646/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про: - зобов`язання уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку акцептувати та внести зміни до переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку щодо вимог позивача в сумі 18 168 754,57 грн шляхом виключення їх з дев`ятої черги вимог кредиторів та включення їх до сьомої черги вимог кредиторів та подати акцептовані і внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку зміни, пов`язані з вимогами позивача в сумі 18 168 754,57 грн на затвердження до виконавчої  дирекції  Фонду; - зобов`язання Фонду затвердити зміни до переліку (реєстру) вимог кредиторів Банку, по`вязані з виключенням вимог позивача в сумі 18 168 754,57 грн з дев`ятої черги вимог кредиторів та їх включенням до сьомої черги вимог кредиторів в переліку (реєстрі) вимог кредиторів Банку.
		Звертаючись із зазначеним позовом у справі № 910/14646/19 позивач стверджував про безпідставність включення його кредиторських вимог до дев`ятої черги вимог кредиторів Банку, оскільки Товариство не відносилося до жодної категорії осіб, зазначених у статті 52 Закону "Про банки і банківську діяльність".
		Суди першої та апеляційної інстанцій у справі № 910/14646/19 відмовили у задоволенні позовних вимог. Ухвалюючи рішення та постанову з посиланням на положення статей 15, 16, 20 Цивільного кодексу України, статей 3, 12, 35, 37, 45, 46, 48, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті   52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пунктів 4.21, 4.31 глави 4 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 №   2, пунктів  1, 2, 3 глави 1, пунктів 1, 2 розділу II глави 3 Положення №    315, пунктів   2, 4, 9- 13, 17- 19 розділу І, пунктів 17 розділу ІІ Положення про порядок подання відомостей про структуру власності банку, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21.05.2015 №   328, суди зазначили таке: "- розмір кредиторських вимог Товариства та черговість їх задоволення визначаються станом на 18.12.2015, оскільки в цей день виконавча дирекція Фонду розпочала ліквідацію Банку; - рішення про визнання особи пов`язаною з Банком можуть приймати виключно Банк та Національний банк України;  - позивач не надав жодних належних та допустимих доказів того, що подані Банком на адресу Національного банку України документи містять недостовірну інформацію; -підлягають критичній оцінці доводи позивача про те, що закон передбачає оскарження виключно рішення Національного банку України про визнання особи пов`язаною з банком та не передбачає такого оскарження для рішення правління банку; приписами частини 4 статті   49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку; тож у разі якщо позивач вважав, що його право порушено внаслідок прийняття правлінням Банку рішення від 01.09.2015 про визнання Товариства пов`язаною з Банком особою, він не був позбавлений права звернутися з відповідним позовом до суду; -          підлягають відхиленню доводи позивача про те, що питання правомірності рішення правління повинно вирішуватися і оцінюватися при вирішенні спору, з яким пов`язане таке рішення; з вимогами про визнання недійсним рішення правління Банку від 01.09.2015 позивач до суду не звертався, а тому станом на день розгляду справи воно є дійсним та приймається судом у якості належного та допустимого доказу;  -  матеріали справи спростовують твердження Товариства про те, що договори, на які посилається Банк, не підтверджують здійснення через позивача будь-яких операцій в інтересах пов`язаних з Банком осіб та наявність їх впливу на позивача; у матеріалах справи відсутні докази на спростування того, що на день розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2 не був кінцевим бенефіціарним власником відповідних юридичних осіб; - є безпідставними твердження Товариства про те, що Чернявська  О. С., яка виконувала всі повноваження органів управління Банку, повинна була затвердити наказом чи розпорядженням переліки пов`язаних осіб станом на 01.10.2015, 01.11.2015 та 01.12.2015, оскільки Положення №  315 вчинення таких дій не передбачає; - Товариство є пов`язаною з Банком особою у розумінні статті   52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а тому його вимоги правильно включено до дев`ятої черги вимог кредиторів; - оскільки в позові необхідно відмовити з підстав його необґрунтованості, позовна давність застосуванню не підлягає". 
		Судові рішення у справі № 910/14646/19 залишені без змін постановою Верховного Суду від 21.04.2021. 
		З викладеного вище вбачається, що правовідносини у справі № 910/18801/16 та у справі № 910/14646/19 є подібними, у розумінні критеріїв подібності.
		Переглядаючи судові рішення у справі № 910/14646/19 в касаційному порядку, Верховний Суд зробив наступні висновки щодо застосування статей 26, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Положення про визначення пов`язаних із банком осіб: 
		"- стаття 1076 Цивільного кодексу України, статті 26, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", стаття 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність" спрямовані на те, щоб похідними (непрямими) методами зменшити обслуговування банками своїх пов`язаних осіб, адже це створює істотні ризики у банківській діяльності;
		- рішення Банку про включення особи до переліку пов`язаних осіб може бути оскаржене в суді, але лише щодо банку, який не перебуває в процедурі ліквідації;
		- якщо ж банк визнано неплатоспроможним, відкликано його банківську ліцензію і розпочато процедуру ліквідації банку, то пов`язана з ним особа може оскаржувати лише застосування до неї відповідних наслідків пов`язаності (включення її вимог в дев`яту чергу акцептованих вимог кредиторів банку), доводячи в суді, що на дату формування реєстру акцептованих вимог кредиторів особа не була пов`язаною з банком. Саме під час розгляду такого спору позивач вправі доводити відсутність у нього статусу пов`язаної з банком особи, як підставу своїх вимог, посилаючись безпосередньо на частину 1 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", без оскарження рішення Банку про визнання його пов`язаною з банком особою як окремої позовної вимоги; 
		- підписання переліку пов`язаних з Банком осіб свідчить про ухвалення рішення Банку про включення позивача до переліку пов`язаних з Банком осіб на певну дату. Це рішення ухвалене від його імені уповноваженою особою Фонду у формі затвердження переліків. Факт підписання уповноваженою особою Фонду відповідних переліків, встановлений судами попередніх інстанцій, свідчить про те, що волевиявлення Банку відбулося;
		- предметом доказування у такій категорії справ є не тільки факт ухвалення банком рішення/рішень про віднесення особи до категорії пов`язаних з банком осіб, а й наявність підстав для ухвалення такого рішення, передбачених статтею 52 Закону "Про банки і банківську діяльність" та Положенням №  315;
		- рішення правління Банку про віднесення позивача до переліку пов`язаних з Банком осіб само по собі не може бути єдиним достатнім доказом пов`язаності особи та Банку. Вирішуючи питання про пов`язаність особи з банком суди мають досліджувати як докази не тільки рішення Банку, а й ту інформацію і документи, які дозволили Банку зробити висновок про пов`язаність і ухвалити відповідне рішення (тобто підстави ухвалення такого рішення Банком);
		- пов`язаність осіб з Банком визначається через системний юридичний та економічний аналіз структури власності банку та його операцій;
		- з огляду на положення статей 13, 74, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України, у цій справі позивач мав довести відсутність своєї пов`язаності з Банком на дату ухвалення рішення про ліквідацію Банку (18.12.2015), а відповідач мав довести обставини, що підтверджують пов`язаність позивача з Банком на цю дату".
		Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Положення про визначення пов`язаних із банком осіб у подібних правовідносинах.
		Водночас, Суд вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі                                   № 910/14646/19, з огляду на таке.
		У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
		В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України), обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
		Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		При цьому, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. 
		Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідність застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
		У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
		В постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 910/14646/19 зроблено висновок про те, що якщо банк визнано неплатоспроможним, відкликано його банківську ліцензію і розпочато процедуру ліквідації банку, то пов`язана з ним особа може оскаржувати лише застосування до неї відповідних наслідків пов`язаності (включення її вимог в дев`яту чергу акцептованих вимог кредиторів банку), доводячи в суді, що на дату формування реєстру акцептованих вимог кредиторів особа не була пов`язаною з банком. Саме під час розгляду такого спору позивач вправі доводити відсутність у нього статусу пов`язаної з банком особи, як підставу своїх вимог, посилаючись безпосередньо на частину 1 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", без оскарження рішення Банку про визнання його пов`язаною з банком особою як окремої позовної вимоги.
		Також, у даній постанові зазначено, що у таких спорах позивач має довести відсутність своєї пов`язаності з Банком на дату ухвалення рішення про ліквідацію Банку, а відповідач має довести обставини, що підтверджують пов`язаність позивача з Банком на цю дату.
		Разом з тим, задовольняючи даний позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження пов`язаності позивача з Банком. При цьому, в оскаржуваних судових рішеннях взагалі не зазначено, які аргументи позивачем наведено щодо відсутності у нього статусу пов`язаної з банком особи, та, які визнані судами обґрунтованими. 
		Водночас, відповідач 1 як у відзиві на позов так і в подальших заявах по суті спору з наданням відповідних доказів зазначав про те, що позивач є пов`язаною з банком особою, оскільки власником Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" є ОСОБА_2 , який має істотну участь в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит" та є його контролером, однак судами попередніх інстанцій, в порушення приписів статей 238, 282 Господарського процесуального кодексу України,  не спростовано та не відхилено зазначені доводи відповідача 1.
		В свою чергу, зазначаючи про те, що відповідно до наданого позивачем повідомлення Національного банку України від 17.10.2019 № 20-0007//54078, Національним банком України не приймалось рішення про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" пов`язаною з Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси і Кредит" особою, суди попередніх інстанцій, в порушення приписів статей 238, 282 Господарського процесуального кодексу України, залишили без будь-якої оцінки наданий відповідачем 1 лист - відповідь Національного банку України № 20-007/21858/БТ від 22.04.2019 до якого додано копії переліку пов`язаних з Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" осіб (т. 14 а. с. 52-56).
		Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		Крім того, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.
		Частиною 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
		Відповідач 1 на підтвердження своїх доводів про те, що позивач є пов`язаною з Банком особою також надав підписані уповноваженою особою Фонду витяги з додатку до протоколу засідання Правління Банку від 15.06.2015 та витяг з додатку до протоколу засідання Правління Банку від 01.09.2015.
		Відхиляючи зазначені докази суди попередніх інстанцій зазначили, що вони не відповідають наказу Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 "Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях". При цьому, судами не вказано, яким положенням даного наказу не відповідають витяги, та які вони мають недоліки.
		Враховуючи наведені вище порушення, Суд вважає передчасними висновки судів про наявність підстав для включення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до вимог кредиторів сьомої черги, та відповідно для задоволення позовних вимог 2 і 3.
		Допущені судами порушення під час розгляду позовних вимог 2 і 3 не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).
		Водночас, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позовну вимогу 1 з огляду на таке.
		Пунктом 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
		Згідно із частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. 
		Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Відповідно до статті 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов`язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов`язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
		Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідності до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 
		Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
		Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
		Верховний Суд скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та передаючи дану справу на новий розгляд, зокрема у пункті 32 постанови зазначив, що: "з врахуванням специфіки правового регулювання процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, оскільки предметом спору у даній справі є вимога позивача про захист порушеного права на включення дійсної майнової вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, судам попередніх інстанцій на підставі належних доказів потрібно було встановити наявність або відсутність права Товариства на заявлені ним кредиторські вимоги до Банку у сумі 291 635 519, 26 грн.  Зокрема це мало бути здійснено й шляхом дослідження наявності, та в разі наявності - й правомірності списання коштів з рахунків Товариства на підставі згаданих договорів поруки, укладених Товариством з Банком у забезпечення виконання кредитних зобов`язань з метою встановлення правомірності заявлених кредиторських вимог у сумі 291 635 519, 26 грн. Однак, суди попередніх інстанцій не дослідили умов згаданих кредитних договорів та  договорів поруки".
		На виконання вказівок Верховного Суду судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пунктів 2.3 договорів поруки № 358 від 07.08.2015, № 363 від 13.08.2015 та № 367 від 17.08.2015 у разі не погашення боржником заборгованості за кредитним договором протягом 1-го банківського дня з моменту настання строку сплати суми боргу за кредитом та/або строку оплати процентів, та/або строку сплати комісійної винагороди, передбаченої кредитним договором, кредитор набуває повне право вимоги від поручителя сплатити боргу в повному обсязі.
		Згідно із пунктами 3.1 договорів поруки № 358 від 07.08.2015, № 363 від 13.08.2015 та № 367 від 17.08.2015 у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором у встановлені договором строки, поручитель зобов`язується не пізніше 1-го банківського дня з моменту повідомлення його кредитором письмово або телетрансмісійно про невиконання боржником прийнятих на себе зобов`язань, сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор, шляхом її перерахування на рахунок кредитора у спосіб, зазначений кредитором. 
		Отже, як вірно зазначено судами, строк виконання зобов`язання за договорами поруки № 358 від 07.08.2015, № 363 від 13.08.2015 та № 367 від 17.08.2015 настає не пізніше 1-го банківського дня після повідомлення поручителя кредитором. 
		Судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів, повідомлення відповідачем 1 позивача про невиконання Публічним акціонерним товариством "Стаханівський завод технічного вуглецю" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" зобов`язань за кредитними договорами.
		Отже, строк виконання зобов`язань позивача не настав, а відтак у Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" було відсутнє право на договірне списання раніше встановленого строку.
		З огляду на викладене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" неправомірно акцептовано та включено до переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" вимоги в розмірі меншому, ніж заборгованість Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" по договорах вкладу, відкриття рахунків та розрахунково-касового обслуговування. Відповідно і висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовної вимоги 1 є обґрунтованим.
		Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо правомірності списання Банком коштів з рахунків позивача на підставі пунктів 4.2 договорів поруки.
		Не приймаються також до уваги доводи касаційної скарги про те, що під час проведення судово-економічної експертизи досліджувалися умови договорів та було встановлено дійсний розмір заборгованості відповідача 1 перед позивачем, оскільки експерт не наділений повноваженнями надавати відповідь щодо правомірності списання коштів. До того ж, при першому розгляді даного спору судами були відхилені доводи позивача стосовно неправомірного списання Банком коштів з його рахунків, зокрема з посилання на висновок судово-економічної експертизи від 23.05.2018 №9839/17-45. Однак, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи дану справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що правомірність списання коштів з рахунків позивача на підставі договорів поруки повинні були дослідити суди (пункт 32 постанови Верховного Суду від 20.08.2019 у даній справі).
		6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Пунктами 1, 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
		Згідно із частинами 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. 
		З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі № 910/18801/16  в частині задоволення позовних вимог 2 і 3, та в цій частині направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
		7. Судові витрати
		Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснюється.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", до якої приєдналась Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" задовольнити частково.
		2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі № 910/18801/16 в частині задоволення позовних вимог про: зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" акцептувати та внести зміни до переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" щодо включення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до вимог кредиторів сьомої черги та подати акцептовані і внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" зміни, пов`язані із включенням вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до вимог кредиторів сьомої черги  на затвердження до виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов`язання Державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" затвердити зміни до переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", пов`язані із акцептуванням та включенням до переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" на суму 291 635 519, 26 грн, які віднесені до вимог кредиторів сьомої черги. В цій частині передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у справі № 910/18801/16 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                        Н.М. Губенко
		 
		 
		Судді                                                                                                     О.А. Кролевець  
		 
		 
		                                                                                                              О.О. Мамалуй

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...