Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/9156/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; скасування арешту майна.
Надіслано для оприлюднення: 25.08.2021. Зареєстровано: 26.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2021.
Дата набрання законної сили: 20.08.2021
Номер судового провадження: 1-кс/335/4574/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020080000000174

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/9156/20  1-кс/335/4574/2021 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 серпня 2021 року слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши клопотання ОСОБА_6 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12020080000000174 від 29.04.2020 року, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		16.08.2021 року ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді про скасування арешту з грошових коштів у сумі 21 622,00 доларів США, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2021 року (справа 335/9156/20 провадження 1-кс/335/969/2021) в рамках кримінального провадження № 12020080000000174 від 29.04.2020 року.
		Свої вимоги обґрунтувала тим, що власником грошових коштів, на які накладено арешт, є заявник. У зв`язку з її хворобою вона вимушена була перебувати на стаціонарному лікуванні та оскільки її житло не обладнано системою охорони, вона передала грошові кошти на зберігання своїй доньці ОСОБА_7 , яка є дружиною підозрюваного ОСОБА_8 , та проживає разом з ним за адресою АДРЕСА_1 , де було проведено обшук та вилучено грошові кошти. На підтвердження походження грошових коштів додає податкові декларації єдиного податку  фізичної особи-підприємця за 2018-2020 роки та банківські виписки по рахунку за той самий період, які свідчать про те, що вона має прибуток від підприємницької діяльності та дохід від депозитного вкладу, та мала можливість заощадити грошові кошти у розмірі загальної суми арештованих коштів. Вказує, що вилучені грошові кошти не відповідають критеріям речових доказів визначеним ст. 98 КПК України, оскільки вони не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди та не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Також зазначає, що вона не є підозрюваною чи обвинуваченою у даному кримінальному провадженні, не несе відповідальності за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, а тому до належного їй майна не може бути застосовано спеціальну конфіскацію, конфіскацію майна як виду покарання та майно не може бути використано для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
		В судовому засіданні представник заявника  адвокат ОСОБА_3 , вимоги клопотання підтримав, просить клопотання задовольнити, навівши аргументи про належність вилучених грошових коштів заявниці ОСОБА_6 . Також звертає увагу, що відповідно до ухвали слідчого судді від 15.02.2021 року (справа 335/9156/20 провадження 1-кс/335/969/2021) в рамках кримінального провадження № 12020080000000174 від 29.04.2020 року арешт на вказані грошові кошти накладено на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, тому враховуючи те, що арештоване майно не належить підозрюваному у кримінальному провадженні, до належного заявниці майна не може бути застосовано конфіскацію майна як виду покарання.
		Слідчий ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, вказуючи, що заявником не доведено, що у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна відпала потреба.
		Заслухавши в судому засіданні доводи учасників провадження, допитавши свідка, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
		Як вбачається із наданих матеріалів, СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080000000174 від 29.04.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		10.02.2021 року в період часу з 15 год. 40 хв. до 17 год. 22 хв. слідчим СГ СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 , на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.02.2021 було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено і вилучено: системний блок сірого кольору, який упаковано до поліетиленового чорного пакету та опечатано пояснювальною біркою.
		В ході обшуку зазначений вище системний блок від стаціонарного комп`ютера було оглянуто візуально, після чого, упаковано до відповідного пакувального матеріалу, детальний огляд не проводився.
		10.02.2021 року в період часу з 22 год. 19 хв. по 22 год. 43 хв. слідчим СГ СУ ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 , проведено детальний огляд системного блоку стаціонарного комп`ютера, який раніше був вилучений 10.02.2021 за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення детального огляду всередині вказаного системного блоку біля відеоадаптера виявлено чорний поліетиленовий пакет в якому виявлено грошові кошти у сумі 21622 американських доларів, купюрами 100 доларів  212 шт., 50 доларів в кількості 8 шт., 20 доларів  1 шт., 2 долари  1 шт.
		Після проведення огляду грошові кошти у сумі 21622 американських доларів упаковано до первинного упакування (чорного поліетиленового пакету), після чого упаковані до поліетиленового пакету зеленого кольору та опечатано пояснювальною біркою з підписами всіх учасників процесуальної дії.
		10.02.2021 року ОСОБА_8 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України та 11.02.2021 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		04.08.2021 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368 КК України.
		Ухвалою слідчого судді Орджнікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2021 року (справа 335/9156/20 провадження 1-кс/335/969/2021) в рамках кримінального провадження № 12020080000000174 від 29.04.2020 року накладено арешт на майно, виявлене та вилучене в ході огляду системного блоку стаціонарного комп`ютера від 10.02.2021 року, який раніше був вилучений за адресою: АДРЕСА_1 , за місце мешкання ОСОБА_8 , а саме: грошові кошти у сумі 21 622 американських доларів, купюрами 100 доларів - 212 шт., 50 доларів в кількості 8 шт., 20 доларів - 1 шт., 2 долари - 1 шт., які упаковано до первинного упакування (чорного поліетиленового пакету), після чого упаковані до поліетиленового пакету зеленого кольору та опечатано пояснювальною біркою з підписами всіх учасників процесуальної дії.
		Ухвала набрала чинності та в апеляційному порядку не оскаржувалась.
		Звертаючись до суду з клопотанням про арешт грошових коштів слідчий просив накласти арешт з посиланням на ч. 1 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів та з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
		Вирішуючи питання про арешт грошових коштів слідчий суддя виходив з того, що санкцією ч. 3 ст. 368 КК України передбачено покарання з конфіскацією майна, то необхідність накладення арешту на вилучене в ході огляду майна, а саме грошових коштів у сумі 21 622 американських доларів, є необхідним на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		Розгляд клопотання слідчого про арешт майна вилученого під час огляду 10.02.2021 року здійснено за відсутності заявника ОСОБА_6 .
		Правові підстави для накладення арешту на майно визначені ст. 170 КПК України.
		Підставою для накладення арешту на майно слідчий суддя визначив  п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
		Виходячи з ч. 3 ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.
		Статтею 174 КПК України покладає обов`язок на власника або володільця майна довести, що в подальшому в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		Положеннями ч. 5 ст. ст. 170 КПК України перебачено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
		Під час розгляду клопотання ОСОБА_6 з пояснень її представника адвоката ОСОБА_3 слідує, що вилучені в ході огляду 10.02.2021 року грошові кошти у сумі 21 622 доларів США не належать ані ОСОБА_8 , ані його родині, оскільки статки родини не дозволяють їм робити заощадження в іноземній валюті.
		На підтвердження викладених обставин представник заявника надає довідки про доходи ОСОБА_8 з місця роботи: з Запорізького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), з якої вбачається, що загальна сума нарахованого доходу за період з 01.08.2020 року по 31.01.2021 року становить 15065,34 грн., з Національного університету «Запорізька політехника» з якої вбачається, що загальна сума нарахованого доходу за період з січня 2020 року по грудень 2020 року становить 354054,87 грн. Також надає довідку про доходи ОСОБА_7 (дружина ОСОБА_8 ) з місця роби з Національного університету «Запорізька політехника» з якої вбачається, що загальна сума нарахованого доходу за період з січня 2020 року по грудень 2020 року становить 124343,99 грн. Крім того, представник заявника посилається на те, що родина Доненків має зобов`язання за кредитним договором від 15.11.2013 року та іпотечним договором від 05.06.2014 року.
		З повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 04.08.2021 року вбачається, що ОСОБА_8 , разом з іншими особами, підозрюється в отриманні неправомірної вигоди від ОСОБА_10 у розмірі 8526 грн., від ОСОБА_11 в розмірі 4500 грн., від ОСОБА_12 в розмірі 4500 грн., від ОСОБА_13 в розмірі 4500 грн., від ОСОБА_11 в розмірі 4000 грн., від ОСОБА_14 в розмірі 4500 грн., а також в отриманні від ОСОБА_15 товщиноміра вартістю 1895 грн.
		Таким чином, вбачається, що вилучені під час огляду 10.02.2021 року грошові кошти у сумі 21 622 доларів США не відповідають критеріям речових доказів визначеним ст. 98 КПК України, оскільки вони не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди та не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_7 надала покази про те, що вилучені в ході огляду системного блоку комп`ютера від 10.02.2021 року, який раніше був вилучений за адресою: АДРЕСА_1 , за місце мешкання їх родини, грошові кошти у сумі 21 622 доларів США є заощадженнями її матері ОСОБА_6 та остання вказані грошові кошти передала їй на зберігання, оскільки її житло не обладнано системою охорони.
		На підтвердження походження грошових коштів заявник ОСОБА_6 надає податкові декларації єдиного податку  фізичної особи-підприємця за 2018-2020 роки та банківські виписки по рахунку за той самий період, які свідчать про те, що ОСОБА_6 має прибуток від підприємницької діяльності та дохід від депозитного вкладу, та мала можливість заощадити грошові кошти у розмірі загальної суми арештованих коштів. 
		В ході розгляду зазначеного клопотання ні слідчим, ні прокурором не було доведено, поза розумним сумнівом, що означене заявником майно (грошові кошти) є предметом протиправної діяльності ОСОБА_8 або інших осіб, оскільки вони не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди та не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та що вказані грошові кошти мають будь-яке відношення до події, відомості про яку внесені до ЄРДР. 
		Як вбачається з долученого до матеріалів клопотання повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 04.08.2021 року ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні, в останньому відсутні відомості того, що вилучені грошові кошти у сумі 21 622 доларів США є предметом протиправної діяльності останнього або інших осіб.
		З часу вилучення в ході огляду грошових коштів минуло п`ять місяців, разом з цим стороною обвинувачення не наведено додаткових аргументів щодо необхідності збереження арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та не надано слідчому судді на виконання вимог ч. 5 ст. ст. 170 КПК України даних, які б свідчили про належність вилучених грошових коштів в сумі 21 622 доларів США підозрюваному ОСОБА_8 , не надано доказів, які б спростовували доводи заявника про належність останній вилучених грошових коштів, тож перебування майна під арештом позбавляє його власника права на володіння та користування та призводить до порушення його прав на володіння та розпорядження майном, а отже накладення арешту відносно цього майна, є непропорційним втручанням держави в права власника та не співрозмірним завданням кримінального провадження і може призвести до наслідків, які суттєво позначаться на правах та інтересах власника майна.
		Матеріали наявні в розпорядженні слідчого судді не містять достатніх фактичних даних які б свідчили про належність вилучених грошових коштів підозрюваному ОСОБА_8 . Відповідними достовірними даними, отриманими в межах досудового розслідування в даному кримінальному провадженні такі обставини не підтверджуються. 
		Також в матеріалах провадження відсутні відомості, які б спростовували твердження заявника стосовно того, що вона є власником означеного нею майна.
		З пояснень слідчого та прокурора у судовому засіданні випливає, що за період утримання вилученого майна слідчим будь-яких заходів для встановлення факту походження грошових коштів не здійснено.
		Вказані обставини свідчать про те, що належних доказів доцільності подальшого утримання майна органом досудового розслідування не доведено.
		Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши зміст фабули кримінального правопорушення, в ході досудового розслідування якого накладено арешт на майно, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для скасування арешту.
		Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
		Статтею 1 додаткового (першого) протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична, або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, або загальними принципами міжнародного права.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
		Отже, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
		Окрім того, Європейський суд з прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_1 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
		Як зазначалося вище, власник майна не був стороною, ні учасником у кримінальному провадженні.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
		У рішеннях по справам «Фокм, Кемпбел і Гарлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» судом вказано на те, що доцільність та вмотивованість застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачає існування фактів, або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин; такі факти не можуть спиратися на голе припущення, і повинні бути чимось більшим, ніж нечітка здогадка або непідтверджена підозра.
		З урахуванням вищезазначеного, подальше збереження арешту майна може спричинити неправомірне втручання держави в мирне володіння майном, що буде порушенням ст. 1 першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є неприпустимим.
		Таким чином, враховуючи, що у кримінальному провадженні відсутні докази, які б свідчили про належність вилучених в ході огляду грошових коштів підозрюваному ОСОБА_8 , відсутні докази того, що у кримінальному провадженні заявник є особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також те, що орган досудового розслідування зі спливом більше п`яти місяців з часу арешту майна не навів додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності, слідчий суддя вважає, що відсутні підстави збереження арешту майна.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 9, 22, 98, 167, 170, 171, 172, 173, 174 КПК України, слідчий суддя, -
		 
		УХВАЛИВ:
		Клопотання про скасування арешту задовольнити.
		Скасувати арешт, з грошових коштів у сумі 21622,00 доларів США, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2021 року (справа 335/9156/20 провадження 1-кс/335/969/2021) в рамках кримінального провадження № 12020080000000174 від 29.04.2020 року. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...