Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/337/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.08.2021. Зареєстровано: 27.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2021.
Дата набрання законної сили: 25.08.2021
Номер судового провадження: П/9901/337/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		25 серпня 2021 року 
		Київ
		справа №9901/337/21
		адміністративне провадження №П/9901/337/21
		 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гончарової І.А., 
		перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (01220, м. Київ, вул. Банкова, 11) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
		УСТАНОВИВ:
		20 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, в якій просить Суд:
		- визнати протиправною бездіяльність Президента України Зеленського Володимира Олександровича щодо неоприлюднення наявної у нього публічної інформації, що становить суспільний інтерес, про наявність якої він стверджував у своєму інтерв`ю від ІНФОРМАЦІЯ_1, оприлюдненому в мережі Інтернет, а саме інформації від Служби безпеки України, розвідувальних органів України або від будь - яких інших осіб щодо ОСОБА_1 , на підставі якої Президент України Зеленський Володимир Олександрович стверджував, що «з терористами, сепаратистами ОСОБА_3 торгував, заробляв разом з п`ятим президентом», «ймовірно разом з колишнім президентом вони це робили і заробляли»;
		- зобов`язати Президента України Зеленського Володимира Олександровича оприлюднити наявну у нього публічну інформацію, що становить суспільний             інтерес, про наявність якої він стверджував у своєму інтерв`ю від ІНФОРМАЦІЯ_1, оприлюдненому в мережі Інтернет, а саме інформації від Служби безпеки України, розвідувальних органів України або від будь - яких інших осіб щодо ОСОБА_1 , на підставі якої Президент України Зеленський Володимир Олександрович стверджував, що «з терористами, сепаратистами ОСОБА_3 торгував, заробляв разом з п`ятим президентом», «ймовірно разом з колишнім президентом вони це робили і заробляли».
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від                    20 серпня 2021 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Гончарова І.А.- головуючий суддя, судді: Блажівська Н.Є., Васильєва І.А., Олендер І.Я, Ханова Р.Ф.
		Розглянувши матеріали позовної заяви, Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху з огляду на таке.
		Згідно з частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
		Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України передбачені статтею 266 КАС України.
		Частиною першою статті 266 КАС України встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.
		З огляду на викладене, Верховний Суд як суд першої інстанції має повноваження щодо розгляду чітко визначеної категорії адміністративних справ.
		Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Частиною п`ятою статті 125 Конституції України закріплено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
		Частина перша статті 2 КАС України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;   2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;                               5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		Пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
		Отже, підставою для звернення до суду із позовом є порушення прав, свобод та інтересів позивача рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. У свою чергу, законодавством визначено вичерпний перелік форм захисту прав позивача.
		Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
		Пунктами 4 - 5 частини п`ятої статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
		За правилами пунктів 9 - 10 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень зазначаються обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
		У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
		Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
		Щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.
		Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд звертає увагу на те, що порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправну бездіяльність Президента України Зеленського Володимира Олександровича щодо  неоприлюднення наявної у нього публічної інформації, що становить суспільний інтерес, про наявність якої він стверджував у своєму інтерв`ю від ІНФОРМАЦІЯ_1, оприлюдненому в мережі Інтернет.
		Суд зазначає, що для ефективного захисту порушених прав необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між стверджуваним порушенням та способом захисту прав або інтересів.
		Проте в позовній заяві не конкретизовано, в чому саме полягає порушення його прав або інтересів позивача.
		Окрім цього, Суд звертає увагу, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчинюються суб`єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.
		При цьому оспорювана бездіяльність повинна бути юридично значимою, тобто мати безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь - якого обов`язку.
		З матеріалів позовної заяви вбачається та позивачем зазначено, що Президент України, як суб`єкт владних повноважень, є розпорядником публічної інформації відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»
		Проте згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.
		Враховуючи приписи частин першої та другої статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. 
		Запитувач має право оскаржити:
		1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;
		2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;
		3) ненадання відповіді на запит на інформацію;
		4) надання недостовірної або неповної інформації;
		5) несвоєчасне надання інформації;
		6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до       статті 15       цього Закону;
		7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
		Утім, обґрунтовуючи  позовні вимоги, позивач не вказав, у чому полягає протиправна бездіяльність, з якого моменту її слід обраховувати та коли він звертався до Президента України з відповідним запитом про надання публічної інформації в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».
		Так, Суд зазначає, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть бути оскаржені тільки ті правові акти та/або дії чи бездіяльність Президента України, які виникли у правовідносинах, у яких він реалізовує свої владні (управлінські) повноваження, і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їх юридичним змістом і процедурою розгляду.
		Отже, звертаючись до суду з  цим позовом, позивач має навести, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує поведінка Президента України як суб`єкта владних повноважень саме при здійсненні ним владних управлінських функцій щодо позивача, адже захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.
		Зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивач навів обставини, які б підтвердили те, що його права, свободи та інтереси порушено відповідачем при здійсненні ним саме владних управлінських функцій, перелік яких наведений, зокрема, у Конституції України. 
		З урахуванням наведеного, позивачу слід привести позовну заяву у відповідність з процесуальним законодавством, а саме зазначити, в чому полягає порушення його прав або інтересів, конкретизувати, в чому саме полягає протиправна бездіяльність відповідача, з якого моменту її слід обраховувати та вказати, коли позивач звертася до Президента України з відповідним запитом про надання даної публічної інформації в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».
		Частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. 
		Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення недоліку позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
		Керуючись статтями 49, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		УХВАЛИВ:
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.
		Встановити позивачу строк протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
		Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		...........................
		 
		 
		І.А. Гончарова,
		Суддя Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...