Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 303/6312/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: 27.08.2021. Зареєстровано: 27.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.08.2021.
Дата набрання законної сили: 28.09.2021
Номер судового провадження: 2/303/1744/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 серпня 2021 року м. Мукачево Справа №303/6312/21
		2/303/1744/21
		                       
		 Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
		у складі: головуючого  судді Кость В.В.
		секретар судовогозасідання  Немеш Г.В.,
		 
		   розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Мукачево цивільну справу
		за позовом  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 
		до відповідача приватного нотаріуса Ришкович Оксани Василівни
		третя особа: виконавчий комітет Мукачівської міської ради
		про скасування заборони,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2  звернулися до суду з позовом до відповідача про скасування заборони, накладеної 07.03.2007, реєстраційний номер обтяження 4609841 та іпотеки, реєстраційний номер обтяження 4609827, щодо квартири АДРЕСА_1 (надалі - Квартира) та вилучення відомостей про них з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. 
		Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що Квартира належить позивачам на праві спільної сумісної власності, а наявне обтяження стосується майна ТОВ «Будівельна компанія Верховина», який не є власником Квартири. Спірна заборона немає жодного відношення до них та порушує їх права як співвласників майна. 
		Нормативно  правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані приписи ст.ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України.
		Відповідач відзив на позовну заяву не подала. 
		У поданій суду письмовій заяві уповноважений представник третьої особи вирішення позовних вимог залишає на розсуд суду.
		 
		Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.
		   
		1. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що згідно із частиною першою ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичних осіб,прав таінтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. 
		Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається уст. 16 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до ст.20Цивільного кодексуУкраїни  право на захист особа здійснює на свій розсуд. 
		2. Наявні у справі доказові матеріали (свідоцтво про право власності на житло від 21.12.2007, а.с. 11, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.12.2007 №17233149, а.с. 12, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру про власність на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.08.2021 №269373755, а.с. 13-14) свідчать про те, що Квартира належить на праві спільної сумісної власності позивачам.
		Разом з тим, дані речових прав на нерухоме майно та Реєстру про власність на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.08.2021 №269373755 (а.с. 13) свідчать про те, що:
		- 07.03.2007 21:30:00 за №4609841 реєстратором: приватний нотаріус Ришкович О.В. зареєстровано обтяження, а саме заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 4609841; підстава обтяження: договір іпотеки, 1124, 07.03.2007, ОСОБА_3 , об`єкт обтяження: Квартира; власник: ТзОВ «Будівельна компанія Верховина»;
		- 07.03.2007 21:15:40 реєстратором: приватний нотаріус Ришкович О.В. зареєстровано обтяження, а саме: іпотека, реєстраційний номер обтяження: 4609827; підстава обтяження: договір іпотеки, 1124, 07.03.2007, ОСОБА_3 , об`єкт обтяження: Квартира, іпотекодавець: ТзОВ «Будівельна компанія Верховина».
		3. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, у контексті з доводами та запереченнями учасників справи, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.
		Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
		Статтею 41Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		   У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІV передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». 
		Виходячи з міжнародно-правових зобов`язань держави, положень ст. 8 Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції ратифікована Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
		Так, у частині першій ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист власності» передбачено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
		З огляду на вказане, право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважитися.
		З положеннями частини першої ст. 1 Першого протоколу до Конвенції в повній мірі кореспондуються і приписи частин першої та другої ст. 321 Цивільного кодексу України, якими, зокрема передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Приписами частини першої ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Згіднозі ст.317та частиноюпершою ст.318Цивільного кодексуУкраїни власникволодіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
		Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).
		Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
		Квартира належить на праві спільної сумісної власності позивачам, а зареєстровані обтяження (заборона на нерухоме майно та іпотека) стосуються ТОВ «Будівельна компанія Верховина», яке не має жодного відношення до спірного майна.
		Обставини по справі на предмет їх відповідності вказаним вище положенням законодавства свідчать про те, що накладена на Квартиру заборона на нерухоме майно та іпотека, за умови документально підтвердженого права власності позивачів на даний об`єкт нерухомості, перешкоджає їм вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. При цьому вказані правомочності є абсолютними, непорушними та гарантованими законом.
		Отже, вимога за предметом позову у повній мірі відповідає законодавчо встановленому способу захисту порушеного права (ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України), яке не визнається відповідачем. 
		При цьому, процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року №364/3657 (зі змінами) (надалі - Положення).
		Відповідно до п. 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.
		З 01.01.2013 року відповідно до ст. 8, ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.
		Відповідно до Положення реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.
		Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.
		Згідно з п. 5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 нотаріус, який наклав заборону, знімає заборону відчуження майна за рішенням суду.
		Судом встановлено,що позивачіє співвласникамиКвартири,тому мають правона власнийрозсуд розпоряджатисясвоєю власністюзгідно зприписами ст.318Цивільного кодексуУкраїни. 
		В свою чергу, відомості про заборону на відчуження належного їм майна порушують їх право користування та розпоряджання своїм майном.
		Поряд з цим, будь  яких фактичних даних, які б свідчили про позбавлення позивача права власності на Квартиру, чи наявності у ТОВ «Будівельна компанія Верховина» чи інших осіб права на користування нею, матеріали справи не містять. У позивачів виникають незручності щодо вільного володіння своїм майном через те, що на Квартиру накладена заборона на нерухоме майно та іпотека. 
		Враховуючи вищевказані обставини справи, з огляду на їх узгодженість з нормами Конституції України, позовні вимоги про зняття заборони та іпотеки з Квартири, підлягають задоволенню. 
		При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 41, 124, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задоволити.
		2. Скасувати заборону, зареєстровану 07.03.2007, реєстраційний номер обтяження 4609841 та запис про іпотеку, реєстраційний номер обтяження 4609827 щодо квартири АДРЕСА_1 .
		2.1. Вилучити відомості про заборону, накладену 07.03.2007, реєстраційний номер обтяження 4609841 та відомості про іпотеку, реєстраційний номер обтяження 4609827 щодо квартири АДРЕСА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. 
		3. Рішеннясуду набирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
		5. Позивачі:  ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ); ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ). 
		Відповідач: приватний нотаріус Ришкович Оксана Василівна (м.Мукачево, вул Ужгородська, 15-2, код 2643617264).
		    Третя особа: виконавчий комітет Мукачівської міської ради (м.Мукачево, пл Духновича, 2).
		 
		 
		 
		Суддя                                    В.В. Кость

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...