Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/5679/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 28.08.2021. Зареєстровано: 28.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.08.2021.
Дата набрання законної сили: 28.09.2021
Номер судового провадження: 1-кп/462/556/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021140000000599

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 462/5679/21 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		28 серпня 2021 року Залізничний районний суд м. Львова в складі: 
		головуючого судді: ОСОБА_1 ,
		при секретарі - ОСОБА_2 , 
		за участі: прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_5 , 
		захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		потерпілого - ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №12021140000000599 від 13.06.2021 року про обвинувачення:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Дзорагюх, Гегаркунінської області, Вірменії, вірменина, громадянина України, неодруженого, працюючого в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Височанський асфальтобетонний завод», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, суд
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_5 , 13.06.2021 року, близько 12 години 15 хвилин, керуючи автомобілем "Mercedes-Benz G63", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у місті Львові по вулиці Городоцькій, в напрямку виїзду за межі міста, при проїзді ділянки вказаної вулиці, навпроти будинку №112, порушив вимоги P.1 п.п.1.5., 1.10. (в частині значення термінів «пішохід», «пішохідний перехід», «небезпека для руху»); Р.2 п.п.2.3. б), д); Р 12 п 12.1.; Р.17 п.17.1.; Р. 18 п. п. 18.1. та 18.4. Правил дорожнього руху, які проявилися в тому, що він керуючи транспортним засобом, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, виїхав та рухався смугою для маршрутних транспортних засобів та при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким у сусідній середній та крайній лівій смугах руху зупинилися транспортні засоби, не дав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_10 , який, рухався по нерегульованому пішохідному переході, зліва направо, відносно напрямку руху автомобіля, з порушенням Правил дорожнього руху, а саме Р.4 п. 4.14 а) і б), які проявилися в тому, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та рухаючись по пішохідному переході, зупинився, тим самим даючи дорогу автомобілю, однак раптово відновив свій рух та став перебігати проїзну частину якою рухався автомобіль, в результаті чого на пішохода ОСОБА_10 відбувся наїзд, внаслідок чого, останній, від отриманих тілесних ушкоджень: «тупа поєднана травма тіла у вигляді переломів кісток склепіння черепу; крововиливи під м`які мозкові оболонки; розриви печінки; переломи ребер; переломи кісток правої гомілки; крововиливи у внутрішні органи, що призвело до гострої крововтрати», які утворилися 13.06.2021 року внаслідок ДТП, помер на місці пригоди.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю зазначивши, що у вчиненому щиро розкаюється, та пояснив, що він дійсно 13.06.2021 року, близько 12 години 15 хвилин, керуючи автомобілем "Mercedes-Benz G63", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у місті Львові по вулиці Городоцькій, в напрямку виїзду за межі міста, при проїзді ділянки вказаної вулиці, навпроти будинку №112, не дав переваги в русі пішоходу ОСОБА_10 , який, рухався по нерегульованому пішохідному переході, зліва направо, відносно напрямку руху автомобіля, в результаті чого здійснив наїзд на останнього та внаслідок отриманих під час ДТП травм ОСОБА_10 помер на місці пригоди, просив пробачення у потерпілого та не карати його суворо.
		Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що він є рідним братом загиблого ОСОБА_10 , до обвинуваченого жодних претензій не має, останній відшкодував заподіяну йому матеріальну та моральну шкоду, просив призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане з позбавленням волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Зі змісту ст.349 КПК України убачається, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Положення ч.3 ст.349 КПК України, роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
		Окрім цього, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Відповідно до п.6 розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.
		Враховуючи вищевикладене, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням письмових документів.
		Оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину, надав показання, в яких повністю підтвердив порушення ним правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, інші докази не досліджувалися, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення є повністю доведеною, а тому останній повинен за такі дії нести кримінальну відповідальність.
		Відтак, дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України, так як він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		Прокурор у судових дебатах просив суд про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, із звільненням від його відбування на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком тривалістю один рік. Окрім цього, просив суд призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, строком на один рік.
		Суд, при обранні виду та міри покарання враховує, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, а також повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Обставинами, які пом`якшують покарання, згідно ст.65 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування матеріальних та моральних збитків потерпілому.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином проти безпеки руху та експлуатації транспорту, його наслідки - загибель потерпілого, дані про особу винного, який є особою молодого віку /а.с.32-33/, неодружений, працюючий в ТОВ «Височанський асфальтобетонний завод», раніше не судимий /а.с.35/, на спеціальних обліках не перебуває /а.с.40/; характеристику за місцем проживання/реєстрації /а.с.37/; пом`якшуючі покарання обставини: щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків; відсутність обтяжуючих покарання обставин; відсутність матеріальних і моральних претензій зі сторони потерпілого (брата загиблого). 
		За сукупності вищенаведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому безальтернативне покарання в межах санкції інкримінованої статті у виді позбавлення волі на строк 3 роки. 
		Зазначене, на переконання суду, відповідатиме меті покарання, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності та забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання, а також саме такий вид покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Разом з тим, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ч.1 ст.75 КК України.
		Обвинувачений, який уперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку, офіційно працює, має міцні соціальні зв`язки, після вчиненого залишився на місці події, активно сприяв розкриттю злочину, висловив щирий жаль з приводу скоєного і осуд своєї поведінки, відшкодував потерпілому шкоду у повному обсязі. 
		Наведене у своїй сукупності свідчить про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, оскільки ОСОБА_5 не є таким, що не зможе виправитися без останньої, за всіма позитивними даними про його особу, він не є небезпечним для суспільства та потребує певного прощення державою без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку, а відтак, суд приходить до висновку, що обвинуваченого слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши іспитовий строк один рік, з покладенням обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
		Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, вибір заходу примусу та порядок його узгоджується із позицією сторони обвинувачення, висловленої у судових дебатах, та потерпілого під час судового розгляду та у письмовій заяві, поданій ним до суду.
		Окрім цього, відповідно до роз`яснень, що містяться у п.20, п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Згідно із п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує те, що ОСОБА_5 порушив правила дорожнього руху України, внаслідок чого спричинив дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої помер потерпілий ОСОБА_10 , а тому, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом в межах санкції статті особливої частини КК України, строком на 1 рік, зважаючи на зміст і обсяг порушень правил дорожнього руху, якими знехтував обвинувачений, оскільки таке додаткове покарання слугуватиме подальшому відповідальному ставленню останнім до водійських обов`язків.
		Запобіжний захід в межах даного кримінального провадження не обирався. 
		Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 04.08.2021 року скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова 15.06.2021 року у справі №461/5007/21, провадження 1-кс/461/3413/21, на автомобіль марки «Mercedes-Benz G63», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТДВ «ШРБУ №88».
		Цивільний позов не заявлено. 
		В ході досудового розслідування були понесені витрати, пов`язані з залученням експертів, зокрема, 1716,20 грн. на проведення експертизи «дослідження технічного стану транспортних засобів» та 2574,30 грн. на проведення експертизи «транспортно-трасологічних досліджень», а відтак, суд вважає, що такі, на підставі ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого. 
		Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
		Керуючись ст.370, 374 КПК України,
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 /один/ рік. 
		На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк один рік та відповідно до ст.76 КК України, покласти на нього наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання/роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 4290,50 гривень процесуальних витрат на проведення експертиз.
		Речові докази: магнітний носій інформації  оптичний диск «RISTAR» з відеозаписом ДТП  залишити при матеріалах кримінального провадження; автомобіль марки «Mercedes-Benz G63 AMG», реєстраційний номер НОМЕР_1  повернути власнику ТДВ «ШРБУ №88».
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору. 
		Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Суддя: (підпис).
		 
		З оригіналом згідно.
		 
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...