Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/678/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.08.2021. Зареєстровано: 28.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.08.2021.
Дата набрання законної сили: 26.08.2021
Результат оскарження 01.06.2022 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 22-ц/816/1135/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		26 серпня 2021 року                            
		м.Суми
		Справа №591/678/16-ц 
		Номер провадження 22-ц/816/1135/21
		 
		 
		 
		Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),
		суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю. 
		з участю секретаря судового засідання  Кияненко Н.М.,
		сторони справи: 
		позивач  ОСОБА_1 ,
		відповідач  Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2021 року в складі судді Клименко А.Я., постановлене у м. Суми, повне судове рішення складено 21 травня 2021 року,
		 
		 в с т а н о в и в:
		 
		Звернувшись до суду з позовом у лютому 2016 року, в якому після уточнення, ОСОБА_1 просив стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь: суму залишку вкладу 3964,24 дол. США, пеню, передбачену Законом України «Про захист прав споживачів» за 586 днів з 26.04.2015 року по 01.12.2016 року в розмірі 3% за кожен день прострочення в сумі 59056 дол. США, 3% річних за прострочення повернення грошових коштів у сумі 161,80 дол. США, витрати на правову допомогу в сумі 7716,80 грн та моральну шкоду в сумі 10000 грн, а також судові витрати.
		Свої вимоги мотивувала тим, що 01.02.2013 року він уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» договір банківського вкладу №SAMDN80000732649741 Вклад «Універсальний» у Євпаторійському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» в АР Крим на суму 2090,00 доларів США на строк 366 днів по 01.02.2014 року включно. Відповідно до умов договору 01.02.2013 року позивачем було передано грошові кошти у сумі 2090,00 доларів США, а банк зобов`язався сплатити 9,5% річних з правом неодноразового поповнення. 04.10.2013 року та 08.01.2014 року позивач поповнив свій депозит на суму відповідно 400,00 дол. США та 300 дол. США. Термін дії договору після спливу 366 днів було пролонговано ще на один строк. Сума коштів за період першого строку, з урахуванням процентів, склала 3002,92 дол. США, а за другий строк станом на 01.02.2015 року, враховуючи діючу ставку 10%, сума вкладу склала 3303,21 дол. США. Оскільки кошти не були зняті позивачем та продовжують перебувати на депозитному рахунку у банку, станом на 01.02.2016 року. Протягом строку дії нинішнього договору станом на 01.08.2016 року, враховуючи діючу ставку 10,5%, сума вкладу складає 3964,24 дол. США. 10.03.2016 року, дізнавшись про розблокування депозитного карткового рахунку, позивач зняв з цього рахунку 235,91 дол. США, що там знаходилися. Решту коштів йому не було повернуто, незважаючи на його неодноразові письмові звернення, починаючи з 25.11.2015 року. Крім того, підлягають стягненню пеня, 3 % річних за прострочення повернення грошових коштів та моральна шкода.
		Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14.05.2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму залишку за договором банківського вкладу (депозиту) від 01.02.2013 року SAMDN 80000732649741 вклад «Універсальний» в розмірі  843,10 дол. США, пеню в розмірі  50 грн 85 коп., суму трьох відсотків річних в розмірі  20,83 дол. США. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними доказами про стягнення тіла депозиту лише в розмірі 700 доларів США, а сума відсотків за депозитом при цьому становить 143,10 дол. США, також підлягають частковому задоволенню вимоги про стягнення пені та суми 3 % річних. Вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки умовами договору, укладеного між сторонами у справі, не визначено такого виду відповідальності, а у зобов`язаннях за депозитним договором законодавством не передбачено стягнення відшкодування моральної шкоди.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову задоволенні позову.
		Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що внаслідок укладання між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ ФК «Фінілон» договору переведення боргу б/н від 17.11.2014 року та переведення боргу банку за зобов`язаннями щодо виплати коштів за договорами, які є предметом у даній справі, АТ КБ «ПриватБанк» не несе зобов`язань за такими договорами, а ТОВ ФК «Фінілон» є новим боржником.
		Також, не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
		Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що заявлена сума вкладу в розмірі 2790,00 дол. США за договором №SAMDN80000732649741 повною мірою підтверджено довідками банку №OMM3-2UOV-NDMO-9AKI та №SOM2-TFPN-36NF-JLBP від 16.02.2016 року та №DAPF-THO8-OP5F-AUE9 від 12.03.2016 року, відповідно до яких банк нарахував відсотки на цю суму та в періоди заявлені у позовних вимогах. Вказує, що позиція про нарахування процентів на вклад після його фактичного неповернення за ставкою «на вимогу» не відповідає вимогам п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 ЦК України щодо принципів добросовісності, розумності та справедливості в зобов`язанні. Доводить, що заявлені в позові суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. 
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення. Вказує, що договір про повернення боргу від 17.11.2014 року без письмової згоди вкладника ОСОБА_1 є нікчемним в силу положень закону.
		Відзиву на апеляційну скаргу банком не направлено 
		Сторони до суду не прибули, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином завчасно. Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через обізнаність про дату судового засідання в день його проведення із сайту «Судова влада». Однак, колегія суддів не визнала заявлену причину поважною, оскільки згідно поштового повідомлення АТ «КБ «ПриватБанк» отримав судову повістку про виклик в судове засідання 27.07.2021 року.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - підлягає задоволенню частково.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в обґрунтування своїх вимог позивач надав копію договору банківського вкладу № SAMDN80000732649741 вклад «Універсальний» від 01.02.2013 року № SAMDN80000732649741, укладеного у Євпаторійському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» в АР Крим, на суму 2090,00 дол. США на строк 366 днів до 01.02.2014 року включно та копії квитанцій про внесення від імені ОСОБА_1 на поповнення депозиту № SAMDN80000732649741 на особовий рахунок № НОМЕР_1 коштів: 04.10.2013 року - 400,00 дол. США, 08.01.2014 року - 300,00 дол. США (т. 1 а.с. 6-7).
		З письмових відповідей ПАТ КБ «ПриватБанк» від 26.04.2015 року, від 02.12.2015 року та від 30.11.2015 року вбачається, що відповідач надав позивачу роз`яснення щодо виплати коштів, розміщених на рахунках відокремлених підрозділів банку, які знаходилися на території АР Крим і міста Севастополя (т. 1 а.с. 8-9, 40).
		У листі від 24.12.2014 року Національний банк України роз`яснив, що не надавав розпоряджень щодо обмежень вільного доступу клієнтів банків до коштів на материковій частині України (т. 1 а.с. 12-14).
		Згідно з договором від 01.02.2013 року № SAMDN80000732649741 банк видає ОСОБА_1 платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку щомісяця нараховуються відсотки за вкладом (т. 1 а.с. 6).
		З наданих позивачем копій роздруківок по картковому рахунку № НОМЕР_2 вбачається, що з 01.02.2013 року за даним рахунком проводилися операції з погашення кредиту одночасно з виплатою відсотків за двома договорами, видача готівки, зарахування відсотків по депозиту до 09.02.2016 року включно. З довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12.03.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 отримав 235,91 дол. США з карткового рахунка № НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 38-39).
		Письмовою заявою від 25.11.2015 року (отримана банком 01.12.2015 року) ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із вимогою про повернення вкладу та нарахованих процентів.
		Однак, вказана вимога залишена банком без виконання. 
		Частиною першою статті 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
		Відповідно до пункту 7 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків  резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за № 1172/8493 (далі  Інструкція № 492), умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції. Договір банківського рахунка, договір банківського вкладу та договір рахунка умовного зберігання (ескроу) укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Банк зобов`язаний надати клієнту в спосіб, визначений банком і клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем, примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення. Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею відповідного документа або ощадного (депозитного) сертифіката.
		Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року № 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
		Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року № 174 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час  час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
		Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, за змістом наведених норм письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.
		Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення суми вкладу понад в розмірі 700,00 дол. США, оскільки належними та допустимими доказами, у відповідності до вище приведених норм матеріального та процесуального права, позивачем про внесення суми коштів на депозит у більшому розмірі не було доведено.
		Доводи апеляційної скарги про підтвердження його позовних вимог щодо внесення суми вкладу 2790,00 дол. США ґрунтуються на припущеннях, оскільки з довідок банку №OMM3-2UOV-NDMO-9AKI та №SOM2-TFPN-36NF-JLBP від 16.02.2016 року та №DAPF-THO8-OP5F-AUE9 від 12.03.2016 року не вбачається внесення таких сум вкладу, в них лише відображено нарахування відсотків, а сума вкладу яку ці відсотки були нараховані судом першої інстанції не було встановлено, тому колегія суддів визнає ці доводи позивача такими, що ґрунтуються на припущеннях.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку і в частині зменшення розміру вимог щодо стягнення суми відсотків, пені та суми 3% річних, які вірно обрахував виходячи з доведеного розміру банківського вкладу у розмірі 700,00 грн.
		Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу нарахування процентів на вклад після його фактичного неповернення за ставкою «на вимогу» не заслуговують на увагу, з огляду на наступне. 
		Як передбачено умовами спірного договору строк його дії до 01.02.2014 року. Пунктами 5, 6 договору передбачено, що якщо по закінченню строку дії договору вкладник не заявив банку про бажання повернути вклад, депозит автоматично продовжується ще на один термін. Якщо вкладник вимагає повернення вкладу, прав та обов`язки за договором припиняють свою дії, а вклад підлягає поверненню. 
		Згідно із ч. 2 ст. 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором,  у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
		Отже, після закінчення строку дії договору банківського вкладу проценти на суму вкладу нараховуються у розмірі, який відповідає розміру процентів за вкладом «на вимогу», якщо інший розмір процентів не погоджений сторонами.
		Аналогійний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Договір банківського вкладу, укладений між сторонами, не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов`язань за цим договором після закінчення терміну його дії.
		Отже, суд першої інстанції із урахуванням вказаних норм права та правових висновків Верховного Суду, обґрунтовано виходив із того, що після закінчення терміну дії договору й у разі неналежного виконання його умов з банку, пред`явленням вимоги про повернення вкладу, на користь вкладника підлягають стягненню проценти за користування грошовими вкладами, виходячи із процентної ставки за вкладом «на вимогу». 
		Що стосується вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення такої шкоди.
		Так, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення  право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
		Статті 4 та 22 Закону «Про захист прав споживачів» у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
		Так, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
		Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 року у справі №216/3521/16-ц.
		Враховуючи викладене, а також характер правопорушення, вимоги розумності і справедливості, з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1500,00 грн у відшкодування моральної шкоди. 
		З приводу доводів апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», то вони не заслуговують на увагу, оскільки боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст. 520 ЦК України). А посилання банку на Умови та правила банківських послуг, якими передбачено про повідомлення кредиторів (вкладників) про заміну боржника по депозитним договорам шляхом внесення змін до вказаних умов та розміщення інформації про це на сайті банку є безпідставним, оскільки вказані Умови та правила можуть бути складовою спірного договору лише у разі їх підписання позивачем, а доказів цього матеріали справи не містять, як і не місять вказаних Умов та правил. 
		Вказаний висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.
		Враховуючи викладене рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог позову про стягнення моральної шкоди, через неправильне застосування норм матеріального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 1500,00 грн у відшкодування моральної шкоди. 
		В іншій оскаржуваній частині рішення суду постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування чи зміни немає.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати. Враховуючи обсяг задоволення позову та апеляційної скарги ОСОБА_1 , звільнення його від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 200,00 грн у відшкодування фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, а також з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави підлягає стягненню 100,00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 150,00 грн  в суді апеляційної інстанції. 
		 
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 381-382 ЦПК України, суд
		 
		 п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. 
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2021 року в частині відмови позовних вимог про стягнення моральної шкоди, розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цих частинах нове судове рішення.
		 
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1500,00 грн у відшкодування моральної шкоди та 200,00 грн у відшкодування фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
		 
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь держави 100,00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
		 
		В іншій частині рішення суду залишити без змін.
		 
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь держави 150,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне судове рішення складено 27 серпня 2021 року.
		 
		Головуючий - С.С. Ткачук
		 
		 
		 
		Судді: Ю.О. Філонова
		 
		 
		 
		 В.Ю. Рунов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...