Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 265/5205/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 30.08.2021. Зареєстровано: 30.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 31.08.2021.
Дата набрання законної сили: 29.09.2021
Номер судового провадження: 2/265/1319/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №265/5205/21
		Провадження №2/265/1319/21
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		30 серпня 2021 року місто Маріуполь
		Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
		головуючого судді - Козлова Д. О.,
		за участі секретаря - Дрьомової О. В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/5205/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним,
		 
		за участі позивача - ОСОБА_1 , -
		 
		 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказував, що 9 серпня 2019 року ОСОБА_1 придбав у відповідача автомобіль «Газ» 33021 н/з НОМЕР_1 за 35000 грн. Також 9 серпня 2019 р. ОСОБА_2 видав позивачу розписку, що посвідчує виплату відповідачу 35000 грн. за автомобіль «Газель» н/з НОМЕР_1 , що належав останньому за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 1-м МРЕВ м. Маріуполя при УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області 7 квітня 2010 року. Проте у встановленому законом порядку договір купівлі-продажу посвідчений не був. Також відповідач видав позивачу генеральну довіреність 76 А Б 1663652, посвідчену нотаріусом Ярославського нотаріального округу, реєстр № 76/3-н/76-2019-2-1737, що свідчить про наявність у відповідача станом на 9 серпня 2019 року права розпорядження таким автомобілем. Отже вважав, що розписка та доручення на підставі, якого було видано нотаріально посвідчену довіреність 9 серпня 2019 року, є удаваним правочином у розумінні ст. 235 ЦК України. На підставі ст. 220, 235 ЦК України вважав, що між сторонами по справі було фактично укладено договір купівлі-продажу автомобіля, оскільки позивач передав відповідачу кошти за нього, а той у свою чергу передав позивачу ключі, автомобіль, технічний паспорт та доручення на повне розпорядження таким транспортним засобом. Отже сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами. На підставі наведеного просив суд визнати договір купівлі-продажу автомобіля «Газ» н/з НОМЕР_1 , модель 33021, 2008 року випуску, синього кольору, шасі № НОМЕР_3 , тип ТЗ вантажний бортовий, укладений 9 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - дійсним.
		Позивач, ОСОБА_1 , в судовому засіданні, наполягаючи на задоволенні позовних вимог, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, та просив задовольнити позов.
		Відповідач, ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явився, надавши суду електронного листа, де вказував, що просить розглянути справу за даним позовом ОСОБА_1 у його відсутність, не заперечуючи проти заявлених до нього позовних вимог, які просив суд задовольнити, оскільки він дійсно продав позивачу за 35000 грн. належний відповідачу автомобіль «Газ» н/з НОМЕР_1 .
		Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2  від 7 квітня 2010 року, виданого 1-м ВРЕР м. Маріуполя при УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, вбачається, що ОСОБА_2  є власником транспортного засобу «ГАЗ», 1996 року випуску, синього кольору, модель 33021 СПГ, вантажний бортовий, шасі №  НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 .
		Згідно із довіреністю (76 А Б 1663652) строком дії три роки, посвідченою нотаріально 9 серпня 2019 року нотаріусом Ярославського нотаріального округ, Горяіновою О. В., реєстр № 76/3-н/76-2019-2-1737, та в перекладі на українську мову, нотаріально посвідченому 31 серпня 2019 року, реєстр № 3111, вбачається, що ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 керувати належним йому за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 7 квітня 2010 року автомобілем «ГАЗ», 1996 року випуску, синього кольору, модель 33021 СПГ, вантажний бортовий, шасі №  НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 , та розпоряджатися ним з правом продажу та перереєстрації транспортного засобу для чого надав своєму представникові право, зокрема, укладати договори купівлі-продажу, подавати усі необхідні заяви у відповідні органи, отримувати по укладеним договорам грошові кошти.
		Відповідно до розписки від 9 серпня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 за 35000 грн. автомобіль «ГАЗ», 1996 року випуску, синього кольору, модель 33021, шасі №  НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 , належний відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 7 квітня 2010 року.
		На підставі досліджених доказів судом було встановлено, що автомобіль «ГАЗ», 1996 року випуску, синього кольору, модель 33021 СПГ, вантажний бортовий, шасі №  НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_2 , який 9 серпня 2019 року на такий автомобіль видав довіреність ОСОБА_1 на право розпорядження та керування ним, з правом продажу за договором купівлі-продажу з одержанням від такої угоди грошових коштів.
		Згідно із ч. 1, 2 ст. 220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
		Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
		При цьому однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
		Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 6 вересня 2017 року по справі № 6-1288цс17.
		Суд, натомість, звертає увагу на те, що сторони по справі не були позбавлені можливості оформити належним чином договір купівлі-продажу спірного транспортного засобу в передбаченому законом порядку.
		Також суд встановив, що договір транспортного засобу не мав бути обов`язково нотаріально посвідчений, що вбачається з п. 8 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів».
		Таким чином суд дійшов переконання, що застосування положень ст. 220 ЦК до даного спору не є можливим.
		На підставі ч. 1, 2 ст. 235 ЦК удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
		Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
		Відповідно до змісту ч. 1, 2 ст. 207 ЦК правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.
		За ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передавання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Суд зауважує, що наявна у справі розписка від 9 серпня 2019 року ОСОБА_2 є належним доказом, що свідчить про укладення саме договору купівлі-продажу автомобіля за 35 000 грн., а не оформлення довіреності на ОСОБА_1 на такий транспортний засіб.
		Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 8 серпня 2019 року по справі № 676/2027/17.
		Отже, за нотаріально посвідченою односторонньою угодою, укладеною ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 був прихований інший правочин, який вони насправді вчинили: договір купівлі-продажу автомобіля, оскільки за цією угодою відповідач передав власнику автомобіля грошові кошти за придбаний автомобіль у розмірі 35000 грн., а ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 автомобіль та генеральну довіреність з правом його відчуження.
		Таким чином фактично сторони вчинили дії з виконання умов договору купівлі-продажу автомобіля, що призводять до правових наслідків, які настають за договором купівлі-продажу.
		Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року по справі № 444/848/16-ц.
		Суд натомість зазначає, що правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється ЦК з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Законі України «Про дорожній рух», «Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок № 1200) та «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
		Так згідно із Порядком № 1200 оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерством внутрішніх справ (далі - МВС) і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб`єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером. Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану. У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.
		Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 січня 2019 року по справі № 145/145/17.
		Згідно із ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) представництвом є право відношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 244 ЦК представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю, яка є письмовий документом, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
		Таким чином суд зазначає, що довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.
		Договір купівлі-продажу є угодою, за якою продавець (одна сторона) зобов`язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК).
		Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності на користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 січня 2019 року по справі № 145/145/17.
		За змістом ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників та належних користувачів ведеться Єдиний державний реєстр транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.
		Суд зауважує, що згідно із п. 8 Порядку № 1388 документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку:
		договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках;
		укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;
		укладені та оформлені в центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;
		нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;
		договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою;
		договір комісії між власником транспортного засобу і суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб`єкт господарювання, які підписані від імені суб`єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб`єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу; 
		свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати;
		рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном;
		рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність; 
		копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; 
		довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; 
		акт приймання-передачі транспортних засобів, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; 
		митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане органом доходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; 
		договір фінансового лізингу; 
		акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем;
		договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений за результатами прилюдних торгів (аукціону) або електронних торгів, за яким продавцем виступає Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
		Натомість суд встановив, що розписка у простій письмовій формі між сторонами по справі не відповідає наведеному у п. 8 Порядку № 1388 переліку документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Згідно із ч. 1 ст. 639 ЦК договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
		На підставі переліченого суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля було укладено між сторонами по справі в простій письмовій формі, не у сервісному центрі МВС України, чи центрі надання адміністративних послуг та без присутності адміністраторів таких органів.
		Отже, оскільки сторони не дотрималися порядку укладення договору купівлі-продажу автомобіля, то такий договір є неукладеним.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 січня 2019 року по справі № 145/145/17.
		За п. 7 Порядку № 1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
		Суд зазначає, що сам по собі договір купівлі-продажу від 9 серпня 2019 року, вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у зазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.
		Крім того за ч. 3 ст. 12 ЦК особа може відмовитися від свого майнового права. При цьому відмова від права власності на транспортні засоби здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства.
		Також за ч. 1 ст. 210 ЦК правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
		Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року по справі № 683/2694/16-ц.
		Отже, за даними правовими позиціями Верховного Суду право власності на транспортний засіб виникає з моменту його державної реєстрації, а не з моменту передачі за договором купівлі-продажу.
		Крім того позивачем не було заявлено вимог до суду про визнання на підставі удаваного правочину від 9 серпня 2019 року ОСОБА_1 власником спірного транспортного засобу.
		З огляду на наведене вмотивування, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним не підлягає задоволенню.
		Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні позову  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним - відмовити.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. 
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення суду складено та підписано 30 серпня 2021 року.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідач:  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_5 , останнє місце реєстрації в АДРЕСА_2 .
		 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...