Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 668/14933/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 31.08.2021.
Дата набрання законної сили: 25.08.2021
Номер судового провадження: 51-6453км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015160690000045

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		25 серпня 2021 року
		м. Київ
		справа № 668/14933/15-к
		провадження № 51-6453км18
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурорів  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_5 на вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 27 березня 2018 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від17 грудня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015160690000045 від 16 вересня 2015року, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бердянська Запорізької області, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Алтинівки Кролевецького району Сумської області, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі  КК України).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 27 березня 2018 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8  визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, івиправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України(далі  КПК України) через недоведеність вчинення кримінального правопорушення обвинуваченими.
		Згідно з цим вироком органами досудового розслідування начальник Головного управління ветеринарної медицини в Херсонській області  головний державний інспектор ветеринарної медицини в Херсонській області ОСОБА_8 таначальник Херсонської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_7 обвинувачувались у тому, що вони, будучи службовими особами, якізаймають відповідальне становище, одержали неправомірну вигоду для себе завчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їм влади та службового становища за попередньою змовою групою осіб, повторно.
		Зокрема, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , діючи умисно з корисливих мотивів тазметою особистого збагачення, використовуючи надану їм владу та службове становище, в липні 2015 року організували схему протиправного збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди.
		Так, ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що представники суб`єктів господарської діяльності мають звертатись до структурних підрозділів служби ветеринарної медицини з проханням видати ветеринарні свідоцтва форми № 2, необхідні підчаспереміщення м`ясної продукції через пункти контролю наадміністративному кордоні Херсонської області та тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, направляв їх до свого підлеглого ОСОБА_7 , якийпроводив перемовини з підприємцями, повідомляв їм про необхідність сплати неправомірної вигоди в сумі 100 дол. США за видачу одного свідоцтва й у разі згоди останніх на таку протиправну вимогу направляв їх до своєї підлеглої  лікаря ветеринарної медицини ОСОБА_9 , яка, будучи необізнаною щодо протиправних намірів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , за вказівкою останнього готувала івидавала підприємцям ветеринарні свідоцтва на м`ясну продукцію.
		Так, 21 липня 2015 року приватний підприємець ОСОБА_10 та його партнер ОСОБА_11 звернулись до ОСОБА_8 з приводу отримання дозвільних ветеринарно-санітарних документів на м`ясну продукцію, за відсутності яких їїувезення на територію тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим було неможливим.
		Вирішення зазначеного питання ОСОБА_8 доручив ОСОБА_7 , якийпоблизу адміністративної будівлі Головного управління ветеринарної медицини в Херсонській області (вул.Перекопська, 17, м. Херсон) роз`яснив ОСОБА_10 та ОСОБА_11 порядок отримання ветеринарного свідоцтва таповідомив, що з питань отримання зазначених дозвільних документів вони мають звертатися безпосередньо до нього.
		05 серпня 2015 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підготували необхідні документи для отримання ветеринарного свідоцтва й біля адміністративної будівлі Херсонської міської державної лікарні ветеринарної медицини (вул. Гагаріна, 84, м.Херсон) передали їх ОСОБА_7 , котрий висловив вимогу про необхідність передачі йому та ОСОБА_8 неправомірної вигоди у розмірі 100 дол. США заоформлення й видачу одного свідоцтва, без урахування офіційних платежів, нащо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вимушено погодились. Також ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_10 вимогу ОСОБА_8 у разі подальших звернень заналогічних питань передавати йому, ОСОБА_7 , грошові кошти в сумі 100дол.США за видачу кожного свідоцтва. Після цього він зателефонував ОСОБА_9 та надав їй вказівку спростити процедуру контролю м`ясної продукції, підготувати і видати ветеринарне свідоцтво. Остання виконала вказівку, передавши в серпні 2015 року свідоцтво ОСОБА_10 , за що той 05 жовтня 2015року у автомобілі біля адміністративної будівлі Херсонської міської державної лікарні ветеринарної медицини віддав ОСОБА_7 2300 грн неправомірної вигоди, які останній того ж дня передав ОСОБА_8 у службовому кабінеті адміністративної будівлі Головного управління ветеринарної медицини вХерсонській області.
		Крім того, 29 жовтня 2015 року близько 12:00 ОСОБА_10 звернувся до ОСОБА_7 з приводу отримання трьох ветеринарних свідоцтв. Останній повідомив про необхідність передачі йому та ОСОБА_8 300 дол. США заїхвидачу і, зателефонувавши ОСОБА_9 , надав їй вказівку видати свідоцтва ОСОБА_10 , що вона і зробила того ж дня о 13:00.
		У цей же день близько 14:30 ОСОБА_10 у автомобілі біля адміністративної будівлі Херсонської міської державної лікарні ветеринарної медицини за видачу трьох свідоцтв повторно передав ОСОБА_7 300 дол. США неправомірної вигоди (6865,90 грн за курсом Національного банку України станом на дату вчинення кримінального правопорушення), з яких 100 дол. США ОСОБА_7 залишив собі, арешту передав ОСОБА_8 
		03 листопада 2015 року грошові кошти в сумі 100 та 200 дол. США були вилучені під час проведення обшуків за місцями проживання відповідно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 17 грудня 2020 року виправдувальний вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 27 березня 2018року стосовно  ОСОБА_7 і ОСОБА_8  залишив без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5  без задоволення.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального законута невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вищезазначені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , було розпочато та організовано відповідно довимог КПК України здотриманням правил територіальної та інстанційної підслідності. Оскільки постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 17 вересня 2015року, доручення прокурора від 18 вересня 2015 року, ухвали слідчого судді апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2015 року №8343т, 8345т були відкриті прокурором стороні захисту після зняття з цих документів грифа «таємно» на стадії судового розгляду 02 листопада 2016 року, відповідно до положень ст. 290 КПК України, вважає, що висновки суду провизнання цих доказів недопустимими є необґрунтованими. Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимим доказом два протоколи від14вересня 2015 року за результатами проведення негласного оперативно-розшукового заходу (аудіо-, відеоконтроль особи) та додатки до цих протоколів надисках із аудіо- та відеозаписами. Вказує на безпідставність висновку суду першої інстанції про те, що документи за результатами негласних слідчих (розшукових) дій (далі  НСРД) складені неуповноваженою особою. Вважає необґрунтованим й висновок суду першої інстанції про те, що протоколи від14вересня 2015 року за результатами проведення негласних розшукових заходів, а також протоколи про результати проведення НСРД від 06, 19, 21, 30жовтня 2015 року складені без належного оформлення додатків до них. Такожне погоджується із висновками судів про те, що протоколи НСРД складені зпорушенням вимог ст. 104 КПК України, про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження, щодо проведення обшуків за місцями проживання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 неуповноваженими особами, а також висновками суду першої інстанції про те, що у кримінальному провадженні мав місце факт підбурювання. Прокурор стверджує, що суд умисно відмовив узадоволенні клопотань сторони обвинувачення, спрямованих на дослідження доказів і усунення суперечностей у кримінальному провадженні та використав ці суперечності і неправдиві показання ОСОБА_9 для обґрунтування невинуватості обвинувачених. Вказує, що вирок було ухвалено суддею, якій було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у її неупередженості, щоєпорушенням п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		У запереченнях на касаційну скаргу, з урахуванням доповнень від 07 червня 2021року, виправданий ОСОБА_8 зазначає про її необґрунтованість тапросить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення  без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурори  ОСОБА_5 та ОСОБА_6  касаційну скаргу прокурора  ОСОБА_5 підтримали, просили її задовольнити.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чиіншого доказу.
		Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодокримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Загальні вимоги до змісту вироку суду визначено у ст. 374 КПК України. Зокрема, п.2ч. 3 ст. 374 цього Кодексу встановлено, що у разі визнання особи винуватою вмотивувальній частині вироку зазначається: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, мотивів, способу вчинення йнаслідків кримінального правопорушення, а також форми вини; докази напідтвердження встановлених судом обставин та мотиви неврахування окремих доказів.
		Як регламентовано в ч. 2 ст. 419 КПК України, у разі залишення апеляційної скарги беззадоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, зякихапеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги вухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.
		Надаючи оцінку доводам касаційної скарги прокурора щодо необґрунтованого встановлення судом першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, порушень органом досудового розслідування правил інстанційної ітериторіальної підслідності через здійснення всіх процесуальних дій неуповноваженими на те особами, внаслідок чого всі зібрані в кримінальному провадженні докази, які було покладено в основу обвинувачення ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , визнані недопустимими, колегія суддів виходить з такого.
		Відповідно до приписів ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою увчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться наїї користь.
		Обов`язок доказування у кримінальному провадженні покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках,  на потерпілого.
		Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		При цьому зазначені обставини встановлюються на підставі доказів, які повинні відповідати критеріям належності, допустимості та у своїй сукупності  достатності для постановлення обвинувального вироку.
		Відповідно до вимог ст. 86 КПК України докази визнаються допустимими, якщо їхотримано у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином.
		Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими, вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них неможе послатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно з приписами ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Тобто здійснення досудового розслідування не уповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.
		Про те, що докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; упроцесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином, зазначала й об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 24 травня 2021 року (провадження № 51-2917кмо20, справа № 640/5023/19). У цій справі колегія суддів дійшла висновку, що наслідком недотримання належної правової процедури якскладового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних у ході досудового розслідування, недопустимими на підставі ст. 86, п.2ч. 3 ст. 87 КПК України як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.
		Як убачається з матеріалів справи, під час досудового розслідування укримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 і ОСОБА_7 органи прокуратури діяли поза межами визначених КПК України повноважень.
		Так, досудове розслідування було розпочато за заявою ОСОБА_10 від 08 серпня 2015 року (т. 4, а.п. 2), яка була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 вересня 2015 року Військовою прокуратурою Південного регіону України за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 ККУкраїни (т. 4, а.п. 6).
		При цьому матеріалами кримінального провадження підтверджено, що така перевірка проводилась стосовно начальника Головного управління ветеринарної медицини в Херсонській області  головного державного інспектора ветеринарної медицини в Херсонській області ОСОБА_8 та начальника Херсонської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_7 , яким 05 листопада 2015року було вручено повідомлення про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України якслужбовим особам, які займають відповідальне становище (т. 3, а.п. 104112, 115123).
		Надалі на підставі постанови прокурора слідчого відділу Військової прокуратури Південного регіону України 07 грудня 2015 року України у зв`язку з тяжкою хворобою ОСОБА_8 матеріали досудового розслідування стосовно нього було виділено в окреме провадження №42015160690000063, яке того ж дня зупинено (т. 1, а.п. 21, 22, т. 3, а.п. 126131), а стосовно ОСОБА_7 21 грудня 2015 року складено обвинувальний акт, котрий у той же день направлено до суду (т.2, а.п. 1, 513).
		Листом від 22 січня 2016 року Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України на запит слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу ОСОБА_12 повідомила, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від14 серпня 2013 року № 703 «Про віднесення деяких посад працівників органів державної влади, інших державних органів, установ до відповідних категорій посад державних службовців та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» посада начальника Головного управління ветеринарної медицини в Херсонській області (керівника територіального органу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України), яку на час вчинення злочину обіймав ОСОБА_13 , відноситься до четвертої категорії посад державних службовців (додаток 24) (т. 4, а.п. 238).
		01 лютого 2016 року заступник Генерального прокурора України  Головний військовий прокурор ОСОБА_14 виніс постанову про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015160690000063 від 07 грудня 2015 року слідчому відділу прокуратури Південного регіону України (т. 3, а.п. 148, 149), за результатами якого 19 лютого 2016 року стосовно ОСОБА_8 було складено обвинувальний акт (т. 1, а.п. 311) і того ж дня направлено його до суду (т. 1, а.п. 27).
		За ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 29 лютого 2016 року кримінальні провадження № 42015160690000045 стосовно ОСОБА_7 та№42015160690000063 стосовно ОСОБА_8 були об`єднані (т. 2, а.п. 64).
		Відповідно до абзацу 1 ч. 4 ст. 216 КПК України в редакції Закону № 218-VIII від02березня 2015 року слідчі органів державного бюро розслідувань, крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті, здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, якізаймають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну службу», особами, посади яких віднесено до першої  третьої категорій посад державної служби, суддями та працівниками правоохоронних органів.
		Згідно абзацу 1 п. 1 Перехідних положень КПК України до дня введення в дію положень ч. 1 (в частині положень щодо повноважень здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених статтями 402421, 423435 КК України) тач. 4 ст. 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування передбачених ними кримінальних правопорушень здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначених цим Кодексом.
		Врахувавши наведене, а також те, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не були службовими особами, які займають особливо відповідальне становище згідно зч.1ст. 9 Закону України «Про державну службу», а також особами, посади яких віднесено до першої  третьої категорії посад, суди дійшли обґрунтованих висновків про порушення слідчими органів прокуратури під час досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 правил підслідності, передбачених ч. 4 ст. 216 та п. 1 Перехідних положень КПК України, оскільки, зважаючи на посади обвинувачених, повноваження здійснювати досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні мали лише слідчі органів Національної поліції.
		Оскаржуючи вказані висновки суду прокурор на обґрунтування своїх доводів посилається на те, що листом Головного управління по боротьбі з корупцією таорганізованою злочинністю Служби безпеки України від 08 вересня 2015 року №14/1/4-8268 до Військової прокуратури Південного регіону України 16 вересня 2015 року для прийняття рішення надійшли матеріали оперативно-розшукових заходів, проведених у рамках контррозвідувальної справи № 122, про вчинення службовими особами Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України кримінального правопорушення. Зі змісту зазначених матеріалів убачалось, щодовчинення кримінального правопорушення причетний начальник Головного управління ветеринарної медицини в Херсонській області ОСОБА_8 , посаду якого віднесено до третьої категорії, і вже під час здійснення досудового розслідування у виділеному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 25 січня 2016 року з листа заступника начальника Головного управління ветеринарної медицини в Херсонській області стало відомо, що посада, яку займав ОСОБА_8 , відносилась до четвертої категорії посад державних службовців.
		На переконання колегії суддів ці доводи не спростовують вищезазначених висновків суду про порушення правил підслідності під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, не пояснюють, на підставі яких матеріалів посадові особи Військової прокуратури Південного регіону України на початку досудового розслідування дійшли висновків, що посада начальника Головного управління ветеринарної медицини в Херсонській області відноситься до третьої категорії посад державних службовців, а також неможливості своєчасно встановити на зазначеній стадії кримінального провадження, що вказана посада відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про віднесення деяких посад працівників органів державної влади, інших державних органів, установ довідповідних категорій посад державних службовців та визнання такими, щовтратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» відноситься дочетвертої категорії посад державних службовців.
		Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 214 КПК України, якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов`язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.
		Водночас у касаційній скарзі прокурора також не наведено обґрунтування, чомукримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , за відсутності відомостей про те, що останній був службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу», абожособою, посаду якої віднесено допершої  третьої категорії посад, згідно ч.7ст. 214 КПК України не було передано прокурором за підслідністю до слідчих органів Національної поліції, після виділення з нього матеріалів досудового розслідування стосовно ОСОБА_8 .
		Отже, враховуючи, що органи прокуратури діяли поза межами наданих їмпроцесуальним законом повноважень, суд на підставі ст. 87 КПК України правильно вказав на недопустимість отриманих у результаті відповідних слідчих дій доказів та неможливість покладення їх в основу обвинувального вироку.
		З цих підстав доводи прокурора про необґрунтоване визнання судом усіх зібраних під час розслідування кримінального провадження доказів недопустимими єнеспроможними.
		Вказані обставини також були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора надав доводам сторони обвинувачення належну оцінку та із зазначенням підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, правильно відмовив у її задоволенні. Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст.419КПК України.
		Колегія суддів, погоджуючись із вищезазначеними висновками судів пронедопустимість отриманих у результаті досудового розслідування доказів через порушення правил підслідності, не вважає за доцільне надавати оцінку іншим доводам касаційної скарги прокурора про необґрунтованість висновків судів щодо визнання окремих доказів недопустимими з підстав порушення інших вимог КПК України під час їх збирання.
		Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях наголошував на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи мають дотримуватися вимог статей 409, 416 та 421 КПК України.
		Зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від23вересня 2019 року (провадження № 51-7543кмо18, справа № 728/2724/16-к) зроблено висновок щодо застосування норм права, згідно з яким у разі встановлення апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставами для скасування вироку чи ухвали суду іпризначення нового розгляду в суді першої інстанції, відповідно до вимог статей370, 419, ч. 2 ст. 416 КПК України він не може залишити поза увагою доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора чи потерпілого, щодо необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, інакше це призведе до неможливості застосування такого закону підчас нового розгляду в суді першої інстанції.
		Також об`єднана палата Касаційного кримінального суду в постанові від14вересня 2020 року зазначила, що, перевіривши обґрунтованість відповідних доводів прокурора чи потерпілого в апеляційних скаргах, апеляційний суд, крім випадку, якщо знайде їх неспроможними, під час скасування оскарженого судового рішення з підстав істотних порушень кримінального процесуального закону іпризначення нового розгляду в суді першої інстанції повинен також указати нанеправильність чи передчасність висновків суду в судовому рішенні, якескасовується, про застосування або незастосування того чи іншого закону прокримінальну відповідальність чи призначення того чи іншого покарання якнадодаткову підставу для скасування судового рішення.
		З назви та змісту ст. 421 КПК України вбачається, що погіршення становища обвинуваченого можливе виключно за умови, якщо з цих підстав подали апеляційну скаргу прокурор, потерпілий чи його представник, а відповідно дост.416 КПК України таке погіршення може мати місце тільки, якщо вирок було скасовано з цих підстав (або також із цих підстав).
		Частиною 3 ст. 409 КПК України встановлено заборону скасування виправдувального вироку лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого, а ст. 420 цього Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
		Підсумовуючи наведене, об`єднана палата наголосила на тому, що засудження особи під час нового розгляду після скасування виправдувального вироку єкрайнім за тяжкістю випадком погіршення становища особи в кримінальному провадженні. Системний аналіз указаних вище норм кримінального процесуального законодавства дозволяє зробити висновок, що вони мають воднаковій мірі застосовуватися як під час нового розгляду після скасування вироку за необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, так і під час нового розгляду після скасування виправдувального вироку.
		Колегія касаційного суду враховує те, що у цьому кримінальному провадженні вапеляційній скарзі прокурор, посилався на неповноту судового розгляду таневідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просив скасувати вирок суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. У касаційній скарзі прокурор також посилаючись лише на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону таневідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, хоча перегляд судових рішень з останньої підстави не є предметом усуді касаційної інстанції, просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Таким чином, за відсутності посилань у апеляційній та касаційній скаргах прокурора на неправильність чи передчасність висновків судів у судових рішеннях, які скасовуються, про застосування чи незастосування того чи іншого закону прокримінальну відповідальність чи призначення того чи іншого покарання якнадодаткову підставу для скасування судового рішення, під час нового розгляду кримінального провадження суд першої інстанції, виходячи зі змісту ч.2ст. 416, ст. 421 КПК України, буде позбавлений процесуальної можливості ухвалити обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .
		Враховуючи наведене, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції у силу ст.437КПК України не вправі самостійно погіршити становище виправданих, зазначені судові рішення слід залишити без зміни, а тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 27 березня 2018року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити беззміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_5  беззадоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1  ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...