Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/5530/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: 31.08.2021. Зареєстровано: 31.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.09.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/639/29/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017220500001484

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 639/5530/17
		Провадження №1-кп/639/29/21
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 серпня 2021 року                            м. Харків
		 
		Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді -                 ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		прокурорів -     ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		потерпілого -                     ОСОБА_10 ,
		захисника -                     ОСОБА_11 ,
		обвинуваченого -                 ОСОБА_12 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017220500001484 від 20.07.2017 р. за обвинуваченням 
		 
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_12 обвинувачується у тому, що він 12 червня 2017 року приблизно о 20-00 год, перебуваючи при виконанні своїх професійних обов`язків охоронця ХФ ТОВ «ВЕНБЕСТ», знаходився у салоні службового автомобіля «Рено Логан», номер державної реєстрації НОМЕР_1 ., який стояв у дворі поблизу багатоповерхового житлового будинку № 123 по вул. Полтавський щлях у м. Харкові, де до нього підійшов раніше йому незнайомий ОСОБА_10 , який зробив йому та його напарнику ОСОБА_13 (водієві вказаного автомобіля), зауваження у зв`язку з тим, що їх автомобіль на великій швидкості проїхав біля дитячого майданчика, розташованого на території двору. Почувши вказане зауваження ОСОБА_12 вийшов із салону автомобіля та почав сваритися з ОСОБА_10 .
		Реалізуючи такий, що виник в ході сварки, умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, діючи умисно, із хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок та існуючі в суспільстві загальновизнані правила поведінки і моральності, бажаючи протиставити себе суспільству, прагнучи самоутвердитись за рахунок приниження оточуючих його сторонніх осіб, на протязі декількох хвилин, відкрито нехтуючи нормами моралі, ОСОБА_12 став голосно виказувати на адресу ОСОБА_10 погрози, супроводжуючи їх ненормативною лексикою. У відповідь на його протиправні діяння ОСОБА_10 правомірно зробив йому зауваження з цього приводу та став вимагати припинення хуліганських дій. Однак ОСОБА_12 , бажаючи продовжити свої хуліганські дії, що супроводжуються особливою зухвалістю, дістав з відділення портупеї виданий йому спецзасіб  газовий балончик «Терен-4», та, усвідомлюючи, що вказаний засіб в разі його застосування може спричинити тілесні ушкодження будь-якого ступеня тяжкості, грубо порушуючи громадський порядок, використовуючи в якості знаряддя злочину зазначений газовий балончик, діючи умисно, із застосуванням насильства, розпилив газову рідину в обличчя ОСОБА_10 . Після цього ОСОБА_12 припинив свої хуліганські дії, які тривали приблизно до 10 хвилин.
		Внаслідок злочинних дій ОСОБА_12 спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку кон`юктиви обох очей 1 ступеню, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Вказані дії ОСОБА_12 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням спеціально пристосованого предмета для нанесення тілесних ушкоджень.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав та пояснив, що 12 червня 2017 року біля 20 години він, перебуваючи на посаді охоронця групи реагування ХФ ТОВ «ВЕНБЕСТ», знаходився у салоні службового автомобіля «Рено Логан», номер державної реєстрації НОМЕР_1 разом із своїм напарником ОСОБА_13 , який керував автомобілем. Він був вдягнутий у форменний одяг.
		Надійшов виклик на адресу об`єкту, який знаходився у дворі житлового будинку по АДРЕСА_2 . Автомобіль проїхав дворовою дорогою та зупинився біля об`єкту. На дитячому майданчику у дворі будь-яких дітей обвинувачений не бачив.
		До автомобіля майже одразу підбіг чоловік  потерпілий ОСОБА_10 , який, перебуваючи з боку пасажирських дверей, почав висловлювати погрози з використанням нецензурної лексики. В тому числі погрожував зламати ноги. На зауваження ОСОБА_12 ОСОБА_10 нахилився до автомобіля, побачив, що в ньому працюють камера та рація, та відбіг від автомобіля. Приблизно через 5 хвилин обвинувачений вийшов з автомобіля, ОСОБА_10 кинувся на нього, почав махати руками, замахнувся на нього рукою. Побоюючись за своє життя та здоров`я, ОСОБА_12 з метою захисту правою рукою вийняв з кобури виданий йому як співробітнику служби охорони газовий балончик «Терен-4» та застосував його, діючи відповідно до маркування, нанесеного на балончику, розпиливши його вміст в бік обличчя потерпілого протягом 2 секунд. Після цього конфлікт фактично закінчився, ОСОБА_10 почав телефонувати своїм друзям, які підійшли до автомобіля, в тому числі двоє чоловіків, а вже в подальшому викликав поліцію. 
		Зазначив, що діяв на підстави Закону України «Про охоронну діяльність», оскільки дії ОСОБА_10 свідчили про наявність погроз, які ОСОБА_12 сприймав як реальні. Також вказав, що через конфлікт екіпаж не зміг виконати покладені на нього обов`язки на інших адресах. До цього він працював на посаді 10 років. Регулярно проходив навчання та підвищення кваліфікації. Перед використанням балончику попередив потерпілого, що буде застосовувати засоби самозахисту.
		Водій ОСОБА_13 спочатку перебував в автомобілі, а потім вийшов з нього та перебував поряд з автомобілем, у конфлікті участі не приймав. Запаху спиртного від ОСОБА_10 не відчував, проте вважає, що його стан був не цілком адекватний. Обидва учасники конфлікту «по-чоловічому» висловлювали нецензурні вислови. Слова потерпілого його «зачіпили».
		Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що ввечері 12.06.2017 р. він після роботи прийшов на дитячий майданчик у дворі будинку АДРЕСА_2 , де перебувала його дружина з дитиною. Дитячий майданчик огороджений. Через деякий час двором дуже швидко проїхав автомобіль охоронної фірми «ВЕНБЕСТ» та зупинився біля офісу, він, як чоловік, вирішив відреагувати на ймовірне порушення правил ПДР, підійшов до автомобіля з правого боку, запитав через вікно, чи приїхали вони на виклик. Після цього зробив зауваження водію з приводу швидкості. Водій не відповів, а ОСОБА_12 відповідав йому грубо, висловлюючись на підвищених тонах з застосуванням нецензурної лайки, а на інші зауваження вийшов з машини, при чому дверима вдарив потерпілого та несподівано розпилив йому в обличчя газ з балону. Після початку розпилення потерпілий розгорнув ОСОБА_12 спиною до себе, але він продовжував розпиляти газ. Сам потерпілий не заперечував, що також висловлювався нецензурно, але вже після потрапляння газу в очі. Після чого, коли до місця події підійшли знайомі потерпілого, ОСОБА_12 грубо на емоціях висловлював негативну оцінку їх діям щодо незгоди з поведінкою охоронців, казав, що за дітьми треба слідкувати, а вони (охоронці) знають свою справу. Газ з балону потрапив у очі потерпілому. Після конфлікту потерпілий викликав поліцію, а співробітники поліції - швидку допомогу. В подальшому приїхав керівник ОСОБА_12 та вибачався за його поведінку. Через опік очей потерпілий не зміг поїхати у відрядження, втратив заробіток, біль продовжувався близько тижня, лікувався вдома. Повідомив, що має активну життєву позицію, часто робить зауваження іншим особам з приводу їх поведінки. Цивільний позов не заявив, але зазначив, що має претензії морального характеру до ОСОБА_12 . Просив призначити ОСОБА_12 покарання, не пов`язане з ізоляцією від суспільства.
		Свідок ОСОБА_14 пояснила, що у червні 2017 р. вона з іншими знайомими, в тому числі з родиною ОСОБА_15 , біля 20-00 год. гуляла з дітьми на дитячому майданчику у дворі будинку АДРЕСА_2 . Майданчик частково огороджений. Двором на великій швидкості проїхав автомобіль охорони, на що ОСОБА_16 пішов робити зауваження водію, який зупинився за рогом. Через 10-15 хвилин вона підійшла до автомобіля та побачила ОСОБА_17 , очі якого були в сльозах, після застосування газового балончику (зі слів потерпілого). Охоронець, який стояв поруч, вів себе неадекватно, кричав на свідка та інших присутніх, висловлювався нецензурно. Присутні особи викликали поліцію, потім швидку. Після приходу свідка агресивна поведінка ОСОБА_12 продовжувалася ще біля 20 хвилин. Водій мовчки стояв біля автомобіля.
		Свідок ОСОБА_18 пояснила, що є дружиною потерпілого ОСОБА_10 12.06.2017 року вона з родиною перебувала на дитячому майданчику у дворі будинку АДРЕСА_2 . На швидкості двором проїхав автомобіль фірми «ВЕНБЕСТ». Чоловік свідка пішов робити зауваження водію. Через 10-15 хвилин вона разом зі знайомими та дітьми пішла дізнатися, що з чоловіком, та побачила його, він стояв неподалік від автомобіля з почервонілими очима, в нього текли сльози. Водій стояв біля автомобіля, інший охоронець вів себе неадекватно, висловлював претензії до присутніх, вживав нецензурну лайку щодо батьків та дітей. Словесний конфлікт відбувався ще біля 40 хвилин. Чоловік біля 3 діб відчував біль в очах.
		Свідок ОСОБА_13 пояснив, що 12.06.2017 р. працював на ХФ ТОВ «ВЕНБЕСТ» водієм, його напарником був ОСОБА_12 . Близько 20 год. вони на автомобілі під`їхали до офісу у дворі будинку АДРЕСА_2 шлях. Автомобіль рухався нешвидко через погане дорожнє покриття. До пасажирської двері підбіг чоловік і почав в нецензурній формі через відкрите вікно висловлювати заперечення на адресу охоронців через те, що автомобіль дуже швидко рухався та міг збити дітей, потім відійшов. Розпочалася словесна перепалка між чоловіком та ОСОБА_12 . Конкретних загроз свідок не чув. Сергій вийшов з автомобіля. Через деякий час свідок почув звук розпилення газового балону. Свідок теж вийшов з автомобіля, потерпілий стояв на відстані біля 3 метрів, кричав, що викличе поліцію, та сказав ОСОБА_12 «лучше б ты мне в морду дал». Свідок до конфлікту не долучався. Через декілька хвилин підійшли знайомі потерпілого та продовжився словесний конфлікт. Після застосування балончику ОСОБА_12 , як і інші присутні, висловлювалися нецензурною лайкою один на одного. Співробітники поліції не вилучали запис з реєстратора автомобіля. Для виконання обов`язків співробітникам підприємства надавався газовий балончик «Терен-4». Співробітник підприємства має право застосовувати спецзасіб у разі загрози життю та здоров`ю. Свідок вважає, що у ОСОБА_12 були всі підстави застосовувати спецзасіб.
		Свідок ОСОБА_19 пояснила, що працює черговою пульта управління охоронної компанії «ВЕНБЕСТ». 12.06.2017 р. вона перебувала на своєму робочому місці за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 123. Почула крик, подивилася у вікно, побачила чоловіка, який дуже голосно кричав та лаявся біля автомобіля, в якому перебувала група охоронців. Через деякий час знову підійшла до вікна та побачила, що водій стоїть біля водійської двері, а ОСОБА_12 біля двері пасажира. У нього був конфлікт з громадянином. Вікно робочого місця свідка знаходиться на відстані біля 5 метрів від місця конфлікту. Потерпілий був дуже агресивно налаштований, скандалив, висловлювався нецензурною лайкою. Моменту замаху потерпілого на ОСОБА_12 свідок не бачила. Через деякий час підійшли ще якісь люди, спілкувалися з учасниками конфлікту. Потім свідок бачила автомобіль швидкої допомоги та поліції. Вона не весь час знаходилася біля вікна, яке розташоване на 2 поверсі будинку. Чула, що конфлікт виник через те, що хтось швидко їхав. Вона чула голос потерпілого та ОСОБА_12 , чи вживав він нецензурну лексику  не пам`ятає.
		Під час судового провадження судом досліджені надані сторонами кримінального провадження письмові докази.
		Так, відповідно до заяви ОСОБА_10 від 12.06.2017 р. він просить вжити заходів щодо співробітника охоронної фірми «ВЕНБЕСТ» ОСОБА_12 , який цього ж дня біля 20-00 год. без законних підстав застосував до нього газовий балон, чим спричинив опіки очей та руки (к/п, а.с. 9).
		Згідно висновку судово-медичної експертизи № 5320-ая/17 від 23.08.2017 р., у ОСОБА_10 мав місце хімічний опік кон`юктиви обох очей 1 ступеня, проявом якого стала гіперемія слизових оболонок та сльозотеча, що могло стати результатом впливу хімічного агенту не пізніш 12.06.2017 р. За ступенем тяжкості хімічний опік кон`юктиви відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6 днів (к/п, а.с. 21).
		   Згідно наказів ХФ ТОВ «Венбест», ОСОБА_12 працював у товаристві на посаді охоронця МГР з 04.08.2007 р. по 08.08.2017 р. (к/п, а.с. 25-26).
		В ході проведення слідчого експерименту від 06.09.2017 р. за участю потерпілого ОСОБА_10 , останній дав показання щодо обставин нанесення йому ОСОБА_12 тілесних ушкоджень в ході конфлікту 12.06.2017 р. (к/п, а.с. 83-88).
		Вищевказані докази, досліджені у судовому засіданні, суд визнає належними та допустимими, оскільки вони отримані у порядку, встановленому КПК України, і мають значення у даному кримінальному провадженні.
		Органом досудового розслідування дії обвинуваченого кваліфіковано за ч. 4 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням спеціально пристосованого предмета для нанесення тілесних ушкоджень.
		Однак суд вважає, що така кваліфікація дій обвинуваченого є невірною і не відповідає фактичним обставинам справи, встановленим в ході судового розгляду справи, з наступних підстав.
		Велика палата Верховного суду у Постанові від 03.07.2019 року по справі № 288/1158/16-к, надаючи відповідь на питання щодо критеріїв розмежування хуліганства та інших злочинів, зокрема тих, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно, дійшла таких висновків.
		Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК України визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.
		Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
		Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
		   З урахуванням зазначеного, дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
		Такимчином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
		За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікаціїїх як хуліганства.
		Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
		Відповідно до фактичних обставин цієї справи, встановлених на підставі безпосередньо досліджених судом доказів, зокрема показань потерпілого та свідків, встановлено, що в обвинуваченого і потерпілого, які не були знайомі до подій, раптово виникли неприязні відносини з приводу ймовірного порушення водієм ПДР та реакції потерпілого на нього.
		Невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_12 суд розцінює як обраний спосіб захисту від обвинувачення та його намагання уникнути відповідальності. 
		Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки насильницької поведінки ОСОБА_12 свідчать про те, що вона була зумовлена особистою неприязню до потерпілого, яка виникла раптово через невдоволення обвинуваченим діями ОСОБА_10 з приводу зауважень на адресу обвинуваченого та його напарника, а не бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Зазначене дає підстави для висновку про відсутність у діях ОСОБА_12 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов`язковою юридичною ознакою злочину, передбаченого статтею 296 КК України. 
		Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_12 12 червня 2017 року приблизно о 20-00 год, перебуваючи при виконанні своїх професійних обов`язків охоронця ХФ ТОВ «ВЕНБЕСТ», знаходився у салоні службового автомобіля «Рено Логан», номер державної реєстрації НОМЕР_1 , який стояв у дворі поблизу багатоповерхового житлового будинку № 123 по вул. Полтавський щлях у м. Харкові, де до нього підійшов раніше йому незнайомий ОСОБА_10 , який зробив йому та його напарнику ОСОБА_13 (водієві вказаного автомобіля), зауваження у зв`язку з тим, що їх автомобіль на великій швидкості проїхав біля дитячого майданчика, розташованого на території двору. Почувши вказане зауваження ОСОБА_12 вийшов із салону автомобіля та почав сваритися з ОСОБА_10 . В ході сварки ОСОБА_12 став голосно виказувати на адресу ОСОБА_10 погрози, супроводжуючи їх ненормативною лексикою. У відповідь на його протиправні діяння ОСОБА_10 правомірно зробив йому зауваження з цього приводу та став вимагати припинення вказаних дій. Однак ОСОБА_12 , реалізуючи такий, що виник в ході сварки, умисел, направлений на спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень будь-якого ступеню тяжкості, дістав з відділення портупеї виданий йому спецзасіб  газовий балончик «Терен 4», та, усвідомлюючи, що вказаний засіб в разі його застосування може спричинити тілесні ушкодження будь-якого ступеня тяжкості, використовуючи в якості знаряддя злочину зазначений газовий балончик, діючи умисно, із застосуванням насильства, розпилив газову рідину в обличчя ОСОБА_10 . Після цього ОСОБА_12 припинив свої дії, внаслідок яких спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку кон`юктиви обох очей 1 ступеню, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Дії ОСОБА_12 зумовлені наміром завдати шкоди здоров`ю потерпілого ібезпосередньо спрямовані на досягнення цього результату, а тому містять об`єктивні та суб`єктивні ознаки злочину проти особи і підлягають кваліфікації за наслідками, що настали, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, - за ч. 1 ст. 125 КК України.
		Межі повноважень суду щодо перекваліфікації злочину окреслені нормою частини третьої статті 337 КПК України, згідно з якою зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин.
		Якщо потерпілий у подальшому не відмовився від притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, суд наділений повноваженнями ухвалити обвинувальний вирок із перекваліфікацією діяння на злочин приватного обвинувачення незалежно від думки потерпілого щодо такої його юридичної оцінки.
		Тому протиправні дії обвинуваченого слід перекваліфікувати з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
		При цьому посилання ОСОБА_12 на те, що він діяв відповідно до посадової інструкції та положень Закону України «Про охоронну діяльність» суд розцінює критично, адже потерпілий ОСОБА_10 не вчиняв будь-яких фізичних дій щодо заподіяння шкоди як особисто ОСОБА_12 , так і іншим особам, а також майну, а лише в ході словесної сварки висловлював емоційні погрози, що, на думку суду, не давало обвинуваченому законних підстав застосовувати до нього спеціальний засіб та спричиняти потерпілому таким чином тілесні ушкодження.
		Водночас обвинуваченому не інкримінується вчинення інших хуліганських дій, в тому числі і висловлювання нецензурної лайки на адресу осіб, які підійшли до місця конфлікту між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 після спричинення останньому тілесних ушкоджень, а тому перекваліфікація його дій на іншу частину ст. 296 КК України не відповідала б положенням закону.
		Дослідженням даних про особу ОСОБА_12 встановлено, що він має постійне місце реєстрації та фактичне місце проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, за останнім місцем роботи (ХФ ТОВ «ВЕНБЕСТ») характеризувався позитивно, розлучений, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має.
		Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_12 , судом не встановлено.
		Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено. 
		Згідно з положеннями ст. 65 КК України при призначенні ОСОБА_12 покарання суд враховує дані про його особу, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, тому вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді громадських робіт в межах санкціі ч. 1 ст. 125 КК України. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
		Згідно ч. 5 ст. 74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
		Беручи до уваги, що кримінальний проступок ОСОБА_12 вчинено 12 червня 2017 року, на час ухвалення вироку з цього моменту пройшло більше 4 років, наявні підстави для звільнення його від призначеного покарання у зв`язку зі спливом давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався.
		Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Цивільний позов не заявлявся.
		На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 369  371, 373, 374, 376, 392  395 КПК України, суд, -
		 
		 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 100 (сто) годин.
		На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_12 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
		Речовий доказ: чоловічу футболку - повернути потерпілому ОСОБА_10 , а у разі відмови у прийнятті  знищити.
		Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, захиснику та прокурору.
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		Роз`яснити обвинуваченому, захиснику, потерпілому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		 
		Суддя                                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...